Напрями оптимізації формування в учнів старших класів спеціальної школи життєвих компетентностей в контексті їхньої соціалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Напрями оптимізації формування в учнів старших класів спеціальної школи життєвих компетентностей в контексті їхньої соціалізації

Татьянчикова І.В.

доктор педагогічних наук, професор,

Полікарпова А.В.

магістрантка факультету спеціальної освіти

Рецензент - доц. М.С. Омельченко

Анотація

Статтю присвячено проблемі підготовки учнів з інтелектуальними порушеннями до самостійного життя в нових соціально-економічних умовах розвитку суспільства. Цю проблему розглянуто в контексті соціалізації: порушуються загальні теоретичні питання соціалізації та життєвих компетентностей; визначено спеціальні педагогічні умови підвищення ефективності формування життєвих компетентностей.

Ключові слова: соціалізація, учні з інтелектуальними порушеннями, життєві компетентності.

Аннотация

Статья посвящена проблеме подготовки учеников с интеллектуальными нарушениями к самостоятельной жизни в новых социально-экономических условиях развития общества. Эта проблема рассматривается в контексте социализации: затрагиваются общие теоретические вопросы социализации и жизненных компетентностей, определены специальные педагогические условия повышения эффективности формирования жизненных компетентностей.

Ключевые слова: социализация, учащиеся с интеллектуальными нарушениями, жизненные компетентности.

Економічні реформи в Україні, зміни в суспільному житті, все більш підвищення попиту на кваліфіковані кадри і, в зв'язку з цим, велика конкуренція під час працевлаштування в умовах ринкових відносин, ставить нові вимоги до розв'язання проблеми соціалізації підростаючого покоління, підготовки його до умов сучасного життя.

Особливо гостро ця проблема стоїть перед учнями спеціальних шкіл, більшість з яких зазнає труднощів при вступі в самостійне життя та трудову діяльність, недооцінює роль професійної підготовки у школі, не може адекватно співставляти свої можливості з потребами суспільства.

Ось чому, перед спеціальною школою поставлене завдання подальшого удосконалення адаптації учнів до життя в соціальному середовищі, рішення якого нерозривно пов'язане з соціальним плануванням і керівництвом соціальними процесами. Передусім школа несе відповідальність перед суспільством за реалізацію прав особистості розумово відсталої дитини на освіту і трудову підготовку, забезпечення корекції її розвитку в цілях соціальної адаптації і реабілітації, тобто соціалізації взагалі.

Одним із напрямів такої роботи є формування в учнів з інтелектуальними вадами життєвих компетентностей. Самовизначення випускника являє собою складний, багатосторонній процес становлення його як суб'єкту суспільного життя, трудової діяльності. Ось чому перед педагогічною практикою все гостріше постає завдання - надати допомогу учням, що закінчують школу, в правильному виборі свого подальшого життя, життєвого шляху, визначити свої плани у відповідності з перспективами сучасного стану суспільства і особистими індивідуальними можливостями і інтересами. Саме спеціальна школа має стати тим фундаментом, на якому будуються практичні знання, вміння і навички, які забезпечать освоєння учнями з інтелектуальними вадами життєвого простору в сучасному суспільстві.

Проблема формування в учнів життєвих компетентностей розглядається у плані розв'язання загальної проблеми соціалізації дітей з особливими освітніми потребами, входження їх у суспільство (Т.О.Власова, О.П.Гозова, В.В.Засенко, Н.Г.Морозова, Г.Ю.Мустафаєв, М.М.Нудельман, М.Д.Ярмаченко та ін.). Питання проблеми щодо дітей з вадами розумового розвитку порушуються в дослідженнях В.І.Бондаря, Г.М.Дульнева, С.Д.Забрамної, В.Ю.Карвяліса, В.О.Липи, В.М.Синьова, К.М.Турчинської, І.В.Татьянчикової та ін.. У більшості з них констатується недостатня підготовка випускників спеціальної школи до самостійного життя, накреслюються деякі шляхи удосконалення такої підготовки.

Формування в учнів з інтелектуальними вадами життєвих компетентностей має складати важливий напрям корекційно-виховної роботи у спеціальній школі, оскільки їх становлення відбувається тільки в результаті сппрямованої дії педагога за умови спеціальної організації педагогічного процесу. Вчителю особливо важливо знати не тільки природу і характер відхилень дітей, але й шляхи і засоби їх подолання, можливості включення школярів у соціальне середовище, пристосування їх до умов життя і праці. Це допоможе педагогу в роботі з учнями на основі урахування об'єктивних закономірностей, які зумовлюють особливості їх розвитку і соціалізації.

Сьогодні, в нових соціально-економічних умовах, особливо гостро стоїть завдання максимального розкриття особистісного потенціалу кожного учня, його самості, розвитку, формування школяра як суб'єкта соціального життя і, у зв'язку з цим, підготовки його до оптимальної самореалізації. Ось чому перед педагогічним колективом спеціальної школи стоїть завдання - знайти нові моделі навчання, розглянути нові дидактичні підходи, нетрадиційні, сучасні уявлення про організацію навчального процесу, які більш інтенсивно забезпечать формування в учнів свідомих життєвих компетентностей і сприятимуть їхньої соціалізації в цілому.

Така система роботи передбачає соціальну організацію і удосконалення усіх ланок педагогічного процесу: змісту, методики, організаційних форм. Учні з інтелектуальними вадами мають певні потенціальні можливості, які можуть бути успішно реалізовані як на уроках, так і в позакласний час. Вирішальне значення при цьому має система планування і організації корекційно-виховної роботи у спеціальній школі.

На наш погляд, підвищення ефективності формування в учнів з вадами розумового розвитку життєвих компетентностей досягається шляхом створення системи спеціальних педагогічних умов, а саме:

- неухильного здійснення принципу корекційної спрямованості на всіх етапах формування життєвих компетентностей;

- мобілізації схоронних можливостей кожного учня, спирання на найбільш розвинені позитивні якості дитини, максимальне використання її особистого досвіду;

- максимального залучення учнів у діяльність по життєвому плануванню;

- розчленування цілісної діяльності на окремі дії та етапи планування;

- спонукання учнів до словесного визначення виконаних дій і отриманих результатів;

- забезпечення інтересу до діяльності по складанню життєвих планів та посилення мотивації цієї діяльності;

- багаторазової вправлюваності дітей на різному за змістом матеріалі, що забезпечує правильність практичного застосування засвоєних знань і умінь життєвого планування і переносу їх у нові життєві ситуації;

- своєчасного виправлення, коректування дій учнів, навчання їх умінню співвідносити проміжні і кінцеві результати виконання різних завдань на життєве планування за зразком (правилом).

Удосконалення роботи спеціальної школи щодо підготовки учнів з інтелектуальними вадами до самостійного життя повинно вестись у напрямі запровадження комплексної системи виховання, яка забезпечує цілісний підхід до особистості дитини, що передбачає формування професійної спрямованості та осмислення реальних життєвих компетентностей в інших сферах майбутньої життєдіяльності.

Конкретні напрями цієї роботи можуть бути наступними:

1) глибоко вивчати психофізичні особливості кожного учня, вести контроль динаміки розвитку дітей з метою об'єктивної оцінки їх можливостей і коректування їх поглядів на майбутню самостійну життєдіяльність;

2) розглядати процес навчання і виховання учнів як процес розвитку їх особистості, коли в центрі - особистість в цілому, а не який-небудь її бік;

3) включати учнів з вадами розумового розвитку, особливо старшокласників, у такі види діяльності, які формували б у них адекватну самооцінку і позитивну самосвідомість;

4) організовувати цілеспрямовану роботу разом з батьками учнів по виявленню та формуванню у них планів на майбутнє;

5) органічно включати в зміст уроків, позакласних виховних закладів завдання, які виходять на формування у дітей життєвих компетентностей і сприяють їхньої соціалізації взагалі;

6) підходити до навчання професії не з позиції навичок, що формуються, а з позиції конкретної людини в певній професії;

7) проводити комплексну профорієнтаційну роботу у школі. У кожному конкретному випадку необхідно визначити ті умови праці (і побуту), які будуть гарантувати успішну соціально-трудову адаптацію випускника;

8) допомагати школярам оцінювати свої життєві плани з точки зору їх відповідності суспільним вимогам сьогодення і своєї адекватної самооцінки. Необхідно, щоб на момент вступу в трудове життя випускник міг бути впевненим в реальності і міцності своїх намірів, усвідомлюючи можливості і перспективи працевлаштування за обраною професією. Ось чому стає очевидною необхідність формування у старшокласників з інтелектуальними вадами адекватних мотивів вибору професії та визначення свого подальшого життєвого шляху з урахуванням своїх особистісних властивостей;

9) перед учителем професійно-трудового навчання повинне стояти завдання такої організації роботи, при якій кожний школяр навчився б любити працю, приносити людям користь, відчувати задоволення від процесу діяльності та її результатів, що особливо важливе для учнів з вадами розвитку;

10) у роботі по формуванню в учнів життєвих компетентностей щодо матеріального благополуччя слід проводити орієнтацію дітей на шляхи його досягнення, пов'язані з чесним трудовим життям, і виділяти як спеціальні точки докладання корекційно-виховних зусиль несформованість або неправильність уявлень з приводу соціально-адекватних засобів задоволення матеріальних потреб і устремлінь, впливаючи також і на них у спрямуванні формування системи різних потреб особистості;

11) оптимізація соціальної адаптації, а також соціалізація учнів взагалі, передбачає на наш погляд, перегляд існуючих програм як навчальної, так і виховної роботи спеціальних шкіл з метою удосконалення та внесення сучасних змін; особливу увагу при цьому необхідно приділяти підготовці учнів з вадами розумового розвитку до майбутнього сімейного життя. Це здається надзвичайно важливим, оскільки у значної кількості старшокласників виявлена відсутність певних уявлень у цій сфері життєвого планування. Саме тому їх підготовка повинна також мати практичну спрямованість з важливих аспектів сімейного життя: морально-психологічного, господарського, педагогічного, правового, сексуального;

12) організовувати роботу по підвищенню культури міжособистісного спілкування в учнів, формування у них соціальних якостей. Необхідно підтримувати тісний зв'язок із трудовими колективами підприємств, оскільки на етапі вступу в самостійне життя (на ранній трудовій стадії соціалізації) вони відіграють велику роль у становленні особистості випускників. На них покладається відповідальність за залучення колишніх учнів спеціальної школи у суспільне життя, за налагодження і укріплення особистих контактів із товаришами по роботі;

13) розглядати організацію вільного часу, дозвілля і відпочинку дітей як соціально-педагогічну проблему, оскільки у позаурочний час з учнем спеціальної школи, по суті, триває розпочата на уроці корекційна робота, але в іншій, вільній, ігровій, більш цікавій для нього формі. Організація вільного часу учнів, його тривалість знаходяться в прямій залежності від виховної роботи класного керівника, який здійснює функцію управління вільним часом школярів. У зміст роботи педагога повинне входити забезпечення єдності між усвідомленням учнями важливості і необхідності правильної організації пізнавальної діяльності у вільний час, встановлення зв'язку між діяльністю у позаурочний час та життєвими планами, перспективами учнів;

14) оцінювати роботу педагогічного колективу спеціальних шкіл за рівнем підготовки випускників до самостійного життя, їх спроможності існувати в соціумі.

Отже, система корекційно-виховної роботи з формування життєвих компетентностей повинна передбачати:

- засвоєння учнями знань про основні сфери життєдіяльності, про необхідність життєвого планування, про плани, сутність планів та планування, їх структуру, чинники, які при цьому важливо враховувати (потреби суспільства, інтереси школярів, їх особливості та можливості);

- опанування вмінням складати плани щодо майбутнього життя у певній сфері життєдіяльності (ставити цілі, конкретні завдання та визначати способи їх досягнення у вигляді конкретних дій у певній послідовності);

- застосування отриманих знань та вмінь в різних життєвих ситуаціях.

Особливе місце у формуванні в учнів з інтелектуальними вадами життєвих компетентностей відводиться здійсненню ними планування власної повсякденної життєдіяльності (режимних заходів, тощо), що є пропедевтикою формування у них вміння планувати життєві перспективи.

Таким чином, ефективність впливу спеціальної системи корекційно-розвивальної роботи, спрямованої на формування в учнів спеціальної школи життєвих компетентностей повинно визначатись, виходячи з результатів стану сформованості знань відносно основних сфер життєдіяльності (їх повноти, адекватності, усвідомленості), планів, планування, власного уміння складати життєві плани та можливості їх застосування в різних життєвих ситуаціях.

спеціальна школа життєва компетентність

Література

1. Агавелян О.К. Некоторые вопросы социально-трудовой адаптации выпускников вспомогательной школы // Дефектология. - 1974. - № 1. - С. 62-68.

2. Бондар В.І. Підготовка учнів допоміжної школи до самостійної трудової діяльності / В.І. Бондар. - К.: Радянська школа, 1988. - 128с.

3. Жулковска Т. Социализация людей с ограниченными интеллектуальными возможностями / Московская гуманитарно-социальная академия. Кафедра социологии / А.И.Ковалёва (пер.). - М.: Социум, 2001. - 208с.

4. Татьянчикова І.В. Формування в учнів з інтелектуальними вадами життєвих компетентностей в процесі їхньої соціалізації: монографія. - 2-ге вид., перероб. і доп. / І.В. Татьянчикова. - Слов'янськ: Вид-во Б.І. Маторіна, 2014.- 211с.

5. Татьянчикова І.В. Проблема соціалізації дитини з вадами розвитку: збірник статей / І.В. Татьянчикова. - Слов'янськ: Вид-во Б.І. Маторіна, 2017.- 353с.

Размещено на Allbest.ru