Активні та інтерактивні форми і методи навчання у підготовці магістрів спеціальності "Менеджмент"

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКТИВНІ ТА ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ І МЕТОДИ НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ "МЕНЕДЖМЕНТ"

Попова Г.В. канд. пед. наук,

доцент кафедри менеджменту,

Жигадло С. О студент 1 курсу магістратури

спеціальності "Менеджмент"

Анотація

У статті висвітлено особливості організації активного та інтерактивного навчання у підготовці магістрів спеціальності 073 "Менеджмент". Проведено аналіз активних та інтерактивних форм і методів навчання, доцільних для використання в магістратурі.

Ключові слова: менеджер, магістратура, активні методи, інтерактивні методи, форми навчання

Постановка проблеми

На тлі розпочатих в Україні реформувань, особливо відчутною стає проблема підготовки управлінських кадрів, здатних очолити інноваційні процеси як на загальноукраїнському рівні, так і в межах окремого товаровиробника. Країні потрібна професійно компетентна молодь, яка має розвинене інноваційне мислення, здатна прогнозувати, виважено підходити до прийняття управлінських рішень та брати відповідальність за їх наслідки, спроможна перетворити очолюваний підрозділ на команду однодумців, досягти злагодженої співпраці на загальний результат. Тож, особливої актуальності сьогодні набуває кваліфікована фахова підготовка менеджерів, зокрема в умовах магістратури, де поряд з опануванням професійними, дослідницькими компетентностями майбутні управлінці інтеріоризують цінність творчої, інноваційної діяльності, як складової управлінського фаху, оволодівають уміннями організації командної роботи, вчаться налагоджувати плідну взаємодію в груповій роботі, набувають безцінного соціального й професійного досвіду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасна наукова думка представлена низкою робіт авторів, зокрема О. Глушман, В. Кремень, О. Савченко, які висвітлюють особливості розвитку університетської освіти. Питання фахової підготовки майбутніх менеджерів в умовах магістратури, зокрема підвищення якості навчання, активізації навчально-пізнавальної діяльності магістрантів присвячені наукові праці В. Блаха, С. Гриньова, А. Сущенко та ін. Учені ділилися власним педагогічним досвідом підготовки магістрів-менеджерів, аналізували проблеми й окреслювали перспективи підвищення якості фахової підготовки майбутніх управлінських кадрів, досліджували особливості застосування активних та інтерактивних форм і методів навчання й обґрунтовували основні напрямки його вдосконалення відповідно до вимог сьогодення.

Метою розвідки є аналіз активних та інтерактивних форм та методів навчання у підготовці магістрів спеціальності "Менеджмент".

Виклад основного матеріалу

Усі форми організації навчально-виховного процесу майбутніх менеджерів в умовах магістратури націлені на формування професійної компетентності фахівців-управлінців. Індивідуальна робота наукових керівників з магістрантами, організація проблемно-дослідницьких груп, залучення до участі у науково-методичних семінарах, конференціях, розмаїття активних та інтерактивних методик роботи під час навчальних занять є ефективними засобами формування здатності працювати в команді, створювати оптимальне комунікативне середовище у контексті міжособистісної взаємодії в управлінській діяльності. [2, с. 152; 4, с. 498]. Тож, активна навчально-пізнавальна діяльність, застосування розмаїття форм і методів навчання та виховання, за участі діяльного, ініціативного, зосередженого на власному особистісному та професійному розвитку, здатного свідомо скеровувати власну навчальну діяльність студента магістратури створює необхідне підґрунтя, на якому формується нове покоління управлінських кадрів.

Запроваджена у вищій школі кредитно-модульна система органічно вбирає форми навчання традиційної лекційно-семінарської системи: лекції, семінари, практичні заняття, виробничу і переддипломну практики, консультації, курсові роботи тощо. За сучасної особистісно-орієнтованої освіти надається ціннісне значення кожній конкретній особистості, її внутрішньому світу та індивідуальним особливостям, що зумовило перенесення акцентів із традиційних інформативних, репродуктивних, монологових форм і методів навчання на пошукові, дослідницькі, проектні, дискусійні, ігрові, моделюючі тощо. Особливо привертають увагу так звані композиції традиційних форм навчання з активними, інтерактивними методами, що загалом створюють інноваційні, результативні підходи до організації навчання у вишах.

Традиційною і, безперечно, провідною формою навчання в магістратурі залишається лекція, посилилися лише вимоги до її організації, подання змісту навчання, вибору способів активізації суб'єктів навчання тощо. Особливо в магістратурі актуалізуються проблемне викладання матеріалу, залучення студентів до проведення лекції, орієнтація на їх особистісні, професійні інтереси, поштовх до подальшого самостійного вивчення. У цьому зв'язку наголосимо, що не доцільно категорично заперечувати традиційні підходи і замінювати їх винятково „інноваційними”; для подолання недоліків інформаційних лекцій, варто застосовувати такі їх модернізовані варіанти, як- от: проблемна лекція, лекція з аналізом конкретних ситуацій, лекція- візуалізація, лекція - „зведений виклад”, лекція із заздалегідь запланованими помилками тощо.

Так, проблемна лекція передбачає включення різноманітних проблемних завдань та послідовне розгортання процесу їх розв'язання, що сприяє залученню студентів до активних дослідницьких і пізнавальних дій. Викладачеві при її підготовці та проведенні важливо знати рівень пізнавальної активності студентів, уміти організовувати продуктивну роботу всіх суб'єктів навчання; у процесі організації заняття дотримуватися заздалегідь продуманої структури; уміти координувати діяльність учасників заняття, ефективно управляти аудиторією; залучати студентів до постановки проблеми незалежно від рівня проблемного викладання матеріалу, стимулювати їх; не нав'язувати власного бачення розв'язання проблеми, а подавати його як один із варіантів лише після висловлювань студентів; аналізувати всі пропоновані рішення та за можливості ухвалювати їх; зосереджувати увагу студентів на результатах виконаної роботи [3, с. 176]

Проблемна побудова змісту навчального матеріалу може успішно застосовуватися під час підготовки і проведення лекції „зведений виклад”, що є одним із засобів реалізації проблемного навчання, який вже достатньо довго використовується в професійній освіті та, як зазначається науковцями, „забезпечує високий рівень активізації студентів на лекційних заняттях” [3, с. 176]. Зведений виклад - це поєднання традиційної та активної діалогової форм викладання лекційного матеріалу, яке перемежовується наданням завдань теоретичного і практичного характеру. Дидактичний ефект, що має бути отриманий на занятті, залежить від дотримання сукупності умов: логічної конструкції викладу, що між іншим передбачає робочі паузи та відступи; застосування дидактичних засобів і прийомів, які доповнюють та ілюструють зміст викладу; абсолютне володіння викладачем навчальним матеріалом і ситуацією на занятті, забезпечення повного взаємопорозуміння між учасниками діалогового простору, уміння вислуховувати та розуміти іншу точку зору тощо. Лекція „зведений виклад” може організовуватися в двох діалогових формах: „викладач-студент”, коли викладач поєднує на занятті монологічний виклад навчального матеріалу з наданням студентам питань чи завдань практичного характеру; „викладач-викладач” чи „викладач-практик”, що передбачає сумісне проведення лекції двома фахівцями (лекція „удвох”). Зазвичай, до організації і проведення заняття за такою діалоговою формою запрошується чи-то викладач суміжних галузей наук, чи-то фахівець-практик. При цьому обидва лектори беруть рівнозначну участь у процесі викладання: перший висвітлює основні теоретичні тези та положення теми, другий на конкретних фактах обґрунтовує їхню сутність, окреслює можливості використання на практиці різних ідей; перший ставить питання, формулює проблеми, другий - розкриває найбільш вірогідні варіанти їх розв'язання тощо.

Доцільно зазначити також на необхідності використання лекцій із заздалегідь запланованими помилками, у яких викладач цілеспрямовано вміщує до змісту навчального матеріалу певні помилки, які студенти повинні визначити та назвати наприкінці заняття. Така форма лекції сприяє розвитку в студентів умінь оперативно аналізувати фахові ситуації, „виступати як експерти, опоненти, рецензенти, виділяти неправильну або неточну інформацію, формуючи уміння оцінювати якість інших припущень” та на основі цього ухвалювати рішення [3, с. 176-177]

Лекція-візуалізація є результатом пошуку нових можливостей реалізації загальновідомого дидактичного принципу наочності, що через перетворення розумових змістів у наочний образ дозволяє не лише активізувати процеси сприйняття, запам'ятовування студентами навчальної інформації, а й за рахунок систематизації, концентрації, виділення найбільш суттєвих елементів змісту навчання глибше пізнавати сутність досліджуваних явищ [3, с. 177]. Широкі можливості для візуалізації змісту навчання створюють сучасні засоби навчання (мультимедійне обладнання) та комп'ютерні технології, зокрема відомий сучасний програмний продукт Powerpoint. Власний педагогічний досвід дозволили акцентувати увагу на перевагах, що створюють подібні засоби візуалізації:

• з боку викладача - навчальний матеріал у вигляді презентації ґрунтовно готується одноразово, далі в разі необхідності є можливість його поновлювати, вносити потрібні корективи, що зменшує час на підготовку до лекції та трудомісткість цього процесу; на основі заздалегідь виготовленого навчального матеріалу в схемах, діаграмах, графіках, текстових виносках з'являються певні орієнтири для розгортання пояснення про об'єкт, що вивчається; більш чітке структурування навчальної інформації та її наочне подання майже унеможливлює випущення лектором роз'яснення якогось важливого положення, чи-то акцентування на якійсь важливій думці; поки студенти занотовують подану на слайді інформацію, є можливість короткочасного відпочинку для того, щоб сконцентруватися на подальшому викладі навчального матеріалу тощо;

• з боку магістрантів - нівелювання монотонності лекції призводить, як правило, до збільшення навчально-пізнавальної діяльності, активізує когнітивні процеси; яскравість та образність форми в поєднанні із сутнісним змістом викликають збільшену емоційну дію, продукують усвідомлення матеріалу, полегшують розуміння і, тим самим, підвищують ефективність його засвоєння; мінімізується кількість навчального матеріалу, що підлягає занотовуванню, зменшуючи втомленість студентів, підвищуючи їх увагу та позитивно впливаючи на мислиннєві процеси тощо. Водночас магістранти оволодівають уміннями планувати презентацію розв'язання будь-якого навчального завдання, обирати структуру візуального супроводу, адекватні засоби візуалізації, оцінювати якість візуальних проектів, запропонованих одногрупниками.

Використання програмного продукту Powerpoint значно спрощує організацію та проведення лекцій з розбором конкретних ситуацій, які є одним із результативних засобів активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Ця програма підтримує відеоформати, тому замість трудомісткого та неекономічного, з точки зору часових витрат, способу формулювання ситуації використовують заздалегідь підготовлені відеоролики, аудіо-виклад із додаванням „фонового показу”. Ситуація, як правило, підбирається гостра (конфліктна), що зосереджує достатньо інформації для оцінки явища та його дискусійного обговорення. У практиці проведення таких лекцій найчастіше використовується мікроситуація, пропонована в контексті навчального матеріалу, що розглядається на занятті. Наголосимо, що дискусійне обговорення проблеми, майстерно влаштоване викладачем, можливість спільного пошуку розв'язання, практично-зорієнтований зміст ситуації сприяють більш усвідомленому сприйняттю теоретичних положень теми заняття. При цьому необхідно враховувати загальновідомий дидактичний принцип зв'язку теорії з практикою, який передбачає максимальне наближення запропонованих навчальних завдань до умов професійної діяльності, що сприяє усвідомленню магістрантами теоретичних аспектів і виокреслює результативність їх застосування в управлінській практиці.

Отже, на підставі аналізу педагогічної теорії і практики та з власного досвіду викладацької роботи у вищій школі, можемо констатувати, що застосування розглянутих вище видів лекційних занять викликає щирий інтерес аудиторії, пожвавлює атмосферу на занятті, сприяє створенню діалогічної взаємодії між суб'єктами навчання, формуванню навчальної мотивації, зокрема досягається наближення теорії до практики. Водночас, магістранти навчаються опрацьовувати отриману інформацію, застосовувати її при формулюванні та оцінці проблем, беруть участь у спільному пошуку рішень, вчаться досягати взаємопорозуміння між учасниками діалогу, виявляють творчу активність тощо.

Семінарські, практичні заняття та їх комбінації сприяють здобуттю студентами магістратури досвіду застосування способів вирішення професійних завдань; майбутні фахівці вчаться опрацьовувати запропоновану інформацію, аналізувати та оцінювати її, знаходити і коригувати помилки, водночас у них розвивається творче мислення, пізнавальна й професійна мотивації.

Успішність і результативність цих форм навчання залежить від використання активних, інтерактивних методів, які сприяють самостійному активному залученню студентів до навчально-пізнавальної діяльності, активізації творчої уяви та мислення [2, с. 202]. Саме активні, інтерактивні методи і форми навчання забезпечують розвиток інтелектуального, творчого потенціалу особистості, високий рівень продуктивності, творення фахової діяльності та життєтворчості.

У практику проведення практичних занять повинна вжитися одна з продуктивних форм роботи - розподіл навчальної групи на „малі підгрупи”. Це дає змогу структурувати практично-семінарські заняття за формою і змістом, створює можливості для участі кожного студента магістратури в роботі за темою заняття, забезпечує формування особистісних якостей та досвіду соціального спілкування, що є важливим для подальшої професійної діяльності.

Водночас навчально-виховний процес підготовки майбутніх менеджерів доцільно урізноманітнювати проблемними, пошуковими (дослідницькими), активними, інтерактивними формами і методами навчання: дискусіями, мозковими атаками, аналізом конкретних ситуацій, проектуванням, іграми, тренінгами тощо.

Дискусія передбачає колективне обговорення спірного питання; це - товариська суперечка щодо встановлення істини, приведення різних думок до спільної точки зору з певної проблеми. Застосування цього методу сприяє розвиненню мислення студентів, допомагає формувати погляди, переконання, формулювати думки, чітко висловлювати їх, навчає оцінці пропозицій інших учасників дискусії та критично оцінювати власні погляди, зважувати їхню істинність. Однією з форм спеціально організованої дискусії є „мозкова атака”, що полягає в генерації якомога більшої кількості ідей за невеликий проміжок часу, їх обговорення та селекції. Цей метод сприяє розвитку креативного мислення, творчих здібностей студентів, умінню відшуковувати та формулювати оригінальні, нестандартні варіанти рішень порушених проблем.

Метод аналізу конкретних ситуацій (АКС) чи кейс-метод дають змогу наблизити процес навчання до реальної професійної діяльності через створення для студентів виробничих, управлінських ситуацій тощо. При цьому досягнення результату пов'язано з вивченням опису ситуації, її аналізом, пошуком, опрацюванням необхідної літератури для відповідей на проблемні питання та підготовки до дискусійного обговорення. Систематичне застосування цього методу сприяє розвитку творчого, пошукового стилю мислення в студентів: вони оволодівають уміннями роботи з інформацією (аналіз кейсу, виокремлення важливої інформації, самостійний пошук необхідних знань), дослідницькими вміннями (формулювання альтернатив, вибір найбільш оптимального рішення, засвоєння алгоритмів прийняття управлінських рішень), комунікативними навичками (чітке висловлювання думок, їх аргументація, уміння слухати інших), інтерактивними техніками (налагодження взаємодії з партнерами, прийняття колективних рішень, навички співпраці), презентаційними вміннями та навичками (оволодіння способами подання і візуалізації рішень), посилюється мотивація до навчання (підвищується зацікавленість діяльністю, активізується включеність у неї).

Сприяє розвитку в магістрантів пізнавальних, творчих навичок, умінь самостійно конструювати знання, вільно орієнтуватися в інформаційному просторі метод проектів. Навчальний проект може являти собою як виконання індивідуального дослідницького завдання, так і спільну навчально-пізнавальну, дослідницьку, творчу, ігрову діяльність студентів, що спрямовані на досягнення загального результату при вирішенні вагомої для всіх учасників проекту проблеми [3, с. 194].

Метод інсценізацій передбачає так звану „акторську імпровізацію” безпосередніх учасників подій, для яких створюються штучні умови, ролі виконують не всі студенти, а лише їх частина, решта виступає спостерігачами. Під час заняття можлива організація декількох інсценізацій, за яких ролі учасників змінюються, тому є висока ймовірність того, що задіяними будуть усі члени навчальної групи. У навчанні в магістратурі цей метод доцільно використовувати при підготовці майбутніх менеджерів до активної безпосередньої взаємодії з іншими людьми, зокрема проведення нарад, ділових перемов, безпосередніх контактів з підлеглими при вирішенні виробничих, конфліктних ситуацій тощо.

Найцікавішим методом навчання, безумовно, є гра, у процесі якої легко засвоюються основні поняття, запам'ятовуються правила, формули, вивчаються різні способи поведінки. Привабливими в умовах магістратури є управлінські ігри, які сприяють розвитку вмінь майбутніх менеджерів приймати оптимальні рішення за відносно короткий час в умовах конкуренції між командами гравців, які мають різні рольові цілі. Сутністю цих ігор є виконання учасниками професійних ролей (директора підприємства, начальника цеху, начальника відділу кадрів, майстра виробничої дільниці тощо), що ґрунтується на презентації думки, власних суджень, виходячи з умов, які окреслює ситуація.

Вочевидь, ігрові методи сприяють розвитку аналітичних здібностей, відпрацьовуванню навичок поведінкових комунікацій при груповій взаємодії, прийняття оптимального управлінського рішення, посиленню мотивації студентів до засвоєння знань, адже програючи задані ситуації, студенти стають безпосередніми їх учасниками, навчання збагачується елементами змагання, невимушеності, непідробної цікавості й у цьому їхній потенціал активізувати до діяльності навіть найпасивнішого студента.

Серед ефективних активних методів групової роботи науковці виділяють тренінг - метод цілеспрямованих (намічених) змін людини, що передбачає її особистісний та професійний розвиток через набуття, аналіз і переоцінку власного життєвого досвіду в процесі групової взаємодії. Наголосимо, що використання в педагогічній практиці активних форм і методів навчання цілком відповідає загально дидактичному принципу свідомості й активності студентів, який, зокрема, підкреслює доцільність активізації пізнавальної діяльності майбутніх магістрів з менеджменту для забезпечення їх усвідомленого та позитивного емоційного ставлення до учіння.