Сучасний стан та розвиток підготовки магістрів медичної галузі в закладах вищої освіти Китаю

Постановка проблеми. Китайська вища медична освіта направлена не лише на підготовку лікарів-практиків, але й медичних фахівців, здатних до професійної діяльності у галузі промисловості чи наукових досліджень. Однак дослідження китайських вчених М. Ху, Г. Йее, Ч. Хсіена, Ч. Танга, Ю. Ву, К. Лі, К. Цанга та інших показали, що протягом останніх двох десятиліть необхідною є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі медицини, тобто фармацевтів та лікарів, що мають клінічні знання та навички практичної роботи з пацієнтами. Необхідність системного дослідження проблеми педагогічної підготовки магістрів у галузі медицини в КНР зумовлена завданнями розвитку педагогічної теорії та практики медичної освіти, потребами обґрунтування теоретичних основ і концептуальних підходів до формування педагогічної компетентності магістрів у галузі медицини в Китаї, відсутністю комплексного педагогічного науково-методичного супроводу формування фахової медичної компетентності у студентів у вітчизняних ЗВО. За даними щорічної статистики Міністерства охорони здоров'я Китаю, на материковій частині країни приблизно в 21 тис. лікарень та 918 тис. первинних медичних закладах працювало 364 тис. фармацевтів та медиків, які обслуговували близько1,28 мільярда людей. Отже, в середньому було лише 2,69 медика на мільйон людей, а на лікарню припадає 16,6 медиків та фармацевтів.

Китай працює над удосконаленням системи охорони здоров'я, і однією з його амбіційних цілей є забезпечення рівного загального охоплення здоров'ям кожного громадянина Китаю до 2020 року. Однак роздробленість ієрархічної медичної системи є однією з найбільших перешкод для досягнення цієї мети: пацієнти обходять стороною громадські центри охорони здоров'я та місцеві лікарні, звертаються до вищих лікарень для отримання вищого рівня медичного лікування, навіть для таких захворювань, як грип або діарея, тому підготовка магістрів у галузі медицини є одним з найважливіших завдань для китайської медичної освіти.

Мета статті. Мета статті полягає у визначенні змісту підготовки магістрів у галузі медицини в університеті Китаю.

Виклад основного матеріалу дослідження.

У 2010 році Міністерство освіти КНР провело чергову реформу, впорядкувавши 19 нових схем магістерських програм для фахівців у галузі медицини. Викладачі Західної фармацевтичної школи в Китаї (West School of Pharmacy) - М. Ху, Г. Йее та інші - встановили, що такі магістерські програми мали на меті зосередитись на прикладних та професійних навичках високого рівня, а не на академічних чи дослідницьких навичках. Професійний магістр фармації (MPharm) був однією з цих ступеневих програм; в результаті цієї реформи для 38 університетів та установ було затверджено запровадити програми MPharm, з яких 18 та 11 запровадили курси клінічної фармації за новою програмою [2].

Аналіз праць та досліджень китайських вчених доводить, що в КНР все таки не вистачає ефективної комп'ютерної моделі з підтримкою штучного інтелекту, яка може підміняти фахівців-медиків з загальної практики та автоматично вивчати та опановувати широкий спектр медичних знань із великого корпусу медичних працівників та застосовувати медичні знання, концепції та принципи для вирішення загальних медичних проблем [5]. До проблем, які заважають здійсненню цієї мети, належать: вивчення такого широкого кола медичних знань досі залишається невирішеною складною проблемою для дослідницьких спільнот; розуміння медичних проблем та обґрунтування медичних поглядів на рівні лікаря-людини; недостатнє використання наявних комп'ютерних програм в лікуванні хворих.

Вуханський університет (Wuhan University) пропонує магістерську програму з клінічної медицини протягом 3 років навчання з обов'язковими дисциплінами, такими як «Доказова медицина» (Evidence-based Medicine), «Невідкладна медицина» (Emergency Medicine), «Іноземна мова» (Specialty Foreign Language), «Терапія» (Internal Medicine), «Педіатрія» (Pediatrics), «Геронтологія» (Gerontology), «Неврологія» (Neurology), «Психіатричне та психічне здоров'я» (Psychiatric and Mental Health), «Дерматологія та венерологія» (Dermatology and Venereology), «Візуалізація та ядерна медицина» (Imaging and Nuclear Medicine), «Клінічна лабораторія» (Clinical Laboratory Science), «Хірургія» (Surgery), «Гінеметрія» (Gynemetrics), «Офтальмологія» (Ophthalmology), «Оториноларингологія» (Otorhinolaryngology), «Онкологія» (Oncology), «Реабілітаційна медицина та фізична терапія» (Rehabilitation Medicine and Physical Therapy), «Анестезія» (Anesthesia), «Медицина критичної допомоги» (Critical Care Medicine), «Екстрений виклик прогресів медичної науки» (Emergency Call Medical Science Progresses), «Інтеграція клінічного прогресу китайської та західної медицини» (Integration of Chinese and Western Medicine Clinical Progresses), «Клінічна наука про стоматологію» (Clinical Science of Stomatology) [7].

У 2015 році Юю Ту - китайський дослідник медицини, виграв Нобелівську премію з медицини та фізіології за відкриття артемізиніну як протималярійної терапії [3]. Він стверджує, що базові наукові дослідження сприяють не лише досягненню медицини, але й критичному мисленню та аналітичним навичкам для дослідників. Таким чином, вивчення таких досліджень та розвиток критичного мислення та аналітичних навичок під час навчання магістрів у галузі медицини є необхідним. Магістерська підготовка фахівців у галузі медицини в університетах КНР передбачає наукові публікації студентів залежно від їх інтересів, але тільки після того, як вони продемонстрували свою клінічну компетентність як висококваліфіковані лікарі-дослідники.

Вчені-практики Ш. Ванг та Кс. Фу в праці «Реформа освіти лікаря загальної практики в Китаї: більшість студентів-медиків не вибирають лікаря загальної практики як кар'єру за моделлю 5 + 3» (General Practitioner Education Reform in China: Most Undergraduate Medical Students do not Choose General Practitioner as a Career Under the 5+3 Model) дослідили обізнаність студентів-меди- ків про модель 5 + 3 роки, їх вибір кар'єри після закінчення навчання та вплив переваг моделі на їхню кар'єру лікаря загальної практики та на їх психологічний і моральний статус.

До створення моделі 5 + 3 студенти-медики повинні пройти стандартизовану ординатуру перш ніж стати клінічним лікарем; однак зміст, тривалість та якість «стандартизованого» навчання є різними в різних установах та провінціях країни [4].

Китайські вчені Л. Ву, Ю. Ванг, Кс. Пенг, М. Сонг, Кс. Гуо, Х. Нельсон та В. Ванг у своєму дослідженні «Розвиток системи вчених медичних ступенів у Китаї» (Development of a medical academic degree system in China) визначають, що професійний ступінь відрізняється від наукового ступеня за галузями професійного напряму та дисциплінами. Вчені довели різницю між цими двома типами медичних ступенів: MM та DM. Випускники медицини, які мають наукові ступені, виконуватимуть дослідження в галузі медицини як свою основну професійну діяльність. Публікації в рецензованих національних журналах вважаються основними вимогами до випускників магістерських програм, тоді як публікації в рецензованих міжнародних журналах вважаються основними вимогами до випускників докторантури. DM приблизно відповідає кваліфікації доктора наук у США або Великобританії, вони стануть лікарями-вченими, які виконують медичні дослідження як свою основну професійну діяльність [6].

Дослідники університету Ноттінгема Нінбо в Китай (University of Nottingham Ningbo China),

Ч.-Р. Сі та С. Тан зазначають, що загалом трирів- нева система медичної освіти в Китаї є стандартним компромісом між кількістю та якістю підготовки медичних працівників, оскільки, з одного боку, Китай отримує вигоду від збільшення потреби на медичних працівників із меншими витратами, але з іншого боку, Китай платить за збереження багаторівневої медичної освіти з погляду збільшення нерівності, та держава покриває втрати ефективності в секторі охорони здоров'я [1].