Формування праворозуміння та правової компетентності при підготовці майбутніх архітекторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування праворозуміння та правової компетентності при підготовці майбутніх архітекторів

Криворучко В.О.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри філософії, політології, психології та права Одеської державної академії будівництва та архітектури

Огороднійчук І.А.,

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри філософії, політології, психології та права Одеської державної академії будівництва та архітектури

У статті розглядається зміст окремих видів компетентностей, умови формування основних структурних компонентів правової компетентності в процесі професійної підготовки майбутніх архітекторів, визначається суть поняття правової компетентності. Автори досліджують методичну систему формування у майбутніх архітекторів правових знань, умінь і розвиток їхніх професійних, особистісних якостей і здібностей, необхідних для успішного здійснення професійної діяльності.

Актуалізація проблеми формування праворозуміння в архітекторів зумовлена потребою забезпечення будівельних підприємств кваліфікованими, ініціативними кадрами на базі ґрунтовної поглибленої професійної підготовки, які швидко адаптуються в мінливих умовах ринку, творчо виявляють активну самостійність у вирішенні професійних завдань і наданні інженерних послуг.

Натепер головним завданням, яке стоїть перед вищими навчальними закладами, є підготовка не просто фахівців-теоретиків, а професіоналів своєї справи. Процес формування компетентностей є збільшенням обсягу та ролі дисциплін правового циклу, поглибленням зв'язків між інженерними дисциплінами та застосуванням їх у правової площині, одночасним вивченням спеціальних дисциплін із правовими, спрямованими на формування навичок володіння засобами і технологією інформаційної культури. Визначальним положенням у формуванні праворозуміння є ефективне засвоєння знань і розвиток здібностей, необхідних для високого рівня професійної компетентності саморозвитку та самовдосконалення, адаптивної спроможності до умов праці та конкурентоспроможності на ринку праці.

Правова компетентність і праворозуміння стають необхідними спеціалістам, діяльність яких не пов'язана з юридично-законодавчою базою. Немає необхідності доводити, що від рівня правової культури населення тієї чи тієї держави залежить порядок у ній, який впливає на швидкість і ефективність її розвитку.

Ключові слова: компетентність, компетенція, мораль, моральна компетентність, праворозуміння, правосвідомість, правова компетентність.

FORMATION OF LEGAL CONSCIOUSNESS AND LEGAL COMPETENCE WHEN PREPARING FUTURE ARCHITECTS

This article offers an overview of particular types of competencies and the conditions for formation of main structural components of legal competence in the course of professional preparation of future architects, and defines the notion of legal competence. The authors studied the methodological system of forming legal knowledge and skills in future architects and developing their professional and personal qualities and abilities required for successful professional activity.

Actualization of the problem of forming legal consciousness in architects is driven by the need to provide construction companies with skilled and initiative-taking personnel on the basis of thorough and in-depth professional preparation, who can quickly adapt to ever-changing market conditions and creatively display active independence in handling professional tasks and providing engineering services.

Today, the most important task of higher education institutions is to prepare not just specialists-theoreticians but true professionals in their trade. The process of forming competencies involves increase of the volume and role of legal disciplines, the deepening of relations between engineering disciplines and their application in the field of law, simultaneous study of special and legal disciplines, aimed at developing the skills of mastering information culture instruments and technology, etc. The decisive provision in the formation of legal consciousness is efficient digestion of knowledge and development of abilities required for a high level of professional competence, self-development and self-improvement, adaptability to work conditions and competitiveness in the labor market.

Legal competence and legal consciousness become necessary for specialists whose area of work is not related to the legal and legislative framework. It goes without saying that the level of legal culture of the particular country's population has bearing upon the public order in that country, which in turn, bears upon the speed and effectiveness of the country's development.

Key words: competence, competency, morale, moral competence, legal consciousness, legal awareness, legal competence.

Постановка проблеми

На сучасному етапі проблема формування правової компетентності у підготовці майбутніх фахівців потребує дослідження та має велике значення, тому що рівень правової освіченості людини вже не визначається лише енциклопедичністю знань, а потребує вміння ефективно вирішувати різноманітні проблеми на основі отриманих знань, а також постійно їх поповнювати, тобто безперервно навчатися.

Стан дослідження

правова компетентність архітектор

Роль і значення архітектурної освіти неухильно зростає, вона стає предметом досліджень, у тому числі й дисертаційних, у соціології, психології, культурології тощо. У педагогічній науці архітектурна освіта представлена ідеями та діяльністю різних дослідників, а саме Ю.С. Асєєва, Л.Г. Бачинської, М.Г. Бархіна, Є.Д. Білоусова, В.М. Вадимова, Н.В. Докучаєва, М.М. Дьоміна, О.В. Кащенка, Г.І. Лаврика, В.П. Мироненка, В.Є. Михайленка, Н.Ф. Метленкова, Т.Ф. Панченка, О.С. Слєпцова, Г.Ю. Сомова, В.О. Тімохіна, В.В. Товбича, М.А. Туркуса, В.П. Уреньова, Г.Й. Фільварова, Л.П. Холодової, М.І. Яковлєва та інших, які розглядають теоретичні аспекти та навчально-методичні основи архітектурної освіти, методологію креативного навчання, вивчають архітектурну освіту за кордоном, розробляють конкретні методики архітектурно-художньої освіти, зокрема професійної підготовки майбутнього архітектора засобами образотворчого мистецтва. Проте, незважаючи на достатню кількість наукових публікацій із численних питань реформування національної вищої освіти з підготовки архітекторів, нині чітко окреслюється коло проблем, які потребують подальшого осмислення й аналізу.

Мета статті - визначити та обґрунтувати необхідність формування правової компетентності як основи професійної підготовки майбутніх архітекторів, проаналізувати насамперед поняття компетентності.

Виклад основного матеріалу

Підготовка майбутнього фахівця передбачає виховання кожного з них окремо. Вона повинна дати відповідь на питання, як правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; ставитиме завдання самовдосконалення та саморозвитку; позитивно впливатиме на духовне життя суспільства, тоді як право і мораль - це взаємопов'язані регулятори суспільних відносин, які традиційно є чинниками упорядкування, організації взаємин і зв'язків, у процесі яких виявляється ставлення до людей і самих себе.

Реалії сьогодення призводять до того, що правова компетентність стає необхідною спеціалістам, діяльність яких не пов'язана з юридично-законодавчою базою. Немає необхідності доводити, що від рівня правової культури населення тієї чи тієї держави залежить порядок у ній, який впливає на швидкість і ефективність розвитку останньої. Вимоги до людей мати знання всіх правових норм, якщо їх діяльність не пов'язана з юриспруденцією, не висуваються, однак уміння застосовувати потрібну правову норму у процесі здійснення професійної діяльності - необхідність для кожного працівника.

У сучасному науково-педагогічному обігу вживаються два терміни «компетентність» і «компетенція». Проте більшість фахівців схиляються до думки, що необхідно формувати саме компетентність у підготовці майбутніх фахівців, виходячи з самого поняття такого терміну. Термін «компетентність» уведений у науковий обіг української педагогічної науки в XX ст., йому нині приділяється досить багато уваги. У словнику іншомовних слів «компетент-ність» (властивість відповідно до значення «компетентний») - це володіння компетенцією; правом, керуючись знаннями чи повноваженнями, робити чи вирішувати будь-що, висловлювати судження про будь-що; достатня обізнаність зі знаннями в певній галузі [5].

У науковій літературі знаходимо різні підходи до визначення поняття «компетентність». На думку Л. Хоружої, компетентність - це сукупність теоретичних знань, практичних умінь, досвіду й особистісних якостей, які забезпечують ефективність педагогічної діяльності [11]. Н. Кузьміна розглядає компетентність як сукупність психологічних знань, умінь, навичок, необхідних для успішного навчання і розвитку особистості [6]; Л. Мітіна пояснює компетентність як фактор професійного розвитку інтерактивних характеристик особистості [9]. Г. Ігнатенко вважає, що компетентність - це здатність працівника кваліфіковано виконувати визначені види робіт у рамках конкретної професії, досягаючи високих кількісних і якісних результатів праці [1].

Компетентність є багатофакторною якістю фахівця. Вона припускає не лише наявність певного обсягу знань, умінь, навичок, досвіду та особистих якостей, а й ціннісних орієнтацій фахівця, усвідомлення ним свого місця в суспільстві й розуміння світу навколо, відповідного стилю взаємодії з іншими людьми, загальної культури особистості, а також здібностей і можливостей до постійного творчого розвитку [3].

О. Овчарук виокремлює необхідність запровадження цілісного системного і взаємоузгодженого підходу до систематизації понять компетентності, компетенції. На думку О. Пометун, компетентнісний підхід в освіті пов'язаний з особистісно-орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, що передбачає трансформацію змісту освіти [4].

Структурне реформування національної системи вищої освіти, зміна освітніх програм і проведення необхідних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах України здійснюється в рамках Болонського процесу. У багатьох його документах зазначається, що він не передбачає уніфікації змісту освіти, натомість кожна країна-учасниця має зберегти національну палітру, самобутність і надбання у змісті освіти і підготовки фахівців із вищою освітою, а далі запровадити інноваційні прогресивні підходи до організації вищої освіти [7].

Аналіз теорії та практики архітектурної освіти свідчить, що рівень професійної підготовки молодих архітекторів не відповідає міжнародним вимогам, що негативно позначається на продуктах архітектурної діяльності, а отже, на якості навколишнього середовища та життя суспільства в цілому. Це зумовлено суперечністю між потребою послідовного, цілеспрямованого залучення майбутніх фахівців до професійного та соціокультурного досвіду, опанування новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями, а також умінням орієнтуватися в правовому просторі, що зумовлено неналежним формуванням правової компетентності [8].

У педагогічній науці під правовою компетентністю розуміють здатність людини ефективно вирішувати проблеми правовими засобами, які виникають у житті [7]. Звідси випливає, що правова компетентність будь-якого фахівця, як і будь-якого громадянина, передбачає знання ним соціальних норм і правил поведінки людей, які встановлюються і санкціонуються державою.

Д. Клочкова виокремлює такі складники правової компетентності: ціннісно-орієнтаційна компетентність, яка складається з усвідомлення й прийняття основних правових принципів, які діють у демократичному суспільстві, усвідомлення цінності права як способу узгодження інтересів людей і підтримки стабільності суспільства, правопорядку й законності; усвідомлення необхідності правомірної поведінки, неприйняття асоціальної поведінки як фактору руйнування суспільства; формування власних настанов і ціннісних орієнтацій; регулятивно-поведінкова компетентність: наявність позитивних правових настанов, уміння приймати самостійні рішення, прогнозувати їхні наслідки, нести відповідальність за свої дії, наявність навичок вирішення конфліктів правовими засобами, звернення за кваліфікованою юридичною допомогою; комунікативна компетентність, яка включає готовність до конструктивної правової взаємодії, ведення переговорного діалогу, аргументацію й презентацію власного погляду, досягнення домовленостей [2].

Правова компетентність - це не тільки пасивне засвоєння знань, а й їх застосування на практиці. Як вид соціально-правової діяльності вона може вклю-чати такі рівні: повсякденний рівень (первинний), який виявляється у вчинках, діях згідно з логікою своєї правової компетенції, практичне застосування знань у правовому просторі. Другим рівнем є теоретичний, на якому відбувається осмислення права, його меж, нормативів, з'ясування способів і засобів поводження з ним, упорядкування й удосконалення знань про право.

Специфіка будь-якої професійної діяльності призводить до вироблення її регулювальних правових норм. Вони стосуються й протікання виробничого, технологічного процесу та його кінцевого результату, і взаємовідносин його учасників між собою, а також із державою, співвідношення з іншими сферами виробництва, життєдіяльності суспільства. Відтак для виконання виробничих функцій суб'єктам необхідний відповідний рівень знань і навичок правового регулювання, тобто входження у зовсім іншу галузь.

Вітчизняна практика вищої архітектурної освіти розвивається в основному в руслі спонтанного впровадження цифрових технологій шляхом вивчення пакетів комп'ютерних програм. Це задовольняє, насамперед, попит архітектурно-будівельного ринку на фахівця, який володіє ремеслом, необхідним для оформлення проектної документації в електронному вигляді. Однак така спеціалізація не сприяє розвитку художнього та правового складників архітектурної професії [10]. Правові навички активізують творчий потенціал проектувальника і формують професійну мову сучасного архітектора, який має змогу захищати свої авторські права.

Зазначене пояснюється певною консервативністю архітекторів щодо активного використання інноваційних засобів і технологій, відсутністю належної правової підготовки у більшості науково-педагогічних працівників і певним запізненням щодо розробки та впровадження у практику інструментальних програмних засобів архітектурного проектування. Можна назвати публікації, присвячені вихованню правової культури в процесі навчання майбутніх архітекторів [4; 7; 8; 10]. Проте таких робіт досить мало, а їх зміст здебільшого не відповідає задоволенням потреб щодо достатньої модернізації вищої архітектурної освіти у плані її інформатизації та правової компетентності, щоб наблизитись до вимог, які ставлять перед собою країни Європейського Союзу.

Вступ до Євросоюзу об'єктивно вимагає від нашої держави енергійних кроків по шляху наближення, гармонізації національної освіти із освітою цього міжнародного об'єднання. Сьогодні Європейський Союз - один із найбільших зовнішньоекономічних партнерів України, правову основу відносин з яким складає Угода про партнерство та співробітництво, якою закладено правові підвалини відносин між Україною та Європейським Союзом. Формування правової компетентності у фахівців різних галузей прискорить здійснення заходів щодо зближення партнерських відносин України та Європейського Союзу.

У сучасних умовах формування правової компетентності набуває особливого значення у професійній підготовці майбутніх архітекторів, оскільки процес партнерських відносин з архітектурного проектування потребує від сучасного архітектора знань і умінь щодо доцільного й ефективного застосування можливостей захисту інтелектуальних прав, оскільки такий захист, окрім судового, передбачає і самозахист, а для цього необхідно орієнтуватися у правовому просторі. Отже, нинішня зміна освітніх цілей і ціннісних орієнтирів потребує кардинального оновлення змісту вищої архітектурної освіти.

Загальносвітові процеси глобалізації та становлення інформаційного суспільства призводять до адекватної зміни освітніх цілей і ціннісних орієнтирів особистості, що у свою чергу зумовлює відповідне оновлення змісту освіти та здійснення навчального процесу [11]. Архітектор навчається все життя і при цьому має постійно слідкувати за новітніми науковими розробками, притримуючись діючого законодавства. Тобто, архітектурна освіта як ніяка інша відповідає нинішній освітній концепції навчання упродовж життя. Зважаючи на різноплановість фахової підготовки та складність професійного становлення молодого архітектора, системна інтеграція художніх, правових, наукових і технічних (інженерних) знань має відбуватися протягом усього процесу формування, становлення і розвитку архітектора як професіонала.

Реформаційні заходи в системі архітектурної освіти на сучасному етапі можуть прислужитися активізації індивідуально-орієнтованого навчання та особистісного підходу до розвитку творчих здібностей студентів, забезпечити в процесі навчання формування самостійного аналітичного мислення студентів, слугувати вдосконаленню професійної підготовки спеціалістів, здатних працювати в умовах глобалізованої економіки та правового суспільства. Від цього багато в чому залежить, наскільки майбутні спеціалісти зможуть поєднувати сучасні знання, професіоналізм із соціальною активністю і правовою культурою, адже кінцевим результатом діяльності усіх рівнів освіти є всебічно освічена особистість, яка адекватно сприймає реальність, має системний світогляд і спроможна ухвалювати оптимальні рішення відповідно до профілю своєї діяльності.

Висновки

Можна зазначити, що з огляду на стратегічні пріоритети розвитку України в ХХІ столітті (ефективність соціально-економічного реформування, конкурентоспроможність національної економіки, розбудова соціально-правової держави, міжнародне визнання тощо), інноваційні заходи в системі національної вищої освіти у підготовці майбутніх архітекторів є стратегічно обумовленими і закономірними, а реформування її структури постає нагальною необхідністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ігнатенко Г.В. Професійна педагогіка : навч. посіб. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2013. 352 с.

2. Клочкова Д.М. Основні критерії формування правової компетентності майбутнього вчителя. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. 2009. № 23(186). Ч. 3. С. 207-212.

3. Кожем'яко Н.В. Комунікативна компетентність майбутнього фахівця юридичної галузі як педагогічна проблема. Комп'ютерно-інтегровані технології: освіта, наука, виробництво Луцького національного технічного університету. 2011. № 5. С. 136-141.

4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг ред. О.В. Овчарук. Київ: «К.І.С.», 2004. 112 с

5. Краткий словарь иностранных слов / под ред. Н.Л. Шестеркиной. Москва : «Персей - 1», 1997. 350 с.

6. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. Психологическая структура деятельности учителя и формирования его личности. Ленинград : ЛГУ, 1967. 183 с.

7. Левитан К.М. Основы педагогической деонтологии. Москва : Наука, 1994. 192 с.

8. Литвин В.А. Педагогічні умови формування інформаційної культури майбутніх архітекторів у вищих навчальних закладах. Молодь і ринок. 2012. № 6(89). С. 136-140.

9. Митина Л.М. Психология профессинального развития учителя. Москва, 1998. 200 с.

10. Рочегова Н.А. Компьютерное моделирование в процессе формирования основ архитектурной композиции (начальная стадия высшего профессионального архитектурного образования) : автореф. дис. ... канд. архитектуры : 05.23.20. Москва, 2010. 20 с.

11. Хоружа Л.Л. Компетентнісний підхід в освіті: ретроспективний погляд на розвиток ідеї. Педагогічна освіта: теорія і практика. Серія: Психологія. Педагогіка : зб. наук. праць. 2007. № 7. С. 178-184.

Размещено на Allbest.ru