Особливості формування готовності майбутніх льотчиків військової авіації до професійної взаємодії під час використання спільного повітряного простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

Особливості формування готовності майбутніх льотчиків військової авіації до професійної взаємодії під час використання спільного повітряного простору

Алла Брацлавська старший викладач кафедри авіаційної англійської мови

Анотація

Статтю присвячено особливостям підготовки льотчиків військової авіації та проблемі формування у них готовності до професійної взаємодії під час використання спільного з іншими країнами повітряного простору. У статті розглядається специфіка роботи військового льотчика та специфіка підготовки військових пілотів у Харківському національному університеті Повітряних Сил, зокрема, на кафедрі авіаційної англійської мови. Визначено компоненти готовності військових льотчиків до професійної взаємодії, критерії та рівні сформованості такої готовності. Наголошується, що готовність до професійної взаємодії у спільному повітряному просторі є необхідною вимогою сьогодення з огляду на активний розвиток співпраці та формування взаємосумісності між українською авіацією та іноземними партнерами. Така готовність неможлива без належного рівня володіння військовими льотчиками іноземною мовою. Успішність формування готовності майбутніх пілотів військової авіації до професійної взаємодії під час використання спільного повітряного простору вимагає модернізації підготовки курсантів та використання інноваційних педагогічних технологій, що сприяють розвитку особистості та підвищенню ефективності підготовки.

Ключові слова: готовність, професійна взаємодія, взаємосумісність, адаптивність, інформаційні технології, інноваційні технології, дистанційне навчання.

Аннотация

АЛЛА БРАЦЛАВСКАЯ

старший преподаватель кафедры авиационного английского языка Харьковского национального университета Воздушных Сил имени Ивана Кожедуба

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХ ЛЕТЧИКОВ ВОЕННОЙ АВИАЦИИ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОМУ ВЗАИМОДЕЙСТВИЮ ПРИ ИСПОЛЬЗОВАНИИ ОБЩЕГО ВОЗДУШНОГО ПРОСТРАНСТВА

Статья посвящена особенностям подготовки летчиков военной авиации и проблеме формирования у них готовности к профессиональному взаимодействию при использовании общего с другими странами воздушного пространства. В статье рассматривается специфика работы военного летчика и специфика подготовки военных пилотов в Харьковском национальном университете Воздушных Сил, в частности, на кафедре авиационного английского языка. Определены компоненты готовности военных летчиков к профессиональному взаимодействию, критерии и уровни сформированности такой готовности. Отмечается, что готовность к профессиональному взаимодействию в общем воздушном пространстве является необходимым требованием настоящего, учитывая активное развитие сотрудничества и формирования совместимости между украинской авиацией и иностранными партнерами. Такая готовность невозможна без должного уровня владения военными летчиками иностранным языком. Успешность формирования готовности будущих пилотов военной авиации к профессиональному взаимодействию при использовании общего воздушного пространства требует модернизации подготовки курсантов и использования инновационных педагогических технологий, способствующих развитию личности и повышению эффективности подготовки.

Ключевые слова: готовность, профессиональное взаимодействие, совместимость, адаптивность, информационная технология, инновационная технология, дистанционное обучение.

Abstract

Alla Bratslavska

Senior Teacher at the Aviation English Language Department Kharkiv National Air Force University named after Ivan Kozhedub

SPECIAL FEATURES OF FORMING THE READINESS OF FUTURE MILITARY PILOTS FOR PROFESSIONAL INTERACTION WHEN USING THE COMMON AIR SPACE

The article is devoted to the special features of the military pilots training and the problem of forming their readiness for professional interaction when using the joint airspace with other countries. The article deals with the specifics of a military pilot's job and the specificity of military pilots training at the Kharkov National Air Force University, in particular, at the Aviation English Department. The components of military pilots' readiness for professional interaction, criteria and levels of such readiness are determined.

It is emphasized that readiness for professional interaction in the common airspace is a necessary requirement today in view of the active development of cooperation and formation of interoperability between Ukrainian aviation and foreign partners. Such readiness is impossible without a proper level of military pilots' foreign language command. Successful formation of future aviation pilots' readiness for professional interaction while using common airspace requires the modernization of cadets training and the use of innovative pedagogical technologies that promote personality development and increase the training effectiveness.

Keywords: readiness, professional interaction, interoperability, adaptability, information technologies, innovative technologies, distance learning.

Вступ

Постановка проблеми. Останнім часом Збройні Сили України переживають активне реформування. Згідно Воєнної доктрини України, Стратегічного оборонного бюлетня України на період до 2020 року, Закону України “Про Збройні Сили України”, забезпечення надійного захисту життєво- важливих інтересів держави є пріоритетним напрямком політики України, що потребує якісної підготовки військових фахівців, їх здатності виконувати завдання за призначенням, високого рівню їх професійної компетентності.

Розглядаючи сутність та специфіку військової професії, треба зазначити, що вона є складним структурним утворенням і вимагає від офіцера розвиненого інтелекту, волі, знань та виконання різних функцій: військового спеціаліста, керівника та організатора, наставника, вихователя тощо. Питанню підготовки майбутніх офіцерів приділяли увагу багато дослідників: О.Барабанщиков, В.Бачевський, А.Борисовський, К.Вербицький, В.Герасимчук, Д.Іщенко, Т.Олійник, П.Онищук, Г.П'янковський та інші.

Великою мірою це стосується процесу навчання у Харківському університеті Повітряних Сил (ХНУПС), який є вищим навчальним закладом, що випускає військових спеціалістів різних професій, зокрема, військових пілотів.

Метою статті є дослідження особливостей підготовки військових льотчиків у ХНУПС та забезпечення у ході навчання їх готовності до професійної взаємодії під час використання спільного повітряного простору.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні професійна підготовка майбутніх військових льотчиків повинна забезпечити якісно новий рівень їх компетентності як офіцерів військової авіації щодо питань організації і проведення бойової підготовки в частинах і підрозділах Повітряних Сил України та їх готовності до професійної взаємодії під час використання спільного з іншими країнами повітряного простору.

Розглянемо зміст підготовки військових льотчиків у Харківському національному університеті Повітряних Сил. Він включає у себе сукупність загальних, професійних і ціннісних уявлень, понять, суджень, цінностей професійної діяльності і визначається, з одного боку, змістом військової освіти, з іншого - особливостями військово-професійної діяльності льотчиків, він має містити такі компоненти як ціннісний компонент, пізнавальний, діяльнісний та особистісний.

На основі аналізу підготовки та навчання майбутніх військових льотчиків у ХНУПС, можна зробити висновки про деякі суперечності, що потребують подальшого розв'язання:

- між потребою у кваліфікованих військових пілотах з високим рівнем готовності до професійної взаємодії під час використання спільного повітряного простору та реальним станом практичної підготовки курсантів;

- між необхідністю модернізації підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів льотного профілю до професійної взаємодії та відсутністю відповідного теоретичного і практичного обґрунтування педагогічних умов забезпечення цього процесу для ефективного формування готовності майбутніх пілотів військової авіації до професійної взаємодії під час використання спільного повітряного простору;

- між сучасними вимогами до організації освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах льотного профілю і домінуванням традиційних методів організації освітньої діяльності, відсутністю практичних механізмів реалізації інноваційних педагогічних технологій.

Вищезгадані протиріччя зумовлюють зміну вимог до підготовки військовослужбовців-льотчиків, зокрема, навчання військових пілотів потребує якісно нових підходів, налагодження та впровадження сучасних педагогічних, організаційних і соціально-психологічних технологій.

Слід враховувати, що «готовність майбутнього офіцера Повітряних Сил до професійної діяльності - це інтегральна властивість і складне утворення особистості військового пілота, що включає в себе мотиваційний, когнітивний, операційний, емоційно-вольовий, спеціально-мовний компоненти як сукупність ЗНУ, професійно значущих якостей особистості, якими повинен володіти випускник вищому військовому навчальному закладі для успішної професійної діяльності в сучасних умовах» [1].

Аналізуючи особливості підготовки військових пілотів, можна визначити етапи формування готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності: попередній етап (первинна військово-професійна підготовка курсантів); основний етап (теоретична підготовка, тренажерна підготовка у вищому військовому навчальному закладі, мовна підготовка, військове стажування у військових частинах, льотна практика в авіаційних бригадах); етап адаптації до служби у військах та безпосередньої підготовки до взаємодії під час польотів у спільному повітряному просторі.

Проблемі організації професійної підготовки військових пілотів приділяли увагу багато авторів. Аналіз наукової літератури, праць дослідників (О. М. Керницький, В. В. Козлов, В. В. Лапа, Р. М. Макаров, В. О. Пономаренко, М. М. Рудний, Є. Г. Староконь) дозволив визначити такі особливості діяльності військових льотчиків: своєрідність цілей і результатів (переведення літака з одного стану в інший і утримання його у визначеному стані для виконання навчально-бойових та інших завдань; високий рівень професійної підготовленості, постійна бойова готовність); особливий характер об'єкта діяльності (літак, гелікоптер, його експлуатація на землі та бойове застосування у повітрі, бойове управління діями екіпажу); своєрідність і надзвичайна обмеженість робочого місця в кабіні літака, необхідність обов'язкового використання спеціального захисного спорядження та польотного обмундирування; регламентованість (підпорядкованість відповідним командирам, суворе дотримання вимог нормативних документів щодо льотної діяльності); специфічність засобів діяльності (спеціальні технології впливу на об'єкт, пов'язані з відривом від землі в особливих умовах, робочі операції з літаководіння та пілотування); уміння знаходити оптимальні варіанти рішення під час керування технічними системами літака в будь-яких умовах польоту, орієнтуватись у тримірному просторі; підвищені вимоги до стану психічного та фізичного здоров'я протягом усієї служби, суттєвий вплив гіподинамічного і нервово-психічного режиму праці на тривалість і надійність діяльності пілота; інтенсивне функціонування психіки у зв'язку з високим темпом діяльності та необхідністю переробки великого обсягу інформації за короткий термін часу; високе вольове, емоційно-нервове та інтелектуальне напруження у процесі льотної діяльності; висока вірогідність виникнення екстремальних ситуацій у будь-який момент польоту; підвищений рівень особистісної відповідальності за результати діяльності [2]; знаходження як під впливом факторів середовища, у якому проходить політ, так і тих, які обумовлені динамікою самого польоту (перевантаження, швидкість, шум, вібрація, прискорення); необхідність постійного навчання та перенавчання.

Треба зазначити, що з подальшою інтеграцією нашої країни у міжнародні авіаційні організації та зміцненням співробітництва між цивільною та військовою авіацією, значно зростає необхідність підготовки льотчиків, які демонструють високий рівень володіння англійської мовою.

Як написано у «Керівництві з впровадження вимог ІКАО до володіння мовою» (“Manual on the Implementation of ICAO Language Proficiency Requirements”): «У 1998 році Асамблея ІКАО, беручи до уваги кілька аварій і інцидентів, де володіння мовою пілотів і авіадиспетчерів було причиною або супутнім фактором, сформулювала Резолюцію Асамблеї A32 - 16, в якій Раді ІКАО настійно рекомендується керувати аеронавігаційною комісію для розгляду, з високим рівнем пріоритету, питання володіння англійською мовою, і завершити завдання зміцнення відповідних положень Додатків 1 і 10, з метою зобов'язання держав, які підписали договір, вжити заходів до того, щоб персонал управління повітряним рухом і льотні екіпажі, що беруть участь у виконанні польотів у повітряному просторі, де використовується англійська мова, мали досвід у проведенні радіотелефонної комунікації англійською мовою» [11].

Крім вимог ІКАО, серед яких обов'язковим є отримання курсантами рівня ІКАО 4 (операційний), багато уваги повинно приділятися отриманню військовими пілотами рівня 2 (функціональний) за стандартизацією НАТО STANAG 6001, що надасть змогу українським військовим льотчикам плідно співпрацювати з іноземними колегами під час спільних навчань, миротворчих операцій тощо.

Саме на розвиток таких мовних навичок спрямована специфіка дисципліни “Іноземна мова за професійним спрямуванням” , якої навчають курсантів старших курсів у Харківському національному університеті Повітряних Сил. Ця дисципліна орієнтується на майбутню професію курсанта, що зумовлена інтегруванням знань із фахових дисциплін в іншомовному спілкуванні під час професійної підготовки.

Відзначимо, що основу структури та змісту формування готовності до використання іноземної мови у професійній діяльності військових льотчиків складають навчальна та робоча навчальна програми дисципліни “Іноземна мова за професійним спрямуванням, модульне структурування змісту курсу та діагностика сформованості готовності майбутніх військових пілотів до використання іноземної мови у професійній діяльності.

Враховуючи вікові особливості курсантів та навчальні плани, можна поділити підготовку з іноземної мови у ХНУПС на основні етапи: перший етап (1 курс) - адаптаційно-корективний курс, визначений виходячи з філософських засад освіти і виховання гармонійно розвиненої особистості, що вимагають набуття базових знань із загальноосвітніх предметів на початковому курсі у вищому навчальному закладі; другий етап (2 курс) називається перехідним (професійно орієнтованим) курсом, оскільки на ньому починають розвиватися квазіпрофесійні (інтегровані) уміння роботи з професійною лексикою та накопичується словник-4 курси) називається базовим професійно спрямованим курсом, оскільки акценти визначення тематики занять змінюються у напрямі професіоналізації знань та умінь.

На основі аналізу особливостей діяльності та навчання майбутніх військових пілотів можна виділити такі компоненти готовності військових льотчиків до професійної взаємодії: мотиваційно-ціннісний (сукупність професійно-значущих мотивів і цінностей), вольовий, змістово-діяльнісний (базові та ключові соціально- професійні компетенції), особистісно-творчий (професійні якості, що забезпечують відтворення у процесі професійної діяльності інтегрованих професійних умінь), оцінювальний.

Визначаючи критерії сформованості готовності військових льотчиків до професійної взаємодії, треба назвати: мотивацію до вивчення іноземної мови, здатність успішно виконувати професійну іншомовну діяльність (теоретикопрактична підготовленість), творче опанування продуктивним стилем іншомовної професійної діяльності, здатність до самостійності у прийнятті оптимальних рішень і рефлексії.

Сьогодні розвиток та сформованість готовності до професійної взаємодії військових фахівців великою мірою залежить від вживання інноваційних технологій навчання, що відповідають сучасним вимогам до організації навчального процесу. Багато науковців присвячують свої роботи дослідженню інноваційних технологій, зокрема, Л.В.Штефан виділяє деякі напрями інноваційної діяльності у ЗВО, а саме: структурні, освітні інновації, інновації у науковій та міжнародній діяльності, інновації в системі підвищення кваліфікації викладацьких кадрів, інновації в інформаційному забезпеченні тощо. Прикладами інновацій в інформаційному забезпеченні є «електронний університет, електронна бібліотека, електронний навчально-методичний комплекс, електронний документообіг, електронний портал інноваційної діяльності ЗВО (на різних мовах), автоматизовані інформаційні системи «Абітурієнт» та «Студент», система управління електронними освітніми ресурсами, система єдиного телекомунікаційного середовища, електронний журнал та інші» [10], деякі з яких зараз активно впроваджуються у навчальний процес ХНУПС.

Маємо зазначити, що велику роль у навчанні, у тому числі, у підготовці військових льотчиків відіграють сучасні інформаційні технології. Дослідженню використання інформаційних технологій у навчанні приділяють увагу багато авторів, наприклад, Я.А. Малихіна у своїх роботах окреслює «певні тенденції розвитку ІС сучасного вищого навчального закладу та комунікаційних каналів ВНЗ; активне впровадження та використання електронних навчальних та навчально-методичних документів; забезпечення багатосторонніх та багатоканальних комунікацій, інтерактивності, інтегрованості та оперативності ІНС ЗВО завдяки застосуванню новітніх ІКТ» [6].

На основі досвіду використання інформаційних технологій у навчанні авіаційної англійської мови, доведено, що вони мають великі можливості у формуванні комунікативної та мовної компетенції курсантів відповідно світовим стандартам, забезпечують індивідуальний та диференційований підході до навчання, можливість повноцінної взаємодії викладача та курсанта. військовий льотчик курсант педагогічний

Враховуючи специфіку військової авіації, а саме графік польових навчань та льотної практики курсантів у військових частинах, процес навчання військових пілотів іноземної мови має особливості у плануванні. Для вирішення можливої проблеми дефіциту часу та підвищення ефективності підготовки військових льотчиків, кафедра авіаційної англійської мови розробляє та успішно впроваджує курс дистанційного навчання, який забезпечує розвиток комунікативних, творчих та професійних знань курсантів, їх потреб у самоосвіті.

Треба зазначити, що дистанційний курс та програма навчання військових льотчиків керуються принципом адаптивності, бо у неї закладено можливість змін згідно до змінних умов навчання. Крім того, адаптивність у професійній освіті військових льотчиків розглядається також «як соціальна категорія, як природна здібність людини до пристосування у змінних умовах професійних викликів. Оскільки людина повинна самостійно прийняти рішення щодо зміни світоглядних і ціннісних орієнтацій у своїй професії, адаптивність має забезпечуватися усвідомленими і самоспрямованими діями та мати інформаційний супровід» [4].

Розглянемо структуру дистанційного курсу навчання іноземної мови. Він розподіляється на блоки, присвячені підготовці до складання екзамену STANAG 6001 та екзамену ІКАО, які містять варіанти тестів для самоконтролю, тренувальні вправи за чотирма аспектами мовленнєвої діяльності: говоріння, письма, читання та аудіювання, завдання на вживання конструкцій базової граматики тощо. Курс використовує синхронні та асинхронні технології, забезпечує можливість спілкування між курсантами та викладачами у чаті, групах, у реальному часі та відправлення робіт курсантів для перевірки викладачем. Цей курс відповідає потребі у безперервному навчанні курсантів під час льотної практики та передбачає розвиток достатньої мотивації курсантів до професійної взаємодії у спільному повітряному просторі.

Як показує досвід викладання англійської мови у ХНУПС, завданням викладача також є підвищення обізнаності курсантів з типами навчальних занять, врахування їх особистих стилів навчання, які визначаються на основі рис характеру, попереднього досвіду, власних навчальних стратегій тощо. «Навчання іноземної мови становить не тільки просте отримування навчальних навичок і системи правил чи граматики, але є тісно пов'язаним зі змінами особистого іміджу, пристосування до нових соціальних і культурних стилів поведінки та способів існування...» [14] .

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, формування готовності майбутніх військових льотчиків до професійної взаємодії під час використання спільного повітряного простору є надзвичайно важливим з огляду на активну співпрацю українських військових льотчиків з іноземними колегами у інтернаціональних навчаннях, миротворчих операціях та під час виконання спільних завдань.

Процес формування готовності майбутніх військових льотчиків до професійної взаємодії під час використання спільного повітряного простору має певні особливості, продиктовані специфікою військової професії та поділяється на декілька етапів навчання, а саме: адаптаційно-корективний, перехідний та професійно спрямований. Компонентами готовності військових льотчиків до професійної взаємодії є: мотиваційно-ціннісний, вольовий, змістово-діяльнісний, особистісно-творчий та оцінювальний.

Виділяються наступні критерії сформованості готовності військових льотчиків до професійної взаємодії: мотивація до вивчення іноземної мови, здатність успішно виконувати професійну іншомовну діяльність (теоретико - практична підготовленість), творче опанування продуктивним стилем іншомовної професійної діяльності, здатність до самостійності у прийнятті оптимальних рішень і рефлексії.

Процес підготовки військових льотчиків на сучасному етапі вимагає модернізації підготовки курсантів та використання різноманітних інноваційних педагогічних технологій, які сприяють розвитку мотивації, особистісних якостей майбутніх військових льотчиків, забезпечення високого рівня знань, зокрема, володіння військовою та авіаційною англійською мовою.

Використана література

1. Арсен'єва. Н. Б. Сутність та структура готовності майбутніх офіцерів повітряних сил збройних сил України до експлуатації авіаційної техніки у сучасних умовах // Вісник національної академії державної прикордонної служби України - 2010 №1.

2. Гандер, Д. В. Основные направления психологического обеспечения подготовки экипажей к действиям в особых ситуациях полета / Д. В. Гандер // Вестник МАКЧАК. - 2000. - № 1. - С. 25-29.

3. Голощук Р.О., Довбуш О.О. Використання програмного забезпечення Moodle та Adobe для організації електронного навчання / Р.О. Голощук, О.О. Довбуш // Інформаційні системи та мережі : [збірник наукових праць] / відповідальний редактор В. Пасічник. - Львів. : Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2010. - 396 с. : іл. - (Вісник / Національний університет "Львівська політехніка" ; № 673). - 249-258.

4. Єльникова Г.В. Адаптивні технології в освіті. // Електронне наукове фахове видання «Адаптивне управління: теорія і практика» Серія «Педагогіка» Випуск 3(5), 2017.

5. Єльникова Г.В. Основи адаптивного управління [тексти лекцій] / Галина Василівна Єльникова. - К. : ЦІППО АПН України, 2002. - 133 с.

6. Малихіна Я.А. Інформаційні технології в управлінні фінансами закладу вищої освіти як компонент взаємодії із зовнішнім середовищем/ Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського Педагогічні науки:зб.нак.пр./за ред. проф. Тетяни Степанової. - № 2(61), травень 2018.- Миколаїв: МНУ імені В.О.Сухомлинського, 2018. - 362с.

7. Могильний Г.А. Застосування освітніх інформаційних ресурсів у навчальному процесі / Г.А. Могильний, В.В. Скачко, О.В. Хміль // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2006. - № 21. - С. 54 - 59.

8. Макаров, Р. Н. Человеческий фактор. Авиация ХХ века / Р. Н. Макаров, В. М. Зарецкий, В. И. Федоришин. - М. : МРН, 2003. - 524 с.

9. Штефан Л.В. Інноваційне середовище сучасного закладу вищої освіти як об'єкт конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг /Проблеми інженерно-педагогічної освіти : [зб. наук. праць /редкол. О. Е. Коваленко (голов. ред.) та ін.]. - Х.: УІПА, 2019. - № 62. - С. 15-23.

10. Штефан Л. В. Інноваційні процеси як основа формування інноваційних вищих навчальних закладів / Л. В. Штефан // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. - 2010. - № 26-27. - С. 105-111. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pipo_2010_26-27_17

11. Doc 9835, Manual on the Implementation of ICAO Language Proficiency Requirements Order Number: 9835 ISBN 978-92-9231-549-8 / ICAO, 2010.

12. Kharkivska Alla, Malyhina Yana. Instrumental Competencies оf Future Teachers - Is (as) a Factor оf Professional Training - American Journal of Education, No.4 (2) - The University of Chicago Press, 2018. - Pages 700-941.

13. Harmer J, The practice of English language teaching, Longman, 2001.

14. Malamah-Thomas A, Classroom interaction, Oxford University Press, 1996.

References

1. Arsen"yeva. N. B. Sutnist' ta struktura hotovnosti maybutnikh ofitseriv povitryanykh syl zbroynykh syl Ukrayiny do ekspluatatsiyi aviatsiynoyi tekhniky u suchasnykh umovakh // Visnyk natsional'noyi akademiyi derzhavnoyi prykordonnoyi sluzhby Ukrayiny - 2010 №1.

2. Gander, D. V. Osnovnyye napravleniya psikhologicheskogo obespecheniya podgotovki ekipazhey k deystviyam v osobykh situatsiyakh poleta / D. V. Gander // Vestnik MAKCHAK. - 2000. - № 1. - S. 25-29.

3. Holoshchuk R.O., Dovbush O.O. Vykorystannya prohramnoho zabezpechennya Moodle ta Adobe dlya orhanizatsiyi elektronnoho navchannya / R.O. Holoshchuk, O.O. Dovbush // Informatsiyni systemy ta merezhi : [zbirnyk naukovykh prats'] / vidpovidal'nyy redaktor V. V. Pasichnyk. - L'viv. : Vydavnytstvo Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika", 2010. - 396 s. : il. - (Visnyk / Natsional'nyy universytet "L'vivs'ka politekhnika" ; № 673). - C. 249-258.

4. Yel'nykova H.V. Adaptyvni tekhnolohiyi v osviti. // Elektronne naukove fakhove vydannya «Adaptyvne upravlinnya: teoriya i praktyka» Seriya «Pedahohika» Vypusk 3(5), 2017.

5. Yel'nykova H.V. Osnovy adaptyvnoho upravlinnya [teksty lektsiy] / Halyna Vasylivna Yel'nykova. - K. : TSIPPO APN Ukrayiny, 2002. - 133 s.

6. Malykhina YA.A. Informatsiyni tekhnolohiyi v upravlinni finansamy zakladu vyshchoyi osvity yak komponent vzayemodiyi iz zovnishnim seredovyshchem/ Naukovyy visnyk Mykolayivs'koho natsional'noho universytetu imeni V.O.Sukhomlyns'koho Pedahohichni nauky:zb.nak.pr./za red. prof. Tetyany Stepanovoyi. - № 2(61), traven' 2018.- Mykolayiv: MNU imeni V.O.Sukhomlyns'koho, 2018. - 362s.

7. Mohyl'nyy H.A. Zastosuvannya osvitnikh informatsiynykh resursiv u navchal'nomu protsesi / H.A. Mohyl'nyy, V.V. Skachko, O.V. Khmil' // Visn. Luhan. nats. ped. un-tu imeni Tarasa Shevchenka. - 2006. - № 21. - S. 54 - 59.

8. Makarov, R. N. Chelovecheskiy faktor. Aviatsiya KHKH veka / R. N. Makarov, V. M. Zaretskiy, V. I. Fedorishin. - M. : MRN, 2003. - 524 s.

9. Shtefan L. V. Innovatsiyne seredovyshche suchasnoho zakladu vyshchoyi osvity yak ob"yekt konkurentospromozhnosti na rynku osvitnikh posluh / Problemy inzhenerno- pedahohichnoyi osvity : [zb. nauk. prats' / redkol. O.E. Kovalenko (holov. red.) ta in.]. - KH. : UIPA. 2019. - № 62. S. 15 - 23.

10. Shtefan L. V. Innovatsiyni protsesy yak osnova formuvannya innovatsiynykh vyshchykh navchal'nykh zakladiv / L. V. Shtefan // Problemy inzhenerno-pedahohichnoyi osvity. - 2010. - № 26-27. - S. 105-111. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pipo_2010_26- 27_17

11. Doc 9835, Manual on the Implementation of ICAO Language Proficiency Requirements Order Number: 9835 ISBN 978-92-9231-549-8 / ICAO, 2010.

12. Kharkivska Alla, Malyhina Yana. Instrumental Competencies of Future Teachers - Is (as) a Factor of Professional Training - American Journal of Education, No.4 (2) - The University of Chicago Press, 2018. - Pages 700-941.

13. Harmer J, The practice of English language teaching, Longman, 2001.

14. Malamah-Thomas A, Classroom interaction, Oxford University Press, 1996.

Размещено на Allbest.ru