Валеологічна складова процесу формування професійної компетентності у студентів вищих навчальних закладів

The article reveals the significance of the valeological component of the process of forming professional competence among students of higher educational institutions. The highlighted problem is relevant in connection with the epidemic situation that has arisen in many countries of the world. Is emphasized the need to improve the forms and methods of work in educational institutions, which should be implemented on the basis of health-preserving training of future specialists. The article analyzes the essence of the concepts of "professional competence" and "valeology". It was found that most researchers consider the concept of "professional competence" as an integrative unit, which is a readiness for professional activity and includes a set of knowledge, skills and personal qualities due to socio-economic conditions. Attention is paid to scientific works, where professional competence is considered as a continuous aspiration of a person to self-realization and self-improvement. It is noted that the manifestation of professional competence is possible as a result of a harmonious combination of psychological, physical, emotional and intellectual components of the personality, which is real only in the presence of a good state of human health. It was confirmed that in the process of forming professional competence among future specialists of higher educational institutions, valeology appears as a necessary discipline and philosophy of life. The main provisions of valeology, based on health-preserving principles and technologies, have been determined. They must be realized in harmonious unity with the environment, which is an indispensable basis for a human's personal and professional life in a civilized society. It has been proved that valeology is an important component of the process of forming professional competence in future specialists of higher educational institutions as a discipline and value reference.

Key words: valeology, professional competence, students, higher educational institutions.

Постановка проблеми

Постійні зміни, що відбуваються у сучасній економіці, екологічному та соціальному середовищі спонукають науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів до творчого пошуку щодо удосконалення процесу підготовки майбутніх фахівців.

Б.І. Мокін, В.М. Мізерний, О.М. Мензул наголошують, що «виникає необхідність у соціально і професійно активній особистості, яка володіє високою компетентністю, професійною мобільністю, самостійністю, вмінням постійно удосконалювати свої професійні навички, професійно реалізовувати подальше творче зростання. Конкурентоспроможні фахівці мають володіти професійними вміннями і навичками, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях певної галузі виробництва та високим рівнем професійної компетентності, що ґрунтується на критичному мисленні та здатності застосовувати теоретичні надбання на практиці» [5, с. 199].

Але конкурентноспроможність на обмежується лише здатністю використовувати знання та навички у професійній діяльності. Висока ефективність виконання будь-якого різновиду праці досягається шляхом постійного збагачення внутрішньо-особистісного світу людини. Тому в процесі професійної підготовки велика увага приділяється спрямуванню ціннісно-мотиваційної сфери особистості на усвідомлення щодо збереження найголовнішого природного скарбу - здоров'я, від якого, безсумнівно, залежить працездатність.

О. Гладощук, В. Тонконог, І. Бейгул звертають увагу на те, що «зміни в суспільно-економічному житті, орієнтація людини на нові можливості набуття певного соціального статусу, що є свідченням успіху, супроводжуються підвищеними вимогами до здоров'я. Здоров'я людини, відповідно до даних ВОЗ, на 50-55 % визначається умовами й способом життя, на 25 % - екологічними умовами, на 15-20 % обумовлено генетичними факторами та лише на 10-15 % - діяльністю системи охорони здоров'я» [2, с. 49]. Науковці стверджують, що «зорієнтованість на здоровий спосіб життя певною мірою є запорукою досягнення успіху людиною» [2, с. 49].

Епідемічна ситуація, що виникла у багатьох країнах світу, підтверджує необхідність удосконалення форм і методів роботи в освітніх закладах, що мають реалізовуватися на засадах здоров'язбережувальної підготовки майбутніх фахівців. Тобто освітній процес вищих навчальних закладів повинен бути спрямований на створення валеологічного підґрунтя у навчально-виховному просторі.

Мета роботи - розкрити значення валеологічної складової у процесі формування професійної компетентності у студентів вищих навчальних закладів.

валеологічний професійний компетентність здоров'язбережувальний

Результати дослідження

На початку є доцільним розглянути сутність поняття «професійна компетентність».

Як стверджують Л.В. Єлагіна, В.Г. Риндак, Ю.В. Шаронін, основним результатом професійної освіти на сучасному етапі є компетентність майбутнього фахівця, що розглядається як сукупність наукових знань і умінь, креативних здібностей, самостійності, адекватної самооцінки, гуманістичних ціннісних орієнтацій, емоційно-вольової регуляції поведінкових проявів особистості [3, с. 52].

О.Ю. Перцева зазначає, що вчені неоднозначно тлумачать поняття «професійна компетентність», ототожнюючи його з поняттям «готовність до професійної діяльності». Останнім часом з'явився ряд дисертаційних досліджень, присвячених питанням формування різних видів компетентності студентів у процесі професійної підготовки [7, с. 4].

Зі свого боку Т.Й. Баб'юк вказує, що «поняття «професійна компетентність» досить широко використовується у теорії і практиці педагогіки. Зазвичай воно вживається, коли йдеться про ступінь відповідності знань і вмінь, якими оволодіває майбутній фахівець, вимогам своєї професії. При цьому мають на увазі, що чим вищий ступінь цієї відповідності, тим вищий рівень професійної компетентності фахівця» [1, с. 34].

В.П. Єлізаров звертає увагу на те, що ряд науковців визначають термін «професійна компетентність» «як стан, що дозволяє діяти самостійно й відповідально; уміти виконувати функції, пов'язані з результатами праці людини (А. Чорноштан); професійна компетентність майбутнього фахівця розглядається також через наявність у нього професійних знань, умінь і навичок, професійно важливих якостей, спрямованість до конкретної професійної діяльності, а також уявлення про власні соціальні ролі, прагнення та ціннісні орієнтації (Н. Нічкало)» [4, с. 38-39].

На думку Л.В. Єлагіної, В.Г. Риндак, Ю.В. Шароніна, професійна компетентність виступає як спосіб поведінки, спосіб життя майбутнього фахівця, в який інтегруються його пізнавальні та творчі здібності. Вона передбачає набагато більше знань і умінь і включає їх у себе поряд з прийнятими цінностями, якостями особистості, що забезпечують освоєння компетенцій, а також емоційно-вольову регуляцію поведінкових проявів [3, с. 52]. Науковці вважають, що під професійною компетентністю майбутнього фахівця слід розуміти інтегративну компетентність. Вона формує якість особистості, систему необхідних знань, умінь, досвіду і прийнятих цінностей, що забезпечують здатність майбутнього фахівця виконувати професійні функції (визначення мети, комунікативну, культуротворчу, рефлексивну, дослідницьку, технологічну) відповідно до встановлених в соціумі в конкретний історичний момент норм, стандартів і вимог [3, с. 52].

Аналіз наукових праць, здійснений О.О. Усковою, свідчить, що формування професійної компетентності передбачає соціально-моральне і професійне становлення особистості, придбання сукупності стійких знань, умінь і навичок, а також особистісних якостей, що визначають загальну і професійну культуру в процесі навчання, виховання і повсякденному житті (Н.С. Калейнік); є процесом впливу, який передбачає стандарт, на який орієнтується суб'єкт впливу, і керованим процесом становлення професіоналізму, який передбачає утворення і самоосвіта фахівця (З.М. Махмутова) [9, с. 15]. Як бачимо, дослідники розглядають поняття «професійна компетентність» як багатокомпонентне інтегративне утворення, однією із ключових ознак якого є готовність до професійної діяльності, що передбачає не лише наявність професійно-орієнтованих знань та умінь. Науковці акцентують увагу на безперервному прагненні особистості до самореалізації та самовдосконалення, а також здійснення на основі об'єктивної самооцінки, постійного творчого корегування власної діяльності, з метою підвищення її ефективності. Тож прояв професійної компетентності можливий у результаті гармонійного поєднання психологічної, фізичної, емоційної та інтелектуальної складової особистості, що є реальним лише при наявності доброго стану здоров'я людини. Як підсумок, валеологія як навчальна дисципліна, набуває важливого значення у процесі підготовки майбутніх фахівців.

Т.Й. Баб'юк наголошує, що «в Україні діє програма неперервної валеологічної освіти, але дуже малий термін дії програми ще не дозволяє дійти ґрунтовних висновків щодо якості одержаних результатів. Крім того, валеологія як навчальний предмет сприймається досить неоднозначно. З'являються критичні статті щодо змісту і методів викладання валеології. Натомість ніхто не заперечує, що валеологічні знання потрібні. Адже валеологія - це не просто навчальний предмет, а своєрідна філософія здорового способу життя» [1, с. 35].

О. Гладощук, В. Тонконог, І. Бейгул зазначають, що «якщо раніше сутність здоров'я людини розглядалася тільки з позиції природних знань, то сучасний рівень розвитку науки, культури, соціуму вимагає розглядати сутність здоров'я людини з гуманітарної позиції в єдності з природничо-науковою та культурологічною дисциплінами, тобто треба говорити про системність, аксіологічність, цілісність вивчення й розуміння феномену здоров'я» [2, с. 50].

Розглядаючи поняття «валеологія», ми звернули увагу на праці наступних авторів. Б.А. Максимчук під валеологією розуміє «нову інтегративну галузь знань, комплексну навчальну дисципліну, що вивчає індивідуальні закономірності, способи і механізми формування, збереження і зміцнення здоров'я людини з використанням оздоровчих методів і технологій з урахуванням сутності різноманітних життєвих проявів, властивих людині. Валеологія як навчальна дисципліна є сукупністю знань про здоров'я і здоровий спосіб життя» [6, с. 88].

Достатньо широко відображено сутність поняття «валеологія» у дослідженнях О.В. Шукатки, яка вказує, що «хоча термінологічний аналіз сутності валеології дає змогу визначити її як науку про закономірності й механізми формування, збереження, зміцнення та передачі за спадковістю здоров'я, аналіз педагогічної літератури свідчить про значні розбіжності у тлумаченні цього наукового напряму. Валеологію визначають як науку про: надійні та доступні шляхи до нескінченного розвитку духовно-енергетичного потенціалу людини, шляхи до управління її здоров'ям і підтримки його на творчо- активному рівні, шляхи, де за основу береться не лікування хвороб, а підтримання та нарощування захисних сил організму; духовне і фізичне здоров'я окремої людини й усього людського суспільства на новому етапі його духовно-творчої еволюції, науку про здоровий спосіб життя, в основі якої лежить проста і мудра, перевірена досвідом багатьох століть ідея про те, що завдяки правильній світоорієнтації та відповідній поведінці, людина спроможна забезпечити собі довге, радісне, безболісне життя; здоров'я людини як об'єктивний стан і суб'єктивне почуття духовного, фізичного, психічного й соціального комфорт на різних рівнях екосистем, вікових стадій та умов; керування здоров'ям, коли існують системи вдосконалення видів життєдіяльності людини, які створюють умови переходу від некерованої до керованої тривалості життя; культивування здорового способу життя людини, що є такою життєдіяльністю, яка при позитивному емоційно-вольовому настрої людини забезпечує дотримання екологічної рівноваги її з природою (гомеостаз) і невпинне зниження ентропії суспільних зв'язків у соціальному організмі країни, в яку вона входить як джерело інтелектуальної енергії і тому є її основною рушійною силою; вивчення умов, можливостей, закономірностей здорового (духовно, психічно, фізично) існування живої матерії на різних рівнях організації живого» [10, с. 190].

В.П. Єлізаров зазначає, що «у сучасному науковому середовищі валеологія розглядається принаймні у двох основних виглядах, а саме, як галузь знань і навчальна дисципліна, та, відповідно, як наука. Між тим в обох випадках зазначається, що саме завдяки валеології у особистості з'являється можливість набути необхідний обсяг знань та умінь зі збереження та зміцнення власного здоров'я за рахунок дотримання необхідних оздоровчих дій та заходів та дотримання здорового способу життя в загальному контексті» [4, с. 29-30].

Так, сучасні вітчизняні та зарубіжні напрацювання вчених свідчать, що в процесі формування професійної компетентності у майбутніх фахівців вищих навчальних закладів, валеологія постає у якості необхідної дисципліни і філософії життя. Головні положення базуються на здоров'язбережувальних принципах та технологіях, які мають реалізовуватися у гармонійній єдності із навколишнім середовищем, що є неодмінною основою особистого та професійного життя людини у цивілізованому суспільстві.

Висновки

Отже, аналіз науково-педагогічної літератури показав, що більшість дослідників розглядають поняття «професійна компетентність» як інтегративне утворення, що являє собою готовність до професійної діяльності і включає в себе сукупність знань, умінь та особистісних якостей, обумовлених соціально-економічними умовами. У сучасних дослідженнях підкреслюється роль багаторічного практично-історичного досвіду людства, який переконливо доводить, що прояв професійної компетентності можливий лише при наявності доброго стану здоров'я, а також, відповідно, дбайливого ставлення до нього. Отже, валеологія як дисципліна та ціннісний орієнтир, є важливою складовою процесу формування професійної компетентності у майбутніх фахівців вищих навчальних закладів.

Література