Організація дистанційного навчання в закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація дистанційного навчання в закладах вищої освіти

Сипченко О.М.

к.пед.н., доц. кафедри педагогіки вищої школи ДДПУ

Передненко М.Є.

студент I курсу магістратури спеціальності 011

«Освітні, педагогічні науки» ДДПУ

У статті представлено досвід організації дистанційного навчання в закладах вищої освіти. У ході дослідження доведено, що дистанційна освіта є перспективною формою організації навчального процесу у вищій школі. Розкрито переваги та недоліки організації дистанційної форми навчання в закладі вищої освіти.

Ключові слова: дистанційна освіта, дистанційне навчання, дистанційні технології, викладач, здобувач, заклад вищої освіти

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави. У першу чергу це стосується реформування освіти. Тому, передбачено впровадження в освітній процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у міжнародну систему комп'ютерної інформації.

Інформаційні технології є важливим інструментом поліпшення якості освіти, оскільки дозволяють необмежено розширити доступ до інформації, урізноманітнюють технології тощо. Застосування інформаційних технологій докорінно змінює роль і місце викладача та здобувача в системі «учитель - викладач - інформаційна система - учень і студент».

Одним із перспективних напрямів розвитку сучасної освіти є використання технологій дистанційного навчання, які покликані задовільнити вимоги нової освітньої парадигми інформаційного суспільства, а саме: реалізації масової освіти для всіх категорій населення незалежно від місця їх проживання, підтримки відкритого, особистісно-орієнтованого і безперервного навчання людини протягом життя, удосконалення професійної підготовки в закладах вищої освіти через задоволення різноманітних потреб здобувачів [1, с. 44].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Аналіз публікацій і досліджень показав, що дистанційне навчання розглядається як одна з тенденцій розвитку інформаційних технологій в освіті, чинник впливу на академічну самоефективність здобувачів, фактор впливу на корпоративний імідж закладів вищої освіти. Питання застосування технологій дистанційного навчання у вищій освіті висвітлено у сучасних наукових дослідженнях українських науковців: О. Воронкін, А. Заболоцький, В.Логвіненко, Ю. Іванов, О. Ольховська, Д. Ольховський, К. Осадча, С. Сисоєва та ін. Незважаючи на великий інтерес до визначеної проблеми сучасних науковців, простежується недостатність досліджень щодо висвітлення досвіду організації дистанційного навчання в закладах вищої освіти

Формулювання мети статті (постановка завдання). Метою дослідження передбачено ґрунтовний аналіз проблеми організації дистанційного навчання в закладі вищої освіти, визначення недоліків та переваг дистанційного навчання в сучасних умовах.

дистанційне навчання вища освіта

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Одним з пріоритетних напрямів програми модернізації вищої школи визнане дистанційне навчання. Адже, сучасна дистанційна освіта - це розгалужена система передачі знань на відстані за допомогою різних засобів і технологій, яка сприяє отриманню здобувачами необхідної інформації для використання у практичній діяльності [4]; форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному за технологіями дистанційного навчання.

Дистанційне навчання - це форма організації навчального процесу та педагогічна технологія, основою якої є керована самостійна робота здобувачів та широке застосування в навчанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (далі - ІКТ); новий засіб реалізації процесу навчання, в основі якого використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, що дозволяють навчатися на відстані без безпосереднього, особистого контакту між викладачем і здобувачем. Основною метою дистанційного навчання майбутніх фахівців є виховання особистості, яка має бажання і здатність до спілкування, навчання та самоосвіти.

Зазначимо, що в Україні дистанційну форму освіти запроваджено з 2000 року. Вона регулюється Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні і Положенням про дистанційну освіту МОН України. На сьогоднішній момент десятки закладів вищої освіти (далі - ЗВО) пропонують дистанційну освіту, що має ряд особливостей та переваг в порівнянні з традиційними формами.

У документі [5] указано, що «дистанційне навчання» - це індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Дистанційне навчання сприяє ефективному вирішенню низки соціальних завдань, забезпечує доступ до навчання людей з обмеженими можливостями, допомагає у процесі професійної підготовки, перекваліфікації фахівців тощо.

Доречно вказати, що ефективність застосування дистанційних технологій в освітній галузі значною мірою залежить від рівня підготовленості викладачів до реалізації дистанційного навчання, науково-методичного та матеріально- технічного забезпечення, а також від готовності здобувачів навчатися в умовах дистанційної освіти. Саме від якісного опанування майбутніми педагогами дистанційними технологіями під час навчання в педагогічних навчальних закладах залежить ефективність як дистанційного навчання, так і процесу професійної підготовки майбутніх учителів [2].

Ґрунтовне вивчення проблеми використання дистанційних технологій в умовах закладу вищої освіти, дозволило визначити певні особливості, що відрізняють їх від традиційних форм навчання: гнучкість, модульність, паралельність, асинхронність, охоплення, економічна ефективність, нова роль викладача, діяльність здобувача, технологічність, соціальна рівноправність, інтернаціональність, пізнавальна спрямованість, діагностичність, спеціалізований контроль якості освіти [1, с. 45].

Отже, основними принципами використання дистанційних технологій навчання у ЗВО, є: зрозумілість - розуміння і однозначне усвідомлення розробленої методики використання ІКТ викладачами, які повинні її використовувати, та здобувачами; доступність - засоби, застосування яких передбачено методикою використання ІКТ, повинні бути доступні; реалізованість - передбачає досягнення заздалегідь визначеного результату дистанційного навчання здобувачів шляхом застосування запропонованої методики використання ІКТ [3, с. 431].

Таким чином, використання в сучасних умовах дистанційних технологій навчання у ЗВО дає змогу: підвищити активну роль здобувача у власному навчанні при постановці освітньої мети, доборі домінантних напрямів, форм і темпів навчання, з урахуванням їхніх психологічних та фізичних особливостей; збільшити обсяг доступних освітніх матеріалів для здобувачів з будь -якого пункту де є телекомутований зв'язок; спілкуватись здобувачу з педагогами - професіоналами, однодумцями, консультуватись у фахівців високого рівня, незалежно від їх територіального розташування.

Аналіз наукових праць дозволяє нам визначити найбільш поширені види дистанційних технологій навчання: технології адаптивного навчання, мобільне навчання, віртуальна, доповнена та гібридна реальності, «Інтернет речей», системи управління навчанням наступного покоління, штучний інтелект та природні користувацькі інтерфейси [6]. Саме тому, дистанційне навчання в різних формах та модифікаціях надає можливість отримувати освіту за місцем проживання, у процесі виробничої діяльності, можливість організації процесу самоосвіти, планування та здійснення індивідуальної освітньої траєкторії залежно від власних можливостей і потреб, поширює коло людей, яким доступні всі види освітніх ресурсів поза віковими, соціальними обмеженнями, станом здоров'я, підвищує соціальну та професійну мобільність населення.

Дистанційне навчання в університеті дає можливість здобувачам цілодобового доступу до навчальних матеріалів, постійну підтримку й консультації викладачів та методистів, on-line відеолекції, віртуальні тренажери та інші технологічні рішення для забезпечення ефективного процесу навчання. Окрім того, заслуговують на увагу масові відкриті дистанційні курси. Вважаємо необхідним уточнити, що сьогодні за допомогою масових онлайн-курсів можна отримати магістерський ступінь у найпрестижніших університетах світу. Так, цікавими для нашого дослідження є платформи Prometheus з безкоштовними онлайн-курсами, підготовленими провідними українськими та світовими спеціалістами та Coursera, на якій представлено низку магістерських програм у партнерстві з провідними університетами світу.

Ефективність дистанційного навчання базується на справжньому бажанні здобувачів навчатися, наявності мотивації до успішного та продуктивн ого навчання, на відчутті необхідності набуття знань, підвищені своєї кваліфікації працівника. Така форма освіти дає можливість роботи з навчальними матеріалами в тому режимі та обсязі, якій підходить кожному здобувачеві індивідуально. Крім того, якість навчання залежить від регулярної роботи студента над навчальними матеріалами. Віртуальний курс лекцій дозволяє за власним розсудом здобувача подовжити, або скоротити навчання, у будь який момент можна зробити паузу в роботі, доповнити матеріал лекції інформацією з інших Інтернет-ресурсів, або звернутися до викладача за консультацією.

Проте, незважаючи на досить великий перелік позитивних якостей дистанційної освіти, як і в будь -якій іншій формі навчання, вона має певні недоліки, з яких можна виділити такі:

- відсутність очного спілкування викладача і здобувача, у результаті чого відбувається менш ефективна передача знань, без особистого контакту;

- брак спілкування з колегами-здобувачами для обміну досвідом;

- проблема забезпечення самостійної роботи, яка має два боки: з одного боку, здобувачі, що не мають достатнього досвіду самостійної роботи та вольової саморегуляції, звичка до групового навчання, а з іншого, - недостатнє організаційно-методичне забезпечення самостійної роботи здобувачів, що є завданням викладачів-тьюторів;

- складність організації спільних видів діяльності з метою комунікації та обміну досвідом на відстані, а також поява комунікативного бар'єру і відсутність психологічного комфорту учасників дистанційного навчання;

- відсутність можливості негайного практичного застосування отриманих знань із наступним обговоренням питань з викладачем і роз'яснення ситуації на конкретних прикладах;

- некомпетентність педагогів у питанні організації дистанційної освіти з використанням нових інформаційно -комунікаційних технологій, їхня прихильність до традиційних технологій навчання і комп'ютерофобія частини професорсько-викладацького складу ЗВО;

- виникнення перебоїв у доступі до віддалених ресурсів, що може призвести до втрати або пошкодження даних; крім того, здобувачі не завжди можуть забезпечити себе достатнім технічним обладнанням - мати комп'ютер та постійний доступ до інтернет;

- слабкий економічний механізм стимулювання навчальної і науково - методичної активності викладачів -тьюторів у сфері інноваційних навчальних технологій.

Не менш важливим є ефект дистанційного навчання, який, у свою чергу, залежить від того, наскільки відповідально здобувач ставиться до навчання. Послідовне виконання контрольно-діагностичних завдань і випускової роботи, підтримка з боку викладача-координатора забезпечує планомірне засвоєння знань. Висока якість дистанційної освіти забезпечується, передусім, актуальністю, повнотою і систематичністю мультимедійного освітнього контенту, що надається слухачам за допомогою найбільш сучасних інформаційних технологій і телекомунікацій, а також якістю підготовки професорсько-викладацького складу, який систематично займається самоосвітою, підвищує свою кваліфікацію і проходить атестацію.

На якісні характеристики системи дистанційного навчання у закладі вищої освіти впливає також висока кваліфікація адміністративного та навчального персоналу, ефективність електронних інформаційних систем адміністрування, що забезпечують дистанційний навчальний процес, високі характеристики засобів навчання та комунікацій, що відповідають сучасному світовому рівню розвитку освітніх технологій; а також систематичний контроль якості навчання внутрішніми та зовнішніми експертами.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Тому, незважаючи на всі проблеми і недоліки, технології дистанційного навчання є гарним засобом пізнання і перспективною формою освіти у ЗВО. Дистанційна форма навчання є безперечним помічником у сфері навчання дорослих, корпоративного навчання, навчання протягом життя, а також інклюзивного навчання. Незважаючи на проблеми і суперечності, дистанційне навчання широко впроваджується у вищу школу, ученими розробляються його методичні та методологічні основи, спеціалістами з інформаційних технологій - програмні засоби його реалізації. Щоб підвищити ефективність нових інформаційних технологій у навчанні, слід дотримуватись основних принципів проєктування дистанційного навчання та сформувати певну систему, яка передбачає інше розуміння сутності навчання, ролі викладача і здобувачів у цьому процесі, взаємовідносин викладача і майбутніх фахівців. Перспективи подальших розвідок убачаємо в аналізі технології створення та підтримки дистанційних курсів для магістрів за спеціалізацією «Педагогіка вищої школи» в освітньому середовищі закладу вищої освіти.

Список використаних джерел

1. Бурцева Ю., Передненко М. Особливості використання дистанційних технологій у вищій школі. Міжнародна дистанційна науково-практична конференція «Технології дистанційного навчання: впровадження, розвиток, удосконалення», Харків, 23-24.03.2021 / ред. кол.: Т.С. Прокопенко та ін. Х.: Фаховий коледж НФаУ, 2021. 44-48

2. Гарань Н. Впровадження дистанційних технологій навчання як умова ефективного інноваційного розвитку вищої освіти України. Матеріали ХТІІ Міжнародної науково-методичної конференції «Дистанційна освіта: забезпечення доступності та неперервної освіти впродовж життя», Полтава, 9-10 лютого 2017, С. 40-44

3. Заболоцкий А. Ю., Кочевая Н. С. Дистанційне навчання у вищій школі для людей з особливими потребами. Молодий вчений. № 12 (39). 2016. С. 429-432.

4. Кива Л., Пилипенко В., Сипченко О. Особливості впровадження дистанційного навчання у ВНЗ. Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. праць. № 4 (84). Слов'янськ: ДДПУ, 2017. С. 45-57.

5. Положення про дистанційне навчання. URL: https://cutt.ly/GzxgPH3

6. Сисоєва С.О., Осадча К.П. Стан, технології та перспективи дистанційного навчання у вищій освіті України. Інформаційні технології і засоби навчання.

2019. Том 70, №2. С. 271-284

Размещено на Allbest.ru