Арт-терапевтичні методи в роботі вчителя музичного мистецтва

ART-THERAPEUTIC METHODS OF A MUSIC TEACHER'S WORK

The article examines the problem of improving the psychophysical health of primary school students. The development of their musicality through a combination of visual, auditory, tactile, and motor sensations in the process of making music is described. Improvement of speech, coordination of movements, and fine motor skills of hands, emotional and sensory sphere is analyzed. It is the integration of children with mental and physical disabilities into the general educational space that is one of the areas of humanization of the entire education system and meets the priorities ofpublic policy.

The role and features of the use of art-therapeutic methods in the work of a teacher of music/art to create a comfortable environment for the formation of a comprehensively developed personality of the applicant of primary education are analyzed. Primary school is of special importance. As a child's psychological stability, personality traits, and character are formed during this period of their development. The experience of a specialist-practitioner of general secondary educational institution №52 in Mariupol was used, who for many years successfully implements art-pedagogical methods and techniques in music/art lessons and extracurricular activities in primary school, which contribute to the development of the emotional sphere of students with special educational needs. Psychophysical conditions, the formation of stable interest, and love for music are presented. Removal of neuropsychiatric overload, restoration of positive emotional and energetic tone is revealed. The creation of such conditions will ensure high-quality mastering of art by junior schoolchildren with special educational needs, as well as contribute to their spiritual, moral, and psychophysical development, which is relevant in the modern world.

Keywords: therapy by means of art; art therapy, primary school age; health and development potential; psychophysical health of primary school students.

1. Постановка проблеми

Інклюзивне навчання - це отримання освіти учнями або студентами з особливими освітніми потребами в загальному освітньому середовищі за місцем свого проживання, що є альтернативою інтернатній системі, за якою вони утримуються та навчаються окремо від інших дітей, або вдома та індивідуально. Але питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для всіх категорій дітей, де ніхто не має відчувати себе відчуженим - і це головне завдання інклюзії (Інклюзивне навчання). В основі інклюзивної освіти лежить ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію учнів, але водночас створює відповідні умови для отримання якісної освіти для таких дітей. Інклюзивна освіта передбачає повноцінне навчання всіх дітей, а їх особливості гідні поваги та є джерелом навчального досвіду для всіх учасників освітнього процесу.

Для України інклюзивне навчання - педагогічна інновація, вимога часу, одне з міжнародних зобов'язань, яке вона намагається здійснити. Інтегрування дітей із порушеннями психофізичного розвитку до загальноосвітнього простору як один із напрямів гуманізації всієї системи освіти відповідає пріоритетам державної політики. Саме тому провідне місце в проблемі збереження психофізичного здоров'я підростаючого покоління відводиться арт-терапії - терапії мистецтвом. І особливе значення тут має початкова школа, оскільки саме в цей період вікового розвитку дитини відбувається формування психологічної стійкості, становлення властивостей особистості та рис характеру. Видатний педагог В. Сухомлинський (1977) неодноразово підкреслював: «Мистецтво - це час і простір, у якому живе краса людської душі. Як гімнастика випрямляє тіло, так мистецтво випрямляє душу» (с. 544).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність і ефективність використання різних видів арт-терапії в освітньому процесі початкової школи з метою поліпшення психофізичного здоров'я учнів; розвитку їх музикальності за допомогою поєднання зорових, слухових, тактильних і рухових відчуттів у процесі музикування; удосконалення мовлення, координації рухів, дрібної моторики рук, емоційно-чуттєвої сфери підтверджується широким спектром наукових праць.

Відома в Україні та за її межами наукова школа доктора педагогічних наук, професора О. Федій - автора концепції підготовки вчителів до використання методів естетотерапії, зокрема й терапії мистецтвом, в освітній практиці (Федій, 2012; Федій, Мірошніченко, Кулімова, 2017).

Провідні науковці та практики в галузі спеціальної та інклюзивної освіти (І. Дмитрієва, І. Кузава, І. Малашевська, Ю. Тулашвілі, Д. Шульженко) акцентують увагу на необхідності створення оптимального інклюзивного середовища в освітніх закладах усіх рівнів акредитації для вільного доступу осіб з обмеженими можливостями. Науковці розглядають актуальні психолого-педагогічні аспекти соціалізації осіб із порушеннями психофізичного розвитку в сучасному суспільстві. Так, І. Малашевська, вивчаючи та аналізуючи особливості психофізіологічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, дійшла висновку, що дисгармонія та внутрішнє напруження, які є причиною виникнення багатьох хвороб і проблем особистісного характеру, все частіше стають звичними переживаннями сучасних дітей і становлять суттєву перешкоду їх повноцінного розвитку, навчання та виховання. Одним із шляхів вирішення окреслених проблем науковицею визначено застосування музикотерапії у процесі навчання музичного мистецтва.

Вивчення та аналіз музикотерапії й досвіду її застосування у сфері музичної педагогіки дозволив ученій виявити оздоровчо - розвивальний потенціал цього феномену як дієвого чинника оптимізації музичної освіти молодших школярів. На відміну від традиційних підходів музичне навчання в контексті саногенно-особистісної парадигми забезпечує переваги задоволеності дітей від процесу музичного навчання над його результативністю; спрямування на акумулювання позитивних емоційно-чуттєвих переживань і сублімації енергії (позитивної та негативної) у творчість; систематичне залучення дітей до спонтанно- художнього самовираження в індивідуальній і колективній музичній діяльності. Крім того, важливими характеристиками саногенно-особистісної парадигми, що забезпечують цілісність її впливу на досягнення ефективності музичної освіти, є: орієнтація на формування в дітей здатності до усвідомлення особистісної цінності як себе, так і інших; надання пріоритетності емоційному переживанню музики над аналітичним осягненням її змісту, характеру та форми; спрямування процесу надання музичних знань в опосередковану площину (Коваль, Компанець, Квітка, Лапін, Луценко, 2017).

Мета статті полягає в розгляді проблеми поліпшення та збереження психофізичного здоров'я молодших школярів засобами арт-терапії на уроках музичного мистецтва.

Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, систематизація, упорядкування емпіричного матеріалу; узагальнення педагогічного досвіду використання арт-терапевтичних методів у ході загальної мистецької освіти вчителем музичного мистецтва / мистецтва ЗЗСО № 52 м. Маріуполя.

2. Виклад основного матеріалу

Проблема збереження здоров'я дитини є першочерговою, а застосування здоров'язбережувальних технологій, зокрема арт-терапії, на уроках музичного мистецтва є необхідним і актуальним, особливо для дітей з особливими освітніми потребами. Це допомагає звільнити їх від емоційної напруги, формувати творчу, гармонійну і здорову особистість, запобігає перевтомі й підвищує продуктивність діяльності.

Арт-терапію вважають одним із найбільш м'яких, але ефективних методів, який дає змогу людині передати свій внутрішній світ через художню творчість - музикування, танок, малювання, ліплення, акторську гру тощо. Цей метод не має обмежень і протипоказань, тому його варто використовувати в педагогічній діяльності на всіх рівнях освіти, особливо початкової.

Мистецтво - невидимий місток, що поєднує два протилежні світи: фантазії та реальності. Часто таємні бажання, підсвідомі почуття та емоції легше викласти у творчості, ніж словесно. Тому останнім часом великої популярності набуває метод лікування за допомогою художньої творчості, або арт-терапії (Власюк, 2008, с. 90).

Перші паростки арт-терапії - лікування людської душі засобами мистецтва (образотворчого, музичного, хореографічного чи сценічного) - можна знайти ще за часів існування первісної людини. На думку багатьох дослідників, уже наскальні малюнки відображали не лише розвиток культури та суспільного ладу свого часу, а й прагнення визначитись зі змістом людського існуванням і своїм місцем у цьому безмежному, такому милосердному й водночас безжальному світі (Деркач, 2010, с. 25).

Завдання кожного педагога музичного мистецтва в початковій школі - допомогти учням (зокрема й з особливими освітніми потребами) не лише засвоїти предмет, але й зміцнювати психічне здоров'я засобами мистецтва. Знайомство з кращими зразками світової та вітчизняної музики має значний педагогічний і психотерапевтичний вплив на молодших школярів, сприяє подоланню нервово-психічного напруження.

Метою застосування арт-терапії на уроках музичного мистецтва в початковій школі є збереження, відновлення й поліпшення здоров'я учнів з особливими освітніми потребами та їх адаптація до умов закладу шляхом реалізації його психокорекційного, діагностичного і психопрофілактичного потенціалу.

Ми прагнемо поділитися досвідом Олени Костєвич - фахівця-практика ЗЗСО №52 м. Маріуполя, яка впродовж багатьох років успішно впроваджує арт-терапевтичні педагогічні технології на уроках музичного мистецтва / мистецтва та позакласних заняттях. Арт-терапевтичні методи вокалізації, ритмопластики, найрізноманітніші прийоми організації процесу сприйняття музичних творів молодшими школярами сприяють збереженню, відновленню та поліпшенню їх психофізичного здоров'я. Розглянемо виняткові можливості застосування арт- терапевтичних методів на прикладі лише одного уроку.

Так, на уроці музичного мистецтва «Зимова мандрівка» в 1 класі для учнів, що мають особливі освітні потреби, ми мали на меті узагальнити та закріпити знання про зимові явища; сприяти поліпшенню їхнього психофізичного здоров'я; розвинути музикальність дітей з особливими освітніми потребами за допомогою поєднання в процесі музикування зорових, слухових, тактильних і рухових відчуттів; удосконалити їх мовлення, координацію рухів і дрібну моторику рук; розвинути емоційно- чуттєву сферу.

На уроці застосовувалися арт-терапевтичні методи та прийоми роботи, такі як: створення ситуацій емоційного переживання, використання цікавих аналогій, індивідуальна, колективна та групова робота (у групах і парами), ігри, імпровізації, арт-терапевтичні вправи (релаксаційні, креативні, логоритмічні, імітаційні), дихальна гімнастика.

Названі методи та прийоми використовувалися на всіх етапах уроку музичного мистецтва, зміст якого мав наскрізний сюжетний характер. Наприклад, на початку уроку вчителька запропонувала учням стати парами і привітатись:

Привіт, друже! (вітаються за руку)