Естетичне виховання у практиці роботи середніх загальноосвітніх закладів південно-східного регіону України (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Естетичне виховання у практиці роботи середніх загальноосвітніх закладів південно-східного регіону України (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.)

Фатальчук С.Д.

к.п.н., доц. кафедри ПВШ ДДПУ

Якушкін В.С.

студент I курсу магістратури спеціальності «Освітні педагогічні науки»

У статті проведено аналіз форм і методів естетичного виховання у середніх загальноосвітніх закладах південно-східного регіону України (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.). Розкрито можливості використання накопиченого історико- педагогічного досвіду навчально-виховної роботи в сучасних умовах реформування національної освітньої системи.

Ключові слова: естетичне виховання, середні загальноосвітні навчальні заклади, учні, позакласна та позашкільна виховна робота.

Останніми роками зросла увага до проблем теорії і практики естетичного виховання як найважливішого засобу формування всесторонньо розвиненої, духовно багатої особистості. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в дитині особливі емоційно психічні стани, порушує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю і інші психічні процеси.

Вказана проблема розроблена в працях вітчизняних педагогів, письменників, діячів культури. Серед них Т.І. Погута, Д.Б. Кабальовський, Н.І. Киященко, Б.Т. Ліхачов, А.С. Макаренко, Б.М. Неменський, В.А. Сухомлинський, А.М. Федь, В.Н. Шацкая та інші.

У сучасній науково-педагогічній літературі поняття "естетичне виховання" розкривається як невід'ємна складова розумового, трудового, морального, фізичного виховання, як систематичне, науково умотивоване звертання до людських емоцій, які розвивають у школярів такі здібності, що сприяють не тільки естетичному сприйняттю прекрасного у житті і мистецтві, а й роблять кожного з них творцем естетичних цінностей. Формувати особистість та її естетичну культуру особливо важливо в найсприятливішому для цього шкільному віці. Саме в системі шкільної освіти цілеспрямовано, послідовно й ефективно має здійснюватись естетичне виховання дитини, здатної сприймати, розуміти та використовувати художньо-естетичні цінності в житті та мистецтві. Тож сучасна школа повинна спрямовувати свої зусилля на те, щоб забезпечити належним чином процес естетичного виховання учнівської молоді, створити педагогічні умови, які б сприяли підвищенню рівня їхньої естетичної вихованості [1].

Правильне естетичне виховання було і залишається одним з напрямків і факторів досягнення загальної педагогічної мети - виховання тілесно і духовно красивої, різносторонньо розвиненої, сильної, життєздатної, соціальної, культурно-моральної особистості. Особливо така необхідність виникає в умовах інтенсивного розвитку суспільства, коли природне виховання замінюється штучними засобами (телебачення, Інтернет).

Досягненню вищеозначених завдань сприятиме, на нашу думку, вітчизняний і регіональний педагогічний досвід з естетичного виховання, який був накопичений в роботі середніх загальноосвітніх закладів протягом кінця впровадження в навчально-виховному процесі сучасної школи.

ХІХ - початку ХХ століття. Його адаптація розкриє нові перспективи

Мета даної статті полягає в аналізі форм і методів естетичного виховання у середніх загальноосвітніх закладах південно-східного регіону України (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) та можливостей використання накопиченого педагогічного досвіду навчально-виховної роботи в сучасних умовах реформування нової української школи.

До середніх загальноосвітніх навчальних закладів південно-східного регіону України досліджуваного періоду ми віднесли: гімназії, прогімназії та реальні училища. педагогічний досвід навчальний виховний

Одним з основних завдань школи на сучасному етапі розвитку естетичного виховання є створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей. Однією з провідних підсистем естетичного виховання є навчально-виховний процес школи, а також позакласна діяльність школярів, пов'язана з навчально-урочною діяльністю. Особливе місце належить в ній факультативним курсам з предметів художнього та інших циклів. Функціонування цих підсистем передбачає необхідність використання творчого підходу до будь-якого виду діяльності дитини, форми і методів пробудження їх інтересу до естетичної творчості, а також здійснення педагогічного контролю за соціально-цінною діяльністю учнів у процесі позакласної та позашкільної роботи, організації дозвілля і поведінки дітей різного віку [2].

Аналіз архівних джерел показав, що в загальноосвітніх закладах південно- східного регіону України (межі Донецької і Луганської областей) значна увага приділялася розвитку художнього та естетичного смаку учнів. Вихованців привчали дотримуватися правил ввічливості, а також дбати про свій зовнішній вигляд (гімназійна форма виділяла їх серед інших, підкреслюючи суспільний статус). Для формування зовнішньої культури у вихованців загальноосвітніх закладів досліджуваного регіону велике значення мали гімнастика і уроки танців, а також уроки співів та музики.

Так, з 90-х рр. ХІХ ст. майже в усіх в загальноосвітніх закладах південно- східного регіону України, починаючи з підготовчого класу і до третього, були введені уроки співів. На цих заняттях учні вивчали музичну грамоту, а також розучували духовні пісні і світські п'єси, переважно патріотичного і національного змісту. Серед учнів старших класів навчалися співати тільки ті, хто мав музичний голос і слух. З учнів, які постійно тренувалися і мали відповідні музичні здібності, утворювалися гімназійні хори. Загальні репетиції хору проходили 2 - 3 рази на тиждень шостими уроками або у позаурочний час [3]. Хори брали активну участь у літературно-музичних вечорах і ранках, що проходили у навчальних закладах.

Крім занять співами у загальноосвітніх закладах південно-східної України в досліджуваний період широко впроваджувалися на практиці додаткові заняття музикою і танцями. Під час вивчення музики учні гімназій головним чином практикувалися у грі на духових інструментах (мідних і дерев'яних). Слід зазначити, що згідно з розпорядженнями МНО (Міністерства народної освіти) до навчання гри на духових інструментах допускалися тільки вихованці середніх і старших класів гімназійних закладів під безпосереднім контролем училищного лікаря. Заняття музикою проходили здебільшого у позаурочний час, при цьому уроки розподілялися таким чином, щоб частина з них була присвячена навчанню окремих учнів, а на останніх влаштовувалися загальні репетиції гімназійних оркестрів. Кількість членів духових оркестрів не перевищувала 20-25 чоловік. Оркестри з успіхом виступали на місцевих святах, що влаштовувалися у навчальних закладах, а інколи брали участь разом з потішними ротами у військових парадах. У гімназії м. Бахмута ім. Імператора Миколи Олександровича, приватному реальному училищі Гіацинтова крім духового оркестру був ще і струнний [3]. Кращі учні готувалися управляти хором і допомагали викладачам на уроках співів та музики [4].

Заняття танцями проходили тільки для бажаючих на шостих уроках або у позаурочний час. За навчання танців учні повинні були платити окрему платню, розмір якої визначався зі згоди вчителя цього предмета в залежності від кількості бажаючих навчатися та інших місцевих умов [3].

Безперечно, позакласні заняття співами, музикою і танцями займали важливе місце у культурному і естетичному вихованні учнів середніх загальноосвітніх закладів, але кількість задіяних у цих заняттях вихованців була обмежена. На такі обставини впливало декілька факторів: природний (індивідуальні здібності - музичний слух і голос), а також матеріальний (недостатня кількість музичних інструментів, нот, відповідних приміщень та кваліфікованих викладачів, а також фінансові можливості батьків вихованців). Так, наприклад, у 1913 р. на території досліджуваного регіону заняття танцями проходили тільки у Маріупольській Олександрівській гімназії та Луганській приватній прогімназії Бондаря. Для гімназій були важливі не тільки успіхи у викладанні мистецтв, а їх виховне значення. Тому для заохочення до занять мистецтвами педагогічна Рада відзначала нагородами кращих учнів [4].

Вивчення мистецтв не тільки не заважало заняттям з обов'язкових предметів, а навпаки допомагало цьому. Викладачі Маріупольської чоловічої гімназії, аналізуючи успішність і поведінку учнів, які займаються мистецтвами, помітили, що співи, музика і гімнастика розвивають точність, концентрують увагу, дисциплінують. Особливо вони відзначали той факт, що це досягається непомітно і, разом з тим, без примусу - у приємних заняттях. Крім цього, зазначався позитивний вплив занять музикою та співами на тих учнів, які мали слабкі здібності до наукових дисциплін. Відчуваючи свою силу в другорядних заняттях, вони намагалися не відставати у навчанні від своїх здібних товаришів і майже завжди закінчували гімназію і навіть вищий навчальний заклад [5].

Для сприяння культурному і естетичному розвитку учнів у переважній більшості загальноосвітніх закладів південно-східної України постійно влаштовувалися літературно-музичні вечори і ранки, на які запрошувалися представники адміністрації, міські та земські гласні, батьки. Це також сприяло зближенню батьків та представників громадськості з педагогічним персоналом; у приватних бесідах краще з'ясовувалися наболілі питання [4]. На цих вечорах вихованці під керівництвом наставників читали поетичні твори російських класичних письменників (О.Пушкіна, М.Лермонтова, О.Грибоєдова та ін.) та виконували музичні п'єси [3].

Слід зазначити, що вищезгадані виховні заходи проходили на досить пристойному професійному рівні, до них заздалегідь готувалися. Цьому, зокрема, сприяли і уроки музики, співу і танців.

Позитивним вирішенням проблеми з відсутністю музеїв, картинних галерей, театрів в місцевостях, де розташовувалися гімназійні заклади, було створення власних. Вихованці своїми силами при допомозі викладачів створювалися музеї, учнівські театри, які розміщувалися в навчальних закладах. Контроль за ефективним проведенням цих заходів був покладений на педагогічних працівників навчальних закладів і батьків учнів. Значна роль приділялася самовдосконаленню та взаємодопомозі учнів.

Підсумовуючи вище зазначене, ми можемо констатувати, що в загальноосвітніх закладах південно-східного регіону України кінця ХІХ - початку ХХ століття естетичному вихованню учнів приділялася значна увага. Воно здійснювалося як у процесі вивчення навчальних предметів (література, гімнастика, музика, співи), так і у позаурочний час (проведення різноманітних екскурсій, відвідування виставок, музеїв, театрів), а також під час організації та проведення літературних вечорів, у процесі організації музичних оркестрів, хорів тощо.

Естетичне виховання в позакласній діяльності успішно здійснювалося за умови врахування педагогами вікових і психолого-педагогічних особливостей школярів.

Отже, спираючись на опрацьовані матеріали, ми можемо рекомендувати наступні форми і методи, які доцільно використовувати в практиці позакласної роботи сучасних загальноосвітніх навчальних закладах: додаткові заняття музикою, танцями, малюванням; зустрічі з місцевими художниками, поетами, артистами і т. ін.; екскурсії (музеї, картинні галереї і т. ін.); створення власних музеїв; походи по рідному краю (відвідування місцевих пам'яток); театральні вистави, лялькові театри; карнавали, фестивалі, бали тощо.

Перспективою нашого наукового пошуку ми бачимо у дослідженні форм і методів естетичного виховання, які практикувалися в сім'ях вихованців загальноосвітніх навчальних закладів досліджуваного періоду.

Список використаних джерел:

1. Пагута Т. І. Естетичне виховання як психолого-педагогічна проблема / Духовність особистості: методологія, теорія і практика 2011 №05 - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В.Даля, 2011. С 105 - 116.

2. Загальні питання естетичного виховання в школі під редакцією В.Н. Шацької. К. // Просвіта. 2000. №4

3. Отчет попечителя ОдесскогоУчебного Округа о состояниисредних и низшихучебных заведений ОдесскогоУчебного Округа за 1913 г. - Одесса: Типографияобщества “Русскаяречь”, 1914. - 60 с.

4. ОтчетосостоянииМариупольскойАлександровскоймужской гимназии за 1895г. - Маріуполь: Типо-литография А.А.Франтова, 1896. - 103 с.

5. ОтчетосостоянииМариупольскойАлександровскоймужской гимназии за 1897г. - Маріуполь: Типо-литография А.А.Франтова, 1898. - 97 с.

References:

1. Pahuta, T. I. (2011). Estetychnevykhovanniayak psykholoho- pedahohichnaproblema [Aestheticeducationas a psychologicalandpedagogicalproblem]. Dukhovnistosobystosti: metodolohiia, teoriia i praktyka - Personalityspirituality: methodology, theoryandpractice.Luhansk: Vyd-voSkhidnoukr. nats. un-tuim. V. Dalia, 05, pp. 105 - 116. (inUkrainian)

2. Shatska, V. N. (2000). Zahalnipytanniaestetychnohovykhovannia v shkoli [Generalquestionsofaestheticeducationinschool]. Kyiv: Prosvita, 4. (inUkrainian)

3. OtchetpopechitelyaOdesskogoUchebnogoOkruga o sostoyaniisrednikh i nizshikhuchebnykhzavedeniyOdesskogoUchebnogoOkrugaza 1913 g., (1914). [ReportofthetrusteeofOdessaEducationalDistrictonthestateofsecondaryandlowereducationalinstitutionsofOdessaEducationalDistrictfor 1913]. Odessa: Tipografiyaobshchestva “Russkayarech”. (inRussian)

4. Otchet o sostoyaniiMariupolskoyAleksandrovskoymuzhskoyhimnaziiza 1895, (1896). [ReportonthestateofMariupolAlexanderMen'sGymnasiumfor 1895]. Mariupol: Tipo-litografiya A. A. Frantova. (inRussian)

5. Otchet o sostoyaniiMariupolskoyAleksandrovskoymuzhskoyhimnaziiza 1897, (1898). [ReportonthestateofMariupolAlexanderMen'sGymnasiumfor 1897]. Mariupol: Tipo-litografiya A. A. Frantova. (inRussian)

Размещено на Allbest.ru