Роль вечірніх рисувальних і креслярських класів при єлисаветградському земському реальному училищі у професійному становленні митців кінця ХІХ - початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль вечірніх рисувальних і креслярських класів при єлисаветградському земському реальному училищі у професійному становленні митців кінця ХІХ - початку ХХ століття

Ірина Боса, м. Київ

У статтірозглядаєтьсявпливВечірніхрисувальнихкласів при Єлисаветградськомуземському реальному училищі на становлення і розвитокмайбутніхмитців. Більшістьіз них стали відомими художниками як в Україні, так і за її межами. Однак в офіційнихбіографіяхєлисаветградськийперіоднавчання і творчостізгадуєтьсяпобіжноабо ж і зовсімвідсутній. На основіархівнихматеріалів (річнихзвітів, щобулискладенівикладачамихудожніхдисциплін) встановленоіменаучнів, яківідвідуваликласи. За допомогоюписемнихнаративнихджерелпростежуєтьсяїхнійтворчий шлях.

Ключові слова: мистецтво; художняосвіта; Єлисаветград; учні; Вечірнірисувальні і креслярськікласи.

Iryna Bosa

THE ROLE OF THE EVENING DRAWING AND DESIGN CLASSES AT YELYSAVETHRAD REALISTIC SCHOOL IN A PROFESSIONAL FORMATION OF THE ARTISTS IN THE LATE XIX - EARLY XX CENTURIES

The article deals with the influence of the Yelysavethrad Realistic School's Evening Drawing and Design classes for the formation and the development of future artists. Most of them later became famous artists, both in Ukraine and abroad. However, in their official biographies, Yelysavethrad period of their study and creative work is mentioned only occasionally or completely absent. On the basis of archival materials (annual reports compiled by teachers of artistic disciplines), the names of students who had attended classes were determined. Their artistic ways are observed by means of written narratives literature.

The author confirms that the initial period of young artists' formation was an extremely important page in their creative biography because just at this time the basis of the world-outlook, the aesthetic tastes of future artists are formed. The fact, that during their further activity, most of the former graduates of the Evening Drawing and Design Classes repeatedly visited the city, proves this assertion. Being creative individualities, they later participated in the local artistic life and influenced the development of the fine arts of their native city and the whole region as well. рисувальний клас педагогічний єлисаветградський

The Classes founded by P. O. Krestonostsev played a key role in the cultural and educational development of Yelysavethrad and the region as a whole. They became the center of artistic education and a peculiar center of artistic life. For the education system, a professional principle was adopted here, reflecting academic and realistic trends in the arts.

Keywords: art; artistic education; Yelysavethrad; students; Evening Drawing and Design classes.

Постановка проблеми

Звернення до мистецько-педагогічноїспадщини ХІХ століттяЄлисаветградщиниактуальне в контекстірозвиткусоціально-економічнихпроцесів, щонинівідбуваються в Україні та разом ізцим є важливим для підвищенняпрофесійногорівняпідготовкиспеціалістів у галузімистецької та дизайнерськоїосвіти. Отже, вагомогозначеннянабуває потреба у вивченні й аналізітворчоїдіяльності як педагогів-художниківЄлисаветграда (нині - м. Кропивницький), так і їхніхучнів.

Аналізостанніхдосліджень і публікацій

До теми впливухудожньо-промисловоїосвіти на становленнямайбутніхмитцівзверталися Л. Оршанський (2016), Л. Синишин (2018), Р. Шмагало (2015). Про специфікурегіональногорозвиткухудожньоїосвіти писали Л. Русакова (2014), Н. Слюсаренко (2009), О. Філоненко (2017) та ін. Проте все щезалишаєтьсячималобілихплям в біографічнихданихбагатьохосіб, ідентифікаціїїхніхтворів, щоінодіпозбавляєможливостівірноїінтерпретаціїрегіональногохудожньо-педагогічногопроцесузагалом.

Мета статті- визначити роль Вечірніхрисувальних і креслярськихкласів у художньо-освітньомупроцесіЄлисаветграда в кінці ХІХ - на початку ХХ століття. Ввести до науковогообігуіменавихованцівкласів і їхнітворчібіографії.

Виклад основного матеріалу

У Вечірніхрисувальних і креслярськихкласахЄлисаветградаотрималисвій перший мистецькийдосвідмолодітворчіособистості, які в майбутньому стали відомимимитцями на європейському і світовомурівнях. Безумовно, визначальну роль у цьомупроцесівідіграввисокакваліфікаціявикладачівкласів і сформована ними система навчання. Переважнабільшістьпедагогів, яківикладали у класах, буливипускникамиПетербурзькоїакадеміїмистецтв та іншихпрофільнихмистецькихнавчальнихзакладів.

ВипускниківВечірніхрисувальних і креслярськихкласівможнаумовноподілити на три групи: 1) учні, якіотрималихудожнюосвіту для загальногорозвитку; 2) ті, хтоопанувалипрактичнінавички, але так і не стали професійнимихудожниками; 3) учні, для якихкласибулипершоюсходинкою до професійногомистецтва, продовженнянавчання, якізгодом стали знанимимитцями. Серед них булиживописці (К. Адамська, П. Ганський, С. Дудін, О. Осьмьоркін, А. Нюренберг, П. Покар- жевський), архітектори (О. Вейзен, Є. Гружевський, П. Федо- ровський), іконописці(Г. Бострем, П. Запорожченко) та ін. Однак в офіційнихбіографіяхєлисаветградськийперіодїхньогожиттячасто не згадується, а подана інформаціяхибує на помилки й неточності.

За 37-річний періоддіяльностіВечірніхрисувальних і креслярськихкласівїхзакінчилопонаддвітисячіучнів. На сьогоднівстановленоблизько ста іменосіб, котріїхвідвідували. Ниніповневстановленнявсіхвихованцівкласів є доситьпроблематичним, оскількипереважнабільшістьдокументів того часу не збереглась.

Іззвіту 1882/1883 про діяльністьВечірніхрисувальних і креслярськихкласіввідомо, щочерговими репетиторами булипризначеніучні О. Вейзен, П. Федоровський, О. Харченко, П. Ганський(Отчет о состоянии Елисаветградского Земского Реального училища с. 42). Цихучнів П. Крестоносцев готував на додаткових уроках. У щоденнійроботі вони допомагали педагогу проводитипрактичнізаняття і спостерігати за роботоюслухачівкласів, а за потреби вказували на помилки й допомагалиїхвиправляти. Напевно, самеце й булооднією з найважливішихпередумов того, щобагатовипускниківрисувальнихкласівпісляотриманнявищоїспеціальноїосвіти стали викладачами. Грунтовнапідготовкабагатьохучнівзасновникакласів - П. Крестонос- цева давала їмзмогувідразувступати не тільки до найвідомішогомистецькогонавчального закладу - Академіїмистецтв у Петербурзі, а також до іншихмистецькихзакладів як Російськоїімперії, так і Європи.

Про високийрівеньвикладанняхудожніхдисциплін у Вечірніхрисувальних і креслярськихкласахсвідчить і той факт, щовже через три роки післяїхзаснування в 1883 р. у звіті училища відзначено, щоп'ятеровипускниківкласів вступили до Петербурзькоїакадеміїмистецтв. За весь час існуваннякласів таких академістівбулопонаддвадцять.

Кількадесятківвипускниківкласів вступили до різних училищ мистецько-архітектурного, декоративно-прикладного та ремісничогопрофілів. У педагогічнихзвітах училища зазначеніпрізвищабагатьохіз них. Так, (?) Мартинович вступив до Московського училища технічногомалювання, (?) Ободовська - до училища прикладнихнароднихмистецтв барона О. Штігліца; Я. Паученко став учнемархітектурноговідділенняМосковського училища живопису, архітектури та скульптури(Отчет о состоянии Елисаветградского Земского Реального училища, с. 42).

Специфіканавчання у Вечірніхрисувальнихкласах мала певніособливості. Вже в перші роки існуваннярисувальнихкласів П. Крестоносцев заснувавособливийгрошовий фонд, який надавав матеріальнудопомогунайталановитішимучнямізбіднихсімей. Завдякицьомукілька таких учнівпродовжилинавчання в Академіїмистецтв у Петербурзі. Для започаткуванняцього фонду художник внісвласні 70 руб. у касу училища. Так, один ізвипускниківВечірніхрисувальних і креслярськихкласів - Олексій Харченко, навчаючись на живописному відділенніАкадеміїмистецтв, у жовтні 1883 р. надіслав до ПравлінняЄлисаветградськогоземськогореального училища лист ізпроханнямвидатийомуодноразовуматеріальнудопомогу, оскількизовсім не мавкоштів на проживання (Переписка с Министерством просвещения по запросам о учащихся..., с. 45). Адміністраціяучилища, очевидно, позитивно відреагувалана прохання О. Харченка, оскільки через рік у Правління училища надійшов лист ізПетербурзькоїакадеміїмистецтв, у якому на запит дирекції училища про колишніхучнівЄлисаветградськогоземського реального училища зазначалося, щоакадеміст Харченко навчався на відділеніживопису і щовін у 1883/4 р. для переходу з першого на другийкурс академії по науках іспиту не складав, а вже у квітні 1884 р. перейшовіз головного у фігурнийклас(Переписка с Министерством просвещения по запросам о учащихся..., с. 164-165). У цьомуж листійшлосяпро щеодного випускникаВечірніхкласів - ОлександраВейзена, якийодразузмігвступити до Петербурзькоїакадеміїмистецтв.

У вищеназваномулисті з Академіїмистецтв до дирекціїЄлисаветградськогоземського реального училища повідомлялося, що О. Вейзен, навчаючись на архітектурномувідділенні, за архітектурний проект бувудостоєнийподякивід Ради академії. Відомо, щопіслязакінченняАкадеміїмистецтввінпереїхав до Севастополя, де працював на посаді головного міськогоархітектора,проектуючигромадськікомплекси та приватнібудівлі (Сокол, 2006, с. 263, 268, 270-271, 273).

У Севастополі О. Вейзен у 1892 р. відкрив школу технічногомалювання і через рікоб'єднавїї з рисувальною школою художника А. Карнєєва, якийнезадовго до цього помер. В організаційній, методичній і практичнійроботі О. Вейзенбагато в чомуорієнтувався на діяльністьЄлисаветградськихВечірніхрисувальних і креслярськихкласів. Так, у листах до адміністраціїАкадеміїмистецтв, він, посилаючись на досвідсвоїхпопередників П. Крестоносцева і А. Карнєєва, обґрунтувавпрактичнунеобхідністьнаданнязаняттям у школічітковизначеноїремісничо-професійноїспрямованості, що в свою чергудопомогло б їхучнямефективновикористатинабутізнання на практиці (Молева&Белютин, 1967, с. 153).

Одним ізталановитихучнів П. Крестоносцева у Вечірніхрисувальних і креслярськихкласахбувЯківПаученко. Післяотриманнясвідоцтва про закінченнярисувальнихкласіввін у 1883 р. вступив до Московського училища живопису, скульптури і архітектури, де за один ізархітектурнихпроектівбувнагородженийсрібноюмедаллю і закінчив училище іззваннямнекласного художника архітектури(Личное дело Паученко Якова Васильевича 20 августа І885 - 11 марта 1896, с. 2).

Усі роки своготворчогожиття Я. Паученкопровів у Єлисаветграді, де працювавархітектором. У тогочаснійпресівідзначали, що за його проектами «у містіпобудованопершізразкихудожньоїархітектури, які на той час ще не зустрічались у провінції» (Некролог Я. В. Паученка, 1910, с. 4). Своєрідноювізитноюкарткоюархітектора став йоговласнийбудинок. На початку ХХ ст. цейбудинокбув одним ізмісць, де протікалокультурнежиттяміста: тут періодичновідбувалисьмузичнівечори і театральніпрем'єри, на якихбулиприсутнієлисаветградці та гостіміста. У такійатмосферівиховувався і племінник Я. Паученка, ученьВечірніхрисувальнихкласів, а у майбутньомувідомийхудожник-педагог, професорживописуОлександрОсьмьоркін. Ниніцейбудинок - приміщенняміськогохудожньо-меморіального музею О. Осмьоркіна.

Окрімархітектурноїдіяльності, Я. Паученкокерувавуспадкованоювід батька художньо-іконописною, іконостасною та художньо-позолотною майстернею, заснованою 1861 р., яка мала ще й відділеннянавчанняіконопису. Майстерня на той час буладоситьзатребуваною не тільки в місті та навколишніхселах, але й у прилеглихрегіонах. Є відомості, щонавітьАрхипу Куїнджі один ізсвящениківрекомендувавпоїхативчитисьіконописнійсправі в Єлисаветград до «хорошогоіконописця» (Шутов, 1977, с. 94). Цямайстерня з навчальнимвідділеннямбулазаснована відповідно до потреб часу, оскількирегіонрозбудовувався, з'являлисянові церкви, якінеобхіднобулорозписувати та робити для них іконостаси.

У різнічаси в майстерніпрацюваловід 11 до 18 робітників. Художники виконувалиобрази для іконостасівізживописними, золоченими і чеканними фонами; оновлювалистаріікони; прикрашалицеркви священно-історичнимживописом і орнаментами. Всіхудожніроботи, якіпроводились у майстерні, виконувалисьвідповідно до канонівПравославноїцеркви і підособистимнаглядом Я. Паученка. Саме тут писалисяіконидля Успенського собору Єлисаветграда (знищений у роки радянськоївлади) та Вознесенського собору містаБобринця.Майстри- ремісникимайстерністворюваликіоти, різноманітніфутляри, рами для ікон та іконостасів - останнівирізьблювалися з дерева та золотилися за проектами Я. Паученка. Крім того, тут розроблялисьпроекти для будівництвановихцерков і реконструкціїстарих. Ця справа буладоситьрозвинутою і прибутковою, оскільки сам Я. Паученкозазначав, що «через велику кількістьзамовленьвінмавможливістьвиготовлятиїх за доситьнизькимицінами, через що не мавконкурентів. Крім того, для сільськихтовариств за виконанізамовленнявін дозволяв оплату частинамиплатежів, якщо в тих не вистачалокоштів. Водночасвиконавецьгарантував, щовсізамовленнявінвиконуєякісно, добросовісно і відповідно до всіхвимогзамовників» (Гольденберг, 1887, с. 120).

Післясмерті Я. Паученка в Єлисаветградськійгазетібувнадрукований некролог, де зазначалось, що «...вінбувневтомнимпрацівником, а цілий ряд побудованих ним будинків стали яскравимсвідченням, щовінбувталановитим художником- архітектором. ... Навіть будучи вжерозбитимпаралічем, він, іззусиллямипересуваючись по лісах, в останнійвечірщекресливдеталінезакінченогобудинкуХарлаба. Помер Я. В. у розквітітворчих сил у віці 45 років» (Некролог Я. В. Паученка, 1910, с. 4). Самезавдякитворчій, самовідданійпраціархітектора Я. Паученка і сьогодніпобудовані ним будівлістворюютьсвоєріднийархітектурний образ містаКропивницького.

Висновки

Таким чином, у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Єлисаветградськеземськереальне училище з йогоунікальними для того часу Вечірнімирисувальними і креслярськимикласамибувдієвим і основнимосередком, де місцевіжителіздобувалихудожньо-промисловуосвіту, яка мала сприятиекономічному та культурному розвитку краю. Якісна початкова художняпідготовка, отриманаучнями, відкрилабагатьоміз них шлях у мистецтво.

СередопрацьованихархівнихматеріалівщододіяльностіВечірніхрисувальних і креслярськихкласівкінця ХІХ - початку ХХ ст. нині не виявленоіменцілоїнизки відомих у майбутньомухудожників (М. Бланк, Я. Венгер, І. Золотаревський, І. Олінський, А. Островський, О. Розумний, О. Фойницький та ін.), якінародилися в Єлисаветградіабо жили й навчалисядеякий час у місті, а згодом вступили до престижнихнавчальниххудожніхзакладів як Російськоїімперії, так і країнЄвропи та Америки. Тому пошукновихархівнихджерелтриває, що дозволить повнішерозкритифактиїхніхбіографій, а такожнові, щеневідомісторінкирегіональноїісторіїмистецтва та освіти.

Список використанні літератури

1. Гольденберг, М. (Ред.). (1887). Адресъ-календарь и Справочная книга (Елисаветградъ) на 1888 г.Елисаветградъ: Русская скоропечатняГольденберга.

2. Личное дело Паученко Якова Васильевича. 20 августа 1885 - 11 марта 1896. Ф. 680. Оп. 2. Спр. 336. 5 арк. Российский государственный архив литературы и искусства.

3. Молева, Н. М., &Белютин, Э. М. (1967). Русская художественная школа второй половины ХІХ- начала ХХвека. Москва: Искусство.

4. Некролог Я. В. Паученко. (1910). Голосъ Юга, 31 окт.

5. Оршанський, Л., & Силко, Р. (2016). ГотфрідЗемпер та художньо промислова освіта Західної Європи й України.Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка.

6. Отчет о состоянии Елисаветградского Земского Реального училища. 1883 - 1887 гг.

7. Ф. 60. Оп. 1. Спр. 39. 252 арк. ДержавнийархівКіровоградськоїобласті. Переписка с Министерством просвещения по запросам о учащихся с земской управою о приведении к экзаменам учеников. Список лиц, подлежавших избранию в офицерские должности в государственном ополчении. 7 января - 15 декабря 1883 - 1886 гг. Ф. 60. Оп. 1. Спр. 51. 308 арк. ДержавнийархівКіровоградськоїобласті.

8. Русакова, Л. (2014). Художня освіта в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття: історія та педагогічні пошуки. Проблемипідготовкисучасноговчителя, 9(2), 280-285.

9. Синишин, Л. (2018). Художньо-промислова освіта Галичини кінця ХІХ - першої половини ХХ століття: періодизація розвитку. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 4, 348-360. Взято з

10. http://nbuv.gov.ua/UJRN/pednauk_2018_4_33

11. Слюсаренко, Н. (2009). Теорія і практика трудової підготовки дівчат у школах України (кінець XIX - XX століття). (Дис. д-ра пед. наук). Херсон. держ. ун-т, Херсон.

12. Сокол, К. Г. (2006). Монументальные памятники Российскойимперии: каталог.

13. Москва: Вагриус Плюс.

14. Філоненко, О. В. (2017). Освіта Кіровоградщини (Єлисаветградщини) в наукових рефлексіях українських учених (друга половина ХІХ - XX століття).Харків: Мачулин.

15. Шмагало, Р. (2005). Мистецькаосвіта в Українісередини ХІХ - середини ХХ ст.: структурування, методологія, художніпозиції. Львів: Українські технології. Шутов, В. В. &Илюшин, С. В. (1977). Юность Куинджи: Повесть. Донецк: Донбасс.

References

1. Filonenko, O. V. (2017). OsvitaKirovogradshchyny (Yelysavetgradshchyny) v naukovyhrefleksiiahukrainskyhuchenyh (drugapolovyna XIX - XX stolittia): monografiia [Education of Kirovohrad Region (Yelisavetchrad) in the scientific reflections of Ukrainian scholars (second half of the XIX-XX centuries): monograph].Harkiv: Machulyn [in Ukrainian].

2. Goldenberg, M. (Ed.). (1887). Adres-kalendariSpravochnajakniga (Elisavetgrad) na 1888 g. [Address-calendar and reference book (Elisavetgrad) in 1888].Elisavetgrad: RusskajaskoropechatnjaGoldenberga [in Russian].

3. LichnoedeloPauchenkoJakovaVasilevicha. 20 avgusta 1885 - 11 marta 1896 [PauchenkoYakovVasilovich's personal file 20 August 1885 - 11 March 1896]. F. 680. Op. 2. D. 336. 5 s. Rossijskijgosudarstvennijarhivliteraturyiiskusstv [in Russian].

4. Moleva, N. M., &Belyutin, E. M. (1967). Russkayakhudozhestvennayashkolavtoroipoloviny XIX - nachala XX veka [Russian school of art of the second half of the 19 th- early 20th century]. Moscow: Iskusstvo [in Russian].

5. NekrologYa. V. Pauchenka [Obituary Ya. V. Pauchenko]. (1910). Golos Juga, 31 okt. [in Russian].

6. Orshanskyi, L. &Sylko, R. GotfridZemper ta hudozhnopromyslovaosvitaZahidnoiEvropyiUkrainy: monografiia [Gottfried Semper and artistic industrial education in Western Europe and Ukraine: monograph].Drogobych: RVV DDPU im. I. Franka, 2016 [in Ukrainian].

7. Otchet o sostoianiiElysavethradskohoZemskohoRealnohouchilishcha. 1883 - 1887gg. [Report on the status of the Elisavetgrad Zemsky Real School. 1883 - 1887]. F. 60. Op. 1. Spr. 39. 252 ark. DerzhavnyiarkhivKirovohradskoioblasti [in Russian]. Perepiska s ministerstvomprosveshheniia po zaprosam o uchashchihsia s zemskoiupravoiu o privedenii k ekzamenamuchenikov. Spisoklits, podlezhavshchihizbraniiu v ofitserskiedolzhnosti v gosudarstvennomopolchenii. 7 yanvaria - 15 dekabria 1883 - 1886 gg. [Correspondence with the Ministry of Education on requests for students with the local government to bring pupils to the exams. List of persons to be elected to officer positions in the state militia. January 7 - December 15, 1883 - 1886]. F. 60. Op. 1. Spr. 51. 308 ark. DerzhavnyiarkhivKirovohradskoioblasti [in Russian].

8. Rusakova, L. (2014). Hudozhniaosvita v Ukrainidrugoipolovyny XIX - pochatku XX stolittia: istoriia ta pedahohichniposhuky [Artistic education in Ukraine in the second half of the end 19th-early 20th century: history and pedagogical quest]. Problemypidhotovkysuchasnohovchytelia, 9(2), 280-285 [in Ukrainian].

9. Sliusarenko, N. (2009). Teoriiaipraktykatrudovoipidgotovkydivchat u shkolahUkrainy (kinets XIX - XX stolittia) [Formation and development of labor education of girls inschools of Ukraine (at the end of the XIX - XX centuries)]. (Doctoral dissertation). Herson. derzh. un-t., Herson [in Ukrainian].

10. Sokol, K. G. (2006). MonumentalnyepamiatnikiRossiiskoiimperii: katalog [Monumental monuments of the Russian Empire: catalog]. Moscow: VagriusPljus [in Russian].

11. Synyshyn, L. (2018). Hudozhno-promyslovaosvitaGalychynykintsia XIX - pershoipolovyny XX stolittia: periodyzatsiiarozvytku [Artistic-Industrial Education of Galicia of the end of the XIX th - the first half of the XX century: periodization of development]. Pedagogichninauky: teoriya, istoriya, innovacijnitexnologiyi, 4, 348360. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/pednauk_2018_4_33 [in Ukrainian].

12. Shmahalo, R. T. (2005). Mystetskaosvita v Ukrainiseredyny XIX - seredyny XX st.: strukturuvannia, metodolohiia, khudozhnipozytsii [Art Education in Ukraine in mid XIX - mid XX century: structured methodology, artistic positions]. Lviv: Ukrainskitekhnolohii [in Ukrainian].

13. Shutov, V. V., &Iliushin S. V. (1977). IunostKuindzhi: Povest [Youth Kuindzhi: Story]. Donetsk: Donbass [in Russian].

Размещено на Allbest.ru