Концепція формування базових компетентностей студентів-стоматологів у медичних ЗВО України

Постановка проблеми. Вивчення теоретико-методологічних основ становлення професійної компетентності майбутніх стоматологів під час їх підготовки у вищих медичних навчальних закладах України належить до значущих проблем, без врегулювання якої неможливо налагодити навчально-виховний процес в нинішніх обставинах. Це породжене впливом ряду аспектів, перш за все, потребою перетворення вітчизняної системи освіти та наближення її до міжнародних стандартів. Втім це потребує вирішення низки завдань; особливо, ефективність вирішення вищевказаної проблеми обумовлюється від якості теоретичних і методологічних основ, визначення концепції і тактики її виконання. Відповідно до цього, виникає доцільність розробки концепції формування базової компетентності майбутніх стоматологів, як системи поглядів, що характеризує певний спосіб пояснення та розгляду явищ, що передбачає провідну ідею даного дослідження і його головні положення.

Зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями.

Питання, що розташовується в центрі уваги в цій роботі, треба конкретизувати наступним чином. В обставинах споживчої економіки швидко ростуть вимоги до співробітника, перш за все до його базової компетентності, як здатності вирішувати проблеми, конкурентоспроможності, втім класична схема освіти не здатна гарантувати відповідний рівень підготовленості стоматологів, відповідно до запитів нинішньої медицини і практики. Так, для становлення професійної компетентності майбутніх професійних стоматологів у медичних ЗВО в нинішніх обставинах розумно виробити і апробувати певну концепцію, яка передбачає застосування в цьому процесі ультрасучасних досягнень педагогічної науки і практики: методологічних підходів, критеріїв, наповнення освіти, його форм, інструментаріїв, критеріїв оцінки результативності та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій із проблеми.

Найвідоміші праці, присвячені питанням компетентнісного підходу Б. Ананьєва, В. Байденко, Г. Беліцького, Л. Берестова, І. Беха, Н. Бібік, В. Болотного, Л. Ващенко, В. Вербицького, Л. Виготського, І. Гавриш, Н. Грішанова, І. Гудзик, Т. Гуляєвої, Р. Девлетова, Д. Заводчикова, Г. Зайчука, Е. Зеєра, І. Зимньої, В. Кременя, Т. Кристопчук, Н. Кузнєцової, Н. Кузьміна, В. Куніцина, А. Леонтьєва, О. Локшина, В. Лугового, А. Маркової, Н. Мурованої, О. Овчарук, О. Пометун, М. Пустового, Дж. Равен, І. Родигіної, С. Рубінштейна, О. Савченко, Г.Селевко, В. Серіковим, М. Сосніна, Н. Табачук, Ю. Татура, С. Трішиної, Р.Уайт, М. Філатова, Т.Філя, Н.Хомського, O. Хохліної, А. Хуторського, Ю. Швалба та ін..

Практичну реалізацію компетентнісного підходу у практику навчання розкрили у своїх роботах такі вчені: P. Бадер, І. Бех, Н. Бібік, В. Болотов, Л. Ващенко, А. Вербицький, О. Жук, Е. Зеєр, І. Зимняя, А. Золотарьова, М. Катунова, В. Лаптев, О. Лебедев, В. Луговий, О. Локшина, Л. Масол, Д. Мертенс, О. Овчарук, Б. Оскарсон, Л. Паращенко, О. Пометун, Н. Радіонова, І. Родигіна, О. Савченко, В. Сєріков, А. Тряпицина, Л. Хоружа, А. Хуторський, А. Шелтен, С. Шишов, І. Єрмаков та інші.

Виділення невирішених частин проблеми. Аналіз наукових досліджень та публікацій засвідчив, що в наукових джерелах міститься недостатня кількість наукових розробок щодо визначення та вивчення концепції формування базових компетентностей студентів-стоматологів у ЗВО України.

Формулювання мети статті. Мета статті розробка концепції формування базових компетентностей у студентів-стоматологів в медичних ЗВО України.

Формулювання завдань статті. Проаналізувати формування базових компетентностей у студентів-стоматологів в медичних ЗВО України. Визначити основні напрямки концепції з формування базових компетентностей у студентів-стоматологів в медичних ЗВО України. Обґрунтовати значущість концептуального підходу до формування базових компетентностей у студентів-стоматологів в медичних ЗВО України

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів.

В результаті проведеного дослідження Н. Кузнецовою були виявлені сім базових компетенцій, які очікують роботодавці від молодих фахівців:

- стійке прагнення до самовдосконалення - 98%;

- здатність самостійно і ефективно вирішувати проблеми в галузі професійної діяльності - 88%;

- самостійна діяльність в умовах невизначеності - 94%;

- комунікативні здібності - 91%;

- технологічна та інформаційна культура - 86%;

- системне мислення - 93%;

- готовність проявляти відповідальність за виконувану роботу - 89% (Кузнецова, 2008).

При становленні базової компетентності майбутніх стоматологів у процесі їх підготовки в медичних університетах України потрібно орієнтуватися на загальні концептуальні підходи до становлення особистості. Теоретичну першооснову даної концепції склали наступні підходи:

- системний підхід

- особистісний підхід

- діяльнісний підхід

- аксіологічний підхід

- компетентнісний підхід.

У парадигмах системного підходу передбачено реалізувати вивчення і дослідження становлення базової компетентності майбутніх стоматологів у процесі навчання у ЗВО України як гармонійної структури, перерозподіл її структурних і функціональних елементів, виявлення інтеграційних взаємозв'язків між індивідуальними елементами, а також з'ясувати зовнішні і внтурішні основні аспекти та ін.

У парадигмах особистісного підходу передбачено реалізувати вивчення своєрідних властивостей особистісних якостей викладачів, як суб'єктів гармонійного педагогічного процесу, вивчити взаємозв'язки та обставини результативності навчально-виховних взаємодій; реалізувати вивчення особистісних якостей студентів, як суб'єктів процесу навчання і професійного формування, вивчити обставини і аспекти, які спричиняють процес становлення їх базової компетентності як стоматологів і т. д.

У парадигмах діяльнісного підходу передбачено реалізувати вивчення професійної компетентності з позицій надання високоякісного освітнього процесу для формування доброчинних умов становлення базової компетентності майбутніх професійних стоматологів, а саме: становлення в процесі як навчальної, так і практичної діяльності мотивів, завдань високопрофесійної діяльності, кваліфіковано важливих якостей їх особистості, становлення елементів високопрофесійної самосвідомості і конкурентоспроможності тощо.

У парадигмах аксіологічного підходу передбачено реалізувати вивчення як особистісних, особливо, моральних цінностей студентів, які зумовлюють їх діяльність і взаємовідносини в щоденних ситуаціях, які зумовлюють вчинки в неординарних проявах, особливо, характеризують суспільну діяльність студентів; так і процес становлення цінностей їх потенційної професійної діяльності за обраною спеціальністю.

У парадигмах компетентнісного підходу передбачено реалізувати вивчення особистісних компонентів процесу професіоналізації, становлення активної, успішної високопрофесійної позиції; здатності вирішувати існуючі труднощі, що з'являються в процесі професійної діяльності, а також автономно проводити дослідження, вишукувати перспективи вирішення нетипових проблем; рішучості до поступового професійного росту, орієнтованості на подальше професійне зростання, формування кар'єри, що передбачає подальше навчання, самовдосконалення і саморозвиток (Шишов, 1999).

Базовими критеріями, що зумовлюють авторський підхід до реалізації концепції становлення базових компетентностей майбутнього стоматолога, розглядаються наступні:

1. Цільовий - стратегічний, пов'язаний з вдосконаленням стратегічних пріоритетів становлення освіти. Інтеграція вітчизняної освіти у світовий інституційний простір вимагає її вдосконалення і має на увазі становлення професійної і особистісної готовності майбутнього стоматолога до роботи в нинішній, інтеграційній, багатоплановій та структурованій державі. Вища медична освіта повинна гарантувати становлення у майбутніх стоматологів, перш за все, масштабного, поліфункціонального мислення, готовність до особистісного і професійного самовдосконалення (Ягупов, 2007).

Підготовлена концепція коригує акценти з пріоритетного становлення предметно-обумовлених науково- пізнавальних здібностей студентів на становлення базових компетентностей майбутнього стоматолога, необхідного для поліфункціонального становлення як науково-пізнавальної, так і особистісної сфери студента, в першу чергу, його можливості до рефлексивної поведінки, до свідомого вибудовування своєї пізнавально-творчої діяльності, прагнення професійного самовдосконалення. В ході теоретичного та експериментального пошуку було виявлено, що з науково- педагогічної точки зору значним є те, що нову якість професійної освіти можна досягти за рахунок:

- перетворення навчальних цілей професійної підготовки в напрямку становлення здатності вирішувати науково- пізнавальні, особистісні та професійні проблеми, тобто до професійного самовираження;

- поліпшення освітніх репродуктивно-адаптованих методик, націлених на пристосування до актуального стану суспільства, в напрямку розвиваючих науково-освітніх методик, що забезпечують випереджальний характер освіти;

- поліпшення та наповнення професійної освіти за критеріями обсягу і структури його критеріям і конструювання (фундаментальність і практична значущість, базовість і варіативність);

- міждисциплінарної адаптації.

2. Навчально - визначальний. Становлення базових компетентностей, як визначальна мета професійного становлення майбутнього стоматолога прогнозує перетворення освітніх парадигм: від класичного навчання до розвиваючої освіти. Зміна освітніх методологій розуміється нами як закономірність верховенства завдань навчання цілям розумового розвитку студентів, становлення їх творчого мислення. Перспектива становлення творчого мислення вимагає застосування нової системи підходів навчання і зростання частки базового засвоєння знань і вироблення компетенцій (Хуторской, 2003).

Як головна мета нашої концепції виступає становлення таких якостей особистості студента, як вміння вирішувати професійні завдання, автономно та критично мислити, формуватися і захищати свою професійну позицію, своє переконання, безперервно заповнювати свої пізнання і використовувати їх для застосування. Інтеграція поставленого завдання була збудована на наступних положеннях:

1) процес навчання розглядається нами як самодостатня інтелектуальна діяльність студента по засвоєнню науково- педагогічної концепції шляхом врегулювання навчальних труднощів, гарантує становлення базових компетентностей;

2) особливості критичного і творчого мислення результативно формуються в механізмі проблемного навчання;

3) доцільною базою становлення базових компетентностей розглядається планомірне застосування найбільш дієвого, поєднання різних типів і видів самостійних творчих завдань;

4) індивідуалізація гарантується головним чином використанням навчальних труднощів різного рівня складності, які кожен студент може підібрати за вільним вибором. Індивідуальне врегулювання проблеми виявляється в її сприйнятті і висунення різних теорій по виявленню різних шляхів вирішення; висока позитивно - психоемоційна активність студента, доцільна для формування базових компетентностей, є найбільш значущою науково-педагогічною ситуацією;

5) процес навчання враховує конкретну обов'язкову репродуктивну активність студента, яка формує базу знань для вирішення навчальних науково-педагогічних проблем; єднання репродуктивної і продуктивної активності вирішує проблему становлення базових компетентностей, пізнавальних мотивацій, творчого мислення та розумової діяльності майбутнього стоматолога (Селевко, 2004).

3. Особистісний, перш за все, пов'язаний з перетворенням понять про становлення базових компетентностей. У психології під здібностями розуміють такі особистісно - психофізіологічні особливості, які зумовлюють ефективність і швидкість засвоєння індивідуумом тих або інших видів діяльності, які не зводяться до знань, умінь і навичок, типових для цієї діяльності (Пометун, 2004). Відзначаючи важливість розумових можливостей для концепції розвитку базових компетентностей, ми вважаємо значущим визначити три основні підходи до усвідомлення можливостей становлення компетентностей:

1) здібності розглядаються як особистісно - психофізіологічні властивості індивіда, які є типовими для конкретного індивіда на протязі всього життя, тому необхідною вважається диференціація студентів по можливостям і рівнем їх розвитку, або створення для них певного науково-освітнього середовища, відповідного цим можливостям;

2) здатності, які є у студента, треба вдосконалювати за допомогою навчання. У цьому моменті досягається ефект накопичення, зростання способів розумової активності студента, в результаті чого у нього відбувається становлення і розвиток здібностей відповідного виду. Тут можливі різні сценарії. Наприклад, становлення інтелектуальних дій студента за законом "від часткового до загального";

3) можливості реалізуються в ході проведення діяльності, розглядається провідною для даного віку. Незважаючи на те, що для студента такою діяльністю розглядається загальноосвітня діяльність, то для становлення його базових компетентностей, бажано формувати у нього досить загальну здатність - здатність бути суб'єктом навчальної діяльності. Тоді становлення здатності зводиться за законом від "загального до конкретного";

4) здатності індивідуальності можуть бути в завуальованій формі, тепер завдання викладача зводиться в формуванні освітнього середовища, яке б сприяло розкриттю природних задатків студента і їх становлення в загальні або високопрофесійні здібності (Болотов, 2003, Данилова, 1995).

Виходячи з цього нами було з'ясовано таку концепцію становлення базових компетентностей: опрацювання діагностики для виявлення задатків і становлення на цій основі виявлених і майбутніх здібностей студентів, тобто моніторингу науково-педагогічних обставин, що сприяють виявленню базових компетентностей.

4. Структурно-проектувальний відображає суб'єкт-суб'єктну систему навчального процесу, націленого на становлення базових компетентностей і здатність проектування цього процесу. Суб'єктність розглядається в нинішній науці як найвищий рівень високопрофесійного становлення особистості фахівця. Завданням науково-педагогічної підготовки студентів, з цієї точки зору, становлення їх суб'єктності в високопрофесійної діяльності (Юдіна, 2017). У нашому дослідженні суб'єкт - це активний співучасник загальноосвітнього процесу, а загальноосвітній процес розуміється як взаємовідношення викладача як суб'єкта і студента також як суб'єкта цих взаємин. Студент як суб'єкт загальноосвітньої діяльності розглядається носієм здібностей у вигляді ключових компетентностей високопрофесійної діяльності. Суб'єкт здатний до саморозвитку, тобто вирішення навчально-наукових завдань, конструювання та рішення загальноосвітніх завдань, навчальної діяльності в цілому (Овчарук, 2004).