Формування професійно-етичної компетентності майбутніх вихователів дошкільних освітніх закладів

У пошукахможливостейоновленнятеорети- ко-методичних засад процесуформуванняпрофесійно-етичноїкомпетентностімайбутніхвихователівдошкільнихнавчальнихзакладів у процесіфаховоїпідготовки ми виходили з розуміння того, що, по-перше, стратегію і тактику українськоївищоїосвітинині, підвпливомстрімкихглобаліза- ційнихпроцесів, визначаєпрограмавходженняїї до загальноєвропейськогоосвітнього простору, головною вимогоюякої є висококомпетентний, конкурентоспроможнийфахівець (як вищацінністьсуспільства), здатнийпрацювати у новихумовах; по-друге, як ніколинабираєактуальностіпитанняформуваннясистемиетичнихцінностей, розвиткувідповідальності й моральноїсамовідданостіособистостісправі; по-третє, йдеться про перехідвідпредметноцентристської до людино- центристськоїідеїнавчання та виховання, орієнтованій на змінустратегіїнабуттяособистістюжиттєвих морально-духовнихсмислів. Цівимогиповноюміроювідносяться й до особистостіфахівця з дошкільноїпедагогіки, діяльністьякогобазуєтьсясаме на загальнолюдськихцінностях та нормах моралі: повага до особистості, мистецтволюбити, доброчесність, відповідальність, справедливість, співчуття, толерантність, людяність, турботатощо.

Аналізнауковоїлітературидовів, щоетичніосновипрофесійноїдіяльності педагога вивченідосить широко, але визначення й обґрунтуванняположеньцілісноїконцепціїформуванняпрофесійно-етичноїкомпетентностімайбутніхвихователівдошкільнихнавчальнихзакладів у процесіфаховоїпідготовки не наведено.

Спочаткузвернемося до тлумаченняпоняття «концепція», як-от: концепціявизначається як основна думка, задум, щовизначаєзмістчого- небудь; спосібпізнання, трактуванняяких-небудьявищабоконструктивний принцип різнихвидівдіяльності ;провіднийзадум, певнийспосіброзуміння, раптовенародженняідеї, основної думки, мотиву; система поглядів, щовизначаютьрозумінняявищ і процесів, об'єднанихвизначальнимзадумом, провідноюідеєю. Як бачимо, концепціярозглядається і як система поглядів, і як задум, щовизначаєзмістчого-небудь і, як провіднаідея. Тобто, використанняцьоготерміну з позиційпедагогіки, психології та філософії є неоднозначним. Концепціюнашогодослідження ми розумітимемо як систему вихіднихположень і підходів, щовизначаєстратегіюформуванняпрофесійно- етичноїкомпетентностімайбутніхвихователівдошкільнихнавчальнихзакладів у процесіфаховоїпідготовки.

Концептуальніпідходинашогонауковогопошукуполягатимуть у розкриттіпровідногозадумувищеназваногопроцесу як конгруентноїсистеми, центральним вектором якоївиступатимуть морально-етичніаспектипрофесійноїдіяльностімайбутніхвихователівдошкільноїосвіти.

Зважаючи на те, щоспрямованість вектору професійноїосвіти у площинуціннісно-смисловихорієнтирівінтелектуально-моральноїпедагогікизумовлюєпринципову потребу переосмисленнявсіхчинниківвпливу на процесформуванняпрофесійно-етичноїкомпетентностімайбутніхфахівцівдошкільногопрофілю, виникаєгостра потреба у підготовцікомпетентної, ерудованої, морально свідомоїособистості педагога-гуманістаіззагостренимпочуттямвзаємноїповаги і довіри в системі «вихователь-вихованець», естетичновизначенимиморальнимистосунками, небайдужого до життявихованців, зіздатністюбачити в них особистість, ітиназустрічпрагненнюкожноїдитини бути цікавою для іншихсвоїмирадощамиаботурботами, врешті-решт, бути готовим до виконаннясвогообов'язку як духовноїчеснотиособистості.

Таким чином, ми дійшливисновку, щозапропонованасистематизаціявихіднихположеньґрунтується на комплексному підході до проблемиформуванняпрофесійно-етичноїкомпетентностімайбутніхвихователівдошкільнихнавчальнихзакладів, яка дала змогупоказативзаємозв'язок та взаємообумовленість, зміст і значущістьпринципів як певногоцілісногоутворення.

Ураховуючивищезазначене, стаєзрозумілим, щопрофесійно-моральна відповідальністьвихователя за результатисвоєїпраціпостає у структуріособистості фундаментальною цінністю. Для такого вихователясоціально-педагогічнівимоги, моральнізакони і принципи, кодекс педагогічноїморалі є внутрішніми регуляторами йогосвідомості, поведінки й діяльності, характеризуючисоціально-моральнузрілістьвисокодуховноїособистості. На нашу думку, професійноконструктивний шлях вихователя до-шкілляполягає у свідомомувиконанніфаховихфункцій у відповідності до морально-особистіснихпереконань і покликання. Своєючергою, вищимпроявомпедагогічногообов'язку є самовідданістьособистостіпрофесії - як її морально-духовнийорієнтирбуття.

Отже, за нашим дослідженням ми визначилитакіпоказникиморальноївідповідальностівихователядошкільногонавчального закладу:

- розуміння й усвідомленняособистістюзначущостісвогообов'язку перед вихованцями, їхніми батьками, суспільством, врешті-решт, перед собою;

- прогнозування, планування й подоланняможливихутруднень у професійнійдіяльності;

- очікуванняпозитивнихемоційвідвиконанняпрофесійнихобов'язків;

- самоорганізаціядіяльності педагога на засадах етичноорієнтованоїпедагогіки;

- здатністьвідповідати за якістьотриманого результату та усвідомленнязначущості педагогом наслідківсвоїхдій для суспільствавзагалі й кожноїдитини, зокрема.

Одним ізскладнихметодологічнихпитаньпостаєвибір характеру та логікипобудовиінтелектуально-моральноївзаємодіїсуб'єктівнавчання у фаховійпідготовцімайбутніхвихователів ДНЗ. Йдеться про стратегічнепрофесійно-педагогічнеспілкування на етичних засадах. Дослідникитеоріїкомунікаціїдоводять, щотільки у спілкуванніособистістьрозкриваєтьсяпо-справжньому, навіть не стількирозкривається особисте «Я», скільки є предметом духовного бачення, джереломоб'єднання людей один до одного. «Як провіднадетермінантавсієїсистемипсихічнихпроцесів, станів, властивостейлюдиниспілкуваннявиявляєтьсяосновнимзасобом, за допомогоюякогоздійснюютьсявиховнівпливи на особистість, за необхідностівідбуваєтьсяоптимізація та корекціяїїпсихологічногозмісту», - робитьвисновок І. Бех [2].

Слідзазначити, щоспілкуванняматимеосо- бистісноперетворювальнийсенс за вимогглибокогорозуміннялюдини, емоційно-ціннісногоставлення до неї й обрання такого способу поведінки з нею, який оптимально відповідавїїіндивідуальнимособливостям. Тому одним ізключовихпріоритетів у процесіформуванняпрофесійно- етичноїкомпетентностімайбутніхвихователівдошкільнихнавчальнихзакладів у процесіфаховоїпідготовкивиступає духовна культуро- домінантністьпрофесійно-педагогічногоспілкування на моральних засадах. У цьомуконтекстіособливоїзначущостінабуваєінтеграційнийфакторетичності, якийвиявляється в:

- гуманно особистіснійорієнтаціїсуб'єктівнавчання: готовностібачити, чути і розуміти один одного, ізсамоціннимставленням до іншого;

- морально-перетворювальнійспрямованості на співрозмовника: особистісневзаємозбагачення й взаємопроникнення у світпочуттів і переживань один одного;

- дотриманніетичнихпринципівміжучасникамивзаємодії (виявповаги до особистості, йогопозиції, думок, міркувань) тощо.

Наголосимо, щосамевідопануваннямайбутнімивихователямимайстерністюволодінняпрофесійно-педагогічнимспілкуванням на морально- етичних засадах залежитьрівень духовно- розвивальногосередовищагрупивихованціввзагалі, й повноціннестановленнякожноїдитини, зокрема.

Дослідженняученихдоводять, щокомпетент- ніснийпідхідхарактеризуєтьсяпереорієнтацією з процесу на кінцевий результат у діяльніснійплощині (набуттякомпетенцій), забезпечуючиперехідзнань шляхом інтеріоризаціїособистістю морально-етичнихцінностей, здатністьмайбутньоговихователяефективнорозв'язуватипрофесійніситуації та завдання, моделюватиемоційно- цінніснусуб'єкт-суб'єктнувзаємодію, здатністьособистісно-професійногосаморозвиткуупродовжжиття. У процесіподальшоїреалізаціїцихнауковихорієнтирів у авторськомупедагогічномупроцесіочікуєтьсяпроектуваннякомпетентнісноорієнтованогонавчання у фаховійпідготовцімайбутніхвихователів на засадах етичноїпедагогіки, в якомувиступають структура діяльності, їїпринципи та норми, методи й етапиреалізації. На наше переконання, результатом такого проектуваннямає стати фахівець, здатнийшвидко та самостійноадаптуватися до змін в освіті. Так, згідно з теорією Т. А. Садової та Н. М. Бібіка, компетентніснийпідхідвисуває на перше місце не інформативність студента, а вміннярозв'язуватипроблеми, щовиникають в таких ситуаціях: в процесіпізнання і поясненняявищдійсності; в оволодіннісучасноютехнікою; у взаєминах людей в етичнихнормах, в оцінцівласнихвчинків; у практичному житті в процесівиконаннясоціальних ролей громадянина; у правовихнормах і адміністративнихструктурах, у користувацьких і естетичнихоцінках; у виборіпрофесії й оцінцісвоєїготовності до навчання в професійномунавчальномузакладі, колинеобхідноорієнтуватися на ринокпраці; за необхідністюрозв'язувативласніпроблеми: життєвогосамовизначення, вибору стилю й образу життя, способіврозв'язуванняконфліктів [4; 5].

Отже, виходячи з цихпозицій, нами виокремленоособливостіпроектуваннякомпетентнісноорієнтованогонавчаннямайбутніхвихователів на етичних засадах:

- гармонізаціяфундаментальної та практичноїспрямованостіпрофесійноїосвіти, забезпеченнягнучкості й цілісностіосвітньогопроцесу у контексті духовно- моральноїпарадигми;

- сформованість морально-педагогічноїсамосвідомостімайбутніхвихователів, щобазується на розвиненому глобальному мисленні;

- проектуванняіндивідуальнихосвітніхтраєкторійстудентів на основідослідницько-пошуковоїактивності;

- сформована сукупністьфаховихкомпете- нцій у майбутніхвихователів з дошкільноїпедагогіки (організаційно-конструктивні, освітньовиховні, гностичні, дослідницькі, діагностично-корекційні, координаційно-консультативні);

- здатність до особистісноїсамореалізації, індивідуально-творчогосаморозвиткумайбутніхвихователів ДНЗ;

- культивуваннявисокогорівнясамоорганізаціїпрофесійно-педагогічноїдіяльності у майбутніхспеціалістів на основівнутрішньо-етичноїрефлексії;

- зорієнтованістьмайбутніхвихователів на кінцевий результат професійногонавчання - здатністьефективнорозв'язуватипрофесійніситуації та завдання, мобілізуючинабутізнання, уміння, навички й досвід.

Таким чином, етично означена організаціяосвітньогопроцесу у ВНЗ за умовипроектуваннякомпетентнісноорієнтованогонавчаннясприятимеуспішномурозв'язанню комплексу вищезазначенихзавдань у фаховійпідготовцімайбутніхвихователів ДНЗ. У зв'язку з цим, пріоритетною в організаціїкомпетентнісноорієнтованоїмоделінавчання у ВНЗ слідвизнатиорієнтацію на підготовкуякісноновоїгенераціївихователів як носіїв морально-етичноїкультури через інтеграційнепоєднанняполіфункціональнихосвітніхінформаційно-комунікаційнихтехнологій, засобівпрофесійно- праксеологічноїдіяльності, цілеспрямованогоціннісногопрофесійногосамовдосконалення й саморефлексії на засадах гуманності. Доречнозауважити, щосучаснимиученимиакцентуєтьсяувага на дослідженнізакономірностей та умов раціональної й успішноїдіяльності педагога, йдеться про реалізаціюпраксеологічногопідходу у вищійшколі.

Так, О. Самсонова наголошує на тому, щопра- ксеологічнапідготовка є базовою ціннісноюорієнтацієюфахівця, міститьсукупністьвзаємозалежнихнастановщодоставлення до самого себе, до колег, роботодавців, до організаціївзаємодії; ... вона являє собою найважливішузмістовухарактеристикупрофесійноїспрямованостіособистостімайбутньогофахівця; реалізаціяпраксеологічноїпідготовкирозглядається як допомога студентам у розв'язанніособистісно-значущих проблем і завдань... Вона спрямована на розвиток таких осо- бистіснихнастанов, щодають кожному студенту можливість стати суб'єктомконкретноїпрофесійноїдіяльності, власногорозвитку й зіставитисвоїможливості з психологічнимивимогами до професії [8]. Й додає: «Праксеологічнапідготовка - обов'язковий компонент освітньо-професійноїпрограми для здобуттякваліфікаційногорівня, щомає на метівиробленнянавичок і вміньефективної та якісноїпрофесійноїдіяльностістудентів. Цескладник, підсистемапрофесійноїкомпетентності» [8].

Таким чином, наш вибірвихіднихметодологічнихпозицій і, пов'язаних з ним уявлень про ефективну, успішну й раціональнупедагогічнудіяльністьпобудованосаме на вищезазначених засадах. Згідно з особливостямипраксеологічногопідходу в авторськомупедагогічномупроцесі у ВНЗ очікуєтьсяоволодіннямайбутнімивихователями ДНЗ навичкамипрофесійногофункціонування в освітньомупросторі як передумовою до формуванняпраксеологічнихумінь; організаціяпедагогічноїдіяльності, щозабезпечуєуспішністьмайбутніхвихователівізурахуваннямпринципівцілеспрямованості, доцільності, конструктивності, технологічності, інструментальності, практичності й осмисленості; насамкінець, ефективнеформуваннянавичоксамопізнання, самоорганізації, саморегулюванняповедінки й діяльності, внутрі- шньоетичноїрефлексії.

Зробимоспробудоповнитинаявніконцептуальніпідходище одним напрямом, якийнадастьзмогунетрадиційнопідійти до розумінняцентральногоконструкту нашогодослідження «формуванняпрофесійно-етичноїкомпетентностімайбутніхвихователівдошкільнихнавчальнихзакладів». Вважаємо, щоінтеграціябіоетики в педагогічнийпроцес ВНЗ є принциповоновим концептом у теорії та методиціпрофесійноїосвіти, ціннісно-смисловиморієнтиром у філософіїжиттєтворчостімайбутніхфахівців з дошкільноїпедагогіки. Виникненнябіоетикипов'язано з розробленнямоновленоїсистемиморальних і духовнихорієнтирів, формуванням нового духовного потенціалу науки. У контекстібіоетикивідбуваєтьсяпереосмислення і збагаченнязмістубагатьохтрадиційних понять природничо-наукового і гуманітарногознання - природа, людина, життя, тілесність та ін. Створюєтьсябіоетичнаконцепціяжиття як цілісного феномена, щопочинаємістити в собі аспект духовності. Цеякіснозмінює всю систему соціально-культурного і духовного смислунауковоїдіяльності [6].

Наступнимзакономірнимкрокомвиступатимезорієнтованістьмайбутніхвихователів ДНЗ на професійно-етичнесамовдосконалення на постійнійоснові. Для будь-якого педагога цілеспрямована й послідовна робота над собою - необхіднапередумовадосконалогопрофесійногожиття, щозабезпечуватимеприскоренепрофесійнесходженняфахівця до вершин йогофаховоїмайстерності. Характеризуючиетичну природу професійногосамовдосконалення, Л. Хоружавідзначає, що «визначеннячіткихетичнихорієнтирівпедагогічноїпрофесії, усвідомленнявихователемморальногосенсусвоєїдіяльності, дотримання у практичнихдіях норм і правил етикиунеможливлятьнегативні прояви, впливатимуть на формуванняйогопрофесійноїкультури, світогляду, дадутьзмогугармонізуватиусюйого сферу суб'єкт- суб'єктноївзаємодії. У цьомуважливу роль відіграєфаховевдосконаленнявихователя, що є обов'язковоюумовоюйогопрофесійногорозвитку, складовоюпедагогічноїпрофесії» [7]. Науково- методичнимджерелом і програмнимкоординаторомцихцілеспрямованихзмінмає стати педагогічнийуніверситет.

Виходячи з цихпозицій, вважаємонеобхіднимзробитинизку висновків. Досліджуючипроблемузорієнтованостімайбутніхвихователів ДНЗ на професійно-етичнесамовдосконалення на постійнійоснові, основною метою ми визначили:

- створенняпередумов у просторівищоїшколи для цілеспрямованогоотриманняінформації про особливостіреалізаціївипереджальноїстратегії морально-етичнихсамозмін педагога (усвідомлення ними такоїнеобхідності);

- активізаціюмотиваційнихресурсівособистості з точки зоругуманістичноїетики; активнеякіснеперетворенняособистістюемоційно-цінніснихсамоставлень;

- пошукновихможливостей у розробленніпрограмипрофесійно-етичногосамоздій- снення в професійнійдіяльності.

Підсумовуючи, зазначимо, методологічним базисом цьогопроцесувиступатимепробудження у майбутньоговихователядошкільноїпедагогікидуховноївищості, яка маєвідбуватися шляхом розгортанняуніверсальноїсистемизагальнолюдськихцінностей, вдосконаленняйогоморальноїсвідомості, насамкінець, сходження педагога до йогодуховноївеличі.

Список використанихджерел

2. Bekh, I. D. (2008). Vykhovanniaosobystosti [Upbringing of the personality]. K.: Lybid.