Методика організації та проведення рухливих ігор на уроках фізичної культури у школі

Важливо перед іграми переважно для розвитку швидкості проводити невеличку розминку, а в ході ігор і естафет робити хвилинні інтервали для відпочинку.

Виховання спритності. Передумова для розвитку спритності є рухи, які засвоїли, та координаційні поєднання. Різноманітні рухливі ігри на швидкість і точність виконання дій, рівновагу і координацію створюють добру основу для виховання спеціальної спритності, яка визначає досягнення в обраному виді спорту. Високий рівень розвитку спритності особливо необхідний в тих видах спорту, де рухи носять ациклічний характер, а умови виконання вправи весь час змінюються. Грі - як виду діяльності - притаманні саме ці ознаки. Тому більшість рухливих ігор пов'язана з проявом спритності. В таких іграх вдосконалюється “чуття м'язових зусиль”, “чуття простору”, “чуття часу”; в процесі таких ігор вдосконалюються функції різних аналізаторів, від яких залежить правильне, точне і своєчасне виконання рухів.

Ігри, направлені на виховання спритності, тобто пов'язані з виконанням вправ, які потребують тонких і чітких м'язових зусиль, недостатньо ефективні при появі втоми, тому при повторенні ігор треба робити перерви для відпочинку, а самі ігри проводити, коли немає значних проявів втоми від попереднього навантаження.

Виховання витривалості. В іграх витривалість проявляється не в статичних, а в динамічних умовах роботи, коли чергуються моменти напруження і розслаблення. В одних іграх, застосованих з цією метою, рухи циклічні (наприклад, “Гонка з вибуванням”, “Змогти - наздогнати”), в інших - тривалі зусилля не пов'язані з визначеним ритмом (ігри з м'ячем). Існує немало ігор, де поєднується розвиток швидкості і витривалості при м'язової роботі високої інтенсивності. Такі ігри, як “М'яч ловцю”, “Ловля парами”, “Боротьба за м'яч”, звичайно включають у план занять з загальної фізичної підготовки і використовують разом з баскетболом, футболом і ручним м'ячем.

Існують приклади, за допомогою яких можна регулювати навантаження у грі:

1) зменшення кількості гравців при збереженні розмірів поля,

2) збільшення розмірів майданчика, ускладнення прийомів гри і правил при незмінній кількості гравців.

Вправи для розвитку витривалості, особливо циклічного характеру, можуть викликати втому, зниження працездатності. Такі вправи потрібно поєднувати з рухливими іграми.

При доборі відповідної методики багато ігор можуть стати засобом виховання витривалості.

Виховання гнучкості. Вправи для збереження і розвитку гнучкості звичайно включаються в ігрові гонки. Іноді, особливо в технічно складних видах спорту, тренер підбирає відповідні ігри для цілеспрямованої, частіше локальної, дії на окремі м'язові групи, зв'язки і суглоби. Такі ігри нерідко виконуються зі снарядом, вагою чи з товаришем по команді, для того, щоб створити умови для збільшення амплітуди руху, додаткового розтягнення м'язів і зв'язок.

Активна гнучкість залежить від сили м'язів. Але захоплення силовими вправами може призвести до обмеження рухомості в суглобах, тому рекомендовано включати до занять ігри з елементами силової боротьби, переміщення вантажу, пересування з подоланням ваги тіла і т.д., в яких немає статичних зусиль. До того ж слід пам'ятати, що еластичні властивості м'язів можуть змінюватись під впливом центральної нервової системи. Так, при емоційному підйомі гнучкість збільшується.

Перед іграми, що направлені на розвиток гнучкості, слід проводити відповідну розминку, щоб уникнути розтягнень зв'язок і розривів м'язових волокон. Приклади ігор для розвитку гнучкості: ”Передача м'ячів”, “Регбі на колінах”, “Місток і кішка”.

2.2 Використання рухливих ігор для технічної та тактичної підготовки

Використання рухливих ігор в спортивній підготовці дозволяє створювати рухову основу для перспективного вдосконалення координаційних можливостей, необхідних для формування спортивної техніки.

Систематичне проведення різноманітних ігор дозволяє створювати у спортсменів (особливо у початківців) певний запас рухів. На цій базі легше формуються нові навички. Треба підкреслити, що навик, який формується у спорті, реалізується, як правило, без гри, без участі емоцій. Більш того, емоції можуть тільки порушити навички та ускладнити досягнення мети. Гра прийде на допомогу тренеру лише тоді, коли рух автоматизується й увага зосереджена не стільки на руховому акті, скільки на результаті дії, умов і ситуації, в яких вона виконується (спочатку вивчається перекид, прийом гри, передача естафети, стрибок з місця і т.д., потім ці елементи включаються до гри). Тут гра є засобом вдосконалення навичок. Навички, які використовуються в умовах гри, стають не тільки стійкими і стабільними, але і гнучкими, варіативними. Це може призвести до виникнення нового, більш досконалого, вміння. Спортсмен отримує можливість використовувати навички, якими він оволодів, в цілісній діяльності, вибирати для кожного випадку кращі варіанти виконання дії. Ось чому керівнику спочатку слід давати у грі завдання “хто виконає завдання правильніше, точніше”, а після цього - “хто швидше, більше” і т.п.

Використання рухливих ігор для тактичної підготовки. Саме розуміння сутності гри пов'язане з вивченням поведінки особистості і з можливістю його регулювання. Гра дозволяє моделювати такі ситуації, створення яких не залежить від учнів. У грі можна побудувати не тільки емоційну, але й модель поведінки, що важливо для наступної спортивної практики.

Якщо говорити про змістову сторону практичної поведінки в рухливій грі, то вона пов'язана з розвитком фізичних і духовних здібностей людини. Оскільки фабула в грі завжди умовна, то людина, яка навчається, має можливість виправити свою помилку, змоделювати в своїй свідомості ту чи іншу ситуацію як систему дійсності, виховати практично необхідну структуру емоцій. Таким чином, гра виступає як комплексна вправа, яка примушує активно працювати думку, допомагає тренеру в рішенні різноманітних педагогічних завдань. Крім того, гра сприяє створенню загальних посилань для оволодіння елементами тактики. Ігрова діяльність завжди включає до себе різноманітні за складністю засоби ведення боротьби. У грі учасники самі повинні вміти розрахувати свої сили, визначити раціональні прийоми дій.

Елементи тактики присутні як в простих групових, так і в командних іграх. Це можна віднести, наприклад, до гри “Салки прості”, де потрібне вміння очікувати чи не очікувано змінювати напрямок бігу; “Вудки”, де зміна ритму обертання мотузки допомагає швидше торкатися нею граючих, а також, як вважалось, до таких не складних ігор, як “Перетягування каната ”, “Човник” чи “Виклик”, де гравцям потрібно координувати свої дії в зв'язку з обставинами.

Вміння відчувати час, швидкість і ритм рухів, вміло розподіляти сили на дистанції також входить до арсеналу тактичної майстерності, а тому - може вдосконалюватися в іграх та ігрових завданнях.

Тактичне мислення виховується не стільки при теоретичному розборі можливих змагальних ситуацій, скільки в практичних вправах ігрового характеру (хто швидше підмітить дію суперника, зорієнтується у відповідь на сигнал, хто краще відчуває ритм, час на дистанції і т.п.). ігор і вправ тактичного плану в двоборствах та спортивних іграх (завдяки різноманіттю тактичних можливостей) більше, ніж в складно-технічних чи циклічних видах спорту.

В зв'язку з тим, що технічні навички доцільно розвивати стосовно до майбутніх тактичних ситуацій (і це спортсмен повинен усвідомлювати вже при вивченні техніки), рухлива гра виступає як засіб, який дозволяє моделювати різноманітні ситуації (від простих до порівняно складних).

Підбираючи спеціальні ігри, тренер може навчати спортсмена початківця елементарним стандартним тактичним прийомам, в яких той буде свідомо використовувати свої фізичні можливості і застосовувати спортивну техніку. При цьому дуже важливо формувати наступальну тактику ведення боротьби.

В теперішній час у спорті спостерігається тенденція обмежувати виховання автоматизованих тактичних навичок і розширювати їх варіативність. Це завдання можна вдало здійснити за допомогою різноманітних командних ігор. При їх підборі і складанні важливо знати можливості спортсменів, враховувати їх досвід і вміння.

2.3 Використання рухливих ігор для морально-вольової підготовки

В спорті ігровий метод і гру слід розуміти не просто як особливий вид вправ. Гра несе важливі соціально-педагогічні функції, особливо в розвитку дитячоюнацького спорту. Перш за все вона допомагає створити колектив. Виховання колективу планується системою підготовки до змагань, а гра виступає як один із засобів такої підготовки.

Дуже важливо виховувати почуття колективізму у спортсменів, які займаються видами спорту, де успіх здобувається індивідуальними зусиллями, де людина “змагається” з кілограмами, метрами, секундами чи демонструє вміння керувати своїм тілом. Тут із-за специфіки спортивної боротьби і ролі особистого успіху у спортсменів можуть розвитись зухвалість, зневага до товаришів і тренерів. Однак від цього «не застраховані» і представники будь-якого виду спорту. Колективний початок рухливих ігор сприяє формуванню позитивних рис характеру, моральних якостей. Бо той самий “чемпіон” в колі товаришів по грі може бути далеко не кращим. В грі кожен дізнається про свої слабкі сторони і наочно може переконатись в перевагах загальних дружніх зусиль. Думка товаришів по команді має надавати великий вплив на поведінку кожного гравця.

В грі велика роль правил. Їх безпосереднє виконання сприяє вихованню чесності і справедливості, свідомої дисципліни, що в спорті також дуже важливо. Спортсменам, які не займаються колективними видами спорту, ігри з активною боротьбою двох сторін допомагають виховувати вольові якості, спортивну “злість”, здоровий азарт, без якого важко не тільки на гімнастичному помості чи на біговій доріжці, але й за шаховою дошкою.

В заняттях іграми виховується здібність максимально усвідомлювати дії, які виконуєш, що дуже важливо в будь-якому виді спорту. На цю сторону ігрової діяльності також важливо звертати увагу при виборі ігор та при керівництві ними.

З ростом досягнень у спорті збільшується роль інтелектуальної підготовки. Гра привчає спортсмена володіти своїми емоціями, миттєво реагувати на дії суперника. Навряд чи треба коментувати значення цих якостей для становлення особистості спортсмена.

Щоб за допомогою ігор вдало виховувати волю спортсменів, треба добре знати ігровий матеріал, який поділяється не тільки за переважною направленістю на розвиток рухових якостей, а й виховання таких моральних і вольових якостей, як рішучість, наполегливість, витримка, взаємодопомога.

В іграх “Виклик” чи “Наступ” дуже важливо бути сміливим і рішучім; в “Перетягуванні канату ” необхідна наполегливість, а в “Перестрілці” і в інших командних іграх - взаємодопомога. Тренер підбирає відповідні ігри з урахуванням особливостей свого колективу і рис характеру окремих спортсменів.

Часто гра допомагає тренеру краще пізнати своїх учнів. Спостерігаючи за поведінкою спортсменів в процесі гри, тренер може оцінити:

-прояв спортсменом ініціативи і наполегливості, вміння боротись до кінця;

-прояв боязливості і нерішучості;

- відношення до суперників по грі;

- відношення до партнерів по команді (терпимість, взаємодопомога та ін.);

- відношення до своїх помилок, виправлення їх під час повторної гри;

- дисциплінованість, вимогливість до себе;

- відношення до перемоги, поразки і т.і.

Ці спостереження можуть мати значення для наступної роботи зі спортсменом (головним чином в виховному плані).

Щоб виховувати, керівник повинен сам бути зразком, бути гарним організатором, безпристрасним суддею. Правильна оцінка дій на майданчику, притягнення помічників з числа тих, хто займається, об'єктивний розбір ігор підіймають свідому дисципліну, привчають спортсменів правильно оцінювати свої дії, підвищують інтерес до подальшої спортивної підготовки.

Використання рухливих ігор для активізації і регулювання емоційного стану. При втомі, порушенні стійкої уваги, викликаних високим темпом чи одноманітним характером вправ, що включаються, рухливих ігор до тренування нормалізує працездатність тих, хто займається. Процес оволодіння технічними діями, виховання фізичних якостей знаходяться в прямій залежності від настрою спортсмена, його захопленості. При виникненні у гравців астенічних (негативних) емоцій коефіцієнт корисної дії тренування значно падає. Включення до неї нескладних ігор, не схожих за своєю руховою структурою, ритмом і характером м'язової діяльності на вправи, які виконуються, сприяють створенню у тих, хто займається стенічних (позитивних) емоцій. Перехід з одного виду діяльності на інший, елемент змагання, вільного вибору дій у грі ніби дозволяють відкрити “друге дихання ” для продовження інтенсивного тренування після активного відпочинку. При вмілому застосуванню ігор в процесі занять інтерес до них зберігається впродовж всього тренувального циклу.

В іграх, які застосовуються для активізації уваги і підвищенню емоційного стану, зазвичай немає великого фізичного навантаження і гострого конфлікту. Важливо точно визначити, коли настав час включити до заняття гру. Іноді гра входить до розминки чи включається до заключної частини тренування для збереження гарного настрою. Однак можливе і незаплановане проведення гри всередині заняття.

2.4 Використання рухливих ігор в різні періоди спортивного тренування

Доцільність використання якої-небудь вправи у спортивному тренуванні вимірюється перш за все його позитивною дією на зростання спортивних досягнень. Саме з цих позицій і треба підходити до використання гри, яка в поєднанні з іншими спеціальними засобами підвищує ефективність тренування.

Рухливі ігри застосовуються в підготовчому, змагальному та перехідному періодах тренування, але їх об'єм, характер і методика використання змінюється у відповідності до завдань кожного етапу тренування.

Завдання початкового етапу підготовчого періоду пов'язане з підвищенням загального рівня функціональних можливостей, вихованням фізичних якостей спортсмена, а також з розширенням кола його рухових навичок і вмінь. Тому разом зі спеціальними вправами в цьому періоді широко використовуються ігри, які сприяють розвитку сили, швидкості, спритності та інших якостей. Об'єм ігор для вирішення завдань тренування в окремих його мікроциклах може бути збільшено. В ігри включаються вправи, схожі з обраним видом спорту, і які суттєво відрізняються від нього. Паралельно здійснюється морально-вольова підготовка спортсменів.

На другому етапі підготовчого періоду ставиться завдання більш глибокого оволодіння й вдосконалення рухових навичок в обраному виді спорту. Це накладає відбиток і на характер ігор, які використовуються в тренуванні. Тут об'єм їх дещо знижується, так як збільшується навантаження, специфічні для даного виду спорту. Посилюється вибірково направлена дія ігор на розвиток спеціальних якостей і навичок.

Зовсім інші завдання переслідуються при організації ігор в кінці підготовчого періоду. Оскільки він закінчується активним відпочинком, ігри тут використовуються не для загальної чи спеціальної підготовки, а для збереження емоційного настрою на наступні тренування. Ігри проводяться на початку чи в кінці тренувального заняття та передбачають порівняно невеликі фізичні і психічні зусилля.

Якщо гра виступає як самостійний вид вправ в спортивній підготовці, то ігровий метод може бути застосований при проведенні різних форм тренування. Прикладом може бути колове тренування, направлене в основному на комплексний розвиток рухових якостей чи технічних навичок.

Не зайве нагадати ще про одну роль гри в процесі підготовки до спортивних поєдинків. Особливий емоційний підйом завжди є відміною змагання від тренування. Важливо, щоб спортсмени були не в стані стартової апатії чи стартової лихоманки, а в стані бойової готовності. Психологічної готовності (особливо в не ігрових видах спорту) можна досягти за допомогою рухливих ігор, в яких вправи що вивчаються, закріплюються і вдосконалюються в умовах змагань. Такі ігри служать свого роду моделлю для формування у спортсменів визначеного психологічного стереотипу. В такому тренуванні виховуються морально-вольові якості, які допомагають спортсмену легше перенести нервове напруження в процесі змагання.

В ході ігор напрацьовується взаєморозуміння партнерів в колективі, необхідне в командних і особисто-командних змаганнях. Правильно побудована система тренування в підготовчому періоді (в тому числі і з застосуванням рухливих ігор) допомагає підвести спортсменів до досягнення найкращої спортивної форми в потрібний момент.

Важливим засобом вдосконалення в змагальному періоді слугують самі змагання, які потребують максимальної мобілізації всіх фізичних і духовних сил. Тренувальні заняття, які проводять між ними, з одного боку, направлені на збереження і вдосконалення технічних прийомів, придбаних раніше, що досягається, як правило, спеціальними засобами, з другого - на активний відпочинок. Тут застосовуються різноманітні ігри з цікавими і не складними завданнями, естафети і атракціони. Оскільки загальна фізична підготовка грає у змагальному періоді хоча і допоміжну, але дуже важливу роль (особливо якщо змагальний період тривалий), не слід нехтувати в її процесі застосуванням ігор. Треба мати на увазі, що гра буде сприяти рішенню ряду допоміжних завдань, пов'язаних з активним відпочинком і збереженням оптимального рівня моральновольових якостей.

В ході напруженої безкомпромісної боротьби нервові, фізичні і вольові зусилля порівняно довго тримаються на максимальному рівні, що нерідко є причиною зривів: спортсмен “перегорає”, втрачає спортивну форму і отримує психічну травму. Встановлено, що однією з причин подібних зривів є невміння своєчасно зняти нервову напругу.

Рухливі ігри є одним з ефективних засобів, які допомагають зняти нервове напруження і викликати позитивні емоції. З цією метою ігри застосовуються не тільки в заняттях з початківцями, але і з кваліфікованими спортсменами.

Особливо велике місце ігри займають в перехідному періоді тренування, в якому повинні бути створені умови для відпочинку, завершенню відновлювальних процесів після напружених змагань і в той же час збережена тренованість.

Зміст і характер ігор, які включають до заняття, можуть бути найрізноманітнішими. Можна вивчати нові, раніше не відомі ігри та естафети. Особливо корисно проводити їх в лісі, парку, на березі річки.

Питання про підбір ігор і ігрових вправ для використання в різних періодах тренування чи на окремому занятті залежить від планів тренера. Важливе значення тут мають його педагогічний досвід, інтуїція, точний психологічний розрахунок.

2.5 Використання рухливих ігор для відбору в спорті

Поповнення рядів великого спорту здібною і перспективною молоддю самим тісним образом пов'язано з методами відбору і комплектуванням відповідних відділень спортивних шкіл, секцій, колективів фізкультури.

На першому етапі відбору в спортивні секції можуть бути використані спеціальні комплекси тестів і рухливих ігор. Вони направлені не стільки на те, щоб виявити, що вміє робити початківець, скільки на те, щоб визначити, на що він здібний в перспективі. Перевага ігор-тестів в даному випадку в тому, що властивості особистості, а також індивідуальні особливості людини в іграх виявляються особливо чітко і природно. В грі людина доступніше для спостереження: тренеру легше прослідкувати за проявом здібностей учнів до майбутньої спортивної спеціалізації.

З цією метою підбираються ігри-тести, в яких здібність яка цікавить тренера проявлялась би максимально. Як правило, це декілька (4-6) ігор з різною характеристикою, в яких висуваються різні вимоги до прояву потрібних якостей. При відборі юних баскетболістів разом з контрольними іспитами використовуються, наприклад, комплекс з 5 рухливих ігор (“Бігуни”, “Мисливці”, ”Боротьба за м'яч”, “Розвідка”, “Швидко в щит”). При проведенні кожної гри тренер намагається зафіксувати і кількісно виявити у початківця потрібні для баскетболу якості і властивості особистості (оперативне мислення, швидкісносилові якості, тонкість м'язових відчуттів, вміння диференціювати м'язові зусилля, рухомість нервової системи, швидкість та ін.). в протоколі тренер фіксує різні показники (скільки раз гравець був зловлений у грі і сам зміг зловити, за який час вдалося забрати м'яча, як швидко зібрав всі предмети, скільки секунд володів м'ячем і т.п.). результати вносять до таблиці, в якій відмічається місце, зайняте гравцем в кожній грі. За сумою зайнятих місць виявляється відносна характеристика гравців. При цьому найменша сума місць є кращим показником.

Існують ігри-тести для виявлення показників уваги (об'єм, інтенсивність, переключення), координаційних здібностей, емоційних реакцій та ін. В іграх найбільш яскраво проявляється рухливість і врівноваженість нервових процесів. Спостерігаючи за поведінкою початківців у грі, тренер може отримати інформацію про їх емоціональну реакцію. Напевно, перевагу буде віддано терплячим, стриманим початківцям зі стійкою психікою.

В якості тестів слід підбирати такі ігри, в результаті проведення яких можна отримати уяву про рухові якості, які складніше піддаються вихованню. До них, наприклад, відноситься швидкість і спритність. Загальну спритність нескладно перевірити у будь-якій грі з м'ячем. Спеціальну спритність в кожному виді спорту пов'язують з розвитком деяких додаткових якостей (рівновага, почуття ритму, простору, середовища, здатність орієнтуватися в обстановці). Контрольні вправи 42 не повинні бути занадто складні, так як виконання нової за структурою рухової дії під час гри викликає гальмування в силу незвичності і уяви про ступінь розвитку якості, що цікавить тренера, може недостовірною.

Вищесказане відноситься до першого, попереднього етапу відбору. Другий етап відбору - це більш глибинна перевірка якостей тих, хто займається під час початкового навчання. За допомогою ігор тренер може виявити індивідуальність спортсменів, їх психічні можливості, здібності і схильність до окремих вправ.

Рухливі ігри і естафети у вигляді контрольних тестів застосовуються і в процесі спортивного вдосконалення. Вони дозволяють судити про ступінь розвитку окремих якостей, формуванні потрібних навичок і застосуванні їх в специфічних умовах гри. В цьому випадку гра виступає як засіб термінової інформації і цим полегшує роботу тренера.

Список використаних джерел

1. Актуальні питання розвитку спортивних і рухливих ігор: сучасний стан. та перспектива: Збірник наукових праць/ Переяслав - Хмельницький державний інститут ім. Г. С. Сковороди та ін. - Переяслав - Хмельницький 2002.

2. Єременко О.Є. Розвиток фізичних якостей учнів засобами рухливих ігор [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://www.fastiv-lyceum.edukit.kiev.ua/Files/downloads/%D0%84%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9E.%D0%84._%D0%A0%D0%BE%D0%BB%D1%8C%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%96%D0%B3%D0%BE%D1%80.pdf

3. Жигадло Г. Б., Козубенко О. С., Іванов М. І., Казаков Д. О. Подвижные игры в системе подготовки будущих учителей физической культуры. //Конструктивні підходи в забезпеченні єдності навчально-виховного процесу фізичного виховання різних ланок освіти: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Полтава. 2004.

4. Кругляк О. Я., Кругляк Н. П. Від гри до здоров'я нації: Рухливі та українські народні ігри, естафети на уроках фізичної культури: метод. посібник - Т.: Підручники і посібники, 2000. - 80 С.

5. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей.-- Львів: Штабар, 1997.-- 207 с.

6. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров'я, працездатність.-- Львів, 1993.-- 131 с.

7. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебн. для институтов физ. культуры -- М.: ФиС, 1991.-- 543 с.

8. Мейксон Г.Б., Шаулин Е.Б. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре.-- М., 1986.

9. Методика викладання рухливих ігор і забав : методичні вказівки до виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань для студентів спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» / уклад. : О. С. Гончаренко, А. Ю. Приймак. - Краматорськ : ДДМА, 2021. - 52 с. Текст з екрану [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://www.dgma.donetsk.ua/docs/kafedry/fizv/metod/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B8_%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%96%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D1%96_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%B2.pdf

10. Наумчук Володимир. Спортивні та рухливі ігри і методика їх навчання [Електронний ресурс]. - Режим доступа: https://www.researchgate.net/publication/335125859_Sportivni_ta_ruhlivi_igri_i_metodika_ih_navcanna

11. Організація і проведення рухливих ігор та естафет зі студентами вищих навчальних закладів: Метод. рекомендації / Львівська комерційна академія. - Л.: З.П.З. нак (уклад.) Видавництво львівської комерційної академії, 2006, -Петров В.А. Примерные обучающие программы // Физическая культура в школе.-- 1983.-- № 10.-- С. 28-29.

12. Питомець О. П. Рухливі ігри: навчально-методичний посібник для студентів вищих пед. навч. закладів фізкультурного профілю/ Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. - К., 2007 - 110с.

13. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.-- Львів: ЛОНМІО, 1996.-- 232 с.

14. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.-- Тернопіль: Збруч, 2000.-- 183 с.

Размещено на Allbest.ru