Комп’ютерно орієнтовані технології у професійній підготовці майбутніх молодших медичних спеціалістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра професійної педагогіки та соціально-гуманітарних наук

Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університету

Комп'ютерно орієнтовані технології у професійній підготовці майбутніх молодших медичних спеціалістів

Мирослава Соснова, аспірант

У статті досліджуються можливості використання комп'ютерно- орієнтованих технологій у професійній підготовці майбутніх молодших медичних спеціалістів, що є основним засобом оперативного дидактичного забезпечення занять.

Автор зазначає, що використання комп'ютерно-орієнтованих технологій під час професійної підготовки виправдане тільки тоді, коли це призводить до підвищення його результативності, максимально нейтралізуючи негативний вплив. Це своєю чергою вимагає ґрунтовних психолого-педагогічних досліджень усіх проблем, пов'язаних із комп'ютеризацією навчального процесу.

Підкреслено, що в умовах комп'ютерної організації процесу формування ключових компетентностей основою навчальної діяльності є інформаційна, яка пов'язана з процесами передачі знань, навичок та вмінь від джерела інформації (викладача чи комп'ютерної програми) до джерела сприйняття інформації (студента), а також процесами контролю та керування пізнавальною діяльністю.

Ключові слова: комп'ютерно-орієнтовані технології навчання, професійна культура майбутніх молодших медичних спеціалістів, інформаційні технології навчання, мультимедійні технології, навчальний процес, комунікативна культура.

В статье исследуются возможности использования компьютерноориентированных технологий в профессиональной подготовке будущих младших медицинских специалистов.

Автор отмечает, что использование компьютерно-ориентированных технологий при профессиональной подготовки оправдано только тогда, когда это приводит к повышению его результативности, максимально нейтрализуя негативное влияние. Это в свою очередь требует основательных психолого-педагогических исследований всех проблем, связанных с компьютеризацией учебного процесса.

Подчеркнуто, что в условиях компьютерной организации процесса формирования ключевых компетенций основой учебной деятельности является информационная, связанная с процессами передачи знаний, навыков и умений от источника информации (преподавателя или компьютерной программы) к источнику восприятия информации (студента), а также процессами контроля и управления познавательной деятельностью.

Ключевые слова: компьютерно-ориентированные технологии обучения, профессиональная культура будущих младших медицинских специалистов, информационные технологии обучения, мультимедийные технологии, учебный процесс, коммуникативная культура.

The possibility of using computer-oriented technologies in the training of future junior medical specialists is investigated in the article. It is the primary means of operational didactic provision of the lessons. The transition to a competency-oriented learning is a natural step in the modernization of system of vocational education which can solve the contradiction between the demands for its quality imposed by the state, society, employers and labor markets, and its actual educational results. This approach is now incorporated in the model of the new standard of vocational education.

Intelligent and highly moral development of future junior medical specialist, formation of his positive qualities, worthy level of professional culture, multicultural competence, ability for self-learning and mobility, along with the development of harmonious and fully developed personality are the main guidelines for teachers in the learning process. They define the basic components of methodological activity and require the usage of various pedagogical technologies.

The author notes that the usage of computer-oriented technologies in training is justified only if it leads to increasing of its effectiveness, maximum neutralizing the negative impact. This in turn requires a thorough psychological and educational research of problems related to the computerization of the educational process.

It is emphasized that in the conditions of computer organization of process of key competencies formation the information activity associated with processes of transfer of knowledge, skills and abilities from sources (teacher or a computer program) to the source of perception (student), and processes of control and management of cognitive activity is the educational foundation.

Key words: the computer-oriented technologies of training, the professional culture of future junior medical specialists, information technologies of training, multimedia technologies, the learning process, the communicative culture.

Сучасний стан суспільства відображає складні етапи внутрішніх перетворень світової інтеграції, характеризується необхідністю для кожної особистості не просто адаптуватися до умов нестабільної ситуації, а побудувати лінію власної поведінки, самовизначитись у соціокультурному середовищі. У цьому контексті перед системою вищої освіти постають складні завдання формування студента як суб'єкта професійного самовизначення, усвідомлення ним себе як фахівця у відповідності до сучасних умов розвитку суспільства. Це обумовлює необхідність здійснювати пошук нових шляхів розв'язання зазначеної проблеми, спираючись на значний теоретичний і практичний досвід формування професійної спрямованості особистості.

Виходячи з об'єктивного значення й ролі лікарів у збереженні здоров'я нації, сучасних вимог щодо якості професійної підготовки, науковці вважають за необхідне задля ефективного формування професійної спрямованості студентів медичних коледжів впроваджувати у навчальний процес принципи доказової медицини, розвивати професійну культуру майбутніх молодших медичних спеціалістів, формувати відповідні професійні навички, про що свідчать дослідження В. Баруховича, І. Булах, Г Василенко, О. Волосовця, М. Воронова, І. Геленко, Г Дьоміна, А. Зіменковського, І. Кочіна, О. Кривонос, І. Кузнєцової, Ю. Кундієва, М. Купновицької-Сабадош, В. Москаленко, М. Мруги, А. Полякова, О. Уваркіної, О. Шушляпіна, Ю. Юсеф та інших. Проте питанням формування професійної спрямованості студентів медичних коледжів на початковому етапі навчання майже не приділяється уваги, незважаючи на визначальну роль загальнокультурної та фундаментальної медичної освіти у професійній підготовці лікарів.

Мета статті - дослідження, вивчення та обґрунтування особливостей застосування ролі комп'ютерно орієнтованих технологій у професійній підготовці майбутніх молодших медичних спеціалістів.

Досягнення зазначеної мети зумовлює розв'язання таких завдань: удосконалити процес підготовки майбутнього молодшого медичного спеціаліста, застосовуючи комп'ютерно-орієнтовані технології навчання; дослідити та описати засоби використання комп'ютерно орієнтованих технологій. Успішне використання цих технологій ставить нові вимоги до професійної майстерності викладача.

Перехід до нових комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання, створення умов для їх розробки, апробації та впровадження, раціональне поєднання нових інформаційних технологій навчання з традиційними - складне педагогічне завдання, яке потребує вирішення цілого комплексу психолого-педагогічних, організаційних, навчально-методичних, технічних та інших проблем.

Сьогодні перед вищою медичною школою стоїть завдання формувати лікарів нового типу, які поєднують професійні знання, фахову компетентність з активною громадянською позицією. Тут варто наголосити, що саме філософія освіти для сталого розвитку впливає на формування світогляду, життєвих орієнтирів молоді, розвиває вміння адаптуватися до нових інформаційних, технологічних парадигм, і є чинником внутрішньої свободи особистості.

І. Якиманська вважає, що особистісно орієнтована парадигма освіти передбачає розвиток особистості, одним із аспектів якого є набуття професійної компетентності [12]. Одним із шляхів оновлення змісту освіти та узгодження його із сучасними потребами, інтеграції до європейського та світового освітнього простору є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей та на створення ефективних механізмів їх запровадження.

На першому етапі (1960-1970 роки) становлення компетентнісно- орієнтованої освіти до наукового апарату вводиться категорія «компетенція», створюються передумови розмежування понять «компетенція», «компетентність», уводиться поняття «комунікативна компетентність» (Д. Хаймс) [9, с. 25].

Другий етап (1970-1990 роки) характеризується використанням категорії «компетенція/компетентність» у практиці та теорії навчання мов, формування професіоналізму в управлінні, керівництві, менеджменті, спілкуванні. У праці Дж. Равена «Компетентність у сучасному суспільстві», що видана друком у Лондоні у 1984 році, подається розгорнуте тлумачення компетентності. Це явище «складається з великої кількості компонентів, багато з яких є відносно незалежними одне від одного... деякі компоненти належать більш за все до когнітивної сфери, а інші - до емоційної. Ці компоненти можуть змінити один одного у якості складових ефективної поведінки». Як підкреслює Дж. Равен, «видами компетентності» - є «мотивовані здібності» [8, с. 23].

Третій етап (з 1990 року) розвитку компетентнісно орієнтованої освіти характеризується тим, що у документах ЮНЕСКО окреслюється коло компетенцій, які вже повинні розглядатись усіма як бажаний результат освіти. У рамках програми Ради Європи (1996 рік) порушено питання щодо визначення ключових компетентностей, які повинні набути ті, хто навчаються, для успішного здійснення роботи та подальшого здобуття вищої освіти. В. Хутмахер (Walo Hutmacher) зазначає, що поняття «компетенція» за змістом визначено не точно, однак, на його думку, входить до низки таких понять, як «уміння», «компетентність», «здатність», «майстерність» та ближче до понятійного поля «знаю, як», ніж до поля «знаю, що» [12].

У визначенні педагогічних умов розвитку системи комп'ютерно орієнтовних технологій підготовки молодших медичних спеціалістів є дослідження І. Роберта, яке відносить до основних педагогічних цілей використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій у навчально- виховному процесі:

- розвиток творчого потенціалу майбутнього фахівця;

- розвиток здібностей до комунікативних дій;

- розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності;

- розвиток культури навчальної діяльності;

- інтенсифікація усіх компонентів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;

- реалізація соціального замовлення, зумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувачів ІКТ) [5].

Упровадження педагогічних технологій, реалізація проблемно орієнтованого навчання у медичній освіті сприятиме досягненню головної мети - підготовці кваліфікованого фахівця, який є конкурентоспроможним, здатним ефективно працювати на рівні світових і європейських стандартів, готового до постійного професійного росту, соціальної і професійної мобільності.

Важко заперечити, що майбутнє за системою навчання, яке вкладається в схему «студент-мультимедійні технології-викладач», за якої викладач перетворюється на педагога-методолога, технолога, а студент стає активним учасником процесу навчання. Тобто, якщо в навчальному процесі, що виконується за схемою «студент-викладач-підручник», з'явиться новий елемент - комп'ютер, то зміст праці викладача суттєво зміниться: основним стане не передача знань, а організація самостійної пізнавальної діяльності студентів. Тобто величезний дидактичний потенціал використання інформаційних технологій навчання зможе бути розкритим лише за умов, якщо провідна роль у навчально-виховному процесі належатиме викладачу, а комп'ютер буде виступати не тільки потужним засобом, а й повною мірою третім партнером у педагогічній діяльності.

Ефективність навчання з використанням комп'ютерів пояснюється значним унаочненням програмного матеріалу, що дозволяє краще зрозуміти та засвоїти абстрактні поняття, сформувати практичні вміння та навички.

Ефективне використання комп'ютера в навчально-виховному процесі залежить від програмного забезпечення.

Серед основних об'єктивних факторів нами визначено відірваність процесу підготовки студентів медичних спеціальностей на початковому етапі навчання від клінічної бази та державного стандарту програм із дисциплін професійної підготовки на старших курсах, які не передбачають поєднання змісту їх навчального матеріалу з фундаментальними медичними знаннями, отриманими у попередні роки навчання. Це призводить до розриву теоретичної та практичної підготовки сучасних медичних молодших працівників.

До суб'єктивних чинників, які впливають на ефективність формування професійної спрямованості студентів медичних спеціальностей нами віднесено проблеми дидактичної та соціально-психологічної адаптації молодих людей на початковому етапі навчання, слабку сформованість мотивації їх професійного розвитку, необхідність формування професійного (клінічного) мислення та відсутність застосування педагогічного моніторингу досліджуваного нами феномену, як елементу управління якістю професійної підготовки майбутніх лікарів.

Якщо об'єктивні фактори знаходяться поза межами нашого впливу і мають вирішуватися на державному рівні, то суб'єктивні чинники підлягають коригуванню за допомогою створення відповідного комплексу методів та засобів навчання.

Комп'ютер, як спосіб і засіб навчання застосовується у вищій школі багатопланово: як навчальний пристрій, як тренажер, який моделює пристрої різноманітних ситуацій, як засіб аудіо та візуальної наочності, як друкарня, для створення роздаткового матеріалу.

Використання комп'ютерів у навчальній і позаурочній діяльності дозволяє вирішити наступні проблеми:

- індивідуалізація і диференціація навчання;

- мотивація навчання;

- уникнути труднощів під час роботи з друкованими посібниками;

- дефіцит часу;

- активізація самостійної роботи студентів.

Удосконалення освітньої системи, пошук шляхів підвищення якості освіти вимагають нового підходу до проблеми викладання дисциплін гуманітарно-природничого профілю.

На думку фахівця, для того щоб описати метод навчання, необхідно вказати ознаки, які належать вищезазначеним групам. Різноманіття можливих методів навчання - це добір варіативних ознак, що належать цим групам [3]. У структурі методів навчання виділяють прийоми як елементи методу. Фахівці наголошують, що мета застосування певного способу навчання визначає його належність до методу чи до прийому навчання [2]. Елементи методу навчання, до яких можна віднести такі, як доцільність навчання, мета навчання та доцільність навчання, тісно пов'язані між собою [3].

Комп'ютеру не можна передавати всі функції навчального процесу, особливо такі, як цілепокладання, формування мотивації світогляду і ціннісних відносин. У вихованні і викладанні мов необхідно живе людське спілкування, безпосереднє обговорення проблем [1].

Комп'ютер надає можливість самому відбирати те, що здається корисним для реалізації особистісних цілей, але при цьому студент ізольований від оточення і орієнтується лише на реакції керуючої програми, які не завжди адекватні його діям. Комп'ютери фіксують успіхи і невдачі студента, але невеликий життєвий досвід дітей не дозволяє їм критично ставитися до реакцій машини, що може призвести до дезорієнтації: необгрунтованого завищення власних можливостей і здібностей, зазнайству, почуттю переваги над іншими [1].

Сучасні методи навчання потребують відповідних засобів їх реалізації, саме тому обов'язковим складником навчального середовища є сучасні інтерактивні засоби навчання (медіа-освіта, інтерактивна дошка). Використання їх у процесі навчання дозволяє значно підвищити рівень взаємодії між викладачем і студентом. Однак, педагогічно доцільним, дидактично обґрунтованим є застосування сучасних засобів навчання тільки тоді, коли викладач знає особливості засобу навчання, має навички управління цим засобом.

Типові методи медіа-освіти - словесні (розповідь, лекція, бесіда, діалог, обговорення, аналіз, дискусія); наочні (перегляд аудіовізуального матеріалу), репродуктивні, дослідницькі, евристичні, проблемні, ігрові (моделювання художньо-творчої діяльності створювачів медіа-тексту, імпровізація).

До групових методів відносяться: робота в парах, робота в трійках, карусель, робота в малих групах, акваріум.

1. Робота в парах. Студенти працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок заняття, події тощо, взяти інтерв'ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед аудиторією про результати.

2. Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

3. Карусель. Студенти розсаджуються в два кола - внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються «попарні суперечки», причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (студенти із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

4. Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: «спікер» - керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), «секретар» (веде записи результатів роботи, допомагає під час підбиття підсумків та їх виголошенні), «посередник» (стежить за часом, заохочує групу до роботи), «доповідач» (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є визначення експертної групи з сильніших студентів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

5. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі аудиторії, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

До фронтальних методів відносяться: велике коло, незакінчені речення, мозковий штурм, аналіз дилеми, мозаїка.

1. Велике коло. Студенти сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, доки є бажаючі висловитися. Викладач може взяти слово після обговорення.

2. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь студента - це продовження незакінченого речення.

3. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі студенти по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми [4]. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

4. Аналіз дилеми (проблеми). Студенти в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантне). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору.

5. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми [6].

За наявності інтерактивної дошки фронтальні методи роботи доцільно доповнити новими методами: «електронне перо» та «доповнення інформації».

1. «Електронне перо». Це різновид великого кола. Студенти швидко по черзі виконують завдання на дошці, передаючи один одному «електронне перо».

2. «Доповнення інформації». Ускладнений варіант великого кола: відповідь студента - це додання нової до вже відомої інформації.

При роботі з інтерактивною дошкою пропонується використати три прийоми: «дистанційний», «конструкторський» та «дизайнерський».

1. Прийом «дистанційний». Управління комп'ютером, стоячи біля дошки, на відстані від самого комп'ютера, не використовуючи традиційні клавіатуру і мишу. Цей прийом використовується в основному на організаційних моментах заняття, при роботі з файловою системою комп'ютера, для запуску програми Windows, для перегляду вмісту CD або DVD-дисків, для початку сеансу в Інтернет тощо.

2. Прийом «конструкторський». Поєднання використання електронних заготівок (слайдів, текстів, зображень тощо) з рукописним видом діяльності. Можливість робити написи і позначки за допомогою електронного олівця (маркера) поверх електронної заготівки дозволяє акцентувати увагу студентів на найбільш важливих блоках інформації, додавати нову інформацію, питання та ідеї до тексту, коментарі до діаграм або зображенням на екрані. Цей прийом застосовується в залежності від типу і цілей заняття для актуалізації знань, для кращого зорового сприйняття, для закріплення вивченого матеріалу тощо. Сюди можна віднести такі види діяльності, як додавання формул у текст, заповнення заготовлених таблиць, робота з поняттями, підписування карт, малюнків і схем тощо. Крім того, всі примітки, позначки і написи можна зберегти, ще раз переглянути або роздрукувати.

3. Прийом «дизайнерський». Робота з програмним забезпеченням, що надається безпосередньо з інтерактивною дошкою. На відміну від попереднього прийому, тут до електронних маркерів подаються додаткові «електронні інструменти» для створення нових об'єктів і роботи з ними. Об'єкти можна копіювати і вставляти, вирізати і видаляти з екрану, виділяти і переміщувати по робочому полю, а дії з об'єктами можна скасовувати або повертати. Це дозволяє активно використовувати вправи і завдання такого типу як класифікація або групування об'єктів, з'єднання або заповнення пропусків, сортування або впорядкування. Студенти можуть експериментувати із завданням, пересувати об'єкти, скасовувати свої дії і спробувати знову [7].

Ураховуючи вищенаведене, визначимо дві основних підсистеми навчального процесу: джерело надання інформації (викладач чи комп'ютерна програма) та джерело сприйняття інформації (студент). Взаємодія цих двох підсистем між собою, а також із зовнішнім середовищем передбачає обмін інформацією в межах системи, яка називається «навчальний процес». Така система відноситься до класу відкритих та складних, яка має зворотний зв'язок. Ураховуючи те, що всі елементи даних підсистем пов'язані між собою (викладач - комп'ютерна програма - студент), можна розглянути такі зразки організації навчання української ділової мови:

- якщо джерелом надання інформації є викладач, а джерелом сприйняття інформації - студент, то отримаємо систему викладач - студент;

- якщо джерелом надання інформації є комп'ютерна програма, а джерелом сприйняття інформації - студент, то отримаємо систему студент - викладач.

Установлення цілей навчання, предмета навчання, змісту навчального матеріалу, методів та засобів навчання дозволяє виявити та порівняти особливості кожної з вищенаведених підсистем. Уява про навчальний процес як про співіснування та взаємодію підсистем викладач - комп'ютер - студент - зовнішнє середовище дозволяє стверджувати, що всі сукупні елементи утворюють дисципліну українська мова (за професійним спрямуванням). Специфіка цієї дисципліни полягає в тому, що вона одночасно є метою та засобом навчання, тобто способом формування та відображення свідомості [10].

Таким чином, як підтвердили результати нашого дослідження, після завершення розгляду розвитку системи комп'ютерно орієнтованої технологій, спрямованих на розвиток комунікативної культури майбутніх молодших медичних спеціалістів, значно зросла інтенсивність навчання студентів-медиків, результативність професійної підготовки підвищилася завдяки власній активній роботі учасників навчального процесу.

Проведене дослідження дало змогу виявити лише загальні методичні передумови ефективного застосування комп'ютерно орієнтованої технологій у професійній підготовці майбутніх молодших медичних спеціалістів. Проте необхідний подальший аналіз застосування інноваційних технологій для ефективної підготовки майбутніх молодших медичних працівників.

комп'ютерний професійна підготовка медичний

Література

1. Коджаспірова Г Технічні засоби навчання і методика їх використання: навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Коджаспірова Г - М.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 256 с.

2. Мойсеюк Н. Педагогіка: [навчальний посібник] / Мойсеюк Н. - К.: Академія, 2001. - 608 с.

3. Морзе Н. Методика навчання інформатики: [навчальний посібник] / Морзе Н. - Л.: Навчальна книга, 2004. - 253 с.

4. Ovsiienko L. Teaching Techniques for Students-Philologists in the Process of Text Linguistics Learning / Liudmyla Ovsiienko // IntellectualArchive. - 2015. -Volume 4. - Num. 4 (July). - Series «Education & Pedagogy». - Toronto: ShinyWord Corp. - PP. 99-112.

5. Роберт И. Современные информационные технологии в образовании: дидактические проблемы, перспективы использования / Роберт И. - М.: Школа-Пресс, 1994. - 254

6. Соснова М. Застосування мультимедійної дошки на

уроках української мови / М. Соснова // Проблеми та перспективи навчання технологій: збірник матеріалів Міжнародної науково- практичної конференції. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2015. - С. 59-61.

7. Соснова М. Інформаційно-комунікаційні технології як складова сучасного інтерактивного навчання / М. Соснова // Вища освіта України. - Серія: Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології. - Київ- Кіровоград, 2014. - Том 2. - С. 93-97.

8. Talyzina N. Die takigeits theorie des lernens als grunglage einer neuen didaktik (Деятельностная теория учения как основа новой дидактики) / N. Talyzina // Leder Mensch Kann lernen - Perspektiven einer Kulturhistorischen Pedegogik. - Berlin, 2001. - С. 204-221.

9. Химинець В. Компетентнісний підхід до професійного розвитку вчителя [Електронний ресурс] / В. Химинець // Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти. - Режим доступу: http://zakinppo.org. ua/2010-01-18-13-44-15/233-2010-08-25-07-10-49.

10. Шапарь В. Практическая психология. Инструментарий / Шапарь В., Тимченко А., Швыдченко В. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. - 688 с.

11. Ягупов В. Педагогіка: [навчальний посібник] / Ягупов В. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.

12. Якиманська І. Технологія особистісно-орієнтованого навчання в сучасній школі / Якиманської І. - М.: [б. в.], 2000. - 176 с.

References

1. Kodzhaspirova H. Tekhnichni zasoby navchannia i metodyka yikh vykorystannia: navchalnyi posibnyk [dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv] / Kodzhaspirova H. - M.: Vydavnychyi tsentr «Akademiia», 2001. - 256 s.

2. Moiseiuk N. Pedahohika: [navchalnyi posibnyk] / Moiseiuk N. - K.: Akademiia, 2001. - 608 s.

3. Morze N. Metodyka navchannia informatyky: [navchalnyi posibnyk] / Morze N. - L.: Navchalna knyha, 2004. - 253 s.

4. Ovsiienko L. Teaching Techniques for Students-Philologists in the Process of Text Linguistics Learning / Liudmyla Ovsiienko // IntellectualArchive. - 2015. -Volume 4. - Num. 4 (July). - Series «Education & Pedagogy». - Toronto: ShinyWord Corp. - PP. 99-112.

5. Robert I. Sovremennye informatsionnye tekhnolohii v obrazovanii: didakticheskie problemy, perspektivy ispolzovaniia / Robert I. - M.: Shkola- Press, 1994. - 254

6. Sosnova M. Zastosuvannia multymediinoi doshky na urokakh ukrainskoi movy / M. Sosnova // Problemy ta perspektyvy navchannia tekhnolohii: zbirnyk materialiv Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii. - Kirovohrad: RVV KDPU im. V. Vynnychenka, 2015. - S. 59-61.

7. Sosnova M. Informatsiino-komunikatsiini tekhnolohii yak skladova suchasnoho interaktyvnoho navchannia / M. Sosnova // Vyshcha osvita Ukrainy. - Seriia: Pedahohika vyshchoi shkoly: metodolohiia, teoriia, tekhnolohii. - Kyiv- Kirovohrad, 2014. - Tom 2. - S. 93-97.

8. Talyzina N. Die takigeits theorie des lernens als grunglage einer neuen didaktik (Деятельностная теория учения как основа новой дидактики) / N. Talyzina // Leder Mensch Kann lernen - Perspektiven einer Kulturhistorischen Pedegogik. - Berlin, 2001. - С. 204-221.

9. Khymynets V. Kompetentnisnyi pidkhid do profesiinoho rozvytku vchytelia [Elektronnyi resurs] / V. Khymynets // Zakarpatskyi instytut pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity. - Rezhym dostupu: http://zakinppo.org. ua/2010-01-18-13-44-15/233-2010-08-25-07-10-49.

10. Shapar V. Prakticheskaia psikholohiia. Instrumentarii / Shapar V., Tymchenko A., Shvydchenko V. - Rostov n/D: Feniks, 2002. - 688 s.

11. Yahupov V. Pedahohika: [navchalnyi posibnyk] / Yahupov V. - K.: Lybid, 2003. - 560 s.

12. Yakymanska I. Tekhnolohiia osobystisno-oriientovanoho navchannia v suchasnii shkoli / Yakymanskoi I. - M.: [b. v.], 2000. - 176 s.

Размещено на Allbest.ru