Трансформація вищої освіти під впливом глобального технічного прогресу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформація вищої освіти під впливом глобального технічного прогресу

Ольга Говоровська (Переяслав-Хмельницький)

У статті розглядаються трансформації в освітніх процесах України, які відбулись під впливом світової інформаційної революції. Визначаються ключові зміни в законодавстві України, які сприяли розвитку інформаційного суспільства. Приділяється увага процесам і змінам, які вплинули на якість вищої освіти в Україні.

Ключові слова: інформаційна революція, інформатизація освіти, дистанційне навчання, електронна бібліотека, якість вищої освіти.

Говоровская О. Трансформация высшего образования под влиянием глобального технического прогресса.

В статье рассматриваются трансформации в образовательных процессах Украины, которые произошли под влиянием мировой информационной революции. Определяются ключевые изменения в законодательстве Украины, которые способствовали развитию информационного общества. Уделяется внимание процессам и изменениям, которые повлияли на качество высшего образования в Украине.

Ключевые слова: информационная революция, информатизация образования, дистанционное обучение, электронная библиотека, качество высшего образования.

Govorovska O. The transformations in Higher Education influence of global technological progress.

The article deals with transformation in the educational processes Ukraine, which took place under the influence of the global information revolution. The key changes to the legislation of Ukraine, which contributed to the development of the information society. The main attention needs the processes and changes that have affected the quality of higher education in Ukraine.

Keywords: information revolution, information, education, distance learning, e-library, quality of higher education.

вища освіта технічний прогрес

У двадцять першому столітті людство зіткнулося з рядом всеохоплюючих і найпотужніших процесів глобалізації, які мають безпосередній вплив на всі сторони життя суспільства і окремої людини. Нові умови вимагають від людей високого освітнього та професійного рівня, як необхідної умови адаптації до нових ситуацій. Професійність, стійка психіка, рівень освіти і загальної культури дають можливість сприймати соціальні трансформації і відповідно реагувати на них, створюють передумови для самореалізації особистості та підвищення продуктивності суспільного виробництва.

Цілком зрозуміло прагнення людства до єдності, стираючи кордони, що існують у найрізноманітніших сферах будь-якої країни, - від економіки й управління до стереотипів індивідуальної поведінки, - глобалізація підсилює транснаціональні взаємодії, розширює масштаби комунікації, але, одночасно, настільки ж потужно впливає на особливості (культурні, економічні, індивідуальні) окремих культур, часто пригнічуючи і розчиняючи їх у новоутвореній «суперкультурі». Для більшості людей, занурених у цей цивілізаційний потік, сприйняття змін, що відбуваються, і їх наслідки, які підвищують життєвий рівень, стають підставою для формування і абсолютизування глобалізаційних процесів, лише як позитивних.

Проте необхідно розуміти відносність будь-якого розвитку, який містить у собі протилежні тенденції, що забезпечують механізми перебігу цього процесу. Якщо один бік глобалізації характеризують інтеграційні процеси, то зворотним боком є, навпаки, процеси дезінтеграції, в тому числі «національної дезінтеграції». Як наслідок, інтеграційні процеси, що супроводжують глобалізацію, можуть реалізовуватися не як синтез позитивних компонентів системи, пов'язаний із її збагаченням, підвищенням її стійкості, а навпаки, - як спрощення і придушення елементів системи, аж до їх повного руйнування. Внутрішня агресивність даного типу інтеграційних процесів являє собою загрозу для всього людства.

Внаслідок зазначених процесів отримує відчутний імпульс трансформація культури, тобто не просто еволюційна зміна окремих елементів, а сутнісний, невідворотний перехід в інший стан. Цей процес, на відміну від революції, більшою мірою зовні прихований, бо реалізується за рахунок вбудованих в її частини чужорідних елементів, що зовні не руйнують саму систему, але поступово змушують працювати іншим чином, настає фронтально, послідовно модифікуючи всю систему. Одним із методів трансформації культури є впровадження сторонніх для даної культури механізмів утворення, які зсередини стимулюють процеси трансформації.

Всеохоплююча інформатизація суспільства змінює відношення до процесу формування, накопичення та розповсюдження знань, які перетворюються в головний інформаційний ресурс, стають надбанням і найважливішим чинником економічного розвитку, а вища освіта - однією з основних галузей економіки.

Парадоксальним є те, що традиційні для закладів вищої освіти завдання (формування вдумливого, системного, критичного, алгоритмічного мислення) на сьогоднішній день неможливі без опанування феноменом бурхливого розвитку і нестримного поширення обсягів інформації. Прогрес компютерізації суспільства посилює багатомірність інтелектуальних та творчих можливостей, розвиток інструментальних навичок, необхідних у сучасному житті, покращує ґрунтовну базу знань набутих вмінь та навичок. Тому надзвичайно важливим постає процес створення інформаційної освітньої індустрії, аналогічної до тих, які успішно функціонують у провідних країнах Заходу.

В історії розвитку цивілізації сталося кілька інформаційних революцій, що спонукали перетворення суспільних відносин унаслідок кардинальних змін у сфері обробки інформації, які обумовили надбання суспільством нової якості [1].

Якщо розглядати процес виникнення першої інформаційної революції, доцільно сказати, що вся історія цивілізації це історія інформаційних революцій. Але сьогодні науковці виділяють декілька основних подій у світі інформаційних перетворень, завдяки яким відбулись значні зміни в суспільних відносинах через призму кардинальних змін у сфері обробки інформації. Перша революція пов'язана з винаходом писемності, що призвело до гігантського якісного і кількісного стрибка. Саме в цей момент з'явився процес, який ми називаємо передачею знань від покоління до покоління. Друга інформаційна революція припадає на середину XVI ст. та пов'язана з виникненням книгодрукування, яке радикально змінило індустріальне суспільство, культуру, організацію діяльності. Ця визначна подія дозволила інформації відірватись від свого носія та стати загальнодоступною. Третя припала на кінець XIX ст. та зумовлена винаходом електрики, завдяки чому з'явилися телеграф, телефон, радіо, що дозволило передавати і накопичувати інформацію в будь-якому обсязі. Четверта відбулась у 70-і рр. XX ст. та пов'язана з винаходом мікропроцесорної технології і появою персонального комп'ютера. На мікропроцесорах й інтегральних схемах створюються комп'ютери, комп'ютерні мережі, системи передачі даних - інформаційні комунікації. Країни, які першими почали комп'ютерну революцію здобули еволюційну першість перед іншими, а підприємці, які першими опанували електронний бізнес, отримали значні прибутки. Четверта, остання інформаційна революція, висунула на перший план нову галузь - інформаційну індустрію, пов'язану з виникненням нових технічних засобів, методів і технологій для формування нових знань. Основними складовими інформаційної індустрії стають інформаційні технології, особливо телекомунікаційні системи. Інформаційні технології - процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки і передачі даних первинної інформації для отримання інформації нової якості про стан об'єкту або явища. Бурхливий розвиток комп'ютерної техніки та інформаційних технологій дали поштовх до розвитку суспільства, побудованому на використанні різної інформації, яке отримало назву інформаційного суспільства. Зважаючи на те, що такі країни як Сполучені Штати Америки, Японія, Англія та країни Західної Європи почали четверту інформаційну революцію першими, сьогодні вони мають більш розвинену інформаційну індустрію і нам залишається лише гігантськими кроками надолужувати світ на шляху інформаційного розвитку [2].

Раціонально зауважити, що під поняттям інформатизації системи освіти розуміється сукупність систем інформатизації всіх об'єктів освіти всіх рівнів ієрархії. Практично кажучи, процес інформатизації освіти є процесом використання інформаційних технологій у різних видах діяльності, які здійснюються в системі освіти. Тому, досліджуючи систему освіти як об'єкт інформатизації, основну увагу необхідно приділити вивченню цих видів діяльності, визначенню критеріїв і їх класифікації.

Під час переходу до інформаційного суспільства необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття та обробки великої кількості інформації, оволодіння новими методами та технологіями роботи. Окрім цього, існує залежність від інформованості однієї людини та від інформації отриманої іншими. Тому, звісно, постало питання уміти не лише самостійно накопичувати інформацію, а й вчитися працювати з інформацією таким чином, щоб рішення приймались і базувались на основі колективного знання. Таким чином, однією з основних задач стала підготовка майбутнього фахівця до користування інформацією та технологією, що і спонукало до нових завдань перед освітою і наукою.

У зв'язку з цим, у 2002 р. Верховною Радою України було прийнято закон «Про національну програму інформатизації», який включає в себе: концепцію Національної програми інформатизації; сукупність державних програм з інформатизації; галузеві програми та проекти інформатизації; регіональні програми та проекти інформатизації; програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування.

Прийнятий закон передбачав створення необхідних умов для отримання громадянами та суспільством своєчасної, достовірної та повної інформації шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави. Зокрема , розроблена програма передбачає вирішення таких основних завдань:

- формування правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних та гуманітарних передумов розвитку інформатизації;

- застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах суспільного життя України;

- формування системи національних інформаційних ресурсів;

- створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення науки, освіти, культури, охорони здоров'я тощо;

- створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування;

- підвищення ефективності вітчизняного виробництва на основі широкого використання інформаційних технологій;

- формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг;

- інтеграція України у світовий інформаційний простір.

У зв'язку з цим законом, за ініціативи Міністерства освіти і науки України у 2002 р. в містах Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Рівне та Острог відбулася низка семінарів-нарад, присвячених питанню проведення організаційно-педагогічних експериментів у вищих навчальних закладах, розробки програми інформатизації та подальшої модернізації вищої освіти України. Завдяки таким заходам у вищих навчальних закладах почалися певні позитивні зміни, пов'язані з інноваційною діяльністю в напрямках вступних випробувань, організації навчального процесу, оновлення змісту освіти, розробки та впровадження сучасних методів та інформаційних технологій навчання, оригінальних навчальних продуктів, оцінювання знань, ступеневої підготовки фахівців, удосконалення методів і форм виховної роботи, розвитку студентського самоврядування та працевлаштування фахівців [5].

Приймаються нові державні документи, які, з одного боку, регламентують вимоги до змісту якості навчання, а з іншого, дають вищим навчальним закладам можливість здійснювати творчий підхід у підготовці конкурентоздатних фахівців. Визначну роль набуває зміна вимог до навчального процесу, підвищення ролі самостійної роботи студентів, яка вчить їх гнучкості і комбінаційності мислення, вміння синтезувати інформацію та виділяти головне, самостійно визначати пріоритети та прагнути до високої самоорганізації [5]. Це дає змогу вдосконалити організацію навчального процесу на основі впровадження нових підходів, впроваджувати в навчальний процес активних методів та новітніх технологій навчання, почати розробку оригінальних навчальних продуктів: електронних підручників, словників, довідників, електронних інформаційно-довідкових програм, інформаційно- пошукових та експертних програм, комп'ютерних навчальних програм та електронних курсів тощо.

Другою, вкрай важливою, подією в історії інформатизації освіти стало прийняття урядом державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006-2010 рр., яку було розроблено Міністерством освіти і науки України на виконання указу президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», а також відповідних законів України.

У формуванні даної програми брали активну участь провідні учені Національного технічного університету, Національної академії наук України, фахівці міністерств, відомств та вищих навчальних закладів. Виконання завдань програми здійснювалось з урахуванням стратегії соціально-економічного розвитку регіонів та розвитку інформаційних і новітніх досягнень в інформаційній сфері.

Програма була розрахована на п'ять років і її важливою складовою стало створення інформаційних ресурсів українського науково-освітнього середовища, розбудова інфраструктури національної науково-освітньої телекомунікаційної мережі. Розбудова інфраструктури мереж дає можливість під'єднати до неї всі інші університети та академічні наукові установи, що поглибить інформаційний обмін та інтеграцію між ними. Основним завданням цієї мережі став високодинамічний пошук та поширення інформації науково- освітнього характеру - організація доступу до світових електронних бібліотек, проведення відео-лекцій та відео-конференцій, забезпечення навчального процесу дистанційної освіти та надання можливостей для пілотної апробації нових телекомунікаційних технологій і підготовки кадрів для впровадження цих технологій у виробництво та бізнес. Процеси модернізації освіти спрямовані на досягнення відкритості міжнародних освітніх систем, створення системи підготовки висококваліфікованих кадрів для глобального ринку праці відповідно до загальновизнаних освітніх стандартів [3].

Глобальна мережа Інтернет, що забезпечує вільне спілкування територіально віддалених викладачів і студентів з різних вищих закладів, створює сприятливі умови для поширення на її базі процесів взаємопроникнення освітніх систем різних країн, що дозволяє засновувати загальнодоступні відкриті банки знань у вигляді наукових і методичних матеріалів, навчально-методичних напрацювань, різних освітніх методик. Все це позитивно позначається на якісному зростанню змісту освіти, створенні нового освітнього середовища, орієнтованого на підготовку молодого покоління фахівців, здатних сприймати й генерувати нові знання, і готових до роботи в сучасних умовах у будь- якій розвиненій країні світу. Такі фахівці не тільки мають високий рівень професійних компетенцій, але і володіють арсеналом засобів світової інформаційної культури [4].

Базовою потребою інформаційного суспільства стає потреба громадян у високому рівні комп'ютерної грамотності, вільному доступі до інформації та управлінні нею, знання професійних програмних продуктів, вміння спілкуватися в електронному середовищі і використовувати електронні ресурси для формування нових знань.

У нашій країні, як і в світі, останнім часом здійснювалися різноманітні освітні реформи, кількісно і якісно зростала вища школа, розвинулася система підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, впроваджувалися міжнародні стандарти організації процесу навчання. Одним із позитивних результатів освітніх реформ стало вирівнювання в регіональному забезпеченні населення послугами вищої освіти за відносною чисельністю студентів (у перерахунку на 10 тис. жителів). Проте, враховуючи системоутворююче значення освіти в рамках розвитку держави, ситуація що склалась не може бути визнана задовільною. Це спонукає докорінно переглянути державну стратегію в сфері освіти, покінчити з діючою практикою фінансування «за залишковим принципом», видатки на освіту в державному бюджеті повинні відповідати реальним потребам [4].

Згідно потреб суспільства вищі навчальні заклади почали процес активного формування єдиного освітнього простору в рамках Болонського процесу, впровадження компетентного підходу до створення програм навчання, орієнтації на якість і різноманітність освітніх послуг, впровадження інноваційних освітніх технологій у процес навчання й ін. Таким чином, освіта є однією з пріоритетних підсистем соціальної сфери держави, що забезпечує отримання систематизованих знань, умінь і навичок, затребуваних в інформаційному суспільстві, з метою їх ефективного використання в професійній діяльності. Вища освіта в сучасних умовах розвитку суспільства орієнтується на широке впровадження в освітнє середовище новітніх технологій, що дозволяє формувати відкритий освітній простір, забезпечує створення особливого навчального середовища, яке забезпечує безперервне оновлення освітнього контенту [4].

Це, в свою чергу, вимагає витрат, несумісних з обмеженим бюджетним фінансуванням, що визначає орієнтацію вищих навчальних закладів на отримання доходів за рахунок розвитку контрактного навчання. Виші, знаходячись в умовах ринку і будучи частиною ринкової системи, безпосередньо залежать від поведінки і ставлення споживачів, відповідно, попит на позабюджетні місця забезпечує можливість підвищення якості освітніх послуг, навчально-методичного, технологічного та кадрового забезпечення навчального процесу. З метою адаптації до нових вимог економіки, тенденцій ринку, напрямків розвитку освітнього простору, а також для забезпечення конкурентоспроможності вищі навчальні заклади вдаються до використання різних інструментів маркетингу, при цьому методи маркетингових досліджень стають опорними інструментами розробки інноваційних програм розвитку.

Інформаційні ресурси суспільства стають сьогодні все більш визначальним фактором науково-технічного та соціально-економічного розвитку. Є очевидним, що здатність тієї чи іншої країни формувати, зберігати, розподіляти і ефективно використовувати ці ресурси в значній мірі визначає конкурентну спроможність країни в світовій спільноті і розглядається як одна з необхідних умов забезпечення її національної безпеки.

Вища освіта становить не тільки значну і багато в чому визначальну частку соціуму, консолідує зусилля суспільства направлені на соціально-економічний розвиток нашої країни, але й відіграє надзвичайно важливу роль в утвердженні України як сучасної європейської держави. Одним з пріоритетів цього процесу стає цілеспрямована, наполеглива робота з інформатизації освітнього процесу, що складає якісно новий етап для всієї системи вищої освіти, перспективний напрямок підвищення ефективності навчання у вищих навчальних закладах.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Богатир Б.Н. Система освіти Росії, як об'єкт інформатизації / Б.Н. Богатир // Школа-семінар «Створення єдиного інформаційного простору системи освіти» (м. Москва, 3-5 грудня 1998 р.). - М.: Видавницький центр проблем якості підготовки фахівців, 1998.

2. Дамитов Б. Інтеграція в світовий освітній простір через підвищення якості освіти / Б. Дамитов, В. Мельников // Вища школа Казахстану. - 2002. - № 1. - С. 8-13.

3. Електронна бібліотека у сфері освіти, ЮНЕСКО: діяльність в сфері освіти, Київ - 2012 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kimo.univ.kiev.ua/MOrg/36.htm.

4. Скиба М.Є. Моніторинг якості навчального процесу у вищому навчальному закладі освіти: монографія / М.Є. Скиба, С.Г. Костогриз, Г.В. Красильникова. - Хмельницький: ХНУ, 2009. - 219 с.

5. Степко М.Ф. «Звернення державного секретаря Міністерства освіти і науки України» / Степко М.Ф. // Інновації у вищій освіті. Збірка доповідей. - К., Науково-методичний центр вищої освіти, 2003. - 68 с.

REFERENCES

1. Bohatyr B.N. Systema osvity Rosiyi, yak ob'yekt informatyzatsiyi / B.N. Bohatyr // Shkola-seminar «Stvorennya yedynoho informatsiynoho prostoru systemy osvity» (m. Moskva, 3-5 hrudnya 1998r.). - M.: Vydavnyts'kyy tsentr problem yakosti pidhotovky fakhivtsiv, 1998.

2. Damytov B. Intehratsiya v svitovyy osvitniy prostir cherez pidvyshchennya yakosti osvity / B. Damytov, V. Mel'nykov // Vyshcha shkola Kazakhstanu. - 2002. - № 1. - S. 8-13.

3. Elektronna biblioteka u sferi osvity, YuNESKO: diyal'nist' v sferi osvity, Kyyiv - 2012 r. [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: http://kimo.univ.kiev.ua/MOrg/36.htm.

4. Skyba M.Ye. Monitorynh yakosti navchal'noho protsesu u vyshchomu navchal'nomu zakladi osvity: monohrafiya / M.Ye. Skyba, S.H. Kostohryz, H.V Krasyl'nykova. - Khmel'nyts'kyy: KhNU, 2009. - 219 s.

5. Stepko M.F. «Zvernennya derzhavnoho sekretarya Ministerstva osvity i nauky Ukrayiny» / Stepko M.F. // Innovatsiyi u vyshchiy osviti. Zbirka dopovidey. - K., Naukovo-metodychnyy tsentr vyshchoyi osvity, 2003. - 68 s.

Размещено на Allbest.ru