Формування гендерної компетентності майбутніх вчителів в закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Наталя СУЛТАНОВА

доктор педагогічних наук, доцент кафедри спеціальної освіти

Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського

Світлана БЕЗУШКО

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та здоров'я людини ПВНЗ «Медико-Природничий університет»

У статті охарактеризовано уточнення сутнісних ознак й змісту понять «ґендер», «ґендерна культура», «ґендерний підхід», також визначено проблемні аспекти ґендеру у закладах освіти на основі загального огляду наукових публікацій. Наголошується актуальність професійної підготовки майбутніх педагогічних фахівців у закладах вищої освіти. Обґрунтована необхідність формування ґендерної культури студентів університету, заснованої на ідеї ґендерної державної політики.

Розглянуто питання впровадження і вдосконалення практичної підготовки студентів, як майбутніх вихователів, вчителів і педагогів. Авторами підкреслена також можливість й доцільність озброєння студентів додатковими знаннями з ґендерної тематики.

Ключові слова: ґендер, педагогічна компетентність, ґендерна компетентність, ґендерна культура, ґендерна грамотність, ґендернізнання, ґендерний підхід.

Наталья Султанова, Светлана Безушко. Формирование гендерной компетентности будущих педагогов в высших учебных заведениях

В статье охарактеризованы признаки и содержания понятий «гендер», «гендерная культура», «гендерный подход», также определены проблемные аспекты гендера в учреждениях образования на основе научных публикаций. Отмечается актуальность профессиональной подготовки специалистов в высших педагогических учебных заведениях. Обоснована необходимость формирования гендерной культуры студентов университета, основанной на идее гендерной государственной политики.

В исследовании рассмотрены вопросы внедрения и совершенствования практической подготовки студентов, как будущих учителей и педагогов. Автором подчеркнута возможность вооружение студентов дополнительными знаниями по гендерной тематике.

Ключевые слова: гендер, педагогическая компетентность, гендерная компетентность, гендерная культура, гендерная грамотность, гендерные знания, гендерный подход.

Natalya Sultanova, Svitlana Bezushko. Formation of future teachers' gender competence in the conditions of higher education institutions

Today the issue of ensuring gender equality in Ukraine is becoming more and more relevant. The implementation of the principle of equal rights and opportunities at all levels of social life is a necessary precondition for the formation in the state of a civilized, parity society and its integration into the European educational space. Therefore, the main task, that the scientific community now solves, is the creation of a better world for all people, in which there will be no place for any inequality: class, gender, racial or ethnic. In this aspect, fundamental changes in the content of theoretical and methodological approaches in education are naturally occurring, purposes of teaching and upbringing of youth are outlined in a new way. The clarification of the essential features and content of such concepts as «gender»,»gender culture», «gender approach» has been described. The problem aspects of gender in education institutions have been determined on the basis of a general review of scientific publications.It has been emphasized the importance of specialists' professional training in higher education institutions. The necessity of forming a gender culture of university students based on the idea of gender public policy has been substantiated. The clarification of the essential features and content of such concepts as «gender», «gender culture», «gender approach» has been described. The problem aspects of gender in education institutions have been determined on the basis of a general review of scientific publications. It has been emphasized the importance of specialists' professional training in higher education institutions. The necessity of forming a gender culture of university students based on the idea of gender public policy has been substantiated.

The issues of introducing and improving the practical training of students as future teachers and pedagogues have been analysed.The author has emphasized the possibility of students' preparation with additional knowledge on gender issues.

Key words: gender, pedagogical competence, gender competence, gender culture, gender literacy, gender knowledge, gender approach.

Соціально-економічні та політичні перетворення, що відбулися протягом ХІХ-ХХ століть, внесли значні зміни у статево-рольові відносини в усіх сферах соціального буття людини, зумовили зміну статусів жінки і чоловіка у суспільстві, призвели до виникнення нових форм шлюбу, трансформації раніше усталених соціально- культурних стереотипів маскулінності-фемінності тощо. У такому динамічно стрімкому соціально-культурному середовищі сучасне молоде покоління повинне швидко адаптуватися до нових умов, постійно поповнювати свої знання і будувати свої відносини з іншими людьми на засадах толерантності, розуміння, поваги, співучасті і співпраці, що є запорукою ґендерної рівності. Водночас традиційні стереотипні погляди на ролі, норми та цінності, які суспільство продовжує пропонувати чоловіку і жінці у процесі соціалізації, не можуть і не повинні впливати на існуючі перетворення. Сьогодні питання забезпечення ґендерної рівності в Україні набуває дедалі більшої актуальності. Реалізація принципу рівних прав та можливостей на всіх рівнях суспільного життя виступає необхідною передумовою формування в державі цивілізованого, паритетного суспільства та його інтеграції в європейський освітній простір. Тому головним завданням, яке сьогодні вирішує наукова спільнота, є створення кращого світу для всіх людей, у якому не буде місця будь-якій нерівності: класовій, ґендерній, расовій чи етнічній. Відповідні обов'язки щодо цього взяла на себе й Україна, підписавши разом з 189 країнами - членами ООН Декларацію Тисячоліття, у якій поряд із цінностями та принципами розвитку суспільства передбачено досягнення рівності жінок і чоловіків. Реалізація основних стратегічних напрямів щодо ґендерної модернізації в освіті відбувається відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.), наказу Міністерства освіти і науки України «Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіту» (2009 р.) та інших нормативно- правових документів.

У цьому аспекті закономірно відбуваються кардинальні зміни у змісті теоретико- методологічних підходів в освіті: по-новому окреслюються цілі навчання і виховання молоді. Водночас маємо констатувати, що шкільним учителям, вихователям, іншим працівникам системи освіти, студентам, широкому колу громадськості все ж бракує інформації з теорії ґендеру та практики проведення відповідної роботи щодо гендерної просвіти. Така прогалина окреслена низкою причин: неготовність суспільства до правильного розуміння ґендерних знань, відсутність багатьох програм і рекомендацій з ґендерної тематики, компетентних фахівців тощо. Тому тендерна тематики має особливу актуальність, що зумовлює необхідність упровадження її в освітні установи, зокрема через формування у студентів закладів вищої освіти професійної компетентності з ґендерної трамотності.

Актуальними в контексті проблематики є численні наукові розвідки, що присвячено ґендерній педатотіці, ґендерному вихованню та освіті, міжстатевим стосункам, статевому вихованню, загальній теорії ґендеру (С. Вихор, O. Вороніна, О. Василенко, Т. Говорун, Т. Дороніна, В. Єремеєва, І. Євтушенко, В. Єремеєва, О. Кікінежді, О. Кононко, І. Кон, В. Кравець, Л. Левшин Є. Ільїн, А. Москальова, Л. Раскін, Т. Тітаренко, Л. Попова, А. Хріпкова та ін.). Специфіка підготовки педагогів до роботи зі студентами різної статі розкривається у дослідженнях В. Катана, О. Кікінежді, А. Краковськото, І. Кона, А. Мудрика, М. Савченко, І. Цимбал, І. Цимбалюка, Л. Штильової та ін. Методолотічні аспекти ґендерної освіти вивчали закордонні педагоги та психологи: С. Бєм, Ф. Джес, К. Джеклін, С. Кесслер, У. Маккена, Е. Маккобі та інші. Учені наводять переконливі аргументи щодо необхідності ґендерного виховання студентської молоді та, передусім, ознайомлення педагогів й інших працівників освіти із ґендерною проблематикою.

Метою статті є здійснити аналіз теоретичних підходів до проблеми ґендерної компетентності майбутніх вчителів; виявити значимість змісту поняття ґендер й доцільність формування ґендерної компетентності студентів педагогічних спеціальностей під час навчання у закладах вищої освіти; охарактеризувати науково-методичне забезпечення формування ґендерної професійної компетентності студентів педагогічних спеціальностей.

На зламі ХХ-ХХІ століть відбулися суттєві зміни традиційних поглядів на поняття «стать», під яким зазвичай розуміли біологічні особливості чоловіків і жінок. Проте для характеристики й опису статево-рольової поведінки представників кожної статі такого трактування стало недостатньо. Це зумовило необхідність уведення в широкий науковий обіг більш ґрунтовного поняття «ґендер», що, по суті, стало початком розвитку і подальшого дослідження моделювання і конструювання соціального становлення статі через соціокультурну практику [1].

Дослідження історії становлення поняття «ґендер» дозволяють стверджувати, що його масове використання відбувалось протягом тривалого часу, при цьому проблеми виникали навіть на рівні такої термінології, яку цілком доречно було використовувати. Наприклад, Г. Сілласте поняття «ґендер» трактувалося як «соціально- статеві стосунки». На думку С. Айвазової, найбільш точним перекладом терміна «ґендер» є такі формулювання: «соціально-організовані стосунки між статями», «соціальні стосунки статі», «соціальна стать». Перекладачі праці С. Мілет «Сексуальна політика» використовували поняття «рід», «родові стосунки» замість «ґендерні стосунки» [13, 72].

О. Вороніна підкреслює, що введення поняття «ґендер» зумовлене необхідністю розрізняти біологічну і соціальну стать. При цьому біологічну стать треба розуміти «як сукупність анатомо- біологічних особливостей», а соціальну - «як соціокультурний конструкт, який товариство «надбудовує» над фізіологічною реальністю» [3, 76]. Науковець пояснює, що поняття «ґендер» позначає по суті і досить складний соціокультурний процес: продукування суспільством відмінностей у чоловічих і жіночих ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках і сам результат - соціальний конструкт ґендера [3, 81].

Підвищення уваги українських вчених до проблем ґендеру спонукало їх до наукового пошуку, результатом якого стало, зокрема, виконання дисертаційних досліджень дотичних до ґендерного виховання підростаючого покоління. До них відносимо: О. Василенко «Педагогічні умови статевого виховання старших підлітків у позаурочній діяльності» (2007); С. Вихор «Ґендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку» (2006); О. Главацька «Проблема підготовки майбутніх вчителів до статевого виховання учнів» (2000); М. Зубілевич «Ґендерне виховання дівчат-підлітків у Великій Британії» (2007); О. Кізь «Формування психологічної готовності вихованців інтернатних закладів до створення сім'ї» (2003); І. Мунтян «Ґендерний підхід у професійній підготовці студентів вищих педагогічних закладів» (2004); Н. Павлущенко «Ґендерне виховання дітей молодшого шкільного віку» (2011); О. Рибалка «Формування готовності студентів біологічних факультетів до виховання у підлітків культури міжстатевих стосунків» (2005); М. Савченко «Ґендерне виховання дітей старшого дошкільного віку» (2013); В освіті ґендерний підхід являє собою «засіб пізнання дійсності, де протидія та нерівність чоловічих і жіночих якостей особистості, їх мислення, особливості поведінки закріплюють взаємозв'язок між біологічною статтю й досягненнями в соціальному житті» [7, 61-78].

У педагогічну теорію однією із перших поняття «ґендерний підхід», «ґендерний вимір» увела Л. Штильова, яка зазначила, що в педагогіці ґендерний підхід поки що сприймають як наукову екзотику [2].

У педагогіці ґендерний підхід визначається трьома рівнями: 1) макрорівень - це можливість відступити на крок від патріархальної залежності, залучення чоловіків у якості вчителів; 2) мезорівень - це важливість формування компетентності вчителя, а саме - ґендерної компетентності; 3) мікрорівень - урахування ґендерних особливостей вихователя-вихованця [5].

За останнє десятиліття ґендерний підхід в освіті визначив нову галузь знання, а саме - ґен- дерну педагогіку. Формуванням змісту ґендерної педагогіки займаються: В. Кравець, І. Кльоцина, Л. Штильова та багато інших. В їх численних працях досить широко висвітлено освітню проблематику ґендеру. Зокрема, обґрунтовану методологічну базу української ґендерної педагогіки заклав В. Кравець, на думку якого, ґендерна педагогіка являє собою «сукупність підходів, спрямованих на те, щоб допомогти дітям різної статі відчути себе у школі комфортно, успішно підготуватись до статево-рольової поведінки в сім'ї» [8, 9].

У вітчизняній освіті в попередні періоди вже здійснено кілька спроб реалізувати ґендерний підхід в умовах загальноосвітнього навчального закладу. Але найважливішою складовою успіху щодо реалізації ґендерного підходу в освіті є педагогічна майстерність. Професіоналізм учителя - це умова ефективного виховного процесу. Однак в основі ефективності педагогічної компетентності з теорії і практики гендерної обізнаності лежить насамперед просвіта студентів педагогічних вищих навчальних закладів. Рівень оволодіння необхідними ґендерними знаннями, нормами, цінностями, поглядами на сучасні соціальні ролі жінки і чоловіка, можна визначити як рівень оволодіння ґендерною компетентністю особистості. Ґендерній компетентності присвячено чимало наукових праць: О. Блонська, Т. Голованова, С. Гришак, Т. Дороніна та ін.. Також питання професійної підготовки студентів педагогічних вишів через призму ґендерного підходу досліджує низка вчених (І. Кльоціна, А. Мудрік, І. Мунтян, О. Цокур, Е. Ярская-Смирнова та ін.) Значний внесок у розробку концепції ґендерного підходу в педагогічній освіті здійснили А. Вороніна (розробка теорії та методології ґендерних досліджень, визначення їх місця в системі підготовки студентів), Л. Штильова (розробка методичних програм для вчителів щодо впровадження ґендерної освіти та виховання в середній школі). Ґендерний підхід під час підготовки майбутніх учителів має місце в роботах Н. Гендерник, С. Матюшкової, М. Полив'яної, А. Шнирова, Л. Шолохової та інші. Як і більшість дослідників ми вважаємо, що концепція ґендерної компетентності має багатовимірне і специфічне значення.

Під ґендерною компетентністю розуміємо знання основ ґендерної теорії; знання законодавчих і нормативних актів; володіння формами та методами ґендерного виховання; знання психофізіологічних особливостей різностатевих дітей; уміння організовувати навчально-виховний процес з урахуваннями статевих особливостей школярів, студентів; здатність сформувати власну ґендерну ідентичність, а також оволодіння ґендерною культурою.

Професійний досвід майбутніх учителів з ґендерної грамотності В. Желєзняк охарактеризував як «інтегральну характеристику педагога, що має у своєму складі три компоненти: теоретико- методологічний, що відображає суть концептуальних засад розуміння феномену ґендера, ґендерованого суспільства, ґендерної свободи та демократії, егалітарних стосунків в освітньому середовищі; організаційно-технологічній, що орієнтує педагога на виконання специфічних функцій професійної діяльності, пов'язаних із реалізацією принципів ґендерного підходу в освіті; мотиваційно-особистісний, що зумовлює відмову від застарілих ґендерних стереотипів, вияв ґендерної чуйності, толерантності, пошук нових стратегій самореалізації як педагога-ґендеролога» [4].

На переконання Л. Яворської, «досвідчений педагог досконало знає типові вияви особистості школяра на різних вікових етапах розвитку, помічає новоутворення його особистості, розуміє природу вікових криз» [14, 44].

Проте на сьогоднішній день бракує необхідних методичних розробок, практикумів, пов'язаних з ґендерною проблематикою, утруднює роботу педагогів щодо навчання і виховання дітей різної статі [6]. Якщо навіть такі розробки наявні, серед багатьох проблем, які виникають у педагогів під час організації навчального процесу і виховної роботи, є протиріччя між функціональною необхідністю і практичним невмінням відтворити теоретичні розробки на практиці.

Таку тенденцію пов'язують із тим, що педагогічний колектив, не володіючи ґендерними методиками щодо процесу соціалізації учнів різної статі, не може сприймати та, відповідно, реалізувати ґендерний підхід в освіті дітей. Отже погоджуємося з багатьма дослідниками, які зазначають, що в сучасних закладах освіти організація виховного процесу з боку вчителів недосконала і має ряд негативних особливостей: 1) відсутність ґендерного орієнтованого підходу у вихованні, а саме: однобічна концентрація уваги на різностатевий колектив учнів; 2) відсутність дисциплінарного підходу та креативності з боку вчителів тощо. Недосконалість виховного процесу провокує виникнення в учнівському колективі несприятливого середовища, а також призводить до відсутності високого рівня взаєморозуміння між хлопцями та дівчатами, негативної ідентифікації. Крім цього, в закладах освіти майже відсутнє регулювання педагогами процесу маскулінізації-фемінізації учнів.

Необхідно зазначити, що професіоналізм студентів педагогічних спеціальностей у рамках ґендерної компетентності має відповідати цілій низці вимог, зокрема: формування власної позитивної соціальної ролі; об'єктивне оцінювання якостей маскулінності і фемінності в учнів підліткового віку; сприйняття статево-рольової поведінки вихованців; знання психофізіологічних особливостей учнів; комунікативність та організаційність. Така підготовка студенів з питань ґендерної обізнаності має проводитися з метою підвищення їхнього компетентнісного рівня, майбутньої педагогічної культури тощо. Зазначене зумовлене тим, що проблеми сучасного соціального суспільства ставлять нові завдання перед майбутніми і теперішніми фахівцями, одночасно вимагаючи від них не лише професійної активності, а й уміння бути успішними у цій професії на практиці, уміння грамотно і креативно мислити, мати сформовану навчальну та виховну базу і творчий арсенал. І розпочинати потрібно з питання ґендерної культури, що є запорукою ґендерної компетентності й вихованості педагогічного працівника- вихователя.

Ґендерна культура - глобальне осмислення картини світу в ракурсі сучасного ґендерного погляду, відмова від дискримінацій за статевою ознакою, егалітарне визнання рівності прав і можливостей чоловіків і жінок у суспільстві [10]. Ґендерну педагогічну культуру визначають такі компоненти, як: ґендерна грамотність, ґендерна самоосвіта, ґендерна чутливість. У контексті професійної діяльності вчителя ці компоненти доповнюють один одного.

В основі ґендерної культури лежить ґендерна компетентність педагога. Майбутній фахівець повинен володіти в межах освоюваної ним професії ґендерною компетентністю, яка безумовно пов'язана з професійною діяльністю. Ґендерна культура надає певний сенс цінностям і орієнтаціям особистості з вагомим акцентом на толерантний характер ґендерних ролей у суспільстві. Таким чином, ґендерна компетентність у сукупності представляє знання про ґендер, ґендерні підходи в освіті, стратегію організації ґендерного підходу в педагогічній роботі.

Але, як ми уже зазначали, формування відповідного компетентнісного рівня ґендерної культури у вчителів закладів загальної середньої освіти слід розпочинати ще у закладах вищої освіти, оскільки досить часто випускники педагогічних спеціальностей виявляються не здатними до творчої діяльності на практиці. Адже ці освітні заклади повинні виконувати не тільки функції передачі знань у процесі підготовки компетентного фахівця, а й бути організаторами виховної роботи на різних рівнях.

Надзвичайно корисним було б ознайомити студентів, як майбутніх вчителів й вихователів, із різними науковими методичними рекомендаціями стосовно ґендерного виховання хлопчиків і дівчаток у закладах середньої освіти, які пропонують багато дослідників. Такі рекомендації можна знайти у провідних українських учених (С. Вихор, Т. Говорун, О. Кікінежді, В. Кравець, О. Луценко, Н. Павлущенко, Н. Слюсаренко, О. Цокур та ін.). Методичні рекомендації допоможуть студентам отримати професійну підготовку для роботи з дітьми (підготуватися до ґендерного виховання учнів різних вікових категорій: дошкільнят, молодших школярів, підлітків і старшокласників; навчитися здійснювати ґендерний підхід до учнів у сфері дозвіллевої діяльності, під час окремих виховних заходів).

У даний час проводиться експертиза прихованих дискримінацій у навчальній літературі та методичних посібниках, розробляються необхідні рекомендації і програми, які дають можливість переосмислення стереотипних уявлень про роль чоловіка і жінки в суспільстві. Так, у «Посібнику для вчителів» за загальною редакцією Т. Говорун, О. Кікінежді знаходимо визначення: «Прихована дискримінація - це наявність ґендерних стереотипів у шкільних матеріалах, які пропонують дітям певні моделі для ідентифікації. Саме цей тип «прихованих» навчальних планів присутній у змісті шкільної освіти України» [12, 22]. Відомо, що поняття «прихований навчальний план» вперше було застосовано американським педагогом Філіпом Джексоном. Визначають три виміри прихованого навчального плану, в якому наявні складові патріархальних відносин, а саме: в організації функціонування самого закладу (ґендерна стратифікація посад, платні, кар'єрного зростання та ін.); у змісті навчальних дисциплін (військова підготовка для хлопців, медична - для дівчат тощо); у стилях викладання та оцінювання учнів (заохочення хлопців до точних наук, а дівчат - до гуманітарних та ін.).

Особливу увагу треба звернути на те, що отримання знань у студентів з ґендерної тематики є нерозривним з поняттям «ґендерна ідеологія у державі». Тому майбутнім вчителям треба розкрити основні напрями ґендерної політики, охарактеризувати статті з Конституції України про рівні права і можливості жінок і чоловіків, Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок», Указ Президента України від 26.07.2005 № 1135/2005 «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» та інші. Адже ґендерна ідеологія в закладах середньої освіти привносить уявлення про цінність соціальних ролей чоловіка і жінки, культуру стосунків, відмінність виховання хлопців і дівчат, відмову від «безстатевої» педагогіки і рівняння на партнерство і взаємоповагу.

Отже перед системою сучасної освіти стоїть ключове завдання - ґендерна підготовка студентів закладів вищої педагогічної освіти, як майбутніх вчителів, обізнаних фахівців з окресленої проблематики. Вважаємо, що її реалізація можлива не тільки через інтеграцію ґендерного компонента в освіту, а й шляхом інтеграції в політику освіти ґендерної педагогічної культури. Розглядаючи динаміку впровадження ґендерної стратегії в освіті, можна дійти висновку, що ніяке виховання не може бути успішним без урахування статевої приналежності, а при його організації слід брати до уваги суттєві відмінності чоловіків і жінок. Лише за таких умов підростаюче покоління буде мати підвищений рівень ґендерної рівності, освіченості, культури.

студент гендерний політика педагог

Список використаних джерел

1. Берн Ш. Гендерная психология / Ш. Берн. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2002. - 318 с.

2. Вихор С.Т. Тендерне виховання учнів старшого підліткового та юнацького віку: дис.... канд. пед. наук: 13.00.07 / С. Т. Вихор. - Тернопіль, 2005. - 20з с.

3. Воронина О. А. Формирование гендерного подхода в социальных науках / О. А. Воронина // Гендерный калейдоскоп. Курс лекций / под общ. ред. М. М. Малышевой. - М.: ACADEMIA, 2002. - 520 с.

4. Желєзняк О. В. Технології гендерного виховання як основа набуття професійної компетентності сучасного педагога / О. В. Желєзняк // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 136. - Вип. 123: Педагогіка. - Миколаїв: Вид- во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. - С. 59-63.

5. Каменская Е. Н. Гендерный подход в педагогике / Е. Н. Каменская. - Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та, 2006. - 176 с.

6. Кікінежді О. М. Формування ґендерної культури молоді: науково-методичні матеріали до тренінгової програми: навчальний посібник / О. М. Кікінежді, О. Б. Кізь. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. - 160 с.

7. Клецина И. С. От психологии пола - к гендерным исследованиям в психологии / И. С. Клецина // Вопросы психологии. - 2003. - № 1. - С.61-78.

8. Кравець В. П. Ґендерна педагогіка: навчальний посібник / В. П. Кравець. - Тернопіль: Джура, 2003. - 416 с.

9. Кравець В. П. Тендерний порядок в українській державі (кінець ХХ -поч. ХХІ ст.) / В. П. Кравець // Ґендерна освіта в Україні: світоглядні та праксеологічні аспекти реалізації: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 24 листопада 2011 р.). - Дніпропетровськ, 2012. - С. 18-27.

10. Луценко О. А. Ґендерна культура - процес формування цінностей і нового типу свідомості / О. А. Луценко // Тендерні стратегії сталого розвитку України / за наук. ред. Л. С. Лобанової. - К.: Фенікс, 2004. - С. 113-124.

11. Петренко О. Проблема періодизації розвитку ґендерних підходів до вітчизняної освіти й виховання у радянський період / О. Петренко // Історико-педагогічний альманах. - 2011. - № 1. - С. 16-21.

12. Посібник для вчителів: навчально-методичний посібник для загальноосвітніх закладів / Т. Говорун, О. Кікінежді та ін. ; за заг. ред. проф. Т. Говорун. - К., 2011. - 805 с.

13. Федорова І. І. Соціально-філософський аспект ґендерної проблеми в Україні / І. І. Федорова // Формування сучасного світогляду жінок і чоловіків щодо необхідності ґендерних перетворень у суспільстві шляхом застосування сучасних технологій та механізмів розвитку ідеології ґендерного паритету: матеріали наук.-практ. конф. та регіон. семінарів- практикумів / Голова редкол. М. А. Орлик. - К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2004. - С. 396 с.

14. Яворська С. Т. Новий погляд на давні проблеми: До аналізу методів навчання / С.Т. Яворська // Педагогіка і психологія. - 2004. - № 1. - С. 124-135.

References

1. Bern, Sh. (2002). Gender psychology. St. Petersburg.

2. Vykhor, S. T. (2005). Pupils' gender upbringingof the senior adolescent and early adolescence. Thesis for a Candidate Degree in Pedagogical Studies: 13.00.07. Ternopil.

3. Voronina, O. A. (2002). Formation of a gender perspective in the social sciences. Gender Kaleidoscope. Lecture course.Moscow: ACADEMIA.

4. Zheliezniak, O. V.(2010).Technologies of gender upbringing as a basis for acquiring the professional competence of a modern teacher. Scientific works: Scientific-methodicaljournal.V. 136. E. 123. Mykolayiv.

5. Kamenskaya, E. N. (2006). Gender approach in pedagogy. Rostov-on-Don.

6. Kikinezhdi O. M.,Kiz, O. B. (2006).Formation of the gender culture of youth: scientific and methodical materials for the training program: a manual.Ternopil: Educational book - Bogdan.. [in Ukrainian].

7. Kletsina, I. S. (2003). From gender psychology to gender studies in psychology. Psychology issues. No. 1.

8. Kravets, V. P. (2003). Gender Pedagogy: tutorial.Ternopil:Dzhura.

9. Kravets, V. P. (2012). Gender order in the Ukrainian state (the end of the twentieth century - the beginning of the XXI century). Gender education in Ukraine: outlook and praxis aspects of implementation:materials of the Ukrainian scientific and practical conference. [in Ukrainian].

10. Lutsenko, O. A. (2004). Gender culture is a process of formation of values and a new type of consciousness. Gender strategies for sustainable development of Ukraine. Kiev:Feniks.

11. Petrenko, O. (2011). The problem of periodization of the development of gender approaches to native education and upbringing in the Soviet period. Historical and pedagogical almanac. No 1.

12. Kikinezhdi, O.,Hovorun, T. (2011). Teacher's Guide: tutorial for general education institutions. Kiev. [in Ukrainian].

13. Fedorova, I. I. (2004).Socio-philosophical aspect of the gender problem in Ukraine. Formation of the modern outlook of women and men on the need for gender transformation in society through the application of modern technologies and mechanisms for the development of the gender parity ideology:materials of the Ukrainian scientific and practical conference, regional workshops. Kyiv. [in Ukrainian].

14. Yavorska, S. T. (2004).A new look at the long-standing problems: An analysis of teaching methods. Pedagogy and psychology. No 1. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru