Технологічні засади організації інклюзивного фізичного виховання учнів з порушеннями слуху в закладах загальної середньої освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Технологічні засади організації інклюзивного фізичного виховання учнів з порушеннями слуху в закладах загальної середньої освіти

О. Корносенко

О. Даниско

Анотація

У статті обґрунтовано поняття «інклюзивна освіта» як процес організації освітнього середовища, що передбачає створення психолого-педагогічних і матеріально-технічних комфортних умов для всіх учасників і має повноцінно забезпечити їхні інтелектуальні та фізичні потреби, ураховувати здібності, можливості й відмінності у стані здоров'я та фізичному розвиткові. Розроблено модель педагогічної технології організації інклюзивного фізичного виховання учнів з порушеннями слуху в закладах загальної середньої освіти, до складових якої віднесено: мету, завдання, зміст навчання, взаємодію суб'єктів навчального процесу, педагогічні умови результат. Мета педагогічної технології - забезпечення повноцінної участі учнів з особливими потребами в інклюзивному фізичному вихованні, вона реалізується через низку завдань і спрямована на досягнення результату - швидка адаптація учнів з вадами слуху, до умов навчання, забезпечення психологічно комфортних умов, ефективне оволодіння змістом навчального матеріалу з предмету «Фізична культура», формування рухових умінь та навичок, вдосконалення фізичних (сила, швидкість, гнучкість, спритність, витривалість) та морально вольових якостей, тобто ефективне формування предметних компетентностей. Зміст навчання відображають навчальні програми з фізичного виховання для учнів різних вікових груп та позаурочні форми організації. Теоретично обґрунтовано прийоми кьюінгу як компонент педагогічної технології, що передбачає передачу інформації вчителем фізичної культури, формування в учнів рухових умінь та навичок, контроль за технікою виконання вправ з використанням мовно-жестикуляторних дій. Виокремлено педагогічні умови технології організації інклюзивного фізичного виховання, які сприяють її ефективному функціонуванню і цілісності.

Ключові слова: інклюзивне навчання, фізичне виховання, учні з вадами слуху, педагогічна технологія, прийоми кьюінгу, педагогічні умови.

Annotation

Kornosenko S., Danysko О. Technological principles of inclusive physical education organization of pupils with hearing impairments in general secondary education.

In the article the concept «inclusive education» is grounded as a process of organization of the educational environment, which provides creation of psychological-pedagogical and material-technical comfortable conditions for all participants and should ensure completely their intellectual and physical needs, take into account the abilities, opportunities and differences in health status and physical development. The model of pedagogical technology of the organization of inclusive physical education of pupils with hearing impairments in the institutions of general secondary education has been worked out. The purpose of pedagogical technology is to ensure full participation of pupils with special needs in inclusive physical education, it is implemented through a series of tasks and aimed at achieving the result: rapid adaptation of pupils with hearing impairments to the conditions of study in general secondary education, provision of psychologically comfortable learning conditions, effective content mastering of training material of the subject «Physical Education», formation of motor skills and abilities, improvement of physical (strength, speed, flexibility, agility, endurance) and moral strong-willed qualities, i.e. effective formation of subject competences. The educational content is reflected in the curriculum of physical education for pupils of different age groups and extracurricular forms of organization. The methods of kyuing are theoretically substantiated as the component of technology of inclusive physical education organization, which involves the transfer of information by physical culture teacher, formation of pupils' motor skills and abilities, control over the technique of performing exercises with the use of language-gestural actions. The pedagogical conditions of technology of organization of inclusive physical education, which promote its effective functioning and integrity, are distinguished: involvement of children with different health opportunities to participate in various sports and recreational activities in extracurricular school and out-of-school activities; development of integration programs of inclusive physical education; scientific substantiation of developments of organization of inclusive physical education in institutions of general secondary education for children of different age and nosologically groups.

Key words: inclusive education, physical education, pupils with hearing impairments, pedagogical technology, kyuing techniques, pedagogical conditions.

Постановка проблеми

Аналіз енциклопедичної літератури дає підстави розуміти термін «інклюзія» як залучення або процес посилення участі всіх громадян у соціальному житті; процес, який дає можливість повноцінно користуватися послугами, у тому числі й освітніми. ЮНЕСКО поняття «інклюзивне навчання» визначає як процес задоволення різноманітних потреб учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах, суспільному житті тощо Гончаренко С. (1997) Український педагогічний словник. Київ: Либідь. 376 с. Інклюзивна освіта в закладах загальної середньої освіти.. На забезпеченні повноцінних прав дітьми з особливими освітніми потребами наголошує Закон України «Про освіту», в якому зазначено, що всі бажаючі мають повноцінне право здобувати освіту в навчальних закладах, незалежно від «встановлення інвалідності» (1991) Закон України «Про освіту». Освіта. С. 23-34..

Розвиток інклюзивної освіти в Україні активно підтримується на державному рівні, зокрема, у період з 2001 по 2007 рр. Міністерство освіти і науки України експериментально запровадило проект «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», з якого розпочалася імміграція дітей з особливими потребами до закладів загальної середньої освіти. Наступним кроком експерименту був українсько-канадський проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», який тривав з 2008-го по 2012 роки. Тоді, задля підтримки інклюзивної освіти в Україні була розроблена програма «Школа - для всіх», яка об'єднала різні інституції, зацікавлені в просуванні інклюзивної політики на різних рівнях суспільства. У Конвенції ООН (ст. 24 «Про права людей з інвалідністю») Україна (2015 р.) ратифікувала основні міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей відповідно до світових освітніх стандартів, соціального захисту та охорони здоров'я, в яких визначено обов'язки держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти, тобто створення такого предметно- просторового спеціального середовища, яке б дало змогу всім дітям бути однаково рівними учасниками навчального процесу в єдиному освітньому просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб та можливостей Концепція МОН «Інклюзивне навчання». Гейці С. (2009) Аналіз стану здоров 'я школярів України. Молода спортивна наука України. №2. С. 13-20. Приступа Є. Н. (2013) Інклюзивне фізичне виховання школярів 1-3 груп здоров'я. Педагогіка психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. С. 2-67. Селевко Г.К. (2006) Энциклопедия образовательных технологий. М.: НИИ шк. Технологий. 816 с..

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Модель інклюзивної освітньої системи досліджують учені І. Боднар, С. Гейці, М. Галашко, С. Пашкевич, Л. Подригало, М. Порошенко, Є. Приступа, А. Соловей, Зокрема І. Боднар, Є. Приступа і Ю. Петришин зауважують, що понад 50% шкіл практикують спільні заняття школярів, котрі мають відхилення у стані здоров'я з учнями основної і підготовчої груп. Проведене дослідження дає підстави для висновку, що вчителі фізичної культури визнають цілком можливим спільні заняття школярів різних медичних груп за умови підвищеної уваги до дітей спеціальної медичної групи (через обмеження завдань, виключення недоступних вправ, збільшення часу для відпочинку тощо) Селевко Г.К. (2006) Энциклопедия образовательных технологий. М.: НИИ шк. Технологий. 816 с.. За сучасними результатами досліджень в інклюзивних класах навчається лише 5,5-6% дітей з особливими освітніми потребами від загальної кількості Г ейці С. (2009) Аналіз стану здоров 'я школярів України. Молода спортивна наука України. №2. С. 13-20..

Незважаючи на значний науковий інтерес до інклюзивної освіти, її повноцінне запровадження значною мірою гальмується неготовністю закладів освіти приймати учнів з особливими освітніми потребами, зокрема відсутністю матеріально-технічного забезпечення (архітектурної доступності), корекційно-реабілітаційного обладнання, пристосувань для перевезення учнів з фізичними обмеженнями, досвіду роботи викладацьких кадрів тощо.

Мета дослідження - розробити й обґрунтувати модель педагогічної технології організації інклюзивного фізичного виховання учнів з порушеннями слуху в закладах загальної середньої освіти.

Виклад основного матеріалу

інклюзивний психологічний педагогічний фізичний виховання

Одним із головних завдань інклюзії є використання широкого спектру освітніх потреб як в шкільному середовищі, так і поза його межами, створення в спільному просторі особливого підходу до навчання дітей, який передбачає додаткові елементи навчального процесу - індивідуальний план розвитку, спеціально облаштоване місце і належні психолого-педагогічні та матеріально-технічні умови. Такий спосіб отримання освіти передбачає навчання учнів з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої освіти за місцем проживання, що є альтернативою навчання у спеціальних установах чи індивідуального навчанню. Більшість авторів розглядають інклюзію не лише в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами, а як забезпечення рівноправних можливостей для всіх категорій дітей в Україні. Інклюзивне навчання має такі переваги для дітей з особливими потребами:

- поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та психоемоційний розвиток;

- формуються навички налагодження дружніх стосунків з однолітками;

- можливість соціалізації, розвитку здібностей і талантів, подальшої інтеграції в суспільство, вступ до професійних та вищих закладів освіти.

Виокремлено позитивні умови інклюзивної освіти для здорових дітей:

- навчаються природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, допомагати, підтримувати, моделюються належні способи взаємодії з колективом;

- набувають навичок співпраці, винахідливості, співчуття.

Аналіз праць й узагальнення дефініцій дають підстави розуміти інклюзивне навчання як процес організації освітнього середовища, що передбачає створення психолого-педагогічних і матеріально-технічних комфортних умов для всіх учасників, повноцінно забезпечує їхні інтелектуальні та фізичні потреби, ураховує здібності, можливості й відмінності у стані здоров'я та фізичному розвиткові. Виходячи з цього, для вчителів відкривається розмаїття технологій навчання, які ґрунтуються на особистісно- орієнтованому, індивідуально-диференційованому, ресурсному підходах гуманістичної освітньої парадигми і враховують специфіку навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливим потребами.

Фізичне виховання - один із найголовніших складників усебічного розвитку людини. Відповідно до навчальної програми «Фізична культура» фізичне виховання має забезпечити набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я, засоби його зміцнення, шляхи і методи протидії хворобам, шляхи досягнення високої працездатності, тривалої творчої активності тощо. Головні завдання фізичного виховання - зміцнення здоров'я, загартування організму, формування життєво важливих умінь та навичок виконання природніх локомоцій (біг, стрибки, плавання тощо) Гейці С. (2009) Аналіз стану здоров'я школярів України. Молода спортивна наука України. №2. С. 13-20. Приступа Є. Н. (2013) Інклюзивне фізичне виховання школярів 1-3 груп здоров'я. Педагогіка психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. С. 2-67. Селевко Г.К. (2006) Энциклопедия образовательных технологий. М.: НИИ шк. Технологий. 816 с. Найн А.Я. (1998) Инновации в образовании: монограф. Челябинск: ИПР МО РФ, 288 с. Приступа Є. Н. (2013) Інклюзивне фізичне виховання школярів 1-3 груп здоров'я. Педагогіка психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. С. 2-67. Селевко Г.К. (2006) Энциклопедия образовательных технологий. М.: НИИ шк. Технологий. 816 с..

Учені І. Боднар, Ю. Петришин, М. Порошенко, Є. Приступа розуміють сутність поняття «інклюзивне фізичне виховання» як гнучку, індивідуалізовану систему фізичного виховання дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітньої школи. Узагальнюючи праці авторів, покладаючись на власний досвід тлумачимо дефініцію «інклюзивне фізичне виховання» як сучасну систему навчання, що передбачає створення освітнього середовища на основі принципів толерантного ставлення, поваги до індивідуальних особливостей дитини, рівності у навчанні та вихованні, доступності, застосування ефективних засобів, форм, методичних прийомів та педагогічних умов, що в сукупності забезпечать необхідний для життєдіяльності психофізичний розвиток та функціональний стан організму.

У контингенті осіб, що потребують інклюзивної освіти, окрему групу складають діти з порушеннями слуху. За даними світової статистики поширеність слухових порушень у дітей коливається від 4 до 10% Гейці С. (2009) Аналіз стану здоров'я школярів України. Молода спортивна наука України. №2. С. 13-20.. Залежно від ступеня ушкодження слухової функції дітей поділяють на глухих, пізнооглухлих і слабочуючих (туговухих).Дефектолог Р. Боскіс диференціює слабочуючих дітей на дві групи: ті, що мають розвинене мовлення з незначними недоліками, і діти з глибоким недорозвитком мовлення Боскис P.M. (2004) Глухие и слабослышащие дети: учеб. пособ. М.: Советский спорт. 270 с..У більшості глухих дітей спостерігаються порушення функцій вестибулярного апарату, що найчастіше виникають при набутому ураженні слухової функції. Глухота (первинний дефект), будучи пов'язаною причинним зв'язком із німотою (вторинне порушення розвитку), призводить до інших відхилень у психічному розвитку. Отже, навчаючи та виховуючи дітей з вадами слуху, вчителі повинні уміти розуміти їх, враховувати супутні розлади функціонального стану, навчати зчитувати інформацію з губ, інформувати різними способами та прийомами, допомогти стати повноцінними членами суспільства, почувати себе комфортно в середовищі здорових, забезпечити відповідну адаптацію та освіченість.

Ефективність навчально-виховного процесу в закладах загальної середньої освіти визначається чіткою системою цілеспрямованого впливу на учнів. Однією з вирішальних умов успішного функціонування педагогічної технології є її конструювання, що передбачає аналіз, діагностику, прогноз та розробку проекту структурної побудови цілісного навчального процесу.

Н. Тализіна вважає, що сутністю сучасної технології навчання є визначення найбільш раціональних способів досягнення поставлених цілей. При цьому навчальний процес розглядається як система, що потребує виокремлення й дослідження її взаємозалежних складових. На думку В. Беспалька «педагогічна технологія - проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці» Беспалько В. П. (1995) Педагогика и прогрессивные технологии обучения. М.: ИРПО МО РФ. 336 с.. Г. Селевко під педагогічною технологією розуміє систему функціонування всіх компонентів педагогічного процесу, що побудована на науковій основі, запрограмована в часі і просторі і призводить до намічених результатів Талызина Н. Ф. (1986) Теоретические основы разработки модели специалиста. Н.Ф. Талызина. М.: Знание. 110 с..

Таким чином, поняття «педагогічна технологія» розуміємо як сукупність операцій, які здійснюються певним способом у визначеній послідовності і сприяють досягненню поставленої мети. Ефективність педагогічної технології обумовлюється не лише її змістом, але й взаємозв'язком її складових елементів. Зважаючи на специфіку предмету дослідження, до складових елементів педагогічної технології організації інклюзивного фізичного виховання дітей з порушеннями слуху в закладі загальної середньої освіти, відносимо: мету, завдання, зміст навчання, взаємодію суб'єктів навчального процесу, педагогічні умови, результат.

Мету, завдання, основоположні принципи й методологічні підходи визначаємо компонентами цільового блоку технології. Мета є головною детермінантою функціонування педагогічної технології. В аспекті, що досліджується, мета спрямована на забезпечення повноцінної участі учнів з особливими потребами в інклюзивному фізичному вихованні й реалізується через низку завдань:

- адаптація учнів до умов освітнього закладу, методик викладання;

- забезпечення психологічно комфортних умов навчання, прискорення процесу соціалізації;

- сприяння ефективному оволодінню змістом навчального матеріалу з предмету «Фізична культура», ефективному формуванню предметних компетентностей, відповідно до змісту навчальної програми для учнів різного віку.

Означена технологія ґрунтується на особистісно-орієнтованому, індивідуально-диференційованому, ресурсному підходах та загально педагогічних принципах толерантного ставлення, поваги до індивідуальних особливостей дитини, рівності у навчанні та вихованні.

Змістовий блок педагогічної технології уміщує такі компоненти: зміст, форми та засоби навчання, суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників. Зміст педагогічної технології відображають навчальні програми з фізичного виховання для учнів різних вікових груп. Навчальна програма з фізичної культури диференційована на: інваріантну (обов'язкову) та варіативну частини. Інваріантна частина програми передбачає теоретико-методичну та загальну фізичну підготовку, варіативна - представлена варіативними модулями («Футбол», «Легка атлетика», «Волейбол», «Баскетбол», «Гімнастика», «Аеробіка» тощо). Критеріями відбору варіативних модулів є: наявність матеріально-технічної бази, регіональні спортивні традиції, кадрове забезпечення та бажання учнів. Також важливу роль в адаптації учнів та залученні до повноцінної участі в інклюзивному фізичному вихованні відграють позаурочні форми організації: гімнастика до занять, організовані великі перерви, фізкультурно-оздоровчі та спортивно-масові заходи, тренінги.

Засобами досягнення результатів у фізичному вихованні є: загальнорозвиваючі вправи, які широко використовуються на заняттях; прикладні (біг, ходьба та інші); танцювальні (елементи вальсу, польки, полонезу, сальси тощо); вправи ритмічної гімнастики (поєднання загальнорозвиваючих і танцювальних рухів), спортивні та рухливі ігри.Ці вправи підвищують загальну працездатність, стимулюють всебічний розвиток організму дитини, їх застосовують для розминки, технічної підготовки, виховання фізичних якостей учнів.

Для організації та проведення занять учитель зіштовхується з необхідністю використання спеціальної мови - термінології, сукупності прийомів візуального інформування для керування учнями не перериваючи заняття, виправлення помилок, заохочення тощо. Спортивна термінологія повинна відповідати типовим вимогам: доступність, чіткість, лаконічність, точність, правильність за часом тощо. Вказівки, які використовує учитель під час заняття, повинні враховувати словниковий запас дітей, вади слуху.Усі способи спілкування учителя з учнями можна розділити за призначенням на такі групи:

- прийоми навчання вправ та їх проведення;

- прийоми виправлення помилок;

- прийоми регулювання навантаження;

- прийоми організації учнів.

У кожній групі виокремлюємо специфічні способи, якими повинен володіти учитель фізичної культури, включаючи й невербальні. Одним із невербальних засобів передачі інформації є кьюінг. Слово кьюінг має англійське походження «CUE» і перекладається як вказівка або натяк. Кьюінг передбачає одночасне використання словесних (вербальних) та візуальних (невербальних) прийомів спілкування.

Вказівки та команди, які може використовувати учитель фізичної культури за допомогою кьюінгу умовно поділяємо на словесні та візуальні. Словесні (вербальні) вказівки передбачають використання мовних позначень (термінів), команд (початок та закінчення рухів, напрям); цифрових інформувань (число повторень вправ, рахунок (прямий та зворотній); мовної мотивації (заохочення); візуальних дій (невербальні) - використання мови рухів тіла (показ вправ з дотриманням вимог до їх техніки); специфічних жестів (напрям рухів, спеціальні визначення); міміки (посмішка, кивок головою) тощо.

Таким чином, взаємодія суб'єктів інклюзивного фізичного виховання, як компонент технології, передбачає передачу інформації з використанням прийомів кьюінгу, що забезпечить формування в учнів рухових умінь та навичок, контроль за технікою виконання вправ тощо.

Література

1. Беспалько В.П. (1995) Педагогика и прогрессивные технологии обучения. М.: ИРПО МО РФ. 336 с.

2. Боскис P.M. (2004) Глухие и слабослышащие дети: учеб. пособ. М.: Советский спорт. 270 с.

3. Высоцкий С.В. (1999) Структура психолого-педагогических русловий формирования поисково-творческой направленности личности в процессе обучения. Наук. вісник Південноукраїнського держ. пед. ун. імені К.Д. Ушинського: Збірник наук. праць. Одеса: Вид-во ПДУ імені К.Д. Ушинського. №4. С.92 97.

4. Гейці С. (2009) Аналіз стану здоров'я школярів України. Молода спортивна наука України. №2. С. 13-20.

5. Гончаренко С. (1997) Український педагогічний словник. Київ: Либідь. 376 с.

6. (1991) Закон України «Про освіту». Освіта. С. 23-34.

7. Інклюзивна освіта в закладах загальної середньої освіти.

8. Концепція МОН «Інклюзивне навчання»

9. Манько В.М. (2000) Дидактичні умови формування у студентів професійно-пізнавального інтересу до спеціальних дисциплін. Соціалізація особистості: зб. наук. пр. нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. К.: Вид-во «Логос». Вип. 2. С. 153-161.

10. (2012) Навчальна програма з фізичної культури для загальноосвітніх закладів (5-9 -х кл.). Фізичне виховання в школі. №1. С. 2-24.

11. Найн А.Я. (1998) Инновации в образовании: монограф. Челябинск: ИПР МО РФ, 288 с.

12. Подригало Л.В. (2011) Підвищення якості та наступність викладання предметів оздоровчо-лікувальної спрямованості при підготовці бакалаврів за фахом «Фізичне виховання». Вісник ЧНПУ. №2. С. 100-1о6.

13. Полонский В. (2004) Словарь по образованию и педагогике. М.: Изд-во «Высшая школа». 512 с.

14. Порошенко М.А. (2019) Інклюзивна освіта: навч. посіб. К.: Вид-во «Агентство «Україна». 318 с.

15. Приступа Є.Н. (2013) Інклюзивне фізичне виховання школярів 1-3 груп здоров'я. Педагогіка психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. С. 267.

16. Селевко Г.К. (2006) Энциклопедия образовательных технологий. М.: НИИ шк. Технологий. 816 с.

17. Талызина Н.Ф. (1986) Теоретические основы разработки модели специалиста. Н.Ф.Талызина. М.: Знание. 110 с.

References

1. Bespalko, V.P. (1995). Pedahohyka y prohressyvnbie tekhnolohyy obuchenyia. M.: YRPO MO RF. 336 s.

2. Boskys, P.M. (2004). Hlukhye y slaboslbishashchye dety: ucheb. posob. M.: Sovetskyi sport. 270 s.

3. Visotskyi, S.V. (1999). Struktura psykholoho-pedahohycheskykh uslovyi formyrovanyia poyskovo-tvorcheskoi napravlennosty lychnosty v protsesse obuchenyia. Nauk. Visnyk Pivdennoukrainskoho derzh. ped. un. imeni K.D. Ushynskoho: Zbirnyk nauk. prats. Odesa: Vyd-vo PDUimeni K.D. Ushynskoho. №4. S. 92. 97.

4. Heitsi, S. (2009). Analiz stanu zdorovia shkoliariv Ukrainy. Moloda sporty v nanauka Ukrainy. №2. S. 13-20.

5. Honcharenko, S. (1997). Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk. Kyiv: Lybid. 37 s.

6. Zakon Ukrainy «Proosvitu» (1991). Osvita. S. 23-34.

7. Inkliuzyvna osvita v zakladakh zahalnoi serednoi osvity.

8. Kontseptsiia MON «Inkliuzyvne navchannia»

9. Manko, V.M. (2000). Dydaktychni umovy formuvannia u studentiv profesiino- piznavalnoho interesu do spetsialnykh dystsyplin. Sotsializatsiia osobystosti: zb. nauk. pr. nats. ped. un-tuim. M.P. Drahomanova. K.: Vyd-vo «Lohos». №2. S. 153-161.

10. Navchalna prohrama z fizychnoi kultury dlia zahalnoosvitnikh zakladiv (5-9 -khkl.) (2012). Fizychne vykhovannia v shkoli. №1. S. 2-24.

11. Nain, A.Ia. (1998). Ynnovatsyy v obrazovanyy: monohraf. Cheliabynsk: YPR MO RF. 288 s.

12. Podryhalo, L.V. (2011). Pidvyshchennia yakosti ta nastupnist vykladannia predmetiv ozdorovcho-likuvalnoi spriamovanosti pry pidhotovtsi bakalavriv za fakhom «Fizychne vykhovannia». Visnyk Ch NPU. №2. S. 1o0-106.

13. Polonskyi, V. (2004) Slovar po obrazovanyiu y pedahohyke. M.: Yzd-vo «Vbisshaia shkola». 512 s.

14. Poroshenko, M.A. (2019). Inkliuzyvna osvita: navch. posib. K.: Vyd-vo «Ahentstvo «Ukraina». 318 s.

15. Prystupa,Ye.N. (2013). Inkliuzyvne fizychne vykhovannia shkoliariv 1-3 hrup zdorovia. Pedahohika psykholohiia ta medyko-biolohichni problemy fizychnoho vykhovannia i sportu. S. 2-67.

16. Selevko, H.K. (2006)3ntsyklopedyia obrazovatelnbikh tekhnolohyi. M.: NYY shk. Tekhnolohyi. T.2. 816 s.

17. Talbzyna, N.F. (1986). Teoretycheskye osnovb razrabotky modely spetsyalysta. M.: Znanye. 110 s.

Размещено на allbest.ru