Технологічний аспект практичної діяльності майбутніх фахівців у процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Технологічний аспект практичної діяльності майбутніх фахівців у процесі професійної підготовки

Анастасія Чечотка

У статті висвітлено технологічний аспект практичної діяльності майбутніх фахівців у процесі проходження навчальних, навчально-виробничих і виробничих практик, які є важливими складниками професійної підготовки майбутніх фахівців гуманітарної галузі, оскільки вони спрямовані на закріплення та реалізацію набутих студентами знань, умінь та навичок необхідних для подальшої професійної діяльності, покликані сформувати відповідні професійні компетентності. тому доцільним виглядає звернення до парадигми педагогічних технологій. Технологічний підхід у педагогіці характеризує спрямованість на постійну оптимізацію та вдосконалення навчального процесу, підвищення його інтенсивності та ефективності. Серед інших обов'язкових властивостей педагогічної технології науковці називають чітку обґрунтованість, опору на розроблену педагогічну теорію, доцільність, структурний та змістовий зв'язок усіх елементів. Загальна структура педагогічної технології організації практики передбачає наступні компоненти, що реалізуються поетапно: діагностика наявного рівня теоретичної готовності; мотиваційно-організаційна фаза; власне процес проходження практики; контроль та перевірка.

Ключові слова: технологічний підхід; технологізація навчального процесу; майбутні фахівці гуманітарної галузі; навчальна практика; виробнича практика

CHECHETKA А.

Poltava V. G. Korolenko national pedagogical University, Ukraine

TECHNOLOGICAL ASPECT OF PRACTICAL ACTIVITY OF FUTURE PROFESSIONALS IN THE PROFESSIONAL TRAINING PROCESS

Keywords: technological approach; technological process of educational process; future specialists of humanitarian branch; educational practice; industrial practice

Вступ

Актуальність теми. Сучасний стан суспільних вимог до молодих фахівців - випускників ВНЗ - потребує уважної розробки підходу до вдосконалення практичного компоненту на загальному тлі навчального процесу. Навчальна та виробнича практики є важливими складниками професійної підготовки майбутніх фахівців гуманітарної галузі, оскільки вони спрямовані на закріплення та реалізацію набутих студентами знань, умінь та навичок, необхідних для подальшої професійної діяльності, а також є засобом творчого розвитку та саморозвитку. Водночас, саме організація та проведення практичного етапу навчального процесу в гуманітарній освіті є недостатньо глибоко вивченими та мають в собі велику кількість протиріч. Розгляд реального становища речей демонструє, що навчальна практика студентів, що навчаються за гуманітарними напрямами підготовки часто зводиться до формального звітування; відсутні чіткі універсальні програми, якими можна було б керуватися в процесі організації; недостатньо уваги приділяється ретельному контролю за проходженням практики та її результатами; положення про проведення практики та інші методичні документи, на які мають спиратися керівники, носять узагальнюючий характер. Зважаючи на те, що ринок праці ставить цілком конкретні вимоги до молодого фахівця, навчальні практики покликані сформувати відповідні професійні компетентності, доцільним виглядає звернення до парадигми педагогічних технологій.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Існує багато підходів до інтерпретації поняття «педагогічна технологія», активно розробляються як теоретичні, так і практичні аспекти технологізації навчання. Коли термін «педагогічна технологія» почав активно вживатися в науковому дискурсі, ключовим його складником було застосування технічних засобів навчання та виховання. Наразі поняття застосовується переважно стосовно організації навчального процесу та його змісту. На методологічному і теоретичному рівнях проблема педагогічних технологій, їх розробки та практичного впровадження розглядається в роботах зарубіжних науковців, серед них: Б. Блум, Д. Брунер, Г. Грейс, Дж. Керол, В. Коскареллі, Д. Хамблін. Вітчизняний доробок в полі проблематики технологізації освіти представлений працями Ю. Бабанського, В. Беспалько, В. Бондар, П. Гальперіна, В. Гузєєва, Л. Зоріної, А. Нісімчук, І. Раченко, О. Рівіна, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, Н. Тализіної та інших.

Різні аспекти практичної підготовки майбутніх фахівців розглядали С. Батишев, В. Беспалько, Я. Болюбаш, О. Бутиліна, В. Горленко, С. Ємелянов, В. Зернов, А. Кудринська, М. Піскунов, А. Сон, Н. Тверезовська, Л. Сатановська, В. Тюріна та ін.

Мета статті - розкрити технологічний аспект навчальних та виробничих практик майбутніх фахівців у процесі професійної підготовки.

Виклад основного матеріалу

Для характеристики сучасного суспільства, що досягло високого рівня розвитку та постійно прискорює хід прогресу, в дискурсі розвинутих країн світу використовується поняття «технологічне суспільство». Під цією назвою розуміють таке суспільство, що розвивається не випадковим чином, не стихійно, а у відповідності до заздалегідь спланованої стратегії. Вона, в свою чергу, ґрунтується на найбільш вірогідних результатах наукових досліджень та актуальних прогнозах. Тобто, поняття «технологія» втрачає прив'язку до виробничих процесів та починає означати будь-який процес обґрунтованого планування, добору засобів, методів, форм тощо, які використовуються для досягнення свідомо поставленої мети (Карпенко, 2008, с. 123). Повсюдно вживаються терміни «соціальні технології», «культурні технології», «політичні технології» тощо.

У динамічному світі, що орієнтований на задоволення ринкових потреб, педагогіка також підходить до розуміння того, що технологізація є відповіддю на нагальні запити. Йдеться про те, що «педагогічна праця у своєму загальному вигляді тільки специфікою відрізняється від інших видів суспільно корисної праці, має свій продукт, свої технології і їхню ринкову вартість» (Підласий, 2004, с. 64). З такої точки зору, ключовою ознакою актуальних процесів в царині освіти є їхня технологізація - планування засобів досягнення мети та поетапне слідування запланованому.

Наразі не існує однозначного тлумачення терміну «педагогічна технологія», однак більшість науковців у своїх визначеннях так чи інакше наголошують, що ключовими компонентами даного поняття є попередньо визначені мета та способи, якими цю мету планується реалізувати. Серед найбільш репрезентативних визначень, що наводяться в науковій літературі, можна виокремити наступні: за О. Пєхотою, педагогічна технологія визначається як система найбільш раціональних способів досягнення поставленої мети, наукова організація навчально-виховного процесу, що визначає найбільш раціональні й ефективні способи досягнення кінцевих освітньо-культурних цілей (Пєхота, 2000); Г. Селевко інтерпретує педагогічну технологію як систему функціонування всіх компонентів педагогічного процесу, побудовану на науковій основі, запрограмовану в часі та просторі, що призводить до намічених результатів (Селевко, 2005); С. Сисоєва пояснює термін як раціональний спосіб досягнення свідомо визначеної освітньої, навчальної або виховної мети; мистецтво педагога; модель; засіб оптимізації і модернізації освітнього процесу; процесуальний компонент (складова) освітнього (навчального) процесу; інтегративний підхід в освіті (Сисоєва, 2001); за визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти. Таким чином, виходячи з низки запропонованих визначень, можна говорити, що педагогічна технологія (технологія навчання, освітня технологія, технологія в навчанні, технологія в освіті) є синтетичною категорією, яка охоплює та поєднує аналітичні категорії педагогіки: «цілі», «методи», «зміст», «засоби», «форма», «взаємодія» тощо.

Незважаючи на певні відмінності в інтерпретації поняття педагогічної технології різними авторами, можна говорити про низку специфічних рис, що їй притаманні.

Наявний етап усвідомленої розробки та постановки цілей навчання та виховання.

Педагогічні дії мають бути раціональними, підпорядкованими цільовим установкам, зорієнтовані на обов'язкове досягнення поставленої мети, гарантоване отримання запланованих попередньо результатів.

Педагогічні дії мають бути відтворюваними будь-яким викладачем та гарантувати досягнення результату всіма, хто вчиться, незалежно від властивостей кожної окремо взятої групи.

Ефективність педагогічних дій, зокрема, досягнення розробленої навчально-виховної мети має підлягати діагностиці та верифікації, яка досягається за рахунок оцінювання поточних та підсумкових результатів впровадження в системі певних критеріїв та показників. Лише ретельний контроль дозволяє говорити про валідність кожної окремої педагогічної технології.

Отже, технологічний підхід у педагогіці характеризує спрямованість на постійну оптимізацію та вдосконалення навчального процесу, підвищення його інтенсивності та ефективності. Серед інших обов'язкових властивостей педагогічної технології науковці називають чітку обґрунтованість, опору на розроблену педагогічну теорію, доцільність, структурний та змістовий зв'язок усіх елементів.

Ключовою особливістю педагогічної технології є те, що довільним діям вона протиставляє чіткі та структуровані логічні алгоритми, їх поетапність, спроектованість, запланованість. Саме такий підхід має значний потенціал використання для організації навчальних практик.

Розгляд положень про проведення навчальних практик в низці вітчизняних ВНЗ демонструє, що програма навчальної практики завжди містить чітко сформульовані цілі і завдання. В найбільш загальному вигляді їх можна визначити наступним чином: метою практики (навчальної, навчально-виробничої, виробничої) як особливого формату здійснення навчального процесу є формування та розвиток у студентів низки загальних та професійних компетентностей, оволодіння формами, методами та засобами організації праці в обраній галузі, узагальнення та систематизація теоретичних знань, отриманих в процесі навчання, та вироблення вмінь і навичок, необхідних для самостійного застосування цих знань на практиці. Саме навчальна практика може дозволити студенту ознайомитися зі специфікою обраної галузі, з полем професій, які ця галузь охоплює, видами й напрямками майбутньої роботи.

Аналізуючи наскрізні програми, можна побачити, що значною мірою саме на навчальну практику покладено завдання виховувати ключові загальні та фахові компетентності:

- здатність до критичного мислення;

- здатність до ефективного пошуку та опрацювання, аналізу та синтезу інформації в галузі обраної спеціальності з різних джерел;

- знання та розуміння предметної сфери професії;

- здатність працювати в міждисциплінарній команді, здійснювати ефективну професійну взаємодію;

- здатність застосовувати знання в практичних ситуаціях;

- здатність приймати самостійні рішення під час роботи в конкретних умовах здійснення професійної діяльності;

- здатність до саморефлексії отриманого досвіду та самовдосконалення тощо.

Реалізація мети та завдань практики здійснюється шляхом знайомства зі змістом та формами роботи, її організацією, особливостями. Відбувається цей процес на базі практики в межах передбаченого програмою обсягу.

Оскільки сутність навчальної, навчально-виробничої та виробничої практики завжди артикулюється через досягнення мети, можна говорити про необхідність створення педагогічної технології організації навчальної практики як особливої форми навчального процесу.

«Після виконання студентом програми виробничої практики різко зростає його зацікавленість у навчанні, усвідомленість вивчення нових дисциплін, підвищується успішність, якість виконання курсових, випускної та дипломної робіт, активізується інтерес до науково-дослідної роботи». (Гресь, 2010, с. 3). Отже, зважаючи на важливість практичної складової в навчальному процесі студента ВНЗ, розробка обґрунтованих програм, вдосконалення методів звітності та контролю, технологічний підхід до організації практики є цілком виправданими.

Загальна структура педагогічної технології організації практики передбачає наступні компоненти, що реалізуються поетапно.

1. Діагностика наявного рівня теоретичної готовності. Ця фаза дозволяє формувати групи, виходячи з однорідності знань, умінь та навичок студентів. Результати наукових досліджень демонструють актуальність попередньої діагностики, необхідність її проведення на початку будь-якого виду практики. Крім того, саме на цьому етапі вдається максимально чітко поставити мету, до реалізації якої прагнутиме обрана технологія.

2. Мотиваційно-організаційна фаза. Формування та підтримка інтересу студента до проходження практики є запорукою ефективності навчального процесу. Без активного включення в практичну діяльність не лише викладача, куратора, методиста, а й тих, хто навчається, засвоєння практичних і теоретичних знань, умінь та навичок, а отже і досягнення запланованого результату, не буде повноцінним.

3. Власне, процес проходження практики, який слугує послідовному втіленню поставлених цілей.

4. Контроль та перевірка. Оскільки технологія організації практики є орієнтованою на досягнення цілком конкретного результату, верифікація якості засвоєння матеріалу та оволодіння певними навичками є дуже важливим складником. Саме методи перевірки та контролю дозволяють визначити, наскільки отриманий результат відповідає цільовим установкам. У технології компоненти організації діяльності і контролю рівнозначні - це два взаємозв'язаних і взаємодоповнюючих один одного блоки (Нісімчук, 2000, с. 44).

Висновок

Отже, відповідно до цієї структури може бути організована навчальна, навчально-виробнича або виробнича практика. Попередня діагностика дозволить виявити професійні нахили та особистісні орієнтації студентів, згрупувати їх для розподілу по базам тощо. На мотиваційному етапі є сенс говорити про перспективи професійної реалізації, адже власне кажучи набуття професії є основною метою навчання у ВНЗ. Саме в рамках проходження практики майбутній фахівець зможе отримати компетенції, що дозволять йому успішно реалізуватися в роботі. Питання мотивації та організації мають бути активно пропрацьовані, оскільки зацікавлення процесом практики та її результатом, щире заглиблення в процес, дозволить студенту більш ефективно засвоїти надважливий досвід реального перебування в професії. По завершенню основного етапу - власне, проходженню практики, - варто приділити увагу контролю отриманих результатів. Тести, письмові та усні звіти, дискусії, оформлення щоденників - низка комплексних засобів дозволить оцінити ефективність і міру засвоєння студентами знань та досвіду. В подальшому на основі результатів контролю та перевірки можна буде коректувати змістову частину педагогічної технології проходження навчальної практики. Таким чином, оскільки саме навчальна та виробнича практика є тим складником, який формує готовий «продукт» освіти - фахівця, що відповідає професійним вимогам, - можна говорити про її технологічність як обов'язковий складник успішного результату.

Список використаних джерел

1. Бутиліна, О. В., Кудринська, А. І. (2015). Навчальна практика як чинник професіоналізації студентів. Вісник ХНУВС, 1, 182-190.

2. Гресь, Н. Л. (2010). Організаційно-методичні засади виробничої практики майбутніх фахівців обліково-економічного профілю. (Автореф. дис. канд. пед. наук). Київ.

3. Карпенко, О. Г. (2008). Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників в умовах університетської освіти. (Дис. д-ра пед. наук). Київ.

4. Наказ Міністерства освіти України “Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України” від 30 квітня 1993 р. Взято з http:// zakon2.rada.gov.ua/lavs/show.

5. Нісімчук, А. С., Падалка, О. С., & Шпак, О. Т. (2000). Сучасні педагогічні технології: навч. посіб. Київ: Просвіта.

6. Підласий, І (2004). Практична педагогіка або три технології: інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти. Київ.

7. Пєхота, О. М. (2000). Особистісно орієнтована освіта і технології. В кн. І. А. Зязюн (Ред.), Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, корективи (С. 274-297). Київ: Віпол.

8. Пєхота, О. М. (2013). Технології педагогічної освіти: мета, зміст, особливості застосування у сучасних умовах. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія: Педагогічні науки, 1.40, 26-31.

9. Селевко, Г. К. (2005). Энциклопедия образовательных технологий. Москва: Народное образование.

10. Сисоєва, С. О., Алексюк, А. М., & Воловик, П. М. (2001). Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: монографія. Київ: Віпол.

11. Тверезовська, Н. Т., & Сатановська, Л. А. (2013). Практика студентів у соціальних установах України. Київ: Центр учбової літератури.

References

1. Butylina, O. V., & Kudrynska, A. I. (2015). Navchalna praktyka yak chynnyk profesionalizatsii studentiv [Educational practice as a factor of professionalization of students]. VisnykKhNUVS [Bulletin of KhNUVS], 1, 182-190 [in Ukrainian].

2. Hres, N. L. (2010). Orhanizatsiino-metodychni zasady vyrobnychoi praktyky maibutnikh fakhivtsiv oblikovo-ekonomichnoho profiliu [Organizational and methodological principles of production practice of future specialists of accounting and economic profile]. (Extended abstract of PhD diss.). Kyiv [in Ukrainian].

3. Karpenko, O. H. (2008). Profesiina pidhotovka maibutnikh sotsialnykh pratsivnykiv v umovakh universytetskoi osvity [Professional training of future social workers in the context of university education]. (D diss.). Kyiv [in Ukrainian].

4. Nakaz Ministerstva osvity Ukrainy “Pro zatverdzhennia Polozhennia pro provedennia praktyky studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv Ukrainy” [Order of the Ministry of Education of Ukraine “On approval of the Regulations on the practice of students of higher educational institutions of Ukraine”] vid 30 kvitnia 1993 r. Retrieved from http:// zakon2.rada.gov.ua/lavs/show [in Ukrainian].

5. Nisimchuk, A. S., Padalka, O. S., & Shpak, O. T. (2000). Suchasni pedahohichni tekhnolohii [Modern pedagogical technologies]: navch. posib. Kyiv: Prosvita [in Ukrainian].

6. Pidlasyi, I (2004). Praktychna pedahohika abo try tekhnolohii [Practical pedagogy or three technologies]: interaktyvnyi pidruchnyk dlia pedahohiv rynkovoi systemy osvity. Kyiv [in Ukrainian].

7. Piekhota, O. M. (2000). Osobystisno oriientovana osvita i tekhnolohii [Personally oriented education and technology]. In I. A. Ziaziun (Ed.), Neperervna profesiina osvita: problemy, poshuky, korektyvy [Continuing professional education: problems, searches, corrections](pp. 274-297). Kyiv: Vipol [in Ukrainian].

8. Piekhota, O. M. (2013). Tekhnolohii pedahohichnoi osvity: meta, zmist, osoblyvosti zastosuvannia u suchasnykh umovakh [Teacher education technologies: purpose, content, features of application in modern conditions]. Naukovyi visnyk Mykolaivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. O. Sukhomlynskoho. Seriia: Pedahohichni nauky [Scientific Bulletin of the Mykolayiv National University named after VA Sukhomlinsky. Series: Pedagogical Sciences], 1.40, 26-31 [in Ukrainian].

9. Selevko, G. K. (2005). Entciklopediia obrazovatelnykh tekhnologii [Encyclopedia of Educational Technologies]. Moskva: Narodnoe obrazovanie [in Russian].

10. Sysoieva, S. O., Aleksiuk, A. M., & Volovyk, P. M. (2001). Pedahohichni tekhnolohii u neperervniiprofesiinii osviti [Pedagogical technologies in continuing vocational education]: monohrafiia. Kyiv: Vipol [in Ukrainian].

11. Tverezovska, N. T., & Satanovska, L. A. (2013). Praktyka studentiv u sotsialnykh ustanovakh Ukrainy [Students'practice in social institutions of Ukraine]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru