Інтернет-технології як засіб наукової комунікації (початок ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтернет-технології як засіб наукової комунікації (початок ХХІ століття)

Бєліков О.В., аспірант III курсу спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» ДДПУ

В умовах розвитку сучасної цивілізації здатність учених використовувати у своїй роботі новітні технології, інформаційні ресурси мережі Інтернет, засоби масової інформації, телебачення визначає рівень їх конкурентоспроможності. Доведено, що поява інформаційно-комунікаційних систем дозволяла ученим, які працювали у різних наукових установах, обмінюватися результатами досліджень, обговорювати проміжні результати, спільно працювати над розв'язанням науково-педагогічних проблем. Поява нових форм творчої взаємодії вчених у процесі їх роботи наукової комунікації, була однією з умов створення нового знання. Наукове продукування було неможливим без комунікацій і без спілкування. Поряд із традиційними засобами науково-педагогічної комунікації, такими, як наукові педагогічні періодичні видання, наукові педагогічні конференції, в умовах розвитку інформаційно-комунікаційних технологій з'явилися нові засоби науково-педагогічної комунікації, які розвивалися в електронному середовищі.

Ключові слова: Інтернет-технології, інформаційно-комунікаційні системи, наукова комунікація, освітньо-науковий простір.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Вітчизняна педагогічна спадщина початку ХХІ ст. сьогодні може стати підґрунтям для подальшого прогресу педагогічної науки в Україні за умов підвищення вимог до наукових робіт у галузі педагогіки й дослідницької культури педагогів, поширення сучасних засобів і технологій науково-педагогічної комунікації.

Про це зазначено в нормативних документах - законах України «Про освіту» (2017 р.), «Про вищу освіту» (2014 р.), а також Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. (2013 р.), Концептуальних засадах розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції до європейського освітнього простору (2004 р.), Концепції Нової української школи (2016 р.), Концепції розвитку педагогічної освіти (2017 р.), Проєкті «Дорожня карта освітньої реформи (2015-2025)» (2014 р.), «Цифрова адженда України - 2020 («Цифровий порядок денний» - 2020)» (2016 р.), Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки (2018 р.), Дорожній карті інтеграції України до Європейського дослідницького простору (ERA-UA) (2018 р.).

Сьогодні доведено, що інформаційні технології в освіті та науці - це шлях до створення єдиного освітньо-наукового простору, необхідність якого відчувається все сильніше з розширенням світових процесів інтеграції та інтернаціоналізації. Єдиний освітньо-науковий простір для суб'єктів науково-педагогічної взаємодії відкриває та розширює можливість для маркетингу своїх освітніх послуг на світовому ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття

Питанням використання Інтернет-технологій в науково-педагогічному просторі приділено значну увагу в роботах А. Андрєєва, В. Бикова, І. Зимньої, С. Капіци, Г. Козлакової, А. Семенова, В. Філіппова та інших.

Дослідники Б. Гершунський, Я. Ваграменко, В. Лаптєв, Н. Постернак, С. Титова, М. Сподарець, Є. Машбіц, Е. Полат визначають, що сучасні зміни в системі освіти та науки засновані на останніх досягненнях науки і техніки в області інформаційних, комп'ютерних і телекомунікаційних технологій.

Питання технологій навчання висвітлено у роботах В. Беспалько, М. Віленського, Н. Маслова, П. Образцова, Н. Тализіної, Г. Селевко.

Формулювання мети статті (постановка завдання). Головною метою цієї роботи є характеристика Інтернет-технологій як засобу наукової комунікації на початку ХХІ століття.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Ми погоджуємося з визначенням С. Титової, що Інтернет-технології - це комунікаційні, інформаційні та інші технології та сервіси, ґрунтуючись на які здійснюється діяльність в Інтернеті або за допомогою нього. Іншими словами, Інтернет-технології - це все, що пов'язано з Інтернетом, в першу чергу, звичайно сайти в усьому їх різноманітті. Сучасні Web-технології не стоять на місці [6].

Ми визначаємо основні напрямки використання Інтернет-технологій в освітньо-науковому просторі: пошук матеріалів в мережі Інтернет для науково-дослідницької роботи; отримання інформації про конференції, конкурси, форуми, воркшопи і гранти; відправка заявок, доповідей на конференції; публікація результатів досліджень; взаємодія з центрами, що організовують дослідницьку діяльність; листування з однодумцями в інших містах і країнах; виконання наукових проєктів; написання статей та тезисів тощо.

В літературних джерелах означеного періоду звертали увагу, як правило, на комунікацію як на процес формування оцінок у ході передачі та отримання інформації [2].

Серед означених характеристик щодо механізмів реальної взаємодії суб'єктів освітньо-наукового простору найбільш значимими були наступні.

Функціональна масштабність, або соціально обумовлена масштабність спілкування. За цією ознакою розрізняли масову комунікацію (що має місце в науковому просторі в цілому), обмежену (в рамках соціальних груп-компаній, організацій), локальну (у мікрогрупах типу науково-педагогічних асоціацій, професійних колективів), внутрішньогрупову (у малих групах), міжособистісну, або інтерперсональну (між двома чи кількома індивідами, які спілкуються одне з одним) і навіть внутрішньоособистісну, або інтраперсональну (між індивідом і електронними засобами передачі інформації).

Пряма, або безпосередня комунікація і непряма, або опосередкована (дистанційна). У першому випадку комунікація актуалізується у формі бесіди або публічного виступу перед аудиторією, де є емоційна компонента, за якою можна спостерігати і яка відбувається шляхом обміну змістовою і оціночною інформацією з одночасним використанням вербальних і невербальних засобів. Безпосередня комунікація характерна для міжособистісного спілкування і має різні сфери актуалізації, починаючи від обміну діловою інформацією і до суто особистої. Опосередкована комунікація має переважно односторонній характер і актуалізується за допомогою засобів масової інформації і технічних засобів. Технічні засоби, Інтернет-технології дозволяли здійснювати ефективну двосторонню науково-педагогічну комунікацію.

Коротка, нетривала комунікація і постійна (систематична), була обумовлена постійним спілкуванням в професійних колективах, науково-педагогічних співтовариствах, об'єднаннях. Тут ознакою класифікації комунікацій був час [5].

Інтернет став найдинамічнішим прогресуючим засобом соціальних комунікацій, оскільки новітні засоби зв'язку дозволили об'єднати розрізнені комунікаційні системи у глобальну мережу, завдяки якій відбувається транскордонний обмін інформацією в межах усієї планети. Саме Інтернет є однією з ознак переходу від індустріальної стадії розвитку цивілізації до інформаційної.

На думку дослідника Г. Штромайєра, важливими видами соціальних комунікацій вважалися: всесвітня інформаційна мережа Інтернет; комунікація електронною поштою (e-mail); мережа Usenet [мережа користувачів] (News groups) [тематичні форуми в мережі Інтернет]; система діалогового спілкування через інтернет (IRS [інтернет-чат]; чати) [8].

За результатами дослідження особливостей соціальних комунікацій в Інтернеті Н. Білан дійшла висновку, що до переваг усесвітньої інформаційної мережі Інтернет належали: принципова відкритість доступу та необмеженість пропозицій веб-інформації; неопосередкована й об'єктивна інформація. До недоліків можна було віднести: виникнення «надлишкової інформації» та надання юридично і політично сумнівної (кримінальної чи недостовірної) інформації.

Завдяки функції електронної пошти як найпоширенішого засобу взаємодії суб'єктів освітньо-наукового простору авторка характеризує можливі дві різні форми комунікації: асинхронна - «один до одного» (зміщена в часі комунікація одного передавача (відправника e-mail) з одним одержувачем (одержувачем e -mail)); асинхронна комунікація «один до багатьох» (зміщена в часі комунікація одного відправника з кількома одержувачами через список розсилки). Найпоширенішою формою комунікації є асинхронна комунікація «один до одного». На відміну від традиційного листування, комунікація електронною поштою швидша та економніша.

Тематичні Інтернет-форуми - це «електронні дошки оголошень», на яких кожен може розміщувати власну інформацію і звертатися з інформаційним запитом до інших. Тематичні інтернет-форуми дають змогу здійснювати асинхронну комунікацію «багато до багатьох», зміщену в часі комунікацію між кількома користувачами однієї тематичної Інтернет-конференції [1].

Ще одним видом комунікації є чати - це «електронні дискусії», в яких користувачі Інтернету ведуть письмовий діалог із найрізноманітніших тем. Завдяки функції чата можливі дві різні форми комунікації: (умовно) синхронна комунікація «один до одного», тобто одночасна комунікація між двома учасниками чата; (умовно) синхронна комунікація «багато до багатьох», одночасна комунікація між кількома учасниками чата [8].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Розвиток Інтернет-технологій досліджуваного періоду зумовив сукупність інноваційних особливостей науково-педагогічної комунікації, реалізація яких була ефективним засобом вдосконалення системи освіти та науки. Популярність використання Інтернет-технологій у педагогічній науці та освіті була зумовлена насамперед властивостями всесвітньої мережі: публікація науково-педагогічної інформації у гіпермедійному варіанті, науково-педагогічне спілкування в реальному часі між суб'єктами науково-освітніх організацій у світових науково-педагогічних співтовариствах, підвищення престижу педагогів-науковців, відкритий в часі і просторі дистанційний доступ до інформаційних ресурсів.

соціальний комунікація інтернет освітній

Список використаних джерел

1. Білан Н.І. Особливості соціальних комунікацій в Інтернеті. Наукові записки Інституту журналістики. Том 40. 2010. Липень-вересень. С. 59-62.

2. Конецкая В.П. Социология коммуникаций. М.: Международный университет бизнеса и управления. 1997. 304 с.

3. Постернак Н.О. Використання Інтернет-технологій у роботі викладача вищого навчального закладу. «Young Scientist», № 4 (44), April, 2017. С. 425-428.

4. Педагогические технологии дистанционного обучения: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведение / Е.С. Полат, М.В. Моисеева, А.Е. Петров и др.; под ред. Е.С. Полат. - М.: Академия, 2006. - 400 с.

5. Сидоров М., Табаков Д. Інтернет як засіб соціальної комунікації та соціального впливу. Політичний менеджмент, №4, 2008. С. 119-125.

6. Титова С.В. Электронная почта. Способы интеграции и использования Электронный ресурс / С.В. Титова. - 2014

7. Флюр О.М. Формування глобального інформаційного суспільства. Шлях України: монографія / О.М. Флюр. К.: Центр вільної преси, 2004. 140 с.

8. Штромайєр Г. Політика і мас-медіа / Г. Штромайєр; [пер. з нім. А. Орган]. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 303 с.

Размещено на Allbest.ru