Компетентнісний підхід до еколого-природничої підготовки майбутніх педагогів у вимірах вимог сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Компетентнісний підхід до еколого-природничої підготовки майбутніх педагогів у вимірах вимог сталого розвитку

Ірина Січко

Ірина Січко доктор філософії в галузі освіти, доцент, доцент кафедри початкової освіти. Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського

У статті розглянуто особливості еколого-природничої підготовки майбутніх фахівців початкової освіти в умовах вимог стратегії сталого розвитку. Пріоритетним підходом еколого-природничої підготовки визначено компетентнісний, що розглядається як система еколого-природничих знань, умінь, сукупність професійних і особистісних якостей майбутнього педагога, які ґрунтуються на екоцентричних світоглядних переконаннях. Акцентується увага на формуванні спеціальних компетенцій, що дозволяють учителю успішно розв'язувати завдання екологічного виховання й освіти школярів.

Ключові слова: компетенція, компетентність, майбутній фахівець початкової освіти, природознавча компетентність, сталий розвиток.

Competence-based approach to environmental and natural science training of future teachers in measuring the requirements of sustainable development. Irina Sichko doctor of philosophy in Education, Associate Professor, Associate Professor of the Department of primary education. Nikolaev National University named after V. A. Sukhomlinsky

The article considers the features of ecological and Natural training of future primary education specialists in the context of the requirements of the Sustainable Development Strategy. The priority approach of ecological and natural science training is defined as competence, which is considered as a system of ecological and natural science knowledge, skills, a set of professional and personal qualities of the future teacher, which are based on ecocentric ideological beliefs. Attention is focused on the formation of special competencies that allow teachers to successfully solve the problems of environmental education and education of schoolchildren.

Keywords: competence, competence, future specialist of primary education, Natural Science competence, sustainable development.

Компетентностный подход к эколого-естественной подготовке будущих педагогов в измерениях требований устойчивого развития. Ирина Сичко доктор философии в области образования, доцент, доцент кафедры начального образования. Николаевского национального университета имени В. А. Сухомлинского

В статье рассмотрены особенности эколого-естественной подготовки будущих специалистов начального образования в условиях требований Стратегии устойчивого развития. Приоритетным подходом эколого-естественной подготовки определен компетентностный, рассматриваемый как система эколого-естественных знаний, умений, совокупность профессиональных и личностных качеств будущего педагога, основанных на экоцентрических мировоззренческих убеждениях. Акцентируется внимание на формировании специальных компетенций, позволяющих учителю успешно решать задачи экологического воспитания и образования школьников.

Ключевые слова: компетенция, компетентность, будущий специалист начального образования, природоведческая компетентность, устойчивое развитие.

Процес переходу до сталого розвитку є глобальним, і окремо взята країна не може перейти на цей шлях, поки інші країни будуть залишатися в рамках старої моделі розвитку. Характерною рисою організації буття світового співтовариства є перехід на нову стратегію свого розвитку, будучи невід'ємною складовою спільноти, з поміж іншого, першочерговим завданням для України є формування оновленої системи освіти - освіти для стійкого розвитку. Даний процес ускладнюється за рахунок багатьох факторів: світова спільнота вже виробила певні стратегії руху по зазначеному шляху, Україна ж через ряд внутрішніх проблем відстає.

Формування уявлень про те, якою має бути освіта для сталого розвитку країни, ускладнюється тим, що Україна, на відміну від інших держав, не має офіційно утверджених Концепції переходу до стійкого розвитку та Національної стратегії сталого розвитку.

Оскільки стратегічною метою України є всебічне співробітництво з Західно- та Центральноєвропейськими країнами з тим, щоб у перспективі наша держава відповідала європейським стандартам і вимогам як у політичному, соціально-економічному, так і в екологічному відношеннях, то на сучасному етапі екологічний чинник має стати одним із пріоритетних у економічному та науково-технічному співробітництві, а також у політичних відносинах, практично всіх країн світу [1].

Міжнародне співтовариство наполегливо закликає до переорієнтації всіх сфер освіти на цілі стійкого розвитку. Різні країни запроваджують й успішно використовують відповідні освітні програми й навчальні курси: зокрема, у США, Швеції, Німеччині, Фінляндії, Норвегії, Польщі, Словаччині, Румунії тощо.

Ідучи в ногу зі світовою спільнотою, Україна задекларувала курс на стратегію стійкого розвитку. Розвиток освіти для сталого розвитку вимагає нових педагогічних моделей, нової педагогічної культури та мислення, нового педагогічного змісту [6].

Учені єдині в думці, що освіта, і зокрема, її початкова ланка, є одним із стратегічних факторів подолання екологічної кризи. Водночас вони стверджують, що її роль у сучасному суспільстві ще, на жаль, належним чином не усвідомлена; формуванню спеціальних екологічних якостей особистості з метою гармонізації відносин з природою не надається відповідної уваги [2]. Відтак, екологічний чинник є одним з пріоритетних у комплексній підготовці майбутніх фахівців початкової освіти.

Професійна підготовка майбутніх фахівців початкової освіти не можлива без урахування компетентнісного чинника. Серед публікацій, присвячених питанням компетентнісного підходу у шкільній освіті, і зокрема у початковій школі, слід відзначити дослідження багатьох українських учених. Так, у публікаціях Н. Бібік, Т. Байбари, О. Савченко, О. Овчарук, О. Онопрієнко здійснено дефініцію понять пов'язаних з компетентнісним підходом у початковій освіті, і зокрема компетентність розглядається як здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у різноманітних життєвих ситуаціях з метою розв'язання певних важливих проблем. Учені визначають компетентність, як особистісне утворення, що проявляється в процесі активних самостійних дій людини.

Окремо ученими розглядається термін «компетенція» і розуміється як суспільно визнаний рівень знань, умінь і навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини. Компетентність визначають як заздалегідь задана соціальна норма, що відчужена від особистості.

Аналіз публікацій науковців підтверджує висновок про те, що реалізація компетентнісного підходу у навчанні здобувачів початкової освіти буде успішною за рахунок комплексного забезпечення усіх компонентів освітнього процесу - мети навчання, системи компетентнісно-орієнтованого змісту освіти, відповідної розробки методичного забезпечення, професійної підготовки майбутніх фахівців тощо.

Дослідники визначають еколого-природничу компетентність як систему знань, умінь та навичок у площині екологічної діяльності, яка відповідає внутрішній позиції особистості та забезпечує кваліфіковане вирішення екологічно небезпечних ситуацій, спостереження та контроль за дотриманням екологічних вимог у різних сферах життєдіяльності відповідно до екологічного законодавства України. Здатність особистості до ситуативної діяльності в побуті та в довкіллі, коли отримані екологічні знання, навички, досвід і ціннісні орієнтації актуалізуються в умінні приймати правильні рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для навколишнього середовища. Демонстрування екологічної доцільної поведінки, відповідальності особистості, здатність її до практичного вирішення екологічних завдань, наявності ряду особистісних якостей у комплексному поєднанні з необхідним запасом знань і умінь ефективно правильно діяти у проблемних ситуаціях, що виникають у різних сферах діяльності, та знаходити шляхи їх вирішення (О. Колонькова, В. Маршицька, О. Пруцакова, Л. Руденко) [5].

Проблема дослідження професійної підготовки фахівців визначається актуальними сучасними потребами суспільства, гуманізацією педагогічної освіти, новими вимогами до навчання і виховання. У дослідженнях теорії і практиці вищої школи накопичено великий досвід щодо формування професійних якостей майбутніх педагогів. У наукових дослідженнях А. Алексюк, І. Бех, С. Гончаренко, О. Глузман, М. Євтух, О. Дубасенюк, Т. Козак, А. Коржуєв, А. Линенко, Н. Максименко, Ю. Пелех, А. Семенова, Т. Сущенко розкрито методологічні та теоретичні основи підготовки фахівців у ЗВО, які спрямовані на підвищення ефективності освітнього процесу. У наукових працях Ю. Бойчука, Н. Лисенко, Л. Лук'янової, Г. Тарасенка, Н. Ясінської визначено теоретико-методичні основи формування екологічної культури майбутнього фахівця педагогічної освіти. Формуванню екологічного світогляду майбутніх учителів у процесі екологічної освіти й виховання присвячені дослідження Г. Білявського, В. Борейка, І. Костицької, Т. Нінової, М. Падуна, Г. Пустовіта, Ю. Саунової, С. Совгіри, С. Шмалєй. Посилення ролі екологічної домінанти в освітньому середовищі закладів середньої та вищої освіти досліджували Г. Білецька, А. Захлєбний, І.Зверєв, В. Ільченко, О. Король, О. Кудрявцева, О. Лабенко, Г. Марочко, О. Мащенко, І. Суравєгіна. У працях Л. Білик, В. Вербицького, М. Назарука, О. Пометун, Н. Пустовіт, Л. Руденко, С. Сапожнікова висвітлюються проблеми формування відповідального ставлення молоді до навколишнього середовища [4].

Аналіз літературних джерел показує, що професійна підготовка майбутніх фахівців початкової освіти включає в себе наступні складові: набуття особистістю життєвими компетенціями, оволодіння загально науковими, необхідними знаннями і вміннями для успішного здійснення майбутньої професійної діяльності й опанування предметів природничого циклу.

Опанування майбутніми педагогами дисциплін природничо-наукової підготовки спрямоване на формування у них природознавчої компетентності розглядається як складова професійної компетентності. Під еколого-природничою компетентністю розуміємо інтегровану якість особистості, що проявляється у здатності здійснювати діяльність, основану на знаннях, уміннях, навичках, цінностях і досвіді, які отримали майбутні фахівці у процесі навчання природничим дисциплінам, особистісному ставленні як до діяльності, так і до предмету діяльності.

У розробках та наукових статтях з проблем компетентнісного підходу досить часто досліджуються теоретичні аспекти цієї проблеми. Натомість, у змісті сучасних навчальних програм пріоритет надається рівню і кількості знань перед здатністю школярів застосовувати знання у певних практичних ситуаціях. Це потребує більш докладного обґрунтування як у методиці роботи пе-дагога,так і в більш системному запровадженні через зміст освіти, закладеному у Державному стандарті початкової освіти.

У Державному стандарті початкової освіти основною метою природничої освітньої галузі є формування компетентностей в галузі природничих наук, техніки і технологій, екологічної та інших ключових компетентностей шляхом опанування знань, умінь і способів діяльності, розвитку здібностей, які забезпечують успішну взаємодію з природою, формування основи наукового світогляду і критичного мислення, становлення відповідальної, безпечної і природоохоронної поведінки здобувачів освіти у навколишньому світі на основі усвідомлення принципів сталого розвитку [3].

Відтак, природничу підготовку майбутніх педагогівдоречно розглядати як необхідну складову у формуванні їхніх професійних якостей. Крім того, гуманізація освіти, яка задекларована ключовою тенденцією парадигми сучасної початкової освіти, передбачає підняття статусу природничо-наукових навчальних предметів. Це спонукає вищу педагогічну школу до пошуку ефективних шляхів і засобів дидактично-технологічної підготовки майбутніх фахівців до викладання природничої освітньої галузі з урахуванням вітчизняного та зарубіжного творчого досвіду.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях особлива увага акцентується на необхідності упровадження нових підходів до змісту природничої освіти, використанні новітніх технологій у реалізації її основних завдань [2].

Компетентнісно орієнтований підхід до стандартизації загальної освіти обумовлений певними протиріччями. Так, з одного боку вітчизняними науковцями обґрунтовано запровадження практико-орієнтованого навчання, з іншого - у шкільній практиці учителі працюють за навчальними програмами, що орієнтують освітній процес на засвоєння учнями достатньо великого обсягу знань.

Отже, метою цієї статті є аналіз компетентнісного підходу до еколого-природничої підготовки майбутніх фахівців початкової освіти у вимірах вимог сталого розвитку.

Аналіз наукових праць показав єдність думок учених у тому, що дефініція «екологічна компетентність» пов'язана зі знаннєвим і діяльнісним аспектами. Характерною рисою екологічної компетентності виступає її сутність в практичній еко-логоорієнтованої діяльності.

Також можна зробити висновок, що екологічна компетентність особистості може бути розглянута як важливий компонент в системі найважливіших складових еколого-орієнтованої особистості - екологічної культури, екологічної свідомості, екологічної освіти, екологічного виховання, екологічної діяльності.

Відповідно до думки зарубіжних вчених екологічна культура включає: екологічний стиль життя, якому притаманні екологічно обґрунтована діяльність і поведінку; екоцентричний світогляд; глобальне мислення; ціннісне ставлення до світу природи і людини; екологічна активність, відповідальність, раціональність, ощадливість, здоровий спосіб життя.

Аналіз досліджень багатьох вчених показав, що екологічна компетентність ґрунтується на отриманих знаннях (екологічній грамотності), екологічному спрямуванні всієї життєдіяльності особистості (екологічній вихованості), правильному сприйнятті, розумінні і оцінки стану навколишнього середовища (екологічній свідомості) і екологічно активній діяльнісній позиції (екологічної діяльності).

Одним з провідних завдань екологічної освіти є формування екологічної грамотності особистості, яка повинна ґрунтуватися на пізнавальної активності особистості до знань і вмінь їх використовувати у повсякденному житті і при вирішенні екологічних проблем.

З позиції компетентнісного підходу до еколого-природничої підготовки екологічна грамотність визначається здатністю вирішувати проблеми різного рівня складності, стає одним з важливих засобів формування в свідомості особистості нового напряму в діяльності - повсякденної турботи кожного про майбутнє людства, про збереження довкілля для майбутніх поколінь.

Для формування екологічної свідомості підростаючого покоління майбутній вчитель має бути носієм такої екологічного свідомості, заснованої на глибоких екологічних знаннях, еколого орієнтованої поведінці і діяльності.

Пріоритетним напрямком сучасного освітнього процесу ЗВО виступає процес формування екологічної компетентності майбутніх фахівців початкової освіти та створення максимально сприятливих умов для його реалізації. Умовами реалізації є: включення варіативних та інтегрованих еколого-природничих курсів в основну освітню програму вищої освіти; використання інтерактивних методів навчання і форм розвитку екологічної активності; включення в процес професійної підготовки студентів пошукових, дослідницьких і проектних методів, використання елементів самоосвіти, проблемного вивчення питань коеволюції людини і природи; участь студентів у проектах, програмах, конкурсах і грантах в галузі екологічної освіти і раціонального природо користування; створення інфраструктури для забезпечення системи безперервної екологічної освіти в університеті.

Дійсно, фундаментальність освіти майбутнього педагога передбачає опанування природничо-наукових та професійно орієнтованих дисциплін, які надаючи базові знання, складають ядро сучасної наукової картини світу і мають принципово важливе значення для формування загального кругозору, культури мислення і наукового світогляду студентів.

Крім того, природознавча обізнаність є важливою складовою професійної компетентності майбутнього вчителя. Під природничою компетентністю, перш за все, ми розуміємо рівень фахової здатності, що базується на освіченості майбутніх фахівців початкової освіти з базових дисциплін природничого циклу («Загальне землезнавство і краєзнавство», «Основи природознавства», «Екологія»), синтез знань яких, дозволить у подальшій професійній діяльності розвивати науковий світогляд учнів. Відтак, природнича підготовка студентів не має бути суто вузько професійною, оскільки в рамках даної посади вчитель школи першого ступеня повинен бути готовим до вирішення різних психолого-педагогічних освітніх проблем.

Аналіз освітньо-кваліфікаційних характеристик майбутніх фахівців початкової освіти дозволив виявити такі основні вимоги: розуміння сутності та соціальної значущості своєї майбутньої професії, основних проблем дисциплін, що визначають конкретну сферу їх діяльності; методична обізнаність у природничій галузі знань; психологічна готовність до зміни виду та характеру своєї професійної діяльності.

Компетентнісний підхід передбачає оволодіння майбутнім фахівцям початкової освіти системою знань і практичних умінь та навичок, спрямованої на організацію та керування процесом отримання природничих знань та формування природознавчої компетентності здобувачів початкової освіти, а відтак, важливим чинником є сформованість природознавчої компетентності у самих вчителів, яка передбачає особистісне утворення майбутнього фахівця освіти, що характеризує здатність розв'язувати доступні соціально й особистісно-значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов'язані з реальними об'єктами природи у сфері відносин "людина - природа".

Основними формами та методами організації діяльності майбутніх фахівців початкової освіти під час практичної підготовки є: педагогічний тренінг (відпрацювання вмінь і навичок застосування елементів педагогічних технологій у роботі з учнями), ділова професійно орієнтована гра (проектування та викладання фрагментів уроків «Я досліджую світ» на основі використання сучасних навчальних технологій), інтерактивні вправи “мозковий штурм”, “коло ідей” (прийняття конкретних рішень з певної проблеми, які спонукають студентів розвивати свою уяву і творчість, уможливлюють вільне висловлювання ними власних думок), робота у малих групах, колективна творча робота (розв'язання складних проблем, що потребують колективного обговорення, і використовується з метою формування умінь і навичок діалогічного спілкування, співробітництва, співтворчості).

Зміст практичної підготовки (практично-лабораторний етап, педагогічна практика) студентів до проведення уроків інтегрованого курсу «Я досліджую світ» виражається у зовнішніх (предметних) уміннях, тобто в діях студента, за якими можна спостерігати. До них належать організаторські, інформаційні, комунікативні, перцептивні, орієнтаційні вміння.

З метою визначення рівнів сформованості екологічної компетентності майбутніх вчителів - студентів 5 курсу спеціальності «Початкова освіта» факультету дошкільної та початкової освіти МНУ імені В. О. Сухомлинського проводилися дослідження з використанням діагностичних методів: анкетування, спостереження, бесіди.

Анкета

Як би ви охарактеризували сучасний стан екологічної підготовки майбутніх фахівців напряму «Початкова освіта»

Як ви розумієте поняття «природнича компетентність»?

Як ви розумієте поняття «екологічна компетентність»?

Які компоненти, на вашу думку, входять до складу еколого-природничої компетентності?

Чи вважаєте ви себе добре обізнаним в питанні екологічної підготовки як майбутніх фахівців початкової освіти?

Які вимоги, на ваш погляд, висуває суспільство до майбутніх фахівців спеціальності «Початкова освіта»?

Як Ви оцінюєте ефективність оволодіння студентами еколого-природничим матеріалом згідно з програмою екологічно спрямованих навчальних дисциплін?

Важливим етапом у процесі підготовки майбутніх фахівців початкової освіти до опанування дисциплін природничого циклу є самостійна робота. Вона проводиться з метою стимулювання і зацікавленості студентів у результатах навчання та об'єктивної оцінки знань з еколого-природничих предметів; здійснюється самоконтроль та перевірка власних знань через виконання індивідуальних завдань. Студенти самостійно складають портфоліо з навчально-методичним матеріалом до занять (легенди, загадки, прислів'я, приказки, розповіді, цікаві відомості з енциклопедій, відеопрезентації, цікава та невідома інформація щодо цифрового матеріалу про об'єкти живої і неживої природи тощо) [8].

Таким чином, ефективність підготовки майбутнього фахівців початкової освіти спрямовують такі педагогічні умови:

- накопичення теоретичних екологічних знань; набуття навиків, які допоможуть вчителеві мати широкий екологічний кругозір а також великий обсяг екологічних знань, інтересів;

- формування екологічного мислення, яке допоможе правильно визначити моральні та етичні норми поведінки в природі;

- здатність до саморозвитку, самоосвіти, пізнання своєї індивідуальності, творчого потенціалу, готовності до інноваційної діяльності взагалі, в тому числі і в галузі екології;

- виховання екологічної свідомості, щодо економного ставлення до природних ресурсів, живої природи; забезпечення гармонійного поєднання екологічного світогляду, творчості, інноваційної діяльності з метою набуття екологічної культури вчителя як духовної, інтелектуальної, емоційної і фізичної готовності до оволодіння екологічною і педагогічною культурою, дидактичною і виховною технологією;

- формування екологічного професіоналізму вчителя, який буде достатній для творчого вирішення задач професійної діяльності рівень розвитку екокультури і самосвідомості [7].

Найголовнішими причинами екологічної кризи є низький рівень екологічної свідомості людей, незнання та ігнорування ними і суспільством законів розвитку природи, безсистемне і споживацьке ставлення до її ресурсів. Тому для вирішення екологічних проблем необхідна підготовка таких фахівців, які б змінили екологічну стратегію і тактику, були здатні проводити відповідну екологічну політику, організовуючи формування екологічної культури громадян України [1].

Література

педагогічний компетентнісний професійний

1. Глуханюк В.М. Формування теоретичного рівня екологічної свідомості майбутніх учителів технологій / В. М. Глуханюк // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Сер. : Педагогічна. - 2013. - Вип. 19. - С. 270-272.

2. Грошовенко О. П. Світоглядно-екологічний підхід до змісту природничої освіти в школі I ступеня / О. П. Грошовенко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка . Педагогічні науки. - 2017. - Вип. 2. - С. 96-100.

3. «Державний стандарт початкової освіти» [Електронний ресурс] / 2018.- Режим доступу до ресурсу: http:// http:// nus.org.ua.

4. Крамаренко А. Проблема формування соціоприродних цінностей майбутніх фахівців початкової освіти у контексті професійної підготовки / А. Крамаренко //Витоки педагогічної майстерності. Серія : Педагогічні науки. - 2012. - Вип. 10. - С. 157-161.

5. Куриленко Наталія. Компетентнісний підхід як чинник формування екологічної компетентності учнів основної школи у процесі вивчення фізики // Наукові записки. Випуск 4 (ІІ). Серія: Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти. - C. 266-270.

6. Підготовка вчителів до викладання питань сталого розвитку. Навчально-методичні матеріали для викладачів вищих педагогічних навчальних закладів та системи післядипломної педагогічної освіти: Посібник / О.І. Пометун та ін. За ред. О.І. Пометун. - К. :Педагогічна думка, 2015. - 120 с. - С. 21.

7. Саєнко Ю. О. Екологічні екскурсії в процесі підготовки майбутнього вчителя початкових класів / Ю. О. Саєн-ко // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Сер. : Педагогічні науки. - 2015. - Вип. 3. - С. 284-291.

8. Черненко Г. М. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до проведення уроків природознавства // Збірник наукових праць. Випуск 121' 2014. - C.243-250.

References

1. Glukhanyuk V. M. formation of the theoretical level of ecological consciousness of future teachers of technologies / V. M. Glukhanyuk // collection of scientific works of Kamyanets-Podolsk National University named after Ivan Ogienko. Ser.: Pedagogical. - 2013. - Issue 19. - Pp. 270-272.

2. Groshovenko O. P. Svitoglyadno-ekologicheskiy approach to the content of natural education in school of the first stage / O. P. Groshovenko // Bulletin of the Zhytomyr State University named after Ivan Franko. Pedagogical Sciences. - 2017. - Issue 2. - Pp. 96-100.

3. "state standard of primary education" [electronic resource] / 2018. - Access mode to the resource: http:// http:// nus.org.ua.

4. Kramarenko A. problema formirovaniya sotsioprirodnih values of future specialists of primary education in the context of professional training / A. Kramarenko //Istoki pedagogicheskogo mastery. Series: Pedagogical Sciences. - 2012. - Issue 10. - Pp. 157-161.

5. Natalia Kurylenko. Competence approach as a factor in the formation of environmental competence of Primary School students in the process of studying physics // scientific notes. Issue 4 (II). Series: Problems of methods of physical, mathematical and technological education. - C. 266-270.

6. preparing teachers to teach sustainable development issues. Educational and methodical materials for teachers of higher pedagogical educational institutions and the system of postgraduate pedagogical education: a manual / O. I. Pometun et al.ed. by O. I. Pometun. Moscow: Pedagogicheskaya mysl publ., 2015, 120 P., P. 21.

7. Sayenko Yu. a. Ecological excursions in the process of preparing the future teacher of primary classes / Yu. a.Sayen-ko // scientific notes of Berdyansk State Pedagogical University. Ser.: Pedagogical Sciences. - 2015. - Issue 3. - Pp. 284-291.

8. Chernenko G. M. preparation of future primary school teachers for conducting lessons in natural science. Sbornik nauchnykh trudov [collection of scientific works]. Issue 121' 2014. - C.243-250.

Размещено на Allbest.ru