Деякі аспекти підготовки компетентного педагога до інклюзивного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти підготовки компетентного педагога до інклюзивного навчання

Юлія Багно

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Одними з основних аспектів підготовки компетентного педагога до інклюзивного навчання є формування здатності здійснювати освітній процес з урахуванням психофізичних, вікових особливостей та індивідуальних освітніх потреб дітей з особливими потребами в інклюзивних загальноосвітніх навчальних закладах (інклюзивних класах) та здатність здійснювати цілеспрямований підбір методик, технологій для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Саме тому, реалізація компетентнісного підходу вимагає послідовності у вивченні дисциплін загальної підготовки (ключових компетентностей майбутньої професійної діяльності); дисциплін професійної підготовки (базової компетентності студентів на основі сформованих ключових компетентностей); варіативних дисциплін професійної підготовки (спеціальної компетентності майбутніх фахівців).

Ключові слова: компетентність, компетентнісний підхід, професійна компетентність педагога, інклюзивне навчання, дитина з особливими освітніми потребами, індивідуалізація навчання.

Одними из основных аспектов подготовки компетентного педагога к инклюзивному обучению является формирование способности осуществлять образовательный процесс с учетом психофизических, возрастных особенностей и индивидуальных образовательных потребностей детей с особыми потребностями в инклюзивных учебных заведениях (инклюзивных классах) и способность осуществлять целенаправленный подбор методик, технологий для работы с детьми с особыми образовательными потребностями. Именно поэтому реализация компетентностного подхода требует последовательности в изучении дисциплин общей подготовки (ключевых компетентностей будущей профессиональной деятельности); дисциплин профессиональной подготовки (базовой компетентности студентов на основе сформированных ключевых компетентностей); вариативных дисциплин профессиональной подготовки (специальной компетентности будущих специалистов).

Ключевые слова: компетентность, компетентностный подход, профессиональная компетентность педагога, инклюзивное обучение, ребенок с особыми образовательными потребностями, индивидуализация обучения.

One of the aspects that has acquired special relevance in modern conditions is the preparation of the future teacher for the organization of the educational process on the basis of humanistic education, namely the creation of conditions for the disclosure of the abilities of each individual, satisfaction of his needs for intellectual, spiritual, moral and physical development. This goal predetermines the construction of a model that would promote the realization of the rights to education of all members of society, irrespective of their capacity, to participate fully in social and cultural life, to enhance their natural potential and comprehensive realizability. Such a model is inclusive education, the system of educational services is based on the principle of ensuring the basic right of children to education and the right to study at their place of residence in the conditions of a general educational institution.

The introduction of a model of inclusive education will allow Ukraine to declare its Europeanism not only geographically, but to demonstrate the foundations of democracy and humanism: to prevent any discrimination of children and adults, will provide equal treatment to all members of society. The obstacle in implementing the model of inclusive education is the problem of training a competent teacher.

In the framework of the Bologna process, on the path of which Ukraine has been for more than ten years, a clearly constructed concept of the quality of higher education, which includes the concept of a competence approach. The competence approach has become one of the principal directions for restructuring the education system, including the highest one, not only in the world dimension, but also in the domestic one.

In the preparation of a competent teacher for inclusive education, the implementation of a competence approach requires a certain sequence in the study of academic disciplines. In particular, in the SHEI «Pereiaslav-Khmelnytskyi State Pedagogical Grigorii Skovoroda University», the curriculum includes two cycles: the general training cycle, which includes normative disciplines of general training (key competencies of future professional activity); the cycle of professional training, which includes the normative disciplines of vocational training (contribute to the formation of the basic competence of students on the basis offormed key competencies) and variational disciplines of vocational training (aimed at building the special competence of future specialists).

Key words: competence, competence approach, professional competence of the teacher, inclusive education, child with special educational needs, individualization of training.

Постановка проблеми

Євроінтеграційні процеси в Україні зумовлюють зміни в освітній практиці підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої освіти. Одним із аспектів, що набув особливої актуальності в сучасних умовах - є підготовка майбутнього педагога до організації освітнього процесу на засадах гуманістичної освіти. Основним завданням гуманізації освіти є створення умов для розкриття здібностей кожної особистості, задоволення її потреб в інтелектуальному, духовному, моральному й фізичному розвитку. На думку Ф. Ващука «Поєднання гуманістичних традицій української педагогіки та зарубіжного досвіду виховання особистості, здатної до активних самостійних дій, дозволить створити динамічну, мобільну, конкурентоспроможну модель освітньої системи» (Ващук Ф., 2011, с. 8). Така модель має реалізовувати право усіх членів суспільства, незалежно від їхніх можливостей, на повноцінну участь у соціальному й культурному житті, активізації їхнього природного потенціалу та всебічній реалізованості. Модель, в якій уся увага зосереджена на особистості, визначає цю особистість пріоритетним суб'єктом освітнього процесу, де кожен має право на помилку, на власну точку зору, на вільний вибір засобів досягнення мети навчання. Такою моделлю є - інклюзивна освіта, система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. А. Колупаєва зазначає, що основна ідея інклюзивної освіти: від інтегрування у школі - до інтегрування у суспільство. На основі аналізу зарубіжних та вітчизняних досліджень науковець виокремила такі позитивні сторони інклюзивних процесів: стимулюючий вплив більш здібних однолітків; можливість у ширшому діапазоні ознайомлюватися із життям; розвиток навичок спілкування та нестандартного мислення (як у дітей з особливостями психофізичного розвитку, так і у їхніх здорових однолітків); можливість виявлення гуманності, співчуття, милосердя, терпимості у реальних життєвих ситуаціях, що є ефективним засобом морального виховання (Колупаєва А., 2014, с. 10).

Окремі аспекти проблеми інклюзії та впровадження інклюзивної освіти висвітлено в працях А. Колупаєвої, С. Миронової, Т. Самсонової, Н. Софій, П. Таланчука, А. Шевцова та ін.

Теоретико-методологічні засади професійної компетентності визначені у працях В. Беспалька, О. Дубасенюк, І. Зимньої, І. Зязюна, В. Калініна, Л. Карпової, Н. Кузьміної, Н. Лобанової, В. Лозової, М. Лук'янової, А. Маркової, О. Савченко, А. Хуторського та ін.

Виділення невирішених раніше частин проблеми. Перешкодою у реалізації моделі інклюзивної освіти є проблема підготовки компетентного педагога, яка є не лише актуальною, але й мало дослідженою. Упровадження моделі інклюзивної освіти дозволить Україні заявити про свою європейськість не лише географічно, а й продемонструвати основи демократії та гуманізму: запобігти будь-якій дискримінації дітей та дорослих, забезпечить рівноцінне ставлення до всіх членів суспільства.

Мета статті - особливості підготовки компетентного педагога до інклюзивного навчання.

Виклад основного матеріалу

Р. Гуревич зазначає, що розвиток професійної компетентності майбутнього педагога є одним з основних завдань будь-якого закладу вищої освіти та здійснюється через зміст вищої освіти, що включає в себе не тільки перелік навчальних предметів, а й професійні навички та вміння, котрі формуються в процесі оволодіння предметом та завдяки активній позиції студента (Гуревич Р., 2014, с. 137-142).

Розвинені країни, зокрема країни Європейського Союзу, останніми роками розробляють систему компетентностей для різних рівнів освіти, та реалізують компетентнісний підхід до змісту освіти.

У рамках Болонського процесу, на шляху якого Україна перебуває уже більше десяти років, чітко вибудувана концепція якості вищої освіти, до структури якої входить концепція компетентнісного підходу. Компетентнісний підхід став одним із принципових напрямів перебудови системи освіти, зокрема і вищої, не лише у світовому вимірі, а й у вітчизняному. В. Луговий зазначає, що відповідно до європейського проекту Тюнінг (TUNING),- компетентнісний підхід (competence-based approach) тлумачиться як підхід до визначення результатів навчання, що базується на їх описі в термінах компетентностей (Луговий В., 2009, с. 13-25).

У вітчизняних наукових дослідженнях проблема визначення сутності компетентнісного підходу не залишилась не поміченою. О. Дубасенюк зазначає, що компетентнісний підхід відображає інтегральний прояв професіоналізму, в якому поєднуються елементи професійної і загальної культури, досвіду фахової діяльності та творчості, що конкретизується у певній системі знань, умінь, готовності до професійного вирішення поставлених завдань та проблем (Дубасенюк О., 2011, с. 104). Натомість О. Пометун у своїх дослідженнях доводить, що «компетентнісний підхід в освіті» - це «спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток основних базових і предметних компетентностей, в результаті чого буде сформована загальна компетентність людини» (Пометун О., 2005, с. 65-69).

Компетентнісний підхід у вищій освіті, на думку О. Жук, - це система вимог до організації освітнього процесу закладу вищої освіти, передбачає визначення результатів освіти у вигляді компетенцій... (Жук О., 2009). На основі аналізу різноманіття аспектів проблеми впровадження компетентнісного підходу в освіту, О. Жук робить висновок, про наявність загальних теоретико- методологічних позицій дослідників, сутності наступних понять: компетентність має інтегративний, діяльнісний, особистісний характер і виступає як єдність знань і досвіду та спрямована на успішну діяльність; компетенція/компетентність є результатом освіти; компетентність визначає готовність і мотиваційну здатність до вирішення не тільки типових завдань, а й завдань (проблем) високого ступеня складності і невизначеності в сфері професії, а також соціальних і особистісних завдань; компетенція - це узагальнена характеристика професіоналізму сучасного фахівця; компетентність - це рівень професіоналізму, ступінь виявлених здібностей або кваліфікації в сукупності з мотиваційно-ціннісним і емоційно вольовим особистісними компонентами; компетентність формується і розвивається на основі компетенцій в органічній єдності з ціннісними орієнтаціями людини за умови його мотивованості, актуалізації емоційно-вольової сфери та саморегуляції (Жук О., 2009, с. 236).

Відтак, у підготовці компетентного педагога до інклюзивного навчання реалізація компетентнісного підходу вимагає певної послідовності у вивченні навчальних дисциплін. Зокрема, у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» навчальні робочі плани передбачають два цикли: цикл загальної підготовки, до якого входять нормативні дисципліни загальної підготовки (ключові компетентності майбутньої професійної діяльності); цикл професійної підготовки, до якого належать нормативні дисципліни професійної підготовки (сприяють формуванню базової компетентності студентів на основі сформованих ключових компетентностей); варіативні дисципліни професійної підготовки (спрямовані на формування спеціальної компетентності майбутніх фахівців).

У процесі підготовки компетентного педагога до інклюзивного навчання важливим, на наш погляд, є формування у нього здатності здійснювати освітній процес з урахуванням психофізичних, вікових особливостей та індивідуальних освітніх потреб дітей з особливими потребами в інклюзивних загальноосвітніх навчальних закладах (інклюзивних класах) та здатність здійснювати цілеспрямований підбір методик, технологій для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Реалізація компетентнісного підходу супроводжується, з одного боку, зростанням ролі індивідуальності кожного школяра в навчанні, а з іншого - вмінням вчителя діагностувати індивідуальні особливості учня, оцінювати його здатність до навчання, коли учень стає суб'єктом навчального процесу.

У цьому процесі особливої ваги набувають знання педагогічних закономірностей та принципів інклюзивного навчання, психологічних особливостей вікового та індивідуального розвитку дитини, її психологічних, фізіологічних та соціальних особливостей; уміння обирати оптимальні методи навчання і виховання; уміння створювати освітньо-розвивальне середовище, для розвитку кожної дитини в умовах інклюзивного навчання; здатність здійснювати корекцію навчальних досягнень в умовах інклюзивного навчального середовища.

Від усвідомлення та розуміння педагогом індивідуальності дитини з особливими освітніми потребами, рівня її соціалізації та необхідних навичок на основі яких здійснюється розвиток дитини, залежить вибір методик та технологій навчальної діяльності в умовах інклюзивного навчання. Це своєю чергою, залежить від особливостей психічних процесів (пам'яті, мислення, уваги, уявлення), розвитку емоційно-вольової і пізнавальної сфери, комунікативних умінь дитини, її когнітивних, соціальних навичок, навичок моторики рук.

Більшість дітей з особливими освітніми потребами, особливо діти з психофізичними порушеннями (аутизм, затримка психічного розвитку, розумова відсталість), мають схожі проблеми у засвоєнні знань, а саме: сповільнена реакція на зовнішні подразники, проблеми у запам'ятовуванні та відтворенні навчального матеріалу, швидка втомлюваність, неможливість тривалий час зосереджувати свою увагу на певному виді роботи, розподіляти увагу, переключати, концентрувати. Саме тому одним із найскладніших завдань педагога у роботі з такими дітьми в інклюзивному класі є - уміння забезпечити засвоєння ними змісту освіти, формувати необхідні уміння і навички, що вимагають чіткого планування розумової діяльності, конкретизації часу фізичних та психічних розвантажень дитини, врахування її психофізіологічних особливостей.

Успішне навчання дитини з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому навчальному закладі залежить від вибору педагогом форм, способів, методів і засобів навчання. Саме тому важливого значення набуває здатність вчителя організувати освітній процес на засадах принципу індивідуалізації. Індивідуалізацію В. Єрємєєва розглядає як особливу загальну форму організації навчання, основою якої є постійне вивчення індивідуальних особливостей учня, його сильних та слабких сторін, та конструювання на цій основі системи індивідуалізованих завдань для кожного (Єремєєва В., 2015, с. 210 - 230).

Особливістю таких завдань є саме вивчення освітніх потреб дитини (потреба в індивідуальних заняттях з учителем; зміні темпу, стиля або способу подачі навчальної інформації; застосування вправ на зосередження уваги або вправ на переключення уваги; з'ясування способу засвоєння навчального матеріалу та ін.; використання диференційованих завдань: за ступенем складності завдань (завдання, що потребують різної глибини узагальнення й висновків; завдання творчого характеру) та завдання за ступенем самостійності учня (завдання добираються однакової складності, але при цьому диференціюється міра допомоги).

Раціональними, на наш погляд, у системі індивідуалізованих завдань для дітей з особливими освітніми потребами використовувати певні мнемонічні прийоми. В. Шаталов виділив мнемонічні прийоми, (способи), організації матеріалу: групування, виділення опорних пунктів, структурування, складання плану, класифікація, схематизація, виявлення аналогій, мнемотехнічні прийоми, повторення, перекодування, добудова матеріалу, який запам'ятовується, серійна організація, асоціації (Жуйков С., 1964, с. 71). Звичайно, що не всі зазначені прийоми у тій же послідовності можуть бути використані у роботі з дітьми з особливими потребами. Слід зважати на індивідуальні можливості дитини, на її здатність до навчання, запам'ятовування і відтворення навчального матеріалу.

Найбільш вживаними у практиці роботи з дітьми з особливими потребами можуть бути прийоми поділ тексту на частини за змістом (до цих частин підбирають заголовки, складають план), спостереження за основними змістовними лініями (основні положення, основний зміст), виділення ключових пунктів чи слів, повернення до прочитаних частин тексту для уточнення їх змісту, пригадування прочитаної частини і відтворення в слух частини матеріалу, а також раціональні прийоми заучування напам'ять.

Універсальним способом у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами є багаторазове повторення. Разом з тим успішність навчання буде ефективною за умови дотримання рекомендацій, розроблених психологами: 1) обробка інформації, запам'ятовування і відтворення значно полегшуються при свідомому виборі стимулів і концентрації на них уваги; 2) одночасне врахування логічних і емоційних реакцій гарантує краще усвідомлення, запам'ятовування та відтворення; 3) опір на короткочасну пам'ять (довготривала пам'ять пов'язана зі складними розумовими операціями), але оскільки вона поверхнева і неміцна, навчальний матеріал необхідно повторювати (Вікова психологія за ред. Костюка С., 2003, с. 143).

Висновки

Оптимальний вибір форм і методів навчання в умовах інклюзивного навчання буде залежати, в першу чергу, від здатності вчителя акцентувати увагу на сильних якостях кожної дитини, її талантів, збагачення уяви, мислення, пам'яті, мовлення, розкриття суб'єктивного досвіду кожної дитини, залучення дітей до різноманітних видів діяльності, а також усвідомленні вчителем, що відмінності дітей є їхніми перевагами, а не проблемою.

Перспективи подальших розвідок. Дана стаття розкриває лише певні аспекти підготовки компетентного педагога до інклюзивного навчання. Невирішеними є питання вивчення проблеми оптимізації розумової працездатності дітей з обмеженими можливостями у розвинених країнах, шляхів покращення їхньої працездатності, вплив навантажень на розумову діяльність таких дітей.

Список використаних джерел

педагог інклюзивний освітній дитина

1. Альохіна С. Інклюзивна освіта в Украйні : здобутки, проблеми та перспективи: резюме аналітичного звіту за результатами комплексного дослідження [Електронний ресурс]. URL: http:// www.twirpx.com/file/974948.

2. Ващук Ф. Наукове забезпечення процесу інтеграції в європейський освітній простір: з практики роботи Закарпатського державного університету. Інтеграція в європейський освітній простір: здобутки, проблеми, перспективи: монографія / За заг. ред. Ф. Ващука. Ужгород: ЗакДУ, 2011. 560 с.

3. Вікова психологія: навч. посібник. За ред. С. Костюка. Київ: Атіка, 2003. 468 с.

4. Гуревич Р. Компетентнісний підхід у професійно-педагогічній освіті. Компетентнісний підхід в освіті : теоретичні засади і практика реалізації: матеріали методол. семінару. Ч.2. За заг. ред. В.Г. Кременя. Київ: Ін-т обдарованої дитини НАПН України, 2014. С.137-142.

5. Дубасенюк О. Концептуальні підходи до професійно-педагогічної підготовки сучасного педагога. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2011. 114 с.

6. Єремєєва В. Індивідуалізація як перспективний спосіб створення технологічних систем професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя. Професійна педагогічна освіта: системні дослідження : монографія. За ред.

О. Дубасенюк. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. С.210-230.

7. Жуйков С. Психология усвоения грамматики в начальных классах. Москва : Просвещение, 1964. 300 с.

8. Жук О. Л. Педагогическая подготовка студентов: компетентно стньїй поход. Минск : РИВШ, 2009. 336 с.

9. Колупаєва А. Інклюзивна освіта: від інтегрування у школі - до інтегрування у суспільство Формування готовності педагогічних працівників до роботи з дітьми з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання : тематичний збірник праць. Рівне: РОІППО, 2014. С. 5-14.

10. Луговий В. Європейська концепція компетентнісного підходу у вищій школі та проблеми її реалізації в Україні. Педагогіка і психологія : Науково- теоретичний та інформаційний журнал Академії педагогічних наук України. 2009. С.13-25.

11. Марцева Л. Реалізація компетентнісного підходу в професійній освіті. Компетентнісний підхід в освіті : теоретичні засади і практика реалізації: матеріали методол. семінару. Ч.2. За заг. ред. В.Г. Кременя. Київ: Ін-т обдарованої дитини НАПН України. 2014. С. 17-22.

12. Пометун О. Компетентнісний підхід - найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти. Рідна школа. 2005. 1. С. 65-69.

References

1. Alokhina S. Inkliuzyvna osvita v Ukraini : zdobutky, problemy ta perspektyvy: reziume analitychnoho zvitu za rezultatamy kompleksnoho doslidzhennia [Inclusive Education in Ukraine: Achievements, Problems and Prospects: Summary of the Analytical Report on the Results of the Integrated Research]. http://www.twirpx.com/file/974948 (ukr).

2. Vashchuk F. (2011). Naukove zabezpechennia protsesu intehratsii v yevropeiskyi osvitnii prostir: z praktyky roboty zakarpatskoho derzhavnoho universytetu. Intehratsiia v yevropeiskyi osvitnii prostir: zdobutky, problemy, perspektyvy [Scientific provision of the process of integration into the European educational space: from the practice of the Transcarpathian State University]. Monohrafiia, Uzhhorod: ZakDU, 2011, 560 (ukr).

3. Vikova psykholohiia (2003). [Vikova psycheology]. Navch. posibnyk. Za red. S. H. Kostiuka. K.: Atika, 468 (ukr).

4. Hurevych R. (2014). Kompetentnisnyi pidkhid u profesiino-pedahohichnii osviti [Competency approach in vocational and pedagogical education]. Kompetentnisnyi pidkhid v osviti : teoretychni zasady i praktyka realizatsii: materialy metodol. seminaru. Ch.2. Za zah. red. V.H. Kremenia. Kyiv: In-t obdarovanoi dytyny NAPN Ukrainy, 137-142 (ukr).

5. Dubaseniuk O. (2011). Kontseptualni pidkhody do profesiino-pedahohichnoi pidhotovky suchasnoho pedahoha [Conceptual approaches to vocational and pedagogical training of a modern teacher]. Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU im. I. Franka, 114 (ukr).

6. Ieremieieva V. (2015). Indyvidualizatsiia yak perspektyvnyi sposib stvorennia tekhnolohichnykh system profesiino-pedahohichnoi pidhotovky maibutnoho vchytelia [Individualization as a promising way to create technological systems for vocational and pedagogical training of a future teacher]. Profesiina pedahohichna osvita: systemni doslidzhennia : [monohrafiia. Za red. O. A. Dubaseniuk]. Zhytomyr : Vyd- vo ZhDU im. I. Franka, 210-230 (ukr).

7. Zhuikov S. (1964). Psykholohyia usvoenyia hrammatyky v nachalntikh klasakh [Psychology of grammar in primary classes]. Moskva : Prosveshchenye, 300 (rus).

8. Zhuk O. (2009). Pedahohycheskaia podhotovka studentov: kompetentnostntii pokhod [Pedagogical preparation of students: competency campaign]. Mynsk : RYVSh, 336 (belor).

9. Kolupaieva A. (2014). Inkliuzyvna osvita: vid intehruvannia u shkoli - do intehruvannia u suspilstvo [Inclusive education: from integration into school - to integration into society]. Formuvannia hotovnosti pedahohichnykh pratsivnykiv do roboty z ditmy z osoblyvymy potrebamy v umovakh inkliuzyvnoho navchannia: tematychnyi zbirnyk prats. Rivne : ROIPPO, 5-14 (ukr).

10. Luhovyi V. (2009). Yevropeiska kontseptsiia kompetentnisnoho pidkhodu u vyshchii shkoli ta problemy yii realizatsii v Ukraini [The European Concept of Competency Approach in Higher School and the Problems of its Implementation in Ukraine]. Pedahohika i psykholohiia : Naukovo-teoretychnyi ta informatsiinyi zhurnal Akademii pedahohichnykh nauk Ukrainy, 13-25 (ukr).

11. Martseva L. (2014). Realizatsiia kompetentnisnoho pidkhodu v profesiinii osviti [Implementation of the competence approach in vocational education]. Kompetentnisnyi pidkhid v osviti : teoretychni zasady i praktyka realizatsii: materialy metodol. seminaru. Ch.2. Za zah. red. V.H. Kremenia. Kyiv : In-t obdarovanoi dytyny NAPN Ukrainy, 17-22 (ukr).

12. Pometun O. (2005). Kompetentnisnyi pidkhid - naivazhlyvishyi oriientyr rozvytku suchasnoi osvity [Competency approach - the most important benchmark for the development of modern education]. Ridna shkola, 65-69 (ukr).

Размещено на Allbest.ru