Функціонально-практичний складник професійної діяльності майбутніх соціальних працівників: специфіка культурно-дозвіллєвої підготовки

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний фахівець із соціальної роботи повинен відповідати всім вимогам, які до нього ставляться соціальними зрушеннями в умовах євроінтеграції. До функціонального складника професійної діяльності майбутнього фахівця соціальної роботи входить вирішення численних проблем, пов'язаних із підняттям рівнів культури особистості та суспільства зокрема, цілеспрямоване регулювання міжособи- стісних і міжгрупових взаємин, інтеграції індивіда в соціумі, звершення соціальної стабільності.

Відповідно до означеної цілі перед вищою освітою постають важливі завдання забезпечення якості вищої освіти та відповідності до вимог ринку праці, підвищення мобільності здобувачів вищої освіти і так само вдосконалення професійного рівня майбутніх соціальних працівників. Наразі поруч із традиційними соціально-педагогічними напрямами дослідження, методами й засобами культурно-дозвіллєвої діяльності виникають нові науково-дозвіллєві розробки, які є відповіддю на сучасні культурно-соціальні зміни.

У своїх наукових доробках О. Карпенко стверджує, що «сьогодні в Україні катастрофічно не вистачає висококваліфікованих фахівців із соціальної роботи в культурно-дозвіллєвій сфері, які б могли професійно виконувати роботу з діагностики та прогнозування соціальних процесів, адресувати профілактичну, соціально-терапевтичну, психологічну, педагогічну і правову підтримку різноманітним категоріям» [6, с. 104].

Професійна підготовка фахівців із соціальної роботи розпочалася в нашій країні порівняно недавно, починаючи з років здобуття незалежності. Відсутність вагомого практичного куль- турно-дозвіллєвого досвіду призвела до значних труднощів у цій галузі, зокрема до відсутності науково-теоретичних розробок з актуальних питань соціальної роботи в культурно-дозвіллєвій сфері та підготовки фахівців для організації соціальної, культурно-дозвіллєвої діяльності.

Проблематика загальнотеоретичних і практичних аспектів професійної підготовки майбутніх соціальних працівників була предметом наукових досліджень у таких учених, як О. Васюк, Л. Вікторова, Р. Вайнола, І. Звєрєва, О. Карпенко, А. Капська, Г. Лактіонова, Л. Міщик, В. Поліщук, І. Сопівник та інші.

Серед наукових розробок є незначна кількість праць вітчизняних науковців із проблеми організації культурно-дозвіллєвої діяльності (В. Бойчелюк, І. Бебешкіна, А. Воловик, В. Воловик, Т. Ковальчук, Г. Олійник, І. Петрова, В. Піча, В. Перебесе- нюк, О. Семашко, Н. Цимбалюк та інші) та праць зарубіжних дослідників із проблеми практичного потенціалу культурно-дозвіллєвої сфери (І. Бестужев-Лада, Г. Орлов, В. Суртаєв, Ю. Стрельцова та інші). Однак у працях цих авторів ще не достатньо висвітлені питання організації культурно-дозвіл- лєвої діяльності та визначення готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності. Незважаючи на наявність у науковому фонді певної кількості досліджень особливостей професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, функціонально-практичний складник професійної діяльності в культурно-дозвіллєвій сфері, на нашу думку, все ще потребує спеціальних наукових розвідок та доповнень.

Мета статті - обґрунтувати функціонально- практичний складник професійної діяльності майбутнього соціального працівника в культур- но-дозвіллєвій сфері.

соціальний працівник культурний дозвіллєвий

Виклад основного матеріалу дослідження

Теоретичні: аналіз наукової літератури з проблематики визначення провідних спектрів функцій майбутніх фахівців із соціальної роботи в культурно-дозвіллєвій сфері з метою конкретизації феномену «функціонально-практичний складник професійної діяльності майбутнього соціального працівника у сфері культурно-дозвіллєвої діяльності» та визначення ознак його сформованості в здобувачів вищої освіти спеціальності 231 «Соціальна робота»; практичні: аналіз та доповнення наявного досвіду з метою висвітлення ефективних форм роботи зі здобувачами закладів вищої освіти, що сприятимуть формуванню функціональної компетентності за визначеними ознаками.

Професійна діяльність майбутнього соціального працівника надзвичайно різнопланова й охоплює широкий діапазон наявних у суспільстві соціальних стосунків і процесів. Характеризуючи професійну діяльність майбутнього соціального працівника як суб'єкта соціальної роботи, науковець О. Карпенко, враховуючи думки різноманітних наукових шкіл соціальної роботи, окреслила такі різновиди «професійно-педагогічних знань, котрими повинен володіти майбутній соціальний працівник: методологічні, теоретичні, методичні, технологічні» [6, с. 93].

Як зазначає Т. Ковальчук, «ефективність професійної культурно-дозвіллєвої соціальної роботи залежить не тільки від рівня підготовки фахівця із соціальної роботи, знань, досвіду, але й від властивостей самої особистості, наявності чітких умінь та навичок» [8, с. 121].

Разом зі знаннями майбутній соціальний працівник зобов'язаний підтверджувати чіткі вміння та навички, «а саме: навички та вміння індивідуальної роботи; навички, вміння представництва й посередництва; навички та вміння діловодства; навички оцінювання; навички активної профілактичної роботи; навички обслуговування» [4, с. 135-136].

Наразі зміст професійної діяльності майбутнього соціального працівника є змінюваним та залежить від часу й умов: економічних соціальних, культурних. Оскільки професійна діяльність, як зазначає М. Лукашевич, «є суспільним творінням, то її, зокрема, розкривають теоретичні розробки, дані наукових досліджень, політичні та законодавчі зміни, організаційні трансформації, діяння прилеглих професій, засоби масової інформації. Ці чинники продукують та покривають контроль соціальної роботи як професії, налагоджують її піднесення, породжують клас клієнтів та зумовлюють зміни їх потреб, конструюють соціальний контекст, у котрому виконують соціальну роботу і визначають перелік компетентностей майбутніх соціальних працівників» [9, с. 20].

У Стандарті вищої освіти України від 24.04.2019 р. визначено перелік компетентностей випускників закладів вищої освіти, у якому вказано близько двадцяти спеціальних умінь - фахових, предметних компетентностей, котрими повинен володіти фахівець у сфері соціальної роботи. Серед найголовніших такі:

1) знання й розуміння сутності, значення і видів соціальної роботи та основних її напрямів (психологічного, соціально-педагогічного, юридичного, економічного, медичного);

2) здатність прогнозувати перебіг різних соціальних процесів;

3) здатність до надання допомоги та підтримки клієнтів з урахуванням індивідуальних потреб, вікових відмінностей, гендерних, етнічних та інших особливостей;

4) здатність до застосування методів менеджменту для організації власної професійної діяльності та управління діяльністю соціальних робітників і волонтерів, іншого персоналу;

5) здатність виявляти й залучати ресурси орга- нізацій-партнерів із соціальної роботи для виконання завдань професійної діяльності;

6) здатність до генерування нових ідей та креа- тивності в професійній сфері [10].

Професійні обов'язки фахівця із соціальної роботи в культурно-дозвіллєвій сфері зумовлюють його ролі. Фахівець виступає в ролі посередника, організатора, адміністратора, модератора, коли його діяльність спрямована на допомогу в подоланні потреб в дозвіллі особи, котра перебуває в культурно-дозвіллєвих пошуках. Він виступає в ролі соціального культурно-дозвіллєвого адвоката, коли представляє дозвіллєві інтереси та культурні вподобання особи чи групи осіб.

Саме тому інтегральний функціонально-практичний складник професійної діяльності майбутнього фахівця соціальної роботи визначений у Стандарті вищої освіти України від 24.04.2019 р. як «здатний виконувати складні спеціалізовані завдання та прикладні проблеми соціальної, куль- турно-дозвіллєвої сфери, керувати соціальними процесами, що присутні в індивідуальному культурному піднесенні особистості, які окреслюють використання чітких теорій і методів соціальної роботи та характеризується комплексністю й невизначеністю умов, та зорієнтовані на чергову фахову самоосвіту» [10].

Ми уточнили особливості функціонально-практичного складника професійної діяльності майбутнього соціального працівника через трактування атрибутів сфер та напрямів діяльності, її мети, цінностей, завдань, функцій та принципів.

У науковій літературі виділено різноманітні види, що класифікують функціонально-практичний складник професійної діяльності майбутнього соціального працівника. І. Богданова розрізняє функціонал професійної діяльності майбутнього соціального працівника «за приналежністю до окремої сфери діяльності: освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, охорони правопорядку, служби для молоді» [3, с. 198]. Залежно від характеру функціональної професійної діяльності майбутнього соціального працівника можна виділити такі види його діяльності, як правоохоронна, психологічна, культурно-дозвіллєва [7, с. 67].

За змістом діяльності майбутнього соціального працівника А. Капська та В. Філатова «виділяють такі функції:

- організаційну (організація соціальних служб, залучення до їх роботи громадськості та спрямування діяльності на надання різних видів підтримки й соціальних послуг);

- посередницьку (забезпечення сприяння й участі в розв'язанні проблеми органів влади та інших соціальних інституцій);

- правозахисну (застосовування законів та правових актів для захисту прав отримувачів соціальних послуг і надання їм підтримки);

- інформаційну (забезпечення соціальної підтримки інформаційного та соціального обслуговування тим, хто цього потребує);

- психологічну, педагогічну, соціально-медичну, соціально-побутову (виявлення необхідності та сприяння в наданні відповідної допомоги різним категоріям населення) та інші» [13, с. 24-26; 14, с. 30].

За технологіями, які використовуються (З. Шевців, В. Шинкарук, В. Теслюк, Т. Ковальчук), «виділяють, наступні функції:

- діагностичну (постановка соціального діагнозу, визначення змісту проблеми групи або індивіда);

- прогностичну (прогнозування розвитку соціальних процесів і вироблення моделей соціальної поведінки);

- профілактичну (приведення в дію механізмів попередження негативних соціальних явищ);

- реабілітаційну (організація роботи із соціальної адаптації та реабілітації) та інші» [15, с. 124-125; 16].

Під час нашого дослідження зосереджуємо увагу на аналізі культурно-дозвіллєвої діяльності, що є особливим невід'ємним напрямом професійно-практичної діяльності майбутнього соціального працівника. Культурно-дозвіллєва діяльність відкриває колосальний спектр для здійснення низки функцій майбутнього соціального працівника, натомість професійно-практична діяльність надає піднесення індивідуальності під час планомірного характеру організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Завдяки цьому процесу відбувається реалізація механізмів щодо формування особистості в культурно-дозвіллєвій сфері.

Послуговуючись наявними підходами в соціальній роботі (професійний аспект), ми здійснили спробу окреслити ключові професійно-практичні функції майбутнього соціального працівника, які він повинен реалізовувати в культурно-дозвіллєвій сфері.

Діагностична функція пов'язана з визначенням кола об'єктів уваги для здійснення культурно-дозвіллєвої діяльності майбутніми соціальними працівниками.

Прогностична функція визначає участь майбутнього соціального працівника в прогнозуванні та проектуванні культурно-дозвіллєвого процесу життєдіяльності визначеної особи чи групи.

Організаційна функція окреслює організацію культурно-дозвіллєвої діяльності майбутнього соціального працівника з особами, групами, громадами, створення сприятливих умови для продуктивної спільної культурно-дозвіллєвої діяльності.

Комунікативна функція майбутнього соціального працівника в культурно-дозвіллєвій діяльності передбачає налаштування взаємодії, співпраці індивіда, соціальних груп, що є отримувачами соціальних благ урядових і неурядових структур, волонтерських, спонсорських та соціальних партнерств.

Функцію посередництва трактуємо як здійснення певних дій соціального працівника, що реалізує зв'язки між отримувачами соціальних послуг та різними соціальними установами, фондами, структурами й організаціями.

Варто зазначити, що в реальній практичній культурно-дозвіллєвій діяльності майбутнього соціального працівника окреслені функції розкриваються в щільному взаємозв'язку, переплітаються й доповнюються. Водночас вони санкціонують тотальне сприймання щодо характеру й особливостей функціонування фахівця в конкретній галузі. Абсолютно об'єктивним є те, що високоякісна реалізація згаданих функцій вимагає від майбутнього соціального працівника серйозної підготовки (соціологічної, психологічної, педагогічної). Майбутній соціальний працівник у своїй професійній діяльності об'єднує характеристики соціолога, психолога, педагога та соціального працівника у взаємодії з отримувачами соціальних послуг.

Соціальний працівник реалізує названі функції не лише в роботі з окремою особою, а й у роботі із сім'ями, соціальними групами, організаціями, національними меншинами, з деякими категоріями осіб у притулках і відділеннях соціальної допомоги, закладах закритого інтернатного типу, реабілітаційних центрах тощо.

Особистісний аспект професійної діяльності майбутнього соціального працівника окреслює розкриття перспектив суб'єкта, формулювання його професійно-практичних особливостей, інтересів та мотивів під час спрямованої взаємодії в системі «людина-людина», при цьому серйозні вимоги пред'явлено до ефективності культурно- дозвіллєвої діяльності.

Сьогодні ефективність культурно-дозвіллєвої діяльності, на нашу думку, залежить від визначення й усвідомлення певних закономірностей: тенденції життєдіяльності особи або соціальної групи; властивості соціальних навичок; адекватності щодо постановки соціального діагнозу;

підбору рівнозначних напрямів, засобів та методів вирішення проблем; визначення критеріїв і механізмів розуміння процесу та наслідків культурно-дозвіллєвої діяльності. Загалом, окреслені закономірності потребують формулювання чинників, що розкривають сутність новітніх технологій культурно-дозвіллєвої діяльності, наявність яких свідчать про професійно-практичну сформованість. Варто розрізняти динамічність (гнучкість), що проглядається в незмінному змісті та формі діяльності; безперервність, що визначається потребою незмінного сприяння контактів з отримувачами соціальних послуг; циклічність, тобто стереотипне, закономірне повторення етапів операцій; дискретність культурно-дозвіллєвої діяльності як технологічного процесу, що проявляється в неоднаковому впливі дії на отримувачів соціальних послуг на різних етапах роботи.

Отже, наукові знання передбачають значущість, коли майбутній соціальний працівник наділений вищезазначеними вміннями при здійсненні культурно-дозвіллєвої діяльності.

Отже, більшість дослідників включають у структуру професійно-практичного аспекту соціального працівника необхідні в практично-професійній діяльності знання, вміння, навички, позиції, що збігаються з розумінням категорії «функціонально-практичний складник професійної діяльності майбутнього соціального працівника».

На основі змістового аналізу функціонально-практичного складника професійної діяльності майбутнього соціального працівника ми зможемо виявити критерії та рівні сформованості професійної компетентності фахівців соціальної роботи. Водночас показовими для списку ідентичних функцій є знання, які є основними компонентами професійно-практичного складника діяльності майбутніх соціальних працівників у культурно-дозвіллєвій сфері.

Для підтвердження окреслених елементів функціонально-практичного складника професійної діяльності майбутнього соціального працівника, визначення специфіки культурно-дозвіллєвої підготовки було опитано здобувачів вищої освіти спеціальності 231 «Соціальна робота» для отримання об'єктивної й достовірної інформації про усвідомлення та володіння здобувачами вищої освіти функціонально-практичним складником в організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Із цією метою ми послуговувалися методом експрес-опитування.

Здобувачі вищої освіти, які взяли участь в опитуванні, зауважили, що в процесі професійної підготовки наявні численні проблеми, пов'язані з окресленням функціонально-практичного складника професійної діяльності в культурно-дозвіллєвій діяльності. Однією з проблем є відсутність можливостей для поєднання соціальної та дозвіллєвої сфер діяльності, що пов'язане з недостатнім матеріально-технічним забезпеченням (відсутність приміщень, фінансування, недостатнє навчально-методичне забезпечення тощо), про що заявили більшість опитаних - 23 особи, що становить 85%. На жаль, частина здобувачів вищої освіти не повністю змогли розкрити професійні функції для здійснення культурно-дозвіллєвої діяльності, специфіки організації цього виду діяльності (13 осіб з опитаних, що становить 48%). Опитані констатували відсутність практичних занять у безкоштовних гуртках, секціях, навчально-розважальних заходах, театралізованих дійствах, що, на їхнє переконання, сприяє розвитку й усвідомленню функціонально-практичного складника в професійній діяльності (17 опитаних, що становить 62%). По-четверте, головною проблемою, про яку заявили всі опитані (100%), є відсутність матеріальної, організаційної, методичної та технологічної підтримки в забезпеченні організації культурно-дозвіллєвої сфери, що, безперечно, впливає на стан усвідомлення функціонально-практичного складника професійної діяльності майбутніх соціальних працівників в організації цього виду діяльності.

На думку опитаних здобувачів вищої освіти, функціями, які повинні здійснювати майбутні соціальні працівники в здійсненні організації культурно-дозвіллєвої діяльності, є такі:

- забезпечення позитивними емоціями;

- стимулювання активного набуття знань у процесі змістовної культурно-дозвіллєвої діяльності;

- розвиток творчого потенціалу особистості за межами професійно-трудової діяльності;

- залучення до активної соціально спрямованої діяльності;

- сприяння інтеграції особистості в суспільство;

- формування системи ціннісних уявлень та орієнтацій особистості, мотивів, переконань, що виявляється в ставленні індивіда до навколишнього середовища, інших людей та самого себе;

- сприяння духовному розвитку тощо.

Висновки й перспективи подальших розробок у цьому напрямі

Важливу роль в усвідомленні соціальної сутності культурного дозвілля відіграє визначення функціонально-практичного складника професійної діяльності майбутніх соціальних працівників у культурно-дозвіллєвій сфері. Функції майбутнього соціального працівника в культурно-дозвіллєвій сфері відтворюють потреби суспільства, закономірності суспільного розвитку, мають на меті максимально залучити особистість до культурно-дозвіллєвої сфери, допомагати розвитку її самостійності, активності та починанням.

На основі аналізу вивченої літератури ми виокремили функціонально-практичний складник професійної діяльності майбутнього соціального працівника в культурно-дозвіллєвій діяльності: діагностичний, прогностичний, організаційний, комунікативний та посередницький.

Виявлено, що культурно-дозвіллєва діяльність майбутніх соціальних працівників має поліфункціональну природу, акумулює в собі розбіжні функції, що залежать від видів та типів професійно-практичної діяльності.

Необхідно зауважити, що (функціонуючи стихійно) культурно-дозвіллєва діяльність не може виконувати всіх зазначених функцій. Вона потребує постійного регулювання та управління, оскільки є багатогранною і багатоаспектною. На нашу думку, доцільно було б готувати майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності під час практичних занять у безкоштовних гуртках, секціях, участі здобувачів вищої освіти в навчально-розважальних заходах, театралізованих дійствах, що сприятиме розвитку й усвідомленню функціонально-практичного складника в професійній діяльності.

Дослідження специфіки культурно-дозвіллєвої підготовки майбутніх соціальних працівників та функціонально-практичний складник професійної діяльності майбутнього соціального працівника потребують використання нової методології педагогічних досліджень як одного з вагомих аспектів організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Ураховуючи нагальну потребу новочасної педагогічної науки та практики, виокремлення нових функції майбутнього соціального працівника у практичній культурно-дозвіллєвій сфері є вкрай важливим завданням, що потребує подальшого вивчення й уточнення.

Література

1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: навчальний посібник. Київ: Логос, 2003. 134 с.

2. Безпалько О.В., Капська А.И., Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання). Київ: ДЦССМ, 2002. 164 с

3. Богданова І.М. Соціальна педагогіка: навчальний посібник. Київ: Знання, 2008. 343 с.

4. Вступ до соціальної роботи: навчальний посібник / Семигіна Т.В., Мигович І.І., Грига І.М. та ін.; за ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. Київ: Академвидав, 2005. 304 с.

5. Звєрєва І.Д. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні: дис... докт. пед. наук: 13.00.05 «Соціальна педагогіка». Київ, 1999. 451 с.

6. Карпенко О.Г. Вступ до спеціальності «Соціальна робота»: навчально-методичний посібник. Київ: Видавничий Дім «Слово», 2011. 248 с.

7. Коваль Л.Г., Звєрева І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: навчальний посібник. Київ: ІЗМН, 1997. 392

8. Ковальчук ТІ. Організація роботи у сфері дозвілля: інформаційна складова: монографія. Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. 536 с.

9. Лукашевич М.П., Семигіна Т.В. Соціальна робота (теорія і практика): навчальний посібник. Київ: Каравела, 2018. 368 с.

10. Міністерство освіти і науки України. Офіційний сайт. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/ vishcha-osvita/zatverdzeni%20standarty/2019/04/25/231-sotsialna-robota-bakalavr.pdf

11. Поліщук В.А. Теорія і методика підготовки соціальних педагогів в умовах неперервної освіти: дис... докт. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». Тернопіль, 2006. 454 с.

12. Соціальна педагогіка: підручник. 4-те вид. виправ. та доп. / За ред. проф. А.Й. Капської. Київ: Центр навчальної літератури, 2009. 488 с.

13. Соціальна робота: технологічний аспект: навчальний посібник / За ред. А.Й. Капської. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 352 с.

14. Филатова Е.В. Теория социальной работы: учебное пособие. Кемерово: Кузбассвузиздат, 2004. 96 с.

15. Шевців З.М. основи соціально-педагогічної діяльності: навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2012. 248 с.

16. Шинкарук В.Д., Теслюк В.М, Ковальчук Т.І. Технології соціально-педагогічної діяльності: підручник. Київ: Видавництво Ліра-К, 2018. 645 с.

References

1. bezpalko O.V., Kapska A.Y., Vainola R.H. (2002) Aktualni problemy sotsialno-pedahohichnoi roboty (modulnyi kurs dystantsiinoho navchannia) [Actual problems of socio-pedagogical work (modular distance learning course)] DTsSSM.: К, 164 s.

2. Bezpalko O.V. (2003) Sotsialna pedahohika v skhemakh i tablytsiakh: Textbook. manual / OV Bezpalko. [Social pedagogy in diagrams and tables] Lohos.: K, 134 s.

3. Bogdanova I.M. (2008) Sotsialna pedahohika: Textbook. way. / I.M. Bogdanov. [Social pedagogy] Znan- nia.: K, 343 s.

4. Semigina T.V., Mygovych I.I., Griga I.M. and others. a textbook /; for order. T.V. Semigina, I.I. Mygovych (2005) Vstup do sotsialnoi roboty.. [Introduction to social work]: Akademvydav.: K, 304 s.

5. Zvereva I.D. (1999) Teoriia i praktyka sotsialno-pedahohichnoi roboty z ditmy ta moloddiu v Ukraini: dissertation. Sciences: 13.00.05 «Social pedagogics» / Zvereva Irina Dmitrievna. [Theory and practice of socio-pedagogical work with children and youth in Ukraine] - K., 1999. - 451 s.

6. Karpenko O.G. (2011) Vstup do spetsialnosti “Sotsialna robota: a textbook. ” [Introduction to the specialty “Social Work”] Slovo Publishing House: K, 248 s.

7. Koval L.G. (1997) Sotsialna pedahohika / Sotsialna robota: Textbook. Manual / Koval L.G., Zvereva I.D., Khlebik S. R. [Social pedagogy / Social work] IZMN.: K, 392 s.

8. Kovalchuk T.I. (2013) Orhanizatsiia roboty u sferi dozvillia: informatsiina skladova: monograph. [Organization of work in the field of leisure: information component ] Publisher Lozovy V.M.: Chernihiv, 536 s.

9. Lukashevich M.P. (2018) Sotsialna robota (teoriia i praktyka) [Text]: Textbook / M.P. Lukashevich, T.V. Semigina. [Social work (theory and practice)] Karavela.: K, 368 s.

10. The Ministry of education and science ofUkraine.Official site. URL:https://mon.gov.ua / ua / osvita / visha-os- vita / naukovo-metodichna-rada-ministstva-osviti-i-nauki-ukrayini / zatverdzheni-standarti-vishoyi-osviti.

11. Polishchuk V.A. (2006) Teoriia i metodyka pidhotovky sotsialnykh pedahohiv v umovakh neperervnoi osvity: dis... doctor ped. Science: special. 13.00.04 “Theory and methods of vocational education” / Vira Polishchuk. [Theory and methods of training social educators in continuing education] Ternopil, 454 s.

12. Sotsialna pedahohika: Textbook. The 4th type. corrections. and ext. / For ed. prof. Kapskaya A.Y (2009).: [Social pedagogy] Center for Educational Literature.: K, 488 s.

13. Sotsialna roboty: tekhnolohichnyi aspekt: Textbook / Ed. A.Y. Kapskaya (2004) [Social work: technological aspect] Center for Educational Literature.: Kyiv, 352 s.

14. Filatova E.V. (2004) Teoryia sotsyalnoi rabotu: Textbook / E.V. Filatova. [Theory of social work] Kuz- bassvuzizdat.: Kemerovo, 96 p.

15. Shevtsrv Z. M. (2012) Osnovy sotsialno-pedahohichnoi diialnosti. Navch pos_b. [. Fundamentals of social-pedagogical dtyalnosti] Center for Educational Literature.: K, 248 s.

16. Shinkaruk V. D., Teslyuk V. M, Kovalchuk T. І. (2018) Tekhnolohii sotsialno-pedahohichnoi diialnosti: hand-worker. [Technology of social-pedagogical activity] Vidavnitstvo Lira-K.: K, 645 s.

Размещено на Allbest.ru