Самопроектування як базова компетентність майбутніх фахівців соціальної роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

САМОПРОЕКТУВАННЯ ЯК БАЗОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Олена Пєхота

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Сутність поняття «професійне самопроектування майбутнього фахівця соціальної роботи» розкрита в характеристиках: здійснення професійного вибору на користь соціальної роботи; спрямування на досягнення високого рівня професіоналізму шляхом послідовного самовдосконалення; розуміння самопроекту власної особистості як контуру самопроекту; включення стандартних етапів проектної діяльності - проектування, реалізація, аналіз результатів; володіння інструментарієм самопроектування; готовність сприяти у самопроектуванні клієнтам соціальної роботи. Компетентність самопроектування майбутніх фахівців соціальної роботи розглядається як основа надання професійної допомоги клієнтам, людям у складних життєвих обставинах. Визначена роль викладача-наставника для активізації студентів у діяльності самопроектування. Комплект інструментів самопроектування включає в себе такі, що спрямовані як на внутрішній аналіз особистості, так і на взаємодію із зовнішнім середовищем, поступово ускладнювані комунікації з різними суб'єктами соціальної роботи, з акцентуванням уваги на кращі практики та успішні історії професійного зростання.

Ключові слова: професійна підготовка; фахівець соціальної роботи; компетентність; самопроектування; контур самопроекту; викладач-наставник

майбутній фахівець соціальна робота студент самопроектування

Постановка проблеми в загальному вигляді та вказівка на її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Одна із найважливіших у світі наук - наука життя. Цією наукою люди мають оволодіти чи не найкраще, ніж будь-якою іншою, здобуваючи відповідні компетентності. Однак у наслідок дії різних факторів таке вдається не кожному. У науковий і практичний обіг увійшло поняття «складні життєві обставини», сутність якого включає, зокрема, неможливість самостійного подолання людиною (сім'єю) цих обставин. Сприяти таким людям (сім'ям) покликана соціальна робота як галузь науки та професійної діяльності, що динамічно розвивається. У відповідності до глобального визначення професії соціальної роботи таке сприяння здійснюється у напрямах соціальних змін і розвитку, соціальної згуртованості, активізації та звільнення людей (Глобальне визначення соціальної роботи, 2014). Тобто соціальна робота - це не діяльність із вирішення проблем людини (сім'ї), а діяльність для сприяння становленню їх суб'єктності.

Фахівці соціальної роботи покликані допомогти людині (сім'ї) у складних життєвих обставинах у підвищенні власних можливостей самовизначення, самопроектування, самореалізації і, як наслідок, підвищення власних можливостей долання складних життєвих обставин. У зв'язку із цим у професійній діяльності фахівця соціальної роботи виникає суперечність суб'єкт-об'єктного сприйняття людини в складних життєвих обставинах: з одного боку, як вільної особистості, яка має власні сильні сторони, з іншого - як «об'єкта» зусиль фахівця. Вирішення цієї суперечності вимагає гуманістичного світогляду фахівців соціальної роботи, основою якого розглядається цілісне світовідчуття людиною глибинного взаємозв'язку спочатку зі своєю власною сутністю, далі з оточуючими людьми, нарешті - зі світом людей. Логіка від власного «Я» майбутнього фахівця до «Я» іншої людини, «Ми» сім'ї та громади підкреслює базовий характер компетентності самопроектування для становлення майбутніх фахівців соціальної роботи.

Самопроектування розглядається як базова компетентність ще й тому, що не навчившись працювати над розвитком власної особистості майбутній фахівець соціальної роботи не матиме навіть морального права братися за справу сприяння розвитку іншої особистості. Свідченням доцільності такого підходу є наявність в освітніх програмах професійної підготовки фахівців соціальної роботи навчальних курсів із назвами, дотичними до поняття «самопроектування».

Аналіз найвагоміших публікацій, у яких започатковано розв'язання досліджуваної проблеми й на які спирається автор. Сучасними українськими дослідниками детально опрацьовані сутність та структура понять, методологічні засади, механізми становлення особистості (С.Д. Максименко), актуалізації особистісного проекту (С.Ю. Гуцол), самопроектування (О.О. Зарецька; М.Л. Смульсон), у тому числі самопроектування в кризових умовах (Н.В. Чепелєва).

Разом із тим у рамках професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи окремої уваги вимагає самопроектування як їх базова компетентність.

Метою статі є розкриття сутності поняття самопроектування (зокрема, професійного самопроектування) як базової компетентності в процесі підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи, включаючи аналіз відображення цієї сутності у певному варіанті комплекту інструментів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Глибше зрозуміти та розкрити сутність поняття «самопроектування» дозволяє наявна щодо нього наукова дискусія. З одного боку, акцентується увага на тому, що без елементів самопроектування розгляд процесів саморозвитку є неможливим (Смульсон, 2014, с. 19); самопроектування розглядається як діяльність людини, що виходить із її задуму (проекту) свого майбутнього та власної особистості (Чепелєва, 2016, с. 28); підкреслюється, що проектування має місце тоді, коли є технологія досягнення мети, хоча вона може бути такою, яку важко реалізувати (Зарецька, 2015, с. 50). З іншого боку, В.М. Розін зазначає, що для кардинальної зміни людини потрібно знайти «точку опори», спираючись на яку особистість буде сама себе «переробляти». Дослідник розмірковує, чи можлива така «точка опори» всередині людини, чи вона знаходиться поза людиною. Не мається на увазі, що людина взагалі не може змінити себе. Однак науковець звертає увагу на складність та негарантованість результатів цього процесу, що викликає у нього запитання про доречність використання поняття «самопроектування». На думку В.М. Розіна, щоб робота над собою стала можливою та реально допомогла, людина, вірогідно, має пережити кризу, подолати яку часто не можливо без внутрішнього духовного перевороту і допомоги інших людей (Розін, 2019, с. 12). Фахівці соціальної роботи працюють саме з тими, хто зтикнувся із кризою, але не може подолати її самостійно, потребує допомоги. При цьому сучасні тенденції професіоналізації соціальної роботи передбачають надання фахівцем саме зовнішньої «точки опори» для клієнта на початку та відкриття внутрішньої «точки опори» в максимально близькій перспективі для подальшого самопроектування.

У сучасній науці визнається, що проект (образ) власного «Я» не є сталим. На відміну від традиційного проектування, процес самопроектування не передбачає наперед заданої жорсткої фіксації результату, а отже і тексти, створювані особистістю при наративному проектуванні певною мірою є текстами «нон-фініто», «можливими сюжетами» (Гуцол, 2014, с. 75). Самопроектування - перманентний процес, який не може у певний момент завершуватися, навіть якщо зафіксовано здійснення певної події розвитку (Смульсон, 2014, с. 25). Маємо визнати, що навіть теоретична модель індивідуальності майбутнього фахівця може бути не до кінця точною. Однак завдяки наявності такої моделі поступово (хоча і принципово незавершено) формується цілісне уявлення щодо індивідуальних можливостей фахівця, створюються перспективи для випереджувального прогнозування. Тож форма теоретичної моделі індивідуальності майбутнього фахівця визначається як контур, межі якого лише позначені та можуть змінюватися залежно від особистісно-професійного самодослідження. Саме з використанням терміну «контур» вбачаємо доцільним уточнити й сутність поняття «самопроектування», тобто людина розробляє та реалізує контур проекту (образу) власної особистості, який є динамічним і принципово важливим для забезпечення цілеспрямованості діяльності людини в її саморозвитку.

У цій статті увагу сфокусовано на самопроектуванні себе як професіоналів майбутніми соціальними працівниками. Для уточнення сутності поняття «професійного самопроектування майбутнього фахівця соціальної роботи» вбачається продуктивним застосувати виокремлені Д.В. Крініциним етапи професійного самопроектування: адаптаційний, акмеологічний, іміджевий, форсайтний, аналітичний (Крініцин, 2012). В умовах високої динаміки суспільних трансформацій розглядаємо перелічене скоріше як компоненти структури професійного самопроектування, ніж одноразово пройдені етапи, адже фахівцю соціальної роботи постійно приходиться адаптуватися до змін, відповідним чином перевизначати для себе вершини професійного розвитку, корегувати власний імідж, форсайт і самоаналітику. У процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи ці компоненти набувають свого особливого змісту, а в здобутті компетентності професійного самопроектування важливим є педагогічне наставництво студентів з боку викладача.

Адаптаційний компонент професійного самопроектування у загальному змісті передбачає залучення студента до навчально-професійного середовища, термінологічне включення, актуалізацію оволодіння ним професійними компетентностями (Крініцин, 2012). Для студентів спеціальності «Соціальна робота» цей компонент професійного самопроектування пов'язаний не лише із подоланням бар'єру між практикою шкільної та університетської освіти, а також освоєнням тезаурусу соціальної роботи, але й пошуком власної відповіді на питання, що пов'язані зі складністю спеціальності. Не усвідомлюючи ці процеси як професійне самопроектуванням, студенти тим не менше приймають рішення: чи пов'язати своє майбутнє із соціальною роботою, чи просто отримати диплом про вищу освіту. При цьому педагогічне наставництво з боку викладача може бути реалізовано шляхом спільної зі студентами роботи із вивчення потреб останнього (наприклад, із використанням інструменту «лінія життя»), організації діалогу студентів із успішними представниками професії, надання позитивних прикладів долання проблем і професійного становлення (інструмент «жива бібліотека»).

Акмеологічний компонент професійного самопроектування у загальному змісті передбачає вибудову пріоритетів самовизначення, кар'єрного орієнтування, самооцінки, самоконтролю, за якими майбутній фахівець планує досягнути вищого рівня професіоналізму (Крініцин, 2012). Особливістю реалізації цього компоненту професійного самопроектування для студентів спеціальності «Соціальна робота» є необхідність самовизначення, пов'язана із різноманітністю функціональних напрямів у професійній діяльності фахівця соціальної роботи - сервісних (аніматор, вчитель соціальних умінь, консультант, помічник, супервізор), посередницьких (координатор випадку, брокер соціальних послуг, захисник прав та інтересів, медіатор), управлінських, дослідницьких. Педагогічне наставництво з боку викладача в рамках цього компонента може бути реалізоване із застосуванням інструментів навчальної практики, включення студентів в якості виконавців у соціальні заходи та проекти з можливістю випробувати себе у реалізації різних функціональних напрямів соціальної роботи. Провідним інструментом пропонується педагогічний метод проектів.

Іміджевий компонент професійного самопроектування у загальному змісті передбачає активний пошук власного професійного іміджу, включення наявних навчально-професійних умінь у контекст професійної діяльності (Крініцин, 2012). Для студентів спеціальності «Соціальна робота» це можливість запропонувати авторський проект професійної діяльності та реалізувати його. Обов'язковою при цьому є самопрезентація майбутніх фахівців при знайомстві з професіоналами галузі, презентація авторських задумів і реалізованих проектів.

Форсайтний компонент професійного самопроектування передбачає уточнення варіантів професійно-творчого саморозвитку, побудови кар'єри, формулювання і часткової реалізації проектних цілей і перспектив, привертання уваги до новонароджуваних цілей та початку їх освоєння (Крініцин, 2012). Для студентів спеціальності «Соціальна робота» - це певною мірою переломний момент самопроектування, коли вже відбулося тісне знайомство з професією шляхом освоєння її тезарусу, обрання функціонального напряму, комунікації з професіоналами, вже реалізовані перші авторські пілотні заходи і проекти, освоєні технологія та інструменти самопроектування, окреслений поточний контур професійного самопроекту. Наявний досвід дозволяє свідомо визначатися щодо дисциплін вільного вибору, брати участь у тренінгах неформальної освіти, волонтерстві, вдаватися до самоосвіти. У таких активностях наставництво може бути реалізоване шляхом надання студентам відповідних інструментів, наприклад, таких як «дерево цілей» життя, самоспостереження, індивідуальна карта поля і рівня професійного розвитку.

Аналітичний компонент професійного самопроектування передбачає аналіз і корекцію результатів реалізації професійного самопроектування. У рамках цього компоненту педагог-наставник отримує можливість запропонувати студентам замислитися про доцільність того, щоб розширити межі професійного самопроектування та визначити контур особистісного самопроекту. Педагогічне наставництво викладача по відношенню до самопроектування студентів може здійснюватися шляхом організації регулярної роботи із такими інструментами як щоденник особистісно-професійного зростання, а також Інтернет-блоги. Для майбутнього фахівця соціальної роботи аналітичний компонент - це не лише підведення проміжних результатів здійснення заходів, передбачених при самопроектуванні, але й аналіз готовності поділитися власним досвідом із потенційними клієнтами.

У всіх схарактеризованих компонентах структури професійного самопроектування майбутніх фахівців соціальної роботи актуальною може стати суперечність між досягнутим студентами в ході навчання розумінням сутності спеціальності «Соціальна робота» та готовністю працювати за такою емоційно та інтелектуально складною професією. Як особисте вирішення цієї суперечності професійний самопроект кожного конкретного студента буде пов'язаний із соціальною роботою чи ні. Таке рішення є абсолютним правом та відповідальністю самого студента, але таке рішення не обов'язково має прийматися лише під впливом факторів зовнішніх по відношенню до педагогічної системи професійної підготовки. Поточний вибір студента, який навчається на спеціальності «Соціальна робота», в бік іншої сфери діяльності не означає автоматичної відмови від педагогічного наставництва, актуалізації процесу професійного самопроектування саме як майбутнього фахівця соціальної роботи. Підґрунтям для того, щоб наявна суперечність стала наріжною і сприяла вибору на користь професії «Соціальна робота», розглядається теорія трансформативного навчання Дж. Мезірова. У відповідності до цієї теорії наявна суперечність має бути усвідомлена як дезорієнтуюча дилема між очікуваннями та реаліями, що спричиняє невизначеність і дискомфорт, а разом із тим і як каталізатор змін. Подальша критична рефлексія, аналіз власних переконань спрямовуються на пошук відповіді на питання про те, наскільки наявні знання та переконання відповідають контексту. Рефлексія підкріплюється раціональним дискурсом з іншими людьми для інтерпретації нових смислових перспектив, оцінки доказів на підтримку альтернативних точок зору, конкуруючих інтерпретацій (Горбунова, 2017). Відповідним чином педагогічне наставництво професійного самопроектування майбутніх фахівців соціальної роботи має здійснюватися на засадах теорії трансформативного навчання. Комплект інструментів самопроектування має включати в себе такі, що спрямовані як на внутрішній аналіз особистості, так і на взаємодію із зовнішнім середовищем, поступово ускладнювані комунікації з різними суб'єктами соціальної роботи.

Специфіка сфери професійної діяльності майбутніх фахівців соціальної роботи полягає в тому, що у значній кількості ситуацій вони матимуть справу із дорослими, які опинилися в складних життєвих обставинах. Навіть у випадку роботи з дітьми, позбавленими батьківського піклування, сучасні міжнародні тенденції соціальної роботи визначають необхідність роботи з дорослими - батьками, патронатними вихователями, піклувальниками та опікунами, наставниками, небайдужими громадянами. Специфіка ж дорослої людини полягає в тому, що її контури самопроектування мають включати в себе не лише позиції, пов'язані, із здобуттям певних нових якостей, але й відмови від вже наявних, що заважають виконанню потрібних функцій. Відповідно важливим є досвід трансформативного навчання майбутніх фахівців соціальної роботи як досвід навчання дорослих, а досвід самопроектування студентів, які навчаються на спеціальності «Соціальна робота», є підґрунтям для подальшого надання ними послуг щодо сприяння розвитку суб'єктних властивостей людей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Сформулюємо висновки з дослідження та перспективи подальшої розробки цього тематичного напрямку.

Самопроектування як базова компетентність вбачається особливо доцільною для майбутніх фахівців соціальної роботи, адже надалі вони мають сприяти самопроектуванню та саморозвитку людей (сімей), які опинилися в складних життєвих обставинах. Відповідним чином компетентність самопроектування вбачаємо такою, яка має бути більш ґрунтовно представлена у освітньо-професійних програмах за спеціальністю 231 «Соціальна робота».

Сутність поняття «самопроектування» уточнюється шляхом застосування поняття «контур самопроекту» як такого, що відображає динаміку погляду людини на власне бажане майбутнє «Я», орієнтує зусилля на досягнення віддалених цілей і самовдосконалення, при цьому допускає поступовий розвиток і зміни у самопроекті.

Сутність поняття «професійне самопроектування майбутнього фахівця соціальної роботи» відображається в таких його характеристиках:

- здійснення вибору щодо напряму професійного розвитку саме на користь соціальної роботи та деталізація такого вибору за функціональними напрямами - сервісним, посередницьким, управлінським чи дослідницьким;

- спрямування на досягнення високого рівня професіоналізму шляхом послідовного самовдосконалення;

- розуміння самопроекту власної особистості як контуру самопроекту, динамічного, але принципово важливого для забезпечення цілеспрямованості саморозвитку людини;

- включення стандартних етапів проектної діяльності - проектування, реалізація, аналіз результатів;

- володіння інструментарієм самопроектування;

- готовність сприяти у самопроектуванні клієнтам соціальної роботи.

Реалізуючи ідею «точки опори» в самопроектуванні, пропонується в процесі педагогічного наставництва професійного самопроектування майбутніх фахівців соціальної роботи застосовувати такі інструменти: «лінія життя», «жива бібліотека», проектні інструменти, інструмент самопрезентації, «дерево цілей», індивідуальна карта поля і рівня професійного розвитку, щоденник особистісно-професійного зростання; у тому числі окремого дослідження вимагае використання засобів інформаційних технологій.

Подальшого дослідження вимагае завдання розроблення педагогічних інструментів самопроектування, які б втілювали в себе напрацювання теорії трансформативного навчання.

Список використаних джерел

Глобальне визначення соціальної роботи. (2014). / пер. з англ. Т. Семигіної. Взято з https://www.academia.edu.

Горбунова, Л. С. (2017). Теорія трансформативного навчання дорослих: еволюція концептів і методологій. Вища освіта України, 3, 23-34.

Гуцол, С. Ю. (2014). Теоретичні передумови актуалізації особистісного проекту як сюжету можливої історії. Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Філософія. Психологія. Педагогіка, 1 (40), 72-78.

Зарецька, О. О. (2015). Особистісний розвиток у вимірі самопроектування: методологічні проблеми. В кн. Особистість у сучасному світі: ІІІ Всеукр. психологічний конгрес з міжнар. участю (Ч. 2, С. 114-117). Київ: ДП «Інформаційно- аналітичне агентство».

Криницын, Д. В. (2012). Этапы профессионального самопроектирования как средства формирования конкурентоспособности будущих менеджеров в вузе. Современные исследования социальных проблем, 2 (10). Взято с https://cyberleninka.ru/article/n/etapy-professionalnogo-samoproektirovaniya-kak-sredstva-formirovaniya- konkurentosposobnosti-buduschih-menedzherov-v-vuze

Розин, В. М. (2019). Можем ли мы проектировать себя сами? Философские науки, 12, 8-26.

Смульсон, М. Л. (2014). Місце самопроектування у проектній парадигмі. Актуальні проблеми психології, 8, 2, 16-29.

Чепелева, Н. В. (2016). Самопроектування особистості у кризових життевих обставинах. В кн. Особистість в умовах кризових викликів сучасності: матеріали методологічного семінару НАПН України (С. 28-34). Київ.

PEHOTA O.

Self-design is considered as a basic competence in the process of training future social workers. The essence of selfdesign is clarified through the use of the concept of «contour of the self-design» as one that preserves the dynamics of a person's view of their own desired future «self», focuses on long-term goals and self-improvement, but allows gradual development and change in project content. The structure of professional self-design of future social workers is characterized in the adaptive, acmeological, image, foresight and analytical components. The essence of the concept of «professional self-design of the future social work specialist» is defined by the following characteristics: 1) making a choice of the direction of professional development in favor of social work and detailing such a choice by functional areas - service, mediation, management or research; 2) focus on achieving a high level professionalism through consistent selfimprovement; 3) understanding the self-project of one's own personality as a fundamentally important for ensuring the purposefulness of human self-development and dynamic contour of the self-project; 4) inclusion of standard stages of project activity - design, implementation and analysis of results; 5) possession of self-design tools; 6) willingness to assist in the self-design of clients of social work. The competence of self-design of future social workers is discussed as the basis for providing professional assistance to clients, people in difficult life circumstances. The article defines the role of a teachermentor for the active participation of students in self-design. It is substantiated that pedagogical mentoring in the process of professional self-design of future social work specialists should be carried out on the basis of the theory of transformational learning. The set of self-design tools should include gradually complicating communications with various subjects of social work, focusing on the best practices and successful stories of professional growth. Those communications should be aimed at both internal analysis of personality and interaction with the external environment.

Keywords: professional training; social work specialist; competence; self-design; contour of the self-design; teacher-mentor

Размещено на Allbest.ru