Корекційна педагогіка, її завдання та галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Корекційна педагогіка, її завдання та галузі

Супрун Анна, студентка 1 курсу педагогічного факультету Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Актуальність теми зумовлена тим, що з кожним роком збільшується кількість народжених дітей з порушеннями психофізичного розвитку та дітей з набутими порушеннями і перед корекційною педагогікою стоїть дуже важливе завдання Ї допомогти таким особам відчувати себе нормальними здоровими людьми, бути успішними у соціумі та незалежними від інших.

Метою дослідження є довести актуальність та важливість корекційної педагогіки; визначити завдання корекційної педагогіки; дослідити галузі корекційної педагогіки.

Останнім часом в нашій країні суспільство помітило величезний соціальний прошарок осіб, які мають виражені порушення в стані здоров'я. На початку 20 ст., за оцінками ВООЗ, 10% населення земної кулі є «недієздатними» особами, з яких 100 млн - діти з обмеженими можливостями. В Україні на сьогоднішній день - 2,5 млн осіб з обмеженими можливостями, з яких 1,2 млн - інваліди 1-ої та 2-ої груп, з них 120 тис. інвалідів дитинства. [1, с. 7]

Процеси гуманізації у сучасному світі призвели до перегляду загальнолюдських цінностей та зміни ставлення до дітей з порушеннями розвитку. Якщо в минулому столітті таких осіб називали «діти з дефектами», то в наш час - «діти з особливостями розвитку».

Першочерговим завданням соціальної політики держави є забезпечення нормальних умов життєдіяльності та повноцінної адаптації таких дітей у соціумі, що й передбачено урядовою програмою «Діти України», «Національною доктриною розвитку освіти України в 21 ст.» [1, с. 7]

Проблеми виховання і навчання дітей з психофізичними порушеннями досліджували такі видатні медики, вчені, психологи, педагоги, як: Г.І. Россолімо, В.П. Кащенко, Є.К. Грачова, А.Ф. Лазурський тощо.

Величезний внесок у розвиток корекційної педагогіки зробив психолог-експериментатор Л.С. Виготський. Він розробив теорію складної структури аномального розвитку дитини з дефектом. Складність структури аномального розвитку полягає в наявності первинного дефекту, викликаного біологічним чинником, та вторинних порушень, які виникають під впливом первинного дефекту в процесі подальшого соціального розвитку. [1, с. 64] Також Л.С. Виготський сформулював культурно-історичну концепцію вищих психічних функцій та зробив багато інших праць, які мали дуже важливе значення для подальшого дослідження проблем навчання і виховання дітей з порушеннями у розвитку.

Науковці і зараз намагаються знайти ефективні шляхи для створення оптимальних умов навчання і виховання «дітей з особливостями розвитку», удосконалюють методи підвищення роботи збережених аналізаторів і функцій для компенсації відсутніх чи порушених. Наприклад, якщо людина не може бачити, то можна максимально розвинути слух та дотик, що скомпенсує відсутність зору.

Спеціальна (корекційна) педагогіка - це багатогалузева наука, що вивчає психофізіологічні особливості розвитку дітей з обмеженими можливостями та займається розробленням проблем їхнього виховання, навчання й корекції онтогенетичних недоліків (В.О. Липа).

Основні завдання корекційної педагогіки:

1) Діагностика порушень та відхилень у розвитку;

2) Комплексне психолого-педагогічне та клініко-фізіологічне вивчення фізичних та психічних відхилень в онтогенезі;

3) Вивчення структури дефекту при різних аномаліях та можливостей різнобічного розвитку особистості з фізичними та психічними дефектами;

4) Розробка психолого-педагогічних класифікацій категорій дітей з різними відхиленнями у розвитку; пошук індивідуального та диференційованого підходу при навчанні, вихованні та корекції недоліків дітей;

5) Створення різноманітних спеціальних закладів з оптимальними умовами для навчання й виховання дітей з порушеннями у розвитку;

6) Обґрунтування навчальної програми для кожної окремої категорії дітей з різними відхиленнями у розвитку;

7) Розробка спеціальної техніки для полегшення життя дітей з порушеннями у розвитку, для можливості подолання соціальної ізоляції та успішного інтегрування «дітей з особливостями» у суспільство;

8) Профілактика виникнення вроджених та набутих порушень розвитку у дітей;

9) Запровадження інклюзивного навчання, що є дуже важливим для соціалізації «дітей з особливостями».

Корекційна педагогіка має спільний предмет із загальною педагогікою (виховання і розвиток особистості), проте є самостійною наукою з власною концепцією, з певними завданнями та об'єднує декілька самостійних галузей:

1) Сурдопедагогіка -(від лат. surdus - глухий) - розділ спеціальної педагогіки про розвиток, виховання та навчання дітей і дорослих з вадами слуху.

Завдання сурдопедагогіки обумовлюються поглядами суспільства на можливості розвитку глухих і слабочуючих дітей, розумінням необхідності надання їм педагогічної допомоги, а також на перспективи соціальної адаптації осіб з вадами слуху.[2]

З людьми з порушеннями слуху можна спілкуватися за допомогою мови жестів. Також багато осіб з вадами слуху вміють читати по губах.

Мал. 1

2) Тифлопедагогіка (від грец. фхцльт -- сліпий і педагогіка) -- галузь педагогіки, що вивчає процеси навчання й виховання сліпих і слабозорих дітей та підготовки їх до трудової діяльності.

Тифлопедагогіка є розділом загальної педагогіки. Вона базується на філософії, вченні І.М. Сеченова і І.П. Павлова про вищу нервову діяльність, принципах гуманістичного виховання та загальних дидактичних принципах навчання, з урахуванням своєрідності розвитку дітей і дорослих з порушенням зору. [3]

У навчанні дітей з порушеннями зору дуже важливо, щоб педагог активно висловлював свої емоції, щоб учні відчували позитив та були налаштовані на спілкування, щоб змогли зацікавитися пізнанням навколишнього світу.

Для того, щоб навчити сліпих та слабозорих дітей читати, використовується спеціальний шрифт - шрифт Брайля.

Шрифт Брайля - це система письма, яка дозволяє незрячим і слабозрячим людям читати і писати за допомогою дотиків. Шрифт був винайдений Луїсом Брайлем (1809-1852), який сам втратив зір і став учителем незрячих людей. Він складається з рельєфних крапок, розташованих у ячейках, - усього до шести крапок, які розміщуються у дві колонки, по три крапки в кожній. Кожна ячейка представляє букву, цифру або розділовий знак. Для деяких слів або буквосполучень, що часто використовуються, є свої власні позначення.[4]

Існує кілька версій шрифту Брайля, але в основному використовується 2-ий рівень, який складається з 26 стандартних літер алфавіту, скорочень і розділових знаків. Скорочення використовують для економії місця, адже сторінка з таким шрифтом не може вмістити стільки тексу, як сторінка із звичайним шрифтом.

Шрифт Брайля пристосували для письма багатьма різними мовами, включаючи китайську. Також він використовується для нотного письма і у системі математичних позначень.[4]

Розділові знаки шрифтом Брайля:

Мал. 2

3) Логопедія - це спеціальна педагогічна наука про сутність, механізми, симптоматику, перебіг, структуру вад усного і писемного мовлення в осіб різного віку з фонетико-фонематичними й структурно-семантичними порушеннями мовленнєвої діяльності, їх попередження, виявлення та подолання засобами спеціально організованого навчання і виховання. Предметом логопедії є власне недоліки й порушення мовлення (функціонального або органічного характеру) та процес їх усунення за допомогою загальноприйнятих методик та спеціальними методами і прийомами. Професійна діяльність логопеда полягає у наданні логопедичної й медико-психолого-соціальної допомоги особам із порушеннями мовлення, що забезпечується комплексною системою корекційної роботи, зокрема системою занять по усуненню, перш за все, порушень усного мовлення та ін.[5]

Дуже важливо допомогти дітям подолати вади мовлення. Це необхідно для гармонійного розвитку таких осіб та їхньої успішної соціалізації та інтеграції в суспільство.

4) Олігофренопедагогіка -- це педагогічна наука про сутність та закономірності освіти, навчання і виховання дітей з вадами інтелекту, шляхи корекції порушень їхнього психофізичного розвитку.

З огляду на це визначення предметом олігофренопедагогіки є освіта, навчання і виховання дітей з вадами інтелекту; зміст та методика корекційної роботи з цією категорією учнів.[6]

Виділяють дошкільну олігофренопедагогіку, шкільну олігофренопедагогіку та виховання і навчання дітей з помірними та важкими ступенями відхилень в інтелектуальному розвитку.

Розділами шкільної олігофренопедагогіки є:

- загальні основи олігофренопедагогіки -- вивчає загальні закономірності освіти, навчання і виховання дітей з вадами інтелекту;

- спеціальна дидактика -- висвітлює основоположні питання теорії навчання учнів з вадами інтелекту;

- теорія корекційиого виховання -- висвітлює основоположні проблеми виховання учнів з вадами інтелекту;

- школознавство -- вивчає питання організації та методики роботи педагогічного персоналу спеціальних шкіл.[6]

Ми впевнені у тому, що дітей з порушеннями інтелектуального розвитку також можливо навчити та соціалізувати.

5) Ортопедагогіка - вивчає питання виховання й навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. [1, с. 18]

Для людей з порушеннями опорно-рухового апарату науковці розробляють спеціальні технічні засоби, взуття, одяг для комфортного та незалежного від інших людей руху.

Отже, ми змогли довести, що корекційна педагогіка є дуже важливою у сучасному світі для гармонійного розвитку, навчання та виховання «дітей з особливостями», для подолання або компенсації фізичних та психічних вад розвитку дітей та забезпечення соціалізації, адаптації та успішного життя таких осіб. Ми визначили основні завдання корекційної педагогіки; розглянули її галузі та побачили, що всі вони мають спільну мету - допомогти дітям з відхиленнями розвитку відчувати себе нормальними здоровими людьми серед інших здорових людей.

корекційний педагогіка логопедія брайль

Література

1. Вступ до спеціальності «Корекційна освіта»: навч. посіб. / О.В. Колишкін. - Суми: Університетська книга, 2013. - 392 с.

Размещено на Allbest.ru