Особливості розвитку лінгвістичних здібностей майбутніх юристів

Основна частина

Актуальність дослідження. Відомий фахівець із культури юридичного мовлення Н. Арти - куца зазначає, що «навряд чи в якомусь іншому виді писемного й усного мовлення зовнішня форма висловлення (комунікації) має таке велике, а часом і доленосне значення в житті окремої людини й держави загалом, як у юриспруденції» [1, с. 58]. Поділяю думку науковця, адже професійна діяльність юристів значною мірою відбувається в умовах спілкування, яке часто формує основний зміст їхньої діяльності. Юристу вкрай важливо апелювати вербально точно й зрозуміло, правильно будувати свою комунікативну взаємодію з кожним, а тому недостатньо лише знати мову - слід дотримуватися певних принципів, правил ведення розмови тощо.

Як показує досвід, випускники юридичних спеціальностей не завжди грамотно й ефективно можуть будувати спілкування в процесі професійної юридичної діяльності. Їхні лінгвістичні недоліки негативно позначаються на правовому процесі. Фахівця, який недостатньо володіє професійною мовою, який не здатний висловити свої думки складно, дохідливо, переконливо, який не вміє організувати бесіду й заохотити до спілкування співрозмовника, не можемо назвати хорошим юристом. У зв'язку з цим в останні роки активно розвивається окрема галузь - юридична лінгвістика, яка займається вивченням ролі та функцій мови й мовлення у праві.

На нашу думку, успіх діяльності юриста будь - якої спеціалізації залежить від розвитку його лінгвістичних здібностей уже на етапі професійної підготовки у закладі вищої освіти.

Короткий огляд останніх досліджень і публікацій. Як показує аналіз літератури, дослідження проблеми розвитку лінгвістичних здібностей майбутніх юристів є неповним. Як правило, досліджують проблему формування комунікативної компетентності, комунікативної культури майбутніх юристів (С. Базоров, А. Кочубей, П. Столяров, Б. Уринбаєва, Г Чанишева, О. Чорнобай, О. Юхимець та інші). Що стосується розвитку лінгвістичних здібностей, то це питання переважно розглядають у контексті вивчення іноземної мови (Б. Бєляєв, Т. Мазурик, Н. Назаренко, М. Тадеєва та інші), зокрема й у процесі навчання української мови (О. Кульчицька, Д.Ліференко, О. Музика, М. Якимчук та інші). Деякі дослідники вивчають види лінгвістичних здібностей (Б. Бєляєв, А. Журавльов, М. Кабардов та інші), розробляють методи їхнього тестування (І. Лукашенко, І. Зимня, О. Соколова, K. Bottke, Е. Milligan, J. Carroll, C. Cooper, G. Perren, P. Pimsleur, G.A. Rice, E. Salomon, S.M. Sapon, M. Symonds, J. Todd та інші).

Мета статті - проаналізувати проблеми розвитку лінгвістичних здібностей майбутніх юристів у процесі вивчення правових дисциплін.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зміни, що відбуваються в системі освіти, зокрема спрямованість на особистісно орієнтовану модель, обумовлюють потребу в створенні нових методик навчання здобувачів вищої освіти, зокрема юристів, які забезпечуватимуть розвиток і реалізацію лінгвістичних здібностей студентів. На нашу думку, основним завданням сучасної освіти є розвиток творчого потенціалу особистості й створення умов для його реалізації.

Цікавим для нашого дослідження є аналіз дефініції поняття «лінгвістичні здібності». Зауважимо, що це складне й багатогранне явище досліджують широкі кола науковців різних галузей. Наприклад, педагоги (Д. Ліференко, М. Тадеєва, М. Якимчук та інші) вивчають творчі (комунікативні) здібності особистості до мов, розробляють методики розвитку лінгвістичних здібностей, що сприяють успішному засвоєнню й застосуванню навчального матеріалу. Психологи (І. Бех, В. Моляко, В. Семиченко та інші) вивчають індивідуально-психологічні властивості особистості, що реалізують окремі психічні функції. Лінгвісти (О. Горошкіна, Р. Дружененко, С. Караман та інші) розглядають окремі аспекти розвитку творчої самостійності особистості, зокрема аналізують проблематику мовного розвитку з позиції мови в цілому.

Зазначимо, що лінгвістичні здібності, як і лінгвістична обдарованість, пов'язані з загальною здібністю й загальною обдарованістю.

На думку І. Лукашенко, лінгвістичні здібності - це складні спеціальні здібності, що являють собою поєднання окремих властивостей вищих психічних функцій мислення, пам'яті й сенсор - но-перцептивної диференційної чутливості, які досягли визначеного рівня свого розвитку, які можливо розглядати також як основні механізми мовленнєвої діяльності, що однаково проявляються під час засвоєння будь-якої мови [3, с. 9].

У Лінгвістичному енциклопедичному словнику мовні здібності визначені як багаторівнева, ієрархічно організована функціональна система, що формується у психіці носія мови в процесі онтогенетичного розвитку [2, с. 617].

М. Левітан і Л. Медведєва в контексті вивчення мовної особистості розглядають мову професійного спілкування як поєднання фонетичних, граматичних і лексичних засобів національної мови, що слугують вербальному спілкуванню певної спільноти, яке характеризується єдністю професійно-корпоративної діяльності й відповідає системі спеціалізованих термінів [3]. На думку науковців, юридичний дискурс складає юридичну освіту, наукову діяльність у сфері права, правоохоронної, правотворчої, консультаційної, організаційної й адміністративної діяльності.

Вважаємо, що лінгвістична обдарованість - це особистісне утворення, що характеризується вищим рівнем розвитку мовних здібностей, загальною творчою спрямованістю особистості й високими її досягненнями в лінгвістиці.

На основі узагальнення різних підходів до розуміння понять «лінгвістична обдарованість», «мовні здібності», «лінгвістичні здібності» визначено їхню взаємодоповнюваність, що дало змогу уточнити визначення поняття «лінгвістичні здібності майбутнього юриста» як особистісне мовне утворення студента, що характеризується високим рівнем комунікативних компетенцій у середовищі юридичного дискурсу, вмінням критично (переконливо) реагувати на непередбачувані ситуації й контролювати свою словесну поведінку.

Вивчення наукової літератури з проблеми дослідження переконало, що в структурі лінгвістичних здібностей майбутнього юриста можна виділити певні ключові компоненти (див рис. 1).

Зауважимо, що компонентний склад лінгвістичних здібностей майбутніх юристів є набагато ширшим, але, розуміючи їхні базові компоненти, здобувач вищої освіти зможе цілеспрямовано їх тренувати й розвивати. Продуктивно розвиток лінгвістичних здібностей майбутнього юриста відбувається в умовах навчального (теоретичного) й реального (практичного) професійного спілкування в юридичній діяльності.

Зауважимо, що перелік юридичних професій значний, але кожна з них передбачає роботу з людьми, тому комунікація здійснюється в межах різноманітних професійних дій: юридичне консультування, профілактична бесіда, адміністративний розбір правопорушення, опитування, допит, проведення очної ставки й інших слідчих дій. На думку О. Юхимець, професійні особливості спілкування визначають результатом, який повинен бути досягнутий (надання свідчень, установлення істини, зміна поведінки громадянина тощо), правовим режимом і правовідносинами, контактами, як правило, з непростими людьми, у напруженому середовищі, часто - конфліктному [7, с. 45]. Підсумовуючи вищезазначене, зауважимо, що розвиток лінгвістичних здібностей є одним із ключових завдань підготовки майбутнього юриста.

Компоненти лінгвістичних здібностей майбутнього юриста

лінгвістичний юрист мовленнєвий

На нашу думку, розвиток лінгвістичних здібностей має бути цілеспрямованим і системним і здійснюватися не лише на заняттях мовного спрямування, а й під час вивчення правових дисциплін. Наприклад, відомо, що деякі виступи юристів на суді можна вважати творами мистецтва, вони є високохудожніми риторичними зразками, тому на заняттях із таких дисциплін, як «Цивільне право», «Господарський процес», «Адміністративне судочинство», «Криміналістика» тощо, можна моделювати відповідні комунікативні ситуації, які спонукатимуть студентів до розвитку лінгвістичних здібностей.

С. Циганій вважає, що розвиток усної форми професійного спілкування має випереджати письмову, оскільки від уміння усно оформити думки залежить не лише зміст написаного, його доладність, точність, логічність, а й грамотність. Але водночас важливо забезпечувати постійний зворотний зв'язок між викладачем і студентом [5].

Цікавими для нашого дослідження є праці Г. Чанишевої, яка наголошує на тому, що всі висловлювання в юридичній риториці, які забезпечують творчу взаємодію викладача й здобувача вищої освіти, характеризуються трьома співвідношеннями [6]:

1) «я» - роль (детектив, журналіст, прокурор, адвокат, слідчий, суддя). Якщо домінує цей риторичний статус, то засвоєння матеріалу, його систематизація, повторення й закріплення підпорядковані законам розвитку імпровізаційної здатності як чинників мови й навчання. Створюється пріоритет описової функції мови, дієвості, синонімічного багатства, інтонаційного розмаїття;

2) «я» - член команди (творчої групи). Переважання цього риторичного статусу дає менш помітні результати, однак, реалізуючи прагнення студентів до змагальності, також сприяє активізації мислення, прагненню до самовираження й самоствердження. Мовні структури орієнтовані на пошук оптимальних рішень у їх логічно нормативному пред'явленні. Потрібна інтенсивна творча діяльність викладача, щоб матеріал під час його подання на занятті легко запам'ятовувався та засвоювався;

3) «я» - студент (курсант). Риторичний статус, який найменше забезпечує творчу взаємодію. Цільовий внутрішній контекст забезпечує стандартизовану мовну парадигму й домінування

4) пасивних установок, тобто можливість говорити тільки те і так, як цього вимагає навчальна ситуація, за неодмінного панування репродуктивного освоєння й викладу матеріалу. Творчі можливості особистості приховані помилково зрозумілою навчальною потребою. Необхідна заміна першим або другим статусом, що вимагає ненав'язливої пропозиції студенту рольового навантаження.

Отже, сьогодні перед студентами-правниками постає складне завдання: навчитися правильно й упевнено говорити, доводити свою думку та власними ораторськими здібностями привертати увагу людей до своєї промови, дискусії, доповіді тощо. Ми припускаємо, що розвиток лінгвістичних здібностей майбутніх юристів залежить від кількох чинників: особистості викладача, якості викладання, оптимізації структури спілкування, рівня володіння мовною культурою, а також мотивації та установок самих студентів.

Вважаємо, що ефективні методи навчання здо - бувачів вищої освіти, зокрема юристів, - це такі, що стимулюють їхню творчу активність на лекційних і семінарських заняттях. У Навчально-науковому інституті права Національного університету водного господарства та природокористування викладачі постійно експериментують з методами навчання, адже шукають найефективніші способи мотивації здобувачів вищої освіти, зацікавленості їх у навчанні, що сприятиме їхній професійній реалізації (табл. 1).

На нашу думку, це не остаточний перелік методів навчання й викладання, які сприяють розвитку лінгвістичних здібностей здобувачів вищої освіти, зокрема майбутніх юристів. Під час використання тих чи інших форм, методів і засобів навчання викладач повинен враховувати: інтелектуальний потенціал аудиторії; специфіку навчальної теми, дисципліни; створення сприятливої атмосфери спілкування; надання права майбутньому юристу самостійно вирішувати; індивідуальні особливості кожного здобувача вищої освіти; практичну спрямованість навчання тощо.

Цікавим для нашого дослідження є праця Г. Чанишевої, яка зауважила, що найбільший вплив на сучасну аудиторію має мова, яка: доказова (міркування викладача переконують); інформативна (містить багато нового й цікавого); теорію органічно пов'язує з життям, допомагаючи слухачам краще зрозуміти життєві проблеми; логічно струнка (виклад одного питання з необхідністю підводить думку слухачів до сприйняття наступного) [6].

Усе більше сучасних науковців доходять висновку, що лінгвістичні здібності студентів актуалізуються й розвиваються на заняттях у процесі спілкування в режимі діалогу й полілогу. Його особливість полягає в тому, що навчання є «навчальним спілкуванням» з використанням найбільш уживаних у повсякденній мові зворотів, словосполучень, розмовних кліше. Завдяки своїй поліфункціональності діалоги є благодатним ґрунтом, на якому відбувається міжособистісна комунікація різної функціональної спрямованості, як-от: інформативна (обмін інформацією або важливими відомостями); спонукальна (спілкування з метою висловити прохання, отримати згоду, переконати партнера по бесіді в чомусь, наказати, вселити віру, налаштувати, наприклад, на оптимістичне й життєрадісне світовідчуття); вступ у контакт, його підтримування; експресивна (містить цілий спектр емоційних переживань - від захоплення, схвалення, неприйняття, осуду до обурення) [9, с. 307].

Методи навчання, які сприяють розвитку лінгвістичних здібностей майбутніх юристів

Висновки. Отже, розвиток лінгвістичних здібностей майбутніх юристів у процесі вивчення правових дисциплін залежить від таких умов: грамотна усна й письмова мова викладача, можливість брати участь у діалозі, критичні роздуми над одержаною інформацією, здатність до вербального прояву в соціокультурному середовищі правового дискурсу, слідування стандартам мовлення (логічна структура, обґрунтування, підтримування мовних і мовленнєвих норм і етика спілкування). Зауважимо, що для здобувача вищої освіти, який хоче пов'язати своє життя з юриспруденцією, творчі здібності є важливим аспектом у його майбутній професії. Проведене дослідження не претендує на остаточне вирішення всіх аспектів обраної проблеми. Перспектива подальшого дослідження може бути спрямована на розроблення інтегрованої методики навчання майбутніх юристів у вищих закладах освіти.

Література

1. Артикуца Н. Нові підходи до мовної підготовки майбутніх юристів і викладачів права. Право України. 1997. №12. С. 85-90.

2. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н. Ярцева. Москва: Советская энциклопедия, 1990. 685 с.

3. Левитан К.М. О содержании понятия «коммуникативная компетентность». Перевод и межкультурная коммуникация. Екатеринбург: АБМ, 2009. Вып. 2. С. 89-95.

4. Лукашенко И.Н. Лингвистические способности и их формирование у студентов неязыкового вуза: автореф. дис…. канд. психол. наук. Киев, 1983. 22 с.

5. Циганій С.О. Формування культури професійно-правового спілкування в майбутніх юристів у процесі фахової підготовки: дис…. канд. пед. наук. Київ, 2017. 177 с.

6. Чанышева Г Г Формирование и развитие коммуникативных способностей будущих юристов: автореф. дис…. док. пед. наук. Казань, 2005.22 с. URL: http://nauka-pedagogika.com/pedagogika-13-00-01/ dissertatiya-formirovanie-i-razvitie-kommunikativnyh-sposobnostey-buduschih-yuristov#ixzz660tjLjES.

7. Юхимець О. І. Інтегративний зміст комунікативної компетентності майбутніх правознавців. ScienceRise: Pedagogical Education. 2017. №11 (19). С. 44-48.

8. Якимчук М.Ю. Розвиток творчих здібностей майбутніх студентів на заняттях з української мови в сучасній Вищій технічній школі Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. №16 (59). Рівне: РДГУ, 2017. С. 105-109.

9. Konstantin M. Levitan, Larisa G. Medvedeva. The formation of a professional linguistic personality of a law student in the learning environment of a higher educational institution. Social and Behavioral Sciences. 2014. №154. Р 305-308.

References

1. Articutsa N. New approaches to language training of future lawyers and teachers of law. Law of Ukraine. 1997. №12. S. 85-90.

2. Linguistic encyclopedic dictionary / ch. ed. V.N. Yartsev. M.: Soviet encyclopedia, 1990. 685 p.

3. Levitan K.M. On the content of the concept of «communicative competence». Translation and intercultural communication. Ekaterinburg: ABM, 2009. Issue. 2. pp. 89-95.

4. Lukashenko I.N. Linguistic abilities and their formation in students of a non-language university. Author's ref. diss. K.ncHxon. N. Kiev, 1983. 22 p.

5. Gypsy S.O. Formation of culture of professional and legal communication at future lawyers in the course of professional preparation: the dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences. K., 2017. 177 p.

6. Chanysheva G.G. Formation and development of communicative abilities of future lawyers: the dissertation author's abstract on scientific degree competition of the doctor of pedagogical sciences. Kazan, 2005. 22 p. URL: http://nauka-pedagogika.com/pedagogika-13-00-01/dissertaciya-formirovanie-i - razvitie-kommunikativnyh-sposobnostey-buduschih-yuristov#ixzz660ljLjES

7. Yukhimets OI Integrative content of communicative competence of future jurists. Journal «ScienceRise: Pedagogical Education». №11 (19). 2017. Pp. 44-48.

8. Yakimchuk M. Yu. Development of creative abilities of future students in Ukrainian language classes in the modern Higher Technical School Updating the content, forms and methods of teaching and education in educational institutions: Collection of scientific works. Scientific notes of Rivne State University for the Humanities. Issue №16 (59). Rivne: RDGU, 2017. P. 105-109.

Konstantin M. Levitan, Larisa G. Medvedeva. The formation of a professional linguistic personality of a law student in the learning environment of a higher educational institution. Social and Behavioral Sciences. №154. 2014. P. 305-308.

Размещено на Allbest.ru