Соціалізація дітей з психофізичними порушеннями на сучасному етапі розвитку суспільства: гострота проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціалізація дітей з психофізичними порушеннями на сучасному етапі розвитку суспільства: гострота проблеми

Татьянчикова І.В.

доктор педагогічних наук, професор

Рецензент - доц. Т.Г. Кузнецова

Анотація: статтю присвячено проблемі соціалізації дітей з психофізичними порушеннями. Під впливом сучасних соціально-економічних змін у суспільстві проблема соціалізації цих дітей постає особливо гостро і потребує ретельного розгляду з боку науковців та педагогів, практиків-освітян і чекає свого розв'язання насамперед в умовах спеціального навчального закладу, який стає для дітей головним інститутом соціалізації, оскільки сім'я не виконує своїх функцій.

Ключові слова: соціалізація, діти з психофізичними порушеннями, чинники та інститути соціалізації.

Аннотация:статьяпосвященапроблемесоциализациидетей с психофизическиминарушениями. Подвлияниемсовременныхсоциально-экономическихизменений в обществе проблема социализацииэтихдетейвстаетособенноостро и требуетпристальногорассмотрениясосторонынаучныхработников и педагогов, практиков и ждетсвоегорешенияпреждевсего в условияхспециальногоучебногозаведения, которыйстановится для детейглавныминститутомсоциализации, посколькусемья не выполняетсвоихфункций.

Ключевые слова:социализация, дети с психофизическиминарушениями, факторы и институтысоциализации.

У сучасних умовах реформування країни, порушення традиційних механізмів соціального регулювання і взаємодії, внаслідок становлення ринкових відносин, відбувається змінення поведінки людини, що провокує відповідну соціальну напругу в суспільстві. Як наслідок, зростає кількість дітей, які виховуються у неповних сім'ях, збільшується кількість дітей-сиріт, навіть при наявності батьків. Загострюється проблема дитячої інвалідності і психічних захворювань. Слід зазначити, що така тенденція спостерігається не тільки в нашій країні. Так, за даними ООН, у світі нараховується близько 450 мільйонів людей з порушеннями психічного і фізичного розвитку, що складає 1/10 частку мешканців усієї планети. При цьому 3% дітей народжуються з вадами інтелекту і 10 % дітей - з іншими психічними і фізичними недоліками. Всього у світі нараховується 200 мільйонів дітей з обмеженими можливостями. Крім того, зростає злочинність, причому у підлітковому середовищі. Зростає кількість підлітків і юнаків, які приймають алкоголь: за кількістю дитячого алкоголізму Україна посідає перше місце в Європі. Не обійшла стороною юнацьке середовище і проблема використання наркотиків, причому наркоманія збільшується серед школярів і передусім із неблагополучних сімей. Діти все жорсткіше поводяться як один з одним, так і з батьками. Загалом соціальне неблагополуччя (у суспільстві і сім'ї) стає причиною жорстокого і неконтрольованого поводження дорослих з дітьми, психологічних стресів, психічних захворювань, самогубств, наркоманії, алкоголізму, проституції. Слід зазначити, що всі ці негативні впливи у суспільстві, перш за все, відбиваються на найбільш уразливій його частині - дітях і передусім дітях з так званих «груп ризику», куди відносяться і діти з вадами розвитку.

Ось чому процеси загострення соціальних відносин і соціалізації взагалі потребують переосмислення, аналізу і узагальнення. Необхідне термінове вироблення стратегії соціальної політики як на державному, так і регіональному рівнях. Практика свідчить, що люди часто стикаються з певними серйозними проблемами, які самостійно розв'язати не в змозі. Вони потребують ретельної уваги і особливо допомоги з боку держави, передусім кваліфікованих спеціалістів: соціальних педагогів і психологів.

Одним з найважливіших чинників соціалізації дитини є сім'я, складне соціальне утворення, яке, з одного боку, розглядається як специфічний соціальний інститут, а з другого - як мала соціальна група.

Утім, сьогодні сім'я опинилася у кризовій ситуації, коли спостерігається обмеження умов її існування, матеріальних і духовних ресурсів, необхідних їй для виживання та адекватного входження в культуру суспільства, діяльності в ньому, тобто поширюється таке явище, як соціальна депривація. Ще більш загострюється проблема соціалізації дітей з обмеженими інтелектуальними можливостями, оскільки вони здебільшого виховуються у неблагополучних сім'ях або і зовсім поза сім'єю, в закладах інтернатного типу, тому мають специфічні психологічні особливості, їхня соціалізація йде особливим шляхом. Відсутність або неадекватність сім'ї провокують значні відхилення у поведінці і особистісному розвитку таких дітей, їм притаманне невміння вести себе на побутовому рівні (навіть за столом), відсутність навичок гігієни, неспроможність адаптуватися до незнайомого середовища, до нових обставин, відсутність ціннісних орієнтацій, агресивність, втрата інтересів до праці; відсутність норм моралі, прийнятих у суспільстві, втрата інтересів до знань, погані звички тощо. Навіть, якщо дитина виховується у сім'ї, але у неблагополучній, позитивних зрушень у неї практично не спостерігається, оскільки така сім'я здебільшого гальмує або деформує соціалізаційний процес - в залежності від системи моральних цінностей, які в ній домінують.

Особливістю соціалізації дітей з інтелектуальними вадами, які навчаються в школах інтернатного типу, є заміщення головного інституту соціалізації - сім'ї - навчальним закладом, що приводить до утруднення процесу їхньої соціалізації. Ось чому виховні, навчальні і реабілітаційні заклади, в сфері діяльності яких здійснюється спрямований вплив на дітей з обмеженими інтелектуальними можливостями, повинні відігравати важливу роль в керуванні процесом соціального розвитку своїх вихованців і досягненні ними загального рівня соціальної переконливості.

Наступним, не менш важливим чинником, який впливає на процес соціалізації особистості, є навчання і виховання, які здійснюються основним інститутом соціалізації - школою. Школа забезпечує учню систематичну освіту, яка вже сама стає вагомим елементом соціалізації, але крім цього, школа зобов'язана підготувати людину до життя у суспільстві і в більш широкому розумінні. Особливого значення шкільна соціалізація набуває для дітей з вадами інтелектуального розвитку, оскільки сім'я як головний інститут соціалізації не виконує своєї основної ролі. Діти даної категорії отримують у школі не тільки знання, але й навички, необхідні для життя у соціумі. Включення людини з обмеженими можливостями життєдіяльності в соціальне середовище, підготовка до самостійного і незалежного життя у суспільстві є однією з найважливіших завдань системи спеціальної освіти.

Утім, сьогодні вочевидь проявляються тривожні тенденції в характеристиці таких дітей і підлітків. Виходячи із шкіл-інтернатів, вихованці стають асоціальними особистостями: залежними, неспроможними до самостійного життя, емоційно жорстокими і здебільшого агресивними, тобто вони зазнають суттєвих труднощів у адаптації до навколишнього світу. Такий тип особистості формує сама система цінностей всього життя у закладах інтернатного типу: особливий соціальний статус дитини, недостатнє її включення в різні види практичної діяльності, своєрідний характер спілкування з однолітками, обмеженість контактів дітей, їх ізолювання і т. ін.. психофізичне порушення соціалізація навчальний заклад

Досвід роботи в спеціальних навчальних закладах дає можливість констатувати, що сьогодні на перший план виходять проблеми не матеріальні, а психологічні. Діти, які живуть і навчаються у таких закладах, копіюють ту модель соціальної поведінки, яку вони бачать постійно, щодобово - жорстка вертикаль залежності, домінування авторитарної системи тощо. Ось чому категорія дітей з інтелектуальними вадами повинна засвоювати достатньо великий об'єм соціалізації, і не розраховуючи на підтримку батьків, необхідно самим навчитися будувати своє життя, використовувати свої внутрішні резерви, реалізувати життєві плани. Педагогічний колектив, перш за все, повинен спрямувати свої зусилля на учня, забезпеченні його соціальної компетенції, на навчанні дитини можливостей виживати в різних умовах життя, допомогти визначитися професійно з урахуванням задатків, здібностей і схильностей дитини. Реалізації цих завдань повинна підпорядковуватися вся діяльність спеціального навчального закладу. Ось чому виникла гостра необхідність в обґрунтуванні і запровадженні нових підходів до проблеми соціалізації підростаючого покоління на основі урахування багатьох соціальних факторів, специфіки розвитку особистості на певних вікових етапах у різних сферах мікросередовища. Особливого значення набуває розгляд питань соціалізації у контексті психолого-педагогічної науки, якій належить головна роль у визначенні способів, шляхів і засобів розвитку особистості з урахуванням психічних механізмів, які лежать в основі її поведінки. Відповідальність за соціалізацію дітей повинні розділити всі, хто має до цього безпосереднє відношення: суспільство, педагоги, психологи, сім'я, тобто потрібний системний соціально-педагогічний підхід до виховання.

Література

1. Андреева Г.М. Социальнаяпсихология. Учебник для высшихучебных заведений / Г.М. Андреева. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 376с.

2. Быков А.В., Шульга Т.И. Психологическая служба в учрежденияхсоциальнопедагогическойподдержкидетей и подростков: Учебноепособие / А.В. Быков, Т.И. Шульга.- М.: Изд-во УРАО, 2001. - 100с.

3. Татьянчикова І.В. Психолого-педагогічне вивчення соціалізації дітей з інтелектуальними вадами в умовах спеціального навчального закладу / І.В. Татьянчикова. - Слов'янськ: Підприємець Маторін Б.І., 2011. - 220с.

4. Татьянчикова І.В. Проблема соціалізації дитини з вадами розвитку: збірник статей / І.В. Татьянчикова. - Слов'янськ: Вид-во Б.І. Маторіна, 2017.- 353с.

Размещено на Allbest.ru