Ефективність аудиторних занять у формуванні комунікативно-мовленнєвої компетентності студентів-словесників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж»

ЕФЕКТИВНІСТЬ АУДИТОРНИХ ЗАНЯТЬ У ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНО- МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-СЛОВЕСНИКІВ

НАДІЯ СКРИПНИК

Анотація

комунікативний освітній підготовка аудиторний

Розглянуто аудиторні форми організації освітнього процесу (лекції, практичні, семінарські заняття) під час підготовки студентів-філологів. Окреслено їх різновиди, методику підготовки та проведення. У науково-методичних студіях обґрунтовано сутність дефініцій «лекція», «практичне заняття», «семінарське заняття», охарактеризовано основні види та функції аудиторних форм занять у вищій школі. Презентовано технологію організації та описано орієнтовну модель проведення однієї із форм аудиторного заняття з української мови. Акцентовано на тому, що в процесі формування комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх учителів-словесників під час підготовки та проведення аудиторних форм організації навчання у студентів виробляється вміння увиразнювати мовлення, мовленнєву вправність, мотивуються пізнавальні потреби досконалого володіння культурою усного мовлення в різних комунікативно- мовленнєвих ситуаціях у процесі навчальної, наукової та професійної діяльності.

Ключові слова: лекція, практичне заняття, семінарське заняття, освітній процес, студент- словесник, комунікативно-мовленнєва компетентність

Annotation

SKRYPNYK N. Department Communal Institution of Higher Education «Vinnytsia Humanitarian and Pedagogical College», Ukraine

EFFICIENCY OF FACE TO FACE TRAINING IN THE FORMATION OF STUDENTS-PHILOLOGISTS' COMMUNICATIVE AND SPEECH COMPETENCE

The urgency of the topic is due to current trends in education. The learning process in higher education institutions is implemented within a diverse holistic system of organizational forms and methods of teaching. The article is devoted to the organization the face to face training (lectures, practical and seminar) during the preparation of students-philologists. Their varieties, methods of preparation and implementation are outlined. In scientific and methodical studies the essence of the definitions "lecture", "practical lesson", "seminar lesson" is substantiated, the main types and functions of face to face training in higher school are characterized. It is emphasized that the lecture is the main form of organization of the educational lesson, which is based on the information-monologue method (influences the expression of students' speech) of presentation and explanation of the material and organization of students' cognitive activity. It was found that the effectiveness of training future specialists in philology depends on the introduction into practice of such classroom forms of training as practical and seminar classes. The expediency of their use in the educational environment is determined not only by the high level of assimilation of theoretical material by students, their age and individual characteristics, such as seminars or practical classes, but also the effectiveness of the necessary practical skills, which largely depends on pedagogical skills, communicative and speech competence of the teachers themselves. The technology of the organization is presented and the approximate model of conducting one of the forms of classroom lesson in the Ukrainian language is described. It is emphasized that in the process of formation future teachers-philologists' communicative-speech competence during preparation and carrying out of classroom forms of the organization of training at students ability to express speech, speech skill is developed, cognitive needs of perfect possession of culture of oral speech in various communicative-speech motivated process of educational, scientific and professional activity.

Key words: lecture, practical lesson, seminar, educational process, student-phjlologist, communicative-speech competence

Постановка проблеми в загальному вигляді та вказівка на її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Нині заклади вищої освіти висувають нові вимоги до організації освітнього процесу підготовки майбутніх учителів української мови, що зумовлено низкою потреб і закономірностей розвитку сучасного суспільства. В умовах відкритого демократичного суспільства великої ваги набуває вміння студента висловлювати свою думку, вміння увиразнювати мовлення, мовленнєву вправність. Пріоритетного значення в цьому контексті набуває комунікативно-мовленнєва компетентність студента-словесника, адже усне мовлення та мовленнєвий етикет завжди були одними із основних складників культури і невід'ємним елементом загальноприйнятих норм мовлення та видів мовленнєвої діяльності.

Аналіз найвагоміших публікацій

Різні аспекти проблеми пошуку ефективних форм навчання знайшли своє відображення в історії зарубіжної та вітчизняної педагогічної думки (Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, А. В. Дістервег, Дж. Дьюї, К. Д. Ушинський, Т. Лубенець, В. О. Сухомлинський та ін.). Проаналізувавши праці (З. Бакум, Н. Голуб, О. Горошкіна, В. Дороз, І. Дроздова, О. Караман, С. Караман, Мордовцева, А. Нікітіна, Н. Остапенко, М. Пентилюк, Л. Попова, О. Потапенко, О. Семеног, Т. Симоненко, Хом'як) та інших сучасних лінгводидактів, можемо стверджувати, що найбільш результативною формою організації навчання є аудиторні форми роботи.

Науковець О. Семеног, розробляючи систему професійної підготовки майбутніх учителів-словесників, пропонує такі аудиторні форми навчання: лекція, практичні заняття, семінар, колоквіум, водночас зосереджуючи увагу на тому, що «популярності набувають дискусії, тьюторські заняття, мікровикладання, рольові ігри, моделювання, наукові майстерні, модульні технології, методичні презентації» (Семеног, 2002, с. 92). Погоджуємось із думкою М. Фіцули про те, що семінарське заняття «передбачає самостійне вивчення учасниками освітнього процесу за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді, повідомлення, презентації тощо», а лекція - словесний метод навчання, особливістю якої є усний виклад великого за обсягом, складного за логікою навчального матеріалу (Фіцула, 2006, с. 127).

Вирізнення досі не вирішених аспектів наукової проблеми. Проблема підготовки та проведення аудиторних форм занять у вищих освітніх закладах актуальна на сучасному етапі становлення системи вищої освіти України. Попри суттєві напрацювання вважаємо за доцільне зосередити увагу на описі нових видів уже апробованих навчальних форм - лекцій, практичних і семінарських занять для ефективної та якісної підготовки майбутніх учителів-філологів.

Мета статті полягає в ознайомленні, аналізі особливостей організації й ефективності проведення аудиторних занять у практиці вищої школи.

Поставлені цілі передбачають вирішення таких завдань: розглянути зміст понять «лекція», «практичне і семінарське заняття», визначити їх місце серед форм організації навчання; дослідити ефективний вплив аудиторних форм організації навчання у формуванні комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх учителів української мови.

Виклад основного матеріалу

Процес навчання у вищих закладах освіти відбувається в межах багатоманітної цілісної системи організаційних форм. Форма організації освітнього процесу - спосіб організації, побудови й проведення навчальних занять, у яких реалізуються зміст (Мешко, 2010, с. 68-75). Форми організації навчання - цілеспрямована, чітко організована, змістовно насичена й методично забезпечена система пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, співпраці викладачів та студентів (Крисько, 2001, с. 316).

Зауважимо, що освітній процес у гуманітарно-педагогічному коледжі реалізується за допомогою таких аудиторних та позааудиторних формах роботи: навчальні заняття (лекція, практичне заняття, семінарське заняття, лабораторна робота), консультації, контрольні заходи, виконання індивідуальних завдань, виробнича (педагогічна) практики, екскурсії, науково-практичні конференції, курсові роботи, дипломні роботи, самостійна робота, дистанційне навчання.

Предметом даної розвідки є аудиторні форми навчання студентів. Лекція (лат. lectio - читання) - систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки (Курлянд (Ред.), 2005, с. 124). Лекція - основний вид навчальних занять, призначених для викладення теоретичного матеріалу. Тематика лекцій визначається робочою програмою навчальної дисципліни.

Навчальні лекції: вступні, підсумкові, тематичні, оглядові, консультативні, лекційні спецкурси; за способом викладу матеріалу: бінарні, лекції-дискусії, лекції проблемні, мультимедійна лекція, лекції-конференції, лекції із запланованими помилками; лекції-бесіди тощо.

Рускуліс Л. стверджує, що кожен із видів лекцій обов'язково повинен передбачити елементи презентації, мультимедіа, кіно-, аудіо- й відеофрагменти, що є необхідним на часі інтенсивного розвитку інформатизації суспільства й сприяє зацікавленню студентської аудиторії, робить заняття більш динамічним, учить студента інтерпретувати й критично аналізувати побачене (Рускуліс, 2016, с. 266).

Пропонуємо орієнтовну модель лекції-бесіди з курсу «Українська мова (за професійним спрямування)», змістовий модуль «Культура та стилістика професійного мовлення» на тему: «Культура мовлення у професійно- педагогічному спілкуванні. Вимоги до мовлення вчителя. Мовленнєвий етикет у професійному спілкуванні», на яку винесено наступні питання:

1. Культура мовлення у професійно-педагогічному спілкуванні.

2. Правильність як найважливіша вимога до мовлення педагога.

3. Комунікативні вимоги до професійно-педагогічного мовлення.

4. Мовленнєвий етикет у педагогічному спілкуванні.

Самодіагностування рівня володіння професійним педагогічним мовленням. Самодиктант «Лікнеп»: Студенти, сьогодні на протязі лекції ми виконаємо слідуючий об'єм роботи: перевіримо, чи всі вірно справилися з домашнім завданням; познайомимося з новою темою «Вимова та правопис слів із ненаголошеними [е], [и] в корені слова»; дамо відповіді на задані мною запитання; зробимо пару вправ на закріплення вивченого та складемо усну зв'язну розповідь за серією малюнків. Тож давайте приступимо до роботи.

Ми вважаємо, що такий вид лекції стимулював студентів до глибокого аналізу наукових джерел з теми, а розроблення системи самостійної підготовки, дало змогу різнобічно розкрити актуальні проблеми бесіди та підготувати майбутнього фахівця-філолога до професійної мовленнєвої діяльності.

Сучасний студент повинен володіти культурою мовлення та комунікативно-мовленнєвими компетенціями для вирішення професійно орієнтованих завдань, у нього повинні бути сформовані професійні інтереси, здатність самостійно формулювати завдання і визначати способи їх рішень, здатність працювати з інформацією в команді, налагодження соціальних зв'язків, а сприяють цьому вміння практично застосовувати теоретичні знання на практиці.

Практичне заняття (лат. - діяльний) - вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача шляхом виконання певних відповідно сформульованих завдань закріплюють теоретичні положення навчальної дисципліни і набувають умінь та навичок їх практичного застосування.

На нашу думку, інтенсифікація сучасного освітнього процесу потребує використання на практичних заняттях передових технологій навчання, а саме активні та інтерактивні методи й прийоми навчання (елементи дискусії, ділової гри, «мозкового штурму», діадної форми роботи студентів (виконання завдань для закріплення матеріалу парами, контролю знань, оцінювання виконаних дій і завдань), вправи (групові та індивідуальні), аналіз конкретних професійних ситуацій, вирішення завдань, робота з документами і діловими паперами, моделювання ситуацій) тощо.

Головне їх завдання, як підкреслює Г. Товканець, - закріплення теоретичних знань, оволодіння апаратом наукових досліджень; поглиблення й уточнення знань; формування інтелектуальних навичок і вмінь планування, аналізу й узагальнень (Товканець, 2001, с. 41). Під час таких занять у студентів формуються практичні вміння й навички розв'язання завдань, закріплюються вже наявні уміння, розвивається здатність самостійно використовувати весь багаж знань для вдосконалення певних дій.

У межах наших студій розроблено й упроваджено практичне заняття на тему «Публічний виступ», яке передбачало розгляд наступного письмового завдання: написати дві промови (інформаційну та агітаційну) на тему «Громадянська позиція сучасного студента» або «Мистецтво спілкування як необхідна передумова життєвого успіху». Інструктаж. Для успішного виконання завдання скористайтеся як лекційним матеріалом (про структуру, етапи створення, засоби увиразнення, умови успішного публічного виступу), так і нижче висвітленою інформацією: Інформаційна промова. У ній розкриваються відомості про навколишній світ та перебіг процесів, що відбуваються в різних сферах людського життя - політичній, соціальній, економічній, освітній, духовній тощо. Така промова повинна і надати нову інформацію про подію, предмет, ситуацію у формі розповіді, опису, міркування, і зацікавити аудиторію.

Агітаційній промові притаманне лаконічне емоційне пояснення важливого питання, пропагування певних думок, переконань, ідей, теорій тощо, активне спонукання до їх реалізації в життя. Фактично, це всі складові промови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до необхідності зайняти ту чи іншу громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові.

Семінар (лат. seminariym - розсадник) (традиційний (тематичний) семінар) - форма організації навчання, під час якої викладач організовує вивчення попередньо визначених тем (Практикум..., 2015, с. 109). На підставі індивідуальних завдань (повідомлень, рефератів, доповідей) студенти-філологи готують тези виступів із запропонованих проблем. На семінарському занятті викладач оцінює рівень підготовлених студентами рефератів, виступів, повідомлень, доповідей, активність їх в дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію тощо.

Семінарські заняття варто запроваджувати на старших курсах, «коли у студентів уже сформувався достатній обсяг теоретичних знань з української мови і відповідні уміння й навички застосування їх у професійному дискурсі» (Климова, 2010, с. 222). Отже, семінари сприяють розвитку творчої самостійності студентів, увиразненню мовлення, поглиблюють їх інтерес добирати та аналізувати довідкову літературу й висловлювати власні критичні думки про прочитане, розвивають уміння та навички публічного виступу, а також допомагають аргументувати особисті переконання й глибокому засвоєнню фундаментальних знань.

Під час викладання тієї чи іншої дисципліни рекомендується використовувати різні види семінарських занять, зокрема: семінари-бесіди, наукові семінари, семінар-пресконференція, семінар з використанням ігрових ситуацій (наприклад: «Що, де, коли?», «Брейн-ринг», «КВК»), міжпредметні семінари, власне семінари - це розгорнута бесіда, доповідь (повідомлення), обговорення рефератів і творчих робіт, коментоване читання, розв'язування завдань, диспут, конференція тощо.

Зокрема, ми вважаємо, що найбільш ефективним видом семінарського заняття у процесі формування комунікативно-мовленнєвої компетентності з навчальної дисципліни риторика є семінар-конференція. Тема: Риторика як наука. Види та жанри красномовства.

План (питання для обговорення)

1. Історичний аспект розвитку риторики: основні етапи; ключові постаті.

2. Поняття про оратора. Особистість та функції оратора в сучасному світі.

3. Ключові ознаки та закони класичної риторики.

4. Специфіка видів красномовства (академічне, соціально-політичне, дипломатичне, судове, військове, церковно- богословське, суспільно-побутове, рекламне).

5. Особливості змісту та структура жанрів основних видів красномовства: монологічні (доповідь, повідомлення, промова, лекція, виступ, огляд, репліка, спростування); діалогічні (бесіда, інтерв'ю, обговорення, суперечка); полілогічні (дискусія, диспут, полеміка, дебати).

6. Етика і психологія мовленнєвої комунікації (моральні цінності співрозмовників, мовний етикет, полеміка в спілкуванні, конфлікт та методи його вирішення).

Питання для дискусії: 1. Доведіть вплип мовленнєвого закону на формування й розвиток уміння володіти ефективним мовленням (оформлювати свою думку в дієву словесну форму - це система комунікативних якостей мовлення). 2. Наведіть факти, які свідчать про те, що комунікативна поведінка педагога - це чинник мотивації навчальної діяльності. 3. Обґрунтуйте твердження, що риторика - це найоптимальніший шлях мовленнєвого розвитку людини.

На нашу думку, пропоновані питання для обговорення передбачали ґрунтовну, професійну науково-теоретичну підготовку студентів-словесників, сприяли удосконаленню вміння висловлювати й аргументувати власні думки, критично аналізувати аргументи опонентів, готувати та презентувати матеріали візуалізації.

Висновки з дослідження та перспективи подальшої розробки цього тематичного напрямку

Аналіз науково- методичних праць, власний досвід роботи в закладі вищої освіти переконують, що професійно проведені аудиторні заняття сприяють удосконаленню вмінь та навиків вести діалог, монолог, дискусію, бесіду, конференцію тощо; спрямованні на увиразнення мовлення студентів-словесників та на досконале володіння літературними нормами в усній і писемній формах мовлення, розвивають творче мислення. Використання різних форм і видів аудиторних занять сприяє формуванню компетентних, мобільних, самоорганізованих майбутніх фахівців у царині філології. З'ясовано, що вибір форм організації навчання залежить від основних завдань освіти і виховання, від мети заняття і змісту навчального матеріалу дисципліни, від складу академічної групи, від педагогічної майстерності викладача.

Важливою перспективою подальших наукових досліджень є розгляд позааудиторних форм організації навчання та їх вплив на формування комунікативно-мовленнєвої компетентності студентів-словесників.

Список використаних джерел

1. Горошкіна, О., Караман, С. (2015). Практикум з методики навчання мовознавчих дисциплін у вищій школі: навч. посіб.

2. Взято з http://elibrary.kdpu.edu.ua/handle/0564/399 (дата звернення: 27.07.2020).

3. Климова, К. Я. (2010). Теорія і практика формування мовно-комунікативної професійної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей педагогічних університетів: монографія. Житомир: РУТА.

4. Крысько, В. Г. (2001). Психология и педагогика: Схемы и комментарии. Москва: Владос-Пресс.

5. Курлянд, З. Н. (Ред.). (2005). Педагогіка вищої школи. Київ: Знання.

6. Мешко, Г. М. (2010). Вступ до педагогічної професії: навч. посіб. Київ: Академвидав.

7. Рускуліс, Л. (2016). Лекція за способом викладу навчального матеріалу в системі підготовки майбутнього вчителя української мови. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки, 140, 263-268.

8. Семеног, О. М. (2002). Організація науково-дослідної роботи студентів філологічних факультетів педагогічних університетів. Київ; Глухів: ІНШІ ІПН України: ГДПУ.

9. Товканець, Г. В. (2001). Університетська освіта: навч.-метод. посіб. Київ: Кондор.

10. Фіцула, М. М. (2006). Педагогіка вищої школи: навч. посіб. Київ: Академвидав.

References

1. Fitsula, M. M. (2006). Pedahohika vyshchoi shkoly [Higher school]: navch. posibnyk. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

2. Horoshkina, O., & Karaman, S. (Eds.). (2015). Praktykum z metodyky navchannia movoznavchykh dystsyplin u vyshchii shkoli

3. [Workshop on methods of teaching linguistic disciplines in high school]: navch. posibnyk. Retrieved from ftp://elibrary.kdpu.edu.ua/handle/0564/399 [in Ukrainian].

4. Klymova, K. Ya. (2010). Teoriia i praktyka formuvannia movno-komunikatyvnoi profesiinoi kompetentsii studentiv nefilolohichnykh spetsialnostei pedahohichnykh universytetiv: monohrafiia [Theory and practice of formation of language-communicative professional competence of students of non-philological specialties of pedagogical universities: monograph]. Zhytomyr: RUTA [in Ukrainian].

5. Kryisko, V. G. (2001). Psihologiya i pedagogika: Shemyi i kommentarii [Psychology and Pedagogy: Diagrams and Comments].

6. Moskva: Vlados-Press [in Russian].

7. Kurliand, Z. N.(Ed.). (2005). Pedahohika vyshchoi shkoly [Pedagogy of high school]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

8. Meshko, H. M. (2010). Vstup do pedahohichnoi profesii [Introduction to the teaching profession]: navch. posibnyk. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

9. Ruskulis, L. (2016). Lektsiia za sposobom vykladu navchalnoho materialu v systemi pidhotovky maibutnoho vchytelia ukrainskoi movy [Lecture on the method of teaching material in the system of training future teachers of the Ukrainian language].

10. Visnyk Chernihivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni T. H. Shevchenka. Seriia: Pedahohichni nauky [Bulletin of Taras Shevchenko National Pedagogical University. Series: Pedagogical sciences], 140, 263-268 [in Ukrainian].

11. Semenoh, O. M. (2002). Orhanizatsiia naukovo-doslidnoi roboty studentiv filolohichnykh fakultetiv pedahohichnykh universytetiv [Organization of research work of students ofphilological faculties ofpedagogical universities]. Kyiv; Hlukhiv: IPPP IPN Ukrainy: HDPU [in Ukrainian].

12. Tovkanets, H. V. (2001). Universytetska osvita [University education]: navch.-metod. posibnyk. Kyiv: Kondor [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru