Методи та прийоми формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти

Формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти відбувається впродовж становлення всієї професійної кар'єри директора школи, охоплюючи періоди як навчальної, так і практичної управлінської діяльності. Навчальний період реалізовується через взаємообумовлений зв'язок слухачів магістратури та науково-педагогічних працівників, що обслуговують спеціальність 073 “Менеджмент”.

Зазначена взаємодія буде мати позитивний результат за умови впровадження практичних методів навчання, що більш якісно реалізовуються через систему практичних прийомів формування управлінської компетентності, де засоби навчання відіграють допоміжну роль, оскільки виступають об'єктами технічного забезпечення реалізації процесу формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти.

Таким чином, практичні методи формування управлінської компетентності розглядаємо у єдності з прийомами та засобами. Методи навчання, які доцільно використовувати у закладах вищої освіти, досліджували науковці: Д. Долбнєва, М. Дяченко-Богун, М. Камедія, І. Козинець, А. Кух, О. Кух, О. Лаврентьєва, О. Малихін, Г. Матукова, І. Павленко, М. Ступак та ін.

Мета статті - проаналізувати зміст практичних методів і прийомів, які доцільно використовувати при формуванні управлінської компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти.

Проаналізувавши підходи науковців до трактування поняття “методи навчання” ми можемо констатувати єдність думок щодо ролі слухача магістратури та науково-педагогічних працівників у їх реалізації. Так, методи навчання розглядаються у взаємодії зазначених учасників освітнього процесу, яким має бути притаманний активний характер, що породжує зацікавленість, мотивацію, самостійність, творчість, дослідження, розуміння, аналітичні дії, індивідуальність, ініціативність.

Так, О. Малихін, Г. І. Матукова, О. Лаврентьєва, І. Павленко до основних методів навчання у вищій школі відносять лекцію, що має спонукати студентів до активних самостійних досліджень [6, с. 72-93]; М. Дяченко-Богун і І. Козинець надають перевагу активним методам навчання у виші, таким як: метод проектів, моделювання професійних ситуацій, рольові ігри, ділові ігри, круглі столи [2], візуалізована лекція, дискусія, тренінг, інтерактивні ігри, метод “мозковий штурм”, метод “ток-шоу”, метод “снігова куля”, моделювання професійної діяльності [4]; М. Ступак наголошує на доцільності креативних методів навчання (метод придумування, метод морфологічного аналізу, метод інверсії) [7]; М. Камедія акцентує увагу на необхідності впровадження електронного навчання (e-leaming, m-leaming, blended-leaming) [3]; Д. Долбнєва, А. Кух, О. Кух наголошують на необхідності використання інтерактивних методів навчання (робота в парах, робота в малих групах, естафета, аукціон, акваріум, мікрофон, робота з електронними посібниками, моделювання, ажурна пилка, мозковий штурм, метод ПРЕС, два-чотири всі разом, дискусія в стилі ток-шоу, дебати, діагностика проблеми, карусель, навчаючи-навчаю, дерево рішень, кейс-метод, ділова гра, інтелектуальні тренінги, презентація [1]; круглий стіл, дискусія, метод аналізу конкретних ситуацій, метод “кейс-стаді”, метод “інциденту”, розбір ділової кореспонденції як “баскет-метод” [5]. Здійснений нами аналіз показав різноплановість підходів до використання методів у підготовці студентів вишів, що вказує на актуальність і доцільність їх упровадження.

Практичні методи формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти ми розуміємо як сукупність способів взаємодії слухачів магістратури із науково-педагогічними працівниками, практикуючими керівниками шкіл, що сприяють якісній організації освітнього процесу, практичній підготовці студентів, їх мотивації, самоосвіті та самоконтролю. Враховуючи необхідність засвоєння слухачами магістратури сукупності компетентностей, що утворюють управлінську, при підготовці майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти доцільно використовувати широкий спектр методів, враховуючи: компетентність, якою має оволодіти слухач магістратури; навчальну дисципліну, що передбачає оволодіння відповідними компетентностями; зміст освітнього матеріалу, спрямованого на оволодіння відповідною компетентністю; доцільність використання конкретного методу; дієвість використання конкретного методу; спроможність реалізації методу навчання.

Розглянемо методи, що доцільно використовувати при формуванні компетентностей, що утворюють управлінську:

1. Етична компетентність передбачає засвоєння як теоретичної, так і практичної інформації, тому методи навчання мають формувати власний досвід емоційно-ціннісного ставлення до учасників освітнього процесу, а також спрямовуватися як на засвоєння лекційного матеріалу, так і на організацію взаємодії слухачів магістратури через спілкування, обмін інформацією.

Метод лекції доречний при засвоєнні професійно-етичних навичок особистісної поведінки управлінця та встановлення етичних правил взаємовідносин учасників освітнього процесу; метод емоційного стимулювання формує потреби у формуванні власних ціннісних орієнтацій як слухача магістратури та і майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти; метод проблемної ситуації спонукає до формування здатності щодо власних міркувань і висловлювань із дотриманням етичних правил у випадках виникнення відповідних дискусійних ситуацій; метод бесіди допомагає налаштувати взаємозв'язок між слухачами магістратури та науково - педагогічними працівниками, створюючи умови набуття особистісного досвіду формування етичної культури.

2. Комунікативна компетентність передбачає не тільки уміння міжособистісного спілкування, а й навички ділового представницького спілкування, тому методи навчання мають спрямовуватися на оволодіння теоретичними засадами комунікації та практичними уміннями, навичками, досвідом їх реалізації у закладі загальної середньої освіти. Метод лекції дає змогу засвоїти слухачам магістратури теоретичний матеріал, що характеризує комунікативні навички з позиції інтелектуальної здатності налагодження комунікативних відносин; метод навчальної дискусії спрямовується на оволодіння навичками зворотного взаємозв'язку між учасниками освітнього процесу, обміну інформацією; метод практики через дію реалізовується під час проходження слухачами магістратури практичної підготовки та формує бачення ділової комунікації, організацію комунікативної взаємодії із представниками освітніх установ, інших організацій; ігрові методи формують практичні навички налагодження суб'єкт-суб'єктних відносин у педагогічному колективі, комунікативної організації учасників освітнього процесу.

3. Здоров'язберігаюча компетентність передбачає оволодіння лекційним теоретичним матеріалом із питань організації охорони праці в закладі загальної середньої освіти, а також практичними навичками створення безпечних і нешкідливих умов для учасників освітнього процесу, тому методи навчання мають передбачати моделювання проблемних ситуацій, що потребують прийняття аналітичних рішень.

Метод лекції спрямовується на засвоєння теоретичної інформації щодо організації здоров'язберігаючої освіти як учнів, так і педагогічних працівників, обслуговуючого персоналу, а також організації виховних заходів здоров'язберігаючого характеру, спрямованих на формування мотивацій самозбереження; проблемно-пошукові методи спонукають слухачів магістратури усвідомити цінність здоров'язберігаючої освіти та виховання через формування особистої здоров'язберізаючої культури та учасників освітнього процесу; аналітичні методи формують знання та навички прогнозування можливих небезпечних ситуацій у закладі загальної середньої освіти, а також проектування у цих ситуаціях власної поведінки, поведінки інших учасників освітнього процесу, обслуговуючих працівників.

4. Компетентність саморозвитку та самоосвіти передбачає не тільки самостійне засвоєння теоретичного матеріалу, а й особистісне самоусвідомлення через формування управлінського досвіду. Тому методи навчання при формуванні компетентності саморозвитку та самоосвіти мають спрямовуватися на формування мотиваційної зацікавленості в оволодінні управлінською компетентністю.

Метод самостійної роботи є основоположним у формуванні компетентності саморозвитку та самоосвіти, оскільки спонукає до формування мотиваційної потреби у власному постійному професійному зростанні, самовдосконаленні та самореалізації, зокрема на посаді керівника закладу загальної середньої освіти; метод пояснення спрямовується на формування ціннісного самоусвідомлення необхідності саморозвитку та самоосвіти впродовж професійної кар'єри; дослідницькі методи реалізовуються у процесах самопізнання наукових, педагогічних явищ, виокремлення власної позиції при здійсненні самостійних досліджень, написанні наукових робіт; частково-пошукові методи спрямовують дії слухачів магістратури на самостійне опрацювання інформаційних потоків, що є підтвердженням (запереченням) позиції науково-педагогічних працівників вишу.

5. Компетентність продуктивної діяльності передбачає розвиток стратегічного мислення у слухачів магістратури, тому методи навчання мають носити розвиваючий, логіко-стимулюючий характер, що у подальшій професійній управлінській діяльності допоможе керівнику приймати рішення стратегічного та інноваційного спрямування.

При формуванні компетентності продуктивної діяльності доцільно використовувати метод проблемної лекції, оскільки слухачі магістратури на основі отриманих знань на рівні бакалавра щодо структури, напрямів функціонування закладу загальної середньої освіти, мають отримати інформацію щодо правових, політичних, економічних, соціальних проблем, що виникають в умовах сьогодення та відображаються у практиці діяльності шкіл; аналітичні методи спонукають слухачів магістратури до мисленнєвих процесів, що дадуть можливість встановити певні взаємозв'язки між сучасними вимогами держави (суспільства) та практикою функціонування закладу загальної середньої освіти, визначити пріоритетні напрями вдосконалення й інноваційного розвитку школи; методи діагностики проблем дозволять сформувати у слухачів магістратури уміння діагностувати учасників освітнього процесу за напрямами функціонування школи та визначати стратегічні критерії розвитку закладу загальної середньої освіти.

6. Конфліктологічна компетентність передбачає наявність як теоретичних знань, так і практичних умінь підтримання емоційно стабільного середовища та усунення конфліктогенності в межах закладу загальної середньої освіти, тому методи навчання мають вплинути на сформованість у слухачів магістратури відповідних умінь управління конфліктними ситуаціями.

Метод лекції при формуванні конфліктологічної компетентності допоможе зосередити увагу слухачів магістратури на необхідності засвоєння не тільки теоретичного матеріалу, а й умотивує їх до необхідності сформованості інших компетентностей, що можуть мати місце в організації та управлінні суб'єкт- суб'єктними відносинами; метод тренінгу, наприклад, емоційної або вольової комунікативності, вплине на формування практичних умінь і навичок, побудову власної позиції у конфліктних ситуаціях на основі обговорень і доведення істини; дискусійні методи дають можливість донести власну позицію з тематичної проблеми, що обговорюється, налаштувати слухачів магістратури на якісне попередження конфліктів у закладі загальної середньої освіти, їх виявлення та усунення; метод моделювання допомагає створювати проблемні ситуації із діагностичним і оціночним супроводом, що сприятиме прийняттю рішення, доречного у конкретній конфліктній події.

7. Психологічна компетентність передбачає оволодіння слухачами магістратури теоретичних знань психологічної організації закладу загальної середньої освіти, а також практичними уміннями їх реалізації, тому методи навчання мають спрямовуватися на створення умов психологічно стабільного навчання та їх перенесення у практику функціонування школи. При формуванні психологічної компетентності метод лекції сприяє засвоєнню теоретичних засад психології управління закладом загальної середньої освіти із виокремленням психологічних особливостей керівника та учасників освітнього процесу; пояснювально-мотивуючі методи створюють розуміння управлінських психологічних ціннісних орієнтацій та необхідності постійного вдосконалення власного стилю управління задля організації сприятливого психологічного клімату у колективі; метод конструювання (моделювання) освітнього середовища формує практичні уміння побудови особистісної поведінки, учасників освітнього процесу, використання технік і методик корекції психологічного стану колективу, учнів в умовах функціонування закладу загальної середньої освіти.

8. Загальногалузева компетентність передбачає оволодіння слухачами магістратури знаннями щодо порядку та правил функціонування всіх структурних підрозділів закладу загальної середньої освіти, а також реалізації контрольних управлінських функцій стосовно працівників, що входять до їх складу, тому методи навчання мають спрямовувати майбутнього керівника до засвоєння теоретичної інформації та створювати умови практичної обізнаності у реалізації документообігу щодо функціонування закладу освіти як освітньої одиниці, щодо їх окремих структурних одиниць або учасників освітнього процесу.

При формуванні загальногалузевої компетентності метод лекції відіграє першочергову роль, оскільки сприяє оволодінню слухачами магістратури теоретичними знаннями щодо управління структурними підрозділами закладу загальної середньої освіти та оформлення відповідної документації; аналітико-пошуковий метод сприяє формуванню умінь виокремлення недоліків у процесах функціонування закладу загальної середньої освіти, здійснення їх аналізу та визначенню перспективних планів удосконалення об'єкта (предмета), що досліджується; метод моделювання сприяє розгляду закладу загальної середньої освіти слухачами магістратури через технологічний процес, із виокремленням усіх його складових, що вплинуть на ефективність функціонування школи.

9. Економічна компетентність передбачає сформованість економічного мислення, економічних знань, що необхідні керівнику закладу загальної середньої освіти для здійснення контрольних функцій у системі економічно - фінансового забезпечення закладу загальної середньої освіти загалом та окремих учасників освітнього процесу, тому методи навчання мають забезпечувати оволодіння слухачами магістратури як теоретичними, так і практичними знаннями, уміннями, навичками.

Метод лекцій має сприяти формуванню у слухачів магістратури цілісного уявлення про організацію фінансової діяльності закладу загальної середньої освіти та специфіку ведення бухгалтерського обліку в ньому; наочно- демонстраційні методи доцільно використовувати під час засвоєння технології розпорядження майном закладу загальної середньої освіти, визначення кошторису, формування її доходної і видаткової частин; метод взаємодії має місце у формуванні практичних умінь і навичок слухачів магістратури, оскільки передбачає обмін досвідом із працівниками бухгалтерії щодо визначення штатного розпису, оплати праці та інших встановлених законом виплат педагогічним працівникам.

10. Правова компетентність передбачає сформованість у слухачів магістратури правової свідомості, правових знань, умінь, навичок, якими необхідно керуватися при реалізації управлінських функцій, тому методи навчання мають сприяти засвоєнню не тільки норм законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, а й формуванню практичного досвіду їх реалізації в управлінській діяльності та функціонуванні закладу загальної середньої освіти як невід'ємної частини правового поля держави.

Метод лекції у формуванні правової компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти сприяє оволодінню слухачами магістратури теоретичною інформацією, що базується на законодавчій базі та має місце у правовому регулюванні праці педагогічних працівників, участі у цьому процесі директора школи, а також організації правового режиму закладу загальної середньої освіти; проблемні методи сприяють формуванню правової обізнаності у дослідженнях практичних випадків розв'язання індивідуальних (колективних) трудових спорів, притягнення винних осіб до відповідальності; пояснювально-демонстраційні методи підсилюють теоретичний лекційний матеріал, оскільки можуть використовуватися при засвоєнні всіх складових правової компетентності, що потребують практичного супроводу та розгляду документації, необхідної при оформленні будь-яких правових ситуацій (випадків) у закладі загальної середньої освіти.

11. Предметно-методична компетентність передбачає обізнаність директора школи не тільки в питаннях організації методичної роботи в закладі загальної середньої освіти, а й власну обізнаність у змісті навчання учнів закладу загальної середньої освіти задля якісної реалізації управлінських контрольних функцій, тому методи навчання повинні сприяти формуванню як практичної, так і теоретичної обізнаності у зазначених процесах. освітній управлінський педагогічний компетентність

За допомогою методу лекції у слухачів магістратури формуються знання щодо організації освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти та участі в ньому як учасників освітнього процесу, так і керівника закладу загальної середньої освіти; метод самостійного дослідження сприяє самовдосконаленню слухачів магістратури з позиції власного педагогічного зростання, що потребує постійного дослідження інноваційних процесів розвитку освітньої системи України; інформаційно-наочний метод має реалізовуватися при оволодінні інформацією слухачами магістратури щодо атестації, підвищення кваліфікації, методичного забезпечення викладання навчальних дисциплін у закладі загальної середньої освіти.

12. Діагностична компетентність передбачає оволодіння майбутніми керівниками закладу загальної середньої освіти теоретичними та практичними знаннями, уміннями, навичками застосування технологій оцінювання стану функціонування закладу загальної середньої освіти загалом, його окремих структурних підрозділів і учасників освітнього процесу, тому методи навчання мають спрямовуватися на засвоєння слухачами магістратури не тільки теоретичної складової діагностичної і моніторингової діяльності, а й методик (технік) їх застосування у практиці функціонування закладу загальної середньої освіти.

Метод лекції при формуванні діагностичної компетентності у майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти сприяє розумінню понять “педагогічний моніторинг” і “педагогічна діагностика”, системи їх реалізації в межах закладу загальної середньої освіти; аналітичні методи зобов'язують слухачів магістратури прогнозувати, аналізувати, оцінювати та обґрунтовувати стани об'єктів, що досліджуються; експертні методи сприяють виокремленню негативних і позитивних тенденцій діагностичних і моніторингових досліджень із визначенням стратегічних напрямів покращення відповідних результатів, здійсненням їх експертно-аналітичного оцінювання; практичні методи створюють умови для реалізації та здійснення самостійних досліджень слухачами магістратури, формуючи уміння й навички практичної, приближеної до реальності, діагностичної і моніторингової діяльності.

13. Навчальна компетентність передбачає оволодіння слухачами магістратури теорією та практикою організації освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти через формування контингенту, прийняття та нормативне оформлення управлінських рішень, а також реалізацію контрольно-управлінських функцій за програмним забезпеченням освітнього процесу, тому методи навчання мають сприяти оволодінню як теоретичних знань, так і практичних умінь створення внутрішньої нормативної системи забезпечення реалізації освітньої діяльності.

Метод лекції сприяє реалізації наступності у формуванні навчальної компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти, оскільки сприяє формуванню теоретичних знань щодо змісту навчання учнів школи; наочні методи допомагають оволодіти навичками структуризації та зовнішнього оформлення навчального плану підготовки учнів закладу загальної середньої освіти та програм навчальних дисциплін; проектні методи сприяють формуванню практичних навичок проектування структурно-логічної схеми освітньої підготовки учнів закладу загальної середньої освіти; дослідницькі методи спонукають слухачів магістратури до самостійного ознайомлення із програмним забезпеченням низки навчальних дисциплін, що мають місце в закладі загальної середньої освіти.

14. Інформаційна компетентність передбачає орієнтацію майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти в інформаційному середовищі школи та інформаційній насиченості управлінської діяльності директора, тому методи навчання повинні спрямовуватися на формування теоретичної та практичної обізнаності у питаннях отримання, обробки та перетворення інформації.

Метод лекції у формуванні інформаційної компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти є допоміжним методом реалізації наступності у процесі оволодіння слухачами магістратури комп'ютерною грамотністю та новітніми інформаційними технологіями, що дасть змогу директору школи вільно орієнтуватися у процесах, пов'язаних із роботою з інформаційними потоками та створити якісне інформаційне середовище закладу загальної середньої освіти; частково-пошукові методи сприяють оволодінню навичками роботи із Інтернет джерелами, що є вагомими в організації функціонування закладу загальної середньої освіти.

15. Технічна компетентність передбачає оволодіння слухачами магістратури теоретичними знаннями щодо реалізації управлінських функцій в сфері внутрішнього та зовнішнього обслуговування закладу загальної середньої освіти та практичними уміннями і навичками організації безпечного середовища для учасників освітнього процесу, тому методи навчання мають спрямовуватися на формування здатності забезпечення безпечних умов праці в межах закладу загальної середньої освіти. Метод лекції сприяє теоретичному ознайомленню слухачів магістратури із організацією системи технічного забезпечення функціонування закладу загальної середньої освіти, роботою його структурних технічних підрозділів і розподілом функціональних повноважень осіб, що за штатним розписом до них належать; метод інструктажу сприяє формуванню практичних умінь і навичок організації, реалізації та контролю за проведенням інструктажів усіх видів із учасниками освітнього процесу; практичні методи сприяють оволодінню навичками реагування в екстрених ситуаціях, що потребують евакуації чи прийняття інших управлінських рішень, адекватних до кожного випадку.

Висновки

Таким чином, уміле поєднання практичних методів і прийомів навчання у формуванні управлінської компетентності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти вплине на якість організації освітнього процесу, рівень засвоєння змісту компетентностей, рівень мотивації слухачів магістратури, рівень оволодіння практичними уміннями і навичками, здатність реалізовувати управлінську компетентність.

Перспективи подальших досліджень полягають у застосування практичних методів і прийомів із метою підвищення рівня управлінської компетентності керівників закладів загальної середньої освіти, а також у системі їх підготовки.

Використана література