Соціокультурне відродження Кременецького ліцею під польським протекторатом міжвоєнного періоду

Ключові слова: Кременецький ліцей, освіта, наука, соціальний та культурний розвиток, Наддніпрянщина.

Татьяна Дудка

Социокультурное возрождение Кременецкого лицея под польским протекторатом в межвоенный период

В статье проанализированы поэтапность социокультурного возрождения Кременецкого лицея в составе Польши в течение первого тридцатилетия ХХ века. Определена значимость влияния функционирования учреждения для успешного регионального развития исследуемого периода. Показано сетевую структуру Кременецкого лицея, представленного на уровне дошкольных, средних, общеобразовательных, академических учреждений, деятельность которых усиливалась благодаря упорядоченности внут- ренных социальных взаимоотношений.

В ходе исследовательского поиска использовано целый спектр методов - историко-педагогический, историко-генетический, поэтапно-проблемный, сравнительный, хронологическый, содержательный.

Ключевые слова: Кременецкий лицей, образование, наука, соціальний та культурний розвиток, Наддніпрянщина.

Сучасна освіта опинилася він-на-віч із такими соціокультурними протиріччями, які наслідково віддзеркалюють наявність військово-політичної нестабільності, регіональної розосередженості та відсутності впевненої переконливості у оптимістичному «завтра». Зародки песимізму на соціокультурному рівні є наслідком міжусобної роздвоєності, подвійності стандартів та неповної визначеності на шкалі регламентованих орієнтирів. Їх подолання повинно рухатися з урахуванням викликів часу, вимог сучасного суспільного розвитку та попередніх уроків минулого.

Досить цінним історико-педагогічним досвідом вирізняється Кременецький ліцей, який у період міжвоєнних років відзначався певною прогресивністю та зорієнтованістю на досягнення продуктивних результатів соціокультурного зростання.

Фрагментарність дослідження окремих аспектів сформульованої проблематики знаходимо на сторінках праць окремих українських дослідників, зокрема О. Сухомлинської, Т. Завгородньої, О. Лавріненка, Н. Дем'яненко та інших. Варто звернути дослідницьку увагу на ті історичні факти, які дозволяють нам сформувати найбільш повне історико-педагогічне панно соціокультурного відродження Кременецького ліцею, функціонування якого на українських теренах залишило вагомий слід у розвитку вітчизняної освіти та науки.

У межах заявленої проблематики автором виокремлено окремі дослідницькі завдання:

- окреслити значущість феноменологічного впливу на розвиток вітчизняної освіти та просвітництва;

- деталізувати мережеву структуру Кременецького ліцею з урахуванням ключових особливостей їх функціонування;

- переосмислити уроки минулого у ретроспекції майбутнього освітнього реформування.

Завершення Першої світової війни переорієнтувало вітчизняну спільноту на пошуки найбільш оптимальних шляхів для виходу із наявної суспільно кризи. Окремою ремаркою владні структури акцентували увагу на обов'язковості розвитку освіти, функціонування якої потребувало відповідної ресурсної підтримки. Проте, заплановані проекти на певному часовому проміжку залишалися безрезультатними, оскільки їх втілення у більшій мірі підкріплювалося нормативно, а не фінансово. Така тенденційність була характерною для Волині, яка у досліджуваний період перебувала під польським протекторатом вже починаючи із 1918 року.

Координаційними кроками на зустріч освітньому розвитку було утвердження принципу доступності навчання для представників різних соціальних верств, створення умов для безкоштовного навчання, формування єдиного керівного апарату для «моніторингу якості» функціонування осередків просвітництва. Одним із таких осередків на проукраїнських теренах став Кременецький ліцей. Основною метою заснування якого було створення найбільш оптимального клімату для виховання вірних підданих державі громадян та забезпечення процвітання «...науки, Вітчизни і честі...» [1, 46].

Акцент на території Кременеця був зроблений польською владою не випадково, оскільки ще з попередніх десятиліть Волинь відрізнялася з- поміж інших проукраїнських регіонів відповідним науково-освітнім рівнем.

У планах профільної урядової структури на нормативному рівні утверджувалося три пріоритетні напрями роботи зазначеного освітнього осередку - освітня, просвітницька та соціокультурна. Реалізація освітньої функції покладалася на кваліфікований педагогічний склад, який оперуючи відповідним дидактичним інструментарієм повинен був забезпечити відповідний рівень навчально-виховного процесу.

Відродження Кременецького ліцею на міцних освітніх підвалинах попереднього століття досить виразно засвідчив історіографічний опис завдань освітнього закладу: «...давні заслуги...та... нові обов'язки.» [5, 17].

У організаційному контексті, діяльність ліцею передбачала паралельне функціонування у своєму складі цілого комплексу освітніх закладів «…загальноосвітньої школи, гімназії, середньої рільничої школи, професійно-технічних училищ, учительської семінарії.» [12, 315].

Кременецький ліцей, як освітній комплекс, забезпечував функціонування декількох освітніх рівнів, що уможливило паралельне охоплення широкого кола цільової аудиторії. Ще однією освітньою «родзинкою» закладу була зорієнтованість існуючих навчальних програм на задоволення реально існуючих потреб регіону.

Слід зауважити, що рівень соціокультурного та освітнього розвитку Волині у досліджуваний період був досить низьким у порівнянні із Польщею. У зв'язку із цією обставиною, перед наявним викладацьким складом поставало надзвичайно складне завдання - підібрати й оптимізувати дидактичний інструментарій таким чином, щоб підготувати освічену молоду генерацію, здатну згодом підняти на своїх плечах тягар регіонального розвитку.

У досліджуваний період актуальною залишалася проблема неписемності, а тому одним із завдань функціонування одного із «підрозділів» Кременецького ліцею - учительської семінарії було налагодження ефективної підготовки педагогічних кадрів. Випускник такої семінарії отримував законне право працювати у загальноосвітніх навчальних закладах Польщі та інших країн (див. рис. 1).

На зміну ліквідованій учительській семінарії (1932 р.) було відкрито інший заклад аналогічного профілю - педагогіум, який розгорнув своє функціонування у 1935 р. (рис.1). Зазначений освітній концентр повинен був підсилити існуючу педагогічну підготовку молодих кадрів. Окрім цього, заклад націлювався на ліквідацію проблеми малодосвідченості.

Черговим структурним підрозділом Кременецького ліцею була гімназія імені Тадеуша Чацького, цільовою аудиторією якої була не лише місцева молодь, але й представники із проросійської території (понад 50% від загальної кількості) (рис.1) [3, 37]. Остання теза засвідчує, що рівень освітньої підготовки цього просвітницького осередку був настільки високим, що його популярність ширилася територіальними просторами українських земель.

Досить почесне місце у структурі Кременецького ліцею займала школа сільськогосподарського та лісничого профілю, яка за своїм рівнем прирівнювалася до середньої школи (рис.1). Очільником цього профільного осередку був призначений Г. Тарновський, який прикладав чимало зусиль для оптимізації підготовки фахівців зазначеного профілю. З цією метою до освітнього процесу закладу було залучено достатню кількість практичних занять, під час яких вихованці працювало над розв'язанням завдань прикладного характеру. Перед тим, як перейти до опрацювання таких завдань вихованці проходили інтенсивний «курс» теоретичної підготовки, який дозволяв їм без проблем перейти до розв'язання більш складних завдань в умовах відкритої місцевості.

відродження кременецький ліцей польща регіональний розвиток

Рисунок 1. - Мережева структура Кременецького ліцею (поч. ХХ ст.)

Не менш важливі функції освітньої підготовки покладалися на нижчу садівничу школу та школу гайових (рис.1) [2]. Обидва просвітницькі осередки зорієнтовувалися на підготовку спеціалістів середнього рівня для сільськогосподарської сфери та лісництва. Слід зауважити, що функціонування відповідної лісничої спеціалізації у школі гайових було досить нетривале за часовим критерієм, що вочевидь обумовлювалося не високим попитом на працівників такого профілю.

Багаторівневість навчально-виховних концентрів досліджуваного ліцею не обмежувалася лише дошкільними, середніми та загальноосвітніми закладами.

Досить вагомим напрямом діяльності Кременецького ліцею була необхідність забезпечення належної професійної підготовки працівників для промисловості. З цією метою у складі ліцею розгорнула свою діяльність середня сільськогосподарська реміснича школа (рис.1). Джерелознавчі матеріали засвідчують, що на базі ремісничої школи діяло декілька відділів підготовки за відповідними профілями - столярним, електромонтерним, механічним, слюсарним. Тривалість навчання у названому закладі становила 3 роки, куди мали право вступати випускники після семирічної школи.

З вище викладеного стає зрозумілим, що освітня мережа Кременецького ліцею здійснювала досить комплексну підготовку вихованців в межах перших трьох навчальних рівнів, що на рівні вікового цензу охоплювало цільову аудиторію від семи до двадцяти одного року.

Справжніми осередками виховного впливу, які діяли у складі ліцею, були інтернати (у сучасному розумінні гуртожитки) (рис.1) [7]. Їх «цільовий фонд» заселяв учнівський колектив вихованців ліцею. Такі інтернати диференціювалися за критерієм статі, що відповідно накладало відбиток на формування їх різновидів - чоловічих та жіночих. Такі інтернати зорієнтовувалися не лише на задоволення соціально-побутових потреб пересічного вихованця, але й на виконання цілого ряду навчально-виховних, просвітницьких та соціокультурних функцій. Після завершення навчання представники Кременецького ліцею опинялися у спеціальних виховних умовах, які забезпечували підтримання відповідного клімату взаємодії, підтримки та спілкування. Слід зауважити, що для вихованців садівничої школи таки не вдалося створити спеціальних інтернатних умов, що в більшій мірі було наслідком територіальної віддаленості цього освітнього концентру (село Сураж) від місцерозміщення самих гуртожитків (місто Кременець та село Білокриниця).

З метою створення найбільш продуктивних умов для функціонування самоосвіти на базі досліджуваного ліцею було засновано бібліотеку [9]. Названа книгозбірня володіла досить значним и на той час книжними фондами, чисельність одиниць яких перевищувала тисячу одиниць. У алфавітному каталозі була представлена виключно наукова література, стародруки й рукописи, давні пам'ятки та «нумізматика» [9]. Основний фонд джерелознавчої колекції презентували раритети двох попередніх століть, які були люб'язно подаровані закладу тогочасними меценатами, зокрема, відомим серед них був - І. Часновський. Цікавим, на наш погляд, історичним фактом було й те, що частина творів була написана на іноземній мові, що частково передбачало необхідність освоєння вихованцями «вершин» іноземних мов (зокрема, французької, німецької, італійської, польської) [9].

Досить цікавим історико-педагогічним фактом було відкриття на базі досліджуваного ліцею «передшколи» (рис.1) [9, 31]. Ідейність заснування такого осередку була досить достатньо виваженою з точки зору тогочасних умов, оскільки зорієнтовувалася на виконання функцій дошкільного навчального закладу. Цільовою аудиторією вихованців такого закладу були діти дошкільного віку працівників ліцею.

Окрім загальноосвітнього та вузькопрофільного спрямування, у складі ліцею функціонували і вищі школи - відповідні народні університети (рис.1). Вони не були «повнофункціональними», а швидше експериментальними. Ідейність їх відкриття була почерпнута із академічного еталону Данії [2]. Особливістю вітчизняних прототипів було їх територіальне розташування на території сільських населених пунктів, які планувалося з їх допомогою перетворити на справжні культурно-освітні концентри. І якщо їх поява на польських землях датувалася кін. ХІХ ст., то на Волинській землі вони розгорнули своє активне функціонування лише у першому тридцятиріччі наступного століття. Трьома територіальними концентрами народних університетів були наступні повіти - Дубенський, Костопільський та Ковельський [13].

Важливу соціокультурну функцію у досліджуваний період виконував Музей Кременецького ліцею, названий на честь доктора наук В. Бессера (рис.1). Відкриття останнього, відбулося за підтримки місцевого осередку «Просвіта» та Наукового товариства імені Шевченка [11, 77]. Основні експозиції музею репрезентувалися за декількома тематичними напрямками - фізико-географічною (типи ґрунтів, представників рослинного і тваринного світу) та етнографічною [11]. Варто підкреслити, що експозиції музею були досить «мобільними» у досліджуваний період, що пояснювалося перш за все необхідністю реалізації мандрівного просвітництва у колі широких суспільних мас.

Новостворений культурно-просвітницький центр Очолив педагог О. Цинкаловський [11]. За ініціативи Олександра Миколайовича, ліцеїстами було зібрано на території Волині, Полісся та Підляшшя значну кількість природних та культурних експонатів. Усі вони увійшли в основу наступних відділів музею - «...археологічного, ботанічного, географічного, геологічного та етнографічного» [11, 78].

Ось як описав свої враження від реалізації просвітницького туризму разом зі своїми вихованцями О. Цинкаловський: «…довелося. бувати і ночувати в будинках учителів, хуторян, поміщиків. майже у кожному місці знаходили щось нове. часто консультувалися з професором

І. Шендриком, В. Січинським та іншими фахівцями» [11, 78 - 79]. З метою унаочнення навчально-виховного процесу, місцевий просвітник-турист опублікував «…геологічну та археологічну карти Волині та Волинського Полісся» [11, 80].

За сприяння волинської «Просвіти» і місцевого відділу Спілки вчителів, свою діяльність розгорнула і кременецька туристична секція. Даний осередок широко практикував організацію просвітницького туризму на території досліджуваного регіону [7].

Ще однією досить цікавою структурною одиницею Кременецького ліцею був Волинський науковий інститут. Робота цього освітнього концентру охопила досить широкий спектр професійної підготовки природничого, гуманітарного, етнографічного, економічного і сільськогосподарського профілю [6; 14; 15]. Основне завдання, яке покладалося на заклад було всебічне вивчення регіональних особливостей з метою подолання наявних труднощів на шляху до його соціально-економічного та культурного зростання.

Управлінські функції у такій освітній мережі єдиної структури Кременецького ліцею покладалися на керівний апарат педагогічної ради [10]. До їх компетенції входили повноваження з організації належного навчально-виховного рівня діяльності досліджуваної освітньої структури, шляхом залучення необхідного ресурсного потенціалу регіону.

Підсумовуючи значущість феноменологічного функціонування можемо зробити висновок, що феноменальність соціокультурного відродження Кременецького ліцею у складі Польщі забезпечувалася наявною організаційної цілісністю, відповідною матеріально-технічною базою та кваліфікованим кадровим потенціалом. Усупереч викликам міжвоєнних років досліджуваний освітній осередок настільки ефективно налагодив багаторівневість освітньої підготовки, що став популярним не лише на проукраїнській території, але й за її межами. Збалансований симбіоз навчальної, виховної, просвітницької, соціокультурної та інших функцій закладу уможливив досягнення ефективності особистісного розвитку, пріоритетності аксіологічних концентрів, організованого меценацтва. Перспективи подальших розвідок вбачаємо у дослідженні персоніфікованої спадщини представників ліцею, які заклали міцний фундамент подальшого освітнього та наукового поступу регіону.

Список використаних джерел

2. Komunikat Zrzeszenie Вуіусй Wychowankуw Liceum Krzem. // Liycie Krzemienieckie, 1934. № 11. - S. 391-392.

3. Liceum Krzemienieckie (Ognisko pracy spoіecznej na wsi). Prospekt. Krzemieniec: NaMadem Liceum Krzemienieckiego, 1935. S. 19-24.

4. Дудка Т.Ю. Соціально-освітній вектор діяльності товариства «Просвіта» (друга пол. ХІХ - поч. ХХ ст.) // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. К.: Видавництво НПУ імені М.П.Драгоманова, 2017. С. 44-52.

5. Коляденко С. Кременецький ліцей у системі освіти Волині (ХІХ- 30-ті рр. ХХ ст.): Монографія. Житомир: Житомирський держ. пед. у-тет, 2003. 136 с.

6. Кондратюк В., Зайцев О., Верхоляк І., Хома Л. Суспільно-політичне життя в Україні в 20-30 роках ХХ століття. Львів, 1993. 74 с.

7. Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ - перша третина ХХ ст.). Київ: [б.в.], 1992. 170 с.

8. Панасюк В. Організація шкільництва у Волинському воєводстві в 20-ті рр.: до проблеми польсько-українського порозуміння // Збірник навчально-методичних матеріалів ВДУ. Луцьк, 1998. С. 82-87

9. Панасюк В. Режим двомовності в шкільництві на Волині у 1920-1930-их роках // Науковий вісник ВДУ: Істор. Науки. Луцьк, 2000. Вид. 1. C. 69-79.

10. Пономаренко С. Суспільно-політична ситуація на Волині у 20-их роках ХХ ст. // Науковий вісник ВДУ: Істор. Науки. Луцьк, 1999. Вип.5. С. 91-95.

11. Ротач П. З любов'ю до рідного краю // Слово і час. К., 1990. № 6. С. 76 - 81.

12. Собчук В.Д. Кременецькій ліцей // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол. : В.А. Смолій та ін; Інститут історії України нАн України. К. : Наук. думка, 2009. Т.5. С. 315.

13. Ткачук П. Політика уряду Польщі у галузі народної освіти на Волині (1919-1939) // Волинь і Волинське зарубіжжя. Луцьк, 1994. C. 150-153.

14. Чернихівський Г. Кременеччина від давнини до сучасності. Кременець. Папірус, 1999. 320 с.

15. Шваб А., Оболончик Н. Організаційно-структурні засади діяльності Кременецького ліцею в 1920-1930 рр. // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Луцьк, 2001. № 10. С. 19-23.

Tetiana Dudka

Socio-cultural release of the Kremenets Lyceum under the Polish Protectorate the intermediate period

This article analyzes the influence of the Kremenets Lyceum on the educational movement of Naddnipry- anshchyna. The period of its functioning had great scientific and educational potential.

The historical and philosophical essence of the studied pedagogical phenomenon in the course of outlining multiple dimensions of its implementation in the social and cultural sphere has been problematized.

Emphasis is placed on the deep training potential of the studied educational center, which has promoted the comprehensive development of the individual. The dominant pedagogical principles, methodological approaches, which were innovative in the studied historical period, have been outlined.

By analyzing the creative heritage of national educators and social events of that time, the educational potential of the studied phenomenon has been revealed. Attention has been drawn to the values of education, which reflected the level of social and cultural development of the state. The research has proved that the thematic completeness of the educators' pedagogical views served as a constant source of substantiation of the ideological content of the educational process structuring of the studied period.

Professional training at the Kremenets Lyceum is considered in two main contexts. First, it is a systematic entity, which integrates from the public point of view through the specific organizations and institutions that interact through material and information exchange. Second, professional culture at a higher level of integration is an element of interconnection and interaction of its functional components such as traditions, norms, and distribution of resources.

The development of the studied pedagogical phenomenon has been reflected to correlate with the laws of existence and the social and cultural features of the studied period. The importance of social, political, economic, and cultural determinants that became decisive in the process of forming the educational concept of that time has been emphasized. The analytical tools of the study were comparative, descriptive, source study, historical and structural, chronological, historical and comparative, constructive, and genetic methods.

Keywords: Kremenets Lyceum, education, science, social and cultural development, Naddnipryanshchyna.

Размещено на Allbest.ru