Особливості методики Design Thinking як сучасної стратегії проектування в контексті дизайну середовища

Размещено на http://allbest.ru

Особливості методики Design Thinking як сучасної стратегії проектування в контексті дизайну середовища

Сафронова Олена Олексіївна,

к.т.н„ доцент Київський Національний Університет Технологій та Дизайну, Україна

Анотація

Сафронова E.A. Особенности методики Design Thinking как современной стратегии проектирования в контексте дизайна среды.

В работе проведен содержательный анализ стратегии DesignThinking с точки зрения ее соответствия современным тенденциям в дизайне среды, новизны методов, которые в ней используются и обоснована целесообразность ее внедрения в учебный процесе. Проведенный анализ всех этапов стратегии показал, что в ней задействованы как новые, так и усовершенствованные известные методы предпроектного анализа, направленные на создание условий, обеспечивающих раскрытие креативности участников проекта, а также отвечающие современным требованиям человекоцентрического подхода в проектировании.

Ключевые слова: креативность, дизайн-мышления, Design Thinking, дизайн среды, предпроектный анализ, эмпатия

Abstract

Safronova О.О. Features of the Design Thinking methods as a modern strategy of design in the context of environmental design. In the work was conducted a meaningful analysis of the strategy of DesignThinking in terms of its compliance with current trends in environmental design: novelty of methods that are used in it and the expediency of its introduction in the educational process. Analysis of all stages of the strategy: has shown that it involves both new and improved known predesign analysis methods aimed at creating conditions for the disclosure of creativity of participants in project and meet the modern requirements with man-design approach.

Keywords: creativity, design thinking. Design Thinking, environmental design, pre-project analysis, empathy.

design thinking дизайн середовище навчальний

Постановка проблеми. Особливості становлення і трансформації освітніх програм дизайну середовища безпосередньо пов'язані з тими загальними тенденціями, які сьогодні спостерігаються як в архітектурному проектуванні міського середовища, так і в промисловому дизайні. На 80-ті роки минулого століття припадає початок 3-го циклу розвитку промислового дизайну, який характеризується, крім особливої уваги до екологічних аспектів формування предметно-просторового середовища,: 1) формуванням моделей відповідального споживання, «активістських» форм маркетингу і залучення споживачів до проектування продукції, переходом від «естетики речей» до «естетики почуттів»; 2) стрімким розвитком систем автоматизованого проектування і прототипування, так званого інжинірингу, параметричного дизайну, ВІМ-технологій (в архітектурному проектуванні) [4].

Декларується також, що сьогодні маємо справу з третім поколінням методів дизайну, в основу яких положений людиноцентричний і міждисциплінарний підхід, коли кожний об'єкт життя може стати об'єктом дизайну, а сам дизайнер виступає як синтезатор знань [5].

У средовищному підході, заснованому на сценарному принципі організації простору життєдіяльності, поряд з виявленням його унікальності, створенням психологічної атмосфери, що відповідає сценарію процесів, для яких цей простір проектується, великого значення, як активний учасник його формування, набуває людина-споживач. Звідси і виникнення, поряд з новими поняттями в проектуванні (наприклад, інклюзивний дизайн), стратегій та методів, які використовують і розкривають творчий потенціал не тільки дизайнера, але і всіх «залучених» учасників процесу проектування: партисипативне проектування; плейсмейкінг (placemaking); дизайн-мислення (Design Thinking).

Особливу увагу в освітніх програмах з дизайну сьогодні приділяють розвитку дизайн-мислення. У різних контекстах цей термін розуміють як:

1) творчу компетентність або креативність мислення;

2) методику створення інновацій, що широко тиражується Школою Дизайну (D.School) університету міста Стенфорд (США), застосовну, як до всіх видів дизайну, так і до вирішення бізнес-завдань. Очевидно, що необхідною умовою створення конкурентноспроможних освітніх програм є конструктивний аналіз передового досвіду сучасних стратегій дизайн-проектування та пошук шляхів їх адаптації до навчального процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За період від перших спроб вивчення природи творчих здібностей до теперішнього часу дослідниками створена детальна картина феноменології креативності, як здатності до творчості. З вивченням поняття креативності пов'язують імена Зігмунда Фрейда, Е. Торренса, Дж. Плфорда, К. Роджерса, А. Маслоу, Т. Амабайла, Ф. Баррона, Д. Харрінгтона, Р. Мей, Е. де Боно, Я.А. Пономарьова, Д.Б. Богоявленської, Б.М. Теплова, В.Ф. Вишнякова та інших. До останніх публікацій, що відображають загальну картину розвитку поняття креативності у часі, підсумовують погляди різних авторів на складові креативності, залежність рівнів здібностей до творчості від характеристик особистості, умови розкриття творчих здібностей можна віднести роботи [1; 6].

Основний висновок, який роблять автори - в сучасній психології й педагогіці не існує єдиної структури або моделі креативності, проте в більшості моделей зроблено акцент на важливість особистісних рис; стверджується, що провідну роль в креативності відіграє мотивація; необхідною умовою створення позитивного емоційного фону є середовище, в якому панує креативний клімат; продукт креативного процесу повинен відрізнятися оригінальністю, свідомістю, виразністю й економічністю; вирогідність креативних досягнень збільшується за умови володіння особистістю методами й прийомами генерування і аналізу ідей.

Не можна також не погодитись з твердженням Е. Торренса, що креативність включає в себе підвищену чутливість до проблем, до дефіциту або суперечливості знань, дії за визначенням цих проблем, з пошуку їх рішень на основі висунення гіпотез, з перевірки і зміни гіпотез, щодо формулювання результату рішення, тобто відсутність конформізму [6]. В той же час багатьом людям, що володіють творчою потребою, не вистачає фахової компетентності, широти ерудиції, володіння професійними техніками відображення творчих ідей для створення креативного продукту, тобто знань, основи яких повинна надавати спеціальна вища освіта.

Опис стратегії DesignThinking, як методики або стратегії створення інновацій, присутній в Інтернеті або у вигляді захоплених відгуків людей, які пройшли курс навчання в Стенфорді і діляться враженнями, або як виклад прикладів її застосування для вирішення конкретної проектної задачі. Найбільш повний емоційний опис стратегії в контексті поняття дизайн-мислення на сучасному етапі інтеграції знань, наданий у роботі одного з авторів стратегії - Тіма Брауна [2]. Викладення методики проектування, запропоноване в роботі М. Міхєєвої [7], орієнтоване більше на студентську аудиторію, тому в ній практично відсутній критичний аналіз запропонованих методів, але є докладний опис етапів проектування з прикладами (кейсами) для ілюстрації окремих стадій.

Формулювання цілей статті: Визначити особливості методики DesignThinking як сучасної стратегії проектування в контексті дизайну середовища і доцільність її адаптації до навчального процесу у вищій школі.

Основна частина. Сьогодні стратегію Design Thinking використовують багато відомих у світі компаній, наприклад, Apple, Р & GP. З точки зору автора статті мова йде про стратегію або методику, тому що алгоритм методу містить ряд етапів, побудованих на використанні як досить відпрацьованих, так і порівняно нових модифікацій відомих методів передпроектного і проектного аналізів.

Розробниками стратегії вважається американська компанія IDEO (точніше, її співробітники Тім Браун, Джейн Фултон, Сурі Девід Келлі), яка з 2006 року, натхненна своїми успіхами у вирішенні ряду проектів у сфері дизайну, повністю переключилася на різнопланові дизайн-проекти в області процесів і послуг, що здійснює за власними методичними розробками.

Стратегію Design Thinking зазвичай ілюструють схемою (рис. 1), що складається з трьох внутрішньо суперечливих сфер, які гармонізуються за допомогою стратегії: Життєздатність (Бізнес-потреби), Здійсненність (Технологічність), Бажаність (Громадські, суспільні потреби) [2; 7]. Один із засновників IDEO - Девід Келлі відкрив у 2009 році в школі дизайну D.School Стенфордського університету навчальне відділення Design Thinking.

Інтегровані програми з освоєння стратегії сьогодні реалізуються у великій кількості університетських відділень, де навчаються креативному мисленню протягом двох років фахівці різних напрямків діяльності. При цьому Стенфордська D.School позиціонує себе як одну з основних освітніх установ, що сьогодні змінює парадигму в області дизайну, роблячи ставку на принципах міждисциплінарності і використанні методів активації творчого мислення дизайнера.

Рис. 1. Суперечливі сфери, які гармонізуються за допомогою стратегії Design Thinking (сайт компанії IDEO [10])

Засвоєння стратегії направлене на удосконалення двополярності мислення (об'єднання логічного і інтуїтивного, підсвідомого), розвиток наступних навичок у суб'єкта проектування [7]:

-здатності до інтуїтивно-творчого проникнення в предмет проектування і цілісності його бачення;

- здатності працювати над деталями, не випускаючи з уваги цілого;

-уміння працювати з не виявленими і неусвідомленими проблемами, а також з непараметризуємими даними, де потрібно інтуїтивне «схоплювання», а не логічна побудова;

-здатності до об'єднання аналітичної і синтетичної складових - синтезу, пов'язаному з актом аналізу, в цій постійній 206 взаємодії народжуються дизайнерські ідеї;

-здатності до прогнозування, співвіднесення творчої фантазії з реальністю;

-здатності візуалізувати абстрактні уявлення та ідеї.

Стратегія передбачає командний пошук рішення поставленої проектної задачі, який має певну послідовність етапів. У табл. 1 представлені узагальнені етапи, їх основне призначення та зміст.

Розглянемо деякі з них. На думку Тіма Брауна [2], цінність дизайн-мислення для бізнесу в тому, що ця методика дозволяє працювати з «неявним знанням» споживача, яке він сам не може усвідомити і розповісти.

Для того, щоб отримати цю інформацію і проводяться дизайн-дослідження, направлені на виявлення прихованих потреб, визначення серед них приоритетних і презентацію їх у зрозумілій формі.

З цієї точки зору особливо важливу, ключову роль відіграє 1-й етап методики - занурення учасників команди в тему. 1-й етап розбитий авторами стратегії на дві фази:

1) попередню, мета якої - переосмислення проблем і досягнення їх вихідного розуміння;

2) поглиблену - виявлення потреб і можливостей, які приведуть до рішення на наступному етапі проекту, формування ідей.

На першому етапі, коли робота над проектом тільки починається, команда, задіяна в проекті, як правило, не знайома з предметом дослідження. Попереднє занурення, на думку авторів методу, - спосіб підійти до проблеми до старту проекту. У цій попередній фазі виділяються три методи:

- «Рефреймінг» (Reframing),

- Пошукові дослідження (Exploratory Research), «Деск-дослідження» (Desk Research).

Завдання Рефреймінгу - змінити ставлення замовника до ситуації, розширити поле пошуку можливих рішень. Невирішені проблеми компанії розглядаються під разними кутами, які дають можливість зламати існуючі моделі мислення замовника, переглянути вихідні парадигми.

Таблиця 1.