Пастирська педагогіка: потреба суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пастирська педагогіка: потреба суспільства

Наталія Мукан,

доктор педагогічних наук, професор,

Національний університет “Львівська політехніка” (м. Львів, Україна)

Оксана Блавт,

доктор педагогічних наук, доцент,

Національний університет “Львівська політехніка” (м. Львів, Україна)

У статті розглянуто питання доцільності пастирської педагогіки. За результатами аналізу установлено, що такий вид педагогіки підтримує суспільство й вважається, що держава повинна бути зацікавленою у педагогічній пастирології і всіляко підтримувати її функціонування. Метою дослідження є визначення засад пастирської педагогіки, розкриття та обґрунтування її основних компонентів. Узагальнено базові основи, на яких грунтується пастирська педагогіка. Запропоновано дефініцію пастирської педагогіки. Виокремлено та обґрунтовано її компоненти: онтологізація, деонтологізація, етизація, культурологізація, соціалізація, олюднення людини. Установлена доцільність запровадження пастирської педагогіки у дошкільних, шкільних та закладах вищої освіти, як інноваційної програмної технології. пастирська педагогіка інноваційна освіта

Ключові слова: пастирська педагогіка, богослів 'я, онтологізація, деонтологізація, етизація, культурохогізація, соціалізація, олюднення людини.

PASTORAL PEDAGOGICS: THE NEED OF SOCIETY

Oksana Blavt,

NataliiaMukan,

Doctor of pedagogical sciences, Professor,

The article deals with the expediency of pastoral pedagogy, based on pedagogical ideas and Christian anthropology, produced by religious and secular pedagogy. Nowadays the problems of theory and practice of pedagogical pastorology which organically integrates into modern pedagogy the possibilities of Christian education are topical.

The purpose of the study is to identify the principles of pastoral pedagogy, to discover its main components, which are approved by society. The research is based on the use of a set of general scientific theoretical methods: analysis, synthesis, systematization, and generalization.

According to the results of the research, the fundamentals on which pastoral pedagogy is based as well as Orthodox anthropology are analysed and summarized. It is defined that pastoral pedagogy is the spiritual discipline which studies the processes of civil society, natural social relationships as well as humanization of a human being, and its main task is to help the human being. The authors clarify that the Orthodox pastor should be acquainted with the main principles of pedagogy and use them in his activity with the Orthodox community, which has various aspects: leadership, teaching, as well as sanctification. The definition of the notion “pastoral pedagogy ” is proposed. Its components are distinguished and substantiated: ontologizing, deontologization, ethization, culturalization, socialization, as well as humanization of human beings. It is determined that the the conviction of a person, conversion to primary philosophical and theological teachings is a complex issue of pastoral pedagogy. The expediency of introducing pastoral pedagogy in preschool, school and higher education institutions as innovative program technology has been revealed.

The results of the study can be used to find original pedagogical systems based on philosophical teachings and practical needs of the modern world.

Keywords: pastoral pedagogy, theology, spiritual upbringing, ontologization, deontologization, ethization, culturalization, socialization, humanization of a human being.

Постановка проблеми

У статті35 КонституціїУкраїни записано: “Церква і релігійніорганізації в Українівідокремленівіддержави, а школа - від церкви. Жоднарелігія не може бути визнана державою як обов'язкова[3, с. 95]. Такікатегоричнірозмежуванняміж школою і Церквою стали наслідкомкомуністичноговиховання у колишньомуРадянськомусоюзі. Але на територіїУкраїнипостійно Церква була в пошані. Більше того, Церква ранішедержави почала займатисяорганізацієюнавчання, морального вихованнядітей і дорослогонаселення. Протесьогодні держава збайдужіла до Церкви і не визнаєїїучасті у вихованнянаселення.

Вважаємо, щоактуальністьпроблемиполягає в тому, щосуспільствопроявляєінтерес до Церкви та їїучасті у вихованнінаселеннякраїни. Суспільствоживе за своїми законами і погоджуєтьсяіз законами, які утвердила держава, протесуспільствопотребує Церкви і всілякоїїпідтримує.

Українська держава підвпливомсуспільстваздійсниладеяке “пом'якшення” і “дозволила” Церквібрати участь у шкільномужитті. Це, зокрема, стосуєтьсяучастісвященників у роботізакладівшкільноїосвіти (участь у святкуванніпершого й останньогодзвоників, свята Миколаятощо). У багатьох школах середнавчальнихдисциплін є християнськаетика, яку викладають й священики. Таким чином реалізуєтьсяпроцесоновлення духовного вихованнядітей, що є об'єктивною потребою сучасності. Відтак, зароджуєтьсяможливістьрозпочатиформуванняпастирськоїпедагогіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання, наближені до пастирськоїпедагогіки, висвітлювалися у низціпрацьнауковців та богословів. Серед них О. Тро- фимлюк, М. Маруняк, Д. Ковальчук, А. Хромовицький, І. Маслов, С. Ярмусь, Я. Ле- вицький, Б. Сливка.

Мета дослідження - визначення засад пастирськоїпедагогіки, розкриття та обґрунтуванняїїосновнихкомпонентів.

Об'єктом дослідження є педагогічні засади діяльностіпастира у його духовно-церковнихвідносин з парафіянами. Методи дослідження. В основу дослідженняпокладеновикористання комплексу загальнонауковихтеоретичнихметодів: аналіз, синтез, систематизацію, узагальнення.

Результати дослідження

В основу пастирськоїпедагогікипокладеноположення таких наук як пастирськебогослів'я та педагогіка. Узагальнюваннямінформаціїнауковихджерел, ми дійшливисновку, щопастирськебогослів'я, як розділбогослів'я, предметом якого є вивчення й систематичненавчання про пастирськеслужіння в Церкві, покладене на священика. У якостінавчальноїдисциплінипастирськебогослів'я входить до блокупрактичнихбогословськихдисциплін, яківивчаються в духовних школах, поряд з гомілетикою, літургікою, канонічним правом [4, с. 690].

На основіопрацюваннянауковихданих, з'ясовано, щобогослів'я - це система обгрунтування і захистурелігійнихучень про Бога, сукупністьвиробленихтієючиіншоюрелігієюдоказівістинності догматики, релігійноїморалі, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановленостівіровчення і Церкви. Вона охоплює низку дисциплін, пов'язаних з богослужбовою практикою. Зокрема, у християнськомубогослів'їбулизакладеніпредставниками патристики у першівікиіснування Церкви, якіспиралися при йогорозробці на Біблію, вченняПлатона й Арістотеля, неоплатоніків та ін. Система християнськогобогослів'яоб'єднує комплекс дисциплін, кожна з якихстосуєтьсярізнихсторінвіровчення й культу і маєсвоєцільовепризначення [5, с. 42].

Виходячиізнаведенихдефініцій, можнавважати, щопастирськебогослів'ямаєбезпосереднєвідношення до пастирськоїпедагогіки. Педагогіка (буквально з грецької - “водіннядітей”) - цесукупністьуявлень, знань, норм, технік і умінь, накопичених в соціальномудосвідівідноснопроцесіввзаємодіїдорослих і дітей. Залежновідпрагматичноїаспектизаціїпедагогікуназивають:

- науковоюдисципліною, яка вивчаєпроцесидорослішання, окультурення і соціалізаціїдітей;

- технологічноюдисципліною, яка включає в себе принципи, правила і норми, щорегламентуютьповедінку і діяльністьдорослихвідноснодітей, а також права та обов'язкидорослих у взаємодії з дітьми;

- мистецтво і ремесло спеціальноїсоціальноїгрупичипрофесійногоспівтовариства, якомусуспільстводелегуєвзаємодію з дітьмивідіменівсьогосуспільства;

- прикладнуфілософіючифілософію, яка займається практичною апробацієюнапрацьованих нею уявлень і підходів до життя, людини, соціуму, пізнання і практичноїдіяльності;

- результат культурологічних, антропологічних і етнографічнихдослідженьрізноманітних культур і субкультур, якіопікуютьприйняті в данійкультуріформивпливудорослогоспівтовариства на дітей і формивзаємодії в дитячомуспівтоваристві (народна педагогіка) [1, с. 767-768].

Ми розглянемоще одну прагматичнуаспектизацію - духовнудисципліну, яка вивчаєпроцеси, покладені в основу громадянськогосуспільства, природнихсоціальнихзв'язків і олюдненнялюдини в цілому. Цієюдисципліною є пастирськапедагогіка. Отож, вважаймо, щопастирськапедагогіка - це духовна наука про онтологічневихованнявірян та мистецтвореалізаціїцьогопроцесу.

Об'єктамивихованняпастиря є вірянирізнихвіковихгруп та професійнихкатегорій. Кожнагрупачикатегоріяпотребуєіндивідуальногопідходу у роз'ясненні про виконаннясвоїхобов'язків у земному житті. Здебільшоголюдинавиконуєсвоїобов'язки з метою забезпеченнявласногоматеріальногостановлення, що є необхідним, але не достатнімявищем. Не забувають люди про духовнийобов'язок, тому й стаютьвірянами, парафіянами Церкви. Пастир у богослужбовійдіяльності та позабогослужбовихдіяхдопомагаєвірянинузнайтисвоєдуховнемісце у житті, що й відображається у духовному вихованні, яке можнаназватионтологічнимвихованням.

Онтологія (відгрецьк. - наука про буття) - вчення про буття як таке, про всезагальнізнаменнявизначеннябуття. Цеметафізикабуття і речей [8, с. 319]. Головне місце у бутті, тобтоонтології, займаєлюдина. Тому пастир повинен здійснювативідповіднеонтологічневиховання, щоблюдина могла віднайтивласнуцілісністьреалізувати себе як людина, громадян, фахівецьпевноїгалузі.

Звичайно, середвірянособливемісце повинна займати молодь, діти. Це складне питання в суспільстві, оскільки в церквуходять люди переважно старшого, похилоговіку. Молодь і дітивідвідуютьцерквурідко, а у позаслужбовихвідносинахуникаютьконтактівізпастирем. Зрозуміло, щоспеціальнимиоб'єктамионтологічноговиховання є діти. Якщоговорити про Україну, то у свідомостідеяких старших людей залишилась стара комуністичнаідеологія, яка скерована на ізоляціюдітейвід Церкви. Тим самим такаізоляція наносить значну шкоду суспільству. Аджесуспільство не отримуєонтологічновихованихгромадян, без них неможливопобудуватиповноцінногогромадянськогосуспільства, яке б здійснювалокореляціюдержави.

Мистецтвореалізації духовного вихованнямаєдемонструватипастир. Суспільство повинно турбуватися про духовні, моральні, ділові та іншіякостіосіб, яківступають у закладиосвіти духовного спрямування. А такожіснує потреба у сприянніфункціонуваннядуховнихзакладівосвіти, працевлаштуванняпастирів, створення для них відповідних умов праці та проживання.

Виходячиіздефініційпастирськоїпедагогіки, можнавизначитиїїкомпоненти. Думається, щоосновними компонентами пастирськоїпедагогіки є такічинники як навчання, виховання та розвитоквірян: онтологізація, деонтологізація, етизація, культурологізація, соціалізація, олюдненнялюдини.

Онтологізаціявипливаєізпершоїфілософії як взірцянауковості. Поняттяпершоїфілософії походить відАристотеля, оскількиїїзавданням є дослідженнясущого як сущого. Основною субстанцієюпершоїфілософії є Бог, якийзабезпечуєбуття. Тому першу філософіюможнаіменуватитеологією (богослів'ям). Всііншінауки посилаютьсяна неї, оскільки вона досліджуєпершінайвищі причини буття. Предметом першоїфілософії є перші причини, особливо найвища з них - Бог (онтологічнапершість), їїцінність з поглядунайглибшихпізнавальних потреб людини [7, с. 8-14]. Тобтоонтологізаціялюдини, на нашу думку, цепроцеснабуттяжиттєдіяльних, побутових, педагогічних, виробничих потреб, які б не тільки не шкодили, а й сприяли духовному розвитковілюдини.

Йдеться про те, щопастирсвоїмипедагогічнимидіями доводить людинітінормижиттєдіяльності, якихвимагає перша філософія і суспільство. Людина у своїхжиттєвих потребах може і збагнути, яких норм їїсліддотримуватись і, взагалі, як вона повинна жити, щоб не бути духовнимпорушником. Цінормативнінастанови повинен продовжуватипастир.

Складнимпитаннямпастирськоїпедагогіки є переконаннялюдини, наверненняїї до первиннихфілософських, богословськихвчень. Переконуватискладніше, ніжвчити заново, якщоврахуватибайдужістьдержави, атеїстичну пропаганду деякихдержавнихосіб та громадськихдіячів, активнудіяльністьрізнихшкідливихатеїстичних сект, гонитву за матеріальнимистатками та іншіфактори. Тут важлива не стількиреакціясуспільства, стількиреакціясвоєїсовісті. Змусити “запрацювати” совістьлюдини повинен пастир. Тим самим пастирпороджує друге “Я”, яке контролюєтілесні, душевні й духовні порухи людини. Власнеце й є основнимзавданнямонтологізації.

Деонтологізаціюлюдинипороджуєтакафілософсько-правова наука як природно-правовадеонтологія, щосформувалася на основіпастирськогобогослів'я. Вважаємо, що природно-правовадеонтологія - це наука про внутрішнюдію правового почуттяобов'язку земного життялюдини, яке супроводжуєїїпостійно. Іншими словами, правовепочуттяобов'язку праведного життялюдини є деонто- логізацією, де впроваджуютьсяонтологічнінорми в життя. Методика деонтологізаціїформуєтьсяособистопастирем, виходячи з норм канонічного права.

Зокрема, пастирнавчаєвірянам про зміст і наслідкиправопорушеньлюдини в житті, що є недотриманнямонтологічних норм. Правопорушення в богослів'ї, канонічномуправііменуєтьсягріхом. Гріхи не даютьлюдинірозвиватися духовно, оскільки вони постійно “нагадують” їй про недосконалежиття. Як позбутисягріха - рекомендуєпастир. Цезокрема, сповідь, піст і молитва. Суспільству часто не відомігріхи, особливо в думках, почуттях і бажаннях. Але ціневидимігріхи часто стримуютьлюдину, позбавляютьїїактивності в суспільномужитті, не даютьїй морального права виховуватиіншихтощо. За допомогоюметодівпастирськоїпедагогікидеонтологізаціялюдиниможенабратиприроднього характеру.

Природнінормижиттялюдини є одночасно й онтологічними нормами. Людина часом мимоволіпорушуєїх, забуваючи про можливіприроднісанкції у виглядіхвороби, бід, нещасть, “невезіння”. Деонтологізація як компонента пастирськоїпедагогікививодитьлюдинуіз стану порушення, здійснюєпрофілактичнудіяльність.

Етизація у пастирськійпедагогіцівиконуєнавчальну роль на основівимогканонічного права. Відомо, щоетика - наука про мораль, а мораль формуєлюдина, виходячиіз Десяти заповідейБожих та Дев'ятизаповідей блаженств. Тобто, знаючицівидизаповідей, людина, можливо й не задумуючисьстворює для себе спрощенінормиповедінки, якісуспільствоіменуваломоральними. Протевартозазначити, що у моральних нормах існуєдоволібагато проблем.

Передусім, моральнінормилюдина створила для регулюваннявласноїповедінки, а суспільствосанкціонувалоїх. Але людинапорушуєнормиповедінки думками, словами, почуттями, бажаннямитощо. Як суспільствоможездійснити контроль за цимиявищами (хібащочастково за словами)? Протепастирськапедагогікасправляєтьсяізциминедоліками.

Зокрема, регулюваннявнутрішніхдушевних, духовнихпроцесів, які є невидимі, можназдійснювати за допомогоюпостійноговивченнязазначенихзаповідей, якізаймаютьважливемісце у пастирськійпедагогіці. Особливо пастирвчитьдітей правильно думати, не говоритишкідливихслів, не проявлятинегативнихпочуттів, не бажатичогосьнеймовірноготощо Контроль за цимидіямипастирздійснюєпід час сповіді. Після такого пастирського контролю суспільствоотримує духовно справного громадянина, якийпринесе велику користь.

По-друге, моральнінорми є лишечастиною тих норм, якізазначені у заповідях. Людина завждивибираєщосьлегше, простіше для виконання. Тому для повнотиморальних норм існуєпастирськапедагогіка, яка декларуєзаповіді, з якихлюдиначерпаєповнотуморалі, відкриває для себе новіобов'язки.

По-третє, етизація у пастирськійпедагогіці не дозволяєперекручуватирозуміннязаповідей. Йдеться про педагогічнуетику, щоформуєморальніпринципи, природнінорми, об'єктивніоцінки, істинні правила поведінки, тобтотівзірці, які не перекручені.

Культурологізація у пастирськійпедагогіціздійснюєнеобхіднудію-творіння, яке онтологічнопередбачене. Адже, як зазначено у філософськомуенциклопедичному словнику, культура - це догляд, ушляхетнуваннятілесно-душевно- духовних сил, схильностей і здібностейлюдини, а отже - і ступіньїхрозвитку, відповіднорозрізняють культуру тіла, культуру душі і духовну культуру як сукупністьспособів і прийоміворганізації, реалізації та способівлюдськогобуття, тобтоце те, що твориться людиною, на відмінувід того, що твориться природою [9, с. 313]. Отже, пастирськапедагогікапотребуєкультурологізації, щоонтологічнопередбачена і якоїпотребуєсуспільство для власногорозвитку. Але культурологізація повинна перебувати в межах природних норм. Звичайно, культурологізаціюнеобхідно “оберігати” відбездумноїцивілізації.

Цивілізаціяозначаєповедінку, притаманнусуспільномужиттю, поведінку “культурноїосвіченоїособистості”, ізпіднесенимипочуттями [2, с. 226]. З іншого боку класичнерозумінняцивілізації в суспільствівживається як щосьмоднеіззміщенимсенсом. Вести себе цивілізованоінколивважають як вільніманери, якінехтуютьморальними, духовнимиобмеженнями. Часто цивілізаціяозначаємінімальнуввічливість, тому пастирськапедагогіка, яка тяжіє до консервативних норм, виваженовідноситься до цивілізаційноїпедагогічної науки. У результаті у пастирськійпедагогіцінеобхідною є діяльність на розвитокзагальноїкультуриособистості.

Соціалізація у пастирськійпедагогіцібільшестосуєтьсядітейдошкільного та шкільноговіку та здобувачіввищоїосвіти. Йдеться про впливзовнішніхфакторів на людину, який повинна контролюватипедагогіка, особливо сімейна, дошкільна і шкільна. Суспільствопотребуєсоціалізованихчленів, але цясоціалізація повинна бути онтологічною. Існує проблема з онтологічнимивпливами на людину. Як домогтися того, щоб на дитинувпливалилишепозитивніфактори, щоб вона нічого поганого не запозичувала з соціуму - це складне питанняхвилює кожного з батьків й педагогів. І вартозазначити, що не завждивдаєтьсядосягнутибажаногоуспіху.

Протетакийуспіхможливий, якщойогоорганізовуватимепастир. Пастирськапедагогікавпливає не стільки на поведінку, як на почуття, думки, бажання, тобто на душу і дух людини. Фактичнопідвпливомпастирськихстудій у людини, особливо дитиниутворюєтьсядуховнийзахист, міцна “броня”, яка не допускаєнегативнихзовнішніхвпливів. Людина стаєбайдужою до негативнихпропозицій. Досягнути такого рівнярідковдається батькам чи педагогам. Найбільшудопустимість у природнійсоціалізаціїмаютьпастирі, особливо ті, яківолодіютьвідповіднимипедагогічними методами.

Олюдненнялюдини - цебуденнезавданняпастирськоїпедагогіки. Йдеться про поверненнялюдиніприроднихлюдських рис, які вона втратила. Втраталюдських рис у земному житті є нещастям і причини в цьомурізні. Інколи батьки, педагоги не можутьвідслідкуватиценегативнеявище на початковому етапі, а відтак не можутьпояснитицьогоявища. Видається, щоцепід силу пастирськійпедагогіці. Суспільствотакожможесправитися з поверненнямлюдинівтрачених нею людськихякостей. Для цьогопотрібно, щобцялюдинавідзнайшлаприродновизначене для себе місце, наприклад, волонтерство, благодійнідіяннятощо. Виконубчидобрісправищиро, людина сама набуваєтієїщирості і доброти. Але найбільшеуспіхів в олюдненнілюдиниможедосягтипастирськапедагогіка.

Висновки

За результатами здійсненоїнауковоїрозвідки установлено, щопровіднимзавданнямпастирськоїпедагогіки є допомогалюдині. Людина потребує духовно-моральноїпідтримки, природного імперативу, безкорисливих і чеснихпорад. Самотужкивіднайтицічесноти складно, потрібнівиховнівпливи, якібули б наближені до ідеальних. Цим і займаєтьсяпастирськапедагогіка, яке здійснюєнеобхіднупрофілактичнудіяльність, допомагаєусімпотребуючимзнайтивласнемісце у попереднійіпостасі, яка булаонтологічною.

Отже, суспільствопотребуєпастирськоїпедагогіки. Домогтися того, щоб держава і суспільствобули партнерами, щобзбігалисяїхніінтересихоча б у вихованнірідковдаєтьсяякомусь народу, нації. Якщо ж держава насильно запроваджуєантиприродну методику виховання, то це на певнийперіод. Але викорінюватицюнеприроднуполітикудужеважко. Тому використанняпотенціалупастирськоїпедагогіки у дошкільних, шкільних і закладах вищоїосвітивидаєтьсявиправданим та своєчасним.

Перспективи подальших розвідок позиціонуємо як можливерозроблення методики упровадженняположеньпастирськоїпедагогіки у навчальнийпроцесвищоїшколи.

Література

1. Всемирная энциклопедия: Философия / Глави, науч. ред. и сост. А. А. Грещанов. - М.: ACT, Ми.: Харвест, современнийлитератор, 2001. - 1312с.

2. Європейський словник філософій: Лексикон, неперекладностей. Пер. з франц. - Т. 2. - К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2011. - 488с.

3. Коментар до Конституції України / Ред. колегія, голова Опришко В. Ф. -Київ, 1996. - 378с.

4. Православнаяэнциклопедия. Т. 54. - М: Церк.-науч. центр “Православ. энцикл.”, 2019. - 752с.

5. Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колядного і Б. Лобовика. - К.: Четверта хвиля, 1996. - 392с.

6. Ринекер Ф. Библейская энциклопедия Брокгауза/ Ф.Ринекер, Г. Майер; [пер. с нем. В. Иванова и др.]; под ред. В. Цорна. - Кременчуг: Християнская зоря, 1999. - 1120с.

7. СтружевськийВ. Онтологія / пер. з пол. К. Новікової. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського - 2014. - 312с.

8. Философский словарь: Основан Г. Шмидтом. 22-е, новое, переработ. изд. под. ред. Г. Шинкаффа. Пер. с нем. / Общ. ред. В. А. Малинина. - М.: Республика, 2003. - 575с.

9. Філософський енциклопедический словник / Під ред. В. І. Шинкарука. - К.: Абрис, 2002. - 744с.

References

1. Vsemyrnaiaontsyklopedyia: Fylosofyia. Fьavn. nauch. red. у sost. A. A. Hreshchanov. M.: AST, Mn.: Kharvest, sovremennyilyterator, 2001. 1312 s.

2. Yevropeiskyislovnykfdosofii: Leksykon. neperekladnostei. Per. z frants. T. 2. K. :DUKh I LITERA, 2011. 488 s.

3. Komentar do KonstytutsiiUkrainy. Red. kolehiia, holovaOpryshko V. F. Kyiv, 1996. 378 s.

4. Pravoslavnaiaontsyklopedyia. T. 54. M: Tserk.-nauch. tsentr “Pravoslav. ontsykl.". 2019. 752 s.

5. Relihiieznavchyislovnyk. Za red. A. Koliadnohoі B. Lobovyka. K.: Chetvertakhvylia, 1996. 392 s.

6. RynekerF. BybleiskaiaontsyklopedyiaBrokhauza. F.Ryneker, H. Maier; [per. s nem. V. Yvanovay dr.]; pod red. V. Tsoma. Kremenchuh: Khrystyianskaiazoria, 1999. 1120 s.

7. Struzhevskyi V. Ontolohiia. Per. z pol. K. Novikovoi. K.: DUKh I LITERA, Instytutrelihiinykhnauksv. TomyAkvinskoho, 2014. 312 s.

8. Fylosofskyislovar: Osnovan H. Shmydtom. 22-e, novoe, pererabot. yzd. pod. red. H. Shynkaffa. Per. s nem. / Obshch. red. V. A. Malynyna. M.: Respublyka, 2003. 575 s.

9. Filosofskyientsyklopedycheskyislovnyk. Pid red. V. I. Shynkaruka. K.: Abrys, 2002. 744 s.

Размещено на Allbest.ru