Православний аспект у соціально-виховній роботі з дітьми та молоддю в громаді

Размещено на http://allbest.ru

Православний аспект у соціально-виховній роботі з дітьми та молоддю в громаді

Валерій Петрович, Ірина Чарікова

У статті розглянуто проблеми соціального виховання підростаючого покоління на основі духовно-моральних орієнтирів Православної Церкви; висвітлено особливості використання потенціалу християнського віровчення у роботі з дітьми та молоддю в громаді.

Ключові слова: Православна Церква, соціальне виховання, сім'я, ціннісні орієнтації, принципи православного виховання, парафія.

соціальне виховання діти молодь православна церква

Вплив процесів, що відбуваються в суспільстві, на виховання підростаючих поколінь, більшою чи меншою мірою існувало в усіх суспільствах й у всі часи. В Україні традиційний соціально-педагогічний напрям виховання здійснювався сім'єю і Церквою, оскільки саме вони визначали міру й ступінь дії суспільства на вихованця. Сім'я є персональним середовищем, у якому дітям передаються моральні цінності, де формуються навички прийняття рішень і виховується почуття власної гідності, що може допомогти молодим людям бути більш обачними та приймати правильні рішення. Історичний досвід вказує на релігію як на необхідний і важливий інструмент підтримки та збереження етичного й правового порядку в суспільстві, виховного впливу на молоде покоління.

Соціальне виховання трактується сучасними дослідниками як система соціально-педагогічних, культурних, сімейно-побутових та інших заходів, спрямованих на оволодіння та засвоєння дітьми, молоддю загальнолюдських та індивідуальних знань, соціального досвіду з метою формування в них сталих ціннісних орієнтацій та адекватної соціально спрямованої поведінки¹. Говорячи про сутність і зміст християнського виховання, ми виходимо з того, що виховання - це процес орієнтації дітей в культурно-соціальному просторі суспільства, вироблення в них певних ставлень до тих чи інших суспільних явищ і понять, встановлення ієрархічної системи цінностей. Відмінність християнського виховання від будь-якої іншої виховної системи полягає в тому, що воно готує людину не тільки для повноцінного земного існування, але, передусім - для справжнього духовного життя. Шлях стояння перед Богом - це і є шлях виховання в собі людини. Цей шлях без кінця, саме тому виховання не може дати нічого закінченого - воно лише відкриває шлях і вчить іти ним. Головне - безупинний рух шляхом до досконалості. «Якщо немає постійного руху вперед, то це свідчить про замирання і всихання християнської душі» Заверико Н. В. Соціальна педагогіка [Текст] : навчальний посібник / Н. В. Заверико. - К. : Слово, 2011. - С. 64. Зеньковський В. В. Педагогика / В. В. Зеньковський. - М. : Свято-Тихоновский Богословский институт, 1996. - С. 42..

Трактування релігії через призму потреб сучасного виховання відкриває три її важливі функції.

По-перше, це відродження і збереження віри в ідеали, без чого повноцінне життя людини неможливе. Усе це підносить людину, дає їй відчуття зв'язку з Богом, а відтак розкриває її душу для вічних сил добра.

По-друге, релігія виступає надійним носієм загальнолюдських морально-етичних вартостей. Скеровуючи погляд людини до Вищого Авторитету, вона тим самим веде її до моральності, регулює співжиття між людьми і народами, спонукає її до самообмеження.

По-третє, релігія сприяє збереженню національної ідентичності. Українська Церква завжди жила прагненнями народу і завжди зберігала свою національну специфіку і за змістом, і за формою (обряди, своєрідність літургії, де відбилася пісенна вдача українського народу тощо).

Відомий вітчизняний педагог О. Вишневський підкреслює, що виховання молоді повинно бути спільною турботою родини, школи і Церкви, які в основу своїх виховних намагань повинні ставити абсолютні вічні цінності, які зрозумілі всім людям на Землі - Любов, Добро, Віра, Надія, Чесність, Справедливість, Милосердя тощо³.

Священнослужитель Ю. Дзерович визначає мету християнського виховання так:

«Шкідливою і небезпечною для суспільства буде освіта, спрямована виключно на гнучкість розуму, на збагачення його відомостями, які обмежують свою користь межами справжнього, тимчасового життя і залишає без уваги моральну свідомість і серце людини, не відкриває його волі величних ідеалів добра, не захоплює його серце зачаруванням прекрасного, благородного»⁴.

Своїм завданням як Божественної, так і соціально-виховної інституції Православна Церква покликана подавати взірець і діяти на випередження тим спокусам, які пропонує світ, але, з іншого боку, щоб робити це ефективно, їй варто прислухатися і відчувати потреби молоді, разом із молоддю шукати істинного сенсу життя.

Православна Церква не може стояти осторонь тих проблем і викликів, які постають перед дітьми й молоддю на їхньому життєвому шляху. Практично зникають такі чесноти, як шляхетність, чемність, самовідданість, стриманість, повага до старших, культура поведінки тощо. Звичайно, це стосується не всього дитячо-молодіжного середовища, але загрозливі показники їхніх окремих проявів не втішають. Інформатизація та комп'ютеризація суспільних процесів, у тому числі й навчальних, полегшує процес отримання та засвоєння знань, але разом із тим, згубно впливає на внутрішній світ молодої людини. З мислячої, вдумливої, творчої особистості вона перетворюється на бездумну, агресивну, зазомбовану істоту, позбавлену ціннісних людських якостей, на т. зв. типового представника «суспільства новітніх варварів».

В окрему групу проблем можна виділити й ті, що пов'язані зі стрімким зростанням таких соціально зумовлених, негативних явищ у молодіжному середовищі, як наркоманія, алкоголізм, ігроманія, епідемія ВІЛ/СНІДу, насильство тощо. Так, на кінець 2015 р. в Україні

було 274 477 ВІЛ-інфікованих осіб, 62 688 людей, хворих на СНІД, за час епідемії від цього захворювання померло 37 311 наших співгромадян. ВООЗ стверджує, що в Україні біля 300 тис. тільки ін'єкційних наркоманів. 70 % наркоманів - молодь до 25 років. Із проблемою наркоманії безпосередньо стикається кожна десята сім'я в Україні. Україна втрачає щороку понад 40 тис. своїх громадян, загибель яких обумовлена алкоголем Наркотики та ВІЛ : виклики та загрози [Електронний ресурс] / Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров'я України. - Режим доступу : http://ucdc.gov.ua/uk/home/90-novyny/1445-narkotiki-ta-vil-vikliki-ta-zagrozi..

Первинною і основною «соціальною» структурою Церкви є парафія. Саме парафіяльні умови визначають багато в чому ефективність їхньої виховної дії не лише на парафіян, але й на все соціальне оточення, що складається навколо парафії в територіальній громаді. Служіння парафіяльного священика - одне з найважчих і водночас найнеобхідніших церковних служінь Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого [Текст] / Іоан Золотоустий; пер. укр. мовою канд. богослов'я, протоієрея Михайла Мару сяк; під ред. Патріарха Філарет (Денисенко). - К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009 . - Т. 1, кн. 2. - С. 82..

Одне з головних завдань православного священика - проповідь як словом, так і самим своїм життям. Під впливом проповіді людина повинна навертатися до Бога, до правдивого християнського життя, усвідомлювати необхідність постійно дбати про спасіння душі й життя вічне Книга правил святих апостолів, вселенських і помісних Соборів і святих отців / Пер. з рос. мови С. М. Чокалюка. - К. : Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2008. - С. 17, 60-61.. Проте служіння православного священика вказує на те, що він не може обмежуватися лише богослужбовою діяльністю в храмі. Спільно із іншими зацікавленими соціально-виховними інститутами священнослужитель спрямовує свої зусилля на такі напрями діяльності серед дітей та молоді: залучення до літургійного життя й уцерковлення молодих людей, які недавно прийшли в Церкву; просвітницьку діяльність, спрямовану на формування правильного уявлення про ієрархію християнських цінностей, у т. ч. і через організацію при парафії та забезпечення діяльності недільної школи (катехитичних курсів) для дітей і дорослих, сприяння викладанню у місцевих загальноосвітніх школах курсу «Основи християнської етики»; залучення молоді до християнського соціального служіння (допомога в храмах і монастирях, опіка й праця з дітьми в дитячих сиротинцях, допомога старшим людям, інвалідам, ветеранам у госпіталях і геріатричних будинках-інтернатах, паліативна опіка, праця з онкохворими та ін.; створення відкритого християнського соціокультурного молодіжного середовища; продумане використання в пастирській діяльності серед молоді сучасних форм творчості: музичної, літературної, художньо-образотворчої і т. п. організація спеціалізованої допомоги молодим людям, що потрапили у важку життєву ситуацію або різні види залежностей (програми з медико-соціальної реабілітації людей, які постраждали від алкогольної, наркотичної залежності, а також колишніх членів деструктивних сект чи культів); налагодження співпраці зі ЗМІ, завдяки яким є можливість доносити істини віри, розповідати про життя Церкви ширшій, аніж окрема парафія, аудиторії Концепція роботи з молоддю Української Православної Церкви Київського Патріархату. - К.: Синодальне управління у справах молоді УПЦ КП, 2006. - С. 7; Трофимлюк О. Праця душпастиря з молоддю : проблеми і завдання / О. Трофимлюк // Православ'я в Україні : зб. матеріалів ІІ Всеукр. наук. конф., 20 лист. 2012 р. / Укр. Православ. Церква Київ. Патріархат [підред. архієп. Переяслав-Хмельницьк. і Бориспіл. Епіфінія (Думенка)]. - К.: Київ. православ. богослов. академія, 2012. - С. 518..

До засобів виховання, які ефективно використовуються в православній педагогіці, відносимо молитву, церковну літературу, мистецтво, церковний календар, природу, працю тощо; до методів виховання - приклад, вимогу, вправляння, навіювання, проповідь, бесіду, діалог, заохочення, покарання, каяття, громадську думку, самоаналіз; до форм виховання - піст, таїнства, богослужіння, свята, паломництво до християнських святинь, церковний спів, благодійницьку діяльність тощо. Слід зазначити, що церковне богослужіння є синтетичним методом, який охоплює всі попередні методи, а також таїнства, сповідь, проповідь, церковне мистецтво, свята. Таких назв методів і форм ми не зустрічаємо у світській педагогіці Тхоржевська Т. Д. Православне виховання в історії педагогіки України... Вказана праця. - С. 206-207; 390..

Українська дослідниця християнства Т. Тхоржевська піднімає надзвичайно складну проблему: чи має православне виховання орієнтувати не тільки на духовні, але й на соціально значимі цінності; чи має православна дитина прагнути земного професійного успіху, приймаючи світські правила гри. Науковці відповідають на ці запитання ствердно:

«У роботі Православної церкви з дітьми в умовах сьогодення не потрібно нічого руйнувати й будувати заново. Є громадські об'єднання й дитячі організації, дитячі музичні й художні школи, є хореографічні студії, є фізкультурні й спортивні секції - треба увійти в них» Тхоржевська Т. Д. Православне виховання в історії педагогіки України... Вказана праця. - С. 182. ^її Сурова Л. В. Православная школа сегодня. Книга для учащихся и учащих... Вказана праця. - С. 22..

Доповнюючи вищесказану думку, дослідниця Л. Сурова, автор програм для навчання православних дітей християнській вірі, пропонує сприймати традицію не як догму, яку потрібно механічно переносити з минулого в сьогодення, а як спадок, який необхідно творчо застосовувати, позбавляючись того, що гальмує розвиток, не відповідає ознакам часу¹¹.

Для плідного виховання (і це, як показує історія педагогіки, стосується будь-якого виховання) потрібна особлива атмосфера, яка б насичувала, надихала дитину на певні духовні, моральні запити, поривання. Дитину має оточувати середовище людей, які самовіддано, вільно сповідують моральні ідеї, які живуть у відповідності до висловлюваних ідеалів. Ця умова є чи не найскладнішою для здійснення виховання. Природно, що вона є надзвичайно важливою й для здійснення християнського виховання.

Вітчизняний теолог і педагог В. Зеньківський теж надавав великого значення оточуючому середовищу й більш ефективним у вихованні вважав шлях творення істинного християнського середовища навколо школи, ніж насаджування православної школи державою у ворожому оточенні Зеньковський В. В. Педагогика... Вказана праця. - С. 79.. Як бачимо, православна педагогіка враховує важливу педагогічну закономірність - для виховання потрібне особливе виховне середовище, яким дитина живиться, у якому зростає, стає невіддільною від нього.

Загальною думкою багатьох праць з питань православного виховання є думка про значення прикладу для ефективного впливу на дитину. Без цього наріжного каменя - без прикладу життя у вірі - будь-які насильницькі дії, заходи не дають позитивних наслідків. Вони викликають тільки відразу, скепсис, нігілізм. Стає з абсолютною очевидністю зрозумілим: найскладніша у вихованні річ - бути авторитетною особистістю. З цим повсякчас стикались і стикаються мільйони батьків та вихователів. Повз цю проблему не може пройти жодна виховна система: чи то релігійна, чи то світська. Чим авторитетнішими для дитини є особистості вихователя і батьків, тим більшу готовність вона виявляє до переймання їх правил життя.

Створення середовища, яке виховує під благодатним церковним сприянням і співпрацею представляється єдино можливою метою діяльності і парафіяльного священика, і шкільного педагога, і соціального працівника територіальної громади. Використання надбань православної педагогіки - вимога й тенденція сучасної соціально-педагогічної науки.

На наше глибоке переконання, виховати високодуховну особистість, базуючись на використанні морально-виховного потенціалу релігії, можна лише при дотриманні взаємозв'язку традиційних, духовних орієнтирів виховання з релігійними цінностями: єдності і логічного продовження діяльності сім'ї, школи та інших інституцій громади в духовно-моральному вихованні молоді, заснованому на християнських принципах; творчого підходу до організації роботи з учнями та їхніми батьками з духовно-морального виховання за місцем проживання.

Список джерел і літератури:

1. Вишневський О.І. Сучасне українське виховання / О.І. Вишневський - Львів, 1996. - 238 с.

2. Заверико Н.В. Соціальна педагогіка: навчальний посібник / Н. В. Заверико. - К. : Слово, 2011. - 240 с.

3. Зеньковський В.В. Педагогика / В. В. Зеньковський. - М.: Свято-Тихоновский Богословский институт, 1996. - 155 с.

4. Книга правил святих апостолів, вселенських і помісних Соборів і святих отців / Пер. з рос. мови С. М. Чокалюка. - К.: Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2008. - 367 с.

5. Концепція роботи з молоддю Української Православної Церкви Київського Патріархату. - К.: Синодальне управління у справах молоді УПЦ КП, 2006. - 14 с.

6. Наркотики та ВІЛ: виклики та загрози [Електронний ресурс] / Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров'я України. - Режим доступу: http://ucdc.gov.ua/uk/ home/90-novyny/1445-narkotiki-ta-vil-vikliki-ta-zagrozi.

7. Пастушенко Н. М. Без релігії жити, значить розлучитися з гуманізмом. Про педагогічні погляди Ю. Дзеровича / Н.М. Пастушенко // Педагогіка толерантності. - 1999. - № 2. - С. 99-105.

8. Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого / Іоан Золотоустий; пер. укр. мовою канд. богослов'я, протоієрея Михайла Марусяк; під ред. Патріарха Філарет (Денисенко). - К. : Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009 . - Т. 1, кн. 2. - 550 с.

9. Сурова А.В. Православная школа сегодня. Книга для учащихся и учащих / Л.В. Сурова. - М.: Изд-во Владимирской епархии, 1996. - 495 с.

10. Трофимлюк О. Праця душпастиря з молоддю: проблеми і завдання / О. Трофимлюк // Православ'я в Україні: зб. матеріалів ІІ Всеукр. наук. конф., 20 лист. 2012 р./ Укр. Православ. Церква Київ. Патріархат [підред. архієп. Переяслав- Хмельницьк. і Бориспіл. Епіфінія (Думенка)]. - К.: Київ. православ. богослов. академія, 2012. - С. 514-523.

11. Тхоржевська Т.Д. Православне виховання в історії педагогіки України: монографія. - 2 - е вид., доп. і перероб. / Т.Д. Тхоржевська. - К. : Фенікс, 2008. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru