Поняття "мультилінгвальна освіта": європейський i освітологічний дискурс
Вплив глобалізації на суспільство й соціальний запит на володіння іноземними мовами. Сутність поняття мультилінгвальної освіти в європейському освітологічному дискурсі. Історично-культурні чинники розвитку якості та ефективності освітніх систем України.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.01.2022 |
| Размер файла | 26,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Київський університет імені Бориса Грінченка
Поняття “мультилінгвальна освіта”: європейський i освітологічний дискурс
Т. Головатенко, викладач, аспірант
м. Київ, Україна
Анотація
У статті уточнено поняття “мультилінгвальна освіта ” з позицій освітніх систем країн Бенілюкс та України. З'ясовано значення основних підсистем поняття - мультилінгвізм та освіта. Визначено зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на розвиток мультилінгвальної освіти. До зовнішніх чинників відносимо: вплив глобалізації на суспільство, соціальний запит на володіння іноземними мовами, соціальна мобільність населення, комплекс історично-культурних чинників. До внутрішніх чинників належать мовний та етнічний склад населення країни, наявність офіційних та державних мов та освітня політика країни.
Ключові слова: мультилінгвальна освіта, освітологія, тенденції, розвиток.
Annotation
The concept of “multilingual education”: european and educological discourse
T. Holovatenko, Lecturer, Post-graduate student, Borys Grinchenko Kyiv University (Kyiv, Ukraine)
The article specifies the concept of multilingual education in European educological discourse based on its legislative framework and research results of European scholars. European experience of organizing multilingual education is attracting increasing interest due to the absence of its developed legislative provision and means of its implementation into the Ukrainian education system.
The aim of this paper is to analyze the core of the concept of multilingual education, to define factors, influencing its quality and effectiveness, as well as tendencies of its further development in Benelux countries and Ukraine. The core of the concept comprises multilingualism and education as its main notions. It is generally accepted by European Commission that the notion “multilingualism” refers to the ability of a person to communicate in several languages, as well as co-existence of several language communities on one territory.
The other component of the concept is “education”, which is regarded as an external influence on the process of learning of generalized objective social experience, norms and values. The article studies external and internal factors influencing multilingual education. External factors comprise the influence of globalization on society, a socially justified need for foreign languages acquisition, mobility of population, historical and cultural relations between countries. Internal factors comprise language and ethnic structure of the population, usage of official and state languages, and educational policy of a country. As a result of analysis of legislative framework, scientific discourse, and statistical data, we define multilingual education as a dynamic system, which is a complex of internal and external factors influencing the development of communicative competence in several foreign languages; as well as a process and a result of simultaneous acquisition of several foreign languages. Additionally, this research concludes that notions of bilingual and plurilingual education are recognized as varieties of multilingual education. Based on systematization of the European scientific discourse the following tendencies in the development of multilingual education were identified: increasing requirements to language proficiency, protecting regional and minority languages, diversification of multilingual education, and teacher training to implementation of multilingual education.
Key words: multilingual education, educology, tendencies, development.
Постановка проблеми
У системі освіти України сьогодні відбувається ряд змін, зумовлених її орієнтацією на європейські стандарти. Ці зміни стосуються як шкільного навчання, так і вищої педагогічної освіти, що зумовлено потребою підготовки майбутніх учителів до реалізації Державного стандарту початкової освіти (2018 р.), який регламентує зміст навчання у початковій школі. Державний стандарт визначає володіння рідною та іноземними мовами (ІМ) однією з ключових компетентностей, необхідних для всебічного розвитку учня початкової школи [3, с. 2]. З огляду на це, майбутній вчитель початкової школи має не лише володіти ІМ, а й опанувати міжкультурну дидактику, що забезпечить його підготовку до роботи у мультилінгвальному середовищі. Проте, на сучасному етапі розвитку вищої педагогічної освіти в Україні не напрацьовано достатнього досвіду, необхідного для досягнення цієї цілі. Водночас, у Європейському Союзі, де така необхідність з'явилася в середині XX ст., поступового оформлення набула політика мультилінгвізму, що згодом стала напрямом мовної та освітньої політики. Разом з тим, вивчення європейського досвіду зумовлює необхідність, перш за все, уніфікації поняття мультилінгвальної освіти в українському науковому дискурсі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробкою теоретичних та практичних аспектів питання мультилінгвізму займалися Дж. Сеноз, Дж. Дуарте, Р. Франческіні, О. Гарсіа та інші європейські науковці. Дослідники аналізують погляди на співвідношення понять білінгвізму, мультилінгвізму та плюрилінгвізму [6, с. 5]; здійснюють моделювання освітніх моделей у мультилінгвальному середовищі з урахуванням культурного статусу мови та освітніх функцій, які вона виконує в суспільстві [7, с. 121] та за критерієм використання в освітньому процесі декількох мов з метою формування рецептивних та продуктивних навичок (транслінгвізм) [9, с. 29]; аналізують принципи організації мультилінгвального освітнього простору [13, с. 272].
Серед українських науковців лінгвістичний аспект мультилінгвізму досліджувався А. Анісімовою, лінгводидактичний - Г. Чубою, білінгвальна освіта молодших школярів - О. Яровою, іншомовна освіта молодших школярів - Л. Мовчан та ін.. Як зазначають науковці [12, с. 345; 6, с. 4-5], мультилінгвізм - це явище міждисциплінарне та багатовимірне, тому вивчається лінгвістикою, психолінгвістикою, соціолінгвістикою, та лінгводидактикою.
Політика мультилінгвізму є одним із напрямів мовної політики Європейського Союзу, що спрямована на “... заохочення вивчення мов, сприяння мовній різноманітності у суспільстві; підтримку здорової мультилінгвальної економіки; забезпечення доступу до європейського законодавства та інформації різними європейськими мовами” [5, с. 3]. Рада Європи законодавчо закріпила політику мультилінгвізму Резолюцією (2008/С320/01) “Про європейську стратегію мультилінгвізму”. Пріоритетними визначено: посилення соціальної згуртованості, інтеграція мігрантів та міжкультурний діалог; підтримка навчання впродовж життя (LLL); заохочення мобільності робочої сили, збільшення працевлаштованості на теренах Європейського Союзу; ефективне та інклюзивне управління мультилінгвальним спілкуванням у контексті наддержавної демократії; поширення мовного різноманіття та міжкультурного діалогу через переклад інформації про Європейський Союз та поширення її світом; поширення європейських мов світом [17]. Аналіз вищезгаданих документів засвідчує, що політика мультилінгвізму не обмежується лише мовної політикою, а передбачає ряд соціо-культурних заходів. Проте, на нашу думку, з огляду на відсутність комплексних досліджень мультилінгвізму в освіті, доцільним є вивчення мультилінгвізму та мультилінгвальної освіти з позицій освітології, яка досліджує відкриту систему освіти в її сталому розвитку [4, с. 8]. Предметом освітології Є. Сисоєва визначає три основні позиції: системи та підсистеми освіти у їх сталому розвитку; умови, внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на цей розвиток; та домінанти, що визначають вектор їх розвитку [4, с. 8].
Мета статті - проаналізувати сутність поняття мультилінгвальної освіти в європейському освітологічному дискурсі визначивши чинники, що впливають на її якість та ефективність, а також її подальший розвиток.
Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття “мультилінгвальна освіта” в український науковий дискурс увійшло завдяки інтеграції України до Європейського освітнього простору. Тому, витоки цього поняття теж знаходимо в Європейському Союзі (англ, “multilingual education”). Спершу, проаналізуємо основу поняття “мультилінгвальна освіта”, що виражається через мультилінгвізм та освіту.
Рада Європи розглядає мультилінгвізм як “наявність на певній території, великій чи малій, більше ніж одного різновиду мови” [14]. Це визначення більшою мірою відповідає географічному підходу до розуміння мультилінгвізму. Натомість, Європейська Комісія визначає мультилінгвізм у площині здатності особи спілкуватися декількома мовами, а також як співіснування різних мовних спільнот на одній території [5, с. 3]. Це визначення поєднує як індивідуальний, так і географічний та суспільний компоненти, тому його ми вважаємо найбільш повним.
Другим компонентом є поняття “освіта”. Аналіз цього поняття Є. Сисоєвою дозволяє визначити освіту як “...процес зовнішнього впливу на засвоєння індивідом узагальненого об'єктивного, соціального досвіду, норм, цінностей тощо; [...] процес, тобто цілісна єдність навчання, виховання й розвитку, саморозвитку особистості” [4, с. 6].
З'ясувавши значення кожного окремого терміну поняття мультилінгвальної освіти, зазначимо, що UNESCO визначає мультилінгвальну освіту через використання щонайменше трьох мов у освіті: рідної, регіональної або державної мови та міжнародної мови в освіті [10, с. 17]. Відтак, поняття мультилінгвальної освіти передбачає урізноманітнення пропозиції мов до вивчення у навчальному закладі чи освітній системі.
Продовжучи дослідження концептуального поля поняття “мультилінгвальна освіта”, зазначимо, що на його периферії можна визначити поняття білінгвальна освіта (bilingual education) та плюрилінгвальна освіта (plurilingual education), які в українському науковому дискурсі виражаються англіцизмами або перекладаються як “багатомовна освіта”. До прикладу, білінгвальна освіта розглядається науковцями як навчання двох мов. Окрім цього, на думку Р. Франческіні, на ранніх етапах білінгвізм виступає у якості мультилінгвізму [12, с. 345]. Натомість, поняття плюрилінгвальної освіти можна означити крізь призму мети - “...розширення репертуару мов, якими користується особа” [6, с. 5]. На нашу думку, у цьому контексті плюрилінгвізм можна розглядати як індивідуальний мультилінгвізм. глобалізація мультилінгвальний освіта україна
Аналіз європейської законодавчої бази мультилінгвізму та поглядів науковців на зміст поняття мультилінгвальної освіти дозволяє виокремити основні зовнішні чинники, що впливають на систему мультилінгвальної освіти: вплив глобалізації на суспільство, соціальний запит на володіння ІМ, соціальна мобільність населення та історично-культурні чинники.
До прикладу, Бельгія, Нідерланди та Люксембург входять до союзу Бенілюкс, Європейського Союзу, НАТО та інших наддержавних організацій. Окрім цього, ці країни входять до Європейського простору вищої освіти, що також зумовлює необхідність вивчення ІМ у цих країнах. До прикладу, Європейський Союз постійно публікує рекомендації щодо навчання ІМ у країнах-учасницях, які по- різному імплементуються в освітній політиці європейських країн. В Україні вплив глобалізації позначається на поширенні англійської мови як мови міжнародного спілкування та пріоритетом європейської співпраці, зокрема в освіті. До основних мов, якими володіють бельгійці належать англійська (38%), французька (45%) та німецька (22%) [11, с. 21]. У Люксембурзі французькою володіє 80% населення, 69% німецькою, та 56% англійською мовами [11, с. 21]. У Нідерландах 90% населення можуть розмовляти англійською, 71% німецькою, та 29% французькою мовами. Офіційних даних, щодо спілкування населення іноземними мовами в Україні немає, проте за даними Українського Центру Оцінювання Якості Освіти, в Україні 26,6% випускників склало ЗНО з англійської мови, 0,7% - з німецької мови [2, с. 132; 138; 144; 150]. Окрім цього на території України поширеним явищем є суспільний білінгвізм (українська та російська мови).
Серед зовнішніх чинників соціальна мобільність також впливає на систему мультилінгвальної освіти. Наприклад, у 2017 р. в Бельгії серед іммігрантів найбільшу частку складають французи (12,2% іноземців), італійці (11,6% іноземців) та нідерландці (11,4% іноземців) [16]. Серед іноземців-іммігрантів Нідерландів є поляки (13,3%), турки (8,1%) та німці (8%). В Люксембурзі серед іммігрантів- іноземців є португальці (34,4%), французи (15,7%) та італійці (7,6%) [16]. В Україні ця ситуація виглядає наступним чином: росіяни (17,44%), азейбарджанці (5,44%) та турки (5%) [1, с. 130]. Наявність іммігрантів зумовлює необхідність їх інтеграції у системі шкільного навчання через мультилінгвальну освіту.
До основних історично-культурних чинників належать тісні зв'язки між країнами. До прикладу, у період з 1795-1815 рр. Бельгія та Люксембург були частиною Франції, 1813-1830 рр. Бельгія та Люксембург були під владою Нідерландів, під час Світових воєн - окуповані Німеччиною. Україна до 1917 р. була під владою Російської імперії, Польщі, Австрії. Від 1919 р. до 1991 р. Україна була під владою СССР. Ці історично-культурні фактори впливають на поширення мов територією країни та на мови, якими спілкується населення, а також на організацію мультилінгвальної освіти.
До внутрішніх чинників, які відіграють вирішальну роль в організації мультилінгвальної освіти відносимо мовний та етнічний склад населення країни, наявність офіційних та державних мов та освітню політику країни.
До прикладу, за даними BBC Languages, у Бельгії 33% населення розмовляє французькою, більш ніж 60% - нідерландською, 1% - німецькою, у Нідерландах 90% розмовляють датською, 2,2% - фризькою [8]. У Люксембурзі 56% населення спілкується люксембурзькою, 12% - французькою, 16% - португальською, по 3% - німецькою та італійською, 2% - англійською та 8% - іншими мовами [8]. В Україні 72% спілкуються українською, 22% - російською, а решта - іншими мовами [8].
Прослідкуємо як мовний склад населення впливає на освітню політику. Одним із індикаторів цього процесу може виступати впровадження загальноєвропейського принципу “одна рідна та дві іноземні мови” з раннього віку. Вивчення першої іноземної мови (французької) у німецькомовній спільноті Бельгії відбувається у дошкільних закладах по досягненні дітьми 3 років, а другої іноземної мови в 13 років [15, с. ЗО]. У франкомовній Валлонії вивчення першої іноземної мови починається у віці 10 років, а вивчення другої мови є не обов'язковим. Школи можуть запропонувати вивчення таких іноземної мови у початковій школі: німецька, англійська та нідерландська [15, с. 47]. У нідерландомовній Фландрії вивчення першої іноземної мови також починається у 10 років, а вивчення другої - у віці 13. Обов'язковими мовами до вивчення в обох регіонах є французька та англійська мови [15, с. 44]. У Столичному Брюсельському регіоні та деяких регіонах Валлонії обов'язкове вивчення першої ІМ починається у 8 років [15, с. 30].
У Нідерландах, обов'язковим є вивчення англійської мови [15, с. 44]. Першу ІМ діти вивчають із 10 років, а другу - із 12 років [15, с. 30]. Іспанську, німецьку, та французьку мови можуть запропонувати вивчати з початкової школи [15, с. 47]. У провінції Фрисландія обов'язковим є вивчення регіональної фризької мови [15, с. 48].
В освітньому контексті Люксембургу використовуються всі три державні мови: у дошкільній освіті переважає використання люксембурзької мови, у початковій школі - німецької, а середню освіту здобувають французькою (класична середня освіта) або німецькою (технічна середня освіта). Вивчення першої ІМ (німецької) у Люксембурзі починається по досягненню дітьми 6 років, а другої (французької) - по досягненню 7 років [15, с. 30].
В Україні обов'язкове вивчення першої іноземної мови (англійської) розпочинається у 6 років [3, с. 13], а другої мови - в 11 років.
Таким чином, зазначимо, що впровадження принципу “одна рідна та дві іноземні мови” має свою специфіку у кожній з країн та відображає реалії освітньої політики кожної з країн, проте прослідковується тенденція до вивчення у початковій школі тієї ІМ, яка необхідна для повсякденного спілкування ІМ, або ж мови міжнародного спілкування. Це, в свою чергу, впливає на зміни у підготовці вчителів до навчання ІМ. Зокрема, навчати ІМ у початкових школах можуть вчителі широкого профілю (generalist teacher), вчителі-предметники (semi-specialist) та філологи. У Фландрії (Бельгія), Нідерландах та Люксембурзі ІМ у початковій школі можуть навчати вчителі початкової школи (вчителі широкого профілю). У німецькомовній спільноті Бельгії вчитель широкого профілю або філолог може навчати ІМ у початковій школі. У Валлонії (Бельгія) вчителі-предметники (які можуть навчати щонайменше 3 предметів, серед яких також іноземна мова), або ж філологи можуть навчати у початковій школі [15, с. 85]. В Україні вчителі широкого профілю та філологи навчають іноземних мов у початковій школі.
Третім компонентом аналізу мультилінгвальної освіти в освітологічному контексті є окреслення домінант, або ж векторів подальшого розвитку системи. До основних тенденцій розвитку мультилінгвальної освіти науковці відносять: підвищення вимог щодо рівня володіння іноземною мовою, освітній білінгвізм, робота у напрямку збереження мов національних меншин, подальше урізноманітнення форм мультилінгвальної освіти та підготовка майбутніх вчителів до її імплементації.
Розглянемо зміст цих тенденцій. Підвищення вимог щодо рівня володіння ІМ (до рівня В1) пов'язане із раннім початком їх вивчення та продовженням тривалості обов'язкової шкільної освіти [18, с. 762]. Окрім цього, науковці зазначають, що освітній білінгвізм, як і зараз, відграватиме важливу роль в суспільстві [18, с. 763], а володіння ІМ безпосередньо залежатиме від необхідності вивчати ту чи іншу ІМ в системі шкільної освіти. Наступна тенденція щодо урізноманітнення форм мультилінгвальної освіти стосується більшою мірою України, де вона представлена тільки вивченням ІМ за моделлю мовної підтримки (за Дж.Сеноз). Окрім цього, в Україні гостро постає питання підготовки вчителів початкової школи до навчання ІМ у відповідності до європейських мультилінгвальних моделей.
Отже, аналіз поняття мультилінгвальної освіти в європейському освітологічному дискурсі дозволяє нам визначити мультилінгвальну освіту як динамічну систему, що є комплексом внутрішніх та зовнішніх чинників, які впливають на розвиток у індивіда іншомовної комунікативної компетентності декількома мовами; а також процес та результат одночасного опанування декількох іноземних мов.
Висновки
Як результат аналізу поняття “мультилінгвальна освіта” в освіто логічному дискурсі, ми з'ясували, що в основі цього поняття лежать терміни “мультилінгвізм” та “освіта”, а до периферії - “білінгвальна освіта” та “плюрилінгвальна освіта”. До чинників, що впливають на розвиток системи мультилінгвальної освіти належать вплив глобалізації на суспільство, популярність іноземних мов, соціальна мобільність населення, комплекс історично-культурних чинників, мовний та етнічний склад населення країни, наявність офіційних та державних мов та освітня політика країни. Серед домінант, або тенденцій, розвитку системи мультилінгвальної освіти науковці виділяють підвищення вимог щодо рівня володіння іноземною мовою, освітній білінгвізм, робота у напрямку збереження мов національних меншин, подальше урізноманітнення форм мультилінгвальної освіти та підготовка майбутніх вчителів до її імплементації.
З огляду на вищезазначене, перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у вивченні та імплементації досвіду країн Європейського Союзу щодо підготовки майбутніх вчителів початкової школи до впровадження мультилінгвальної освіти в Україні.
Література
1. Державна служба статистики України. Населення України за 2017 рік. Демографічний щорічник. 2018.
2. Офіційний звіт про проведення в 2018 році зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти. УЦЯО: веб-сайт.
3. Про затвердження Державного стандарту початкової освіти від 21 лютого 2018 р. №87.
4. Сисоєва С.О. Освітологія - науковий напрям інтегрованого пізнання освіти. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". Сер. Педагогіка. 2011. №141, т. 153. С. 5-11.
5. A New framework Strategy for Multilingualism. European Legislation. 2005.
6. Cenoz J. Defining Multilingualism. Annual Review of Applied Linguistics. 2013.№33. Pp. 318.
7. Cenoz J., Genesee L. Beyond bilingualism. Clevedon: Multilingual Matters Ltd., 1998. 269 p (дата звернення: 10.03.2019).
8. Countries of Europe. BBC Languages. Languages Across Europe.
9. Duarte J., van der Meij M. A holistic model for multilingualism in education. EuroAmerican Journal of Applied Linguistics and Languages. 2018. №5(2). pp. 24-43.
10. Education in a Multilingual World. UNESCO. 2003.
11. European Comission. Special Eurobarometer 386. Europeans and their Languages. Special Eurobarometer. 2012. №386. 147 p.
12. franceschini R. Multilingualism and Multicompetence: A Conceptual View. The Modern Language Journal. Toward a Multilingual Approach in the Study of Multilingualism in School Contexts. 2011. Vol. 95, №3, p. 344-355.
13. Garcia O. Critical Multilingual Language Awareness and Teacher Education. Language Awareness and Multilingualism. Encyclopedia of Language and Education (3rd ed.) / за ред. J. Cenoz, D. Gorter, S. May. Springer, Cham, 2017. Pp. 263-281.
14. Guide for the Development of Language Education Policies in Europe. Language Policy Division. Council of Europe, 2007.
15. Key Data on Teaching Languages at School in Europe. Eurydice.
16. Migration and migrant population statistics. Eurostat.
17. Resolution on a European strategy for multilingualism. Official Journal of the European Union.
18. Tabouret-Keller A. Bilingualism in Europe. The Handbook of Bilingualism and Multilingualism, 2 ed. / за ред. T.K. Bhatia, W.C. Ritchie. Wiley-Blackwell, 2012. P. 745-770.
References
1. Cenoz, J. (2013). Defining Multilingualism. Annual Review of Applied Linguistics. 33. p.3-18.
2. Cenoz, J., & Genesee, F. (1998). Beyond bilingualism. Clevedon [England]: Multilingual Matters Ltd (eng).
3. Comission of the European Communities (2005) A New Framework Strategy for Multilingualism.
4. Countries of Europe. BBC Languages. Languages Across Europe.
5. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. Naselennia Ukrainy za 2017 rik [State statistics service of Ukraine. Population of Ukraine in 2017]. Demohrafichnyi shchorichnyk. 2018.
6. Duarte J., van der Meij M. (2018) A holistic model for multilingualism in education. EuroAmerican Journal of Applied Linguistics and Languages, 5(2), pp. 24-43.
7. European Comission (2012). Special Eurobarometer 386.
8. European Commission /EACEA/Eurydice. (2017). Key Data on Teaching Languages at School in Europe - 2017 Edition. Eurydice Report. Luxembourg: Publications Office of the European Union.
9. Eurostat (2017). Migration and migrant population statistics.
10. Franceschini, R. (2011). Multilingualism and Multicompetence: A Conceptual View. The Modern Language Journal. Toward a Multilingual Approach in the Study of Multilingualism in School Contexts, Vol. 95, No. 3, pp. 344-355 (eng).
11. Garcia O. (2017) Critical Multilingual Language Awareness and Teacher Education. Language Awareness and Multilingualism. Encyclopedia of Language and Education (3rd ed.). Springer, Cham, pp. 263-281.
12. Language Policy Division (2007). Guide for the Development of Language Education Policies in Europe.
13. Ofitsiinyi zvit pro provedennia v 2018 rotsi zovnishnoho nezalezhnoho otsiniuvannia rezultativ navchannia, zdobutykh na osnovi povnoi zahalnoi serednoi osvity [Official report on External Independent Evaluation in 2018 carried out on general secondary education], UTsIaO.
14. Pro zatverdzhennia Derzhavnoho standartu pochatkovoi osvity vid 21 liutoho 2018 r. №87 [On the ratification of State standard of primary education on 21/02/2018 №87].
15. Resolution on a European strategy for multilingualism (2008). Official Journal of the European Union.
16. Sysoieva S.O. (2011) Osvitolohiia - naukovyi napriam intehrovanoho piznannia osvity [Educology - scientific direction of integrated study of education], Naukovi pratsi Chomomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly kompleksu "Kyievo-Mohylianska akademiia". Ser. Pedahohika. 2011. №141, t. 153. P. 5-11.
17. Tabouret-Keller A. (2012). Bilingualism in Europe. In T.K. Bhatia, & W. Ritchie, The Handbook of Bilingualism and Multilingualism (2 edition ed., pp. 745-770). Wiley-Blackwell
18. UNESCO (2003). Education in a Multilingual World.
Размещено на allbest.ru
...Подобные документы
Розвиток вищої освіти в Європейському регіоні. Університет як інтелектуальний осередок. Започаткування Болонського процесу – інтеграційної реформи вищої освіти на Європейському просторі. Забезпечення якості освіти. Вступ України до Болонського процесу.
дипломная работа [208,9 K], добавлен 13.12.2010Особливості та роль освіти в розвитку суспільства. Аналіз європейських фондів, завданням яких є фінансова підтримка обдарованих студентів. Сутність програм, що надають фінансову підтримку. Співпраця навчальних, науково-освітніх центрів та бізнес сектору.
реферат [16,7 K], добавлен 10.03.2011Система освіти як об’єкт глобалізації. Вплив освітніх реформ на зміст підготовки фахових психологів у вітчизняних вищих навчальних закладах. Впровадження інформаційно-комп’ютерних технологій у навчальний процес. Наближення до світових освітніх стандартів.
статья [19,1 K], добавлен 31.08.2017Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Створення загальноєвропейського простору вищої освіти. Європейська кредитно-трансферна система (ECTS). Шляхи адаптації європейської системи вищої освіти у вищу освіту України.
курс лекций [188,0 K], добавлен 13.04.2009Глобальні тенденції у світовій системі освіти. Структура системи світової вищої освіти. Значення європейських інтеграційних процесів. Глобальний процес інтеграції до європейського освітнього простору. Синтез науки через створення найбільших технополісів.
реферат [26,3 K], добавлен 10.02.2013Зміст та головні принципи Болонського процесу та відповідність вищої освіти України його вимогам з огляду на перспективу інтеграції її системи в європейський освітній і науковий простір. Основні напрямки структурного реформування вищої освіти України.
реферат [210,1 K], добавлен 08.04.2012Вплив чинників розвитку освіти на вибір спеціальності культуролога, їх види. Вдосконалення системи освіти в контексті соціокультурної політики розвинених країн. Позасистемна освіта як фактор реалізації ідей якості. Позасистемні форми освітньої діяльності.
контрольная работа [16,9 K], добавлен 19.12.2012Експертна оцінка освіти Італії на рівнях дошкільної, шкільної і вищої системи освіти. Напрями вдосконалення і розвитку системи освіти Італії: негативні і позитивні тенденції. Вплив і значення розвитку італійської освіти для освіти України.
реферат [14,3 K], добавлен 10.02.2011Загальні принципи та тенденції формування систем вищої освіти європейських країн, їх сутність і особливості, оцінка ефективності на сучасному етапі. Основні завдання організації навчальних закладів освіти. Реформи освіти після Другої світової війни.
реферат [26,6 K], добавлен 17.04.2009Пріоритетні напрями розвитку національного виховання. Освіта та фізичне виховання - основа для забезпечення здоров`я громадян. Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти. Сприяння європейській співпраці в галузі гарантій якості освіти.
реферат [64,4 K], добавлен 16.05.2015Перелік матеріалів і документів, які стосуються розвитку вищої освіти в України в контексті Болонського процесу. Особливості впровадження та обґрунтування кредитно-модульної системи навчання. Інтеграція педагогічної освіти в європейський освітній простір.
методичка [3,3 M], добавлен 27.03.2010Цілі розвитку освіти. Необхідність безперервного навчання. Головні принципи управління освітою. Подолання войовничого провінціоналізму як одне із важливих завдань освітніх систем. Українська педагогічна освіта як конгломерат дисциплінарних знань.
статья [13,0 K], добавлен 05.05.2010Сучасні тенденції розвитку загальних компетентностей здобувачів третього рівня вищої освіти у контексті забезпечення якості докторської освіти. Суть освітніх кластерів, які забезпечують індивідуалізацію навчального і дослідницького планів студентів.
статья [19,9 K], добавлен 07.02.2018Знайомство з головними особливостями чотирьохступеневої системи освіти Платона. Розгляд прототипу сучасного вищого навчального закладу. Загальна характеристика перших університетів: Болонський, Московський, Казанський. Сутність поняття "ректор".
презентация [1,7 M], добавлен 31.10.2014Гуманизація педагогічного процесу. Тенденції розвитку вищої освіти на Європейському просторі. Концепція інклюзивної освіти та її ключові принципи. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі соціалізації та реабілітації інвалідів.
реферат [252,8 K], добавлен 20.02.2015Концептуальні основи і державні пріоритети розвитку освіти в Україні. Основні шляхи і реалізація програми реформування системи освіти. Приєднання України до Болонського процесу та участь у формуванні Загальноєвропейського простору вищої освіти.
реферат [18,0 K], добавлен 18.01.2011Сучасні вимоги до людини та до вчителя, значення освіти, виховання. Особливості розвитку українського суспільства, держави. Сутність, призначення інноваційних змін у середній освіті: перехід до профільної старшої школи, корегування педагогічної культури.
реферат [25,3 K], добавлен 25.09.2010Ступневість професійно-технічної освіти України, її концепція, сучасний стан, державне регулювання, проблеми та необхідність удосконалення. Суть та структура системи професійно-технічної освіти України, її адаптація в європейський освітній простір.
курсовая работа [149,0 K], добавлен 20.04.2011Рівні підготовки фахівців. Сутність ступеневості вищої освіти. Нормативний, вибірковий компоненти змісту освіти. Складові державного стандарту освіти. Форми навчання: денна, вечірня, заочна. Ознаки громадсько-державної моделі управління освітою в Україні.
реферат [16,9 K], добавлен 18.01.2011Нормативно-правова база реформування освітніх систем України та Великобританії, їх порівняльна характеристика та визначення позитивних і негативних сторін. Можливості та умови пристосування англійського досвіду з даної проблеми в сучасній Україні.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 09.10.2010
