Методика генеалогічного пошуку у закладах загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика генеалогічного пошуку у закладах загальної середньої освіти

Олег Єгрешій, кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії України і методики викладання історії ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника ”

Oleh Yehreshii, Ph.D.(History), Associate Professor of the History of Ukraine and Methods of Teaching History Department SHEI “Vasyl Stefanyk Precarpathian National University”

METHODOLOGY OF GENEALOGICAL SEARCH IN SECONDARY EDUCATIONAL INSTITUTIONS

Genealogy as a field of historical research is popular, because the descendants often try to document their roots, origins, turn to archival sources. On the positive side, genealogical research is becoming increasingly popular in secondary schools. During the learning process, history teachers increasingly support the students' initiative to write their own pedigree. However students noticeably lack methodological recommendations for writing pedigrees.

Постановка проблеми

Мета статті. У науковій статті прагнутимемо запропонувати необхідний методичний ресурс для учнів закладів середньої освіти щодо написання родоводів. Зокрема, будемо аналізувати такі завдання: надати конкретні методичні поради щодо збору матеріалу ; виокремити і систематизувати способи фіксації зібраних даних; запропонувати варіанти репрезентації отриманої інформації у вигляді генеалогічних довідників, книг-родоводів і генеалогічних дер ев.

Виклад основного матеріалу

Молодому пошуковцеві варто засвоїти одну важливу істину: поява генеологічного проєкту є результатом проведеної копіткої попередньої роботи, а якість і точність складання значною мірою залежать від збору потрібного фактичного матеріалу, до якого варто дуже педантично підходити. Генеалогічне дослідження доцільно розподілити на такі умовні етапи: збір матеріалу, йог систематизація та репрезентація.

Перший етап можна поділити на підетапи: спілкування з родичами; пошук і робота з наявними фотографіями та документами; пошук потрібної інформації в інтернет-просторі; робота в бібліотеках та архівах.

Спершу необхідно зібрати усю усну інформацію - розпитати ближніх і дальніх родичів. Необхідно, зокрема зібрати наступні свідчення: прізвище, ім'я, по-батькові; рік і місце народження; точну адресу; освіту та місце праці (колишньої і поточної, перебування на пенсії). Наприкінці запису необхідно зафіксувати, ким зібрано матеріал (прізвище, ім'я, по-батькові; рік народження інтерв'юера, час та місце збору інформації, кількість сторінок).

Створюючи картку особи, інтерв'юеру належить ставити запитання, які допоможуть з'ясувати імена та прізвища предків, дату і місце їхнього народження, отриману освіту і здобутий фах, місця роботи, займані посади, а також місця проживання, соціальний статус, віросповідання та ін. Вартує занотувати також обставини участі абонента у важливих історичних подіях, факти з громадської, адміністративної чи політичної діяльності тощо. Крім того, слід зробити копії свідоцтв про народження, шлюб, смерть та інших документів близьких родичів. Згодом вартує зосередити увагу на зборі документів особового походження (дипломів, трудових книжок, пенсійних посвідчень, похвальних грамот, автобіографій тощо). Що найважливіше, потрібно скопіювати фотографії з сімейного архіву. Часом на світлинах (переважно на зворотному боці) міститься чимало підказок щодо пошуку подальшої інформації про людину (рік, місце події, якій приурочена ця світлина). Ці матеріали разом зі спогадами нададуть змогу дослідникові родоводу на першому етапі вивчення сформувати інформаційну базу [1; 2].

Дані, отримані під час спілкування з родичами, та документи особового походження слід доповнити матеріалами мережі інтернет, де створюють усе більше спеціальних тематичних баз. Серед ресурсів відзначимо сайт “Меморіал ” (містить широку інформацію про комбатантів Другої світової війни), “Szukajwarchiwach” (узагальнювальний зведений портал польських архівів, де можна за прізвищем знайти документи, різнорідні фотографії людей тощо). Одним із найвідоміших сайтів слушно вважається “FamilySearch”. Корисно послуговуватися також українським сайтом “Рідні” [1; 3].

Задля кращої орієнтації у великій кількості тематичних сайтів вартує виокремити декілька основних напрямів: сайти родинні, краєзнавчі, портали (форуми). Родинні сайти легко розпізнати за назвами - “фамільний сайт”, “домашній сайт родини”, “генеалогічне древо” тощо. Вірогідно, найгрунтовнішим ресурсомзазначеної категорії є уважати український генеалогічний портал “Родовід”, де можна віднайти необхідну контактну інформацію щодо українських архівів, електронні версії архівних документів, а також, що дуже важливо, методичні рекомендації для генеалогів- початківців. У пошуковій діяльності допоможуть популярні нині соціальні мережі, в яких реєструються мільйони людей різних поколінь із різних країн (наприклад Facebook).Серед різноманітних генеалогічних груп цієї мережі найбільш повною варто вважати: “UAGenealogy ”, де відскановано довідники метричних книг [6].

Основний же масив документів, які допоможуть пролити світло на родовід, зберігається у архівах. Своєю чергою, подаючи запит до архіву, вартує надати максимально точну інформацію про особу, яка становить інтерес: ім'я, прізвище, по-батькові, дату і місце народження, віросповідання, церкву до якої належав родич, а по можливості - соціальний стан і рід занять особи. Найціннішу інформацію, яку молодий дослідник спроможний знайти в архіві, - метричні книги. Провадилися метричні книги в церквах до приходу радянської влади (пізніше укладалися Записи актів громадянського стану (ЗАГС), нині

- ця служба має назву РАЦС - Реєстрація актів цивільного стану). Нині метричні книги переважно зберігаються у місцевих обласних архівах, іноді

- в центральних державних архівах в Україні та в архівах органів РАЦС. Традиційно метричні книги поділялися на три частини - записи про народження, записи про шлюб та записи про смерть. У записах про народження вказувався день, місяць та рік народження чи хрещення особи; ім'я новонародженого; як правило - соціальний стан, ім'я, прізвище та по-батькові батька та ім'я, по-батькові матері; віросповідання батьків; місця проживання. Фіксувалися також імена хресних батьків (посада або соціальний стан, місця проживання, ім'я, прізвища та по- батькові хресного; ім'я та по батькові хресної, а також її прізвище або належність до чоловіка. Наприкінці зазначалося ім'я священика та паламаря. У записах про шлюб вказувався: номер запису; дата, соціальний стан, місце проживання, ім'я, прізвище та по-батькові нареченого, вік нареченого; соціальний стан, місце проживання, ім'я, прізвище та по-батькові нареченої, її вік, соціальний стан, місце проживання. Зазначалося також ім'я, прізвище та по-батькові чотирьох свідків. Крім того, фіксувалося ім'я священика та паламаря. У записах про смерть вказувався: номер запису, дата смерті, дата поховання, ім'я померлого, його приналежність (син тієї чи іншої особи, дружина тієї чи іншої особи, вдова тієї чи іншої особи); вік на момент смерті; причина смерті, а також ім'я священика та паламаря [3].

Якщо пошуковець досліджує священичі родини (особливо греко-католицькі), то велику допомогу йому нададуть метрики кліру єпархій, які здебільшого зберігаються у обласних архівах. У цьому документі фіксувалася не лише дата народження або смерті священнослужителя, але й дата свячення, а також із точністю до дня - місця перебування на парафіях як сотрудник чи парох. Але метрики кліру велися переважно до 1946 р. (Львівського псевдособору). Не варто дослідникові нехтувати таким першоджерелом, як шематизми, де подавалися не лише списки духовних осіб, а й списки усіх парафій, кількість вірних та церковних товариств, стан церковного майна тощо.

Джерелом інформації можуть також слугувати епітафії на надмогильних пам'ятниках на цвинтарях. Крім того, там нерідко розміщуються фотографії предків, які також мають неабияке значення. Іноді в пригоді може стати адміністрація кладовищ, бо там зберігаються книги, де фіксується точне місце і дата поховання родича. У ході праці над довідником логічними видаються фото епітафій на надмогильних пам'ятниках.

Наступний відповідальний етап - систематизація зібраних даних. Радимо молодому дослідникові започаткувати особистий архів, у якому він зберігатиме: паперові папки, складені на особу (де зосереджуватимуться картки особи з її даними, копії документів і фотографій, її особисте листування (епістолярій), нотатки для пам'яті (записи), спогади особи, а також диктофонні записи розмов із людиною, яка становить інтерес для дослідника тощо). Необхідно також створити електронний аналог документів, яким дослідник може користуватися під час майбутніх пошуків, аналізу і впорядкування своїх даних.

Уявімо тепер, що молодий пошуковець зібрав необхідний фактичний матеріал для складання майбутнього генеалогічного дерева своєї родини. У такому випадку радимо авторові передусім розсортувати потрібний зібраний фактичний матеріал за тематичними групами (можна знову ж в окремі паперові папки). На титульних сторінках цих папок слід зазначити, до якого питання майбутнього родоводу там містяться документи. Вважаємо, що такий підхід повинен допомогти молодому авторові чіткіше уявити своєрідний “каркас”, концепцію майбутньої творчої роботи. Наприклад, у папці під назвою “Кисілевські” варто зосередити відповідний фактаж про це родинне відгалуження. У папці “Левицькі”, “Ліщинські” або “Сірецькі” вартує вмістити інформацію про ці родини тощо.

На початку наступного, теоретичного (репрезентативного ) етапу варто укласти таблицю, куди вписати записи про відомих чи потенційних родичів. У таблицях уміщують, як правило, основну статистичну інформацію: імена і прізвища особи; дати і місце народження, шлюбу, освіту, місця праці, проживання, прижиттєві досягнення, рік і місце смерті, місце поховання тощо. Для цього можна застосовувати умовні позначки: * - народження особи, х - шлюб, f- смерть [1].

Пропонуємо одразу автору дослідження означити плани із написання генеалогічного довідника, а вже на його основі укладати генеалогічне дерево. Довідник може мати як популярний, так і науково-популярний характер. Одразу ж націлюватимемо молодих авторів на більш складний, “претензійний”, але значно точніший характер генеалогічного довідника - науково-популярний. Його особливістю є не лише більш суворий стиль написання, а й, що характерно, наявний науковий апарат, який радимо уміщувати внизу сторінки (посторінковий). Націлюємося на те, що генеалогічний довідник матиме передовсім статистичний характер. Хоча цілком доречною буде також інформація мемуарного характеру, спогади предків, влучні цитати “родичів-респондентів” тощо.

Авторові довідника варто розміщувати отриману інформацію “пірамідально” - згори вдолину. Де верх (крона) - предки, а низ (корневище) - сучасники. Назви розділів радимо розміщувати великими прописними літерами, визначальних “кущових” предків виділяти напівжирним тоном, більш “похідних” родичів відзначати підкресленням тощо. Доречно у дужках курсивом вказувати поряд із історичними назвами територіально-адміністративних районів, населених пунктів чи вулиць також сучасні їхні назви, зазначати дівочі прізвища жінок, двійні імена предків. Конкретизація доречна також при вказуванні невідомих широкому загалові читачів термінів чи понять, латинізмів, архаїзмів (застарілих слів) наприклад - абсольвент (івипускник); емерит (священик у відставці); коад'ютор (помічник). Якщо поміщено цитату - доречною буде авторська абревіатура (наприклад О.Є.).

Логічно також визначитися зі скороченнями слів. Наприклад, село - с.; місто - м; рік - р.; роки - рр.; століття - ст.; початок - поч.; кінець

- кін. ; отець - о. Напрошуються також скорочені назви років (наприклад - 1920-ті рр.). Якщо автор, реставруючи текст, засумнівався у правильності запропонованих особистих даних того чи того предка, радимо курсивом вказати таке уточнення:(повністю прізвище встановити не вдалося).

Дуже важливе значення при складанні генеологічного довідника мають тактовні підписи під фотографіями. (Радимо, до слова, педантично підійти до сканування світлин із налаштуванням відповідної роздільної здатності у пристроях. Це може мати визначальне значення для отримання належного рівня фото у майбутній книзі). У підписах до світлин радимо зазначати джерело (бажано курсивом), де вказати, звідки автор узяв фотодокумент: монографія, приватна фотоколекція, архів тощо. Це убезпечить автора від цілком ймовірних претензій окремих осіб щодо незаконного використання фотоілюстрації). Особливо це стосується старовинних фотодокументів, які друкуються вперше.

Доцільно також зазначити рік та місце, де зроблена та чи інша світлина. Якщо автор генеалогічного довідника сумнівається у правильності дати, пропонуємо поруч із хронологією додати знак питання - (?). Підписуючи фотографії, радимо також конкретизовувати, у якій послідовності на світлині розташовується особа (третій ліворуч; обидва праворуч; у центрі тощо).

Іноді важливо “удревнити” фотодокумент, сканувавши окремі надписи, еклібриси, авторські уточнення тощо. Можна також сканувати зворотні сторінки фотодокументів, де можуть міститися цінні записи, підписи, марки та ін. Нерідко доречними є поміщення до книги відсканованих паспортів, свідоцтв про народження, табелів про навчання, посвідчень, різноманітних довідок, грамот телеграм тощо.

Звісно, що такі частини праці як вступ, післямова, показник імен пишуться у генеологічному довідникові наприкінці.

Якщо автор зупиняється на варіанті книги- родоводу, то важливо, щоби була добре продумана концепційна схема роботи, її “ідейний каркас”, і уже під нею підібрано потрібний фактичний матеріал. Основними якостями, які визначають культуру наукової мови, є стислість, ясність і точність викладу матеріалу.

Стислість. Реалізація цієї якості означає вміння автора уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації, словесного перевантаження.

Ясність. Ця ознака регулює вміння писати доступно і однозначно. Часом автори без потреби вживають чужоземні слова, які дублюють українські і тим самим невиправдано ускладнюють текст. Не варто також без необхідності перевантажувати текст різноманітними модними неологізмами (новими словами).

Точність. Точність мови книги-родоводу певною мірою забезпечується дотриманням стилістичних і синтаксичних норм. (Синтаксис -- це розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові). Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби, що вказують на послідовність розвитку думки (спершу, передусім, згодом, насамперед і т. д.); заперечення (втім, проте, однак, аж ніяк, тоді як і т. д.); причиново-наслідкові відношення (варто розглянути, зупинимося на...; перейдемо до...; слід торкнутися і т. д.); результат, висновок (отже, таким чином, тож, як висновок тощо).

Власне, завершальний етап творчої роботи - укладання генеалогічного дерева, який, як правило, структурується вертикально, “по ієрархії” - від предків до нащадків. На вершині дерева перебуває хронологічно найвіддаленіший предок (.засновник роду, пробант), який є відомим дослідникові. Радимо заздалегідь поділити широкоформатний паперовий ватман на уявні рядки (спершу простим олівцем окресливши необхідну кількість ліній залежно від родинних поколінь). Біля позначки ім'я та прізвища чоловіка обов'язково зафіксувати роки (а якщо відомо, то дні, місяці народження і смерті особи). При цьому, формуючи генеологчне дерево, можна послуговуватися умовними позначками зазначеними вище у таблиці: * - народження особи, X - шлюб, f- смерть про що мовилося вище. При цьому, умовною позначкою чоловіка можна обрати геометричне коло, дружини - трикутник між якими слід провести з'єднувальну лінію, що означатиме перебування цих осіб у шлюбі. На нижчому щаблі дерева перебувають діти подружжя (наступне покоління), які з'єднаються лініями (залежно скільки у подружжя було дітей). Над лініями доречно вказувати імена, а також роки життя дітей. Т акий ланцюг доводять зазвичай до сучасного покоління нащадків.

Науковий апарат (оформлення покликань на використану літературу чи першоджерела) є необхідним атрибутом будь-якої не лише наукової, а й науково-популярної праці. Грубим порушенням норм дослідницької діяльності є використання наукового апарату колег-істориків з метою їх наступного “привласнення” (вияви плагіату). Укладаючи книгу-родовід, радимо послуговуватися посторінковими покликами (фіксувати покликання у ході викладу фактичного матеріалу (без квадратних дужок, подається лише в потрібному місці маленька арабська цифра 1, 2, 3, 4 і т. д.). Одночасно вміщуються відповідні цим цифрам позиції використаних праць чи історичних першоджерел наприкінці статті. Вказаний підхід передбачає структуризацію списку використаних праць за алфавітним принципом або ж за “науковою ієрархією (спершу архівні матеріали, згодом опубліковані документи і матеріали і т. д.).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Підбивачи підсумок, констатуємо, що робота над генеалогічним проєктом вимагає прискіпливої праці. Надважливо пошуковцеві правильно визначити поетапність своєї праці: розрізнити збір матеріалів, його систематизацію та репрезентацію. На етапі збору матеріалів доцільно зосередити передусім доступний опитувальний матеріал, прове сти пошукову роботу в архівах, не нехтуючи водночас інтернет- ресурсами. На етапі систематизації важливо правильно структурувати зібраний матеріал, продублювати оригінали документів електронними копіями. Наприкінці молодому досліднику належить упослідовнити матеріал за умовною схемою таблиця - генеалогічний довідник (книга-родовід) - генеалогічне дерево. Думається, що ширша методична розробка побудови генеалогічного дерева стане перспективою заданої теми.

Література

генеалогія учень дослідження

1. Генеалогічне дослідження як інструмент порозуміння поколінь. 2015. URL: https:// www.pedrada.com.ua/article/ru/17-genealogchne-dosldjennva-vaknstrument-porozurnnnva-pokoln.(дата звернення: 20. 02. 2021)

2. Генеологічний портал. URL: https:// uk.rodovid.org/wk/%(дата звернення: 21.02. 2021)

3. Когут М. А ти знаєш, хто твій прапрадід? URL: https://zaxid.net/znavti informatsivu pro svoyih predkiv yak stvoriti genealogichnederevorodun1491498. 2019.(дата звернення: 20. 02. 2021)

4. Краско А. Насущные задачи генеалогического просвещения: из опыта работы петербургских генеалогов. Генеалогія. Збірка наукових праць / Голова редколегії В.А. Смолій; упорядник В.В. Томазов. Київ, 2013. Вип. І. С. 49-54.

5. Легун Ю. Генеалогічні матеріали у фондах Державного архіву Вінницької області та форми роботи з ними. Генеалогія. Збірка наукових праць / Голова редколегії В .А. Смолій; упорядник В.В. Томазов. Київ, 2013. Вип. І. С. 55-59.

6. Лукомська І. Шукаємо родовід. Куди йти? URL: https://life.pravda.com.ua/travel/2009/09/30/ 27686/. 2009. (дата звернення: 23. 02. 2021)

7. Масенко Л. Українські імена та прізвища. Київ: Товариство Знання, 1990. 48 с.

8. Томазов В. Родовід. Науково-методичний посібник. Київ: Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, 2001. 52 с.

9. Томазов В. Родовід. Як знайти своє коріння? Київ: Мистецтво, 2020. 80 с.

10. Томазов В. Роль речових та візуальних джерел у генеалогічному дослідженні. Речі і образи: матеріали конференції “Спеціальні історичні дисципліни в контексті “речового” та “візуального” поворотів європейської гуманітаристики” (4 жовтня 2019 р., м. Київ) / відповідальний редактор Ольга Ковалевська ; упорядник Світлана Блащук, Геннадій Боряк, Ольга Ковалевська. Київ : Інститут історії України Національної академії наук України, 2020. С. 161173.

11. Целуйко О. Генеалогія у навчальному процесі студентів-істориків. Генеалогія. Збірка наукових праць / Голова редколегії В.А. Смолій; упорядник В.В. Томазов. Київ: ВД “Простір”, 2013. Вип. І. С. 62-68.

12.Черепанова С. Родовід - духовний діалог поколінь: методичні рекомендації. Львів: Каменяр, 1998. 150 с.

REFERENCES

1. Henealohichne doslidzhennya yak instrument porozuminnya pokolin [Genealogical research as a tool for understanding generations]. Available at: https://www.pedrada.com.ua/article/ru/17-

genealogchne-dosldjennya-yaknstrument-

porozumnnya-pokoln (Accessed 20 Feb. 2021). [in Ukrainian].

2. Heneolohichnyy portal [Genealogical portal]. Available at: https://uk.rodovid.org/wk/% (Accessed 21 Feb.2021). [in Ukrainian].

3. Kohut, M. (2019). A ty znayesh, khto tviy prapradid? [Do you know who is your greatgrandfather?]. Available at: https://zaxid.net/znayti i nformatsiyu pro svoyih predkiv yak stvoriti

genealogichne derevo rodu n1491498. (Accessed 21. 02. 2021). [in Ukrainian].

4. Krasko, A. (2013). Nasushchnyezadachyhenealohycheskohoprosveshchenyya: yzopytarabotypeterburhskykhhenealohov. Henealohiya [Urgent problems of genealogical education: from the experience of St. Petersburg genealogists]. Genealogy. Collection of scientific works. Kyiv, Vol. I, pp. 49-54. [in Russian].

5. Lehun, Yu. (2013). Henealohichni materialy u fondakh Derzhavnoho arkhivu Vinnytskoyi oblasti ta formy roboty z nymy [Genealogical materials in the funds of the State Archives of Vinnytsia region and forms of work with them]. Genealogy. Collection of scientific works. Kyiv, Vol. I, pp. 55-59. [in Ukrainian].

6. Lukomska, I. (2009). Shukayemo rodovid. Kudy yty? [We are looking for a pedigree. Where to go?]. Available at: file: https://life.pravda.com.ua/ travel/2009/09/30/27686/. (Accessed 23 Feb. 2021).

7. Masenko, L. (1990). Ukrayinski imena ta prizvyshcha [Ukrainian names and surnames]. Kyiv, 48 p. [in Ukrainian].

8. Tomazov, V (2020). Rodovid. Yak znayty svoye korinnya? [Pedigree. How to find your roots? ]. Kyiv, 80 p. [in Ukrainian].

9. Tomazov, V. (2001). Rodovid. Naukovo- metodychnyy posibnyk [Pedigree. Scientific and methodical manual]. Kyiv, 52 p. [in Ukrainian].

10. Tomazov, V. (2020). Rol rechovykh ta vizualnykh dzherel u henealohichnomu doslidzhenni [The role of material and visual sources in genealogical research]. Things and images: Proceedings of the conference “Special historical disciplines in the context of “material” and “visual” turns of the European humanities” (October 4, 2019, Kyiv). Kyiv: Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2020. pp. 161-173. [in Ukrainian].

11. Tseluyko, O. (2013). Henealohiya u navchalnomu protsesi studentiv-istorykiv [Genealogy in the educational process of students-historians]. Genealogy. Collection of scientific works. Kyiv, Vol. I, pp. 62-68. [in Ukrainian].

12. Cherepanova, S. (1998). Rodovid -dukhovnyy dialoh pokolin: metodychnirekomendatsiyi [Pedigree - spiritual dialogue of generations: methodical recommendations]. Lviv, 150 p. [inUkrainian].

Размещено на Allbest.ru