Особливості редакторської майстерності філологів у видавничо-поліграфічній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості редакторської майстерності філологів у видавничо-поліграфічній діяльності

Домбровська Яна

Анотація

У статті аналізується формування готовності майбутніх філологів до редакторської та видавнично-поліграфічної діяльності, застосування міждисциплінарних компетенцій та формування професійної компетентності. Сучасний редактор повинен в кваліфікованому середовищі видавців, вимогливих авторів вміти використовувати повне, літературне редагування, коректуру. Знати й розуміти, що повне, літературне редагування та коректура є обов'язковими для видавничої справи.

Визначено, що в умовах високої конкретності у сфері видавництва виникає потреба у розширених і прогресивних компетентостях особистості. При підготовці конкурентоспроможного редактора необхідно не лише вивчати українську мову, історію видавничої справи, стилістику й загальне редагування, редакторський аналіз та підготовку видань, а й отримувати ґрунтовні знання іноземних мов, галузевого редагування, текстознавства та теорію перекладу. філолог редакторський міждисциплінарний

З'ясовано, що під час системного редагування текстів редактор звикає до рукописів, а також до низки явних і прихованих помилок, закладених у ньому від початку, або при внесенні черговими виправленнями. Ідеальний варіант редакторської підготовки якісного видання на всіх етапах його проходження наявність парного контролю, зокрема, симбіоз у роботі редактора і коректора. При підготовці майбутніх редакторів ключову роль відіграє інтелектуальна підготовка студента, його всебічний розвиток, адже редактор неодмінно повинен бути у відмінній інтелектуальній формі. Основне його завдання - зробити текст статті чи новинного повідомлення максимально читабельним, щоб він сприймався з першого рядка, без повторного прочитання і максимально коректно відображав акценти та характер подій, про які йде мова.

Доведено, що ініціативність, організаторські й комунікативні здібності, естетичний смак і конструктивне мислення забезпечують значну частину успіху майбутнього видавця.

Ключові слова: редактор, редагування, видавничо-поліграфічна діяльність, підготовка майбутніх філологів.

Домбровская Яна. Особенности редакторского мастерства филологов в издательско-полиграфической деятельности

В статье анализируется формирование готовности будущих филологов к редакторской и видавнично-полиграфической деятельности, применение междисциплинарных компетенций и формирования профессиональной компетентности. Современный редактор должен в квалифицированной среде издателей, требовательных авторов уметь использовать полное, литературное редактирование, корректуру. Знать и понимать, что полное, литературное редактирование и корректура являются обязательными для издательского дела.

Определено, что в условиях высокой конкретности в сфере издательства возникает потребность в расширенных и прогрессивных компетентостях личности. При подготовке конкурентоспособного редактора необходимо не только изучать украинский язык, историю издательского дела, стилистику и общее редактирование, редакторский анализ и подготовку изданий, но и получать глубокие знания иностранных языков, отраслевого редактирования текстоведение и теорию перевода.

Установлено, что во время системного редактирования текстов редактор привыкает к рукописям, а также к ряду явных и скрытых ошибок, заложенных в нем с самого начала, или при внесении очередными поправками. Идеальный вариант редакторской подготовки качественного издания на всех этапах его прохождения наличие парного контроля, в частности, симбиоз в работе редактора и корректора. При подготовке будущих редакторов ключевую роль играет интеллектуальная подготовка студента, его всестороннее развитие, ведь редактор непременно должен быть в отличной интеллектуальной форме. Основная его задача - сделать текст статьи или новостного сообщения максимально читабельным, чтобы он воспринимался с первой строчки, без повторного прочтения и максимально корректно отражал акценты и характер событий, о которых идет речь.

Доказано, что инициативность, организаторские и коммуникативные способности, эстетический вкус и конструктивное мышление обеспечивают значительную часть успеха будущего издателя.

Ключевые слова: редактор, редактирование, издательско-полиграфическая деятельность, подготовка будущих филологов.

Abstract

Features of philologists' editorial skills in publishing and printing activity

Dombrovska Yana Post-Graduate

In the article it is analyzed the formation of future philologists ' readiness for editorial and publishing activity, the application of interdisciplinary competences and the formation ofprofessional competence. A modern editor must be able to use full, literary editing and proofreading in the qualified environment of publishers, demanding authors. He / she should know and understand that full, literary editing and proofreading are required for publishing. It is determined that in the conditions of high specificity in publishing sphere there is a need for expanded and progressive competencies of the personality.

During a competitive editor 's training, it is necessary not only to study Ukrainian language, publishing history, stylistics and general editing, editorial analysis and preparation of the publications, but also to gain a thorough knowledge of foreign languages, industry editing, textual studies and translation theory. Initially, the publisher should always remember that the original layout cannot be made by one person. During the systematic editing of texts, a specialist in publishing becomes accustomed to the manuscripts, as well as to a number of obvious and hidden mistakes, laid in it from the beginning, or when making regular corrections. Ideal editorial preparation of a quality publication at all stages of its passage includes the presence of paired control, in particular, symbiosis in the editor s and proofreader s work. So, during full editing, the editor has to read a lot, to be really interested in literature, to be attentive, organized and focused.

During future editors' training, a key role is played by the student's intellectual training, his / her comprehensive development, because the editor must always be in an excellent intellectual form. His / her main task is to make the text of the article or news message as readable as possible so that it can be accepted from the first line immediately, without re-reading, and to reflect accurately the accents and nature of the events in question.

At the same time, the proofreader should clearly focus on cross-cutting reading, that is to focus on all kinds of language errors. It is proved that initiative, organizational and communicative skills, aesthetic taste and constructive thinking provide a significant part of a future publisher 's success.

Keywords: editor, editing, publishing and printing activity, future philologists ' training.

Актуальність теми дослідження. Стрімкий розвиток сучасного світу став можливим завдяки технологічному прогресу, який розгорнувся у другій половині ХХ ст. Тенденцією нової епохи стало формування інформаційного суспільства, яке стає дедалі більш залежним від масових комунікативних технологій в мережі Інтернет та медіа-бізнесу. Водночас динамічність глобалізованого світу підвищує попит на компетентного й досвідченого фахівця із видавничої справи та редагування. У наслідок чого, поряд з класичними спеціальностями з редагування, нині велика увага приділяється підготовці студентів філологічних спеціальностей та формуванню у них відповідних компетенцій.

Доведено, що значну роль при підготовці фахового редактора відіграють знання логіки, психології сприймання та опрацювання інформації реципієнтом. Водночас ключову роль відграють знання сучасних методів редагування в умовах посткомунікаційного суспільства, інформаційні компетентності та критичне мислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій (М. Тимошика, А. Судина, О. Кіт, О. Білик, Л. Аксюк) свідчить, що фахівці, досліджуючи редакторсько-видавничу сферу, часто залишають поза увагою процес підготовки саме майбутніх філологів до редакторської та видавнично-поліграфічної діяльності. Також, випускаються з поля зору дослідників особливості формування майбутнього фахівця у середовищі ВНЗ.

Мета дослідження - проаналізувати підготовку компетентності майбутніх філологів до редакторської та видавнично-поліграфічної діяльності.

Постановка проблеми. Сучасні тенденції світового розвитку потребують застосування міждисциплінарних компетенцій практично в усіх сферах діяльності. Унаслідок цього відбувається поєднання міждисциплінарних зав'язків у закладах вищої освіти. Звичайною практикою стає й поєднання навчальних програм філологів з дисциплінами напряму "Видавнича справа та редагування" 6.030303, що значно розширює можливості молодих філологів на ринку праці. Проте, сучасний конкурентний видавничий ринок вимагає розширених компетентостей особистості. Як наслідок в інтегрованому редакторсько-філологічному компоненті студенти вивчають українську та іноземну мови, історію видавничої справи, стилістику й загальне редагування, редакторський аналіз та підготовку видань, настільні редакційно-видавничі системи, галузеве редагування, текстознавство, теорію перекладу, соціальні комунікації тощо. Доброю традицією стає випуск (видання) студентами різноманітних збірок та міні-підручників, у процесі якого перевіряються набуті теоретичні знання.

Завершивши навчання за цими напрямами, випускники влаштовуються в редакції, видавництва, поліграфічні підприємства. Привабливими для молодих філологів є такі посади як головний редактор, літературний редактор, художній редактор, науковий редактор, редактор мультимедійних видань, дизайнер-поліграфіст тощо (Паспорт професії).

Матеріал і методи досліджень. Така ситуація є можливою тому, що видавнича справа й поліграфічна діяльність поєднує в собі конкурентоспроможну організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність (Поліграфія..., Судин, 2015). Саме тому найважливішим при підготовці видавців й редакторів стає формування їхньої професійної компетентності - здатності управляти організаційною та творчою роботою колективу, контролювати кожен етап розробки видавничого проєкту, створювати якісний, конкурентоспроможний продукт - друковане чи електронне видання (Запорізький, 2013), нерідко у стислих часових межах (Кіт, 2014). Тому, ініціативність, організаторські й комунікативні здібності, естетичний смак конструктивне мислення - ці якості забезпечують значну частину успіху майбутнього редактора / видавця.

Зміна технології виготовлення друкарського продукту вплинула й на перерозподіл обов'язків, які віддавна склалися між видавництвами та друкарнями. Процес набору змістової та службової частин майбутнього видання, його верстки, виготовлення художнього оформлення й кольороподіл у відповідному форматі та за іншими художньо-технічними параметрами перейшов від поліграфістів до видавців. Додрукарський етап став не придатний для набору в друкарні машинописний видавничий оригінал, як це було раніше, а виведений на плівки, або записаний на електронному носії у видавництві оригінал-макет майбутнього видання. З постійною "пропискою" настільних видавничих систем на робочих столах редакторів поліграфісти стали займатися тепер лише тим, що вони й повинні робити, - друкувати, відтворювати підготовлені видавцями оригінал-макети (Тимошик).

Протягом століть сенс редакторської професії полягав у вдосконаленні тексту, намаганні зробити його доступнішим, зрозумілішим, лаконічнішим, вірогіднішим для сприйняття читачем. Нині ж можна як завгодно перекроювати штатний розклад власного видавництва чи видавничого підрозділу: коректорів об'єднати з редакторами, а останніх називати операторами чи адміністраторами комп'ютерного складання чи верстки. Однак від цього не зміниться сутність, змістове наповнення функціональних обов'язків представників цих професій. На початковому етапі видавцю необхідно назавжди запам'ятати вироблену практикою аксіому: для того, щоб підготувати до друку і видати високої якості видання, відповідальні й складні процеси редагування, звірки, зчитування та вичитування на різних етапах перетворення авторського оригіналу у видавничий оригінал-макет не може виконувати одна людина, її око звикає до тексту за другим чи третім разом, звикає й до ряду явних чи прихованих помилок, закладених у ньому від початку, або при внесенні черговими виправленнями. Ідеальний варіант редакторської підготовки якісного видання на всіх етапах його проходження наявність парного контролю: "редактор-коректор-редактор" або "редактор-молодший редактор- редактор" (Тимошик).

Розглянемо варіанти редагування: повне, літературне та коректура, які є обов'язковими для видавничої справи.

При повному редагуванні редактор повинен багато читати, по- справжньому цікавитися літературою, бути уважним, організованим та зосередженим. Сучасний редактор повинен не лише банально працювати, наприклад, з орфографією, а й іноді допомагати "творити" у правильному напрямку, націлювати автора до роздумів, використовуючи знаки запитання на берегах і вписуючи кращі варіанти виправлень. Адже автори не завжди згідні з внесеними правками (у питаннях термінології), але переважно до виправлень прислуховуються (Кіт, 2014).

Фаховість і грамотність редактора передбачає й уміння правильно акцентувати увагу на хибах автора, не нівелюючи його роботи. При цьому, авторський текст важливо позбавити надмірного суб'єктивізму редактора, оскільки робота останнього - лише покращувати поданий текст, а не переписувати його під себе. Відтак повноцінний редактор - не править "помилки", він оптимізує текст, робить його відповідним до вимог потенційного покупця, тобто допомагає автору "сподобатися читачеві", а видавцеві продати друкований товар (Судин, 2016).

У друкованій продукції можна часто помітити наявність граматичних й синтаксичних помилок у тексті, які негативно впливають на імідж автора й видавця. Звісно, якщо компетентний редактор добре знає мову, то він виправить побачені помилки. Проте, якщо, наприклад, автор помилився в даті, назві, кількості нулів у цифрі, порівнянні даних із таблиці, цитаті - це набагато важливіше, ніж коли допустив обдруківку, яка не впливає ні на точність наведеного факту, ні на розуміння тексту. Тому робота такого рівня потребує відповідної освіти та знань, розумової гнучкості, поєднаних з інтелігентною толерантністю. Важлива також і ерудиція в різних галузях знань. Або ж скрупульозність і причіпливість до будь-якої неузгодженості чи неврівноваженості в тексті за будь-якими його ознаками (Судин, 2016).

Найактуальнішою сферою для студентів-філологів є літературне редагування. Воно найбільше стосується стилю і, звичайно, мовних огріхів, чи невідповідностей. Тут від редактора вимагається оцінка й узгодження відповідностей стилю у творі "самому собі", тобто приведення до єдиного цілого стилістичної витриманості тексту, контекстуальної (якщо, в текст залучаються при потребі інші стилі, які там потрібні), а також і щодо цільового призначення, перевірка на мовну "правильність" (усунення русизмів, наприклад, якщо про український текст, урізноманітнення синонімами). Також, як і в повному редагуванні - вишукування і правка усіх видів мовних помилок. Зайвим буде перевірка фактів або поради змін у композиції, логіці, методиці викладу тощо.

Один із видів редагування - коректура - найчастіше використовується як "ерзац" редагування - наскрізне читання, тобто зосередження тільки, винятково на всіх видах мовних помилок.

З цих трьох видів найчастіше застосовуваних у видавничій справі виробничих процесів нині в некваліфікованому середовищі видавців, чи невимогливих авторів переважно використовується суміш - у бік переваги навіть не літературного редагування, а мало не коректури (Судин, 2016).

Використання лише одного з названих видів редагування може негативно позначитися на друкованій продукції. Разом з тим, якщо редактор працює швидко (акордна оплата), то можна сумніватися в якісних показниках тієї роботи, а якщо повільно (погодинна оплата), можна засумніватися у доцільності витрат коштів (Судин, 2016).

Водночас, якщо видавець чи автор хоче, щоб редактор дивився уважно "на все", то повинен врахувати, що редактору доведеться, наприклад, спочатку перечитати нашвидку текст одразу ввесь від початку до кінця, а далі затримуватися кожного разу, коли йому щось буде незрозуміле, перевіряти себе й автора, гортаючи сторінки довідкових джерел, чи пошук в інтернеті, вишукуючи пояснення тих чи інших термінів; гортати туди й назад сторінки рукопису, перевіряючи, не виявився повтор уже читаного вище тексту, вчитуватися у відповідне місце оригіналу (якщо це переклад), перечитування з перевіркою себе, чи не зіпсовано попередній авторський варіант при правці, можливо варто пошукати синонім, чи ж, звіряючи цифри в таблицях, підписах до таблиць і рисунків, намагатися зрозуміти логіку доказів і висновків. А потім шукати замінників для кращого передання того, що хотів автор задля легкого й однозначного сприйняття читачем. І це тільки нашвидкуруч перелічені етапи, які інколи доводиться проходити реактору. Одна сторінка йде швидко, а інша може забрати й півгодини. Час може забрати також і писання нотаток для автора, щоб, коли прийде момент узгодження змін, зуміти пояснити, чому виникла проблема, яка вимагає тих змін, або ж пропозицій щодо змін. Також, неточні історичні дати, вжиті в художньому тексті, можуть у непідготовленого читача сформувати хибні знання (особливо у дітей) (Судин, 2016).

Авторам, які хочуть знайти собі компетентних редакторів, необхідно спочатку перевірити потенційного редактора надіславши йому кілька вибраних сторінок із рукопису. Якщо він справжній фахівець, то дасть пораду, а не перелаштовуватиме текст під себе; критикуватиме конструктивно, пропонуючи шляхи розв'язання проблеми; даватиме пояснення до своїх виправлень у вигляді розгорнутих коментарів; буде уважним і не внесе вам нові помилки; пунктуальним; ввічливим допитливим (Чи компетентний, 2012).

Усе це вимагає творчого підходу до редагування, адже десь 30-40% виправлень будуть "суб'єктивні" Хоча, в середньому кращим є той редактор, який вносить максимум "об'єктивних" виправлень і мінімум - "суб'єктивних". Велике значення має й те, з яким форматом тексту працює редактор - надрукованим чи електронним (Судин, 2015). В Україні й до цього часу переважає паперовий варіант для редактора, хоча закордоном - навпаки.

Редактор неодмінно мусить бути в гарній інтелектуальній формі, його завдання - зробити текст статті чи новинного повідомлення максимально читабельним, щоб він сприймався одразу, з першого разу, без повторного прочитання. Тому хороший редактор організує текст так, щоб він максимально коректно відображав акценти та характер подій, про які йдеться, а дуже хороший редактор ще й допоможе автору матеріалу зрозуміти допущені ним помилки та не припускатися їх у майбутньому (Редагування, 2012).

Критика - це невіддільний аспект редакторської діяльності, і потреба критикувати є не просто частою, а постійною. Саме редактор є відповідальним за кінцевий варіант статті, репортажу, новини, тому на нього і покладається обов'язок критикувати й критично аналізувати все, що потрапляє йому на очі. Говорячи про нестачу редакторського втручання, слід зауважити, що через обмежені бюджетні можливості деякі видання не набирають потрібний для оптимальної роботи штат редакторів, розподіляючи всю масу роботи між тими кількома редакторами, які є, що негативно впливає на працездатності.

Можна зауважити, що сучасний студент повинен розуміти, що всі предмети, які викладаються, неодмінно знадобляться під час практичної діяльності. Загалом навчання побудоване так, що після закінчення ви є спеціалістом широкого профілю. А нині, коли у нас часом одна людина в редакції робить усе, - це дуже актуально, особливо в умовах кризи. Тож слід намагатися поєднувати навчання і роботу (Білик).

Результати та їх обговорення. Завдання викладачів вищих навчальних закладів та керівників редакцій полягає у тому, щоб навчити майбутніх редакторів любити те, чим вони щодня займаються, а редактор повинен думати, як зробити текст таким, щоб задовольнити читача.

Висновки та перспективи

Сучасний редактор має досконало знати знакові системи, зокрема, українську та іноземну мову, методи видавничої діяльності. Уміти враховувати час, місце, ситуацію, банки інформації, методи інформаційного впливу й захисту від нього. Бути добре обізнаним зі специфікою ЗМІ (види літератури, жанри, специфічні норми). Досконало знати видавничу нормативну базу: українські і міжнародні закони, стандарти, конкретні норми. Вкрай важливу роль відіграє знання логіки, психології сприймання та опрацювання інформації реципієнтом. Досконало знати методи редагування, володіти видавничим інструментарієм (в наш час - це комп'ютери, видавничі системи). Без сумніву, редактор повинен знати методи творчості (на жаль, методів творчості редакторів майже не вчать).

Література