Формування комунікативної толерантності в поліцейських Національної поліції України за допомогою інтерактивних засобів навчання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Формування комунікативної толерантності в поліцейських Національної поліції України за допомогою інтерактивних засобів навчання

Рівчаченко О.А.

Рівчаченко О.А. - кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

Rivchachenko О. -Ph.D in Law, Senior Lecturer of the Department of Legal Psychology of the National Academy of internal Affairs, Kyiv, Ukraine Formation the Communicative Tolerance of the Policemen in the National Police of Ukraine through the Interactive Learning Tools

Вступ

Проблеми толерантності як соціально-психологічного феномену досліджувалися такими вітчизняними та іноземними дослідниками, як: О. Асмолов, Г. Балл, В. Бойко, Т. Болотіна, Б. Гершунський, О. Грива, І. Гриншпун, Н. Зіганшина, Л. Карамушка, Д. Леонтьєв, В. Лекторський, А. Орлов, А. Реан, О. Савченко, Г. Скрябіна, Г. Солдатова, В. Тишков, Л. Шайгєрова, О. Шарова. Особливостям психолого-педагогічних умов виховання та формування толерантності особистості присвячені наукові праці Ю. Іщенко, О. Клєпцова, В. Тишкова, П. Степанова, Н. Вязовець, В. Лаврової та ін. Аналізуючи питання застосування інтерактивних технологій навчання під час навчально-виховного процесу, зазначимо, що досить багато дослідників приділяли увагу цій проблематиці: Л. Ампілогова, Л. Артемова, І. Войтова, К. Гіря, Л. Годкевич, Т. Добриніна, Т. Дуткевич, І. Ігошина, І. Осадченко, І. Підласий, Л. Пироженко, О. Коберник, М. Кларін, Є. Козіна, Н. Коломієць, О. Комар, Т. Кравченко, Л. Павлова, О. Пометун, А. Смолкін, В. Скрипник, Н. Суворова, А. Хуторський, І. Якиманська та ін. І. Зозуля розглядає питання відповідності Національної поліції міжнародним стандартам діяльності, вказуючи на недоліки стану внутрішньої готовності української поліції відповідати стандартам організації та діяльності поліцейських органів Європейської Співдружності (Zozulia, 2018).

Мета і завдання дослідження

Виклад основного матеріалу

М. Черемський зауважує, що толерантність є важливою умовою самоактуалізації та соціалізації особистості. У колективі, де відсутнє толерантне ставлення один до одного, виникають суперечки та конфлікти, унаслідок чого колектив розпадається. Тому важливою умовою існування толерантності між людьми є взаємоповага та взаємодія, від чого виграють обидві сторони. Автор вказує, що важливу роль у розвитку толерантності відіграє творчість. Вона сприяє створенню дружньої атмосфери в колективі, активізації творчого самовираження особистості, підвищенню рівня її естетичної та морально-етичної культури (Cheremskyi, 2018, p. 81).

Основними завданнями нашого дослідження стали: розвиток прагнення поліцейських до розуміння себе й інших; оволодіння техніками самоконтролю й ефективної комунікації, озброєння їх відповідними комунікативними техніками, здатністю до вибору власних виховних впливів, адекватних психологічним особливостям об'єкту спілкування; розвиток здатності до встановлення довірливих контактів; формування особистісних якостей, якими забезпечується досягнення необхідного рівня комунікативної толерантності.

Дослідження ґрунтувалося на чотирьох принципах особистісно-центрованого підходу до вивчення комунікативної толерантності: індивідуально-психологічному, віковому, соціально-психологічному та системно-психологічному. Проаналізувавши результати дослідження, було встановлено, що основними психологічними складовими толерантності особистості поліцейського є: врівноваженість, стриманість у конфліктних ситуаціях, емоційна стійкість і витривалість до фрустраційних впливів, середній рівень тривожності, низький рівень агресивності, ворожості, високий рівень емпатії, комунікативності, прийняття себе та інших, готовність до контактів з іншими, товариськість, гнучкість у спілкуванні, відкритість, нонконформізм, гнучкість мислення, готовність до перегляду власної точки зору та прийняття позиції іншого, позитивний смисл Я, внутрішній локус контролю, упевненість у собі, розвинуті якості самоконтролю та саморегуляції.

Проведене нами анкетування поліцейських показало, що комунікативна толерантність розглядається ними в таких аспектах: як особистісна якість особистості, як особливість взаємодії з іншими людьми, як професійно важлива якість фахівця, безпосередньо пов'язана зі службовою діяльністю.

Н. Вязовець і В. Лаврова виокремили такі домінанті якості в толерантної особистості: терпіння, терпимість, вміння володіти собою, гуманізм, довіра, вміння слухати, альтруїзм, чуйність, почуття гумору, вміння не засуджувати інших (Viazovets, & Lavrova, 2003). Г. Кустова зазначає, що для розвитку толерантності особистості необхідно формувати чотири основні компоненти: психологічну стійкість, систему

позитивних установок, комплекс індивідуальних якостей, систему особистих і групових цінностей (Kustova, р. 4). І. Гриншпун виокремлює такі компоненти толерантності: когнітивний компонент, який включає можливість розуміння «чужої системи конструктів» у змістовному та структурному плані; вольовий компонент, що визначається сформованістю засобів саморегуляції в ситуаціях фрустрації; поведінковий компонент, до якого належать вчинки, спрямовані на встановлення контакту, запобігання непродуктивних конфліктів або їх продуктивне вирішення; рефлексивний компонент, який означає здатність до перебудови неадекватних установок, стосунків та вчинків (Grinshpun, 2003).

Цілком поділяємо думку Н. Цвіркун, яка слушно зауважує, що толерантність як особливість свідомості, особистісна риса не властива людині генетично й може у неї не з'явитися, якщо вона не буде спеціально вихованою. З огляду на гостроту цієї проблеми, потрібно виховати майбутнього поліцейського із почуттям поваги, прийняттям і правильним розумінням багатоманітності культур нашого світу, форм самовираження та способів вияву людської індивідуальності, що передбачає толерантне ставлення до інших національностей, рас, кольору шкіри, статі, сексуальної орієнтації, віку, мови, релігії, національного походження тощо. Направленість освітнього й виховного процесів формування толерантності в освітніх закладах МВС України автор пропонує представити так: по-перше, виховання курсантів у дусі відкритості, прийняття інших народів, їхніх цінностей та культури; по-друге, прищеплення ідеї альтруїзму та поваги до інших, неупередженого ставлення до різних категорій осіб; по-третє, використання ненасильницьких засобів у вирішенні конфліктів та відмова від невиправданого насильства. Брак досвіду, культури спілкування, незнання людських розбіжностей породжують інтолерантність. Єдиний спосіб протистояти цьому - підвищувати культурно-освітній рівень підростаючого покоління (Tsvirkun, 2017, р. 295). На жаль, наразі викладання дисципліни «Толерантність та недискримінація в роботі поліцейських» передбачена тільки для слухачів курсів підвищення кваліфікації. Вважаємо за доцільне ввести дану дисципліну до програми підготовки курсантів усіх спеціальностей у вищих навчальних закладах МВС України.

Викладачам і тренерам потрібно враховувати, що основи толерантної поведінки особистості закладаються в ранньому дитинстві під час сімейного спілкування та виховання. І. Федосєєвою встановлено, що практика застосування батьками таких поєднань стилів взаємин із дітьми молодшого підліткового віку, як позитивний інтерес, директивність і ворожість призводить до виникнення в них афективної інтолерантності, що виявляється в агресивності, схильності до афективних нападів невмотивованої природи, лабільності настрою, підвищеного стану тривожності, збудженості й напруги, прояви яких відбуваються на тлі низької самоповаги, підозрілості, внутрішньої конфліктності, непевності в собі та власних вчинках, схильності до самозвинувачення, низького самоконтролю, водночас за наявності високої мотивації до успіху і цілком раціональної оцінки ними змісту й перебігу тих чи тих життєвих ситуацій. Виявлено, що чинником виникнення в осіб середнього підліткового віку комунікативної форми інтолерантності є поєднання таких виховних стилів батьків, як: автономність (відстороненість), непослідовність і директивність, наслідком яких є прояви в підлітків низької товариськості, замкнутості, низького рівня групового конформізму, дистанціювання від оточуючих, прагнення до усамітнення, пасивності та нерішучості, тенденції до індивідуалізму, незадоволеності власним Я (позитивний смисл Я), поміркованості у виборі партнерів спілкування, а також щодо нечутливості до фрустраційних впливів та схильності до внутрішнього локусу контролю. Визначено, що таке поєднання стилів взаємин батьків з особами старшого підліткового віку, як непослідовність, ворожість, автономність і директивність - сприяють породженню в них ментальної форми інтолерантності, що виявляється в ригідності мислення, непоступливості власною та неприйнятті позиції іншого, некритичному ставленні до думки й поглядів інших, категоричності у судженнях, неготовності до групових дискусій, що супроводжується конфліктним смислом Я, самовпевненістю, радикалізмом і прагненням до домінування. Поза тематичного предмета спілкування виявляють водночас достатню відвертість, гнучкість і стабільність комунікативних актів, а також емоційну відгукуваність у широкому просторі міжперсональних та соціальних стосунків (Fedosieieva, 2011, р. 10).

Як зазначає І. Кривошапка, виховання толерантності має здійснюватися на раціональному, емоційному та орієнтованому на завдання рівнях. Головними його компонентами є глибокі знання про толерантність, загальна спрямованість на толерантну поведінку, а також певні навички розв'язання конфліктів. Однак самі лише знання не є достатньо потужним стимулом до прояву толерантної поведінки в конфліктних ситуаціях. З цією метою необхідно розвивати певні здібності, які посилюють схильність до толерантного ставлення та здійснення відповідних дій. Такими здібностями автор вважає уміння вести діалог, спілкуватися, з розумінням вислуховувати іншого й формулювати власні погляди, права та потреби таким чином, щоб інший міг їх зрозуміти; уміння дивитися на проблему в реальному світлі й визнавати позицію іншого; уміння користуватися моделями конструктивного та демократичного розв'язання конфліктів; розуміння принципової обмеженості й суб'єктності будь-якої інтерпре- таційної моделі, відчуття мовчазного вдавання чого-небудь, яке іноді є передумовою конфліктів (Kryvoshapka, 2013, р. 26).

Отже, ці психологічні особливості слід обов'язково враховувати, організовуючи педагогічну діяльність та плануючи зміст навчальних занять з метою формування та розвитку комунікативної толерантності поліцейських.

На підставі проведеного комплексу психодіагностичних методик, спрямованих на виявлення базових особистісних характеристик особистості поліцейських і виявів основних характеристик толерантності, було визначено короткострокову програму формувальних впливів, виходячи із нормативної кількості годин, відведених на вивчення дисципліни. Програмою передбачено застосування, перш за все, інтерактивних методів навчання (тренінгових технологій, навчальних ділових і рольових ігор тощо), оскільки такий підхід має найбільш ефективні та швидкі психолого-педагогічні засоби в процесі формування будь-яких особистісних та професійних компетентностей фахівців. Л. М. Семенова вказує, що специфіка тренінгової технології полягає у високій інтенсивності проведення занять та використанні різноманітних способів досягнення заявленого результату прямо в процесі самого тренінгу. Методи, прийоми й техніки тренінгу достатньо різноманітні. До них належать творчі завдання, вікторини, баскет-метод, аналіз кейса, рольові та ділові ігри, мозковий штурм, вправи, спрямовані на зближення людей, інтенсифікатори, імітаційне моделювання, ситуативні завдання тощо (Semenova, 2017, р. 107).

Методологічною основою нашого дослідження стали принципи системного та гуманістичного підходів; єдності свідомості, поведінки та діяльності; діалектичного зв'язку біологічного та соціального (Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський, Н. Гришина, О. М. Леонтьєв, К. Роджерс та ін.).

Загалом програма спрямована на: 1) розуміння різноманіття культур сучасного світу, актуалізацію знань щодо психологічних особливостей стереотипів (етнічних, гендерних тощо) та їх вплив на формування толерантної поведінки особистості; 2) роботу із системою ціннісних орієнтацій особистості, що є підґрунтям толерантності; 3) формування активної соціальної, громадянської та професійної позиції поліцейських; 3) формування стійкої психологічної культури поліцейських, що полягає в адекватному розумінні як своїх внутрішніх процесів, станів і властивостей, так і в розумінні інших людей, вмінні налагоджувати й підтримувати доброзичливі ділові стосунки з людьми; 4) напрацювання навичок ефективної комунікації в міжособистісному професійному спілкуванні; 5) розвиток навичок рефлексії, зворотного зв'язку в професійних комунікаціях; 6) формування навичок саморегуляції та психологічної самодопомоги, уміння володіти собою, конструктивним формам опанування вираження агресії; 7) формування навичок конструктивного міжкультурного діалогу в професійному середовищі.

Застосування авторської програми короткострокових тренінгів, спрямованих на формування комунікативної толерантності, дозволило досягти позитивних результатів, що підтверджується об'єктивними даними вихідного контролю (психодіагностичне тестування, спостереження за професійною комунікативною діяльністю слухачів) та суб'єктивними звітами учасників. Варто підкреслити дещо кращі результати формування та розвитку толерантності у молодших поліцейських, у порівнянні зі старшими за віком та вислугою років.

Хоча в цивільному українському суспільстві толерантність як особистісна якість частіше притаманна людям літнього віку. На нашу думку, це пояснюється специфікою професійного добору кандидатів на службу, який спрямований на виявлення та відповідність певних особистісних якостей вимогам професійної діяльності поліцейських.

Слід зазначити, що застосування засобів інтерактивних технологій забезпечило створення оптимального навчального середовища, розвиваючи такі психологічні якості у поліцейських, як відкритість до спілкування та інформації, асертивність, адекватне сприйняття себе та свого оточення, психологічна стійкість, самоконтроль,усвідомлення рівноцінності всіх людей, незалежність, соціокультурна адаптація, позитивні установки на взаємодію, опора на себе, досвід, прийняття відповідальності тощо. Це, зі свого боку, сприяло створенню толерантного середовища в навчальній групі, зменшенню напруги й тривожності слухачів, підвищенню позитивної мотивації до навчання, засвоєнню більшої кількості навчальної інформації, збільшенню пізнавальної активності. Погоджуємось з думкою Л. Залановської, яка зазначає, що впровадження моделі формування толерантності та її ефективність у вищому навчальному закладі може бути забезпечена за таких умов: формування толерантності є частиною загальної системи професійної підготовки студентів, спрямованої на розвиток професійно-особистісних новоутворень, яка реалізується в навчальній роботі зі студентами; створені психологічні та педагогічні умови, необхідні для найповнішої реалізації програми формування толерантності; організовані проблемні дискусії, під час яких набувається досвід з огляду на інші думки, що активізує розвиток механізму децентрації; організований процес рефлексії (Zalanovska, 2019, р. 180).

Як зазначає А. Остапенко, упровадження інноваційних педагогічних технологій у викладання професійно орієнтованих предметів уможливлює докорінно змінити позицію студентів, перетворивши їх на суб'єкти навчання, співавторів навчального процесу (Ostapenko, 2018, р. 123). Перевагами інтерактивного навчання Н. Полудьонна вважає такі чинники: можливість реалізації значно більшої кількості дидактичних завдань на занятті; високу результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь; формування вміння ефективно взаємодіяти в колективі (що є професійно значимим з погляду вимог професійної діяльності); ефективний розвиток навчальної діяльності, тобто курсант (слухач) стає суб'єктом навчання, відчуває себе активним учасником квазіпрофесійної ситуації та власного розвитку (це забезпечує внутрішню мотивацію до навчання і, як наслідок, - покращення якості результатів навчання) (Poludonna, 2019, р. 114).

Вважаємо, що найважливішу роль у формуванні комунікативної толерантності слухачів відіграє толерантний викладач. Таку думку обстоює і О. Канарова, яка зауважує, що толерантний педагог, який має особливу тактику побудови власної поведінки щодо вихованця, спроможний досягти більшої результативності у формуванні міжособистісних взаємин (Kanarova, 2015, р. 109).

Переконані, що дотримання діалогового вектору під час проведення навчальних занять стимулює слухачів до саморозвитку, самовдосконалення та є шляхом до діяльної самореалізації як особистості та фахівця. Саме толерантне середовище в процесі навчання у закладі вищої освіти сприятиме формуванню толерантного стилю життя загалом і комунікативної толерантності поліцейських Національної поліції України зокрема.

Наукова новизна

Дослідження проводили серед працівників Національної поліції України, які проходять навчання в інституті підготовки керівних кадрів та підвищення кваліфікації Національної академії внутрішніх справ, що передбачало психологічне діагностування та аналіз особистісних характерристик комунікативної толерантності, побудову й проведення навчальних занять за допомогою інтерактивних засобів навчання, визначення психологічних умов щодо підвищення ефективності цього процесу. Урахування результатів діагностування рівня розвитку загальної та комунікативної толерантності працівників Національної поліції України на початку вивчення спеціальної дисципліни «Толерантність і недискримінація в роботі поліцейських» надало можливість викладачам суттєво підвищити ефективність викладання та забезпечити формування необхідних професійно важливих якостей поліцейських, до яких передусім належить комунікативна толерантність.

Висновки

комунікативний толерантність поліцейський навчальний

1. Черемський М. Толерантність освітнього середовища як умова творчого самовираження особистості. Теорія і практика управління соціальними системами. 2018. № 2. C. 75-82. doi: 10.20998/2078-7782.2018.2.08.

2. Федосєєва І. В. Соціально-психологічні чинники формування толерантності підлітків у сім'ї: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05. Луганськ, 2011.21 с.

3. Гриншпун И. Б. Понятие и содержательные характеристики толерантности. Толерантное сознание и формирование толерантных отношений (теория и практика): сб. науч.-метод. ст. / отв. ред. С. К. Бондырева. М., 2003. С. 31-40.

4. Канарова О. Роль вихователя у формуванні толерантності дітей дошкільного віку. Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. 2015. № 1. С. 106-110. doi: 10.7905/нвмдпу0і14.1051.

5. Кривошапка І. В. Актуальні проблеми виховання толерантності майбутніх викладачів. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2013. № 3 (29). С. 21-29.

6. Кустова Г. Феномен толерантності і механізми формування толерантності в умовах глобалізації. URL: http://istok.ucoz.ua/publ/fenomen_tolerantnosti_i_mekhanizmi_formuvannja_tolerantnosti_v_umovakh_glob alizaciji_kustova_ganna/1-1-0-3.

7. Остапенко А. К. Методичні засади використання інтерактивних технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців з освітнього менеджменту. Вісник Черкаського університету. 2018. № 8. С. 119-124. (Серія «Педагогічні науки»).

8. Полудьонна Н. С. Ефективність інтерактивних методів у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання (компетентнісний підхід). Актуальні проблеми вищої професійної освіти: матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 22 берез. 2019 р.). Київ, 2019. С. 114-115.

9. Promoting Tolerance. URL: http://www.unesco.org.

10. Радченко М. А. Інтерактивні технології навчання в професійному становленні майбутніх спеціалістів. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2014. Вип. 34. С. 299-306.

11. Рівчаченко О. А. Психологічне забезпечення формування комунікативної толерантності у працівників Національної поліції України. Юридична психологія. 2018. № 2 (23). С. 136-144. URL:https://psychped.naiau.kiev.ua/index.php/psychped/article/view/895.

12. Семенів Н. М. Дослідження етнічної толерантності в студентському середовищі. Молодий вчений. 2019. № 3. С. 275-280. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-3-67-58.

13. Семенова Л. М. Потенциал тренинговой технологии в формировании имиджелогической компетентности будущего специалиста по рекламе и связям с общественностью. Учёные записки Забайкальского государственного университета. 2017. № 2. Т. 12. С. 105-111. (Серия «Педагогические науки»). doi: 10.21209/2542-0089-2017-12-2-105-111.

14. Цвіркун Н. Ю. Формування толерантності у поліцейських. Підготовка охоронців правопорядку в Харкові (1917-2017 рр.). 2017. С. 293-295.

15. Вязовец Н. В., Лаврова В. Л. Проблема психологической толерантности в системе школьного образования. Журнал прикладной психологии. 2003. № 2. С. 38.

16. Яланська С. Психологічні аспекти розвитку толерантності особистості в освітньому середовищі. Психологія особистості. 2016. № 1. С. 100-108. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-3-67-58.

17. Залановська Л. І. Психолого-педагогічні аспекти формування толерантності до роботи в умовах інклюзивної освіти. Psychological journal.2019. № 3. С. 180-193. doi: https://doi.org/10.31108/1.2019.3.23.12.

18. Зозуля І. В. Чи є європейською Національна поліція України? Форум права. 2018. № 3. С. 30-39. URL: http://nbuv.gov.иа/j-рdf/FР_іndeх.htт_2018_3_6.рdf. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.1336836.

1. Cheremskyi, M. (2018). Tolerantnist osvitnoho seredovyshcha yak umova tvorchoho samovyrazhennia osobystosti [Educational tolerance as a condition for creative self-expression]. Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy, The theory and practice of social systems management, 2, 75-82. doi: 10.20998/20787782.2018.2.08 [in Ukrainian].

2. Fedosieieva, I.V. (2011). Sotsialno-psykholohichni chynnyky formuvannia tolerantnosti pidlitkiv u simi [Sociopsychological factors in the formation of adolescent tolerance in the family]. Extended abstract of candidate's thesis. Luhansk [in Ukrainian].

3. Grinshpun, I.B. (2003). Poniatie i soderzhatelnye kharakteristiki tolerantnosti [The concept and meaningful characteristics of tolerance]. Tolerantnoe soznanie i formirovanie tolerantnykh otnosheniy (teoriia i praktika), Tolerant consciousness and the formation of tolerant relations (theory and practice): Proceedings of the Scientific and Methodical Conference. S.K. Bondyrev (Eds.). (pp. 31-40). Moscow [in Russian].

4. Kanarova, O. (2015). Rol vykhovatelia u formuvanni tolerantnosti ditei doshkilnoho viku [The role of the educator in the formation of tolerance of preschool children]. Naukovyi visnyk Melitopolskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu, Scientific Bulletin of Melitopol State Pedagogical University, 1, 106-110. doi: 10.7905/nvmdpu.v0i14.1051 [in Ukrainian].

5. Kryvoshapka, I.V. (2013). Aktualni problemy vykhovannia tolerantnosti maibutnikh vykladachiv [Actual problems of fostering tolerance of future teachers]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii, Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies, 3(29), 21-29 [in Ukrainian].

6. Kustova, H. Fenomen tolerantnosti i mekhanizmy formuvannia tolerantnosti v umovakh hlobalizatsii [The phenomenon of tolerance and mechanisms of formation of tolerance in the conditions of globalization]. Retrieved from http://istok.ucoz.ua/publ/fenomen_tolerantnosti_i_mekhanizmi_formuvannja_to lerantnosti_v_umovakh_globalizaciji_kustova_ganna/1-1-0-3 [in Ukrainian].

7. Ostapenko, A.K. (2018). Metodychni zasady vykorystannia interaktyvnykh tekhnolohii u profesiinii pidhotovtsi maibutnikh fakhivtsiv z osvitnoho menedzhmentu [Methodical principles of using interactive technologies in the training of future specialists in educational management]. Visnyk Cherkaskoho universytetu, Bulletin of Cherkasy University, 8, 119-124 [in Ukrainian].

8. Poludonna, N.S. (2019). Efektyvnist interaktyvnykh metodiv u zakladakh vyshchoi osvity zi spetsyfichnymy umovamy navchannia (kompetentnisnyi pidkhid) [Effectiveness of interactive methods in higher education institutions with specific learning conditions (competency approach)]. Aktualni problemy vyshchoi profesiinoi osvity, Topical problems of higher vocational education: Proceedings of the 7th International Scientific and Practical Conference. (pp. 114-115). Kyiv [in Ukrainian].

9. Promoting Tolerance. (n.d.). www.unesco.org. Retrieved from http://www.unesco.org.

10. Radchenko, M.A. (2014). Interaktyvni tekhnolohii navchannia v profesiinomu stanovlenni maibutnikh spetsialistiv [Interactive learning technologies in the professional formation of future specialists]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh, Pedagogy of formation of creative personality in higher and secondary schools, 34, 299-306 [in Ukrainian].

11. Rivchachenko, O.A. (2018). Psykholohichne zabezpechennia formuvannia komunikatyvnoi tolerantnosti u pratsivnykiv Natsionalnoi politsii Ukrainy [Psychological support for the formation of communicative tolerance in the National Police of Ukraine]. Yurydychna psykholohiia, Legal psychology, 2(23), 136-144. Retrieved from https://psychped.naiau.kiev.ua/index.php/psychped/article/view/895 [in Ukrainian].

12. Semeniv, N.M. (2019). Doslidzhennia etnichnoi tolerantnosti v studentskomu seredovyshchi [Research on ethnic tolerance in the student environment]. Molodyi vchenyi, Young scientist, 3, 275-280. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-3-67-58 [in Ukrainian].

13. Semenova, L.M. (2017). Potentsial treningovoy tekhnologii v formirovanii imidznelogicheskoy kompetentnosti budushchego spetsialista po reklame i sviaziam s obshchestvennostiu [The potential of training technology in building the image competence of a future specialist in advertising and public relations]. Uchonye zapiski Zabaykalskogo gosudarstvennogo universiteta, Scientific notes of the Transbaikal State University, 2(12), 105-111. doi: 10.21209/2542-0089-2017-12-2-105-111 [in Russian].

14. Tsvirkun, N.Yu. (2017). Formuvannia tolerantnosti u politseiskykh [Formation of tolerance in police officers]. Pidhotovka okhorontsiv pravoporiadku v Kharkovi (1917-2017 rr.), Training of law enforcement guards in Kharkov (1917-2017), 293-295 [in Ukrainian].

15. Viazovets, N.V., & Lavrova, V.L. (2003). Problema psykholohycheskoy tolerantnosti v sisteme shkolnogo obrazovaniia [The problem of psychological tolerance in the school system]. Znurnal prikladnoy psikhologii, Journal of Applied Psychology, 2, 38 [in Russian].

16. Yalanska, S. (2016). Psykholohichni aspekty rozvytku tolerantnosti osobystosti v osvitnomu seredovyshchi [Psychological aspects of the development of personality tolerance in the educational environment]. Psykholohiia osobystosti, Psychology of personality, 1, 100-108. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-3-67-58 [in Ukrainian].

17. Zalanovska, L.I. (2019). Psykholoho-pedahohichni aspekty formuvannia tolerantnosti do roboty v umovakh inkliuzyvnoi osvity [Psychological and pedagogical aspects of forming tolerance to work in inclusive education]. Psychological journal, 3, 180-193. doi: https://doi.org/10.31108/1.2019.3.23.12 [in Ukrainian].

18. Zozulia, I.V. (2018). Chy ye yevropeiskoiu Natsionalna politsiia Ukrainy? [Is the National Police of Ukraine European?]. Forum prava, Forum of Law, 3, 30-39. Retrieved from http7/nbuv.gov.Ma/j-pdf/FPJndex.htr_2018_3_6.pdf/. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.1336836 [in Ukrainian].