Порівняльний аналіз тенденцій підготовки вчителів початкової школи Великої Британії і України

Comparative analysis of training trends primary school teachers in Great Britain and Ukraine

Tetyana Zorochkina

The article deals with the comparative analysis of the tendencies of preparation of teachers of the primary school of Great Britain and Ukraine. It is highlighted that the work on preparing a teacher and improving his professional level in the UK is aimed at improving the quality of education. The dynamics of the development of state protection of Ukraine and the number of trained students is presented. The indicators of the training of daytime and part-time correspondence teachers in the United Kingdom are considered. It is noted that part-time education in the United Kingdom is becoming more and more popular, and, being progressive and most accessible, is rapidly developing. Part-time training programs offer an effective, cost-effective and convenient level of education. It is disclosed that at the level of post-diploma training two main types of courses are practiced: theoretical and research.

A comparative study of teacher training in Ukraine and the UK shows that Ukraine's level of scientific work in universities has fallen, UK scholarship is a high-level for Ukraine characterized by low participation of researchers in international research; One third of the research carried out by scientists from British universities, is considered the world's leading.

Key words: preparation of elementary school teachers, Great Britain, Ukraine, universities, education.

Високі показники освіченості населення України не приносять очікуваних вигод її населенню та економіці через низьку якість освіти та її невідповідність сучасним потребам ринку праці [1, 19], для покращення яких потрібно вжити відповідних заходів.

Що стосується якості підготовки вчителів початкової школи у Великій Британії, зазначаємо, що нинішній глобальний соціально-економічний та технологічний контекст поставив освіту в центрі європейської стратегії сталого розвитку та конкурентоспроможності. Відбувається посилення тиску на системи освіти, що безпосередньо впливає на найважливіший фактор у школі, який впливає на досягнення учнів, а саме роботу вчителів.

У початковій педагогічній освіті (ITE) у майже половині країн учителі можуть вибирати, чи отримати кваліфікацію за допомогою паралельного маршруту - включати інтегровану роботу на предмет навчальних предметів та професійну підготовку, або послідовний маршрут, за яким слід пройти професійне навчання їх предмета. У 15 європейських країнах мінімальний рівень програм ITE - це кваліфікація бакалавра, тоді як 17 країн вимагають принаймні ступеня магістра. Мінімальна тривалість ITE зазвичай становить від чотирьох до шести років [2].

Окрім знань з предмету, майбутні вчителі мають отримати професійні навички. Їх професійна підготовка включає в себе як теоретичні дослідження (включаючи психологію та теорію навчання), так і практичне навчання в школах, що, ймовірно, включатиме спостереження за викладанням і заняттям, які безпосередньо відповідають за навчальну діяльність у класі. Більшість країн встановили мінімальну тривалість професійної підготовки, що відповідає в середньому до 60 кредитів ECTS.

У зв'язку із зазначеним, здійснюється допомога вчителям вирішувати нові виклики, розширюючи та вдосконалюючи свої навички. Зміни у технології, суспільстві та закономірності підзвітності вимагають, щоб викладачі постійно переглядали ці навички та працювали ефективніше, ніж будь-коли раніше.

Підготовку вчителів початкової школи Великої Британії і України розглянуто і конкретизовано у роботах Н. Авшенюк, О. Бєсєдіної, Б. Вульфсона, К. Зискіна, Т. Кучай, Л. Пуховської, А. Сбруєвої та ін.

Маємо на меті розглянути порівняльний аналіз тенденцій підготовки вчителів початкової школи Великої Британії і України.

Стратегічні рамки для освіти та професійної підготовки (ET 2020), затверджені Радою Європейського Союзу, тепер проводять політичні дії у цих сферах. Вони визначають якість освіти та навчання як одну з чотирьох стратегічних цілей, в якій зазначається, що «існує необхідність забезпечення високоякісного навчання, забезпечення належної початкової освіти вчителів, постійного підвищення кваліфікації вчителів та тренерів, а також зробити викладання привабливою кар'єрою, тим самим гарантуючи, що інвестиції в людські ресурси є ключовим фактором успіху» [2].

Як видно із зазначеного, робота по підготовці вчителя і вдосконалення його професійного рівня у Великій Британії спрямована на підвищення якості освіти.

Щодо структури вищих навчальних закладів в Україні, зазначаємо: на початок 2013/14 навчального року працювало 803 вищих навчальних закладів (у т.ч. 167 - приватних); 245 коледжів, 198 університетів.

У 478 вищих навчальних закладів в т. ч. і приватних І-ІІ рівнів акредитації 30,7 тис. педагогічних та 86 науково-педагогічних штатних працівників навчали 329,0 тис. студентів (у т. ч.: молодших спеціалістів - 319,7 тис.; бакалаврів - 9,0 тис.; спеціалістів - 217 осіб; магістрів - 63 особи), в 325 вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації 20,4 тис. педагогічних та 117,9 тис. науково- педагогічних штатних працівників навчали 1723,7 тис. студентів (у т. ч.: молодших спеціалістів - 2473 тис.; бакалаврів - 1063,2 тис.; спеціалістів - 2733 тис.; магістрів - 139,9 тис.) [1; 3].

Станом на грудень 2015 року в Україні існувало 393 ЗВО III-IV рівнів акредитації. У це число входять державні, комунальні та приватні ЗВО, а також їхні філії, які є окремими юридичними особами. Більшість з них мають менше 1000 студентів денної форми. Чверть ЗВО має менше 100 студентів денної форми навчання. У 102 ЗВО на заочній формі навчається більше студентів, ніж на денній. Це переважно ЗВО приватної форми власності, а також ЗВО, підпорядковані МВС та переведені з окупованих територій. У 29 ЗВО денної форми немає взагалі. Приватні ЗВО переважно невеликі -- майже усі вони мають менше 1000 студентів денної форми навчання. Як показують різноманітні дослідження суспільної думки, зменшення кількості ЗВО часто пов'язують із підвищенням якості вищої освіти. Однак цей зв'язок залишається недоведеним.

Більше того, якби хтось вирішив закрити 218 найменших ЗВО, це зачепило б лише 6% від загальної кількості студентів денної форми, тож переважна більшість студентів та викладачів навряд чи відчують якісь зміни від скорочення кількості малих ЗВО, рис. 1 [4].

Рисунок 1 - Кількість і розмір приватних ЗВО [4]

Враховуючи те, що системи вищі освіти України знаходиться у стані постійних поточних та перспективних змін, представляємо динаміку розвитку державних ЗВО України та кількості підготовлених студентів у них, табл. 1.

Дані таблиці свідчать, що система вищої освіти України знаходиться у стані змін. Так, загальна кількість вищих навчальних закладів упродовж 2010-2018 років постійно зменшувалася від 813 (2010 р.) до 661 (2018 р.). Упродовж 8 років на 152 вищих навчальних закладів стало менше. Кількість студентів упродовж цих років зменшилась на 879546 осіб. Зокрема, кількість ЗВО ІІІ-IV рівнів акредитації зменшилась на 41, а студентів у них на 636703 особи.

Але зазначимо, ця кількість випускників, які отримали направлення на роботу у 2017 році, за сферою управління міністерства освіти і науки України, становить всього 12,6% від загальної кількості випускників (35989 осіб) [5].

Розглянемо динаміку прийому контингенту студентів ЗВО упродовж тривалого часу (1990-2014 рр), що представлено на рис. 2.

Рисунок 2 - Прийом студентів ЗВО України (1-4 рівнів акредитації) [6]

Дані, представлені на рисунку 2, свідчать, що починаючи з 1990-го року кількість студентів, що поступали у ЗВО збільшувалась у 2005-2008 рр. до ЗВО поступала найбільша кількість студентів. Упродовж останніх років спостерігається тенденція зменшення кількості студентів, що поступають до ЗВО України 1-4 рівнів акредитації [5, с. 37].

На рис. 3 представлені показники державного замовлення прийому студентів на денну форму навчання за освітно-кваліфікаційними рівнями упродовж 2002-2016 рр. відповідно до постанов Кабінету Міністрів України.

Рисунок 3 - Обсяги державного замовлення фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями (відповідно до постанови КМУ) [5]

Дані рисунка 3 свідчать про збільшення державного замовлення на місця бакалаврського освітньо-кваліфікаційного рівня до 2008 року, а потім - поступове їх зменшення. Що стосується місця державного замовлення магістерського рівня, того, починаючи з 2002 р. і до 2016 р. їх кількість поступово збільшується.

Упродовж 2007-2015 рр. загальна кількість місць державного замовлення відчутно змінилася, проте їх розподіл між галузями залишився фактично сталим.

Протягом 2007-2014 років відбувається скорочення кількості бюджетних місць за всіма рівнями, окрім магістра. Найбільш відчутного зниження зазнав рівень спеціаліста - на 27% з 2007 по 2014 роки. Дещо меншим є спад державного замовлення на бакалавра - 15% протягом того ж періоду; незначне зниження обсягів держзамовлення на молодшого спеціаліста.

На заочній формі зміни більш відчутні у 2015 році. Лідерами заочної форми є суспільні науки (35%), інженерія (20%), гуманітарні науки (12%), педагогіка (12%). Утримання багаторічного статусу-кво в умовах динамічних змін на ринку праці призводить до поглиблення прірви між університетами та ринком праці. Це зайвий раз підтверджує тезу про потребу відходу від моделі державного замовлення та пошуку інших форм розподілу бюджетних коштів [4].

Що стосується місць державного замовлення на денну форму навчання, зазначаємо, що впродовж 2007-2015 рр., кількість вступників спадає швидше, ніж кількість бюджетних місць. Тому навіть при скороченні обсягів державного замовлення протягом 2010-2015 років конкурс на бюджетні місця на різних освітніх рівнях не зростає.

Представляємо обсяги державного замовлення заочної форми навчання (2010-2015 рр.) (рис. 4) та кількість вступників на денну і заочну форму разом у 2013-2015 роках - рис. 5.

Дані рисунка 4 свідчить, що місця державного замовлення на заочну форму навчання на всі освітні-кваліфікаційні рівні у 2014р. почали значно скорочуватися, а дані рисунка 5 - що кількість вступників на денну і заочну форми разом скорочувалися на освітнє-кваліфікаційних рівнях: бакалавр, спеціаліст і магістр упродовж 2013-2015 рр. Слід зазначити, що кількість студентів зменшилась як на денній (-21%), так і заочній формі навчання (-47%) за період 2012-2016 років, через демографічний спад 1990-х. У 2015-2016 навчальному році кількість студентів різко скоротилася ще й через окупацію українських територій. Найбільше скорочення відбувається на програмах спеціаліста; університети дедалі більше пропонують магістерські програми [4].

Розглянемо показники підготовки педагогічних працівників денної і заочної форми навчання у Великій Британії.

Згідно даних департаменту освіти Великої Британії одержаного такі дані: початкові показники ефективності підготовки викладачів за навчальний рік 2015-2016 представлені на рис. 6.

У 2015-2016 навчальному році налічувалося 28 396 випускників, з яких 25 924 (91%) отримали статус кваліфікованого вчителя (QTS).

Частка останнього курсу підготовки вчителя, яка нагороджена QTS, становила від 87% до 92% протягом останнього десятиліття. Частка, яка досягає статусу кваліфікованого вчителя QTS в останньому році, подібна до навчального року 2014-2015 рр., коли цей показник становив 92%.

Рисунок 6 - Показники підготовки викладачів

95% студентів, які закінчили курси підготовки вчителя, отримали нагороди за кваліфікаційні відмітки, були найняті у викладацький склад протягом шести місяців після кваліфікації.

Рисунок 7 - Показники підготовки вчителів упродовж 2006-2007 - 2015-2016 рр. у Великій Британії

У 2015-2016 навчальному році 95% (23 380) останнього курсу студентів , що отримали кваліфікацію кваліфікованого вчителя QTS, перебували на посаді викладача протягом 6 місяців, така ж частка, як у 2014-2015 навчальному році.

З 2010-2011 навчального року спостерігається загальна тенденція до зростання зайнятості, однак ставка останніх років залишається загалом стабільною [7].

На першому курсі підготовки вчителя у 20152016 навчальному році налічувалося 27 422 студентів перших курсів. Це включає в себе 1 599 стажерів. За винятком курсу «Teach First», в 20152016 навчальному році нараховувалося 25 823 аспірантів першого року, а у 2014-2015 навчальному році - 25 335.

У 2015-2016 навчальному році 52% студентів розпочали навчальний курс.

На завершальному курсі підготовки вчителя в 2015-2016 навчальному році було 28 396 студентів. Це включає в себе 1662 навчання студентів перших курсів. За винятком курсів «Teach First», у 2014-2016 навчальному році було 26 794 студентів останнього року, з 26 607 у 2014-2015 навчальному році.

Рисунок 8 - Початкові показники ефективності підготовки викладачів за навчальний рік 2017-2018