Роль мотивації у формуванні професійної компетентності студентів технічних учбових закладів

The new decade began with the recognition of the need to deepen the reform process of all links of education in our country, including professional education, in accordance with a number of legislative and regulatory acts, in particular, with the tasks of section 6.9. «Ukraine - Learning Nation» of the «Ukraine 2030» policy document. Therefore, the goal of our research was to study the basic personal, educational and professional motivations of the technical college students as an important prerequisite and component of the process of preparing competent specialists for work in industry and transport branch. The work was carried out in 2013-2019 among 1114 college students using analytical, sociometric and experimental research methods. As the data showed, up to 80 % of students consciously chose an educational institution and a specialty, what led to the successful formation of positive educational motivation, the development of a new learning system, the rational distribution of extracurricular time, phased self-determination and professional self-development. The most complex key personal motives included such as organizing student life, setting the necessary time quota for self-study, interacting with teachers and educators in solving critical issues (more than 70 % in the first, 56 % in the second and 23 % in the third year). Based on the performed studies conclusions are drawn about the need for a broader and deeper consideration of the motivational factor in educational work with students, paying more attention to self-determination and self-realization of professional study subjects, as well as further improving the relevant technologies of pedagogical activity of the technical college staff.

Keywords: motivation, professional competence, technical educational institutions

Аннотация

Новое десятилетие началось с осознания необходимости углубления процесса реформации всех звеньев образования в нашей стране, в том числе профессионального образования, в соответствии с рядом законодательно-нормативных актов, в частности, с задачами раздела 6.9. «Украина - Learning Nation» программного документа «Украина 2030». Поэтому цель нашего исследования состояла в изучении базовых личностных, образовательных и профессиональнх мотиваций у студентов технического колледжа как важной предпосылки и компонента процесса подготовки компетентных специалистов для работы в промышленности и на транспорте. Работа проведена в 2013-2019 гг. среди 1114 студентов вуза с применением аналитического, социометрического и экспериментального методов исследований. Как показали полученные данные, до 80 % студентов осознанно выбрали учебное заведение и специальность, что обусловило успешное формирование положительной образовательной мотивации, освоение новой системы обучения, рационального распределения внеучебного времени, поэтапного самоопределения и саморазвития в профессиональном плане. К наиболее сложным ключевым личностным мотивам относились такие, как организация студенческой жизни, установление необходимой квоты времени на самоподготовку, взаимодействие с педагогами и воспитателями в решении критических вопросов (более 70 % в первом, 56 % - на втором и 23 % на третьем курсе). На основе проведенных исследований сделаны выводы о необходимости более широкого и углубленного учета мотивационного фактора в учебно-воспитательной работе со студентами, оказания большего внимания самоопределению и самореализации субъектов профессиональной подготовки, а также дальнейшего совершенствования соответствующих технологий педагогической деятельности коллектива технического вуза. Ключевые слова: мотивация, профессиональный компетентности, технические учебные заведения

Основна частина

Світова спільнота вступила в пост - індустріальну епоху свого розвитку, яка характеризується переходом від переважно кількісних до якісних показників, впровадженням інноваційних, інформаційних технологій, інтеграцією економічних, соціальних і психологічних компонент праці, комплекс яких реалізується в тріаді: якість, продуктивність, безпека [1, 2]. Локальний, регіональний і національний ринки праці поступаються місцем міжнаціональному і світовому, де існують жорсткі конкурентні відносини, має місце більш виражена поляризація, між некваліфікованою, фізичною і високо спеціалізованою, операторською - та інтелектуально-творчою працею, з одного боку, та рівнем професіональної підготовки і психофізіологічним станом, з іншого [3-5].

У числі галузей економіки, що найбільш інтенсивно розвиваються і відносяться до системоутворюючих, одне з перших місць належить транспорту, в тому числі трубопровідному, який міцно пов'язує країни і континенти в єдиному енергетичному комплексі [6]. Тому забезпечення галузі трудовими ресурсами, мотивованими компетентними фахівцями, є пріоритетним завданням науково-освітнього комплексу, в тому числі в Україні [7, 8].

Проблема реформування загальної та професійної освіти є темою активних дискусій в педагогічних і наукових колах вже більш ніж чверть століття МОН України у 2018 році розробило проект концептуальних засад реформування професійної освіти України «Сучасна професійна освіта», а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 р. № 419_р було схвалено Концепцію реалізації державної політики у сфері професійної (професійно-технічної) освіти на період до 2027 року.

Необхідність в освітній реформі диктується, з одного боку, такими об'єктивними змінами в сфері матеріального виробництва, як комплексна автоматизація, робототехніка, інформаційні, інноваційні, біотехнологічні новації та інші ознаки науково-технічного прогресу, а також полимодальность форм власності, зростання конкурентних відносин на національному і міжнародному ринках праці, з іншого. Саме вони лежать в основі змін навчальної парадигми, в першу чергу, в системі професійної освіти [16-18]. І хоча цілісна модель підготовки компетентного фахівця в повній мірі ще не створена, істотні зміни в учбових планах, програмах, технологіях міцно увійшли в теорію і практику роботи вищих та середніх навчальних закладів, в тому числі і в першу чергу, технічного профілю [19, 20]. Головним результатом навчання повинна стати професійна компетентність, яка передбачає не накопичення окремих знань, умінь та навичок за фахом, а спроможність і готовність людини до ефективної та продуктивної діяльності в штатних експлуатаційних та надзвичайних, виробничо- і соціально-значущих ситуаціях [21]. Компетентний у тій чи іншій галузі спеціаліст не тільки володіє необхідними знаннями і здібностями, що дозволяють йому обґрунтовано судити і бути експертом у своїй сфері виробництва, а й задовольняє вимоги роботодавця як креативний, здатний до творчої діяльності, націлений (мотивований) на процес професійного розвитку, освоєння та впровадження наукомістських інноваційних та інформаційних технологій, конкурентоспроможний на ринку праці [22]. Виконання цих вимог потребує від спеціаліста концентрації психофізіологічних ресурсів організму, мобілізації адаптаційних резервів, усвідомлення соціальної значущості професійного навантаження в індивідуальному і громадському плані. При цьому «локомотивом» активної трудової діяльності є мотивація [23, 24].

Як показують проведені в нашій країні і за її межами дослідження, в останні роки все частіше просліджується низька соціально-економічна мотивація суб'єктів освіти щодо здобуття професійних кваліфікацій, втрата привабливості та престижності професійної (професійно-технічної) освіти; мотиваційні механізми не використовуються в повній мірі як інструмент стимулювання навчання, формування освітніх та професійних компетенцій, а також професійної діяльності [11,25, 26]. Просліджується досить різка диференціація між надто деталізованими поглибленими експериментально-теоретичними науковими розробками (як воно має бути), з одного боку, і конкретними спостереженнями освітньо-виробничого плану (як воно є). Перші, як правило, в тій чи іншій мірі витікають з теоретичних положень, які сформульовані А. Маслоу і його школою у 70_х - 90_х роках минулого сторіччя [23], другі стикаються зі складністю вибору необхідного контингенту, обмеженим методичним арсеналом, відсутністю адекватної матеріально-технічної бази тощо. Тому всірозуміють, що зміна знанієвої парадигми на компетентнісно-орієнтовану необхідна, але реалізація останньої залишається значною мірою лише бажаною [27]. Безумовно, йдеться перш за все про рівень готовності і активної участі в освітньому процесі суб'єкта навчання, тобто студента, формування у нього мотивованої системи потреб, соціокультурних та інтелектуальних цінностей і орієнтацій в комунікативній і матеріальній сферах. При цьому розвиток мотивацій, особливо на перших етапах професійної освіти у вищому навчальному закладі (ВНЗ), потребує не тільки перехід на домінування професійних мотивів, а й започаткування мотиваційної компетенції, що дасть можливість ефективно розв'язувати навчальні і професійні завдання в умовах навчальної та виробничої діяльності [28]. Науково-теоретичні положення, склад і предіктори формування найбільш важливих мотивацій, вимоги до суб'єкта професійної освіти досить чітко сформульовані в тому числі у вітчизняній літературі [29, 30]. Але одночасно все з більшою очевидністю виявляються інші слабкі ланки системи (ВНЗ - педагог - студент - соціальне середовище) у зв'язку з їх відокремленістю, різнорідністю, невизначеністю і складністю інтеграції у єдиний комплекс. Тому, поряд з проблемою удосконалення програмних і нормативних документів, необхідно ширше аналізувати становище на місцях, використовувати накопичений досвід, відпрацьовувати взаємодію компонентів системи для поетапного впровадження науково-практичних здобутків при підготовці майбутніх інженерів і техніків різного фаху.

Метою роботи є дослідження формування базових особистісних, освітніх та професійних мотивацій у студентів технічного коледжу як важливих передумов і компонентів процесу підготовки компетентних спеціалістів для роботи в промисловості і на транспорті.

Матеріали і методи

Дослідження проводили на протязі п'яти учбових років (2013-2018). В ньому прийняли участь 993 студента (за згодою) Коледжу нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеської національної академії харчових технологій. Додатковим фрагментом роботи було вивчення процесу формування освітньої мотивації у 126 студентів першого курсу на протязі 20182019 учбового року. Для досягнення поставленої мети в роботі було використано аналітичний, соціометричний та експериментальний методичні підходи, а також метод включених спостережень [31, 32]. У розробленні застосованих анкет приймала участь психолог Н.Ю. Стельмах. Для статистичної обробки матеріалів використовували стандартні програми у Microsoft Excel [33].

Результати дослідження та їх обговорення

Пов'язані з початком нового виду навчальної діяльності психофізіологічна адаптація, подолання психоемоційного стресу, актуалізація особистісних можливостей і здібностей значною мірою залежать від «вхідних» мотивів і ступеню задоволення від подолання реальних та віртуальних перешкод, усвідомлення своєї перемоги і самоствердження. В цьому сенсі важливу роль відіграє вибір навчального закладу (той, що хотів або ні). На протязі 5 років наших досліджень позитивну відповідь на це ключове питання щорічно давали в середньому 75,7 ± 5,4 % респондентів. Якщо у першокурсників цей показник навіть наближався до 80 %, то у старшокурсників він дещо знижувався (в межах 69-72 %). Як правило, (до 21,5 % опитаних) студенти пов'язують це з недостатнім рівнем загальноосвітньої підготовки (формально знанієвий підхід у шкільних програмах) або (у 12,6 %) зі зміною мотивацій за рахунок переорієнтування у майбутньому працевлаштуванні. Звідси закономірно виникають питання щодо вибору навчального закладу для отримання привабливої професії та входження у вже сформований студентський колектив.

Аналіз накопичених матеріалів за 5 навчальних років дозволяє виділити основні позиції щодо провідних вихідних мотивів, з яких, поряд з учбовими та загальноосвітніми, формується системний мотиваційний комплекс компетентного фахівця. Прийняте рішення базується переважно на трьох «китах»: обговорення вдома з батьками, в школі - з друзями і випускниками певного навчального закладу, а також доступні рекламні матеріали, відповідні сайти навчальних закладів у медійному просторі тощо. Якщо перша позиція пов'язана з соціально-економічною значущістю професійного ринку праці і працевлаштуванням в країні та за її межами, то дві останні або використовуються не повною мірою, або є недосяжними для потенційних абітурієнтів. Результати відповідей підсумовані в табл. 1.

Як показують наведені в табл. 1 дані, рейтинг КНТІІС серед старшокласників достатньо високий. Серед мотивацій до вступу домінують бажання стати кваліфікованим фахівцем з основних запропонованих професій (кількість позитивних відповідей у 3 і більше разів вища за інші).

Оскільки за роки співпраці колективу коледжу із загальноосвітньою мережею склалися регіональні осередки молоді, які поступають у КНТІІС вже традиційно, з чіткою мотивацією щодо високого рейтингу і пріоритетом саме цього навчального закладу за професійними, економічними чинниками, а також комунікаційними зв'язками між студентською спільнотою, педагогічним колективом і випускниками. Тому, зокрема, «випадковий вибір навчального закладу» за останні роки зменшився у 3,4 рази.

Таблиця 1. Основні причини і важелі вибору навчального закладу