Парадигма наукових підходів у контексті проблеми розвитку наукової діяльності кафедр дошкільної педагогіки

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Донбаський державний педагогічний університет

Факультет гуманітарної та економічної освіти

Кафедра педагогіки вищої школи

Парадигма наукових підходів у контексті проблеми розвитку наукової діяльності кафедр дошкільної педагогіки

Саяпіна С.А., д.п.н., професор

Іотковська М.О., аспірант

Анотація

У статті наведено аналіз організаційно -теоретичних і практичних засад діяльності кафедр дошкільної педагогіки в закладах вищої педагогічної освіти України. Розкрито питання реалізації парадигми взаємодії основних наукових підходів. Обґрунтовано регуляцію взаємин співробітників кафедр дошкільної педагогіки.

Ключові слова: науково-педагогічна діяльність, кафедра дошкільної педагогіки, методологія, науковий підхід, концепт, професійна поведінка.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

На сьогодні реформаційні процеси вищої освіти, зокрема дошкільної, націлені на пошук шляхів реалізації задекларованих у нормативно - правових документах гуманістичних ідей. З огляду на вивчення організаційно-теоретичних засад і практик наукової діяльності кафедр дошкільної педагогіки у структурі закладів вищої освіти України в історико-педагогічному дискурсі є невід'ємною складовою національного відродження, повноцінного і системного розкриття процесу підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності; демонструє їх цілісність у логіко-проблемній послідовності й подає змістовну, культурологічну й прогностичну інформацію щодо визначення домінантних напрямів широкого використання набутого досвіду кафедр дошкільної педагогіки на етапі реформування вищої педагогічної освіти України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Ґрунтовний аналіз історико-педагогічних та науково-педагогічних напрацювань (А. Адаменко, О. Башкір, Л. Вовк, О. Гнізділова, Н. Гупан, В. Майборода, В. Виноградов, І. Карпунь) з'ясували, що реалізації провідної ідеї дослідження сприяє методологічний концепт, який віддзеркалює взаємодію основних наукових підходів з метою відстеження в хронологічній послідовності особливостей становлення й розвитку науково-педагогічної діяльності кафедр дошкільної освіти України; встановлення зв'язків між динамічними змінами змісту й напрямів науково-педагогічної діяльності кафедр дошкільної педагогіки; вивчення й конкретизації особистісного та професійного потенціалу очільників кафедр дошкільної педагогіки; виокремлення перспективних напрямів розвитку науково-педагогічної діяльності.

Формулювання мети статті (постановка завдання). Метою статті є висвітлення особливостей дослідження питань розвитку кафедр дошкільної педагогіки з позицій реалізації парадигми взаємодії основних наукових підходів.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

кафедра управління науковий педагогічний дошкільний

Освіта ХХІ століття, зокрема дошкільна, вимагає нових форматів, методів, прийомів, спрямованих на формування в молодого фахівця, умінь та навичок, які сприятимуть розвитку конкурентоспроможного, свідомого громадянина, неординарної особистості, ментора, здатного на ефективні рішення, та прогресивні ідеї, яка зможе стати повноцінною складовою прогресивного соціуму.

Наголосимо, що у нашому дослідженні ми розглядаємо методологію, як основу розробки науково-педагогічного дослідження, що передбачає сукупність методів, способів, прийомів пізнання та їх прийнятну для наукового дослідження послідовність, і забезпечує отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про історико-педагогічні процеси та явища. Спираючись на те, що у науці існує розмаїття класифікацій методологічних підходів, зауважимо, що С. Бобришев систему методологічних підходів історико-педагогічного дослідження поділяє на три групи: базові, парадигмальні та інструментальні [1]. Варто лише зазначити, що сукупність завдань кожного конкретного дослідження визначає необхідність застосування не єдиного підходу, а їх системи. Саме тому, деякі з підходів тісно переплітаються один з одним, утім кожний із них спрямований на розв'язання різноманітних завдань, формування аспектів дослідницької культури історика педагогіки.

У дослідженні ми застосовуємо комплекс методологічних підходів, які можна визначити як сукупність способів і прийомів здійснення історико -педагогічного дослідження, де методологічний підхід виступає гносеологічною цілісністю, що включає дослідницькі установки й засоби вивчення об'єктів у структурі історико-педагогічної дійсності; визначає розуміння логіки й етапів становлення педагогічного процесу; закладає аксіологічні параметри оцінки історико - педагогічних явищ, що вивчаються, регламентує відбір та інтерпретацію фактологічного матеріалу. До методологічних підходів вивчення проблеми науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки вищих педагогічних навчальних закладів України впродовж досліджуваний період відносно такі: історико-педагогічний, системний, синергетичний, антропологічний, деонтологічний, аксіологічний.

У ході наукового пошуку з'ясовано, що в межах постановки будь якого історико-педагогічного дослідження важливо вирішити проблеми, що стосуються по суті, структури й специфіки історико-педагогічного пізнання до його внутрішньої логіки й принципів. Тому, доречно зазначити, що одним із провідних методологічних підходів, з огляду на мету й завдання дослідження, є історико-педагогічний, адже його застосування обумовлюється тим, що він дозволяє розглядати явища, що вивчаються, у розвитку, динаміці, виявити тенденції їх розвитку, охарактеризувати соціально-економічні фактори, які в різні історичні епохи визначали розвиток досліджуваних явищ. Разом з тим, це у свою чергу сприяє об'єктивності наукового дослідження педагогічних проблем, здійсненню системного аналізу й об'єктивної соціально-економічної оцінки фактів із сфери теорії та практики освіти, навчання й виховання, розгляду об'єкта, факту, явища без урахування специфіки моменту, часу, без їх достатньо цілісного осмислення.

Таким чином, реалізація історико-педагогічного підходу сприяє встановленню періодизації розвитку науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки з огляду на суспільно-політичний, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток суспільства, педагогічні ідеї та діяльність конкретних персоналій; виявленню особливостей у розвитку досліджуваного феномену, притаманних кожному з етапів; розкриттю теоретичних ідей і концепцій, що мали вплив на поглиблення змісту й розширення напрямів науково-педагогічної діяльності кафедр дошкільної педагогіки, окреслення перспектив їх подальшого розвитку.

У межах мети та завдань дослідження, розуміємо, що основне призначення науки як специфічної форми суспільної свідомості полягає в тому, щоб забезпечити людство достовірним істинним знанням, привести здобуті знання в систему. Системний підхід як загальнонаукова, міждисциплінарна, методологічна концепція ґрунтується на положенні про те, що специфіка складного об'єкта (системи) не вичерпується особливостями його складників, а пов'язана передусім із характером взаємодії між елементами. Як спосіб наукового пізнання, системний підхід лежить в основі всіх системних досліджень і дозволяє скласти цілісне, інтегроване уявлення про досліджуваний об'єкт.

Уважаємо за необхідне зазначити, що системний підхід дозволяє розглянути досвід науково-педагогічної діяльності кафедр дошкільної педагогіки як систему: встановити зміст, виділити характерні ознаки науково-педагогічної діяльності кафедр на кожному з визначених етапів; виявити напрями науково - педагогічної діяльності кафедр дошкільної педагогіки. Згідно з методологією системного підходу науково-педагогічну діяльність кафедр педагогіки вищих педагогічних навчальних закладів України розглядаємо як інтелектуально - творчу роботу її колективу, складниками якої є освітньо-виховний, науково-дослідний, навчально-методичний, громадсько-просвітницький, міжнародний й інноваційний напрями [2].

Відзначимо, що науково-педагогічна діяльність кафедр дошкільної педагогіки має свою конкретно-історичну сутність і форми прояву, особливості й динаміку, сприяє розбудові історико-педагогічної науки й системи вищої педагогічної освіти, зокрема, розробці ефективних форм і методів професійного та особистісного розвитку педагогічних і науково -педагогічних кадрів, важливих компонентів базової підготовки фахівців-дошкільників у галузі педагогічної освіти.

Отже, системний підхід створює підґрунтя для встановлення зв'язків між динамічними змінами змісту й напрямів науково -педагогічної діяльності кафедр педагогіки в структурі закладу вищої освіти на кожному з обґрунтованих етапів; виокремлення перспективних напрямів розвитку науково -педагогічної діяльності кафедр дошкільної педагогіки у закладах вищої педагогічної освіти України.

Слід також зазначити, що синергетичний підхід - один із напрямів методології дослідження, в основі якого лежить розряд феноменів самоорганізації й еволюції складних систем, у результаті чого з'являються нові, не властиві їм раніше. Метою синергетичного підходу в галузі освіти є глибоке осмислення педагогічної спадщини як творчого синергетичного процесу та виключення механістичного її тлумачення. Провідним чинником просування синергетичної парадигми в педагогіку є насамперед синергетичність самого педагогічного процесу, у якому виразно виявляються взаємодії, що вивчає синергетика як теорія сумісної дії, фокусуючи увагу на неврівноваженості, нестабільності як природну стані відкритих, нелінійних систем, на багатоваріантності й невизначеності шляхів їх розвитку залежно від множинності факторів і умов, що впливають на них [3]. У нашому історико-педагогічному дослідженні синергетичний підхід передбачає розкриття ґенези науково-педагогічної діяльності кафедр дошкільної педагогіки, що має свою власну логіку самоорганізації й різноманітність проявів напрямів; уможливлює розгляд предмета дослідження в еволюції відповідно до внутрішніх законів і загальних тенденцій розвитку суспільства й історико-педагогічної діяльності.

Зауважимо, що побудова дослідження на основі синергетичного підходу надає змогу виявити еволюцію науково-педагогічної діяльності кафедр дошкільної освіти у динаміці як інтегрованого, складного, суперечливого процесу, який відбувається під впливом багатьох чинників; дозволила пояснити науково - педагогічні ідеї, поняття не лише педагогічними фактами, а й різноманітними нелінійними зв'язками між суспільними процесами; сприяла виявленню нерозкритих чи недостатньо розкритих процесів, що були приховані пластом історичних та педагогічних феноменів.

Отже, синергетичний підхід дав можливість розглядати науково-педагогічну діяльність кафедр дошкільної педагогіки як відкриту динамічну систему, що здійснює обмін інформацією з іншими системами ; як систему, що саморозвивається і самоорганізовується, утім водночас відрізняється певною нестабільністю і детермінованістю загальними тенденціями розвитку суспільства. Реалізація синергетичного підходу до вивчення науково - педагогічної діяльності кафедр дошкільної педагогіки закладів вищої освіти України початку 1991-2010 років вимагає застосування даних інших наук, насамперед історії, філософії, психології, культурології тощо, а також розуміння науково-педагогічної діяльності кафедр дошкільної освіти як визначальної в підготовці майбутніх освітян; дає можливість розглядати об'єкт дослідження в постійному розвитку відповідно до внутрішніх законів і загальних тенденцій становлення вищої педагогічної освіти.

На підставі вивчення наукового дослідження А. Троцко, Л. Штефан з'ясовано, що зміна методологічної орієнтація освіти - з формування особистості на її розвиток і саморозвиток - вимагає від педагогічної теорії й практики зосередження уваги на осмисленні природи людини, її внутрішнього світу, на закономірних зв'язках цього світу з усіма зовнішніми впливами. Реалізації зазначених завдань сприяє використання в історико -педагогічних дослідженнях антропологічного підходу. У педагогічній науці поняття «антропологічний підхід» визначається як системне використання даних усіх наук про людину та їх урахування при побудові й здійсненні педагогічного процесу. Отже, антропологічний підхід дає підстави для розуміння науково -педагогічної діяльності кафедри педагогіки як процесу організації освітнього середовища, я ке виступає інтегрованою умовою особистісного багатостороннього розвитку кожного її співробітника, збереження та примноження його творчого потенціалу, поглиблення інтересів і можливостей. Антропологічний підхід надав можливість відстежити взаємовідносини співробітників кафедр між собою, з освітніми середовищами навчальних закладів і поза їх межами, суспільством, владою в контексті імперативу виокремленого періоду з його суспільними нормами, цінностями, традиціями й культурною.

Уважаємо за необхідне зазначити, що теоретичне обґрунтування деонтологічого підходу останнім часом зумовило його використання й у педагогічній науці. Деонтологічний підхід вживається переважно у філософії, етиці щодо оцінки й визначення певних суспільних явищ. Педагогічна деонтологія ж має право на науково-теоретичне визнання, оскільки педагогічна діяльність на підставі конкретизації проблем обов'язку, належної поведінки, нормативності належить до тих видів професій, від роботи представників яких залежить життя, здоров'я, доля інших людей. Саме тому, в сучасних історико- педагогічних дослідженнях основна увага приділяється питанням професійної деонтології як складника професійної етики.

Наголосимо, що деонтологічний принцип нормативності, що є одним із найважливіших у педагогічній деонтології, реалізується в деонтологічних нормах науково-педагогічної діяльності кафедр дошкільної педагогіки вищих навчальних закладів України. Основне їх призначення полягає в регуляції взаємин співробітників кафедр дошкільної педагогіки між собою, із завідувачем, студентами, адміністраціями, навчальних закладів, які слугують базами для педагогічної практики, викладачами фахових кафедр і всіма, хто вступає в безпосередню в процесі виконання їхніх професійних функцій у контексті всіх напрямів їх діяльності. Однак, у роботі будь-якого соціального колективу, у тому числі й кафедр дошкільної педагогіки, не варто забувати про так звану «поведінку без правил», яка ґрунтується на соціокультурній реальності, нормах, цінностях, канонах. У повсякденній роботі кафедр дошкільної педагогіки постає величезна кількість завдань, які не мають єдиного однозначного вирішення, тобто завдань, які не піддаються нормативному врегулюванню, і вимагають інтуїції не лише від керівництва, а й від кожного співробітника [4]. На підставі знань норм поведінки, досвіду роботи у свідомо складних умовах професійної діяльності, взаємовідносин з іншими учасниками науково -педагогічної роботи кафедр у їх співробітників формуються знання про себе, свою відповідність тим уявленням і сподіванням, що висуваються до них як представників науково - педагогічної генерації з боку суб'єктів - носіїв суспільної думки про їхню професію.

Таким чином, деонтологічний підхід у науково -педагогічній діяльності досліджуваних кафедр дошкільної освіти практикується на основі формальних і неформальних відносин їхніх колективів; сприяє регулятивності нуково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки, етикету професійної діяльності їхніх колективів, етичності в проведенні наукових досліджень і їх упровадженні, виразності й неповторності кожної кафедри як показника відповідальності й ініціативності їх колективів на чолі із завідувачами. Звертаючись до дефініції «аксіологія», що вперше було використано французьким філософом П. Лапі для виділення галузі філософії, тож вона досліджує ціннісну проблематику. Особливе місце аксіологічний підхід посідає в педагогічній сфері. Так, науковці пояснюють, що він виконує роль своєрідного «мосту» між теорією та практикою. Крім того, аксіологічний підхід, як «філософсько-педагогічна стратегія», визначає способи подальшого вдосконалення системи освіти, шляхи розвитку педагогічної майстерності та використання педагогічних ресурсів для розвитку особистості, дозволяє надати педагогічному процесу загальну ціннісну спрямованість.

Отже, розвиваючи роль аксіологічного підходу в контексті дослідження проблеми науково-педагогічної діяльності кафедр педагогіки в педагогічних ВНЗ України в конкретно-історичний період, відзначено концептуальне підґрунтя для її розвитку на кожному з виокремлених етапів. Крім того, аксіологічний підхід спрямовує орієнтацію педагогічних і науково-педагогічних працівників на обґрунтований вибір загальнолюдських, світоглядних, професійно-освітніх цінностей та їх зорієнтованість на особистісний рівень; передбачає усвідомлення суті та значущості науково-педагогічної діяльності кафедр дошкільної педагогіки як цінності, що є рушійною силою розвитку особистості в процесі фахової підготовки.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Виконане дослідження не вичерпує розв'язання окресленої проблеми. Таким чином, розмаїття завдань, що вирішуються в дослідженні, спричиняє необхідність застосування не одного, а сукупності підходів. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у покликані забезпечення якості і координованості усіх рівнів методологічної рефлексії об'єкта наукового пошуку, сприянні максимально об'єктивній цілісній уяві, втіленні інформації про досліджувані явища та процеси.

Список використаних джерел

1. Башкір О.І. Вимоги до завідувача кафедри в структурі вищого навчального закладу. Актуальні дослідження в соціальній сфері. Матеріали VIII міжнар. наук. - практ. конф. (17 листопада 2016 р., м. Одеса). Одеса: ФОП Бондаренко М.О., 2016. С. 63- 65.

2. Виноградова В.Є. Розвиток емоційного інтелекту як необхідна умова управлінської підготовки завідувачів кафедр. Кафедра у системі управління науково-педагогічною діяльністю вищого навчального закладу: Збірник матеріалів Першої міжнародної науково-практичної конференції. (Київ, 25 квітня 2014). Київ, 2014. С. 17-18.

3. Карпунь І.Н. Кафедра ВНЗ на шляху реформ. Львів, 2012. 214 с.

4. Стрілець С.І. Інновації у вищий педагогічній освіті: теорія і практика: навч. посіб. для студентів ВНЗ / Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. Чернігів: Лозовий В.М., 2013. 507 с.

Размещено на allbest.ru