Практична спрямованість розв’язання арифметичних задач старшокласниками з психофізичними порушеннями в процесі їхньої соціалізації

Размещено на http://allbest.ru

Практична спрямованість розв'язання арифметичних задач старшокласниками з психофізичними порушеннями в процесі їхньої соціалізації

Татьянчикова І.В. доктор педагогічних наук, професор,

Татьянчиков А.О. кандидат психологічних наук, ст. викладач

Рецензент - доц. М.С. Омельченко

Анотація

Статтю присвячено проблемі розв'язання арифметичних задач практичного змісту на уроках математики в старших класах спецальної школи, що напряму виходить на реалізацію завдань соціальної адаптації учнів, їхньої соціалізації взагалі. Наводяться дані експериментального дослідження, яке було спрямовано на пошук найбільш ефективних і оптимальних шляхів використання спеціальних арифметичних задач.

Ключові слова: учні з психофізичними порушеннями, уроки математики, арифметична задача практичного змісту, соціалізація, скрізні задачі.

Аннотация

Статья посвящена проблеме решения арифметических задач практического содержания на уроках математики в старших классах специальной школы, что напрямую выходит на реализацию заданий социальной адаптации учащихся, их социализации вообще. Приводятся данные экспериментального исследования, направленного на поиск наиболее эффективных и оптимальных путей использования специальных арифметических задач.

Ключевые слова: учащиеся с психофизическими нарушениями, уроки математики, арифметическая задача практического содержания, социализация, сквозные задачи.

На сучасному етапі розвитку суспільства питання соціалізації осіб із психофізичними порушеннями набувають особливої значущості, оскільки їхній інтелектуальний потенціал утруднює і навіть гальмує цей процес. Ось чому розв'язання цієї проблеми переноситься в спеціальний навчальний заклад, який повинен послідовно, в умовах навчально-виховного процесу, на уроках і в позакласний час, забезпечувати соціалізацію учнів, тобто їхнє соціальне становлення і адаптацію до соціуму.

Особлива роль у цій низці питань відводиться урокам математики, а саме розв'язанню арифметичних задач практичного змісту, до яких відносяться задачі, складені на близькому для школярів з особливими освітніми потребами матеріалі роботи шкільних майстерень, виробничої та іншої суспільно-трудової діяльності, соціального існування, що має, насамперед, зв'язок із майбутньою професією і сприяє інтеграції дітей цієї категорії у суспільство.

Розв'язання арифметичних задач допомагає розкрити основний зміст арифметичних дій, конкретизувати їх, зв'язати з відповідною життєвою ситуацією. Задачі сприяють засвоєнню математичних понять, відношень, закономірностей. У цьому випадку вони, як правило, служать конкретизації цих понять і відношень, тому що кожна сюжетна задача відбиває відповідну життєву ситуацію.

У процесі навчання розв'язанню арифметичних задач практичного змісту закладається основа для корекції мислення школярів з інтелектуальними вадами, активізації всіх пізнавальних процесів, що впливає на їхню соціальну адаптацію, соціалізацію взагалі. Під час розв'язання задач цього виду діти вчаться планувати та контролювати свою діяльність, опановують прийоми самоконтролю (перевірка знань, приміряння відповіді, розв'язання задачі різними засобами і т. ін.), у них виховується наполегливість, воля, розвивається інтерес до пошуку розв'язання задачі. Саме вправи в розв'язанні й упорядкуванні задач допомагають учням бачити в навколишній дійсності такі факти і закономірності, з якими вони стикаються в навколишньому середовищі. При розв'язанні сюжетних задач учні вчаться перекладати практичні відношення між предметами і розмірами на «мову математики», на «мову життя».

В арифметичних задачах використовуються дані, що необхідні учням під час роботи на уроках професійної праці, проходження ними виробничої практики, існування в соціумі тощо. Це сприяє розширенню кругозору учнів, збагаченню їх новими знаннями про навколишню дійсність, про закономірності розвитку суспільства і суспільних відносин. Розв'язання арифметичних задач практичного змісту на уроках математики дає можливість реалізувати підготовку учнів до більш успішного оволодіння фаховою працею, зблизити навчання з життям.

Ось чому особливого значення набуває розв'язання арифметичних задач цього виду у процесі підготовки учнів спеціальної школи до самостійного життя і подальшої трудової діяльності, у їхній соціальній адаптації, соціалізації взагалі, якій на сучасному етапі, згідно нової Концепції спеціальної школи, приділяється особлива увага. У зв'язку з цим зазначена проблема є актуальною і потребує подальшого удосконалення, що й обумовило наше дослідження.

Проблемою навчання дітей з психофізичними порушеннями розв'язанню арифметичних задач практичного змісту на уроках математики займалися А.І. Долженко, Р.А. Ісенбаєва, Н.І. Королько, Н.Ф. Кузьміна-Сиром'ятникова, М.М. Перова, І.В. Татьянчикова, А.А. Хилько та ін., які підкреслюють, що саме розв'язання арифметичних задач стає ефективним засобом підвищення якісного засвоєння практичних знань і умінь по математиці, які необхідні в процесі подальшої соціалізації учнів цієї категорії.

Утім, сучасна практика роботи спеціальних шкіл дає підстави стверджувати, що розв'язанню арифметичних задач практичного змісту приділяється недостатня увага, а їх текстовий зміст, тобто умова, не завжди виходить на питання соціалізації. Педагоги зазнають потребу в методичних рекомендаціях щодо удосконалення процесу розв'язання арифметичних задач у контексті соціалізації учнів. Ось чому метою нашого дослідження ми визначили підвищення ефективності розв'язання арифметичних задач практичного змісту учнями старших класів спеціальної школи в процесі їхньої соціалізації. Завданням констатувального експерименту було виявлення уміння учнів старших класів спеціальної школи розв'язувати арифметичні задачі практичного змісту.

Експериментальна робота проводилася в 2016 - 2017 роках на базі Слов'янської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 23. У експерименті брали участь учні 5-х класів: контрольна група 5-А - 13 осіб і експериментальна група 5-Б - 13 осіб.

Учням експериментальної і контрольної груп було запропоновано розв'язати арифметичні задачі практичної спрямованості з ускладненням сюжету і ступеня трудності ситуації, а також засобів розв'язання (усього 3 комплекса, по 3 задачі в кожному). Задачі розв'язувались фронтально на уроках математики. Після кожного комплексу задач учні отримували на індивідуальних картках зрізові контрольні завдання для самостійного розв'язання.

Таким чином, у процесі констатувального експерименту учнями експериментальної та контрольної груп було розв'язано по 9 арифметичних задач практичного змісту. Результати констатувального експерименту показали, що учні як контрольної, так і експериментальної груп знаходяться приблизно на однаковому рівні ( в більшості - це низький рівень) розв'язання арифметичних задач практичного змісту. При цьому вони зазнають істотних труднощів як при оцінюванні практичної ситуації задачі, так і при виборі необхідної дії і виконуванні обчислень, не розуміють значення практичної ситуації задачі, в своїй більшості ігнорують ці дані і розв'язують задачі на загальних підставах, тобто не враховуючи важливість розв'язання арифметичних задач практичної спрямованості для подальшої соціалізації. Все це приводить до значної кількості помилок і неправильної відповіді задачі взагалі. Результати нашого дослідження дають підстави вважати, що в практиці спеціальної школи є деякий позитивний досвід по навчанню дітей розв'язуванню арифметичних задач практичного змісту, проте він недостатній. Навчання розв'язуванню таких задач організується епізодично, в основному, увага приділяється роботі над арифметичними задачами взагалі, йде послідовний розбір задачі за основними етапами, але задачі практичної спрямованості частіше всього не розглядаються в контексті соціалізації учнів. При цьому форми роботи, як правило, використовуються не завжди в суворій системі. Діти з інтелектуальними вадами у своїй більшості знаходяться на рівнях «недостатньо навчений» і «погано навчений» розв'язуванню арифметичних задач із практичним змістом. На наш погляд, для отримання більш високих результатів в учнів, необхідно проводити з ними спеціально організовану роботу (у нашому випадку - формувальний експеримент). арифметичний соціальний спеціальний психофізичний

У формувальному експерименті брали участь учні 5-х класів Слов'янської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 23. Контрольну групу склали учні 5-А класу (13 осіб), експериментальну - учні 5-Б класу (13 осіб).

З учнями експериментальної групи проводилася спеціально організована робота, спрямована на навчання дітей навичкам розв'язування арифметичних задач практичного змісту. У зв'язку з цим у навчальний процес було внесено зміни щодо удосконалення тексту арифметичних задач і відповідної практичної ситуації, які спрямовані на підготовку дітей до самостійного життя і вміння дітей поводитися у певній соціальній ситуації (уміння розраховуватися за покупку в магазині, обчислити кількість використаної електроенергії, обчислити сімейний бюджет, дані про зарплату і прибутковий податок і т. ін.), навчання майбутній професії, набуття професійної кваліфікації.

Навчання учнів в контрольній групі проводилося по прийнятій в школі традиційній методиці, без використання в навчальній програмі спеціальних змін і нововведень і відповідних спеціальних текстових задач. Експеримент проводився протягом трьох місяців. На завершальному етапі було передбачено контрольний зріз, у якому брали участь учні експериментальної та контрольної груп. Ми ставили своєю метою показати ефективність використання текстових арифметичних задач практичної спрямованості на уроках математики в процесі підготовки дітей до самостійного життя, їхньої соціальної адаптації, тобто соціалізації взагалі. Проведене нами дослідження було спрямовано на пошук найбільш ефективних і оптимальних шляхів використання спеціальних арифметичних задач практичного змісту.

Процес навчання носив комплексний характер. Під комплексним впливом ми маємо на увазі створення оптимальних умов для формування навичок роботи над арифметичною задачею, а також навичок обчислення, розвитку сприйняття, мислення, мовлення та інших пізнавальних процесів і інтелектуальних вмінь (орієнтування в умовах арифметичних задач, засобів її виконання). У процесі навчання нами застосовувався індивідуально-диференційований підхід до учнів з урахуванням різного рівня їхніх можливостей. Програма корекційного навчання складалась із 3 комплексів по 3 задачі в кожному, в основу був покладений метод скрізних задач, який ми розглядали в якості ефективного чинника, що сприяє поглибленню знань учнів щодо оперування з арифметичними задачами.

Під методом скрізних задач ми розуміємо математично і змістовно взаємообумовлений комплекс: математика - фахова праця - існування в соціумі. Вмикання в цей упорядкований комплекс арифметичних задач практичного змісту забезпечує реалізацію мети навчання, виховання розвитку школярів з інтелектуальними вадами на цьому або іншому етапі навчання.

Ми визначили задачі з практичним змістом як еталон, опанування яким дає можливість дітям зазначеної категорії дійти до основних понять майбутньої професії, набути певних соціальних знань і навичок, адаптуватися до реального життя в суспільстві. При цьому ми спиралися на навчання дітей математичним поняттям, які вивчаються у 5 класі спеціальної школи, і обраним з курсу професійно-трудового навчання програмним матеріалом того ж класу. Ми виходили з того, що певні математичні поняття повинні мати практичну спрямованість, тобто допомагати учням краще оволодіти соціальними знаннями і відповідними практичними навичками, які знадобляться їм у самостійному житті після закінчення школи. Задачі, пов'язані з однією і тією ж моделлю, підбиралися таким чином, щоб забезпечити необхідну систему при вивченні програмного матеріалу.

Аналіз отриманих результатів показав перевагу застосування експериментальної системи роботи, спрямованої на вміння старшокласників з інтелектуальними вадами розв'язувати текстові арифметичні задачі практичного змісту.

Так, наприклад, учні контрольної групи, які навчалися по традиційній методиці, без привнесення експериментальних нововведень, показали такі результати: до початку формувального експерименту (І контрольний зріз) правильно розв'язали арифметичні задачі (рівень «А») 15,4 % учнів, після 30,8 % (полегшені завдання) і 15,4 % (складні завдання) - II контрольний зріз; розв'язали арифметичні задачі з помилками (рівень «В») - 53,8 % учнів (І контрольний зріз), відповідно: 46,1 % і 53,8 % (II контрольний зріз); не змогли розв'язати задачу або розв'язали з великою кількістю помилок - 30,7 % (І контрольний зріз), після - 23,1 % (полегшені завдання) і 30,8 % (складні завдання) - II контрольний зріз.

Ці дані вказують на те, що учні спеціальної школи відчувають, як і раніше, труднощі при розв'язанні арифметичних задач практичної спрямованості, тому що з ними не була проведена спеціальна корекційна робота. Учні експериментальної групи, які навчалися по розробленій нами спеціальній методиці роботи, показали такі результати: до формувального етапу експерименту правильно розв'язали арифметичні задачі 7,7 % учнів, після - 53,8 % (полегшені завдання) і 30,8 % (складні завдання); розв'язали приклади з помилками 61,5 % учнів, після формувального експерименту - 30,8 % (полегшені завдання) і 46,1 % (складні завдання); не змогли розв'язати арифметичні задачі або розв'язали з великою кількістю помилок: до формувального експерименту - 30,8 %, після, відповідно: 15,4 % і 23,1 %. Як показують отримані дані, після навчання по розробленій нами програмі учні значно краще справилися з розв'язанням арифметичних задач практичного змісту і оцінкою практичної ситуації, що лежить в основі цих задач, у порівнянні з учнями контрольної групи. Показники ефективності виконаних ними завдань перевищили вихідні до формування більш, ніж у 2 рази.

Таким чином, показники правильного розв'язання (рівень «А») зросли з 7,7 % до 30,8 %. Розв'язання арифметичних задач із помилками (рівень «В») знизився з 61,5 % до 46,1 %. Показники розв'язання з помилками (рівень «С») знизився з 30,8 % до 23,1 %, що говорить про правильне, цілеспрямоване та усвідомлене їх виконання, заснованому на вмінні учнів застосовувати отримані знання й вміння при розв'язанні арифметичних задач практичного змісту.

Отже, розроблена нами методика сприяє не тільки формуванню у старшокласників із психофізичними порушеннями міцних, усвідомлених та самостійних вмінь розв'язувати арифметичні задачі практичного змісту, але й повноцінному розв'язанню питань соціалізації взагалі.

Література

1. Долженко А.И. Обучение решению арифметических задач в системе подготовки к самостоятельной жизни старшеклассников вспомогательной школы.-Автореф. ...канд. пед. наук.- М., 1994. - 16с.

2. Исенбаева Р.А. О некоторых методах преодоления трудностей перехода от простой к составной задаче // Дефектология, 1973. - № 6. - С. 22-26.

3. Королько Н.І. Формування у розумово відсталих школярів уміння розв'язувати прості арифметичні задачі // Дефектологія, 1996. - № 2. - С. 23-26.

4. Кузьмина-Сыромятникова Н.Ф. Решение арифметических задач во вспомогательной школе. - М., 1948. - 203с.

5. Татьянчикова І.В. Соціальна значущість уроків математики з елементами економіки в допоміжній школі.- Теорія і практика олігофренопедагогіки та спеціальної психології: Зб. наукових праць: вип. 4 / За ред. Н.О.Макарчук.- К.: Освіта України, 2009.- С. 120-129.

6. Татьянчикова І.В. Педагогічні умови і фактори соціалізації учнів з вадами розумового розвитку.- Теоретичне і методичне забезпечення навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами: Зб. наук. праць: Вип. 1.- Слов'янськ: СДПУ, 2011.- С. 233-238.

7. Татьянчикова І.В. Проблема соціалізації дитини з вадами розвитку: збірник статей / І.В. Татьянчикова. - Слов'янськ: Вид-во Б.І. Маторіна, 2017.- 353с.

Размещено на Allbest.ru