Інклюзивна освіта як засіб суспільної рівності учнів: європейський досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК ЗАСІБ СУСПІЛЬНОЇ РІВНОСТІ УЧНІВ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

Олена Хмельницька

кандидат педагогічних наук, ст. викладач кафедри педагогіки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

У статті охарактеризовано сутність інклюзивної освіти, обгрунтовано основні термінологічні поняття у системі інклюзії, досліджено можливості та проблеми у залученні дітей, що мають особливості психофізичного розвитку в соціум, їх активної адаптації, соціалізації та розвитку в рамках суспільства. Проаналізовано досвід навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах Європи та Україні. Обгрунтовано принцип виваженої педагогіки, згідно якого різноманітність між людьми є природнім явищем, освітній, соціальний та економічний характер інклюзії та позитивні сторони інклюзивних процесів. Визначено, що метою роботи з дітьми, які мають порушення психофізичного розвитку, є інтеграція їх у сучасну систему соціальних стосунків.

Ключові слова: інклюзія, інтеграція, дитина з особливими потребами, психофізичний розвиток, соціалізація, адаптація, спеціальний педагог, тьютер, індивідуальність.

В статье охарактеризовано сущность инклюзивного образования, обоснованы основные терминологические понятия в системе инклюзии, исследованы возможности и проблемы в привлечении детей, имеющих особенности психофизического развития в социум, их активной адаптации, социализации и развития в рамках общества. Проанализирован опыт обучения детей с особенностями психофизического развития в странах Европы и Украины. Обоснованно принцип взвешенной педагогики, согласно которому разнообразие между людьми является естественным явлением, образовательный, социальный и экономический характер инклюзии и положительные стороны инклюзивных процессов. Определено, что целью работы с детьми, имеющими нарушения психофизического развития, является интеграция их в современную систему социальных отношений.

Ключевые слова: инклюзия, интеграция, ребенок с особами потребностями, психофизическое развитие, социализация, адаптация, специальный педагог, тьютер, индивидуальность.

The article describes the nature of inclusive education, substantiates the main terminological concepts in the system of inclusion, explores the opportunities and challenges in attracting children who have psychophysical development in the society, their active adaptation, socialization and development within the society. The experience of teaching children with peculiarities ofpsychophysical development in the countries of Europe and Ukraine is analyzed. The principle of weighted pedagogy is grounded, according to which the diversity between people is a natural phenomenon, the educational, social and economic nature of inclusion and the positive aspects of inclusive processes. It is determined that the goal of working with children with disabilities of psychophysical development is their integration into the modern system of social relations. A child with the special necessities is a passive not member of society, but personality which has a right on satisfaction of own social necessities, on labour, rest, creation of monogynopaedium, pension providing, access, to the cultural values.

Speaking to European experience of construction of educational processes, in Ukraine itfollows to provide identical attitude toward all people and create the special terms for children with the special educational necessities, as at legislative so common to all mankind level. This complex of measures means technical rigging of educational establishments, development of the special educational courses, for teachers and other students, directed on their work and development of co-operating with people with the limited possibilities, development of tolerance and changes of settings. Except for it the special programs, directed on the facilitation ofprocess of adaptation of children with the limited possibilities in general establishment, are needed.

Development of modern information technologies, scientific and technical progress and global changes of types of professional activity, sharply extended possibilities of social integration of different category of children with rejections in development, conduct, by the limited possibilities of health and special educational necessities. People, before doomed to be on maintenance of the state, become the valuable members of society. Modern civil society is impossible without the active bringing in of all members in the different types of activity, respect of rights and freedoms of separate everybody, providing of necessary safe, freedom and equality of rights conducts. Inclusion education touches all subjects of educational process: children with the limited possibilities of health, their parents, normally developed students.

Key words: inclusion, integration, a child with special needs, psychophysical development, socialization, adaptation, special educator, tutor, individuality.

Постановка проблеми

Процес інклюзивного навчання дітей з обмеженими фізичними чи психічними можливостями здоров'я в Україні представляє собою крок до забезпечення повної реалізації прав дітей з особливими потребами на якісну освіту. Рівень підтримки, гуманізм та терпимість у ставленні до дітей з особливими потребами, можливість надати їм доступну та якісну освіту - показники ступеня розвитку суспільства, в якому вони живуть. Інклюзивна практика реалізує доступ до одержання освіти в загальноосвітньому закладі за місцем проживання та створення необхідних умов для успішного навчання для всіх без виключення дітей, незалежно від їх індивідуальних особливостей, психічних та фізичних можливостей тощо.

Реалізація прав на освіту дітей з обмеженими можливостями здоров'я розглядається як одне з найважливіших завдань державної політики в галузі корекційної освіти. Отримання такими дітьми якісної загальної та професійної освіти є одним з основних і невід'ємних умов їх успішної соціалізації, забезпечення повноцінної участі в житті суспільства, ефективної самореалізації в різних видах професійної і соціальної діяльності. Метою роботи з дітьми, які мають порушення психофізичного розвитку, є інтеграція у сучасну систему соціальних стосунків. Дитина з особливими потребами - не пасивний член суспільства, а особистість, яка має право на задоволення власних соціальних потреб, на працю, відпочинок, створення сім'ї, пенсійне забезпечення, доступ до культурних цінностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Протягом останнього десятиліття вітчизняні науковці, зокрема В. Бондар, Т. Євтухова, І. Іванова, Н. Заєркова, В. Засенко, А. Колупаєва, В. Ляшенко, Т. Момоток, О. Савченко, Т. Сак, С. Семак, Н. Софій, О. Столяренко, О. Таранченко, А. Третяк, А. Шевчук та інші присвячують свої праці дослідженням проблеми залучення дітей з особливими потребами до навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, їх реабілітації та соціалізації до суспільних норм.

Значний вплив на розвиток системи спеціальних навчальних закладів, удосконалення їх структури, розробку методик ранньої діагностики психічного розвитку дітей мали праці психологів Л. Виготського, О. Венгер, О. Запорожця, О. Киричука, Г. Костюка, Б. Корсунської, С. Максименка, Н. Морозової, В. Синьова, П. Таланчука, В. Тарасун, М. Ярмаченка. В них обґрунтовано принципові положення щодо особливостей розвитку психічних процесів у дітей різного віку, ролі корекційного виховання у підготовці до шкільного навчання, механізмів формування їх соціально-комунікативної активності. В дослідженнях вчених вивчалася історія становлення і розвитку окремих напрямків спеціальної освіти дітей шкільного віку з різними психофізичними порушеннями. Одночасно аналізувалася історія виникнення наукових поглядів на різні прояви аномального розвитку та засоби їх психолого-педагогічної корекції.

Виділення невирішених раніше частин проблеми. Освіта дітей з особливостями психофізичного розвитку є одним із важливих завдань для країни. Це необхідність створення інклюзивного середовища, де кожен зможе відчувати затребуваність свого існування. Суспільство зобов'язане дати можливість кожній дитині, незалежно від її потреб та інших обставин, повністю реалізувати свій потенціал, приносити користь суспільству і стати повноцінним його членом. Водночас, наше сьогодення - це зміна ціннісних орієнтацій в освіті, обумовлене зміною освітньої парадигми на гуманістичну «освіта для всіх, школа для всіх» (Засенко В., Софій Н., 2007).

Мета написання статті - визначення сутності інклюзивної освіти, розкриття основних термінологічних понять у системі інклюзії.

Постановка завдання

Звертаючись до Європейського досвіду побудови освітніх процесів, в Україні слід забезпечити однакове ставлення до всіх людей та створювати спеціальні умови для дітей з особливими освітніми потребами, як на законодавчому так і загальнолюдському рівні. У статті розкриваються можливості та проблеми залучення дітей, що мають деякі особливості психофізичного розвитку, в соціум, їх активної адаптації, соціалізації та розвитку в рамках суспільства.

Виклад основного матеріалу

Аналіз досвіду навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах Європи свідчить, що у переважній більшості з них інклюзивне навчання є основною формою здобуття освіти людьми з обмеженими можливостями. Однак, варто зазначити, що діти з особливими освітніми потребами мають змогу здобувати освіту і у спеціальних навчальних закладах, і в закладах загального типу.

У європейських країнах спеціальні заклади функціонують і надають допомогу дітям з обмеженими можливостями здоров'я, однак, вони не є сегрегативними осередками. Загальна та спеціальна освіта взаємодіють між собою, оскільки країни з демократичним устроєм пропагують цінності громадянського суспільства, яке базується на ідеях гуманності, рівноправності, толерантності та інклюзії. Основою інклюзивного навчання виступає ідея прийняття індивідуальності кожного учня і, отже, навчання має бути організоване таким чином, щоб задовольнити особливі потреби кожної особистості.

У різних країнах світу інклюзивна форма навчання дітей з особливими освітніми потребами існує понад 30-40 років і стала вже світовою тенденцією. До країн із найбільш досконалим розвинутим законодавством у галузі інклюзивної освіти належать: Канада, Кіпр, Данія, ЮАР, Іспанія, Бельгія, Швеція, Великобританія, США. Наприклад, в Італії законодавство підтримує інклюзивну освіту ще з 70-тих років ХХ століття і акцентується на соціалізації «особливих» дітей, в результаті чого вони стають повноправними членами суспільства. Міжнародні стандарти в галузі прав людини ґрунтуються на ідеї участі кожної особи в суспільному житті на засадах рівності й без дискримінації (ООН,1993) (Засенко В., Софій Н., 2007).

Що стосується інклюзивної освіти в Україні, то ще з 2010 року Міністерство освіти та науки України запустило у роботу «концепцію розвитку інклюзивної освіти» (Наказ МОН від 01.10.2010 р. N° 912). А у 2011 році вийшла постанова Кабінету міністрів Україні «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».

23 травня 2017 року Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг». Цим законом, зокрема, закріплюється право на освіту осіб з особливими освітніми потребами і надається їм можливість здобувати освіту в усіх навчальних закладах, у тому числі безоплатно в державних і комунальних навчальних закладах, незалежно від «встановлення інвалідності».

Перед українським суспільством проблема розвитку інклюзивної освіти стоїть гостро та націлена на залучення дітей з обмеженими можливостями в освітній процес, їх соціалізацію у сучасному суспільстві, створення активної поведінкової установки, впевнене позиціонування себе, вміння перетворювати свої недоліки в достоїнства, відбувається зміна ставлення сучасного суспільства до людей з обмеженими можливостями.

Навчання дітей з особливими потребами ґрунтується на принципах виваженої педагогіки, дієвість яких підтверджується і від використання якої виграють усі діти. Вона передбачає, що різноманітність між людьми є природнім явищем. Через обмеження у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні розвиток цих дітей значною мірою залежить від задоволення їхніх потреб іншими людьми, а це становить багатогранний процес соціально-педагогічної інтеграції та процесу інклюзії, зокрема (Семак С., 2012).

Інклюзивна освіта - це шлях до визнання цінності людини і поваги до особистості кожної дитини, прийняття її особливості, індивідуальності й неповторності, забезпечення її подальшого повноцінного та гідного життя в суспільстві та світі.

Інклюзія - це масштабне залучення всіх школярів до всіх аспектів навчання та шкільного життя, незалежно від наявності тих чи інших індивідуальних особливостей чи відмінностей. Вона передбачає усунення будь-яких форм шкільної сегрегації, зокрема спеціальних класів для тих, хто не відповідає умовно визначеному стандарту «нормальності». У межах інклюзивної моделі всі учні навчаються разом у звичайних школах, класах, які в свою чергу активно адаптуються та змінюються, щоб враховувати й задовольняти потреби кожного (Заєркова Н., Третяк А., 2016).

Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей - усі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних навчальних закладах є корисним, як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для дітей з нормальним рівнем розвитку, членів суспільства в цілому. Інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Інклюзія в освіті - це ступінь інклюзії в суспільстві, одна з гуманітарних ідей його розвитку (Колупаєва А., 2012).

Основний принцип інклюзії: у всіх випадках, коли це можливо, усі діти мають навчатися разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Розкриття потенційних можливостей дітей з психофізичними порушеннями залежить не стільки від форм навчання (інтернатна чи інклюзивна), скільки від гнучкості системи спеціальної освіти, рівня та діапазону наданих послуг, які задовольняють їхні потреби (раннє виявлення порушень, єдність діагностики і корекції розвитку, наступність дошкільного, шкільного і після шкільного змісту освіти тощо).

Інтеграція та інклюзія - це нові форми, що приходять на зміну спеціалізованому навчанню. Завдяки таким новим формам учні з особливими потребами отримують можливість перейти зі спеціалізованих шкіл у масові за місцем проживання. Але, якщо інтеграція передбачає пристосування дітей з психічними і фізичними вадами до вимог системи освіти, яка в цілому залишається незмінною, не пристосованою для навчання даної категорії учнів, то інклюзія полягає в адаптації системи до потреб дитини. В основі інклюзивної освіти лежать ідеї рівного ставлення до всіх членів суспільства незалежно від їхньої національності, статі, раси, культури, соціального стану, релігії, індивідуальних можливостей і здібностей (СемакС., 2012).

Інклюзивна освіта прагне розвинути власну методологію, спрямовану на дітей і орієнтовану на те, що всі діти індивідууми з різними потребами у навчанні. Інклюзивна освіта розробляє підходи до навчального процесу, який буде більш гнучким для задоволення різноманітних потреб дітей з особливостями психофізичного розвитку. Навчання в інклюзивних класах дозволяє дітям набути знання про права людини, веде до зменшення дискримінації, діти навчаються спілкуватися один з одним, вчаться бачити і сприймати людську іншість, особливість. різноманітність (Колупаєва А., 2009).

Ще із моменту ратифікації Україною в 1991 році Конвенції ООН про права дитини все більшого визнання та поширення набуває соціальна модель, більше пов'язана з дотриманням прав людини. Така модель спрямована на зміни в суспільстві таким чином, щоб воно забезпечувало рівну участь своїх громадян у здійсненні своїх прав і давало їм таку можливість.

Розвиток інклюзивної освіти - це не створення нової системи, а якісна та планомірна перебудова існуючої системи освіти в цілому. Система інклюзивної освіти включає в себе навчальні заклади середньої, професійної та вищої освіти. Її метою є створення безбар'єрного середовища в навчанні і професійній підготовці людей з обмеженими можливостями. Даний комплекс заходів має на увазі технічне оснащення освітніх установ, розробку спеціальних навчальних курсів для педагогів та інших учнів, спрямованих на їх роботу і розвиток взаємодії з людьми з обмеженими можливостями, розвиток толерантності та зміни установок. Крім цього необхідні спеціальні програми, спрямовані на полегшення процесу адаптації дітей з обмеженими можливостями в загальноосвітньому закладі.

Соціальна інклюзія потребує поваги до дитини з особливостями психофізичного розвитку, визначення ступеня первинного порушення, характеру та змісту спеціального навчання, спрямованого на усунення вже наявних і запобігання появі нових негативних соціальних проявів. Інклюзивне навчання вимагає використання специфічних корекційних засобів, які не застосовуються у звичайній освіті (Таранченко О., 2011, с. 19).

Основна ідея інклюзивної освіти - від інтегрування у школі до інтегрування у суспільство. Спільне навчання має не лише гарантувати право дитини з порушеннями психофізичного розвитку не бути ізольованою від інших, а й забезпечити їй можливість відвідувати ту школу, яку б вона відвідувала, коли б була здоровою. Основний принцип інклюзивного навчання - якомога менше зовнішньої і якнайбільше внутрішньої диференціації. Інклюзивна освіта як сучасна інноваційна тенденція нині широко обговорюється в наукових колах, педагогічною та громадською спільнотами.

Прихильники спільного навчання вирізняють такі позитивні сторони інклюзивних процесів:

- стимулюючий вплив більш здібних однолітків;

- можливість у ширшому діапазоні ознайомлюватися із життям;

- розвиток навичок спілкування та нестандартного мислення;

- можливість виявлення гуманності, співчуття, милосердя, терпимості у реальних життєвих ситуаціях, що є ефективним засобом морального виховання (Семак С., 2012).

Вченими-педагогами обґрунтувано освітній характер інклюзивної освіти: вимоги до інклюзивних навчальних закладів стосовно спільного навчання усіх дітей означають, що школи повинні розробити такі адаптовані методи навчання, які відповідають індивідуальним відмінностям учнів і, таким чином, приносять користь усім дітям.

Існує обґрунтування соціального характеру: інклюзивні навчальні заклади можуть змінити ставлення до існуючих відмінностей через спільне навчання усіх дітей, створюючи таким чином основу для справедливого та недискримінаційного суспільства, яке заохочує людей жити разом у злагоді.

Економічне обґрунтування полягає в тому, що, ймовірно, дешевше створювати й утримувати загальноосвітні та дошкільні навчальні заклади, в яких навчаються та виховуються усі діти разом, аніж створювати складну систему різних типів закладів, що спеціалізуються в галузі освіти конкретних груп дітей. Інклюзивні заклади, які забезпечують ефективну освіту для всіх дітей, є економічно більш прийнятним засобом забезпечення освіти для всіх (Засенко В., Софій Н., 2007).

Інклюзивна освіта направлена на забезпечення якісної освіти для всіх. Загальноосвітній заклад повинен представити комплекс різноманітних форм і методів для індивідуалізації навчального процесу з метою, щоб всі учасники могли брати участь у ньому і сприймали та розуміли власні можливості. Для інклюзивного навчального закладу характерна мобільність в залежності від індивідуальних особливостей дитини, спрямована на створення, підтримку та реалізацію можливостей кожного учня, здійснення якісної пізнавальної та поведінкової діяльності в навчанні і можливості бути успішними в цьому процесі.

Терміни «інтеграція» та «інклюзія» часто використовуються педагогами як взаємозамінні означення. Проте, за інтеграційною моделлю вважалося, що учень повинен пристосовуватися до вимог та умов школи. Але ж школи існують передусім для того, щоб задовольняти потреби учнів, а не навпаки. Інклюзивна модель передбачає, що школи повинні бути готовими приймати різних учнів з особливостями розвитку, поважати їх, враховувати індивідуальні відмінності в своїх педагогічних підходах, в організації шкільних заходів та плануванні навчально-виховного процесу. Заміна слова «інтегративний» на «інклюзивний» відображає як і зміни в розумінні цього процесу, так і досягнення дещо іншого рівня, при якому діти не лише об'єднані в єдине ціле (від «tointegrate» - об'єднувати в єдине ціле), але й включені в соціум, являються повноправною його частиною («toinclude» - включати, мати в своєму складі) (Ілляшенко Т., 2011, с. 49).

Важливою умовою переходу до інклюзивної форми освіти, її успішності є система супроводу і підтримки дітей з особливими потребами, тобто супровід асистента (тьютора) вчителя. Впровадження ідеї інклюзивної освіти в практику конкретних навчальних закладів потребує введення в штат додаткових одиниць - тьюторів, з обов'язковою підготовкою із спеціальної психології та спеціальної педагогіки, а також хоча б короткотривалих курсів підвищення кваліфікації для всього колективу школи з спеціальних психології та педагогіки та технологій інклюзивної освіти (Сак Т., 2010. с. 14).

Успішна освітня інклюзія - це мультифакторний, багаторівневий процес, що потребує перебудови на всіх рівнях людського функціонування, починаючи з заміни установки пріоритету середньостатистичного вирівнювання середовища дітей на пріоритет різноманітності потенціалу учнів. Будь-яка дитина, не дивлячись ні на які порушення психофізичного розвитку, має такі ж потреби, як і всі члени суспільства і повинна вести життя, максимально наближене до нормального.

Найкращим місцем для розвитку всіх дітей, а тим більше для тих, чиї особливі потреби виходять за рамки загальноприйнятої норми, є їх рідна домівка. Тому їм повинна бути надана можливість виховуватися у сім'ї, створені необхідні умови для отримання якісної освіти в звичайних класах звичайної школи. У суспільстві здорових однолітків дитина навчається не ставитися до своєї хвороби, як до неминучості і приреченості, а сприймати її як один з варіантів нормального повноцінного життя (Корніцова С., 2011. с. 75).

Розвиток сучасних інформаційних технологій, научно-технічний прогрес і глобальні зміни видів професійної діятельності різко розширили можливості соціальної інтеграції різних категорій дітей з відхиленнями в розвитку, поведінці, обмеженими можливостями здоров'я та особливими освітніми потребами. Завдяки інклюзивній освіті люди, які раніше були приречені бути на утриманні держави, стають повноцінними членами суспільства.

Сучасне громадянське суспільство неможливе без активного залучення всіх своїх членів у різні види діяльності, поваги прав і свобод кожної окремої людини, забезпечення необхідних гарантій безпеки, свободи і рівноправності. Інклюзивна освіта стосується всіх суб'єктів освітнього процесу: дітей з обмеженими можливостями здоров'я, їхніх батьків, нормально розвинутих учнів. Освітня інклюзія - це не локальна частина роботи, а системний підхід в організації діяльності загальноосвітнього закладу за всіма напрямками в цілому.

Висновки

Отже, інклюзивна освіта - це довгострокова стратегія, що бере старт сьогодні і представляє собою побудову такого освітнього середовища, яке дозволить кожній дитині навчатися в загальноосвітньому закладі, але на рівні своїх можливостей. Інклюзія дозволяє всім дітям з різними потребами не тільки отримати гідну освіту, а й активно брати участь в навчальному процесі, відчути себе повноцінними членами шкільного колективу, а згодом стати затребуваними громадянами своєї країни, що мають однакові для всіх права і обов'язки.

Проте, у Європі інклюзивне навчання передбачає створення особливих умов для навчання і розвитку кожної дитини, враховуючи обдарованих дітей, переселенців, тяжко виховуваних та ін. На відміну від Європейського досвіду в Україні інклюзивне навчання поки що, передбачає роботу лише з дітьми з особливими освітніми потребами та обмеженими можливостями.

Таким чином, для розвитку інклюзивної освіти важливо не лише наявність законодавчих і фінансових механізмів, необхідне формування зміни суспільної думки та професійна підготовка педагогів з інклюзивної діяльності. В даний період виникає ситуація, котра характеризується виникненням розриву між законами, що декларують права дитини з відхиленнями в розвитку на освіту і фактичною відсутністю механізмів їх реалізації. інклюзія психофізичний педагогіка соціалізація

Перспективи подальших розвідок передбачають дослідження особливостей підготовки вчителів та їх аситентів, роботи з батьками звичайних дітей та психологічний супровід сімей з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я, технології навчання дітей у інклюзивних класах.

Список використаних джерел

1. Заєркова Н., Третяк А. Інклюзивна освіта від А до Я: порадник для педагогів і батьків. Київ, 2016. 68 с.

2. Засенко В., Софій Н. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: Науково-методичний збірник до Всеукраїнської науково-практичної конференції в рамках реалізації проекту «Створення ресурсних центрів для батьків дітей з особливими освітніми потребами» за підтримки програми ІВРР - TACIS Європейської комісії / ФВ «Крок за кроком». Київ: ФОП Придатченко П.М., 2007. 180 с.

3. Ілляшенко Т. Яка вона - інтеграція дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній школі. Початкова школа, 2011. № 5. С. 47-50.

4. Колупаєва А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: [монографія]. Київ: Самміт-Книга, 2009. 272 с.

5. Колупаєва А. Основи інклюзивної освіти. Навчально-методичний посібник. За заг. ред. А. Колупаєвої. Київ: «А. С. К.», 2012. 308 с.

6. Корніцова С. Запровадження інклюзивної освіти в ЗНЗ. Управління школою, 2011. № 1/3. С. 73-92.

7. Момоток Т. Упровадження в навчально-виховний процес інклюзивного навчання. Педагогічний вісник, 2011. № 2. С. 44-46.

8. Сак Т. Індивідуальний навчальний план учня з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі. Дефектологія, 2010. № 3. С. 12-16.

9. Семак С. Інклюзивна освіта: сутність, поняття, термінологія [Електронний ресурс]. Корекційна освіта. Інклюзивна освіта: сутність, поняття...

10. Таранченко О. Тенденції сучасної освіти: роль педагога у створенні ефективної інклюзивної школи. Дефектологія, 2011. № 1. С. 18-24.

References

1. Zayerkova N., Tretyak A. (2016). Inklyuzy'vnaosvita vid A do Ya: poradny'kdlyapedagogivibat'kiv [Inclusive Education from A to Z: A Guide for Teachers and Parents].

2. ZasenkoV., SofijN. (2007). Inklyuzy'vnaosvita: staniperspekty'vy' rozvy'tkuv Ukrayini [Inclusiveeducation: thestateand prospects of developmentin Ukraine]: [Naukovo-metody'chny'jzbirny'kdo Vseukrayins'koyinau kovo-prakty'chnoyiko nferenciyivra mkaxrealizaciyiproektu «Stvorennyares ursny'xcentriv dlyabat'kivditejzosobly'vy'my' osvitnimy' potrebamy'» zapidtry'mky' programy' IVRR - TACISY evropejs'koyikomisiyi] / FV «Krokzakrokom». Ky'yiv: FO-P Pry'datchenko P.M., 180 (ukr).

3. Illyashenko T. (2011). Yakavona - integraciyaditej z osobly'vy'my' osvitnimy' potrebamy' u zagal'noosvitnijshkoli [What is it - the integration of children with special educational needs in a comprehensive school]. Pochatkovashkola, 5, 47-50 (ukr).

4. Kolupayeva A. (2009). Inklyuzy'vnaosvita: realiyi ta perspekty'vy' [Inclusive Education: Realities and Prospects]: [monografiya]. Ky'yiv:Sammit-Kny'ga, 272 (ukr).

5. KolupayevaA. (2012). Osnovy' inklyuzy'vnoyiosvity'. Navchal'no- metody'chny'jposibny'k [Basics of inclusive education]. Zazag. red. A.A. Kolupayevoyi. Ky'yiv: «A. S. K.», 308 (ukr).

6. Korniczova S. (2011). Zaprovadzhennyainklyuzy'vnoyiosvity' v ZNZ [The introduction of inclusive education in vocational education and training]. Upravlinnyashkoloyu, 1/3, 73-92 (ukr).

7. Momotok T. (2011). Uprovadzhennya v navchal'no vy'xovny'jprocesinkl yuzy'vnogo navchannya [Introduction to the educational process of inclusive education]. Pedagogichny'jvisny'k, 2, 44-46 (ukr).

8. SakT. (2010). Indy'vidu al'ny'jnavchal'ny'jpl anuchnyazosobly'vy'my' osvitnimy' potrebamy' vinklyu zy'vnomuklasi [Individualcu rriculumforstud entswithspecia leducationaln eedsintheinc lusiveclass]. Defektologiya, 3, 12-16 (ukr).

9. SemakS. (2012). Inklyuzy'vnaosvita: sutnist', ponyattya, terminologiya [Inclusive Education: Essence, Concept, Terminology]. KOREKCIJNA OSVITA: Inklyuzy'vnaosvita: sutnist', ponyattya...

10. Taranchenko O. (2011). Tendenc yisuchasnoyiosvity': rol' pedagoga u stvorenniefekty'vnoyiin klyuzy'vnoyishkoly'[ Trends in Modern Education: The role of a teacher in creating an effective inclusive school]. Defektologiya, 1, 18-24 (ukr).

Размещено на Allbest.ru