Організація педагогічного експерименту з формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової школи

Iryna Pinchuk, Ph.D. (Pedagogy), Doctoral Student of Hlukhiv Oleksandr Dovzhenko National Pedagogical University

The article deals with the peculiarities of organizing and conducting the experimental research on forming the foreign language communicative competence of intending primary school teachers. The study aimed at conducting the pedagogical experiment, which involved the implementation of the following stages: search-theoretical, diagnostic-ascertaining, deepening-forming and analytical-generalizing. The characteristic features of the pedagogical experiment are: deliberate implementation of fundamentally important changes in accordance with the tasks and hypotheses of the study; organization of the educational process, which allows to establish links between phenomena without violating its holistic nature; in-depth qualitative analysis and accurate quantitative measurement ofnew or modified components introduced into the educational process and the results of the experiment in general. In the process of organizing the experimental work, the complexity, versatility and multicomponent nature of the process offorming foreign language communicative competence of intending primary school teachers were taken into account. According to the logic of pedagogical search, the scheme of pedagogical experiment research was developed.

Keywords: pedagogical experiment; experiment intending primary school teachers; research training.

Постановка проблеми. Реформування освітньої галузі залежить від підготовленості компетентних учителів початкової школи, фахівців нової генерації, здатних продуктивно й цілеспрямовано діяти в сучасних умовах початкової школи, ефективно й водночас із відповідальністю виконувати свій обов'язок. Сучасні вимоги до підготовки кваліфікованих фахівців передбачають передовсім їхню участь в усіх глобалізаційних процесах, бути конкурентноспроможними.

Конкурентоспроможність базується на конкурентоздатності, яка доповнюється оволодінням здобувачами освіти актуальними знаннями і вміннями згідно з потребами ринку праці. Тобто призначенням закладів вищої (професійної) освіти є підготовка конкурентоспроможних випускників. Досягається це шляхом вдосконалення stages; foreign language communicative competence; параметрів конкурентоздатності, що формується ще в школі, і виконанням професійних стандартів [5]. Відтак вони повинні бути активними учасниками процесу міжнародної комунікації та мати необхідний комунікативний іншомовний досвід у сферах професійного та ситуаційного спілкування в усній і письмовій формах. З огляду на це актуальним є питання формування іншомовної комунікативної компетентності (ІКК) майбутніх учителів початкової школи в закладах вищої освіти, що сприятиме підвищенню їхньої мобільності та конкурентоспроможності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження процесу формування ІКК майбутніх учителів початкової школи в процесі професійної підготовки на факультетах початкової освіти передбачав організацію та проведення педагогічного експерименту. З метою пояснення специфіки й логіки його здійснення вважаємо за доцільне проаналізувати категорії “експеримент”, “педагогічний експеримент”.

Дефініція “експеримент” має досить багато різних тлумачень та походить з латинської мови і в перекладі означає “дослід, спроба”.

У короткій філософській енциклопедії [8, 535] експеримент визначається як “планомірно проведене спостереження; планомірна ізоляція, комбінація і варіювання умов з метою вивчення залежних від них явищ”. З огляду на це вчений створює можливість спостережень, на основі яких складається нове знання про закономірності досліджуваного явища; а спостереження, умови, знання про закономірності є найбільш істотними ознаками цього визначення.

У психологічному словнику [7] поняття експерименту розглядається як один із основних (разом зі спостереженням) методів наукового пізнання взагалі, психологічного дослідження зокрема. Експеримент відрізняється від спостереження активним втручанням дослідника, що здійснює планомірне маніпулювання однією або декількома змінними і реєстрацію супровідних змін у поведінці досліджуваного об]єкта у ситуацію.

Педагогічний експеримент - це метод збору педагогічних фактів в спеціально створених умовах, що дають можливість вивчення та перевірки педагогічних впливів відповідно до проблеми дослідження; метод пізнання, в процесі якого психолого-педагогічні явища вивчаються у спеціально створених або контрольованих умовах [10, 436]. Окрім того, зазначений метод - це спеціально організований досвід діагностики й перетворення педагогічної діяльності у строго фіксованих і навмисно варійованих умовах, що дає змогу виявити ступінь впливу окремих факторів чи умов на результати процесу. Правильно організований експеримент уможливлює перевіряти гіпотези про причинно-наслідкові відносини, не обмежуючись констатацією зв]язку (кореляції) між змінними. Найбільш істотними ознаками є: активність дослідника, характерна для пошукового й формувального типів експерименту, а також перевірка гіпотези.

Однак деякі вчені наголошують, що експеримент є не методом, а рідше групою методів [6, 5]. Зокрема, вважаємо важливою думку В. Загв'язинського про те, що експериментом називається зміна або відтворення явища з метою вивчення його в найбільш сприятливих умовах [6, 127]. Характерною рисою експерименту виступає заплановане втручання у досліджуване явище, можливість його багаторазового відтворення у варійованих умовах. Дидактичний експеримент, на думку В. Загв'язинського [6, 128], дає змогу розкласти цілісне педагогічне явище на складники, в ході варіювання умов функціонування яких дослідник може стежити за розвитком або зміною окремих факторів, фіксуючи окремі результати. Відтак експеримент є засобом перевірки гіпотези, уточнення окремих висновків теорії (емпірично перевірених наслідків), установлення й уточнення фактів.

Щодо методики викладання іноземних мов, М. Ляховицький розглядає експеримент як метод пізнання закономірних зв'язків процесу навчання іноземної мови за допомогою досвіду, в якому зв'язки окремих елементів освітнього процесу варіюються в умовах, що враховуються, а об'єктом є процес навчання іноземної мови в його загальних та окремих проявах [9,3].

Аналіз наукових джерел дає підставу стверджувати, що в загальному розумінні поняття “експеримент” розуміється по-різному, зокрема як: науково-обґрунтований досвід; перевірка гіпотези; відтворення кимось розробленої методики (технології) в нових умовах іншим педагогом; метод пізнання, за допомогою якого в природних або штучно створених контрольованих і керованих умовах досліджується явище, триває пошук нових способів розв'язання проблем; чітко спрямована й контрольована освітня діяльність з метою створення й апробування нових освітніх технологій.

На засадах виділення істотних ознак вищенаведених визначень, у статті можемо представити інтегральну версію узагальненого поняття: “експеримент” - це дослідницька діяльність, спрямована на перевірку висунутої гіпотези, яка відбувається в природних або штучно створених контрольованих умовах, результатом якої є виділення істотних факторів, які впливають на освітню діяльність.

Характерними особливостями педагогічного експерименту є: навмисне внесення принципово важливих змін відповідно до завдань та гіпотези дослідження; організація освітнього процесу, що дає змогу встановлювати зв]язки між явищами без порушення його цілісного характеру; глибокий якісний аналіз і точний кількісний вимір внесених в освітній процес нових або видозмінених компонентів і результатів експерименту загалом.

Методології експерименту в педагогічних дослідженнях присвячено праці П. Гурвича, В. Краєвського, Ю. Пассова [11]. Вибір методики експерименту є дуже важливою умовою. Педагогічний експеримент має певну структуру й логіку проведення, що пов'язано з дослідницькими операціями та їх класифікацією. Відповідно різні дослідники виділяють різні етапи цього процесу. Зокрема, Ю. Сурмін вважає, що методика експерименту охоплює п'ять операцій: вибір або розробка методичної схеми експерименту, засоби перетворення обjєкта, визначення тривалості експерименту, розроблення засобів і методики вимірювання, контролю й аналізу результатів.

Відповідно до поглядів В. Загвязинського й М. Поташника, сучасна методика викладання іноземних мов як наука виокремлює в експерименті такі фази: 1) організація експерименту (підготовка експерименту); 2) його реалізація проведення; 3) констатація отриманих даних (оцінка результатів експерименту); 4) інтерпретація даних [6, 84].

Етапами методичного експерименту з перевірки ефективності взаємопов 'язаного формування у майбутніх викладачів англійської мови професійно орієнтованої компетентності в говорінні та інформаційно-комунікаційної компетентності в дослідженні М. Бурак [3] є: підготовчий; доекспериментального оцінювання; експериментального навчання; післяекспериментального оцінювання; інтерпретації отриманих даних.

Вітчизняна дослідниця Н. Бершадська [2] пропонує проведення експерименту з формування англомовної усної дискурсивної компетентності студентів мовних спеціальностей, що передбачало реалізацію таких етапів: пошуково-розвідувального, констатувального, формувального і прикінцевого.

На думку І. Вяхк [4], педагогічний експеримент з формування ІКК майбутніх фахівців у галузі інформаційних технологій може складатися з трьох елементів: констатувального; пошукового; формувального.

Педагогічний експеримент з формування фахової ІКК майбутніх магістрів іноземної філології, що проводився Д. Бегекою [1], передбачав два основні етапи: констатувальний і формувальний.

Натомість Л. Шиянюк [12] виділяє аксіологічно- мотиваційний, когнітивно-накопичувальний та поглиблювально-формувальний етапи експериментального навчання.

Процес дослідницько-експериментального навчання Т. Тюльпи передбачав чотири етапи педагогічного експерименту: пошуково- теоретичний, діагностично-констатувальний, формувальний та аналітично-підсумковий.

Мета статті - описати особливості організації та проведення педагогічного експерименту з формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової школи в процесі професійної підготовки в педагогічних ЗВО України.

Виклад основного матеріалу. Різноманітність чинних у педагогіці дослідних програм, реальних контекстів дослідження (теоретичних і практичних завдань), можливостей, якими володіє дослідник, а також технічних та етичних обмежень, які виникають у науково-дослідницькій практиці, спричиняють те, що конкретні методики дослідження істотно різняться. Такі конкретні стратегії організації наукових розвідок розглядаються як методи науково-педагогічного дослідження, застосування яких спрямовувалося на отримання методологічних, теоретичних та практичних висновків.

З огляду на це авторська експериментальна система формування ІКК майбутніх учителів початкової школи пройшла процедуру апробації з метою її подальшої адаптації та впровадження. Мета дослідницько-експериментальної роботи полягала в дослідженні результативності розробленої системи в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців початкової освіти.

Відповідно до цілей та логіки проведення дослідницько-експериментальної роботи, було визначено й обґрунтовано етапи її реалізації, що характеризувалися певними завданнями, відповідними формами й методами організації: пошуково-теоретичний, діагностико-констатувальний, поглиблювально-формувальний та аналітико-узагальнювальний (рис.1).