Фінансовий контроль як складова стратегічного управління системою освіти в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія державного управління при Президентові України

Фінансовий контроль як складова стратегічного управління системою освіти в Україні

Халимоник О.П., аспірант

м. Київ



Анотація

У статті досліджувалась така складова стратегічного управління як контроль. Визначалось місце фінансового контролю в стратегічному управлінні. Розгляндався фінансовий механізм системи освіти України. Виокремлена проблема функціонування фінансового контролю як складова стратегічного управління системою освіти в Україні.

Запропонований альтернативний варіант вирішення проблеми, шляхом запровадження державного-громадського контролю в стратегічному управлінні освітою. Даний варіант доможе налогидити тісні партнерські зв'язки між суспільством і владою та удосконалити функціонування фінансового контролю в сфері освіти.

Ключові слова: контроль, фінансовий контроль, управління, стратегічне управління, система освіти, управління системою освітою.



Summary

Financial control as part of the strategic management of the education system in Ukraine

Khalimonik O. P. graduate student The National Academy of Public Administration of Ukraine

The article examines such a component of strategic management as control. The place of financial control in strategic management was determined. The financial mechanism of the educational system of Ukraine was considered. The problem of functioning of financial control as a component of strategic management of the education system in Ukraine is highlighted. An alternative solution to the problem is proposed, through the introduction of state-public control in strategic management of education. This option is likely to bring tight partnerships between society and government and improve the functioning of financial control in the field of education.

Key words: control, financial control, management, strategic management, education system, system management education.



Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Провідні країни світу розглядають сферу освіти як пріоритетний напрям інвестицій, який повертається новими технологіями, знаннями і прибутками від інноваційної діяльності. Україна повинна це усвідомити та залучати і використовувати кошти іноземних інвесторів в галузь освіти, це в свою чергу дасть можливість економіці більш динамічно розвиватись.

Сьогодні в Україні проводяться реформаційні процеси. При проведенні реформи в освіті особливо необхідним є правильна побудова стратегічного планування та управління. Всі розуміють, що в час проведення активної фази реформування освітянської галузі, значну увагу в країні слід приділити ефективному використанню бюджетних коштів.

Головною складовою стратегічного управління та ефективності використання бюджетних коштів в системі освіти є фінансовий контроль, який проводиться на всіх стадіях фінансування.

Механізм фінансового контролю як складова стратегічного управління системою освіти в Україні, на жаль, має свої недоліки, зокрема один із важливих - відсутність співпраці учасників освітянського процесу. Через зміну (корегування) чинної системи фінансового контролю в стратегічному управлінні освітою, можна значно покращити механізм функціонування фінансового контролю, що дасть змогу завчасно виявляти наявні проблеми та вчасно їх вирішувати без нанесення шкоди бюджету країни.

Водночас, слід зауважити, що, проблема фінансового контролю як складова стратегічного управління системою освіти ще не ставала предметом окремого комплексного наукового дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Вчені та науковці постійно вивчають питання фінансового контролю, в тому числі і питання фінансового контролю в стратегічному управлінні системою освіти в Україні.

Поміж наукових досліджень, у яких було описано фінансовий контроль в управлінні системою освіти, слід відзначити роботи таких вітчизняних вчених як - Василенко В. Д., Ващенко І. В., Кремень В. Г., Крисюк С. В., Монаєнко О. П., Рубан Н. І., Савченко Л. А., Стефанюк І. Б. та інші.. Досліджують питання фінансового контролю в управлінні системою освіти і вчені зарубіжжя, такі як - Вознесенський Е. А., Данилевський Ю. А., Дро- бозіна Л. О., Грачова О. Ю., Степашин С. В., Дуб- роу Д., Левалуа Б., Робертсон Дж., та інші.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті - розглянути фінансовий контролю як складову стратегічного управління системою освіти, виокремити проблему в механізмі його функціонуання та запропонувати альтернативний варіант її вирішення.



Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Для того, щоб розібратися як саме пов'язаний фінансовий контроль з стратегічним управлінням в системі освіти України, потрібно розглянути як відбувається сам процес управління.

Управління як вид діяльності людини існує дуже давно, але усвідомлення необхідності систематизації досвіду в цій сфері відбулося лише на початку XX століття.

Поштовхом для осмислення того, що управління повинно ґрунтуватися на об'єктивних наукових засадах стало опубліковування в 1911 році книги Ф.Тейлора «Принципи наукового управління» [1].

Тейлор на конкретних прикладах показав можливість підняття продуктивності праці в кілька разів, шляхом стандартизації інструментів і методів виконання робіт та шляхом спеціалізації управлінської діяльності - замість одного майстра вводяться декілька майстрів-спеціалістів, інструкторів, інспекторів з якості. Майстри за допомогою наукових методів постійно здійснюють пошук нових та ефективніших способів виконання операцій, потім складають письмові інструкції та навчають передовим методам робітників. За продуктивну і якісну роботу робітники винагороджуються підвищеною платнею та преміями.

У 1916 році основоположник класичної (адміністративної) системи управління Анрі Фай- оль публікує працю «Загальне і промислове управління», де він систематизує основні функції управління, основні принципи управління та основні елементи управління. Наведена класифікація з певними доповненнями і уточненнями використовується і досі [2].

Управління як специфічне явище починається тоді, коли у будь-яких взаємозв'язках, відносинах, процесах присутнє свідоме начало, інтерес і знання, цілі і воля, енергія й діяльність людини.

Управління утворено людьми для свідомої саморегуляції своєї життєдіяльності і має таке ж важливе значення для забезпечення її потреб і інтересів як сім'я і власність, мораль і право, спосіб виробництва і держава, знання й інформація тощо. Все це зумовлює залежність управління від стану суспільства, ідеалів і цінностей [3, с. 7].

Для того, щоб більш детально з'ясувати сутність управління розглянемо декілька визначень. Найбільш вдалі з них:

Управління -- це складова частина функціонування систем організації різної природи: біологічних, технічних, соціально-економічних. У кожній з них існують об'єкти, які підпорядковують собі інші, а значить, і керують ними, змушують рухатися в певному напрямку, виконувати задані дії, організовують їх діяльність в цілому.

Управління -- це процес впливу однієї особи на іншу відповідно до поставлених завдань. Це, мабуть, найпростіше з можливих визначень цього поняття.

Управління -- це завжди діяльність, спрямована на якісні або кількісні зміни навколишнього оточення, що включає при цьому і такі поняття як планування, стратегічне планування, постановка перспективних цілей [4].

Виокремлюють такі специфічні риси управління:

A. Управлінський вплив обов'язково повинен передбачати момент цілепокладання, тобто точну ціль і точний напрямок руху до неї, а також повинен бути практичним задля дійсного руху до цілі.

B. Цілеспрямована колективна діяльність потребує від управління й організаційного моменту для спрямованої і практичної взаємодії людей по досягненню певних цілей.

C. В управлінні здійснюється пряме і практичне регулювання, при якому та чи інша соціальна норма не лише проголошується, визнається і стверджується, а й справді втілюється в життя, застосовується у вирішенні визначених цілей [3, с. 7-8].

Виділяють такі форми управління:

- генеральне;

- функціональне;

- стратегічне;

- фінансове;

- виробниче;

- операційне;

- інноваційне;

- муніципальне [5, с. 148].

Ми розглянемо стратегічне управління.

Тєрмін “стратегічне управління” був введений в побут у 1960-1970 рр. Найбільший внесок у розробку теорії стратегічного управління зроблений Ігорем Ансоффом протягом 1965-1980 рр., опублікувавши ряд робіт: «Стратегія корпорацій» (1965 рік), «Від стратегічного планування до стратегічного управління» (1976 рік), «Основи стратегічного управління» (1979 рік) та інші.

І. Ансофф вважає, що діяльність зі стратегічного управління пов'язана з постановкою цілей і завдань організації і з підтримкою продуктивних взаємин між організацією та її бізнес-середовищем, що дозволяють їй досягти своїх цілей, відповідають її внутрішнім можливостям і дозволяють залишатися сприятливою до зовнішніх викликів [6, с. 101 - 104].

Також у другій половині ХХ століття з'явилося ряд і інших робіт, присвячених проблемі стратегічного управління, як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Зокрема, «Стратегія і структура» А. Д. Чандлера; «Корпоративна культура» і «Нова корпоративна стратегія» І. Ансоффа; «Стратегія конкуренції» М. Портера; «Основи стратегічного менеджменту» К. Боумена та ін.

Визначною подією було проведення у травні 1971 року в Пітсбурзі (США) розширеної конференції з питань стратегічного управління, де в 14 розгорнутих доповідях було підбито підсумки розвитку стратегічного підходу до управління західними та східними компаніями, а також визначено основні напрямки розвитку стратегічного управління. 1973 рік вважається початком регулярного теоретичного дослідження та практичного впровадження стратегічного управління. Відтоді цей напрямок у теорії та практиці управління невпинно розвивається, дослідження в цій галузі проводяться в усьому світі, більшість процвітаючих організацій досягли своїх результатів завдяки впровадженню системи стратегічного управління. Так, більшість корпорацій США та Західної Європи мають кваліфікований персонал, що пройшов спеціальну підготовку зі стратегічного управління.

Розглянемо, що ж собою являє стратегічне управління.

Вже згаданий вище науковець Ансофф дає таке трактування стратегічного управління: «Багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між певним суб'єктом управління (переважно організаціями та установами), включаючи його окремі структурні одиниці, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей» [7, с. 16].

Стратегічне управління трактують як діяльність, що полягає у виборі напряму дій для досягнення цілей в умовах нестабільного зовнішнього середовища.

Водночас в більш широкому розумінні існує таке визначення стратегічного управління - це галузь наукових знань, що охоплює методологію формування стратегії розвитку організаційних структур і прийняття стратегічних управлінських рішень, способи їх практичної реалізації для досягнення цілей суб'єкта управління [8].

М. Мескон в своїй праці «Основи менеджменту» вважає, що процес стратегічного управління має складатися з дев'яти етапів.

Схематично цей процес можна зобразити так:



Рис. 1 Процес стратегічного управління

О. Віханський пропонує розглядати стратегічне управління як динамічну сукупність п'яти взаємозалежних управлінських процесів: аналізу середовища; визначення місії і цілей; вибору стратегії; виконання стратегії; оцінки і контролю виконання [9, с. 70-72].

Отже, проаналізувавши тлумачення терміну «стратегічне управління» можна запропонувати таке визначення - процес управління, який має містити такі складвові як: чітке визначення мети, яку потрібно досягти в майбутньому, з'ясування проблем та викликів, які потрібно буде вирішувати, вміння правильно контролювати та своєчасно розпізнати виявлені проблеми та володіти механізмом їх вирішення, прийняття управлінських рішень з урахуванням відповідності між поставленною метою та можливостями, при цьому усвідомлювати потреби та запити суспільства.



Рис. 2 Стратегічне управління

Як видно з рис.2 процес стратегічного управління включає процес контролю, який є невід'ємною його складовою.

Контроль - реалізація системи контролюючих заходів, які сприяють забезпеченню налагодженої роботи всіх складових системи стратегічного управління.

На практиці використовується багато видів контролю.

В своїй праці Ю.Б.Королев, В.Д.Коротнев, Г.Н.Кочетова «Менеджмент», виділяють за кваліфікаційними ознаками такі види контролю, що схематично можна зобразити так (рис. 3) [10, с. 196197; 11, с. 218]:



Рис. 3. Види контролю за кваліфікаційними ознаками

Ми розглянемо контроль за аспектами впливу, а саме фінансовий контроль. стратегічний управління освіта фінансовий контроль

Роз'яснимо поняття фінансовий контроль. Фінансовий контроль - це обов'язковий елемент фінансової системи, форма реалізації контрольної функції фінансів. Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів. Контрольна функція разом з розподільчою функцією дає змогу здійснювати контроль за розподільчими процесами вартості суспільного продукту і відповідно управляти цими процесами.

Саме за допомогою фінансового контролю держава вирішує такі важливі питання, як формування, розподіл, перерозподіл та ефективне використання державної і комунальної власності, коштів бюджетів всіх рівнів, раціонального та цілеспрямованого використання інших фінансових ресурсів. Визначивши, місце фінансового контролю в стратегічному управлінні - ми безпосередньо розглянемо, яку роль відіграє фінансовий контроль як складова стратегічного управління системою освіти.

Перш ніж розглянути, яке значення виконає фінансовий контроль як складова стратегічного управління системою освіти в Україні зясуємо, що ж таке система освіти та стратегічне управління системою освіти.

Система освіти України - це державний інструмент реалізації конституційного права громадян України на освіту. Відповідно до Законому України «Про освіту» - (далі - Закон): «Система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними» [12]. Так, згідно з Законом - стратегію розвикту освіти в Україні розробляє центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (Міністерство освіти і науки України).

Стратегічне управління освітою - це вміння передбачати стратегію змін в освіті, управління цією сферою, що ґрунтується на дослідженнях освітянського середовища, реакціях на соціально-економічні, політичні зміни суспільства. Стратегічне управління освітою являє собою процес цілеспрямованого впливу суб'єктів стратегічного управління на сферу освіти, орієнтований на розвиток і прогрес об'єктів управління [13, с. 159].

Стратегічне управління системою освіти - теоретична діяльність вищих керівних кадрів освіти, центральних органів управління освітою, що спрямована на вироблення стратегії розвитку освітянської галузі, окремих її підсистем [11, с. 218]. В п.4 статті 5 Закону зазначено, що документами державного прогнозування і стратегічного планування розвитку освіти є прогноз розвитку освіти України, стратегія розвитку освіти України, відповідні державні, регіональні та місцеві цільові програми, плани діяльності у сфері освіти органів влади.

Державним документом, що визначає мету, стратегічні напрями та основні завдання, на виконання яких має бути спрямована реалізація державної політики у сфері освіти є Указ Президента від 25.06.2013 року №344 «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року». Згідно з Указом було прийнято Національну стратегію розвитку освіти в Україні. Національна стратегія визначає основні напрями і шляхи реалізації ідей та положень Національної доктрини розвитку освіти, здійснення реформування освіти упродовж найближчих 10 років у нових соціально-економічних умовах [14]. Під час підготовки Концептуальних засад реформування середньої освіти «Нова українська школа» також було визначено стратегічні напрями та основні завдання реформування загальної середньої освіти. Варто зазначити, що вміння правильно організувати процес стратегічного управління системою освіти - запорука інтелектуального розвитку нації.

Рис. 4 Загальна модель організації фінансового механізму системи освіти

Фінансовий механізм системи освіти слід розглядати, як елемент реалізації державної політики в галузі освіти, що являє собою сукупність самостійних, але взаємопов'язаних форм, методів, інструментів та важелів впливу, які забезпечують створення і використання бюджетних та позабюджетних фінансових ресурсів для ефективного функціонування освітньої сфери України.

Як вже зазначалось вище фінансовий контроль є складовою стратегічного управління, а отже і складовою стратегічного управління системо освіти. Більш детально розглянемо місце фінансового контролю в стратегічному управлінні системою освіти в Україні.

Для того, щоб зрозуміти, як здійснюється фінансовий контроль в системі державного управління освітою в Україні, потрібно спочатку розглянути фінансовий механізм системи освіти.

Схематично модель організації фінансового механізму системи освіти України можна зобразити наступним чином (рис. 4)

Як видно з рис. 4 - фінансовий контроль є однією з головних складових фінансового механізму системи освіти України.

На сьогоднішній день на законодавчому рівні немає визначення поняття фінансового контролю у сфері освіти. Закон України «Про освіту» теж не дає визначення «фінансовий контроль». Так само відсутнє загальне законодавче визначення сутності 50 та процедур проведення фінансового контролю в системі діяльності органів управління освітою.

У літературі можна зустріти думку про те, що фінансовий контроль у порівнянні з іншими функціями стратегічного управління має вторинний характер. [15, c. 143]. На наш погляд, і при переліку функцій стратегічного управління (де контроль зазвичай ставиться в кінці цього переліку), і при їх розгляді, мова йде не про другорядність його як виду діяльності, а про послідовність дій у процесі управлінської діяльності. Тому черговість може лише підкреслити самостійність та специфіку функції, що виконується, але не її другорядність.

Фінансовий контроль у галузі освіти - це заснована на нормах фінансового права система заходів і органів щодо перевірки законності та доцільності дій у сфері формування, розподілу і використання грошових фондів держави у сфері освіти [16, с. 125].

Елементами системи фінансового контролю в стратегічному управлінні освітою є суб'єкт та об'єкт контролю, предмет, методи та процес контролю, узагальнення та реалізація результатів контролю.

Предметом фінансового контролю в системі стратегічного управління освітою є всі стадії бюджетного процесу.

Суб'єктом контролю є носій контрольних функцій щодо об'єкта контролю [17, c. 68-72].

Сьогодні в Україні функціонує значна кількість органів і служб, які тією чи іншою мірою здійснюють фінансовий контроль у сфері освіти. За відсутності чіткої концепції та нормативно-правового поля у сфері фінансового контролю на законодавчому рівні не визначено порядок взаємодії суб'єктів фінансового контролю галузі освіти.

До суб'єктів державного фінансового контролю у сфері освіти відносять: Верховну Раду України, Рахункову палату України, Міністерство фінансів України, Міністерство освіти і науки України, Державну аудиторську службу України, Державну казначейську службу України, Державну фіскальну службу України, інші центральні органи виконавчої влади, у віданні яких перебувають навчальні заклади, органи місцевого самоврядування, Фонд державного майна.

Безпосередньо, державний фінансовий нагляд (контроль) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою.

Об'єктом фінансового контролю в системі стратегічного управління освітою є грошові потоки і фінансова діяльність закладів освіти.

Нині в галузі освіти здійснюються всі форми фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів: попередній, поточний і наступний, які тісно взаємопов'язані та доповнюють одна одну, що свідчить про неперервний характер контролю.

Зокрема, попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів . Поточний контроль допомагає своєчасно виявити недоліки й порушення у процесі фінансово-господарської діяльності та оперативно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, не виявлені попереднім та поточним контролем.

Оскільки на сьогодні чинна система фінансового контролю в державі практично не виконує попереджувально профілактичної функції, а переважно констатує порушення, то це свідчить про перевагу застосування подальшого (наступного) контролю у вигляді перевірок і ревізій. Сама ж процедура наступного контролю несе в собі негативні якості, адже всі недоліки, прорахунки, зловживання, що були на об'єктах у минулому і виявлені ревізорами, виправити неможливо, тобто контроль практично не виконує попереджувально-профілактичної функції. У зв'язку з цим для контролюючих органів у системі освіти слід рекомендувати більш широко здійснювати функцію попереднього контролю на стадії формування кошторисів доходів і видатків освітніх установ та організацій [18].

Фінансовий контроль як складова стратегічного управління системою освіти здійснюється за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності у закладах, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. На основі ревізій та перевірок робиться глибокий аналіз, який дає можливість подавати пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

Фінансовий контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою підвищення ефективності їх діяльності та забезпечення реалізації єдиної державної політики у галузі освіти.

Ефективна діяльність закладів освіти безпосередньо залежить від правильно організованої системи фінансового контролю [19].

Фінансовий контроль в стратегічному управлінні системою освіти України повинен бути побудований таким чином, щоб можна було швидко й ефективно налаштовуватись на вирішення нових завдань, на застосування нових методів контролю [20, с. 98].

За останні роки відбулося суттєве зростання кількості порушень в сфері освіти, що свідчить не тільки про необхідність посилення фінансового контролю, а також вказує на те, що економічний механізм господарювання є недосконалим та містить дуже багато слабких позицій, що сприяє скоєнню тяжких злочинів та завдає великих матеріальних збитків як галузі так і державі вцілому [11, с. 219].

На жаль, це і прогалини в нормативно-правових документах, не чітка координація діяльності органів фінансового контролю, невпорядкованість контролю, як вже описувалось вище, і непоодинокі випадки корупційних схем, відсутність єдиного інформаційно-консультаційного центру фінансового контролю, відсутність автоматизованої інформаційно-аналітичної системи фінансового контролю, неналагоджена співпраця між стейкхолдерами (учасниками) освітнього процесу та інші.

Чудовою альтернативою удосконалення фінансового контролю як складової стратегічного управління системою освіти є розвиток соціального партнерства. Він набуває особливого значення в умовах недофінансування, неналежного та неефективного використання коштів, а також незаконної управлінської діяльності.

Залучення до процесу фінансового забезпечення та контролю освіти місцевої громади, неурядових та неприбуткових (громадських, благодійних, фондів тощо) організацій, підприємств дасть змогу вивести фінансовий контроль в управлінні освітою на більш високий рівень. Тому виникає потреба в створенні державно-громадського фінансового контролю в системі управління освітою.

Державно-громадський фінансовий контроль в системі управління освітою - контроль, який ґрунтується на спільній діяльності органів державної влади та громадськості в галузі освіти, розподілі між суб'єктами повноважень, прав та відповідальності за їх реалізацію для забезпечення функціонування й розвитку системи освіти та ефективного використання коштів в ній.

Державно-громадський фінансовий контроль в системі управління освітою передбачає співпрацю в процесі управління органів різного походження (державних, громадських, самоврядування), що забезпечує поступовий перехід від централізованого до децентралізованого управління.

Партнерство між владою та громадськістю в результаті співпраці фактично перерозподіляється шляхом переговорів і консультацій поміж державними органами і представниками громадськості. Вони готують і розглядають проекти рішень через спільні робочі групи, Ради, створюють спільно механізми для вирішення проблем фінансового контролю в системі освіти.

Делегування повноважень означає, що громадськість має сили, розум і реальні важелі впливу на рішення влади, а також реальні можливості для контролювання процесу ухвалення рішень.

Необхідність удосконалення фінансового контролю як складової стратегічного управління системою освіти є об'єктивною вимогою часу і пов'язана з пошуком напрямів ефективного та комплексного розвитку всіх елементів механізму управління державною власністю і фінансовими ресурсами.



Висновок

У статті теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення наукової проблеми функціонування фінансового контролю як складової стратегічного управління ситемою освіти в Україні.

Результати проведеного дослідження стали основою для розробки рекомендацій прикладного характеру щодо удосконалення функціонування фінансового контролю як складової стратегічного управління ситемою освіти в Україні, зокрема:

- визначено сутність фінансового контролю як однієї з важливих функцій стратегічного управління, яка полягає в сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування й ефективного використання фінансових ресурсів держави для досягнення поставлених нею цілей;

- визначено місце фінансового контролю в фінансовому механізмі системи освіти України;

- розглянуто елементи фінансового контролю. Визначено, що учасниками фінансового контролю як складової стратегічного управління ситемою освіти в Україні є суб'єкти державного фінансового контролю

Ш Верховна Рада України,

Ш Рахункова палата України,

Ш Міністерство фінансів України,

Ш Міністерство освіти і науки України,

Ш Державна аудиторська служба України,

Ш Державна казначейська служба України,

Ш Державна фіскальна службаУкраїни та інші;

- з'ясовано, що діюча система фінансового контролю як складова стратегічного управління си- темою освіти в Україні не враховує реалій сьогодення і потребує невідкладного, належним чином опрацьованого, якісного реформування, через зміну (корегування) чинної системи фінансового контролю в управлінні системою освіти;

- запропоновано впровадити державно-громадський фінансовий контроль в управлінні системою освіти в Україні, основні принципи якого б базувалися на делегуванні повноважень, залученні громадськості до управління галуззю.



Список використаної літератури

1. Тейлор Ф.У. Принципи наукового менедж- менту/Ф.У. Тейлор. Пер. з англ. - М.: Контролінг, 1991. - 104 с.

2. Анрі Файоль. Загальне і промислове управління [Електронний ресурс] / Анрі Файоль.- Режим доступу: http://gtmarket.ru / laboratory / basis / 5783.

3. Оболенський О. Ю. Опорний конспект лекцій з навчальної дисципліни -- Публічне управління: наукова розробка / О.Ю. Оболенський, С.О. Борисевич, С.М. Коник. - К.: НАДУ, 2011. - 56 с.

4. Вікіпедія - Режим доступу https://uk.wikipedia.org/wiki/Управління#cite note-3

5. Конспект лекцій з дисципліни «Економіка підприємства» для студентів напряму підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.03502 «Маркетинг» денної та заочної форм навчання. - К., 2014. - 553 с.

6. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - с. 490.

7. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. - СПб. :Изд-во "Питер", 1999. - 416 с.

8. Schendel D. E. Business Policy or Strategic Management: A Broader View for an Emerging / D. E. Schendel, K. J. Hatten ; Academy of Managment Proceedings, august 1972. - Р. 56-57.

9. Забродська Л.Д. Стратегічне управління: реалізація стратегії: Навч. посібник. - Харків: Кон- сум, 2004. - с. 208.

10. Менеджмент в АПК І Ю.Б.Королев, В.Д.Коротнев, Г.Н.Кочетова и др.. - М.: Колос С, 2007. - 424с.

11. Халимоник О.П. «Проблеми функціонування фінансового контролю як складової стратегічного управління системою освіти в Україні».// Збірник наукових праць - Наукові розвідки з державного та муніципального управління. Випуск 2 -Київ: «Академія муніципального управління»,2016. - 256с.

12. Закон України “Про освіту” - [Електронний ресурс]. -http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/2145-19

13. Крисюк С. В. Державне управління освітою : навч. посіб. для слухачів, асп., докторантів спец. "Державне управління освітою" / С. В. Крисюк. - К. : НАДУ, 2009. - 220 с.

14. Стратегія розвитку освіти в Україні. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ххі столітті. Інтернет ресурс - [Електронний ресурс]. - https://studfiles.net/preview/5539372/page:27/

15. Плахотнікова Л.О. Удосконалення умов фінансування вищої освіти як основного чинника підготовки фахівців / Л.О. Плахотнікова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №3. - С. 141 - 146.

16. Тимошенко О.В. Особливості реалізації фінансового механізму системи вищої освіти України // Економічний вісник НГУ.- 2011.- №3.- С. 123130.

17. Базась М. Ф. Методика та організація фінансового контролю: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. - К.: МАУП, 2008. - 440 с.

18. Обгрунтування структури механізму фінансового контролю в системі освіти / Г. М. Кали- невич // Наукові записки [Української академії друкарства]. Серія : Економічні науки. - 2015. - № 1. - С. 20-27.

19. Сисюк С. В. «Проблеми здійснення та законодавчого врегулювання державного та внутрішнього фінансового контролю в державних закладах освіти» - [Електронний ресурс]. -http://www.rusnauka.com/NPM 2006/Economics/7 s isjuk.doc.htm

20. Халимоник О.П. «Удосконалення фінансового контролю як складової стратегічного управління системою освіти в Україні.// Науково-виробничий журнал - «Держава та регіони. Серія: Державне управління». Випуск 1 - Запоріжжя: «Класичний приватний університет», 2017. - 158с.

Размещено на Allbest.ru

...