Викладач-тьютор як суб'єкт дистанційного освітнього процесу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Викладач-тьютор як суб'єкт дистанційного освітнього процесу

Інна Шоробура, Інна Рашина

Інна Шоробура, доктор педагогічних наук, професор, ректор, Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія. Інна Рашина, викладач кафедри педагогіки, Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

У статті розкриваються основні тенденції упровадження дистанційної освіти в Україні. Велика увага приділяється функціям системи підготовки викладачів. Дається визначення понять "дистанційна освіта" і "викладач-тьютор". Визначено моделі дистанційного здобуття освіти, види функціональної діяльності викладача закладу традиційного навчання та дистанційної освіти. Зазначено, що існує зміна функцій тьютора порівняно з функціями викладача, які істотно впливають на обсяг і зміст видів його діяльності. Виокремлено функції, які покладаються на викладача в процесі дистанційного здобуття знань, а саме координація пізнавального процесу, коригування курсу, керівництво навчальними проєктами та інше. Зазначено, що викладач-тьютор керує навчальними групами взаємопідтримки, допомагає здобувачам освіти у їхньому професійному самовизначенні. Тьютор заохочує та сприяє навчанню, створюючи умови для рівно-партнерських взаємин, які забезпечують ефективність процесу навчання, покращують якість професійної освіти.

Ключові слова: освіта, дистанційна освіта, освітній процес, здобувач освіти, викладач-тьютор.

Inna Shorobura, doctor of Pedagogical Sciences, Professor, rector, Khmelnitsky humanitarian and pedagogical academy. Inna Rashina, lecturer of the Department of pedagogy, Khmelnitsky humanitarian and pedagogical academy

LECTURER-TUTOR AS A SUBJECT OF DISTANCE EDUCATIONAL PROCESS

The article reveals the main trends in the introduction of distance education in Ukraine. Much attention is paid to the functions of the teacher training system. The concepts of "distance education" and "teacher-tutor"are defined. Models of distance education, types of functional activity of the teacher of the institution of traditional education and distance education are determined. It is noted that there is a change in the functions of the tutor in comparison with the functions of the teacher, which significantly affect the scope and content of his activities. The functions assigned to the teacher in the process of remote knowledge acquisition are highlighted, namely coordination of the cognitive process, course adjustment, management of educational projects, and so on. It is indicated that the teacher-tutor leads training groups of mutual support, helps applicants for education in their professional self-determination. The tutor encourages and promotes learning, creating conditions for equal partnership relationships that ensure the effectiveness of the learning process and improve the quality of professional education.

Keywords: education, distance education, educational process, educational applicant, teacher-tutor.

Постановка проблеми в загальному вигляді

Розвиток сучасної науки і освіти зокрема визначає стрімкий динамізм, ускладнення суспільних і міжособистісних взаємин, багаточисельні кризові явища. Традиційна формула освітнього процесу, на основі якої викладач надає знання, а здобувачі освіти самостійно набувають уміння та навички, уже не є актуальною. Реалії інформаційного суспільства зумовлюють необхідність набуття здатності та вмінь самостійно здобувати і нестандартно використовувати знання, опановувати інформаційні технології їх пошуку, осмислення, поглиблення та застосування, які стають органічною потребою кожної людини. Цьому активно сприяє й сучасна система неперервної освіти, складовою якої є дистанційна форма організації освітнього процесу. Головну роль в такій формі здобуття знань відіграє безпосередньо викладач. Саме він постає для здобувачів освіти як тьютор.

Мета: визначити роль тьютора як суб'єкта освітнього процесу в системі дистанційного навчання.

Аналіз досліджень і публікацій

В останні десятиліття швидко розвиваються науково-методичні основи дистанційної освіти. Проблемам її розвитку присвячені роботи багатьох зарубіжних учених, таких як: Р Деллінг, Г Рамблє, Д. Кіган, М. Сімонсон, М. Мур, А. Кларк, М. Томпсон та ін. і відповідно вітчизняних: О. Андрєєв, Г Козлакова, І. Козубовська, В. Олійник, Є. Полат, А. Хуторський. Та незважаючи на велику кількість наукових досліджень, сучасна дистанційна освіта в Україні нагадує традиційні форми заочного навчання без застосування всіх можливостей принципово нових форм і методів навчання.

Дослідженням питань щодо становлення та розвитку тьюторства займалися в різні періоди E. Gordon, M. Moore, D. Palfreyman, Л. Бендова, Л. Долгова, Т. Ковальова, Є. Колосова, А. Бойко, А. Махов, О. Леонтева, Г. Андреева, Л. Бендова, Н. Пелипичевская, Я. Бельмаз, Є. Белицкая, Є. Челнокова та інші.

Виклад основного матеріалу дослідження

Процес підготовки викладачів становить високорозвинену багатоаспектну систему, основними функціями якої є продукування, передання та поширення знань. Продукування знань передбачає наукові дослідження, упровадження їх у практику, розробку нових навчальних дисциплін, освітніх програм, науково-методичного супроводу. Під переданням знань вбачаємо освітній процес у розмаїтті форм, методів, засобів і освітніх технологій. Поширення знань має на меті видання навчальних посібників, наукових монографій, статей тощо (Кузьмінський, 2011, с. 139).

Сьогодні не існує єдиного визначення поняття "дистанційна освіта". Саме тому найбільш точним ми вважаємо тлумачення, запропоноване Міністерством освіти і науки України. Отже, дистанційна освіта - це можливість навчатися та отримувати необхідні знання віддалено від навчального закладу в будь-який зручний для здобувача час. Права та обов'язки учасників навчального процесу регулюють положення про дистанційну освіту та Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні (Дистанційна освіта...).

У даних нормативно-правових документах зазначено, що дистанційно здобувати освіту в Україні можуть громадяни, котрі мають середню, професійну, вищу освіту, а також ті, що мають можливість виконувати дистанційно необхідні завдання за допомогою освітніх технологій. Процес навчання побудований на використанні різних комунікаційних засобів. Після завершення такого навчання здобувачі освіти отримують відповідні сертифікати. Також різними є терміни цієї форми навчання. Наприклад, термін навчання на базі середньої вищої освіти становить 6, на базі середньої професійної освіти - 4,5, вищої неюридичної освіти - 3 роки (Пінчук, 2013).

Варто також зазначити різноманітність моделей дистанційного здобуття освіти: на базі самостійного вивчення матеріалу (екстернат); навчання в закладі вищої освіти; співпраця закладів освіти; автономні освітні установи; автономні навчальні системи; дистанційна освіта з використанням мультимедійних програм.

Важливим питанням у процесі дистанційної освіти є підготовка викладача до такої роботи, оскільки її зміст та форма суттєво відрізняються від традиційної. На нього покладаються певні функції, а саме: координація пізнавального процесу, коригування курсу, що викладається, консультування при укладанні індивідуального навчального плану, керівництво навчальними проєктами тощо. Викладач курує навчальні групи взаємопідтримки, допомагає здобувачам освіти у їхньому професійному самовизначенні (Енциклопедія освіти.., 2008, с. 367). Сьогодні викладачів, котрі працюють з учнями дистанційно, пропонують називати тьюторами.

Ми поділяємо думку Т. Литвиненко, яка стверджує, що тьютор - це той, хто організовує умови для складання та реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учня, веде індивідуальні або групові заняття зі студентами, репетитор, наставник (Литвиненко, 2012, c. 165-172).

Як свідчить аналіз науково-педагогічної літератури, у закордонній практиці існує розгалужена класифікація тьюторів: викладач-розробник навчально-методичних матеріалів; консультант з методів навчання (фа-силітейтер); фахівець, який здійснює поточну методичну підтримку навчання студента (тьютор); фахівець з методів контролю за результатами навчання (інвігілатор) (Ясулайтіс, 2005, с. 17-18).

Спробуємо виділити наступні види функціональної діяльності викладача закладу традиційного навчання та дистанційної освіти:

Викладач забезпечує знання студентам у готовому вигляді; формує практичні вміння і навички; безпосередньо управляє процесом навчання студентів; формує і реалізує суб'єктно-об'єктний стиль взаємин зі студентами;

Тьютор розробляє зміст дидактичних матеріалів з урахуванням індивідуальних особливостей студентів; організовує їх навчальну діяльність щодо засвоєння дидактичного матеріалу; консультує з питань виконання дидактичних завдань; координує самостійну навчально-пізнавальну діяльність студентів; здійснює моніторинг виконання завдань (зворотний зв'язок); аналізує та оцінює стан виконання навчальних завдань, проєктів; забезпечує суб'єктно-суб'єктні взаємини у процесі дистанційного навчання між викладачем і студентами (Richards, 2005).

Аналізуючи вказані вище види діяльності викладача та тьютора, можна побачити, що зміни функцій тьютора порівняно з функціями викладача істотно впливають на обсяг і зміст видів його діяльності. Робота тьютора в дистанційному навчанні змінюється і полягає, перш за все, у її організації та стосунках між ним і здобувачами освіти. Тьютор заохочує та сприяє навчанню, створюючи умови для рівнопартнерських взаємин, які забезпечують ефективність процесу навчання, покращують якість професійної освіти.

Тьютор, розділяючи відповідальність за навчальний процес і його результативність із здобувачами освіти, визначає загальну схему організації їх самостійної навчальної діяльності, пропонує загальні рамки навчальної ситуації, у якій здобувачі мають можливість реалізувати свої потреби, інтереси і конструктивний творчий потенціал. Викладач-тьютор створює ситуацію розвитку, яка надає здобувачу освіти свободу і відповідальність у виборі і прийнятті рішень, автономність, незалежність дій, свободу взаємодії і співпраці у розв'язанні навчальних завдань разом з відповідальністю за результат (Положення про дистанційне.., 2013, с. 3-4).

Здійснюючи аналіз освітньої ситуації в Україні, можемо зазначити, що не кожен викладач, котрий працює у сфері вищої освіти, здатний стати тьютором, оскільки така форма роботи вимагає ряду факторів. Серед них, наприклад, визначається вдала організація освітнього процесу на відстані з використанням Інтернету або інших сучасних засобів інформаційних і комунікаційних технологій. І справа не в умінні користуватись електронною поштою чи комп'ютером. Головним для нього має стати високий рівень якості викладання дисципліни на основі впровадження в навчальний процес нових педагогічних технологій з урахуванням особливостей спілкування зі студентами на відстані; готовність до усунення психолого-педагогічних труднощів, пов'язаних з відсутністю контакту зі студентами на рівні вимог особистісно-орієнтованого навчання. Пріоритет особистості студента не тільки не знижує ролі тьютора, але, навпаки, ускладнює її, підвищує вимоги до нього як до організатора партнерської взаємодії в системі "студент - група - викладач". Тьютор, розділяючи відповідальність за навчальний процес і його результативність із студентами, визначає загальну схему організації їх самостійної навчальної діяльності, пропонує загальні рамки навчальної ситуації, у якій здобувачі освіти реалізують свої потреби, інтереси і конструктивний творчий потенціал; тьютор намагається створити ситуацію розвитку, яка надає студенту свободу і відповідальність у виборі і прийнятті рішень, автономність, незалежність дій, свободу взаємодії і співпраці у розв'язанні навчальних завдань водночас із відповідальністю за результат (Гарбуза, 2019, с. 71-75).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, ураховуючи виклики сучасного суспільства та вимоги освіти, ефективність виконання викладачем своїх функцій в умовах організації дистанційної освіти залежить від якості оволодіння ним знаннями, уміннями та навичками педагогічної діяльності, характерними для цієї форми здобуття знань, що, у свою чергу, зумовлює необхідність уведення у навчальні програми підготовки викладачів спеціальних курсів, які будуть спрямовані на напрацювання додаткових компетенцій, необхідних викладачу-тьютору.

Модернізація дистанційного освітнього середовища в Україні передбачає реалізацію низки досліджень у даному напрямі: вивчення зарубіжного досвіду та впровадження нових форм організації навчання; розробку новітніх форм для застосування їх у системі дистанційного навчання студентів; визначення функцій та змісту особливостей діяльності викладача-тьютора.

Список літератури

викладач дистанційний навчальний

1. Гарбуза, Т. (2019). Тьютор як суб'єкт освітнього процесу в системі дистанційного навчання. Молодь і ринок, 1 (168), 71-75.

2. Дистанційна освіта. Взято з: https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/distancijna-osvita (дата звернення: 05.06.2019).

3. Енциклопедія освіти. (2008). Київ: Юрінком Інтер.

4. Кузьмінський, А. І. (2011). Педагогіка вищої школи. Київ: Знання.

5. Литвиненко, Т. А. (2012). Індивідуалізація в освітньому процесі: шляхи тьютерської допомоги в приватних навчальних закладах. Гуманітарний вісник ЗДІА, 50, 165-172.

6. Пінчук, О. П., Манако, А. Ф., Савельєва, І. В. (2013). Науково-методичні рекомендацій щодо використання педагогічними працівниками дистанційних форм навчання. Київ: ІІТЗН НАПН України.

7. Положення про дистанційне навчання: прийняте 25.04.2013 № 466.

8. Ясулайтіс, В. А. (2005). Дистанційне навчання. Київ: МАУП. 72 с.

9. Richards, J. C. (2005). Professional Development for Language Teachers Cambridge. Cambridge University Press. 197 р.

References

1. Garbuz, T. (2019). Tutor as a subject of the educational process in the distance learning system. Youth and market, 1 (168), 71-75.

2. Distance Education. Taken from: https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/distancijna-osvita (accessed: 05.06.2019).

3. Encyclopedia of Education. (2008). Kiev: Yurinkom Inter.

4. Kuzminsky A. I. (2011). Higher School pedagogy. Kiev: Knowledge.

5. Litvinenko T. A. (2012). Individualization in the educational process: ways of tutoring assistance in private educational institutions. Humanitarian Bulletin of ZGIA, 50, 165-172.

6. Pinchuk, O. P., Manako, A. F., Savelyeva, I. V. (2013). Scientific and methodological recommendations on the use of distance learning by teachers. Kiev: IITZN NAPN of Ukraine.

7.regulation on distance learning: adopted on 25.04.2013 No. 466.

8. Yasulaitis, V. A. (2005). Distance learning. Kiev: IAPM. 72 P.

9. Richards, J. C. (2005). Professional Development for Language Teachers Cambridge. Cambridge University Press. 197 р.

Размещено на Allbest.ru