Формування професіоналізму майбутнього викладача вищої щколи в процесі магістерської підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДДПУ

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ В ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

Коркішко О.Г. к.пед.н., доцент кафедри

педагогіки вищої школи

Литвиненко П.А. студентка I курсу магістратури

Спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки»

Анотація

У статті актуалізовано питання професійного зросту викладача вищої школи. Акцентовано, що в процесі фахової підготовки майбутній викладач має оволодіти професійними знаннями, уміннями, навичками, досвідом і якостями, які будуть свідчити про його фахову компетентність та професіоналізм.

Ключові слова: професіоналізм, майбутні викладачі, магістри, заклад вищої освіти.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Загальновизнано, що ефективність функціонування системи вищої освіти в Україні значно залежить від професіоналізму науково-педагогічних кадрів. Розвиток професіоналізму викладачів робить ефективною їхню освітню діяльність, через яку реалізовується й державна політика - зміцнення інтелектуального та духовного потенціалу нації, розвиток науки, збереження та збільшення культурної спадщини. Своїм ставленням до змісту навчального матеріалу, методикою викладання, вимогливістю, стилем спілкування зі здобувачами вищої освіти викладач закладає основи професіоналізму майбутніх педагогів.

Зазначимо, що вся система діяльності викладача ЗВО будується з урахуванням значної кількості показників, які в узагальненому вигляді відображають професіоналізм, педагогічну майстерність, компетентність фахівця і те положення, яке він посідає в колективі колег і студентів. Нерідко педагогу доводиться стикатися із ситуацією, коли необхідно об'єктивно оцінити свою працю і визначити шляхи підвищення власного професіоналізму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття

Останні десятиліття в науковій літературі помітно зросла кількість досліджень, предметом яких стало формування професіоналізму майбутнього викладача вищої школи в процесі магістерської підготовки. Заслуговують на увагу в контексті аналізованої проблеми науково-педагогічні дослідження, присвячені: оновленню системи вищої освіти, професійній підготовці у вищій школі, теоретичним і методичним засадам формування професіоналізму педагогів (Є.Барбіна, В.Вакуленко, Н.Гузій, С.Дружилов, М.Євтух, І.Зязюн, Л.Кондрашова, О.Кравець та ін.); якості професійної підготовки педагогів у ЗВО (М. Васильєва, О. Гура, Н. Мачинська, С. Сисоєва та ін.); професійній підготовці майбутнього викладача вищої школи в умовах магістратури (Н. Батечко, В. Кушнір, Ю. Ковальчук, С. Чорна, А. Шишко, Н. Яремчук та ін.); професіоналізму, фаховій майстерності (С.Вітвицька, З.Курлянд та ін.).

Зауважимо, що збільшення кількості праць, присвячених професійному становленню майбутнього викладача, свідчить про пильну увагу вчених до цього питання. Водночас питання професійного становлення, формування професіоналізму майбутнього викладача в процесі магістерської підготовки вивчене недостатньо, що зумовлює актуальність нашого дослідження.

Формулювання мети статті (постановка завдання)

педагогіка професіоналізм магістерський освіта

Мета статті полягає у визначенні певних аспектів щодо формування професіоналізму здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки (освітньо-професійна програма „Педагогіка вищої школи” у сучасній системі вищої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Професійна підготовка викладача, як цілісна система, складається з декількох компонентів: гуманітарного; загальнокультурного; загальнонаукового; загальнопедагогічного. Кожен з компонентів виконує специфічні завдання, рішення яких забезпечує досягнення загальної мети формування в професійному плані всебічно розвиненої особистості викладача вищої школи [3].

Аналіз психолого-педагогічної літератури (Є.Барбіна, Н.Батечко, В.Вакуленко, С.Вітвицька, Н.Гузій, С.Дружилов, І.Зязюн, Ю.Ковальчук, Л.Кондрашова, О.Кравець, З.Курлянд, В.Кушнір та ін.) уможливив констатувати, що в процесі фахової підготовки майбутній викладач має оволодіти професійними знаннями, уміннями, навичками, досвідом і якостями, які будуть свідчити про його фахову компетентність та професіоналізм. Це: поєднана із творчістю висока професійна ерудиція, передусім, у тій навчальній дисципліні, яку педагог викладає; здатність до системного підходу щодо аналізу, осмислення й розв'язання наукових проблем, а також критичного сприйняття результатів; організаційні здібності (уміння збирати інформацію, готувати та приймати рішення, планувати й конструювати освітню діяльність на основі зібраної інформації, формулювати мету й завдання роботи, забезпечувати її виконання, контролювати, оцінювати та корегувати результати діяльності); інформаційна культура, що передбачає не лише вміння користуватись усім арсеналом інформаційно-комунікаційних технологій під час виконання професійних завдань і для самовдосконалення; спрямованість на науково- дослідницьку діяльність тощо.

Зважаючи на вище викладене виокремимо вимоги до професіоналізму викладача ЗВО. У педагогіці вищої школи вважається загальновизнаним, що професійні вимоги до педагога повинні складатися з трьох основних комплексів: загальногромадянські риси; властивості, що визначають специфіку педагогічної професії; спеціальні знання, уміння й навички зі спеціальності.

Професійна діяльність викладача вищої школи вимагає наявності певних особистісних якостей, соціально-психологічних рис і педагогічних здібностей, які є результатом, зокрема й професійного росту та впливають на професіоналізм. Серед них основними є такі:

1. Загальногромадянські риси: широкий світогляд, принциповість і стійкість переконань; громадянська активність і цілеспрямованість; національна самосвідомість, патріотизм і толерантність; гуманізм і соціальний оптимізм; високий рівень відповідальності та працелюбність.

2. Морально-психологічні якості: чесність і ясність у взаєминах із людьми; високий рівень загальної і психологічної культури; повага до професіоналізму і наукової спадщини інших; акуратність, вимогливість тощо.

3. Науково-педагогічні якості: науково-педагогічна творчість; професійна працездатність; активна інтелектуальна діяльність, науковий пошук; педагогічне спрямування наукової ерудиції; педагогічна спостережливість, уява та інтуїція; володіння педагогічною технікою; гнучкість і швидкість мислення в педагогічних ситуаціях; культура мови та мовлення; володіння мімікою, поставою, рухами й жестами тощо.

4. Індивідуально-психологічні особливості: високий рівень соціального сприйняття й самопізнання; інтелектуально -пізнавальна зацікавленість і допитливість; інтерес до розвитку потенційних можливостей студентів і потреба в педагогічній діяльності з ними; емоційна стійкість, витримка; саморегуляція та самостійність; твердість характеру тощо.

5. Професійно-педагогічні здібності: адекватне сприйняття здобувана й безумовне прийняття його як особистості; педагогічний оптимізм; прогнозування шляхів професійного становлення майбутнього спеціаліста; конструювання методичних підходів і здатність передбачати можливі результати; організаторські та комунікативні здібності; духовно-виховний вплив на академічну групу й особистість студента тощо [1].

Формуванню професіоналізму в здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки значною мірою допомагає система підготовки до педагогічної праці, яка включає: творчий підхід викладацького складу педагогічного ЗВО до своєї справи; висока якість та ефективність навчання; активна позиція здобувачів в освітньому процесі; розвиток самостійності та пізнавальної активності здобувачів при вивченні кожного навчального предмету, орієнтація навчання на інтенсивний розвиток мислення як основи пізнавального процесу; постійне збагачення духовного світогляду здобувачів у позааудиторній та виховній роботі, оскільки без цього ніяка творчість неможлива (потрібен синтез професіоналізму, ерудиції та багатого життєвого досвіду); якісне володіння провідними педагогічними вміннями, навичками, їхнє регулярне та вільне використання в праці й навчанні; розвиток дослідницьких якостей здобувачів, виховання та самовиховання здібностей, які необхідні для розвитку професіоналізму [2].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Отже, підготовка нової генерації науково-педагогічних кадрів, які б володіли професійними знаннями, уміннями, навичками, досвідом і якостями, що будуть свідчити про їх фахову компетентність та професіоналізм, передбачає реалізацію системи професійної підготовки викладача вищої школи. Здатність викладача до успішного професійного становлення в умовах сучасного суспільства залежить від саморозвитку; усвідомлення чинників, що сприяють чи перешкоджають становленню професіоналізму, і можливості долати чинники, що перешкоджають, розв'язувати і вирішувати проблеми; оцінювання власної професійної діяльності; ступеня задоволеності професійною підготовкою тощо.

Список використаних джерел

1. Коркішко О.Г. Усвідомлення сучасним викладачем власного призначення як запорука професійного зросту. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: наук. журнал / голов. ред. А. А. Сбруєва. Суми: Вид-во СумДПУ імені А.С.Макаренка, 2015. № 2 (46). 452с. С. 336-343.

2. Коркішко О.Г., Саяпіна С.А. Особливості професійної підготовки магістрів педагогічного профілю. Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць /Гол. ред. проф. Буряк В.К. Кривий Ріг: КДПУ, 2008. Вип. 21. С. 111-115.

3. Професійна підготовка студентів педагогічних інститутів до виховної діяльності: зб. наук. статей /За заг. ред. А.Капської. Київ: ІЗМН, 1996. 96 с.

Размещено на Allbest.ru