Стан сформованості іншомовної комунікативної компетентності у майбутніх офіцерів ЗСУ в процесі підготовки у вищому військовому закладі освіти

The article introduces the state of formation of foreign language competence of servicemen through the prism of the readiness of servicemen of the Armed Forces of Ukraine (the AFU) for further professional interaction in international operations on the basis of questionnaires of personnel from higher military educational institutions (the HMET). The requirements for a modern officer from the AFU and the accelerated transition to NATO military standards put the process of foreign language communication training at a qualitatively different level. However, the requirements for a modern AFS officer and the rapid transition to NATO military standards puts the process of foreign language communication training at a different level, far higher than in recent years. In this case, the competence approach is of broad importance and can be considered within the different spheres of the officer's activity, which is based on the real readiness of the specialist to perform the functional duties of the specialty (specialization) obtained.

Unanimously, the respondents pointed to the extraordinary importance and relevance of the formation of foreign language competence, which helped them to adapt as quickly as possible to the difficult conditions of service abroad and to establish communication with foreign colleagues. Communication skills are among the key features of a competent communicant officer, since the main task of all commanders, staff officers and bosses is to make sure that people (officers) correctly perform their tasks and commands. importance of foreign language training was confirmed by 90% of respondents. The results of the survey showed that it is the interactive teaching methods that can make significant adjustments to the effectiveness of mastering learning material in foreign language, speeding up learning of words and terminology, developing skills of speaking and listening, and studying the cultural features of verbal and non-verbal communication.

Keywords: future officers, readiness, development, foreign language competence, interaction, role-playing teaching.

Виклад основного матеріалу

Коли йдеться про взаємосумісність у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки це, переважно, стосується сумісності апаратного та програмного забезпечення, військової техніки та озброєння. Такий зв'язок, сам по собі, має обов'язково поєднуватися з взаємосумісністю між людьми, процесами та організаційними складовими миротворчої діяльності. Взаємосумісність людського ресурсу завжди лишається поза увагою і передбачає успішне вирішення поточних проблем, як само собою зрозуміле явище. Проте, вимоги до сучасного офіцера ЗСУ та пришвидшений перехід на військові стандарти НАТО ставить процес іншомовної комунікативної підготовки на якісно інший рівень, значно вищий ніж минулі роки [2; 6]. У цьому випадку компетентнісний підхід набуває широкого значення, і його можна розглядати в межах різних сфер діяльності офіцера, основу якого складає реальна готовність фахівця до виконання функціональних службових обов'язків за отриманою спеціальністю (спеціалізацією) [3]. Саме тому нами було здійснено анкетування особового складу, серед курсантів, офіцерів та військовослужбовців-контрактників, щоб отримати вичерпну інформацію щодо сучасного стану сформованості іншомовної комунікативної компетентності, підходів до іншомовної підготовки для покращення та внесення змін у процес пізнавальної діяльності на навчального процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що компетентність як наукову категорію розкривали В. В. Балабін, О. В. Діденко, В. І. Свистунов, В. В. Ягупов. Поняття іншомовної компетентності описували та надавали обґрунтування В. В. Балабін, І. С. Бахов, Г. К. Іванчук, О. В. Нечипорук, В. Чіжова. Питаннями формування іншомовної компетентності займалися такі науковці як І. В. Атаманова, Н. А. Копилова, М. М. Моцар, Л. В. Петько, В. Ставицька, В. В. Черниш, Н. П. Шалигіна, Н. В. Яцишина. Іншомовну компетентність як інтегративне утворення особистості трактує О. В. Нечипорук.

Мета статті - проаналізувати та визначити стан сформованості іншомовної комунікативної компетентності у ВВНЗ крізь призму готовності військовослужбовців ЗСУ для подальшої професійної взаємодії у міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки.

Знання іноземної мови, володіння мовною культурою не розкіш, а вимоги часу - в сучасному, швидко змінюваному світі високих технологій, міжкультурних контактів та інтеграційних процесів ця істина вже не потребує доказів. Численні соціологічні опитування свідчать про визнання людиною ХХІ століття існування простої закономірності: чим вільніше ти володієш іноземною мовою, тим ширше і цікавіше твоє коло спілкування, швидкий кар'єрний ріст та результативна пізнавальна діяльність.

Н. П. Шалигіна провела системний аналіз наукових джерел та визначила комунікативну компетентність офіцерів багатонаціональних штабів, як складне інтегративне професійно важливе утворення, яке проявляється у їхній підготовленості, здатності та готовності налагоджувати, встановлювати, підтримувати й розвивати успішну міжособистісну та особистісно-групову професійну взаємодію в різноманітних ситуаціях службово-ділового спілкування в умовах іншомовного військово-професійного середовища [8; 9; 10; 14; 15].

Навчальна діяльність принципово нічим не відрізняється від інших видів діяльності. Проте необхідно володіти певним набором прийомів, щоб її здійснювати. Для нашого дослідження аналізу стану і сформованості іншомовної комунікативної компетентності в процесі практичної підготовки у ВВНЗ як основи готовності майбутніх офіцерів ЗСУ до професійної взаємодії у міжнародних військових операціях з підтримання миру і безпеки ми можемо використати три рівні, запропоновані Ю. І. Пассовим та Н. Ю. Кузовлевою, володіння інформацією для досягнення достатнього рівня, тобто рівня “автоматизації” спілкування [5].

Перший рівень - слухач чітко знає і ясно уявляє собі всі “заплановані” кроки діяльності, може назвати і необхідну послідовність кроків, і можливість застосування тих чи інших прийомів у залежності від умов навчання, але сам жодного разу не здійснював цієї діяльності.

Другий рівень - (“знає - вміє”) починається з того, що слухач, керуючись пам'яткою, безліч разів здійснює прийом (серію прийомів) навчальної діяльності, звіряючи свої кроки з пам'яткою, що лежить перед ним або що зберігається в його пам'яті. У другому випадку справа буде просуватися успішніше. Як результат - слухач уміє виконувати відповідний прийом, але робить це, усвідомлюючи, як він це робить, відволікаючи свою довільну увагу на технічну сторону справи, отже, витрачаючи на прийом більше часу, ніж треба.

Третій рівень - рівень володіння прийомом. Слухач, спираючись на чітко усвідомлені уявлення стосовно кожного наступного етапу, не усвідомлює їх у процесі діяльності, “автоматизація” виконує прийом або серію прийомів навчальної діяльності, що лежать в основі вправи (завдання). Це означає, що технічна сторона вправи не відволікає уваги слухача, він не думає про неї. Прийом здійснюється на рівні навички: слухач володіє прийомом.

Наголосимо, що з позиції діяльнісного підходу, мислення і мова являють собою не суму, а єдність. Специфіка такої єдності полягає в тому, що обидва ці процеси (мислення і мова) не можуть бути зведені один до одного (ототожнені), точно так само, як вони не можуть бути відірвані один від одного. Тим часом у методиці навчання іноземних мов основна увага приділяється мові. Щоб переконатися в цьому, досить відкрити методичні посібники, монографії, дисертації, де ми стикаємося з такими поняттями як “мовна навичка”, “мовне вміння”, “мовна вправа”, інакше кажучи, - технології навчання іноземних мов розробляються, як правило, з урахуванням закономірностей мови, формування мовних навичок і мовленнєвих умінь; мислення при цьому або ігнорується, або мається на увазі (в надії, що воно саме приплюсується до мовної навички або вміння). На нашу думку, тут криється одна з методологічних помилок, яка гальмує розвиток методики навчання іноземних мов за лінією комунікативності.

З метою з'ясування ставлення військовослужбовців ЗСУ до іноземної мови (англійської) та визначення значення застосування отриманих у ВВНЗ мовленнєвих знань під час виконання завдань у міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки було здійснено анонімне анкетування військовослужбовців. Додатково опитування також дало можливість виявити проблемні питання у вивченні іноземної мови з метою подальшого вдосконалення навчального спецкурсу з іншомовної підготовки.

У констатувальному експерименті взяли участь 3 категорії військовослужбовців: 1) офіцери (125 осіб); 2) курсанти ВВНЗ (295 осіб); 3) військовослужбовці військової служби за контрактом (контрактники) - 104 особи.

Усього кількість респондентів становила 524 респонденти, які мали загальне поняття про вищезазначений курс підготовки з іноземної мови та відповідні знання, вміння та навички. Анкетування проводилось у ВВНЗ серед постійного та змінного офіцерського складу, офіцерів, які прибули для проходження курсів підвищення кваліфікації, курсантів ВВНЗ та контрактників, що проходять спеціальне навчання для отримання первинного офіцерського звання. Відсоток опитуваних офіцерів з вислугою до 10 років становив 65,6% (82 особи), з вислугою більше 10 років 34,4% (18 осіб). В той самий час, серед контрактників значно більша частина військовослужбовців мала понад 10 років вислуги, а саме - 85 осіб (81,7%) та менше 10 років - 19 осіб (18,3%) відповідно. Одним з питань анкетування була участь опитуваних в Антитерористичній операцій та Операції об'єднаних сил. Згідно з отриманими даними відсоток таких військовослужбовців становить 75% серед офіцерів та контрактників та 6% - серед курсантів. Із 524 респондентів участь у міжнародних операціях брали 63 військовослужбовці (12%).

Отже, 119 респ. (95,2%) із офіцерського складу визнали високу необхідність володіння іноземною мовою військовослужбовцями ЗСУ. Своєю чергою, такий відсоток серед курсантів становив 85,4% (252 респ.). Аналіз показує, що існує нагальна потреба у володінні іноземною мовою серед військовослужбовців. Показник потреби знання іноземної мови серед опитаних офіцерів більш високий, ніж у контрактників та курсантів. Ми можемо пояснити це тим, що такі офіцери та контрактники безпосередньо брали участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки та практикували спілкування з іноземними колегами, де загально мовою міжособистісного (приватного) та службового спілкування є англійська мова.

Серед варіантів необхідного рівня володіння іноземною мовою для здійснення професійної діяльності офіцера були запропоновані такі рівні:

- “на рівні професіонала (носія) мови”;

- “вільне володіння та спілкування на професійні теми”;

- “спілкування на загальному (побутовому) рівні”;

- “необхідний мінімум знань та словникового запасу, для того, щоб здійснювати елементарне спілкування (комунікацію)”;

- “висловлювання думки за допомогою електронного перекладача ”.

Майже одноголосно усі три групи респондентів визначили, що офіцер повинен вільно володіти іноземною мовою та здійснювати комунікацію за професійною тематикою.

Оцінки рівня реального володіння іноземною мовою значно різнилися від бажань опитуваних. Лише 21 респ. (20,2%) із числа контрактників оцінили свою здатність вільно говорити іноземною мовою на професійну тематику, 38 респ. (36,5%) - здатні спілкуватися лише на побутовому рівні, тоді як необхідний мінімум знань мають 43 респ. (41,3%), інші можуть висловлювати думки за допомогою електронного перекладача. Серед курсантів цей показник склав 40% (118 респ.), які здатні вести професійну розмову англійською мовою, проте відсоток тих, хто спілкується на початковому рівні залишається досить високим, і на побутовому рівні він становить 88 осіб (29,8%), а на найнижчому у 89 осіб (30,2%), особливо це стосується курсантів немовних спеціальностей. Відповідаючи на питання про власний рівень знань з іноземної мови, показники офіцерів, які вільно володіють мовою - 63 респ. (50,4%), коли 48 осіб (38,4%) здатні вести розмови на побутову тематику і 14 військовослужбовців (11,2%) оцінили себе як початківців у володінні мови.

Як і очікувалося, найскладнішими видами мовленнєвої діяльності під час вивчення іноземної мови стали “говоріння” та “аудіювання”, 455 осіб (86,8%). Вважаємо ці види мовленнєвої діяльності найбільше відповідають потребам військовослужбовців, які будуть здійснювати міжмовну та міжкультурну комунікацію під час виконання службових обов'язків у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

430 (82%) військовослужбовців погодилися, що у вік розвитку інформаційних технологій та переходу ЗСУ на військові стандарти НАТО впровадження інтерактивних методів навчання, а саме рольових та ділових ігор, процес підготовки сучасного офіра потрібно значно інтенсифікувати, щоб вивести на належний рівень знання іноземної мови для прискорення досягнення взаємосумісності з іноземними партнерами. Серед побажань щодо внесення коректив у процес вивчення мови були такі методи: використання інтернет- технологій та практичних ситуативних завдань (кейс метод [7; 13]), організація круглих столів, дебатів, обговорень, презентацій англійською мовою, читання сучасних автентичних діалогів та текстів, відпрацювання розмовних кліше та термінів, усунення стандартних підходів у вивченні мови, враховуючи сучасні виклики іншомовного суспільства.

Після анкетування відбувся круглий стіл із військовослужбовцями, які мають досвід участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Одноголосно респонденти вказали на надзвичайну важливість та актуальність формування іншомовної компетентності, яка допомогла їм якнайшвидше адаптуватися до складних умов проходження служби та налагодити комунікацію з іноземними колегами.

Навички спілкування є одними з визначальних ознак компетентного офіцера - комунікатора, адже основним завданням усіх командирів, штабних офіцерів та начальників є зробити так, щоб люди (офіцери) правильно виконували поставлені задачі та команди. Це означає, що такі офіцери повинні вміти чітко та ясно доводити інформацію до підлеглих іноземною мовою. Також потрібно враховувати уміння військовослужбовця працювати у команді. Природня конкуренція серед військових та конкуренція серед країн може стати серйозною проблемою та порушити злагодженість підрозділу [7; 15]. Через що, формування іншомовної компетентності, де одним з ключових факторів є знання культури мовця, може сприяти переосмисленню поведінки цілого підрозділу та формуванню розуміння, що всі учасники міжнародних операцій є однією командою [4].

Професор І. С. Бахов наголошує, що особливості невербальної комунікації також відображають нашу культуру і можуть призводити до непорозумінь між групами людей [1]. Доречність рукостискання, поклонів або цілування людей під час привітання варіюються в різних культурах. Культура також визначає те, як ми ходимо, сидимо, стоїмо, спираємося, жестикулюємо й танцюємо. Підіймання брови та жестикуляція руками має різний зміст у різних групах; такі дії можуть бути прийнятними й очікуваними в одній групі й дуже образливими чи грубими в іншій. Ми маємо нагадувати собі, що не можна інтерпретувати дії та вирази обличчя людей з іншої культурної групи як неправильні або недоречні лише тому, що вони не такі, як наші. Така поведінка є культурно обумовленою [14].

До того ж, респонденти зауважують, що важливою складовою іншомовної компетентності є невербальна комунікація:

• дотики - у кожній країні вони можуть мати своє значення, наприклад батько потискає руку сину, але обіймає дочку; тримання за руки в одній країні є виявом товариськості, у іншій - неприпустимим явищем;

• особистий простір - іноді вам може бути лячно від того, наскільки близько стоять представники деяких країн, проте, коли хтось стоїть занадто далеко, також нетипово для нашої культури;

• рухи та жести - неодноразово можуть виникати непорозуміння пов'язані з мовою тіла, виразом обличчя, поглядом. наприклад, у нашій країні сержант чекатиме, що ви будете дивитися йому у вічі (як вияв поваги), проте у культурі солдата вияв поваги - це очі опущені вниз;

* час - різниця у тому як представники різних країн сприймають час. дехто каже, що час - це гроші, його не потрібно марно витрачати, інші вважають, що потрібно бути більш гнучкими та менш прискіпуватися до часових рамок.

Також серед курсантів було проведено опитування щодо визначення значення “іншомовної компетентності” для виконання обов'язків у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Більшість курсантів знають що таке міжнародні операції та планують брати участь у них. Важливість іншомовної підготовки підтвердили 90% респондентів. Проте, 95% респ. визнали, що іншомовна підготовка у ВВНЗ тільки частково відповідає вимогам Збройних сил.

Висновки

Отже, результати опитування військовослужбовців показали, що для ефективної іншомовної взаємодії та уникнення конфліктних ситуацій варто враховувати усі зазначені вище особливості. Саме інтерактивні методи навчання можуть внести суттєві корективи у ефективність засвоєння матеріалу іноземною мовою, прискорення вивчення слів та термінології, формування навичок говоріння та аудіювання, вивчення культурних особливостей вербальної та невербальної комунікації.

Використана література