Вітчизняний досвід вивчення технологічного практикуму

Domestic practical course of technology education experience

Voloskyi V. Poltava V. G. Korolenko National Pedagogical University, Ukraine

The experience of learning of the discipline “Practical course of technology” by vocational education and technologies teachers to be is analyzed in the article. It is substantiated that learning of practical course of technology assures a firm correlation of theoretical knowledge of students and their practical transformative activity. The intersubject connection of practical course of technology and applied courses which promote the development of technical and creative skills is established by the author.

The practical course of technology is a forming component of an integral process of professional education of technologies teachers to be which provides for the learning of the basis of four branch technologies: metalworking, woodworking, fabrics processing, food processing.

The technological process provides for the execution of the scheduled operations, self-monitoring and product quality control. Therein, the formation of practical skills of the students which characterize the certain extent of getting into labor activity is of a great importance. All the operational activities (planing, cutting, filing, drilling and so on) are to be performed with the use of labor operations.

The article reveals the main tasks which are provided by the practical course of technology: building of knowledge and formation of skills which are needed for conducting of the lessons at school by vocational education teachers; the formation of conscientious attitude to work and capacity for it; learning of development and use of technical documents for the products which are produced for the realization of technological project activity; the development of creative ability of the students; students' familiarization with modern highly productive techniques of processing of constructional materials and management of labor at the workshops.

Key words: practical course of technology; discipline; educational program; domestic experience; labor education; technologies.

Постановка проблеми. Важливе місце у навчальному процесі підготовки майбутнього вчителя трудового навчання, відіграє його практична діяльність, яка ґрунтується на основі проходження технологічного практикуму в навчальних майстернях і спецкурсів практичного характеру.

Комплексність практикуму, який ведеться в майстернях із обробки деревини й інших конструкційних матеріалів, зумовлена цілями і завданнями підготовки майбутнього вчителя трудового навчання для сучасної школи.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемі практичної підготовки майбутніх учителів трудового навчання була предметом дослідження багатьох вітчизняних вчених, серед яких Р. Гуревич, Й. Гушулей, О. Коберник, М. Корець, В. Кузьменко, П. Лузан, В. Мадзігон, І. Мегем, В. Моштук, Л. Пташнік, В. Сидоренко, Г. Терещук, В. Титаренко, Д. Тхоржевський, А. Цина, М. Янцур, С. Ящук та інші.

Мета статті. Проаналізувати вітчизняний досвід вивчення технологічного практикуму в педагогічних університетах України.

Виклад основного матеріалу. На заняттях з «Технологічного практикуму» здійснюється підготовка майбутнього вчителя трудового навчання. Відповідно до навчального плану практикум, що охоплює ручну та механічну обробку конструкційних матеріалів, проводиться з першого дня навчання студентів у закладах вищої освіти на базі середньої загальної освіти. Враховуючи це, великого значення набуває рівень технологічної підготовки, здобутий ними у школі.

Важливою частиною навчання майбутнього вчителя трудового навчання є застосування і перевірка отриманих знань на практиці. Для цього в навчальний процес включають «Технологічний практикум», який є невід'ємною частиною процесу навчання майбутніх учителів трудового навчання.

Зміст технологічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання охоплює як прості ручні операції, так і роботу з високими технологіями, включаючи роботу з ЕОМ. Навчання здійснюється з урахуванням мети й завдань технологічної підготовки, з дотриманням сучасних параметрів і вимог до освітнього рівня майбутніх фахівців. При виконанні комплексних практичних завдань дотримуються основні етапи і відповідна логічна послідовність практичних дій, які представлені до проектної діяльності - від ідеї, проблеми до готового об'єкту праці (виробу, моделі, проекту).

Майбутні фахівці у процесі навчання готуються до практичної діяльності, яка спрямована на формування в студентів:

- знань про властивості і технологічне призначення матеріалів, способи, методи та засоби їх обробки;

- уміння здійснювати підбір необхідних матеріалів, інструментів і обладнання.

«Технологічний практикум» як основну дисципліну в підготовці майбутнього вчителя трудового навчання виділяє С. Сиващенко, наголошуючи на тому, що ця нормативна навчальна дисципліна визначається складовими галузевого стандарту вищої освіти і є обов'язковою. Практикум проводиться в навчальних майстернях протягом чотирьох років, тобто всього періоду навчання (Сиващенко, 2014).

«Технологічний практикум» - складова частина цілісного процесу фахової підготовки майбутніх учителів технологій, який передбачає вивчення основ чотирьох галузевих технологій: металообробка, деревообробка, обробка текстильних матеріалів, обробка продуктів харчування.

Предметом вивчення даної навчальної дисципліни є трудова підготовка майбутніх учителів трудового навчання, що має політехнічну і виховну спрямованість. Перша, досягається за допомогою ознайомлення студентів із основами сучасного виробництва, формування у них трудових умінь та навичок з обробки деревинних матеріалів. «Технологічний практикум» має безпосередній зв'язок із такими дисциплінами як виробництво й обробка конструкційних матеріалів, виробничі технології та основи виробництва, креслення і машинознавство.

Завданням «Технологічного практикуму» є формування у майбутнього вчителя трудового навчання знань та вмінь необхідних для проведення занять з навчального предмету «Трудове навчання» у школі. Виховання добросовісного ставлення до праці, трудолюбства та дбайливості; формування у студентів умінь планувати свою роботу, розробляти та використовувати технічну документацію на вироби, що виготовляються для реалізації проектно-технологічної діяльності під час проведення занять в загальноосвітньому навчальному закладі з основ виробництва та уроків трудового навчання; розвиток творчих здібностей студентів; розвиток самоконтролю і самооцінки; ознайомлення студентів із сучасними високопродуктивними способами обробки конструкційних матеріалів і організацією праці у навчальних майстернях.

У результаті вивчення практикуму студенти повинні вміти:

1. Ознайомити із сучасними способами обробки конструкційних матеріалів і організацією праці у навчальних майстернях із ручної та механічної обробки металів та деревини;

2. Аналізувати будову та призначення інструментів для ручної обробки металів і деревини та засоби механізації;

3. Ілюструвати технології виконання операції ручної та механічної обробки металів та деревини та правила безпеки під час виконання робіт;

4. Проектувати вироби та технологічну послідовність їх виготовлення з урахуванням особливостей конструкційних матеріалів;

5. Налагоджувати верстати з обробки металу та деревини та виконувати операції з обробки конструкційних матеріалів відповідно до технологічних вимог.

Основною метою навчальної дисципліни є формування у студентів знань, умінь та навичок з ручної та механічної обробки конструкційних матеріалів та деревини необхідних для проведення уроків із шкільних предметів «Трудове навчання» та «Технології» для учнів 5-9 та 10-11 класів.

У процесі вивчення «Технологічного практикуму», при визначенні практичних робіт, Л. Пташнік пропонує керуватися наступними положеннями:

1. Зміст, методика проведення і їх звіт повинні сприяти професійній спрямованості навчання.

2. Постановка практикуму повинна забезпечити активну роботу студентів, розвиток їх самостійності й ініціативи при виборі шляхів і засобів виконання рекомендованих задач, формування творчого підходу до справи, оволодіння знаннями та уміннями, необхідними для керівництва технічною творчістю школярів.

3. Тематика практичних робіт, повинна охоплювати всі розділи програми (Пташнік, 2008).

Практичні роботи повинні бути зрозумілими студентам і повинні закінчуватися виготовленням виробів. Навчання різним прийомам обробки конструкційних матеріалів, надбання умінь і навичок передбачено на прикладах виготовлення наступних об'єктів праці:

а) приладів, окремих вузлів до них і наглядних посібників, які полегшуючих вивчення основ наук, ведення досліджень в навчальних майстернях;

б) інструментів і пристосувань для поповнення інструментального господарства навчальних майстерень;

в) моделей, з виготовленням яких доведеться зустрічатися майбутньому вчителю (Ткачук, 2011).

Програмою слюсарної справи передбачена робота студентів за індивідуальними технологічними картами, спрямована на активізацію процесу формування технологічних знань. Складання й заповнення карти - важливий етап, який дозволяє більш усвідомлено приступити до практичної роботи над виробом і закріпити в пам'яті послідовність майбутньої роботи.

Розвитку творчих здібностей майбутнього вчителя сприяє проблемне навчання. Використання цього методу в трудовому навчанні особливо чітко виявляється при залученні студентів до конструкторської діяльності, як найбільш яскравої форми технічної творчості. Елементам конструювання варто навчати з перших занять. При виготовленні будь-якого, навіть найпростішого виробу необхідно ставити перед собою питання для самостійного вирішення, які будуть сприяти розвитку конструкторських умінь: який вигляд буде мати готовий виріб, щоб ним було зручно користуватися й він був гарним і міцним; який матеріал краще вибрати; якими способами краще збирати виріб.

Одним із ґрунтовних принципів трудового навчання Д. Тхоржевський бачив розвиток в студентів технічної творчості. Технічну творчість він розумів як цілеспрямовану діяльність людини, що завершується створенням чогось нового, яке має суспільну цінність, з метою удосконалення знарядь праці, технологічних процесів, планування праці, конструкції виробів тощо.

Необхідною умовою розвитку технічної творчості майбутніх фахівців учений визначав формування в них особистісних психологічних і інтелектуальних якостей. Це: пізнання, спостережливість, увага, концентрація та розподіл уваги, систематичне переключення уваги, її сталість тощо.

Він наголошував, що в творчості студентів особливе місце належить технічному мисленню: «Учні, що володіють технічним мисленням, вміють легко читати креслення, визначаючи кількість деталей з яких буде складатися виріб. Знаючи властивості оброблюваних матеріалів, вони вміють вибирати такі, які найбільше відповідають технічним умовам», - зазначав учений. Творчу діяльність майбутніх спеціалістів Д. Тхоржевський пов'язував з основними напрямами раціоналізації виробництва, а саме: з удосконаленням конструкцій машин, застосуванням високопродуктивних технологій; механізацією та автоматизацією виробництва; удосконаленням організації праці й виробництва тощо. Тобто, творча технічна діяльність студентів у галузі виробництва полягала на думку вченого, в розв'язанні завдань конструкторського, технологічного та організаційно-економічного характеру (Тхоржевський, 2000).

Технологічний процес передбачає виконання запланованих операцій і здійснення самоконтролю і контролю якості виробу. Тут важливе значення має формування у студентів практичних умінь і навичок, які характеризують певний ступінь засвоєння трудових дій. Усі робочі операції (стругання, різання, рубання, обпилювання, свердління та ін.) здійснюються за допомогою трудових дій. Способи виконання трудових дій вироблені суспільно-виробничою практикою і закріплені в знаряддях праці. Тому оволодіти тією або іншою трудовою дією - це значить засвоїти спосіб поводження з тим інструментом (механізмом), за допомогою якого виконується дана дія (Пташнік, 2008).

Виконання кінцевого контролю, порівняння і випробовування виробу здійснюється на заключному етапі. Але основою цього етапу є захист свого проекту, який включає в себе аналіз своєї діяльності протягом роботи над проектом.

В. Хорунжий акцентує увагу на тому, що при вивченні технологічного практикуму слід використовувати демонстраційний метод навчання. Навчальна демонстрація включає в роботу органи чуття: зір, слух, нюх, дотик, смак, з допомогою яких виникають чуттєві уявлення про реальні предмети і явища. На заняттях у навчальних майстернях демонстрація є не лише засобом наочного навчання, а й джерелом знань, об'єктом вивчення. Викладач не тільки пояснює, а й показує студентам, як підготувати робоче місце до заняття, як розташувати матеріали, інструменти, пристрої, прилади. Підготовлене викладачем робоче місце студенти сприймають як взірець (Хорунжий, 2001).

Науковці О. Дещенко і Є. Мегем важливу роль у розвитку технічних здібностей студентів і формуванні в них творчої особистості відводять «Технологічному практикуму». Саме на заняттях в навчальних майстернях створюються унікальні можливості для розвитку творчих здібностей майбутнього вчителя трудового навчання. Також дослідники зазначають, що при виборі об'єктів творчої роботи на заняттях з «Технологічного практикуму» та визначенні завдань для студентів, особливо першого курсу, варто керуватись такими вимогами:

- творча робота повинна базуватись на знаннях студентів із основ наук;

- при виконанні творчих завдань повинні використовуватись, головним чином, ті знання і уміння з обробки матеріалів, технології, креслення, які студенти одержали раніше (враховуючи шкільні знання і уміння);

- завдання, як творчі, так і виконавчі повинні бути посильними для студентів відповідних курсів (Мегем, 2015).

У навчальному курсі «Технологічний практикум» широко використовується метод проектів, який розвиває креативність і включає дослідний компонент не тільки на евристичному, але і на винахідливому рівні. У закладах вищої педагогічної освіти викладання дисципліни «Технологічний практикум» зорієнтоване переважно на планування алгоритму та технологічну послідовність трудових операцій, що вимагає від майбутнього вчителя трудового навчання прояв самостійності, опрацювання довідкової літератури, застосування технологічних знань у практичній діяльності, аналіз і синтез отриманої інформації.