Особливості програмно-методичного забезпечення корекції мовлення у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості програмно-методичного забезпечення корекції мовлення у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами

Світлана Пенькова

Іван Атмажов

Розглянуто організаційно-педагогічні та лінгводидактичні умови забезпечення корекційно-розвитковоїроботи з подолання мовленнєвих вад молодших школярів в умовах інклюзивного навчання. У структуруванні змісту програми з корекції мовлення дітей з особливими освітніми потребами необхідно врахувати індивідуальні особливості мислення та мовлення, забезпечити тісний взаємозв'язок початкового курсу мови та логопедичних занять, передбачити включення до змісту навчального матеріалу елементів усіх мовних рівнів. Доведено ефективність корекційного впливу за умови міжпредметної інтеграції в початковій школі, оновлення методологічної бази освітнього закладу, посилення психолінгвістичного підгрунтя мовної освіти та врахування індивідуальних психологічних процесів молодших школярів. Корекційно-розвивальні вправи варто пропонувати за ступенем наростаючої складності, з опертям на стан звуковимови, лексичного запасу, граматичної будови мовлення. Пізнавально-практичний характер початкової мовної освіти ставить перед учителем, що працює в інклюзивному навчальному просторі, передусім завдання усвідомлення комунікативної спрямованості цього шкільного предмета, розуміння сутності мовних явищ на функціональній основі.

Ключові слова: навчально-мовленнєва діяльність, програмно-методичне забезпечення, корекційно-розвивальні вправи, комунікативна спрямованість.

Penkova S., Atmazhov I.D. Features of software-methodologigal spreech corrections in younger school children with special educational needs.

Organizational-pedagogical and linguodidactic conditions of providing correctional and developmental work on overcoming speech defects of younger students in the conditions of inclusive learning are considered. In structuring the content of a speech correction program for children with special educational needs, it is necessary to take into account individual features of thinking and speaking, to ensure a close relationship between the initial language course and speech therapy, and to include elements of all language levels in the content of the educational material. The effectiveness of corrective influence under the conditions of cross-curricular integration in elementary school, updating of the methodological base of the educational institution, strengthening of the psycholinguistic background of language education and taking into account the individual psychological processes of younger students are proved. Corrective and developmental exercises should be offered in terms of increasing complexity, with a support for the state of sound, vocabulary, grammatical structure of speech. The cognitive and practical nature of elementary language education puts before the teacher working in an inclusive educational space, first of all the task of understanding the communicative orientation of this school subject, understanding the essence of language phenomena on a functional basis.

Key words: educational and speaking activity, programmatic and methodological support, correction and developmental exercises, communicative orientation.

коррекція мовлення інклюзивний школяр

Серед визначальних завдань реалізації концептуальних ідей Нової українськоїшколи виступає включення в освітній простір загальноосвітньої школи учнів з особливими освітніми потребами. Проблема професійної підготовки сучасного вчителя початкових класів до впровадження інклюзивної освіти потребує ретельного вивчення психолого-педагогічних засад навчання таких дітей. Окремим аспектам організації інклюзивного освітнього середовища присвячено дослідження провідних вітчизняних і зарубіжних учених (В. Бондар, М. Бевзюк, І. Демченко, А. Колупаєвої, Л. Савчук, З. Шевців та ін.).

Історико-критичний огляд наукової літератури дозволив встановити психолого-педагогічні засади корекційно-розвиткового навчання у працях Л.Виготського, І. Зимньої, О.Лурії, Д.Ельконіна,В. Сухомлинського, Ю. Рібцун, Т. Ушакової. У сучасній методичній літературі започатковано інформаційне й змістове структурування пізнавальної діяльності учнів 1-4 класів, що мають особливі освітні потреби, доведено організаційно-методичні умови інклюзивної освіти в початковій школі, з'ясовано педагогічні передумови успішної взаємодії всіх суб'єктів освітнього процесу щодо організації індивідуальної освітньої траєкторії молодших школярів у процесі опанування ними програмових вимог початкової ланки освіти. Разом із тим питання впровадження навчально-мовленнєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в умовах опанування ними початкового курсу української мови потребують подальшого обгрунтування.

Корекційно-розвиткова робота підпорядкована всій системі мовленнєвого розвитку дітей молодшого шкільного віку за традиційними напрямками роботи з формування зв'язного мовлення. В змісті логопедичних занять доцільно передбачити тісний взаємозв'язок з уроками мови та літературного читання, найважливішим завданням яких є оволодіння усним і писемним мовленням. У процесі становлення мовленнєвої діяльності дитини та цілісному розвитку її особистості вагомими складовими є рівень взаємообумовлених видів мовленнєвої діяльності: слухання-розуміння, говоріння, читання та письма. На думку Н. В. Чередніченко, «рівень розвитку зв'язного мовлення повинен, у першу чергу, відповідати комунікативним потребам особистості та емоційному спілкуванню. Мовленнєвий розвиток має на увазі і творче засвоєння рідної мови, оволодіння культурою мовлення і набуття індивідуальних мовленнєвих особливостей» . Тож процес розвитку мовлення як вирішальний фактор особистісного розвитку учня як суб'єкта спілкування, діяльності та пізнання оточуючої дійсності. Розвиток мовленнєвої діяльності дітей із системними мовними вадами визначається передусім відчутними змінами кількісно-якісного характеру при засвоєнні та використанні різноманітних мовних одиниць, удосконаленням наочно-образного й абстрактного мислення шляхом усвідомлення мовних понять і сформованості морфологічно-синтаксичної компетенції.

Система навчання мови дітей, яким притаманні порушення мовленнєвого розвитку, охоплює основні розділи мовознавства, які є доступними для засвоєння у молодшому шкільному віці - фонетику, словотвір, граматику, орфографію тощо. Процес формування, розвитку та корекції мовно-мовленнєвих знань, умінь та навичок слід запроваджувати, як на заняттях з мови, так і в змісті інших шкільних предметів, оскільки навчання будувати розповіді, описи та міркування має для молодших школярів першорядне значення, виступаючи засобом успішної пізнавальної діяльності та спілкування в соціумі. Важливу роль відіграють розвиток діалогічного і монологічного видів мовлення, виправлення мовних помилок, доречне використання мовно-виражальних засобів і добір правильних граматичних форм. Відтак, стан розвитку усного мовлення є базою для подальшого засвоєння лексичних одиниць, морфологічних і синтаксичних конструкцій на практично-функціональній основі. Загальновідомо, що мовлення як повноцінний засіб людського спілкування, тим більше у дітей з особливими освітніми потребами знаходиться у прямій залежності від розвитку наочно-образного та абстрактного мислення.

У зв'язку з цим перед учителем (логопедом)стоїть провідне завдання проводити систематичну роботу з розвитку зв'язного мовлення, вдосконалювати лексико-граматичні навички, розвивати вміння складати синтаксичні конструкції відповідно до мети спілкування. У навчально-мовленнєвій діяльності слід спрямувати корекційно-розвивальні вправи за розділами мовознавства, які є доступними для усвідомлення дітьми молодшого шкільного віку:

1) виховання звукової культури мовлення (розвинути увагу до звукового та морфологічного складу слова, розрізняти варіанти фонем, засвоїти найпростіші орфоепічні норми українського мовлення);

2) робота над словотворенням (спостерігати та узагальнювати мовні явища, утворювати нові слова префіксальним, суфіксальним, префіксально-суфіксальним способами);

3) розвиток активного словника, збагачення й уточнення лексичного складу, опанування різноманітних лексичних одиниць та їх доречне використання (багатозначність, пряме і переносне значення слова як функціонально-структурної одиниці мовлення, омонімія, синонімія, антонімія);

4) формування граматичної правильності мовлення (вживання граматичних категорій роду, числа, відмінка, особи іменних частин мови; синтаксичних понять, семантичної структури речень, їх видів за метою висловлювання й емоційним забарвленням, засобами зв'язку тощо);

5) оволодіння діамонологічною компетенцією (вести розмову з однолітками і дорослими відповідно до мети і ситуації спілкування, переказувати художні твори, складати найпростіші типи тексту - опис, розповідь, міркування.

Зауважимо, що робота над словом, реченням і текстом як продуктом зв'язного мовлення має відбуватися комплексно як на уроках, так і на логопедичних заняттях в індивідуальній та індивідуально-груповій формах. Завдяки паралельному навчанню мови та мовленнєвому розвитку відбувається повноцінне опанування дітьми з мовленнєвими вадами вимог програми з вивчення рідної мови, набуття теоретичних відомостей з мови та необхідних для тематичного спілкування практичних компетенцій. Навчально- корекційний вплив покращуватиметься за умови міжпредметної інтеграції та логопедичних занять, оновлення методологічної бази навчального закладу, посилення психолінгвістичного підгрунтя мовної освіти та врахування індивідуальних психологічних процесів (уваги, пам'яті, мислення тощо) молодших школярів.

Календарне і тематичне планування навчально-мовленнєвої діяльності на логопедичних заняттях з дітьми молодшого шкільного віку повинно відповідати програмовим вимогам. Вихідне обстеження педагогами мовлення дітей на початку навчального року (аналіз стану звуковимови, лексичного запасу, граматичної будови мовлення) дозволить скласти план роботи з огляду на їхні індивідуальні особливості, забезпечити комунікативний успіх і позитивний результат. Перелік вимог до обов'язкових результатів навчання здобувачів освіти 1-2 та 3-4 класів з мовно-літературної освітньої галузі дає змогу простежити зростання відповідних компетенцій молодших школярів за наступними параметрами: «1) взаємодія з іншими особами усно, сприйняття і використання інформації для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях; 2) сприйняття, аналіз, інтерпретація, критичне оцінювання інформації в текстах різних видів, медіа текстах та використання її для збагачення свого досвіду; 3) висловлювання думок, почуттів та ставлення, взаємодія з іншими особами письмово та в режимі реального часу, дотримання норм літературної мови; 4) дослідження індивідуального мовлення, використання мови для власної мовної творчості, спостереження за мовними явищами, їх аналіз» . Однак, згідно з особливостями мовленнєвого розвитку дітей з особливими освітніми потребами, інтегрованих у звичайні класи, вчителю належить ураховувати порушення у таких дітей соціально-комунікативних зв'язків і стосунків. Для кращого їхнього інтегрування в колектив класу варто приділити увагу передусім особистісно-комунікативному аспекту навчальної взаємодії. Аналіз первинних аномалій мовленнєвого розвитку є провідною умовою розробки системи корекційно-педагогічної допомоги. Системний підхід до організації навчально-мовленнєвої роботи розуміється нами з позицій єдності усіх сторін мовної освіти - формування фонетико-орфоепічних, графіко-орфографічних, лексичних, граматичних норм мовлення. Саме тому лінгвістична компетенція сучасного класовода має відповідати високому рівню професійних вимог, включати глибокі знання курсу сучасної української літературної мови та вміння майстерно застосовувати традиційні й інтерактивні методи викладання у педагогічній діяльності з рідної мови. Пізнавально-практичний характер початкової мовної освіти ставить перед учителем, що працює в інклюзивному навчальному просторі, передусім завдання усвідомлення комунікативної спрямованості цього шкільного предмета, розуміння сутності мовних явищ на функціональній основі. Корекція означених завдань стосовно дітей з особливими освітніми потребами й підкреслює необхідність розробки відповідного програмно-методичного забезпечення. Виникає потреба у створенні програм з корекції мовленнєвих порушень, які узгоджуються з сучасними концепціями мовно-літературної освіти задля поліпшення організаційно-педагогічних умов опанування цими знаннями в умовах інтегрованого шкільного навчання. Нерівномірність мовленнєвих порушень і різноманітність особистісних проявів розвитку психолінгвістичних процесів у кожної окремої дитини потребує якнайшвидшого втілення індивідуальних програм з корекції мовлення, які б спиралися на диференційований підхід до подолання мовленнєвих вад, стан окремих мовленнєвих можливостей і рівень научуваності молодших школярів. Зміст корекційної програми слід розробити «...з позицій психолінгвістичного підходу до діагностики та шляхів подолань мовленнєвих розладів, що потребує індивідуального планування роботи з кожним учнем залежно від рівня первинного мовленнєвого порушення та ускладнень, які його супроводжують (порушення писемного мовлення, вторинна затримка психічного розвитку, розлади емоційно-вольової сфери, соматична ослабленість тощо)» . У процесі розробки програми корекційної роботи з розвитку мовленнєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами слід визначити мету, завдання та зміст навчально-мовленнєвої діяльності, структурувати розділи мовної освіти, вказати методи, прийоми і засоби, якими передбачається їх засвоєння. На нашу думку, вищезазначена робота має відбуватися поетапно, базуватися на мовленнєвих можливостях і рівні загального розвитку учня. У мовленнєвій картці молодших школярів слід охарактеризувати стан порушень за напрямками:

1) будова і рухливість артикуляційного апарату;

2) звуковимова;

3) фонематичний слух;

4) звуковий аналіз слова;

5) лексичний запас;

6) граматична будова мовлення;

7) спосіб та якості читання;

8) писемне мовлення.

Діагностика та ретельний аналіз усіх сторін мовленнєвої діяльності обумовлює структуру та зміст подальшої навчально-мовленнєвої діяльності вчителя з корекції мовленнєвих вад учнів. Під час проведення корекційної роботи рекомендується комплексний підхід до опанування змістових ліній Державного стандарту початкової загальної освіти: мовленнєвої, мовної, соціокультурної та діяльнісної. Загальновідомо, що основною є мовленнєва лінія, яка передбачає формування і розвиток умінь із чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письма. «Мовна і соціокультурна лінії підпорядковані мовленнєвому розвитку учнів і забезпечують відповідний обсяг знань з мови та вмінь їх застосовувати в мовленнєвій практиці, а також уявлення про соціальну структуру суспільства, його національну специфіку, особливості соціальних ролей, які людина виконує в різних життєвих ситуаціях» . Орієнтуючись на змістове наповнення вищеназваних змістових ліній за Навчальною програмою з української мови для 1 -4 класів, учитель складає індивідуальні програми з корекції мовлення дітей з особливими освітніми потребами за блоками:

1) діагностичний;

2) концептуальний;

3) організаційно-методичний;

4) корекційно-розвитковий;

5) оцінно-прогностичний.

Розв'язання мовно-мовленнєвих завдань підпорядковується означеним блокам корекційного впливу, розробляється система відповідних вправ за ступенем нарощення труднощів, до виконання новим варто приступати за умови досконалого оволодіння попередніми. Гнучкість корекційної методики навчально-мовленнєвої діяльності з дітьми з особливими освітніми потребам вимагає спеціально створених організаційно- педагогічних умов, досконалого володіння вчителем методами подачі мовно- мовленнєвого змісту. Зауважимо, що з метою розвитку мовлення в інклюзивному класі доведено результативність усталених методів розвитку мовлення, серед яких варто зазначити імітативні (методи наслідування), комунікативні (створення мовленнєвих ситуацій, спостереження над мовним матеріалом) та методи конструювання тексту (робота над словосполученням, реченням, словниково-логічні вправи).

Загальновідомо, що розгляд тексту у лінгводидактиці, з одного боку як одиниці спілкування, а з іншого - як найвищого рівня мовної системи передбачає розвиток у здобувачів початкової освіти свідомої побудови висловлювань різних типів з огляду на комунікативну мету. Саме на прикладі тексту молодші школярі здатні зрозуміти функціональну приналежність усіх мовних рівнів,усвідомити мотиви спілкування, спланувати хід думок, використати доречні мовно-виражальні засоби й забезпечити зворотній зв'язок.

Встановлено, що під час вивчення теоретичного мовного матеріалу вчителю важливо переконатися, що діти усвідомили відповідне поняття, правило, репродукують його, а в подальшому виявляють здатність щодо використання набутих знань у повсякденному спілкуванні чи розв'язанні аналогічних мовних прикладів. Тому при доборі мовно-мовленнєвого матеріалу рекомендуємо враховувати тематичний характер занять, узгоджувати мету й зміст навчальної діяльності, вмотивовувати пізнавальний інтерес вихованців до вивчення мови, вдосконалення власних мисленнєво-мовленнєвих здібностей. Аналіз шкільних підручників з «Української мови» для 2-4 класів доводить оновлений характер навчання мови згідно з компетентнісним підходом, що, в свою чергу, ставить учителя перед необхідністю пошуку оптимальних форм і методів навчально-мовленнєвої та контрольно-оцінювальної діяльності. Успішність використання мови впродовж життя, уміння користуватися мовою як засобом навчання і комунікації напряму залежить від опанування дітьми обома складниками комунікативної компетентності - мовним і мовленнєвим.

Таким чином, індивідуальна траєкторія організаційно-методичного супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами дозволяє змістовно забезпечити їхній мовленнєвий розвиток, покращити соціальний досвід емоційно-ціннісного ставлення особистості до оточуючого світу. За умови вмотивованої реалізації системи корекційно-педагогічної допомоги вчитель початкових класів спроможний на високому професійному рівні налагодити разом із усією командою фахівців закладу загальної середньої освіти навчально-розвиткову, діагностичну, прогностичну та консультативну діяльність з ефективного впровадження інклюзивного освітнього середовища.

Література

Чередніченко Н.В. (2014) Початковий курс навчання української мови молодших школярів із тяжкими порушеннями мовлення. Навчально-методичний посібник. К.: Видавничий дім «Слово». 208 с.

(2018) Типові освітні програми для закл. загальної середньої освіти : початкова школа : іншомовна освіта + Державний стандарт початкової освіти. К.: ТД «ОСВІТА- ЦЕНТР+». 80 с.

Ільяна В., Пригода З. (2017) Реалізація психолінгвістичного підходу до програмово- методичного забезпечення з корекції фонетико-фонематичної сторони мовлення у молодших школярів із тяжкими порушеннями мовлення. Особлива дитина. 3 (83). С.40-46

(2012) Методика навчання української мови в початковій школі. за ред. М. С. Вашуленка: навчально-методичний посібник. К.: Літера. 364 с.

References

Cherednichenko NV (2014) Elementary education of Ukrainian language for younger students with severe speech impairment. Tutorial. K.: Slovo Publishing House. 208 p.

(2018) Typical educational programs for closing general secondary education: elementary school: foreign language education + State standard of primary education. K.: Educational Center + Educational Center. 80 p.

Ilyana V., Adventure Z. (2017) Implementation of psycholinguistic approach to programmatic and methodological support for correction of phonetic-phonematic aspect of speech in younger students with severe speech disorders. A special baby. 3 (83). Pp. 40-46

(2012) The methodology of teaching the Ukrainian language in elementary school. ed. M. S Vashulenko: educational manual. K.: Letter. 364 p.

Размещено на Allbest.ru