Підвищення працездатності учнівської молоді засобами використання спеціальних фізичних вправ

Размещено на http://allbest.ru

Підвищення працездатності учнівської молоді засобами використання спеціальних фізичних вправ

Кузнецова Т.Г. кандидат педагогічних наук, доцент

Рецензент - ст. викладач А.О. Татьянчиков

Анотація

У статті дається аналіз деяких прийомів роботи з використання фізичних вправ з «безнавантаженим» напруженням м'язів, суть яких полягає у «вольовому» узгодженому напруженні м'язів-антагоністів без зовнішнього навантаження. Ці вправи спрямовані на зменшення нервової напруги в період додаткового навантаження, сприяють підвищенню працездатності студентів на заняттях та в екзаменаційний період, є профілактикою гіподинамії в умовах сидячої роботи.

Ключові слова: комплекс фізичних вправ, методика виконання вправ, «безнавантажене» напруження м'язів, підвищення працездатності.

Аннотация

В статье проанализорованы некоторые приемы работы по использованию физических упражнений с «безнагрузочным» напряжением мышц, сущность которых заключается в «волевом» согласовании напряжения мышц-антагонистов без внешней нагрузки на них. Эти упражнения направлены на уменьшение нервного напряжения в период дополнительного напряжения, способствуют повышению работоспособности студентов на занятиях и в период экзаменационной сессии, является профилактикою гиподинамии в условиях сидячей работы.

Ключевые слова: комплекс физических упражнений, методика выполнения упражнений, «безнагрузочное» напряжение мышц, повышение работоспособности.

Інтегрування України у європейський простір, приєднання до Болонського процесу, зміни соціально-економічної ситуації висувають нові вимоги до учасників освітнього процесу, зокрема до студентів вищих навчальних закладів, які мають отримати якісну професійну підготовку і стати компетентними і конкурентоспроможними спеціалістами у різних галузях, відповідно до обраної спеціальності. У Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») викладено стратегічні завдання системи вищої освіти, її пріоритетні напрями реформування. У Законі «Про освіту» мету вищої освіти сформульовано так: «Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації» [1].

У цих умовах важливою стає проблема визначення методів і прийомів, які значно активізують діяльність студентів на заняттях та найбільш сприяють повноцінному набуттю ними знань, а також дозволяють успішно засвоювати зміст програми з різних дисциплін. Розв'язання означеної проблеми може вирішуватися, з одного боку, через оновлення змісту освіти, а з іншого - через вдосконалення методів викладання. До того ж важливо не лише підвищувати якість викладання навчального матеріалу, але правильно організувати умови його сприйняття.

Наші спостереження за навчальним процесом показали, що напружена розумова діяльність студентів значною мірою знижує їх працездатність, увагу, можливості активного сприйняття вже на третій парі. Якщо говорити про студентів заочного відділення, то підвищене фізичне і нервово-психічне навантаження в період екзаменаційної сесії стає інколи бар'єром для повноцінного засвоєних великого обсягу матеріалу за значно короткий проміжок часу і вимагає підвищеної працездатності та зосередженості. Необхідність активної розумової діяльності потягом 10-12 годин тільки в умовах аудиторії, обов'язкові позааудиторні заняття, відвідування базових закладів, робота у бібліотеці, виконання самостійних завдань викликає перевтому і приводить до дискоординації функцій організму. Студенти при цьому відчувають підвищену втому рук та очей в процесі письма, читання, роботи за комп'ютером, появу та посилення білю у попереку, яка викликана навантаженням на хребет у результаті значного часу перебування у сидячому положенні. У деяких випадках відзначають порушення артеріального тиску та головний біль, а також зниження зосередженості, уваги, запам'ятовування й інтенсивності мислення.

Виявлено негативний вплив тривалого перебування в характерній для осіб розумової праці «сидячій» позі, тому що у цьому випадку кров накопичується в судинах, розташованих нижче серця, зменшується загальний обсяг активно циркулюючої крові, що забезпечує кровопостачання ряду найважливіших органів, зокрема мозку. Знижується венозне кровопостачання, оскільки не працює «м'язовий насос» нижніх кінцівок та інших великих м'язових груп. При тривалій розумовій роботі через обмеження рухів і похилого положення голови утруднюється відтік венозної крові з головного мозку, що викликає головний біль і зниження працездатності.

Крім того, зменшення розмаху рухів діафрагми у сидячому положенні негативно позначається на функції дихальної системи, а також і на кисневому обміні. При емоційно напруженій праці дихання стає нерівномірним, може частішати і поглиблюватися, спостерігається його короткочасна мимовільна затримка. При цьому насичення крові киснем може знижуватися на 80%.

Короткочасна інтенсивна розумова робота, як правило, викликає почастішання серцевих скорочень, тривала робота - уповільнення їх внаслідок загального стомлення. Розумова діяльність пов'язана і з емоційними факторами, нервово-психічним напруженням. Інтенсивна розумова робота в умовах дефіциту часу, високої відповідальності за результат негативно позначається на циркуляторному апараті кровообігу. Критичним для студентів всіх курсів, і особливо першого, є екзаменаційний період. Це один з варіантів стресової ситуації, коли відчувається дефіцит часу, підвищується відповідальність, у сполученні з елементами невизначеності. У дні складання екзаменів та заліків практично всі студенти зазначали погіршення загального самопочуття. Слід враховувати і те, що зміна умов побуту студентів-заочників в період сесії також відбивається на їх загальному психологічному стані і відображається у певній мірі на навчальній діяльності.

Таким чином, сумарний вплив на організм об'єктивних і суб'єктивних факторів ризику, до яких відносяться соціальні зміни, постійне відчуття браку часу і тривале емоційне напруження, пов'язані з завантаженістю навчальної та побутової роботи, можлива невпевненість у собі, конфлікти інтимно-особистого характеру, хронічне порушення режиму праці та відпочинку, нерегулярне харчування, різке обмеження фізичного компонента в життєдіяльності тощо, може негативно позначитися на загальному стані організму студента, привести до фізичного і психоемоційного стомлення, до істотного зниження працездатності.

Працездатність характеризує здібність людини до виконання конкретної діяльності у певний час з певною ефективністю. Основу працездатності студентів складають спеціальні знання, уміння, навички, певні психічні, фізіологічні особливості, зокрема рівень розвитку рухових фізичних якостей (особливо витривалості). У певній мірі працездатність у навчальній діяльності залежить і від властивостей особистості (кмітливість, сумлінність та ін.), типологічних особливостей нервової системи, від правильно поставленої мети, адекватної реальним можливостям особистості.

Дослідження психологів доводять тісний взаємозв'язок, єдність предметної (зовнішньої) і психологічної (внутрішньої) діяльності (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн та ін.) [3]. На підставі цих досліджень можна стверджувати про залежність навчання студентів від їх внутрішнього стану, тобто робоча координація організму базується на оптимальному співвідношенні моторних і вегетативних функцій (дискоординація функцій є ознакою стомлення). Тому, на нашу думку, з'являється необхідність пошуку механізмів педагогічно компетентного сприяння студентам в кризових ситуаціях, які виникають в подібних випадках в умовах вузівського навчання. Ми вважаємо за потрібне використовувати в роботі з ними спеціальні прийоми, які дозволяють знімати нервове напруження, підвищувати їх фізичну і психічну працездатність, активізувати розумову діяльність.

Ми припустили, що з цією метою можна використовувати деякі види фізичних вправ. Але переривання лекційних і практичних занять чи організація рухової активності студентів на перерві є недоцільними. Тому необхідно було підібрати такий комплекс вправ, який природно вписувався б у навчальний процес і, не перериваючи його, позитивно впливав на психофізичний стан студентів.

Це змусило нас звернутися до спеціальної літератури, вивчити деякі питання взаємозв'язку психології і фізичної культури, проаналізувати ряд досліджень з цього напрямку. Ми зупинили свій вибір на методиці, яку запропоновано А. В. Коваликом. Це система вправ з «безнавантаженим» напруженням м'язів [4].

«Безнавантажений» метод був розроблений А. Н. Анохіним (1909) і полягає у «вольовому» узгодженому напруженні м'язів-антагоністів без зовнішнього навантаження. Подальші дослідження цього методу проводили вчені Р. С. Персон, Н. А. Рощина, М. Л. Мирский, Н. А. Мінаева, Е. І. Козьмян, І. М. Козлов, В. І. Чернов, В. Н. Колондаров та ін. Специфіка вправ полягає в тому, що можливість людини вольовим зусиллям викликати напруження різних м'язів у «безнавантажених» умовах без снарядів і пристроїв дозволяє використовувати цю методику практично в будь-яких умовах з метою підвищення функціональних можливостей систем організму, не перериваючи при цьому основної діяльності. На відміну від традиційних, такі вправи можна виконувати у будь-який час у будь-якому положенні тіла без руху і в русі, з приведенням в активний стан різної кількості м'язів, з різним дозуванням їх напруження. При цьому слід підкреслити той факт, що такі вправи не вимагають спеціальних затрат часу, умов і можуть виконуватися не тільки в перервах між заняттями, але і під час занять. Це дозволяє використовувати їх, не порушуючи навчального процесу.

Як було зазначено вище, вправи можуть проводитися на різні групи м'язів. Ми підібрали комплекс, який дозволяє виконувати їх в положенні сидячи на стільці. Це вправи для різних груп м'язів: ніг, спини, пресу, верхнього плечового поясу, шиї. Закінчується гімнастика напруженням всіх м'язів тіла. Наведемо основні вправи:

- підняти ступні ніг над підлогою, напружуючи м'язи, виконувати рух ступнями в різних напрямках;

- випрямити ноги в колінах и напружити м'язи ніг;

- викликати поперемінне напруження м'язів голені і стегон:

- напружити м'язи ніг, намагаючись розігнути їх, ніби долаючи сильний опір;

- напружити сідничні м'язи і м'язи тазового дна;

- напружити м'язи спини, прогнутися;

- виковувати рух животом: вперед-вдих, назад-видих;

- випрямити руки в ліктях і напружити м'язи рук;

- поперемінне напруження м'язів плеча і передпліччя;

- напружити м'язи кисті руки, намагаючись стиснути і розтиснути кулак ніби долаючи опір;

- напружити всі м'язи тіла.

Особливість проведення запропонованих вправ полягає в умінні напружувати окремі м'язи і виконувати ними рухи з напруженням, імітуючи долання опору. Тому на початковому етапі необхідно було навчити студентів правильно виконувати такі вправи. Завданням початкового етапу занять було навчання студентів вибірково напружувати різні групи м'язів. Ми рекомендували у будь-який зручний час тренуватися в управлінні своїми м'язами, використовуючи спочатку контроль долоні, а потім орієнтуватися тільки на м'язові почуття. Спочатку необхідно було навчитися довільно скорочувати і розслабляти певні групи м'язів. Для цього долоню треба прикладати до м'язів, яких потрібно було напружити і, багаторазово напружуючи і розслабляючи їх, контролювати ефект, домагаючись стану, при якому напруження і розслаблення м'язів з рухом та без нього можна було б виконати, керуючись тільки м'язовим почуттям. Час виконання однієї вправи дорівнює десяти секундам. Період тренувань зайняв біля двох тижнів. Потім вже студенти самостійно активно використовувати запропоновану їм методику в період аудиторних занять та самостійної роботи.

З метою виявлення ефективності методу «безнавантаженого» напруження м'язів, ми провели анкетування 90 студентів заочного відділення дефектологічного факультету Донбаського державного педагогічного університету (м. Слов'янськ) і визначили наступні питання:

- Чи вважаєте ви доцільним використання вправ з «безнавантаженим» напруженням м'язів?

- Чи допомагають вам такі вправи зняти психофізичні напруження в період тривалої розумової діяльності?

- Чи використовуєте ви вправи з «безнавантаженим» напруженням м'язів в стресових ситуаціях, що виникають в дні складання екзаменів, в якості відволікаючого моменту?

- Які утруднення ви відчували при виконанні вправ з «безнавантаженим» напруженням м'язів?

- Чи вважаєте ви корисними отримані знання та навички для дотримання здорового способу життя?

Аналіз відповідей показав, що студенти в цілому позитивно оцінюють дану методику і вважають вправи з «безнавантаженим» напруженням м'язів дійовим засобом зняття загальної втоми організму. Приблизно 70% відмічають покращення працездатності, значну активізацію уваги, а також відновлення письмової здатності руки. Труднощі спостерігалися переважно на початкових етапах оволодіння вправами і зникали в міру удосконалення техніки їх виконання. У нашому експерименті підтвердилося положення, що в результаті додаткового стимулювання м'язової активності у «безнавантажених» умовах спостерігається підвищення функціональних можливостей організму, що сприяє підвищенню працездатності і зміцненню нервової напруги в період додаткового навантаження. Потрібно також відзначити, що запропоновані вправи є профілактикою гіподинамії в умовах сидячої роботи, що необхідно враховувати при організації діяльності вчителя. І дуже важливо те, що підвищення м'язової активності можливо на робочому місці в будь-який час і в будь-яких умовах.

Зрозуміло, що в кожному конкретному випадку режим занять (тривалість, кількість повторень, послідовність активізації м'язів, ступінь їх напруги тощо) багато в чому залежить від індивідуальних особливостей, умов праці, побуту і повинен розроблятися і застосовуватися з урахуванням конкретних обставин. Про це свідчить той факт, що близько 30% студентів не помітили ніяких значних змін у фізичному або психічному стані організму і не відзначили поліпшення працездатності в процесі розумової діяльності. Тут, на наш погляд, може мати значення і те, що вони в недостатній мірі оволоділи методикою виконання вправ.

Тим самим, оцінюючи результати використання вправ з «безнавантаженою» напругою м'язів студентами-заочниками в період екзаменаційної сесії, можна відзначити позитивний вплив їх на загальний психофізичний стан організму. Ми вважаємо за необхідне апробувати запропоновану вище методику на інших факультетах педагогічного інституту не тільки зі студентами-заочниками, але і зі студентами денної форми навчання. вища освіта студент безнавантажений руховий

Литература

1. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский // под ред. В. В. Давыдова. - М. : Педагогика, 1991. - 480 с.

2. Ковалик А. В. Влияние упражнений с «безнагрузочным» напряжением мышц на динамику функциональных изменений в системах организма в условиях производства / А. В. Ковалик // Теория и практика физической культуры. - 1985. - № 3. - С.32-34.

3. Омельченко С. О. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків: [монографія] / С. О. Омельченко. - Луганськ : Альма-матер, 2007. - 352с.

4. Працездатність студентів: оцінка, корекція, управління / Мальований А. В., Софронова Г. Б., Галайтатий Г. Д., Бєлова Л. А. - Львів: Вид. «ЛП», 1997. - 128с.

Размещено на Allbest.ru