Проєктування технології навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бердянський державний педагогічний університет

м. Бердянськ, Запорізька обл.

Проєктування технології навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти

Ірина Шумілова

доктор педагогічних наук, доцент

Анотація

професійний менеджер освіта педагогічний

Статтю присвячено проектуванню технології навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти.

Представлено структуру технології навчання провідництву, яка передбачає такі складові: концептуальна основа (наукові підходи, принципи, закономірності, умови, чинники та ін.); змістова частина (визначення мети, завдань, очікуваних результатів тощо); процесуальна частина (організація діяльності відповідно до визначених завдань; форми, методи, способи, прийоми і засоби діяльності учасників освітнього процесу; конструювання та розроблення організаційних механізмів, організація процесу навчання; забезпечення ефективної комунікації учасників процесу навчання; поточне оцінювання, моніторинг, коригування діяльності, консультації, моделювання ситуацій тощо); результативна частина (на основі визначених критеріїв і показників здійснюється аналіз результатів формувального експерименту щодо запровадження технології навчання провідництву, перевірка її ефективності засобами математичної статистики).

Наголошується на тому, що проблема професійної підготовки майбутніх менеджерів освіти може успішно вирішуватися на підставі наукового проєктування технології навчання провідництву, під час опанування курсу «Провідництво в освіті», а заздалегідь спроєктована технологія дає можливість забезпечити навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти.

Автором обґрунтовано, що педагогічна конструкція об'єкта проєктування має такі складові: педагогічна система, процес, технологія, метод, прийоми, завдання, ситуація чи зміст освіти, освітні програми, підручники, навчальні посібники. Об'єкт проєктування має певні особливості, а саме: наявність нової ідеї та способу розв'язання існуючої проблеми, чітке планування й контроль процесів проєктування, зведення проєктування до рівня методичної розробки.

Ключові слова: проєктування, технологія навчання, провідництво, майбутні менеджери освіти.

Projecting of the guidance teaching technologies of future educational managers

Berdiansk state pedagogical university

Zaporizhzhia region

Iryna Shumilova

Doctor of pedagogical sciences, associate professor

Abstract

The article is devoted to the design of training technology for the leadership of future managers in education.

The structure of leadership training technology is presented providing the following components: conceptual basis (scientific approaches, principles, patterns, conditions, factors, etc.); semantic part (the definition of the purpose, the aims, tasks, expected results, etc.); procedural part (organization of activities in conformity with certain tasks; forms, methods, techniques and means of activity of participants of educational process; design and development of organizational mechanisms, organization of learning process; ensuring of effective communication of participants of learning process; current assessment, monitoring, adjustment, consultations, model of situations, etc.); the effective part on the basis of the defined criteria is indicated on the analysis of results of formation experiment on introduction of technology of training to management, check of its effectiveness by means of mathematical statistics is carried out.

It is stressed out that the problem of professional training of future managers in education can be successfully solved on the basis of scientific design of leadership training technology in the formation of the educational process according to which the upgrading of the course "Leadership in Education" is organized for education managers.

The author concludes that the pedagogical construction of the design object has the following components: pedagogical system, process, technology, method, techniques, tasks, situation or content of education, educational programs, textbooks, manuals. The object of design has certain features, i. e.: the presence of a new idea and method of solving an existing problem, clear planning and control of design processes, bringing design to the level of methodological development.

Keywords: design, learning technology, leadership, future education managers.

Постановка проблеми

Ефективність сучасної системи управління в сфері освіти залежить від комплексу морально-етичних та корпоративних цінностей, способів їх реалізації, на які спирається освітня спільнота щодо творення інституційної культури. Суголосність освітньої моделі управління з інстутиційною культурою закладу вищої педагогічної освіти має вирішальне значення щодо успішності освітнього процесу з підготовки здобувачів вищої освіти. Адже інституційна культура вказує, як мають поводитися інституційні актори та економічні агенти в умовах кризи.

У цьому відношенні наукове дослідження явища «провідництво в освіті» сучасної теорії і практики управління у сфері освіти вимагає комплексного концептуально скоординованого проєктування технології навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти.

Актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми посилюється необхідністю усунення виявленої суперечності, що є об'єктивною в сучасній педагогічній теорії та практиці управління на концептуальному рівні вищої освіти, а саме: між бажанням майбутніх менеджерів освіти опанувати методи самозростання, реалізовуватися в педагогічній діяльності і недостатнім залученням здобувачів до проєктування власної траєкторії освіти, спрямованої на побудову їх життєвої та професійної стратегії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Термін «проєктування» запозичений педагогікою з технічної галузі, де він означає створення випереджальної проєкції того, що буде матеріалізовано. Різноплановість педагогічного проєктування розглядали у своїх працях В. Афанасьєв (планування і соціальне управління) [1], В. Беспалько (визнання проєктування та технології як самостійних видів педагогічної діяльності) [2; 3], Н. Брюханова (розробка концептуальних положень проєктування системи підготовки майбутніх інженерів-педагогів засобами системної інтеграції діяльнісного, особистісно орієнтованого й компетентнісного підходів) [4; 5], Б. Гершунський (педагогічне проєктування) [6], Ю. Громико (проєктна свідомість) [7], В. Загвязинський (проектування окремих освітніх систем і технологій) [9], А. Капська (технологія соціально-педагогічної роботи) [10], М. Кларін (педагогічні технології) [11], О. Коберник (частковий випадок проєктної практики в цілому) [12; 13], О. Коваленко (дидактичне проєктування) [14], Ю. Кулюткін (психологія навчання дорослих) [18-20], Н. Кузьміна (психологя діяльності вчителя) [17], В. Монахов (проєктування технологій навчання) [22], І. Підласий (педагогічні проєкти) [24], В. Семиченко (проєктування педагогічної системи) [27], Г. Сухобська (освіта дорослих) [20], Л. Регуш (практичні спостереження) [26], Є. Ямбург (адаптивна модель в освіті) [30] та інші.

Метою статті є визначення та обґрунтування наукового проєктування технології навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти.

Виклад основного матеріалу

Версія можливого варіанту технологічного процесу вибудовується згідно з виявленою стратегією змін, які відбуваються у свідомості здобувача вищої освіти, і, як наслідок, приймають характер міжособистісних відносин у колективі, що в подальшому реалізується в їх професійній діяльності.

Структура технології навчання провідництву передбачає такі складові:

концептуальна основа (наукові підходи, принципи, закономірності, умови, чинники та ін.);

змістова частина (визначення мети, завдань, очікуваних результатів тощо);

процесуальна частина (організація діяльності відповідно до визначених завдань; форми, методи, способи, прийоми і засоби діяльності учасників освітнього процесу; конструювання та розроблення організаційних механізмів, організація процесу навчання; забезпечення ефективної комунікації учасників процесу навчання; поточне оцінювання, моніторинг, коригування діяльності, консультації, моделювання ситуацій тощо);

результативна частина (на основі визначених критеріїв і показників здійснюється аналіз результатів формувального експерименту щодо запровадження технології навчання провідництву, перевірка її ефективності засобами математичної статистики).

Переконані, що проблема професійної підготовки майбутніх менеджерів освіти може успішно вирішуватися на підставі наукового проєктування технології навчання провідництву в освітньому процесі під час вивчення курсу «Провідництво в освіті», описати проєктування технології навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти.

Проєктування виявлялося на різних рівнях життєдіяльності людської цивілізації як прагнення людини до активного втручання в недосконалість навколишньої дійсності, що ґрунтувалось на дослідницьких знаннях про світ. Сучасні наукові дослідження про педагогічне проєктування пов'язані з поняттями «проєкт», «проєктування», «соціально-педагогічне проєктування», «педагогічне проєктування», «проєктність», «педагогічний проєкт», «природа проєктної діяльності», «проєкт як результат спільної діяльності», «проєктна діяльність», «проєктна діяльність учителя».

Основними ознаками проєктної діяльності є: конструктивність і продуктивність у діяльності особистості, досягнення кінцевого результату в процесі цілепокладання, планування та реалізації проєкту. Така діяльність розглядається і як унікальний спосіб людської практики передбачення майбутнього, створення його ідеального образу, здійснення й оцінки наслідків реалізації задумів.

Проєктування виступає як творча інноваційна діяльність, для якої характерна спрямованість на створення об'єктивно й суб'єктивно нового продукту. Так, проєктування - категорія перетворювальної діяльності, яка конструюється проєктом.

Діяльність викладача дозволяє формувати й розвивати специфічні навички проєктування, а саме: навчати проблематизації (розгляду проблемного поля та виділення проблем, формулюванню головної проблеми та завдань); цілепокладання та планування діяльності; самоаналізу й рефлексії (самоаналізу успішності та результативності вирішення проблеми проєкту); презентації власної діяльності та результатів; уміння готувати матеріал для проведення презентації, використовуючи для цього спеціально підготовлений продукт проєктування; пошуку потрібної інформації, виокремлення та засвоєння необхідного знання з інформаційного поля; практичного застосування знань, умінь, навичок у різноманітних, зокрема й в нетипових ситуаціях; вибору, засвоєння та використання адекватної технології створення продукту проєктування; проведення дослідження (аналізу, синтезу, висуванню гіпотези, деталізації та узагальненню) [8].

І. Єрмаков визначає проєктну діяльність як суспільно значиму цінність особистості, формування якої допомагає реалізувати ідеї компетентнісно спрямованої освіти, що «може стати стрижневою інноваційною домінантою сучасної модернізації за рахунок внесення фрагментів проєктних практик в освіту й активне залучення педагогів, громадськості, до визначення ключових життєвих компетенцій» [29, с. 8]. Проєктування, інтегроване в контекст управлінської діяльності, автор розглядає як культурну форму інновації в освіті. Педагогічне проєктування слугує важливим інструментом «вирощування» найновіших форм спільності педагогів, учнів, громадськості, нового змісту і технологій освіти, способів і технологій діяльності в процесі впровадження методу проєктів як засобу ефективного розв'язання життєвих проблем» [Там само].

У сучасному трактуванні поняття «проєктування» означає процес створення проєкту, прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта, його стану. Звернення до словникових джерел свідчить, що термін «проєктування» ототожнюється з терміном «планування», яке має декілька значень: заздалегідь запланований порядок, послідовність здійснення якихось заходів; задум, проєкт, основні риси якоїсь роботи; спосіб розгляду, підходи до чогось [28, с. 411].

Проєкт об'єднує різні види діяльності, що характеризуються певними ознаками: спрямованістю на досягнення конкретних цілей, певних результатів; координоване виконання численних, взаємопов'язаних дій; обмеженість у часі, із певним початком і кінцем. Проєкція (від лат. - кидання вперед) - зображення якого-небудь предмету на площині [28, с. 411].

Робота щодо створення проєкту має певні вимоги: знання про об'єкти проєктування, призначення й функціонування сфери діяльності (дійсності), до якої вони вводяться; знання методик і понятійних засобів проєктування як специфічної діяльності [23].

У дослідженнях О. Мармази проєкт представлено як систему управління за наявності таких елементів: місця і значення системи (досліджуваної) в загальній системі управління освітнім процесом; системних властивостей і функціональних можливостей проєкту; основних компонентів системи; суб'єктів системи; ціннісно- нормативного компонента (система цінностей, принципів); місії, спрямованості, мети; результативного компонента (продукти діяльності, кінцеві результати); змістового компонента; технологічного компонента (методи, засоби діяльності); організаційного компонента (організаційна структура, форми організації); ресурсного компонента (ресурси, їх забезпечення); умов діяльності; прогностичного компонента (процес управління, організаційні механізми); зв'язків й відносин між компонентами системи; зв'язків і відносин з іншими системами [21].

Педагогічне проєктування розуміють як розробку педагогічного проєкту; процедуру, яка складається із інформаційної підготовки деяких змін педагогічної реальності; комплексне завдання, розв'язання якого здійснюється із урахуванням соціокультурного контексту розглядуваної проблеми, де взаємодіють та взаємодоповнюють соціально-культурні, психолого-педагогічні, техніко-технологічні та організаційно-управлінські аспекти [15, с. 32-33].

Ю. Громико, аналізуючи проєктування, наголошує на проєктному типі миследіяльності, виокремлюючи при цьому «проєктне мислення», в якому зосереджені «специфічні проєктні операції, проєктне миследіяння, проєктна комунікація, проєктна рефлексія і проєктне розуміння» [7, с. 15].

Отже, проєктування - діяльність зі створення проєктів, яка характеризується ідеальним характером дії та його спрямованістю на виникнення (утворення) чогось у майбутньому, що відрізняє проєктування від інших широких (у деякому сенсі, граничних) типів діяльності. Існують різні види, методи і способи проєктування, наприклад: технічне або проєктування за прототипами, тобто організоване через завдання; гуманітарне або власне проєктування у вузькому сенсі слова, із яким пов'язана проблемна організація мислення й діяльності. Гуманітарне проєктування (технологія здійснення перетворень у тому випадку, коли результат проєктного рішення наперед відомий, технологія, реалізація якої забезпечує розвиток).

Різниця між цими видами проєктування - суто теоретична суперечка, перебуває в рамках особливої проблематики: підстав або методологічних принципів, під якими проєктування розуміється як сукупність свідомих, рефлексивних і несвідомих, невідрефлексованих установок, що визначають здобутий продукт за схемою акта діяльності (постановка завдань; використанні для їх рішення різних засобів; загальна організація процесу тощо).

У цих принципах простежується виділення взаємопов'язаних, але не тотожних шарів: онтологічний (бачення й розуміння); організаційно- діяльнісний (дії та їх організація).

Усі перетворення здійснюються спочатку в уяві й лише потім - у дії. Проєктування будується на основі роботи за узгодження понять, побудови власних уявлень (тобто концептуалізації), як засобу формування ідеальної дійсності, співорганізації різноспрямованих і різноманітних течій, освіти й самоосвіти.

У контексті гуманітарного проєктування концепція - це не науковий прогноз, а проєкт, розумова конструкція, яка задає місце для заповнення ідеальними уявленнями майбутнього для тих, хто її розробляє. У концепції, відповідаючи одночасно на питання, що і як робити, як влаштований світ творення, ми зобов'язані отримати механізм реалізації власних задумів. Саме концепція виступає співорганізаційною рамкою політологічної організації діяльності, на основі якої народжується політика як засіб реалізації управлінської діяльності, що йде зворотним шляхом, а нова ситуація вимагає перегляду концепції, тобто перепроєктування. При цьому реалізація, практичність і ефективність задумів виявляється прямою функцією прийнятих проєктувальниками форм самоорганізації. Рефлексія власної позиції є обов'язковою для ситуації перетворення.

Гуманітарне проєктування - це технологія «роботи з майбутнім», що включає в себе розробку задумів перетворення світу (ситуації, діяльності тощо) та їх реалізацію, у результаті якої перетворюване стає не просто іншим (як воно змінилося б у ході природної еволюції), але таким, як було задумано. У такому випадку майбутнє не прогнозується, а будується. При цьому розробка концептуального проєкту є власне проєктуванням. Така діяльність необхідна при проєктуванні багатокомплексних динамічних систем, до яких можна віднести й освітні системи. Її здійснення можливе за появи методологічної позиції, яка не фіксується інституцій. Можна виділити п'ять методологічних принципів, які достатньо повно окреслюють сукупність діяльностей та їх співорганізацію в загальному процесі проєктування систем: побудова взаємодіючої системи суб'єктів проєктування (їх сумісність); розвиток миследіяльності як ядро утворення та організації освітніх спільнот; функціональна орієнтація в проєктувальну інших сфер діяльності (як провідний процес побудови сфери освіти); рефлексивне розгортання одночасних і взаємопов'язаних процесів проєктування і реалізації; індивідуалізація проєктування.

Таким чином, гуманітарне проектування - це штучне і цілеспрямоване, здійснюване за рахунок власних зусиль перетворення, що забезпечує розвиток; форма реалізації проблемної організації мислення й діяльності [25].

Проектування - процес створення проекту, прототипу, прообразу передбачуваного чи можливого об'єкта, стану. Традиційними типами проектування є технологічне, архітектурно-будівельне, машинобудівне [28, с. 1077].

На думку О. Коберника, педагогічне проєктування - це феномен, що виник у результаті взаємодії новітніх тенденцій у розвитку педагогічної теорії та інноваційної практики; він передбачає поліфункціональність, а також в ідеальній формі результати як матеріально-практичної, так і духовної діяльності, тобто як зовнішнього, так і внутрішнього світу людини; в основі його цілісності покладено задум про вдосконалення педагогічної діяльності, майбутній образ культуровідповідної, особистісно-орієнтованої освітньої системи й відповідних їй педагогічних процесів. Проєктна діяльність, на думку автора, - це специфічний вид діяльності, спрямований на створення суттєво нових продуктів, котрі є результатом творчих пошукових зусиль особистості чи колективу [13].

Висновок

Отже, педагогічна конструкція об'єкта проєктування має такі складові: педагогічну систему, процес, технологію, метод, прийоми, завдання, ситуація чи зміст освіти, освітні програми, підручники, навчальні посібники. Об'єкт проєктування має певні особливості, а саме: наявність нової ідеї та способу вирішення й розв'язання існуючої проблеми, чітке планування й контроль процесів проєктування, зведення проєктування до рівня методичної розробки.

Література

1. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. М.: Политиздат, 1977. 332 с.

2. Беспалько В.П. Основы теории педагогических систем. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1977. 304 с.

3. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 192 с.

4. Брюханова Н.О. Концептуальні положення проектування системи педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbisnbuv/cgiirbis64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE FILEDOWNLOAD=1&Imaae file name=PDF/Pipo2012 34-35 3.pdf (дата звертання 12.10.2016).

5. Брюханова Н.О. Основи педагогічного проектування в інженерно-педагогічній освіті: монографія. УІПА-Харків: НТМТ, 2010. 438 с.

6. Гершунский Б.С. Философия образования: учеб. пособ. [для студ. высших и средних пед. учебн. завед.]. М.: Московский психолого-социальный институт, 1998. 432 с.

7. Громыко Ю.В. Проектное сознание: руководство по программированию и проектированию в образовании для систем стратегического управления. М.: Институт учебника Ра^еіа, 1997. 560 с.

8. Енциклопедія освіти / АПН України; [голов. ред. В.Г. Кремень]. К.: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

9. Загвязинский В.И., Атаханов Р. Методология и методы психолого-педагогического исследования: Учеб. пособие для студ. высших пед. учеб. заведений. 2-е изд., стер. М.: Изд. центр «Академия», 2005. 208 с.

10. Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи: навч. посіб. / ред. А.Й. Капська; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. К., 2000. 372 c.

11. Кларин М.В. Развитие педагогической технологии и проблемы теории обучения. Советская педагогіка. № 4. 1984. С.117-122.

12. Коберник О.М. Проектна діяльність - основа розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів трудового навчання. Проблеми трудової та професійної підготовки: Науковий часопис НПУ. К.: НПУ, 2007. Сер. 13. Вип. 1. С. 68-78.

13. Коберник О.М. Проектна технологія : можливості застосування в освіті. URL: http://dspace.udpu.ora.ua:8080/ispui/bitstream/6789/2395/1/Kobernik%20O %20proektna%20texnoloaia.pdf (дата звертання 14.11.2020).

14. Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения: учеб. [для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образования]. Харьков: ЧП «Штрих», 2003. 480 с.

15. Крылова Н.Б. Проектирование как создание культурно-значимой ситуации в образовании. Проектирование в образовании, проблемы, поиски, решения. М.: Просвещение, 1994. С. 32-33.

16. Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования. Л.: Изд-во Ленинград. гос. ун-та, 1982. 172 с.

17. Кузьмина Н.В. «Педагогическая система» и критерии её оценки: методы системного педагогического исследования. Л., 1980. 184 с.

18. Кулюткин Ю.Н. Вариативные программы по курсу практической психологии для различных категорий специалистов. М., 1993. 216 с.

19. Кулюткин Ю.Н. Методологическая рефлексия как условие интеграции знаний. Интеграционные процессы в образовании взрослых : матер. науч.-практ. конф. / под ред. Ю.Н. Кулюткина и др. СПб.: иОв-РАО, 1997. С. 103-105.

20. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. М.: Просвещение, 1985. 128 с.

21. Мармаза О.І. Проектний підхід до управління навчальним закладом. Харків: Вид. група «Основа», 2003. 80 с.

22. Монахов В.М. Проектирование и внедрение новых технологий в обучение. Советская педагогика. 1990. № 7. С. 17-23.

23. Новейший философский словарь / сост. А.А. Грицанов. Мн.: Изд. В.М. Скакун, 1998. 896 с.

24. Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів: навч. посіб. К.: Україна, 1998. 343 с.

25. Подласый И.П. Педагогика : новый курс: учеб. [для студ. высш. учеб. завед.]: в 2-х кн. Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001.576 с.

26. Регуш Л.А. Практикум по наблюдению и наблюдательности. [2-е изд., перераб. и дополн.]. СПб.: Питер, 2008. 208 с.

27. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності: навч. посіб. К.: Вища шк., 2004. 335 с.

28. Советский энциклопедический словарь. М.: Советская Энциклопедия, 1979. 1600 с.

29. Сучасні технології в освіті: реком. бібліогр. покажчик / АПН України ім. В.О. Сухомлинського; уклад.: І.П. Моісєєва, Н.Д. Грудініна. К., 2005. Ч. 1. Сучасні технології навчання. 212 с.

30. Ярошевский М.Г. История психологии от античности до середины ХХ ст.: учеб. пособ. М.: Академия, 1996. 416 с.

References

1. АїапаБеу V.G. Chelovek v upravlenii obshestvom. М. : Politizdat, 1977. 332 s.

2. Bespalko V.P. Оsnovy teorii pedagogicheskih sistem. Voronezh: Izd- vо Voronezhskogo un-ta, 1977. 304 s.

3. Bespalko V.P. Slagaemyepedagogicheskoy tehnjljgii. М.: Pedagogika, 1989. 192 s.

4. Bryuhanova N.О. Konceptualni polozhennya proektuvannya systemy pidgotovky naibutnih inzheneriv-pedagogiv. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis nbuv/cgiirbis 64.exe?C21 COM=2&I21 DBN=UJRN&P21 DBN=UJRN&IMAGE FILEDOWNLOAD=1&Image file name=PDF/Pipo 2012 34-35 3.pdf (data zvernennya 12.10.2016).

5. Bryuhanova N.О. Оsnovy pedagogichnogo proektuvannya v inzhenerno-pedagogichniy osviti: monografiya. UIPA-Harkiv: NTMT, 2010. 438 s.

6. Gershunskiy B.S. Filosofiya obrazovaniya: ucheb. posob. [dlya stud. Vysshih I srednih ped. uchebn. zaved.]. М.: Моskovskiy psihologo-socialniy institut, 1998. 432 s.

7. Gromyko U.V. Proektnoe soznanie: rukovodstvo po programirovaniyu I proektirovaniyu v obrazovanii dlya system strategicheskogo upravleniya. М.: Instityut uchebnika Paideia, 1997. 560 s.

8. Ebciklopediya osvity / APN Ukrain; [golov. red. V.G. Kremen]. K.: Urinkom Inter, 2008. 1040 s.

9. Zagvyazinskiy V.I., Atahanov R. Metodologiya i metody psihologo-pedagogicheskogo isledovaniya : Ucheb. Posobie dlya stud. Visshih ped. ucheb. zavedeniy. 2-е izd., ster. M.: Izd. centr «Akadeniya», 2005. 208 s.

10. Kapska А.Y. Tehnologii socialno-pedagogichnoy]roboty : navch. posib. / red. А.Y. Kapska; Nac. ped. un-t im. М.P. Dragomanova. K., 2000. 372 s.

11. Klarin М.V. Razvitie pedagogicheskoy tehnologii I probleny teorii obucheniya. Sovetskaya pedagogika. № 4. 1984. S. 117-122.

12. Kobernik О.M. Proektna diyalnist - osnova rozvitku tvorchogo potencialu maibutnih uchiteliv trudovogo navchannya. Proflemy trudovoyi ta profrsiynoyi pidgotovky :Naukovy chasopis NPU. K.: NpU, 2007. Ser. 13. Vyp. 1. S. 68-78.

13. Kobernik О.M. Proektna tehnologiya : mozhlyvosti zastosuvannya v osviti. URL: http://dspace.udpu.org.ua:8080/ispui/bitstream/6789/2395/1/Kobernik%20Q %20proektna%20texnologia.pdf (data zvernennya 14.11.2020).

14. Kovalenko E.E. Metodika professionalnogo ofucheniya: ucheb. posob. [dlya inzhenerov-pedagogov, prepodavateley specdisciplin sisteny professionalno-tehnicheskogo i vysshego obrazovaniya]. Harkov: CHP «Shtrih», 2003. 480 s.

15. Krylova N.B. Proektirovanie kak sozdanie kulturno-znachimoy situacii v obrazovanii. Priektirovanie v obrazovanii, probleny, poiski, resheniya. M.: Prosveshenie, 1994. S. 32-33.

16. Kuzmina N.V. Metody sistemnogo pedagogicheskogo issledovaniya. L.: Izd-vo Leningrad. gos. un-ta, 1982. 172 s.

17. Kuzmina N.V. «Pedagogicheskaya sistema» i kriterii eyo oc^nki: metody sistemnogo pedagogicheskogo issledovaniya. L., 1980. 184 s.

18. Kulutkin U.N. Variativnye programmy po kursu prakticheskoy psihologii dlya rzlichnyh kategoriy specialistov. M., 1993. 216 s.

19. Kulutkin U.N. Metodologicheskaya refleksiya kak uslovie integracii znaniy. Integracionnye process v obrazovanii vzroslyh: mater. nauch.-praktich. konf. / pod red. U.N. Kulutkina i dr. SPb.: IOV-RAO, 1997. S. 103-105.

20. Kulutkin U.N. Psihologiya obucheniya vzroslyh. M.: Prosveshenie, 1985. 128 s.

21. Marmaza О.I. Proektnyi pidhid do upravlinnya navchalnym zakladom. Harkiv: Vyd. grupa «Osnova», 2003. 80 s.

22. Monahov V.M. Proektirovanie I vnedrenie novyh tehnologiy v obuchenie. Sovetskaya pedagogika. 1990. № 7. S. 17-23.

23. Noveyshiy filosofskiy slovar / sost. A.A. Gricanov. Mn.: Izd. V.M. Skakun, 1998. 896 s.

24. Pidlasiy I.P. Diagnostika ta ekspertiza pedagogichnih proektiv: navch. posib. K.: Ukrayina, 1998. 343 s.

25. Podlasiy I.P. Pedagogika: noviy kurs: ucheb. [dlya stud. vyssh. ucheb. zaved.]: v 2-h kn. Kn. 1: Obshie osnovy. Ptocess obucheniya. M.: Gumanit. izd. Centr VLADQS, 2001.576 s.

26. Regush L.A. Praktikum po nabludeniyu I nabludatelnosti. [2-е izd., pererab. i dopolnen.]. SPb.: Piter, 2008. 208 s.

27. Semichenko V.A. Psyhologiya pedagogichnoi diyalnosti : navch. posib. K.: Vysha shk., 2004. 335 s.

28. Sovetskiy enciklopedicheskiy slovar. М.: Sovetskaya Enciklopediya, 1979. 1600 s.

29. Suchasni tehnologii v osviti: rekom. bibliogr. pokazhchik / APN Ukrayiny im. V.О. Suhomlinskogo; uklad.: І.P. Moiseeva, N.D. Grudinina. K., 2005. Ch. 1. Suchasni tehnologii navchannya. 212 s.

30. Yroshevskiy M.G. Istoriya psihologii ot anticyhnosti do serediny ХХ st.: ucheb. posob. M.: Akademiya, 1996. 416 s.

Размещено на Allbest.ru